Йотландські написи

Написи із Спарльоси/Sparlosa та Челвестена/Kalvesten

Найважливішими рунами того періоду були три йотські (Gaub land) написи¹², виконані «рьокськими» рунами. Вони походять з центру йотської території — між озерами BeiⁱYepH і Венерн, що були на відстані одне від одного приблизно двадцять миль.

Другий був Alrik Lu...R (Альрік Лу...). Норден переконливо впізнав у ньому Лумбера, першого законознавця в Східному Йотланді, відомого за списком законознавців у Vastgotalagen (бл. 1240 р.).

Зважаючи на труднощі в розшифруванні, камінь із Спарльоси не включено до головних праць про шведські написи. Текст, який тут наводиться (перша колонка), і переклад спираються на тлумачення Артура Нордена¹³; поділ слів — мій.

Навпаки, камінь із Челвестена (Og 8; відомий в усій повноті лише після початку 1940-х) не становить якоїсь загадки; він є попередником типових каменів «епохи вікінгів»¹⁴:

П 7—142

З цього тексту можна зробити висновок, що наприкінці VIII — на початку IX ст. йотський вікінг на ім’я Ейвісл здійснив набіг «на Схід» (austr); у цьому поході його супроводжував Ейвінд, і вони обидва загинули. Де саме відбувалася ця воєнна кампанія — чи то на Східній Балтиці, чи на території, що пізніше стала Руссю, — неможливо визначити.

Напис з Рьока/Rok (Йотланд)

Найбільший серед Германських рунічних написів є на камені з Рьока (Og 136), поверхня й чотири боки якого вкриті близько 750 рунами. Цей камінь звичайно датують 800—850 рр. «Камінь «Рьок», — пише Свен Б. Ф. Янссон, — не лише вражаючий пам’ятник, що його коли-небудь зводили в Швеції на честь померлого родича, він також сприймається як велика пам’ятка стародавньої шведської літератури. Щоправда, написи віршованою формою можна відкрити ще за часів «епохи переселення», переважно в могутній мові чаклування, високохудожній і архаїчно затемненій, що дозволяє простежити розвинуте поетичне мистецтво магічно-міфічного типу в численних первісних скандинавських написах. Пізніше, в «епоху вікінгів», також зустрічаємо карбувальників рун з літературними претензіями. Але жодний напис не дає нам такого глибокого розуміння світу стародавньої літератури, як це робить камінь «Рьок»...

Цей унікальний напис містить багато алюзій на героїчні пісні та легенди, що нині втрачені. Таким чином, він дає нам розуміння літератури, яка процвітала на початку «епохи вікінгів». Проте сучасний читач мусить із сумом визнати, що всі ці посилання в стислій формі не викликають у нього жодних асоціацій. Літературне середовище, в якому Варін викарбував свої руни, не повернеться; перекази й поеми, відомі в Естерйотланді в IX ст., перебувають і, безсумнівно, завжди перебуватимуть у забутті. А проте це не може перекреслити безцінне значення каменя з Рьока як літературного [та історичного] документа»¹⁵.

На щастя, напис зберігся майже повністю: є лише кілька маленьких лакун. Особливою рисою напису є те, що він містить повну еддичну строфу, написану розміром fornyr?islag (див. с. 356).

Учені висунули чимало теорій та тлумачень, пояснюючи зміст тексту й правильний порядок його складових. З-поміж багатьох гіпотез домінують дві школи.

Еліас Вессен і Ліс Якобсен запропонували інше витлу­мачення. Вони не вбачають якогось послідовного сюжету в написі. Вессен вважає за краще пояснювати напис як талановите авторське зібрання епічних сюжетів у стилі англосаксонської придворної поеми «Відсіт», тобто як прояв художньої майстер­ності, а не як чаклунство. Оскільки текст напису «Рьок» незаперечно відбиває стародавнє дохристиянське міфоциклічне мислення, я більше схиляюся до витлумачення фон Фрізена та Гьофлера. Так чи так, жодний історик «епохи вікінгів» не може відкинути таке цінне першоджерело, як напис «Рьок», текст і переклад якого наводяться нижче¹⁶:

Строфа, написана розміром fornyr?islag:

Текст зашифрованими рунами:

Звичайні руни:

Текст зашифрованими рунами:

Звичайні руни:

Зашифровані руни:

Звичайні руни:

Текст зашифрованими рунами:

∣s∣akum ukmini ?ur

Кажу юнакові: будь мужнім!

Данські й норвезькі написи

Вирішальними для данського рунознавства є сто років між 800-м і 900-м, оскільки саме в цей період вперше з’являються камені з написами, які були відомі в Норвегії ще у «вік переселення».

Написи із Старої Ладоги, Дауґмале та Великого Новгорода

1950 року під час археологічних розкопів у Старій Ладозі земляного городища виявили дерев’яну паличку (стрижень) з написом, який було опубліковано 1957 року¹⁷. Цей напис (Стара Ладога І) було виконано «рьокськими» рунами й відкрито в мікрогоризонті (E₂), що датується першою половиною IX ст. І хоча всі ті п’ятдесят дві руни були розшифровані, фахівці й досі сперечаються щодо їхнього витлумачення. Ґерд Гьост (Host) пояснив текст як півстрофу скальдичної «щитової драпи» в традиції Браґієвої Ragnarsdrdpa, «Драпи Раґнарові». Інший науковець, Вольфґанґ Краузе, визначив напис як частину скальдичної поеми на честь якогось небіжчика. Вільгельм Кіїль, зі свого боку, доводив, що напис був простим магічним заклинанням, написаним на пужалні стріли, виготовленому спеціально для цього. Поки проблему не вирішено, вчені мусять задовольнитися вже тим фактом, що давньоскандинавський текст шведсько-норвезькими рунами першої половини IX ст. було відкрито в Старій Ладозі.

Фрагмент рунічного напису було знайдено 1937 року в Дауґмале, Латвія¹⁸, на верхній частині булави з плитняка. Булаву було виявлено в археологічному шарі IX ст. серед різноманітних Готландських решток матеріальної культури. Напис, виконаний данськими рунами, складається лише з двох слів: runar ?isar, «руни ці».

Новгородський напис, відкритий 1958 року в колишньому Неревському кінці Великого Новгорода, був викарбуваний на лівій ліктьовій кістці свійської свині; напис складається з більшої частини знаків рунічного алфавіту (khniasthmlR), де використано данські руни з Ґьорлева. Вчені датують напис прибл. 900 р.¹⁹.

Доєллінґські написи

Лише дев’ять данських написів відомо з доєллінґського періоду (900—940).

Три з північно-ютландських каменів (DR 26, 29, 34) були викарбувані за наказом Равнунґа-Тові/Rafnunga-Tofi (тобто Тові, нащадка Равна), очевидно, представника місцевої знаті. Цей Тові, разом з Фундіном та Ґнюплі (DR 29), звів кургани в пам’ять про Торві, свою даму серця; робилися спроби персоніфікувати цю Торві з дружиною короля Ґорма з Єллінґа.

На особливу увагу заслуговує камінь із Ґлавендрупа (Фюн), що має найдовший напис, відкритий у Данії. Він складається з трьох частин:

Соціальна та релігійно-магічна термінологія ясно відбиває дохристиянське язичницьке уявлення. Аллі «був відповідно вищим духовним сановником місцевості, або й (вочевидь) цілої провінції, й водночас обіймав вищу мирську посаду в дружині»²⁰. (Той самий «подвійний статус» міг мати й другий чоловік Раґнгільд). «Камінь складає частину великомасштабного пам’ятника з «кораблем» (низкою каменів, що утворюють обрис судна), ніс і корму якого позначають низькі пагорби; камінь з рунами встановлено на одному з цих пагорбів»²¹.

Другий камінь, замовлений Раґнгільдою (для її другого чоловіка), — це величезний камінь із Трюґґевельде (=DR 230) на острові Сьєланд. На ньому написано: