Примітки

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

¹ Огляд і оцінку літератури з приводу цієї суперечки подано у моїй праці «The Invitation to the Varangians» H Harvard Ukrainian Studies 1: 1 (1977).

- C. 7, 11.

Мюллерова пригода змальована у Степана Томашівського в праці «Nowa teorja о poczβtkach Rusb // Kwartalnik Historyczny, 43. — Lwow, 1929. — С. 289—290; див. також «Материалы для истории Императорской Академии Наук», X. — C∏6., 1900, зокрема с. 83—86 та 553—555. Про М. І. Попова див.: Иван Давидович. Русский биографический словарь (XIV). — Спб., 1905. — Cc. 553—556.

² Див., напр., Н. Яковлев. О преподавании отечественной истории И Большевик. — Москва, 1947. — № 22. — С. 27.

³ AdolfStender-Petersen. ZurRus’-Frage И Varangica. — Aarhus. 1953. — С. 82.

⁴ Vladimir Moδin//Byzantinoslavica, 3. — Прага, 1931. — С. 285; пор. Max Vasmer. Russisches etymologisches Worterbuch. Т. II. — Гейдельберг, 1954. — С. 539.

⁵ David М. Wilson. East and West: a Comparison of Viking Settlement H Varangian Problems (Scando-Slavica Supplementum 1). — Копенгаген, 1970. — С. ИЗ. [У міжчасі в Йорку були знайдені численні вікінґівські пам’ятки (прим, автора)].

⁶ Йордан о происхождении и деяниях гетов. — «Гетика», пер. Е. Ч. Скржинской. — M., 1960. — С. 134 (текст).

⁷ Подане тут засновується на відповідному розділі п’ятого тому цієї праці, де наведено увесь науковий апарат з даної проблеми.

⁸ Подібно до імперських ідей осідлих суспільств, напр. Римської імперії, яка не тільки приваблювала латиномовні іллірійські сільські общини (іллірієць Юстиніан І, 527—565), а й спонукала «віднови імперії» франкським Карлом Великим у 800 і саксонським Оттоном І в 962 р.

⁹ Див. Gerth, H. H. and Mills, C. W. From Max Weber: Essays in Sociology. — Oxford, 1946. Зокрема cc.

253—264 («The Meaning of Discipline»).

¹⁰ Mahmud b. al-Husain al-KaSg?ri: Kitab Diwan Lugat at-Turk. Факсимільне видання Бесіма Аталая. — Анкара, 1941. — С. 176, рядок 10.

¹¹ Hidehiro Okada. Wa koku no jidai. — Tokyo, 1976; Okada. Wa koku. — Tokyo, 1977.

¹² The Fourth Book of the Chronicle OfFredegar with Its Continuations, text and transl. J. M. Wallace-Hadrill. — London, 1960. — C. 40 (текст) = C. 40 (перекл.).

¹³ Frank Stenton. Anglo-Saxon England. — Oxford, 1971. — C. 37.

¹⁴ Зрозуміло, отже, що суомі-фінське ruotsi не могло бути основою для форми rus (= rus). Навпаки, напрямок спрощення був цілком протилежним: середньоґерманське ruzzi (rus) при запозиченні суомі-фіннами було змінене згідно з їхньою вимовою на ruotsi. Інформація з арабських джерел щодо тотожності Rodez і Rus розглянута в третьому томі.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

^, Johannes C. H. R. Steenstrup. Normanneme. 4 vols. — Kbh., 1876—1882; Gustav Storm. Kritiske Bidrag til Vikingetidens Historic, I. — Kria, 1878; Walter Vogel. Die Normannen und das Fran- kische Reich bis zur Griindung der Normandie (799—911). — Heidelberg, 1906; Jan de Vries. De Wikingen in de Iage Ianden bij den zee. — Haarlem, 1923; T. D. Kendrick. A History of the Vikings. — London, 1930; Johannes Brondsted. The Vikings. Пер. Kalle Skov. Baltimore, Md. 1960; Gwyn Jones. A History of the Vikings. — London, 1968; David M. Wilson. The Vikings and Their Origins: Scandinavia in the First Millennium. — London, 1970.

² E. MacNeill. Phases of the Irish History. — Dublin, 1919; E-MacNeilLCeltitIreland. — Dublin, 1921; Louis Gougaud. Christianity in Celtic Lands. Пер. МодДжойнт. —London, 1932; Geoige Thomas Stokes. Ireland and the Celtic Church. — London, 1928; John Ryan. Irish Monasticism. — London, 1931; Robin Flower. The Irish Tradition. — Oxford, 1947; Myles Dillon. Early Irish Literature. — Chicago, 1948; H. M. Chadwick. Early Scotland. — Cambridge, 1949.

³ SirFrankstenton-Anglo-SaxonEngland. — Oxford, 1971; Peter Hunter Blair. An Introduction to Anglo-Saxon England. — Cambridge, Eng., 1956.

⁴ J. M. Wallace-Hadrill. The BarbarianWestA. D. 400—1000. — New York, 1962; F. L. Ganshof Les Destinees de Fempire en Occident, de 395 a 888. — 2 vols. —Paris, 1940; KarlderGrosse. Lebenswerk und Nachle- ben. — 5 vols. — Dusseldorf, 1965—1968; KarlBertau-DeutscheLitera- UirimeuropaischenMittelalter. — 2 vols. — Miinchen, 1972—1973.

На відміну від Британських островів, у Франції давньо- норманські поселенці (князівство Нормандія, бл. 911 — 1135— 1468 PP-) були швидко асимільовані місцевим населенням і не відіграли помітної ролі у давньоскандинавському культурному житті після 911 року.

⁵ «Introavit et grammaticam patrii sermonis*, Einhardi «Vita Karo- IiMagni*. — Вид. О. Голдера-Еґґера // Scriptoresrerum Germani- Caruminusumscholanimseparatimediti; XXV. — Hannover, 1911. — С. 33. Див. Friedrich von der Leyen. Das Heldenliederbuch Karls des Grossen: Bestand, Gehalt, Wirkung. — Miinchen, 1954; nop. Klaus von See. Germanische Heldensage. — Frankfurt am Main, 1971. — Ce. 148—149.

⁶ Див.: H. Koller. «Die Awarenkriege Karls des Grossen* H Mittei- Iungen der Osterreichischen Arbeitsgemeinschaft fur die Ur- und Friih- geschichte 15. — Wien, 1964. — Ce. 1 —12. Я не можу погодитися з скептичним поглядом Коллера.

⁷ Про поняття «Mannerbund* див.: Sten Wikander. Der arische Mannerbund. — Lund, 1938.

⁸ Klaus von See. Вказ. праця. — С. 109.

⁹ М. И. Стеблин-Каменский. Мир саги. — JI., 1971. — Cc. 14— 36.

¹⁰ Про міф і міфологію див.: Myth 11 A Symposium, ed. Thomas A. Sebeok. — Philadelphia, 1955, зокрема сс. 50—66: Claude Levi-Strauss. The Structural Study of Myth; Stanley Edgar Hyman. The Ritual View of Myth and the Mythic; Jan de Vries. For- SchungsgeschichtederMythologie. — Freiburg—Miinch., 1961, зокрема cc. 295—368; Lucien Levy-Briihl.

La Mentalite primitive. — Paris, 1935; Myths, Rites, Symbols H AMircea Eliade Reader. — 2 vols. — New York, 1976; M. Eliade. Patterns in Comparative Religion. — New York, 1958; M. Eliade. The Sacred and the Profane: TheNatureofReligion. — NewYork, 1957; A. van Gennep. The Rites ofPassage. — Chicago, 1960; V. Turner. Dramas, Fields and Metaphors. — Ithaca, 1974.

¹¹ Про стан суч. вивчення давньоґерм. героїчних оповідей Див. збірник, виданий Карлом Гауком: Zur germanisch-deutschen Heldensage. Sechzehn Aufsatze zum neuen Forschungsstand. — Bad Homburg, 1961. — XV + 449 cc., а також щодо цього: Klausvon See. Germanische Heldensage: Ein Forschungsbericht U Gottingische Gelehrte Anzeigen, 218. — Gottingen, 1966. — Ce. 52—98. Стосовно «einmal der Sage* див.: Franz Rolf Schroder H Germa- nisch-RomanischeMonatsschrift, 27. —Heidelberg, 1939. — Ce. 344, 362—364; F. R. Schroder. Germanische Heldendichtung, 24*

1935. — Ce. ЗО—42; F. R. Schroder // Deutsche Vierteljahrsschrift fur Literaturwissenschaft und Geistesgeschichte, 32. — Stuttgart, 1958. — Ce. 38, 48; пор.: Jan de Vries. Heroic Songs and Heroic Legend. — London, 1963. — Ce. 227—241; von See. Germanische Heldensage. — Ce. 31—60.

¹² Andreas Heusler. Geschichtliches und Mythisches in der germa- nischen Heldensage H Sitzungsberichte der Preussischen Akademie der Wissenschaften. Phil.-hist. Klasse. — Berlin, 1909. — Ce. 920— 945; von See. Germanische Heldensage. Ce. 61— 95; Helmut de Boor. Zur germanisch-deutschen Heldensage, 1961. — Ce. 31—51; Wolfgang Mohr. Zur germanisch-deutschen Heldensage, 1961. — Ce. 82—101.

¹³ C. G. Jung — K. Kerenyi. Einfuhrung in das Wesen der Mytho- logie. — Amsterdam, 1941; MirceaEliade. Imagesetsymboles. — Paris, 1952; nop.: Claude Levi-Strauss. Structural Anthropology. Пер. C. Jakobson та B. G. Schoepf. — New York, 1963.

¹⁴ C. Scott Littleton. The New Comparative Mythology. — Berkeley, 1973; Georges Dumezil. Gods OfAncient Northmen. — Berkeley, 1973.

— Ce. IX—XVIII (передмова Літлтона до першої частини); сс. XIX—XLIII (передмова У. Струтинського до другої частини).

¹⁵ Von See. Germanische Heldensage. — С. 47.

¹⁶ De Vries. Heroic Songs... — С. 268.

¹⁷ Див. прим. 14.

¹⁸ Emile Durkheim. The Elementary Forms of Religions Life. Пер. Joseph W. Swain. — NewYork, 1961; Durkheim. Les regies de la methode Sociologique. — Paris, 1968. В англ. пер. Ґ. Кетліна — The Rules of Sociological Method. — New York, 1965; Durkheim та Marcel. Mauss//L’Annee Sociologique, 6. — 1903. — Ce. 1—72; пор.: Georges Davy//Revue Philosophique, 142, 1952. — Ce. 321 — 350, та Steven Lukes. Emile Durkheim. His Life and Work: A Historical and Critical Study. — London, 1973.

¹⁹ Littleton. New Comparative Mythology. — Ce. 227—228.

²⁰ Littleton. Вступ до першої частини праці Жоржа Дюмезіля ♦Gods of the Ancient Northmen». — 1973. — Ce. XI—XII.

²¹ Див. вище прим. 12, а також: G. Dumezil. From Myth to Fiction: The Saga ofHadingus. Пер. Д. Кольтмана. —Chicago, 1973.

²² Heusler. Lied und Epos in germanischer Sagendichtung. — Dortmund, 1905. Див. нижче, прим. 33; Hermann Schneider. Das ger- manische Epos. — Tiibingen, 1936; Schneider. Zur germanisch-deutschen Heldensage. — Ce. 316—329; Schneider та WolfgangMohr. Zur germanisch-deutschen Heldensage, cc.l—30; de Vries. Heroic Songs. — Ce. 44—71; пор. також ее. 196—203, 250—255 та 258—265; von See. Germanische Heldensage. Пор.: Gudmund Schutte-GotthiodundUtgard. — 2 vols.- Kbh., 1935—1936.

²³VonSee. GermanischeHeldensage. — Ce. 65—83; пор. закон « Verschiebung der Nationalitab у праці: Schutte. Gotthiod und Ut- gard. — Т. И. — Се. 338—349.

²⁴ Schutte. Gotthiod und Utgard. — Т. I. — Се. 59—61.

²⁵ Von See. Germanische Heldensage. — С. 92.

²⁶ Schutte. Gotthiod und Utgard (у різних місцях праці).

²⁷ Hans Kuhn. Zur germanisch-deutschen Heldensage, 1961.

— С. 419.

²⁸ Цей період попереджувало поховання у ладді з Суттон Гу, про яке J. М. Wallace-Hadrill зазначав: «Проте воно належить до тих часів, коли королівська особа була, з однаковою мірою ймовірності, християнською чи язичницькою». (Див. його працю Early Germanic Kingship in England and on the Continent. — Oxford, 1971. — C. 71. ∏op.: VonSee-GermanischeHeldensage. — Ce. 111 — 129).

²⁹ Von See. Germanische Heldensage. — C. 54.

³⁰ Gabriel Turville-Petre. Origins of Icelandic Literature. — Oxford, 1953. — C. 15.

³¹ ∏op.: Felix Genzmer H Germanisch-Romanische Monatsschrift, вип. 35. — Ce. 161 —178. — Heidelberg, 1954; див. також: von See-GermanischeHeldensage. — Ce. 152—164.

³² Von See. Germanische Heldensage. — Ce. 130—139.

³³ Heusler. Lied und Epos in germanischer Sagendichtung. — Dortmund, 1905; HeusleEDieGermanischeDichtung. — Potsdam, 1931; Heusler H Sitzungsberichte der Preussischen Academie der Wissen- schaften. Phil.-hist. Klasse, 37. — Berlin, 1909. — Ce. 920—945; Schneider H Deutsche Vierteljahrsschrift fur Literaturwissenschaft und Geistesgeschichte, 12. —Stuttgart, 1934. —Ce. 1—21 (ця праця також опублікована в KleinereSchriften. — Berlin, 1962. — Ce. 1 —17).

³⁴ Kuhn. Edda, Skalden, Saga. Festschrift Felix Genzmer. — Heidelberg, 1952. — Ce. 262—277, опублікована також в: Zur germanisch-deutschen Heldensage. (1961). — Ce. 173—194; пор.: Felix Genzmer. Zur germanisch-deutschen Heldensage. — Ce. 102—137.

³⁵ Franz Rolf Schroder. Germanische Heldendichtung: Ein Vortrag ∏ebst einer Studie zur Heroisierung des Mythos. — Tiibingen, 1935; Schroder H Germanisch-Romanische Monatsschrift, 27. — Heidelberg, 1939. — Ce. 325—367; Schroder H Germanisch-Romanische Monatsschrift, 35. —Heidelberg, 1954. — Ce. 179—185; Schroder. Zur germanisch-deutschen Heldensage. — Ce. 285—315.

³⁶ Otto Hofler. Kultische Geheimbunde der Germanen. — Frankfurt am Main, 1934; Hofler. Zur germanisch-deutschen Heldensage. — Ce. 52— 81, 330—392; Hofler. FestschriftFelixGenzmer. — Heidelberg, 1952. — Ce. 1—69; Hofler. Siegfried, Arminius und die Symbolik, mit einem MstonschenAnhanguberdievarusschlacht. — Heidelberg, 1961.

³⁷ Karl Hauck H Festschrift fur Otto Brunner. — Gottingen, 1963. — Ce. 118—169.

³⁸ Оповідання про Германаріха було створено бл. 453 року, а цикл Теодоріха (Дітріха) виник, очевидно, зразу чи після смерті Теодоріха (526 р.), в усякому разі до падіння імперії остроґотів в Італії в 554 р. Див.: CarolineBrady_iTheLegendsofErmanaric. — Berkeley, 1943. — Cc. 271—272; de Vries H Germanisch-Roma- nischeMonatsschrift, 42. — Heidelberg, 1961. — Ce. 319—330, опубл, також у: Kleine Schriften. — Berlin, 1965. — Ce. 77—88.

³⁹ Jacob Bleyer H Beitrage zur Geschichte der deutschen Sprache und Literatur, 31. — Halle a. S., 1906. — Ce. 429—599; Balint Homan H Ungarische Jahrbiicher, 3. — Berlin, 1923. — Ce. 135— 156, 195—219; Kurt Wais. Friihe Epik Westeuropas und die Vorge- SchichtedesNibelungenliedes. — T. I.— Tiibingen, 1953.

⁴⁰ Whdysbw Kowalenko. «Camuntum* // Stownik Starozytnosci Stowianskich, I: 2. — Warszawa, 1962. — Ce. 218—219; E. Swoboda. Camuntum: Seine Geschichte und seine Denkmaler. — Відень, 1953; J. Szilagyi H Camuntina: Romische Forschungen in Nieder-Os- terreich, 3. — Graz—Koln, 1956. — Ce. 187—194.

⁴¹ Про переселення герулів за версіями давніх оповідей див.: Eugen Mogk//Festgabe fur Rudolf Hildebrand. — Leipzig, 1894. — Ce. 1 —10; Niels Clausen. Luckman. Skjoldunge und Skilfmge. Hun- nen-undHerulerkonigeinostnordischerUberlieferung. — Kbh., 1943. — Ce. 149—160.

⁴² Procopii Caesariensis opera omnia: De bellis Iibri V—VIIl. — Leipzig, 1905, KH. 6, глава 14; пор.: Schutte_iOurForefathersiThe GothonicNations II. — Cambridge, Eng., 1933. — Ce. 347—353; Siegfried Gutenbrunner. Volker und Stamme Sudostschleswigs im friihen Mittelalter. — Schleswig, 1952. — Ce. 107—109, 127— 128, 181, 182.

⁴³ Літературу про цю дискусію див. у прим, до с. 157 праці Лукмана «Skjoldunge und Skilfinge*. — Cc. 186—187.

⁴⁴Luckman. Skjoldunge und Skilfinge. — Се. 34—169.

⁴⁵ Otto von Friesen and Joshua Whatmough. Rune H Encyclopaedia Britannica XIX. — Chicago, 1966. — C. 755; WolfgangKrause. Runen. — Berlin, 1970. — Ce. 35, 44—45.

4« Elmer H. Antonsen. A Concise Grammar of the Older Runic Inscriptions. — Tubingen, 1975.

⁴⁷ Antonsen. Concise Grammar. — C. 11.

« Von Friesen. Ro-stenen і Bohuslan och runoma і Norden under folkvandringstiden. — Uppsala, 1924; von Friesen//Nordisk Kultur₁ VI, 1933. — Ce. 3—79.

⁴⁹ Antonsen-ConciseGrammar. — № 116. —Ce. 83—84. — № 117.

— Ce. 84—85. — № 119. — Ce. 85—87.

⁵⁰ E. V. Gordon. An Introduction to Old Norse. — Oxford, 1957.

— № 12. — Ce. 188—191; LucienMusset. Introduction a la runolo- _gie. — Paris, 1965. — № 47. — Ce. 377—380.

⁵¹ LisJacobsen // Scandia 5, 1932. — Ce. 103—147; Jacobsen H Scandia 4, 1931. — Ce. 234—269; Jacobsen H Scandia 8, 1935. — Ce. 64—79.

⁵² Пізньосередньовічні (XIII—XIV ст.) рунічні письмена з Ганзейського торговельного центру Берґена (Норвегія) багато де в чому подібні до сучасних їм давньоруських написів на бересті з Великого Новгорода.

⁵³ Gordon. Introduction to Old Norse. — Ce. XXlX—XXX; пор.: Schroder // Germanisch-RomanischeMonatsschrift, 27, 1939. — Ce. 365—367.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

^, Див.: Joseph Hampel. Altertiimer des friihen Mittelalters in Ungam. 3 ττ. — Braunschweig, 1905; A. Alfoldi. Funde aus der Hun- nenzeit und ihre ethnische Sonderung H Archaeologia Hungarica. T. 9. — Budapest, 1932; Joachim Werner. Beitrage zur Archaologie des Attila-Reiches. — Miinchen, 1956; ArnulfKollautzandHisayuki Miyakawa. Geschichte und Kultur eines Volkerwanderungszeitlichen Nomadenvolkes: Die Jou-Jan der Mongolei und die Awaren in Mit- teleuropa. 2 ττ. — Klagenfurt, 1970; Otto Maenchen-Helfen. The World of the Huns. — Berkeley, 1973; Luc Kwanten. A History of CentralAsia, 500—1500: ImperialNomads. — Philadelphia, 1979.

² Mixail I. Rostovcev (Rostovtzeff). Skythien und der Bosporus. — Berlin, 1931.

³ William Montgomery McGovern. The Early Empires of Central Asia: A Study of the Scythians and the Huns and the Part They Played in World History. — Chapel Hill, 1939; Rene Grousset. The Empire of the Steppes. A History of Central Asia. Пер. N. Walford. — New Brunswick, N. J., 1970.

⁴ Ernst Schwarz. Germanische Stammeskunde. — Heidelberg, 1956; K. F. Stroheker. Germanentum und Spatantike. — Zurich, 1965; Ludwig Schmidt. Geschichte der deutschen Stamme bis zur Ausgang der Volkerwanderung: [I] Die Ostgermanen. — Miinchen, 1934; [IIjDieWestgermanen_jTeil 1. —Miinchen, 1938; Teil 2. —Miinchen, 1940.

⁵ Sten Konow. Goths in Ancient India H Journal of the Royal Asiatic Society. — London, 1912. — Ce. 379—385.

⁶ Franz Altheim. Literatur und Gesellschaft im ausgehenden Alter- tum, 2 ττ. — Halle, 1948—1950; George Vernadsky. Goten und Anten in Siidrussland H Siiddeutsche Forschungen, 3, 1938. — Ce. 265—279; Robert Reynolds and Robert Lopez. Odoacer: German or Hun? H American Historical Review, 52, 1946. — Ce. 36—53; A. A. Vasiliev. The Goths in Crimea. — Cambridge, Mass., 1936; Bernard S. Bachrach. A History of the Alans in the West. — Minneapolis, 1973; E. A. Thompson. The Visigoths in the Time of Ulfila. —Oxford, 1966; Thompson. The Goths in Spain. — Oxford, 1969; Ludwig Schmidt. Geschichte der Wandalen. — Miinchen, 1942.

⁷ Bachrach. History of the Alans. — Ce. 13—15.

⁸ Див.: M. Schonfeld. Worterbuch der altgermanischen Personen- UndVolkernamen. — Heidelberg, 1911. — Ce. 143—144.

⁹ Franz Cumont. Les mysteres de Mithra. — Brussels, 1913. = The Mysteries ofMithra. Пер. T. McCormack. — NewYork, 1956.

¹⁰ Georg Ostrogorsky. Geschichte des Byzantischen Staates. — Miinchen, 1940. — Ce. 51—69; PeterBrown. TheWorldofLate Antiquity A. D. 150—750. — London, 1971. — Ce. 157—184.

¹¹ The Fourth Book of the Chronicle OfFredegar with Its Continuations. Пер. J. M. Wallace-Hadrill. — London, 1960. — C. 51.

¹² Джерела та література з цього приводу подані Дюлою Mo- равчиком 11 Byzantinoturcica, II². — Berlin, 1958. — Cc. 130— 131.

¹³ 3 кіммерійської проблеми див.: J. Harmatta. Le probleme Cim- merien // Archaeologiai Ertesito, 1948, 7 — 9. Ce. 79—132; T. Sulimirski. The Cimmerian Problem H Bulletin of the Institute of Archeology. — LondonUniversity. 1958—60, 2. — Ce. 45—64.

¹⁴ Див., напр.: Й. ∏. Каллистов. Северное Причерноморье в античную эпоху. — M., 1952; В. Ф. Гайдукевич. Боспорское царство. — М.—Л., 1949; И. Т. Кругликова. Боспор в позднеантичное время. — M., 1966.

¹⁵ M. Rostovtzeff. Iranians and Greeks in South Russia. — Oxford, 1922. — C. 68.

¹⁶ Там же.

• ⁷ В. Ф. Гайдукевич. Боспорское царство. — С. 463. Випуск монет не припиняється і після занепаду Боспорської держави. ∈ також напис з Таманського півострова, датований 341 р. н. е. д в 362 р. римський історик Амміан Марцеллін засвідчував присутність боспорських послів у новій столиці — Константинополі (Bosporanis... Iegationes). Див.: В. Ф. Гайдукевич. Боспорское царство. — Cc. 464—465.

¹⁸ В. Ф. Гайдукевич. Боспорское царство. — С. 54—93.

¹⁹ М. Rostovtzeff. Gesellschafts- und Wirtschaftsgeschichte der hellenistischen Welt І. — Darmstadt, 1962. — Cc. 468—471; Гайдукевич. Боспорское царство. — Cc. 82—93.

²⁰ «Це особово-династичне панування, що походить не з певної країни чи від певного народу, а розповсюдилося за наказом згори в певному регіоні володаря». (Julius Kaerst. Geschichte des Hellenismus. II². — Leipzig, 1926. — С. 335).

²¹ М. Rostovtzeff Gesellschafts- und... — С. 468.

²² Див., напр.: С. Brady. The Legends OfErmanarich. — Berkeley, 1943.

²³ В. Ф. Гайдукевич. Боспорское царство. — Cc. 444—461.

²⁴ Leo the Deacon. Historiae Iibri decern. — Bonn, 1828. — С. 105.

²⁵ В. Ф. Гайдукевич. Боспорское царство. — С. 209.

²⁶ Kitab al-Fihrist, вид. G. Fliigel та J. Roediger. Т. 1. — Leipzig, 1871. — С. Ill; The Fihrist of al-Nadim. Т. I, пер. В. Dodge. Т. I. — New York — London, 1970. — С. 254.

²⁷ The Fihrist of al-Nadim. T. I. — C. 400.

²⁸ Щодо Джагіза див. статтю Ch. Pellat «al-Djahiz» // The Encyclopaedia of Islam. — Leiden, 1965. T. IL — Ce. 385—387.

²⁹ G. E. von Grunebaum. Medieval Islam. —Chicago, 1946. — Ce. 54—55; R. Walzer. Greek into Arabic. —Oxford, 1962; F. Rosenthal. Das Fortleben der Antike im Islam. — Ziirich — Stuttgart, 1965.

³⁰ Gy. Moravcsik H Ungarische Jahrbiicher. Berlin, 1930. 10. — Ce. 53—90; К. Ламбрев. Легендата за кан Кубрат и неговите синове. // Исторически преглед. — 1946—1947. — 3. — Cc. 350—359.

³¹ V. Minorsky // Wiener Zeitschrift fur die Kunde des Morgenlan- des. 1960. — 56. — Ce. 130—137.

³² Ibn Khurdadbeh. Kitab al-masalik wa’l-mamalik. — Leiden, 1889. — С. 18. Видавець (М. J. de Goeje) вживає «зреконстру- йовану ним же форму» qn^,z, щоб притягнути її до пізнішого слов’янського титулу «князь» («knjaz’» Вступ до історії церкви на Україні. Жовква, 1932.

³⁸ Vita Constantini. —Глава 8. Вид. П. А. Лавров. Материалы по истории возникновения славянской письменности. — Л., 1930.

— С. 12. А також: F. Grivec and F. TomSic. Constantinus et Methodius Thessalonicenses: Fontes. — Zagreb, 1960. — C. 109. Пор.: H. G. Lunt // Cercetħri de Lingvistica. — Cluj, 1958. — Ce. 323—326.

³⁹ Про слов’янську місію див.: F. Dvomik. Byzantine Missions among the Slavs: SS. Constantine-Cyril and Methodius. — New Brunswick, N. J., 1970; Ihor SevCenko H Slavic Review, 1964. 23: 2. — Ce. 220—234; A. P. Vlasto. The Entry of the Slavs into Christendom.

— Cambridge, 1970. — Ce. 20—85.

⁴⁰ VitaConstantini. — C. ЗО; Вид. Grivec—Tomaie. — С. 134.

⁴¹V Thomsen. Aus Ost-Turkestans Vergangenheit. — Copenhagen, 1918; A. von Le Coq. AufHellas Spuren in Ostturkestan. — Leipzig, 1926; A. von Le Coq. Von Land und Leuten in Ostturkestan. — Leipzig, 1928; von Le Coq. Die Buddhistische Spatantike in Mittelasien. — Berlin, 1922—1928. Tτ. 1—6; A. Stein. On Ancient Central-Asian Tracks. — NewYork, 1964; A. Stein. Serindia. — Oxford, 1921. 5 vols.; A. Stein. InnermostAsia. — Oxford, 1928. 4 vols.; Paul Pelli- ot. — Paris, 1946; E. Waldschmidt. Gandhara, Kutscha, Turfan. — Leipzig, 1925; nop. також: D. Schlumberger. Proceedings of the British Academy. — 1961. — 47. — Ce. 77—95, табл. 1—XXIV.

⁴² Див.: F. Weller and B. Schindler. Professor F. W. K. Miiller: Le- ben und Werk H Asia Major. — Leipzig, 1925. — 2. — Ce. I—XVI.

⁴³ Див. з цього приводу: T. T. Rice-AncientArts OfCentralAsia. — New York, 1965; A. Belenitsky. Central Asia. — Cleveland — New York, 1968.

⁴⁴ Див., напр.: W. B. Henning. «Mitteliranisch» H Handbuch JerOrientalistik. — Leiden — Koln, 1958. — Відділ 1, т. 4, част. I. — Ce. 20—129 (особливо сс. 55—56); A. von Gabain. Altturkische Schreibkultur und Druckerei H Philologiae Turciae Fundamenta. — Wiesbaden, 1964, 2. — Сс. 171 —191. A. von Gabain. Die altturkische Literatur// PhilologiaeTurciaeFundamenta. — Wiesbaden, 1964. — 2. — Ce. 211—243; H. W. Bailey. Khotanese [Buddhist] Texts. — London, 1945—1968. — 8 ττ.

⁴⁵ W. W. Tam. Hellenistic Civilization. — Cleveland_iOhio, 1961. — Ce. 1—2.

⁴⁶ J. G. Droysen. Geschichte des Hellenismus. — Gotha, 1877— 1878.

⁴⁷ W. W. Tarn. Alexander the Great. —Boston, 1959. — Ce. 147— 148.

⁴⁸ ∏op.: W. W. Tam. Hellenistic Civilization. — C. 339: «Іншим, типово елліністичним, зрушенням була значна експансія синкретизму, ототожнення чи змішання різних богів, коли кілька самостійних божеств ставали формами (функціями) якогось одного». Пор. також відповідний розділ праці: М. Hadas. Hellenistic Culture: Fusion and Diffusion. — New York, 1959.

⁴⁹ P. Jyrkankallio. Zur Etymologie von russ. tolmaC «Dolmetscher» UndseinerturkischenQuelle. — Helsinki, 1952; протилежна точка зору: J. Nemeth. Zur Geschichte des Wortes tolmacs «Dolmetscher» H ActaOrient. Hung. — 1958. — 8: 1. — Ce. 1—8.

⁵⁰ Див. розвідку В. В. Тарна «The Milindapanha and Pseudo- Aristeas» в його праці: The Greeks in Bactria and India. — Cambridge, 1951. — Ce. 414—436.

⁵¹ Щодо Септуаґінти див.: H. В. Swete. An Introduction to the Old Testament in Greek. — Cambridge, 1914; R. L. Ottley. A Handbook of the Septuagint. — London, 1920; J. Ziegler. Die Septuaginta: Erbe und Auftrag. — Wiirzburg, 1962; S. Jellicoe. The Septuagint and Modem Study. — Oxford, 1968; S. Jellicoe. Studies in the Septu- agint: Origins, Recensions and Interpretations. — New York, 1974.

⁵² Див., напр.: Древности Боспора Киммерийского. — C∏6., 1854. — З τ.; М. Ebert. SudrusslandimAltertum. — Bonn — Leipzig, 1921; E. H. Minns. Scythians and Greeks. — Cambridge, Eng., 1913; M. Ros- tovtzeff. Iranians and Greeks in South Russia. — Oxford, 1922; B. Φ. Гацдукевич. Боспорское царство. — M.—Л., 1949; Т. Н. Книпович. Танаке. — М.—Л., 1949; Фанагория. Вид. А. П. Смирнов. — M., 1956.

⁵³ Корпус боспорских надписей. Вид. В. В. Струве. — М.—Л.,

1965.

⁵⁴ Там же. Cc. 77—79 (№ 70).

⁵⁵ В. Ф. Гайдукевич. Боспорское царство. — С. 347.

⁵⁶ ∏op.: W. W. Tam. Hellenistic Civilization. — Ce. 217—222, 254— 255.

⁵⁷ Гайдукевич. Боспорское царство. — С. 377.

⁵⁸ Див.: Ibn al-Faqih al-Hamadani: Kitab al-buldan. — Leiden, 1885. — С. 271, рядки 1—2.

⁵⁹ W. W. Tarn. Hellenistic Civilization. — Ce. 21—238.

⁶⁰ Корпус боспорских надписей. — №№ 69—74 (із Пантіка- пея), №№ 985—986 (із Фанаґорії), № 102 (із Запоріжжя), №№ 1123— 1128 (з Ґоріїппії).

⁶¹ Гайдукевич. Боспорское царство. — Cc. 431—438. Клюбові (Thiasoi) написи включено до «Корпуса боспорских надписей»: №№ 75—108 (Пантікапей), № 870 (Мірмекій), № 898 (Зенонів Херсонес), № 946 (Кіммерик), № 967 (Ілурат), №№ 987—988 (Фанагорія), № 1016 (Ахтанізовська), №№ 1054—1055 (Гермонасса), № 1129—1136 (Ґорґіппія), №№ 1230—1231 (Кубанський регіон), №№ 1259—1292 (Танаїс).

⁶² Гайдукевич. Боспорское царство. — Cc. 434—435; W. W. Tam. Hellenistic Civilization. — Ce. 224—225.

⁶³ М. Д. Приселков. Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси X—XII вв. — Спб., 1913; М. Д. Приселков. История русского летописания XI—XV вв. — Л., 1940. — Cc. 31—33; Д. С. Лихачев. Русские летописи и их культурноисторическое значение; — М.—Л., 1947. — Cc. 82—93; А. Н. Насонов. История русского летописания XI—начала XVIII века. — M., 1969. — Cc. 34—52.

⁶⁴ Див.: Повесть временных лет, вид. Д. С. Лихачов. — М.— Л., 1950. — Ce. 110—111; Пор.: А. Н. Насонов. Тмуторокань в истории Восточной Европы X в. И Исторические записки. — 1940. —

6. — Cc. 76—99; В. А. Мошин. Николай, епископ Тмутороканский И SeminariumKondakovianum. — 1932. — 5. — Cc. 47—62.

⁶⁵A. П. Каждан. Проблемы общественно-политической истории России.— M., 1963. — Cc. 93—101; G. G. LitavrinandA. P. Ka⅛dan И Thirteenth International Congress of Byzantine Studies. — Oxford,

1966. — Main Papers 3. — Ce. 69—81, 85.

⁶⁶ Повесть временных лет. — T. 1. — С. 196; Пор.: В. Н. Татищев. История Российская. — М.—Л., 1964. — Т. IV. — Cc. 179—180.

⁶⁷ Я маю намір запропонувати новий аналіз цих подій в іншій роботі.

θβ Н. А. Мещерский. История иудейской войны Иосифа Флавия _в древнерусском переводе. — М.—Л., 1958. — Cc. 1 — 164, зокрема 97—121.

⁶⁹ Мещерский. И Палестинский сборник. — 1956. — 2. — Cc. 58—63; Мещерский. История иудейской войны... — Cc. 132— 153.

⁷⁰ L. Schmidt. Geschichte der deutschen Stamme [I]. Die Ostger- manen. — 1934. 2-е вид. — С. 234.

⁷¹ Ch. A. Scott. Ulfilas, Apostle of the Goths. — Cambridge, Eng., 1885; K. D. Schmidt. Die Bekehrung der Ostgermanen zum Christen- IumiDerostgermanischeArianismus. — Gottingen, 1939.

⁷² H. Jensen. Die Schrift. — 1958. — Ce. 455—456.

⁷³ Оцінка тривання елліністичного періоду залежить від індивідуальної точки зору дослідника. Для прикладу приведу твердження S. D. Goitein-a: «Під терміном «еллінізм» ми звичайно розуміємо період від Александра Македонського до Августа, від встановлення Македонської держави до повного витіснення її спадкоємців Римом. Це еллінізм такий, яким бачили його греки, з точки зору політичної історії. Однак з погляду історії культури й народів, що перебували під впливом грецького спадку, ми повинні продовжити цей період аж до VII ст., коли інтерес до Греції в латинізованій Європі занепав і коли країни східного і південного узбережжя Середземного моря підпали під вплив нової мови і нової цивілізації, а саме — арабської та ісламської» (StudiesinlslamicHistoryandInstitutions. — Leiden, 1966. — С. 56). І ще: «Еллінізм продовжувався переважно в тих цивілізаціях і мовах, котрі прийшли на зміну грецькій цивілізації і грецькій мові та культурі, тобто арабський світ та іслам, в більшості країн, чий вплив відчувався протягом століть» (Goitein. Studies... — С. 56). Слід взяти до уваги ще й те, що C. H. Becker, провідний дослідник ісламу і еллінізму, стверджував навіть, ніби іслам — це теж еллінізм, точніше ісламізований еллінізм (Islamstudien. — Leipzig, 1924. — Cc. 24—53). Про результати цих контроверсій (зокрема, між подібними поглядами і точками зору Е. Troeltsch-a та H. Н. Schaeder-a) див.: Goitein. Studies... — Cc. 65—66.

⁷⁴ Текст подається за фотографічним виданням «Inscriptions de Γθrkhon, recueillies par !’expedition Finnoise 1890 et publiees par la Societe Finno-Ougrienne» (Helsingsfors, 1892). Див. Vilhelm Thomsen. Inscriptions de TOrkhondechifTrees (Helsingfors, 1894). — Ce. 97— 101. Останній переклад, визнаний Томсеном, був «Altturkische Inschriften aus der Mongolei» Hans Heinrich Schaeder-a // «Zeitschrift der Deutschen Morgenlandischen Gesellschaft». Leipzig; найсучасніший англійський переклад уміщено в праці Талата Текіна «Grammar of Orkhon Turkic» (Bloomington, 1968), cc. 263—265. Система транслітерації тюркських рун, використана тут, відрізняється від запропонованої В. Томсеном. Вона була розроблена в праці О. Пріцака 11 Proceedings of the VIth International Symposium Sept. 5—9, 1978. Національна академія наук Республіки Корея. — Сеул. — 1979. — Cc. 27—50.

⁷⁵ De Vries. Altgermanische Religionsgeschichte, т. II, 2-ге вид. (1957). — Cc. 359—372.

⁷⁶ Пор. Kasgari. Divanu Lugat-it-Turk tιpkιbasιmι «Facsimile»,

ed. Besim Atalay (Ankara, 1941), c. 178; nop. Gerard Clauson, An Etymological Dictionary of Pre. Thirteenth Century Turkish (=EDT). — Oxford, 1972. — Ce. 542—543. „

⁷⁷ De Vries. Altgermanische Religionsgeschichte II² (1957). — C. 18; Turville-Petre. Myth. — C. 100; DeVries «Volkerwanderung und Wikingerzeib. «Kleine Schriften*. — Ce. 209—222.

⁷⁸ I S 1.

⁷⁹ II E 1.

⁸⁰ I S 1; II E 1 тощо.

⁸¹ Джерард Клаусон//Journal OftheRoyalAsiatic Society (1957), pl. 5. — P. 6.

⁸² I E 15, I E 23, II E 13, II E 34.

⁸³ BookofDedeKorkut. У перекл. Geoffrey Lewis-a (Harmond- sworth, Eng.: Penguin, 1974). — C. 23. Слово delu утворилося від talbd, див. Кашґарі talwa (Facsimile. — C. 214).

⁸⁴ Пріцак O. //DerIslam 31: 1 (1954). — Ce. 23—24.

⁸⁵ II № 12; IxeAsxete II, 1.1. Див. С. Е. Малов. Памятники древнетюркской письменности Монголии и Киргизии. — М.— Jl., 1959. — С. 46. Щодо ark див. Клаусон, EDT. — С. 220.

⁸⁶ Малов. Енисейская письменность Тюрков. — М.—Jl., 1951. — С. 54.

⁸⁷ Тут використано фотокопію з манускрипту, що зберігається в Британському музеї, в Лондоні. Ch. 00331. Пор. Вільгельм Томзен. SamledeAfhandlinger_iT. Ill (Kbh., 1922). — Cc. 236—237.

⁸⁸ Пор. Kaδgari. DivanuLugat-It-Turktipkibasimi (1941). — С. 74.

⁸⁹ I E 10.

⁹⁰ Напис Тонюкука. Вид. Пентті Аальто //Journal de Ia Societe Finno-Ougrienne. 60: 7 (Helsinki, 1958). — C. 42.

⁹¹ Gustav John Ramstedt H Journal de la Societe Finno-Ougrienne 30: 3 (Helsinki, 1913). — Ce. 16, 18 (E 1—2); 28 (59).

⁹² Kaδgaπ. Divanii Lugat-It-Turktipkibasimi (1941). — C. 571.

& Я погоджуюся з думкою Літтлтона, що «давньослов’янські міфи та [осідло-землеробське] суспільство майже не надають доказів, які б підтверджували або заперечували б тезу Дюмезіля» (New Comparative Mythology. — С. 183). Те саме можна сказати і про новітню спробу Александра Ґейштора «The Slavic Pantheon and New Comparative Mythology» H QuaestionesMedii Aevi 1 (1977). — Ce. 7—32.

⁹⁴ Stig Wikander. Der arische Mannerbund (Lund, 1938). Див. також Littleton. NewcomparativeMythology. — C. 156.

⁹⁵ Littleton. New Comparative Mythology. — C. 127.

⁹⁶ Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — Ce. 64—65.

⁹⁷ Klaus Duwel. Runenkunde. — Stuttgart, 1968. — C. 50.

⁹⁸ Lucien Musset. Introduction a la runologie. — Paris, 1965. — Ce. 189—195.

⁹⁹ Musset. Introduction a la runologie. — Ce. 213—218.

¹⁰⁰ Von Friesen та Whatmough//Encyclopaedia Britannica. — 19, 1966, c. 757; Musset. Introductionalarunologie. — Ce. 226—228.

^,°¹ Див. посилання 97 і Wolfgang Krause. Runen. — Berlin, 1970. — Ce. 20—21.

¹⁰² В Ірані така практика була обумовлена існуванням альтернативних форм, однієї з назалізацією, другої — без. Розглядаючи це явище, мій друг і колега по Гарвардському університету, професор Річард Н. Фрай (Frye) написав мені 18 червня 1980 р.: «Примітка про фонему -ng_t представлену на письмі через -g- в іранських мовах: Проблема назалізації загально- поширена і різноманітна в індоєвропейських мовах. Скажімо, у реконструйованих індоєвропейських коренях моиBooks. — London, 1965. — C. 195.

^,u С. А. Козин. Сокровенное сказание. — M. — Л., 1941. — Cc. 14—17; Козин И Вестник Ленинградского государственного университета. — 1946, № 3. — Cc. 32—43.

^1.2 Це сталося не пізніше початку IV ст. н. е., див. Walter Bruno Henning 11 Bulletin of the School of Oriental and African Studies, 12. — London, 1948. — Ce. 601—615.

^1.3 Див. Kaare Gronbech H Indian Art and Letters 22, № 2. — London, 1948. — Ce. 1—7, 8 мал.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

^, У 1764 році фон Шльоцер запропонував Імператорській Академії Мистецтв і Наук для написання російської історії приділити особливу увагу скандинавським джерелам; зокрема, він зазначив: «Ісландські та шведські історики надто важливі для історії російської». Див.: Сборник ОРЯС ИАН, 1875, 13. — С. 296.

² Nestor: Russische Annalen in ihrer Slawonischen Grundsprache Verglichen_iUbersetztunderklart. — Teil І. — Gottingen, 1802. — С. 35.

³ Н. Карамзин. История государства Российского. — Т. 1. — Спб., 1816. — С. 305, прим. 78.

⁴ Фактично це частковий передрук «Fommannasogur». — 5. — Kbh, 1830. — Ce. 252—266 (текст) та «Scripta Historiae Islan- dorum». — 5. — Kbh, 1833. — Ce. 257—282 (латинський переклад).

⁵ У вересні 1972 року працівники Королівської бібліотеки в Копенгагені запевнили мене, що окреме видання «Eymundar ?attr» не могло бути опубліковане в Копенгагені 1833 року. Про публікацію Равна не знали і в бібліотеці Інституту Арні Маґнуссона в Копенгагені. Однак я віднайшов цю «неіснуючу» публікацію серед численних рідкісних книг у Вайденер Бібліотеці Гарварду під номером Scan. 4767.5.

⁶ Библиотека для чтения. — Спб., 1834. 1:3. — Ce. 1—77. Стаття Сенковського була перекладена данською мовою полковником Леопольдом Кейпером під назвою «De islandske sagaer і deres forhold til den russiske Historic» H Annaler for Nordisk Old- kyndighed og Historic. — Kbh, 1847. — Ce. 3—77.

⁷ Eymundar Saga: Эймундова сага. H Библиотека для чтения. — Спб., 1834. 2: 3. — Ce. 1—77. На сс. 1—43 — ісландський текст з російським перекладом; сс. 47—71 — примітки. Передмова Сенковського разом з російським перекладом саґи (але без ісландського тексту) опублікована в т. 5 «Собрания сочинений Сенковского (Барона Брамбеуса)». — Спб., 1858. — Cc. 420— 573. Дослідження Сенковського над «Eymundar ?dttr» було підтримане лідером норманістської школи М. П. Погодіним: «Библиотека для чтения». — Спб., 1836. — 6: 3. — Cc. 77—104.

⁸ Библиотека для чтения. — Спб., 1834. — 1:3. — С. 47.

⁹ Про це листування, яке продовжувалося до 1859 року, див.:

B. К. Щипанов. Исторические связи Скандинавии и России IX— XX вв. И Сборник статей под ред. Н. Е. Носова и И. П. Шас- кольского. Труды Ленинградского отделения Института истории АН СССР. — 1970, т. 11. — С. 377.

¹⁰ Див.: В. С. Иконников. Опыт русской историографии. — Спб., 1891. — I: 1. — Cc. 319—320.

¹¹ Antiquites Russes, т. I. — Kbh, 1850 (далі — скор. AR), С. X.

¹² Том I. — Kbh, 1850, XXXII + 491 сс., 9 факсим.; том II. — Kbh, 1852, XVI + 496 сс., 14 факсим. Збірник без індекса.

¹³1. L’Ancienne Edda. И AR I. — Cc. 1—41; А. Extraitde Hyndlul- jo?. — Сс. 5—15; В. Gripisspa. — С. 16; С. Sigurdarkvida III. — Сс. 17—21; D_iBrotafBrynhildarkvidu. — Сс. 21—25; Е. Helreid Brynhildar. — Cc. 25—29; R Gudmnaikvida I. — Cc. 29—30; G. Gud- runarkvida II, III. — Сс. 30—33; Н. Oddrunargratr. — Сс. 33—35; LAtlakvidaetAtlamal. — Сс. 35—38; К. Gudriinarhvot. — Сс. 38— 40; L. Hamdismal. — Сс. 40—41.

¹⁴ ILLaJeuneEdda// AR I. — Cc. 42—64; [1] Formali. — Cc. 43—49, [2] Skaldskaparmal. — Сс. 49—64. Див. також: LXXII. Supplement aux extraits des sagas: Snorra Edda, Skaldskaparmdl. — C. 64 H AR II. —

C. 453. Пор. цитати з: Hdttatal. H AR II. — С. 496, С.

¹⁵ Extraits des sagas mythico-historiques. H AR I. — Ce. 65— 234; III. Sogubrot. — Ce. 66—86; IV. SagaafHdlfiokHalfsrekkum. — C. 86; V. SagaafRagnari Iodbrok. — Ce. 87—89; VI—VIL Saga af Grimi Iodinkinna. — Ce. 89—93, та Saga af 0rvaroddi. — Ce. 93—109; VIIL Hervararsaga.(Ce. 115—137: SagaHeidreks konungs ens vitra. —Ce. 137—21 LHervararsagaokHeidrekskonijngs); IX. SagaafNoma-Gesti. — Ce. 211—212; X. SagaafEigli ok Asmun- di. — C. 212; XI. Hversu Noregr bygdist et Fundinn Noregr. — Ce. 213—220: Hversu. — Ce. 220—223: Fundinn; XIL SagaafHrolfi konungi Gautrekssyni. — Ce. 223—225; XIIL Saga af Herraudi ok B6sa. — Ce. 225—229; XIV. Gaungu-Hrolfs Saga. — Ce. 230— 233; XV. Sorla ?dttr. — C. 234; див. також: LXXIL Suppldment aux extraits des sagas: B. Extrait de la Saga de Thdodoric de Bern. H AR II. — Ce. 453—455.

¹⁶ «Extraits des sagas historiques: Sagas des rois de Norvdge». H AR I. — Ce. 235—480; AR II. — Ce. 1 — 116:

(I). XVI. Heimskringla de Snorre Sturlason H AR I. — Ce. 235— 392: A. Ynglingasaga. — Ce. 241—269; F. Haralds saga ens hdrfa- g_fa — Ce. 269—271; C. SagaafHaraldigrdfeld. — Ce. 271—272;

D. Saga af Olafi konungi Tryggvasyni. — Ce. 272—290; E. Saga af Olafi konungi hinum helga. — Ce. 290—357; F. Saga Magnus koniings ins go?a. — Ce. 357—359; G. Saga Haralds konungs hardrdda. — Ce. 360—380; H. SagaSigurdarJorsalafara. — Ce. 380—390; I. Saga af Sigurdi, Inga ok Eysteini. — Ce. 390—392; K. Saga Magnus koniings Erlingssonar. — C. 392.

(II). Les autres sagas des rois de Norvege: XVII. Saga 01afs koniings TryggvasonarafGunnlaugimunk H AR I. — Ce. 392—414; (= Os Tm); XVIII. SagadlafskoniingsTryggvasonarafOddimimk. — Ce. 414— 426. [Див. також: Supplement aux extraits de sagas. A. Extrait de podmes historiques: Olafs drdpa Tryggvasonar af Hallfredi van- dr?daskald H AR II. — P. 452]; Extrait de la saga du Saint-Olaf d’aprds la redaction la plus etendue: XIX. Saga 01afs koniings hins helga. — Ce. 427—471; (= Енциклопедична саґа про S. Oldfr); Extrait de la saga du Saint-Olaf d’apres la redaction la plus courte: XX. 01afs saga hins helga, Styttri frasogn. — Ce. 472—477; (= leg Osh); XXI. Geisli Einars prests Skiilasonar. — Ce. 477—480. (Додатки: Passagesparallelesgdndalogiques [С. 481: Fagrskinna_t eh. 213 = Mor- kin ski nn a; без перекладу]; Tableauxgdndalogiques [Ce. 482—491].

(III). Les sagas des rois de Norvege depuis Magnus Ie Ddbonnaire jusqu’a Magnus Erlingson (= Morkinskinna/Hrokkinskinna): XXII. Saga Magnuss koniings ens goda H AR II. — Ce. 2—18; XXIII. Saga Haralds konungs hardrdda H AR II. — Ce. 19—62; XXIV. Saga Sigurdar koniings Jdrsalafara H AR II. — Ce. 62—73; XXV. Saga Haralds koniings gilla ok Magnjiss blinda H AR II. — C. 73; XXVI. Saga Inga koniings Haraldssonar ok br?dra hans H AR II. — Ce. 74—75; XXVII. Saga Hakonar koniings herdibreids H AR IL — C. 75; XXVIII. Saga Magmiss koniings Erlingssonar U AR II. — Ce. 75—76.

(IV). XXIX. SagaSverriskoniings H AR II. Ce. 76—79; XXX. Saga Hakonar Sverrissonar_t Guttorms Sigurdarsonar ok Inga Bdrdarsonar // AR II. — C. 79 (= Bqglunga sqgur).

(V). XXXI. SagaHakonarkoniingsHdkonarsonar // AR II. — Ce. 80—84.

(VI). XXXII. Agrip H AR II. — Ce. 85—91; з кінця с. 87 подано передрук із «Theodorici Monachi Historia de antiquitate regum Norvagensium*.

(VII). XXXIII. ?ttartal Noregs konunga H AR II. — Ce. 91 — 110 (= Fagrskinna); (Appendix: Extrait des diffdrentes sagas des rois de Norvege H AR II. —. Ce. 111 — 115.

(VIII). XXXIV. Fragmentum Orcadense Historiae Norvegiae //AR II. — Ce. 115—117 (= HistoriaNorwegiae).

Крім Королівських Car, у збірник (AR II) входять також і деякі ??ttir. XXXV. ?attr Hauks habrokar. — Ce. 118—125; XXXVI. battr StyrbjamarSviakappa. — Ce. 125—126; XL. Eymundarsaga. — Ce. 170—211; саґа данських королів: XXXVIII. Knytlingasaga. — Cc. 127— 141, саґи з колоній: XXXVII. Jomsvikingasaga. — С. 126 [пор. також том 2. — С. 496, A]; XLI. Orkneyingasaga. — Cc. 211—221; XLII. Faereyingasaga. — Cc. 221—226, а також псевдо-історична саґа: XXXIX. Ingvarssagavidforla. — Cc. 141—169.

¹⁷ Islendinga sogur H AR II. — Cc. 226—367:

(I). XLIILislendingabokArafroda. — Се. 228—231; XLIV-Land- namabok. — Се. 231 —236; XLV. Kristnisaga. — Се. 236—237.

(II). XLVLNjalssaga. — Се. 237—247; XLviLEgilssagaSkallagrims- sonar. — Се. 248—260; XLviILSagaafHrafhkeliFreysgoda. — Се. 260— 263; XLIX. SagaafViga-StyrokHeidarvigum. — Се. 263—268; L Ljds- Vetningasaga. — Се. 269—272; LI. Kormaks saga. — Ce. 272—278; LIL Laxdcelasaga. — Ce. 278—289; LllL Grettissaga. — Ce. 290— 315; LIV. Sagaafbdrdihredu. —Ce. 315—316; LV. Hardar saga Grimkels- sonar. — Ce. 317—320; LVL Finnbogasagaramma. — Ce. 320—327; LVIL Bjamar saga Hitdoelakappa. — Ce. 327—343; із генеалогічною таблицею на с. 339; LVIIL Fdstbrcedra saga. — Се. 343—350.

(III). LlX. Sturldngasaga. — Се. 350—355; LX-AronssagaHjdr- Ieifssonar. — Се. 356—361; LXL SagaAmabiskupsborlakssonar. — Се. 361—367.

¹⁸ Extrait des monuments geographiques des anciens islandais H AR II. — Ce. 388—452: LXIIL (A). Planisphere reprdsentant les zones habitables et inhabitables, d’apres un manuskript islandais du XIV^c siecle. — Ce. 390—391; LXIV. (B). Deuxplanispheresrepresentant les trois parties du monde habite tires des manuscripts islandais du XIII^c siecle. — Ce. 391—392; LXV. (C). Mappemondecontenuedans un manuscript islandais du XII^c siecle. — Ce. 392—394; LXVL (D). Annotations geographiques dues a l’abbe Nicolas de Thingeyrar. — Ce. 391 —415; LXVIL (E) Descriptions et ichonographies islandaises de Jerusalem. [1. Description de Jdrusalem d’apres les nos 194 et 736. — Ce. 415—420; 2. Description de Jdrusalem tiree des nos 489 et 589. — Ce. 420—423; 3. IchonographiesdeJdrusalem. — Ce. 423—425]; LXVIIL (F). Annotations gdographiques tirdes du livre de Hauk Erlendson. — Ce. 426—441; LXIX. (G). Compilations gdographiques tirdes du livre de Skalholt. — Ce. 442—448; LXX. (H). Extrait gdographiques de la Rimbegla. — Ce. 448—449; LXXL (I). Notice sur les Finnois aux environs de Gandvik. — Ce. 449—452 (= AM 194; кінець XIV cτ.).

ιθ LXXIV. Relations de Voyage d^,Ottar (= Ohthere H AR II. — Ce. 459—467) et d’Ulfstein (= Wulfstan H AR II. — Ce. 468— 470); з додатком: Extrait des annotations geographiques dues au roi Alfred H AR II. — C. 471.

²⁰ LXII. Extraits des Annales de PIslande H AR II. — Ce. 367— 387.

²¹ LXXIII. Extraits des anciennes Iois Norvegienne et Suedoises И AR II. — Ce. 455—457: Gula?ingslog. — C. 456; Farmannalog. — Ce. 456—457; Vestgotalag. — C. 457.

²² LXXV. Traites de paix sur les Iimites des pays Iimithrophes de la Suede et de la Norvege de l’un cote et de la Russie de Γ autre H AR II. — Ce. 471—496: A. Dutraite d^,Orekhovetz, concluen 1323. — Ce. 473— 477; 490—492; B. Du traite de Novgorod en 1326. — Ce. 477— 490; 492—494. LXXVI. Extrait des diplomes concemant les querel- Ies entre Ie Finmark et la Russie. — Ce. 494—496.

²³ За винятком « Eymundar ?attr», яка, зважаючи на значущість, була перекладена ще й французькою (генерал-майором Крісті- аном Юлієм de Meza — тогочасним командувачем данською артилерією).

²⁴ 3 приводу монографії Павла Смирнова, написаної вісьмома роками пізніше, див. прим. 29.

²⁵ Поездки скандинавов в Белое море. — C∏6., 1906. — С. 102.

²⁶ // Bulletin hist.-phil. 7. — C∏6., 1849. — №№ 9—14 (перша частина), №№ 18—23 (друга частина), опублікована також під назвою «Melanges Russes», 1. — C∏6., 1851. — Ce. 246—350 (перша частина), Cc. 351—450 (друга частина). Див. також публікацію М. П. Дашкевича в «Киевских Университетских Известиях». — K., 1886. — 26. — № 11. — Ce. 220—241; И. Срезневский И Библиотека для чтения. — Спб., 1849. — 98. — Част. 5. — Cc. 39—44. Всі, хто бодай заторкував «Antiquites Russes», мали намір надалі розглянути її більш детально, однак, з якихось причин, не виконали своїх обіцянок.

²⁷ Melanges Russes. — 1. — Ce. 247—250.

²⁸ «Eymundarsaga» и русские летописи // BAS-H. Л., 1926. — № 12. — Cc. 1061 —1086; Саґа про Олафа Тріґвасона й літописне оповідання про Ольгу // Україна, 18:4. — К., 1926. — Cc. 3—22; Былина о Соловье Будимировиче и сага о Гарольде // Сборник в честь А. И. Малеина. — Пг., 1922. — Cc. 94—136.

²⁹ Волзький шлях і стародавні Руси И Українська Академія наук: Збірник Історично-філологічного відділу. — K., 1928. — № 75. — 229 c.

³⁰ Див.: F. Braun // Festschrift Eugen Mogk. Leipzig, 1924.— С. 158; М. Б. Свердлов. Ф. А. Браун — исследователь скандинавских источников по истории древней Руси И Скандинавский сборник. — Таллинн, 1976. — 21. — Cc. 221—225.

³¹ Фриад и Шимон сыновья варяжского князя Африкана // Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук. — C∏6., 1902. — 7: 1. — Cc. 359—365.

³² Кто был Ингвар-путешественник? И Записки Неофилоло- гического Общества. — 1910. — 7. — Cc. 131 —153.

³³//Festschrift Eugen Mogkzum 70. Geburtstag 19. Juli 1924. Halle a. S., 1924. — Cc. 150—196.

³⁴ Варяги на Руси И Беседа. 1925. — 6/7. — Cc. ЗОО—338.

³⁵ Поездки скандинавов в Белое море И Записки Историкофилологического факультета Императорского С.-Петербургского Университета. — Спб., 1906. — 89. — ѴІ+450 с.

³⁶ Датско-русские исследования III: Скандинавское переселенческое сказание И Записки Историко-филологического факультета Императорского С.-Петербургского Университета. — Пг., 1915. — 123. — (3)+204 с.

³⁷ Сведения о Старой Ладоге в древнесеверной литературе И КСИИМК. — М.—Л., 1945. — 11. — Cc. 51—65.

³⁸ Холм в Новгороде и древнесеверное Holmgardr И Известия Российской Академии Истории Материальной Культуры. — Пг., 1922. — 2. — Cc. 105—112.

³⁹ Легенда о князе Владимире в саге об Олафе Триггвасоне // Труды Отдела древней русской литературы. — Л., 1935. — 2. — Cc. 5—20.

⁴⁰ Ярослав Мудрый в древнесеверной литературе [написана 1941 р.1 И КСИИМК. — М.—Л., 1945. —№ 11. — Cc. 51—65.

⁴¹ Е. А. Рыдзевская. Сведения по истории Руси XIII в. в саге о короле Хаконе [написана 1940 р.] И Исторические связи Скандинавии и России IX—XX вв. — Л., 1970. — Cc. 323—330;

Е. А. Рыдзевская. Древняя Русь и Скандинавия в IX—XIV вв. И Материалы и исследования. Под ред. М. Б. Свердлова. — M., 1978. — 240 сс.

⁴² План-проспект «Корпуса древнейших источников по истории народов СССР» (Материалы для обсуждения) — M., 1971. — Сс. 15—18. Проект публікації давньоскандинавських джерел був підготовлений О. О. Мельниковою. Починаючи з 1976 р. у Москві почав виходити щорічник «Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования» (заснований В. Т. Пашуто), в якому багато уваги приділено давньосканди- навським джерелам. Останній з мені доступних випусків — тринадцятий — вийшов у 1991 р. [Примітка автора].

⁴³ Aarhus. — 1934. — 256 с.

⁴⁴Aarhus. — 1953. — 262 с. Перший міжнародний симпозіум «Східні зв’язки скандинавських народів у вікінгївському періоді та ранньому Середньовіччі» відбувся в Оргуському університеті 7—H жовтня 1968 року і був присвячений пам’яті Адольфа Стендер-Петерсена. Звіт про роботу симпозіуму опубліковано під назвою: «Varangian Problems (Scando-Slavica, Supplement I), ed. Knud Hannestad, Knud Jordal, Ole Klindt-Jensen, Knud Rahbek Schmidt, Carl Stief. — Kbh, 1970. — 216 c. Публікація не мала видимих результатів, бо жоден з учасників симпозіуму (більшість з яких складали провідні фахівці у своїх сферах) не висунув нових пропозицій по вирішенню специфічних проблем. У збірнику представлено лише серію доповідей, зроблену майстрами своєї справи, які, однак, нічого нового не змогли сказати щодо самої суті дискусії.

⁴⁵ Leon Koczy. Rozwoj nauk Hstorycznych w Danji ро roku 1863 // Kwartalnik Historyczny. — Lwow, 1932. — 46/П: 1—2. — Ce. 1—24; L. Koczy. Zrodha Staronordyjskie do dziejow showian. H SlaviaOccidentalis. — Poznan, 1932. — 11. — Ce. 42—71; L. Koc- zy. Jomsborg //KwartalnikHistoryczny. — Lwow, 1932. — 46. — Ce. 277—320; L. Koczy. Zwjazki mahzeriskie Piastow ze Skandynawa- mi H SlaviaOccidentalis. — Poznah, 1932. — 11. — Ce. 22—41; L. Koczy. Polska і Skandynawia za pierwszych Piastow. — Poznan, 1934. — 250 c.

⁴⁶ G. Labuda. Fragmenty dziejow Showianszczyzny zachodniej, τ. I. — Poznan, 1960. — 312 cc.; II — Poznan, 1964. — 279 c.; G. Labuda. Slavs in Early Mediaeval Pomerania and their relations with the Scandinavians in the 9th and IOth centuries H Poland at the Eleventh International Congress of Historical Sciences in Stockholm. — Warszawa, 1960. — Ce. 61—80; G. Labuda. Polska a Skandynawia w IX—X wieku H Poczatkipanstwapolskiego I. — Poznah, 1962. — Ce. 299—317.

⁴⁷ G. Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie do dziejow Slo- Wianszczyzny. — Warszawa, 1961. — 262 c. (Північ короля Альфреда. — Ce. 1 —118; «Відсіт». — Ce. 119—174; «Hervararsa- ga». — Ce. 175—230); G. Labuda. Zrodha, sagi і Iegendy do na- jdawniejszych dziejow Polski. — Warszawa, 1960. — 346 cc. (коментарі про опис півночі короля Альфреда. — Cc. 11—90; «Відсіт». — Ce. 153—198; «Hervararsaga». — Cc. 91 —151).

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

^, Jan de Vries. Heroic Song and Heroic Legend. — 1963. — C. 194. Пор. також те, що він писав у GAL: «Таким чином, героїчна пісня відбиває історію певного періоду, який ми називаємо героїчним для того, аби підкреслити, що цей період дав нам такі визначні героїчні особистості. Тому суть самих оповідей не є, строго кажучи, історичною» (GAL. — І. — Р. 66).

² Якщо погодитися з ідентифікацією Ґ. Шютте (Siegfriedund Brunhild; Kbh, 1935) та інших вчених. Пор. Turville-Petre. Heroic AgeofScandinavia. — London, 1951. — С. 33.

³ Сіґурда/Зіґфріда часто ідентифікують з історичним Сіґбертом І, королем Австразії-Метцу (561—575) з франкської династії Mepo- вінгїв і чоловіком Брунгільди; див. Turville-Petre. TheHeroicAge. — С. 33. Однак існують і деякі інші ідентифікації, див. H. de Boor. Zur germanisch-deutschen Heldensage. — Ce. 31—51.

⁴ Див.: Axel Olrik. Danmarks Heltedigtning, т. І. — Kbh, 1903. — 8. — 352 сс. = The Heroic Legends of Denmark, trans. Lee M. Hollander. — NewYork, 1919. — XVIII + 530 cc.; II. — Kbh, 1910. — 322 cc.; nop. також: Olrik. Kilderne til Sakses Oldhistorie: En Iite- TaturhistoriskUndersogelse. — Kbh, 1894. — XII ÷ 316 cc.

⁵ Turville-Petre. Origins. — 1967. — C. 13.

⁶ Див.: Dorothy Whitelock. Audience of Beowulf. — 1958. — C. 64.

⁷ J. R. R. Tolkien. The Monsters and the Critics //An Anthology of BeowulfCriticism. Ed. L. E. Nicholson. — 1963. — C. 54.

⁸ M. Schlauch. English Medieval Literature and Its Social Foundations. — Warszawa, 1956. — C. 35.

⁹ M. Schlauch. EnglishMedieval... — 1956. — C. 35.

¹⁰ K. Malone. Widsith. — 1962. — C. 116.

¹¹ Schutte_iGotthiodundUtgard. 2 томи. — Kbh, 1935—1936.

¹² Про дискусію довкола цього питання див.: G. Labuda. Zrod- ia. — 1961. — Сс. 125—126. «Відсіт» має свого (випадкового?) двійника в особі анонімного іспанського ченця-францисканця, котрий близько 1340 року описав свою уявну подорож через давні і сучасні йому королівства Європи, Азії та Африки, додавши до кожного малюнки гербів (реальні і уявні); цим він задовольняв «геральдичні» запити своїх читачів. Серед держав, які він «відвідав», були королівства Галича й Волині, що виступали під назвою Леон (=Львів); див.: Libro des conosςimiento de todos Ios reynos & tierras & senorios que son рог el mundo. Ed. M. J. de la Espada.—-Madrid, 1877; про «королівство Леон» див. с. 14 /= Англ, перекл. Sir С. Markham. Book of the Knowledge of all the Kingdoms, Lands and Lordships, etc. (The Haklyut Society, 2d ser. no. XXIX- London, 1912; про «Леон» див. с. 9).

¹³ Слід завжди зважати на те, що «епічні Ґоти» могли в дійсності відповідати «історичним» гунам і навпаки; див. зауЙІйеннн Шютте про «пересунення національності» (Verschie- bun⅛^rder Nationalitat) в GotthiodundUtgard_jT. II. — Сс. 338—349.

м А що столиця скіфів була центром (степовим) металевої ійі^трії, ^{то можна} припустити, що аг у назві Ar-heimar походить _ві^ слова, яке означало «метал». Таке вживання зафіксоване в н^зві ar-hjalms — «золотий шолом», «металевий шолом»; див.:

J. de Vries в ANEW, с. 12; пор., однак, етимологію Шароволь- ського, наведену на с. 261 цього тому.

¹⁵ Свеви — загальна назва Германських племен, які мешкали вздовж Ельби (семнони), а пізніше також і вздовж Верхнього Дунаю (алемани, маркомани, квади та ін.). Пізніші племена заявляються в союзі з вандалами та іранськими аланами у Франкії в 406 році н. е.; вони заснували королівство в північно-західній частині Іспанії (414 р.), знищене візіґотами в 584 р. Див.: Е. Schwarz. Germanische Stammeskunde. — 1956. — Сс. 156—202.

РОЗДІЛ шостий

¹ Скорочення: HH I = Helgakvida Hundingsbana I; HH II = Helgakvida Hundingsbana II; HHv = Helgakvida HjQrvardssonar.

² Otto Hofler 11 Festschrift F. Genzmer, 1952. — Сс. 1—67.

³ Jan de Vries//ANF 72, 1957. — Сс. 123—154.

⁴ Літтлтон у вступі до перекладу праці Дюмезіля Gods of the AncientNorthmen, 1973. — Ce. XIII—XIV.

⁵ Див.: Walther Vogel. Die Normannen und das Frankische Reich. — Heidelberg, 1906. — Ce. 364—369.

⁶ Adam із Bremen. Gesta. Ed. Trillmich. — 1961. — C. 218 = θesta∕Tschan. — C. 44.

⁷ Див.: «Series ac brevior historia regum Danie a Dan ad Walde- marum II». Ed. M. Cl. Gertz H SMHD I. — Ce. 162—163; «Reges Danorum». Ed. Gertz // SMHD I. — Ce. 169—170; Ryd I «Annales Ryenses». Ed. E. Jorgensen H ADM?, 1920. — C. 68; Ryd I, ed. M. Lorenzen, GDK. — Ce. 91—92; Ryd II, ed. Lorenzen. GDK. — C. 157.

⁸ G. Storm. Kritiske Bidrag til Vikingetidens Historic, --r Kria

1878. — Ce. 193—196. ’

⁹ Саме тому я вирішив включити це есе до цієї праці.

¹⁰ Sophus Bugge. The Home of the Eddie Poems. — London, 1899.

¹¹ Hans Kuhn//Miscellanea Academica Berolinensia 2: 1, 1950. —. Ce. 30—46.

¹² DeVries// ANF 72. — Ce. 123—154.

¹³ HH I 5.2 [= строфа 5, рядок 2]; 34.5; 49.8. Пор.: Sophus Bugge. The Home of the Eddie Poems. — Ce. 83—87, 173—175. Оповіді (HH I, HH II, HHv) та інші еддичні пісні цитуються за виданням: Gustav Neckel — Hans Kuhn. Edda: Die Lieder des Codex Regius. 3d ed. — Heidelberg, 1962.

¹⁴ HH I 52.7.

¹⁵ Edda. Ed.Neckel—Kuhn. — C. 50 = Edda/Hollander. — Ce. 190— 191.

¹⁶ Edda. Ed. Neckel-Kuhn. — C. 153.

¹⁷ HH II 4.4; 8.2; 47.4.

¹⁸ Edda. Ed. Neckel-Kuhn. — Ce. 162—163.

¹⁹ Hkr I (IF 26). — C. 67 = Hkr/Hollander. — C. 40; πop.: S. Bugge. HomeoftheEddicPoems. — Ce. 157, 343. №1.

²⁰ Нині MorkoQorden, південніше Стокгольма.

²¹ Saxo. Gesta. Ed. Olrik — R?der, τ. I. — Kbh, 1931. — C. 47; пор.: Herrmann. Heldensagen, τ. II. — Ce. 150—151.

²² На поч. XI ст. вік досягнення повноліття збільшився з 12 до 15 років, ∏op.: GAL І². — С. 305.

²³ HH І 10 = Edda/Hollander. — С. 182.

²⁴ Ім’я Granmarr, згідно з Мелоуном, означає «знатна борода» (beard famous one) (Studies. — С. 99). «Зважаючи на своє ім’я, він міг бути пов’язаний з Бардами (Ланґо- чи Гедо-). Дійсно, яке ще ім’я могло більше відповідати Бардові, ніж «знатна борода»?» (Studies. — С. 100). В Hkr I (IF 26), сс. 66—70, згадано конунґа Судрманналанду Ґранмара, одруженого із Гільдою, дочкою Гоґні, конунґа Естерґьотланду. Свою доньку вони видали заміж за Гьорварда Ульфінґа, якого можна ідентифікувати з батьком Гельґі в HHv. Згідно з Hkr I (IF 26), с. 70, Інґлінґ Інґ’ялд підступно підпалив палати Ґранмара. Гьорвард утік, але тесть його (Ґранмар) загинув, ∏op.: Malone, Studies. — С. 101.

²⁵ Edda. Ed. Neckel—Kuhn. — C. 153; пор.: Edda/Hollander. — C. 168. Пор.: S. Bugge. Home of the Eddie Poems. — C. 137.

²⁶ HH I 20 (Edda, ed. Neckel-Kuhn. — C. 133); πop.: S. Bugge. Home of the Eddie Poems. — Ce. 149, 201.

²⁷ Мені відомий лише Ісунґ — герой «?i?rikssaga», конунґ Бертанґаланду (ed. Henrik Bertelsen, І, сс. 255, 319, 354; II, сс. 1 — 7 13—36, у різи, місцях), союзник Аттіли, супротивник конунґа землі Вілціна/Вілці (історичні Лютичі на Ельбі). Відносно назви «Бертанґаланд» — «Британія», див. WilliamJ. Paff.The Geographical and Ethnic Names in the ?i?riks Saga. — Cambridge, Mass., 1959. — Ce. 35—40. Буґґе зазначає, що «цей Ісунґ міг бути поетичним уособленням Ісефйорда відповідно до тієї важливої ролі, яку відігравала прикордонна місцина сейму Isore в Данському королівстві, розташована в гирлі Ісефйорда, на його західному боці* (HomeoftheEddicPoems. — С. 149).

²⁸ За HH II (Edda. Ed. Neckel — Kuhn, с. 153), Гьодбродд мав ще двох старших братів — Ґудмунда і Старкада. Очевидно, що обоє були названі іменами знаменитих давньоскандинавських героїв.

²⁹ Saxo, ed. Olrik—R?der І, с. 48; існує ще варіант Hodbrod- dus, Saxo, ed. Olrik—R?der I. — C. 63.

³⁰ За Саксоном Граматиком, молодший брат Готера — король Швеції Атісл одружився з Урсою — дочкою жінки данського Гельґо/Гельґі, аби помститися синові Гельґі Рольво (Saxo, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 48—50).

³¹ Wicingacynn /Ingeldes ord/Headoberdna ?rym. — «Widsith», ed. Malone, II. 45—49 = Англійськ. пер. Мелоуна в: Studies. — C. 1.

³² Ейвінд скалдаспіллір (X ст.) у своєму творі «Haleygjatal», цій поетизованій генеалогії клану Семінґів, називає членів династії Гьодбродда (четверте коліно) та Барда (шістнадцяте коліно). Питання про те, як саме імена Бардів могли потрапити до генеалогії, є надто важливим для розуміння родового зв’язку і тому вимагає окремого дослідження. Пор. також: S. Bugge. HomeoftheEddicPoems. — Сс. 141 —143; 156—160.

³³ Malone. Widsith. — С. 162.

³⁴ Прозовий текст після строфи 11, Edda, ed. Neckel—Kuhn. — С. 143.

³⁵ Король Свеваланду; Голландер ідентифікує цю пізнішу назву з «первісною батьківщиною Суевів, нині Бранденбург». — L. Hollander. The Poetic Edda. — Austin_jTexas, 1962. — C. 159, прим. 1.

³⁶ HH I 10. Edda, ed. Neckel-Kuhn. — C. 131.

³⁷ HH II, прозовий вступ, Edda, ed. Neckel—Kuhn. — C. 150.

³⁸ Vigfusson—Powell, СРВ II, c. 520. ∏op.: S. Bugge. Home of the Eddie Poems. Ce. 288—289.

³⁹ У Саксона Граматика батько Гако/Гаґбарта має ім’я Гамунд (ed. Olrik—R?der І. — Cc. 192—200); в «Поетичній Едді» це ім’я має син Сіґмунда і родич Гельґі (Edda, ed. Neckel—Kuhn. — С. 162). В тулі III та IV («Морські королі») вказуються імена Гаґбарда і Такі (Kock І. — С. 322; с. 323); в тулі IV згадано також Гундінґа (Kock І. — С. 323).

⁴⁰ Malone. Studies. — С. 66. — № 11.

⁴¹ Malone. HagbardandIngeld. — Studies. — Ce. 63—81.

⁴² Malone. Studies. — C. 71.

⁴³ Edda, ed. Neckel—Kuhn. — C. 150.

⁴⁴ Ed. Tolkien. — C. 26.

⁴⁵ Ed. Olrik—R?der I. — C. 47. Stadium oppidum був також відомий Саксонові Граматику (книга 14). — Cc. 396, 434.

⁴⁶ Ed. Trillmich (1958). — С. 142.

⁴⁷ Див., напр., Павло Диякон (пом. бл. 799 p.), Historia Langobardorum. Ed. L. Bethmann та G. Waitz // MGH. Scriptores rerum Langobardicarum II. Hannover, 1878, покажчик, різн. місц. = Англ, пер.: William Dudley Foulke. Paul the Deacon: History of the Langobards. Ed. E. Peters. — Philadelphia, 1907. — Ce. 50, 62, 159, 168 та ін.

⁴⁸ Рядок 23, Malone. Widsith, с. 23. Мелоун пояснює ім’я Гундінґас як «очевидне давнє прізвисько ланґобардів, що згодом вживалося лише до частини племені, яка оселилася в Східному Голштейні». — Widsith. — С. 176.

⁴⁹ Етимологія цієї назви за Мелоуном: Widsith. — Cc. 182— 183: mearh — «кінь», a ealf — «ельф». Про зв’язок назви «Mearchealf» з «Marculf» в «Діалозі Соломона з Сатурном» див. Bugge. Home of the Eddie Poems. — Ce. 181 —182; nop. також: Schiitte. Gotthiod und Utgard, τ. I. — C. 105; τ. II. — C. 211.

⁵⁰ Відомий центральноазіатський титул «алп» (аїр) означає «герой».

⁵¹ В тому ж першому уривкові з «Widsith» (В. 23, ed. Malone. — С. 23) згадуються Мірґінґи (Myrgingas) як плем’я, до якого належав сам Відсіт. Вони жили на кордоні з аварами: «З історії Оффа можна визначити, де саме проживали Мірґінґи; вони жили на південь від річки Ейдер, очевидно, в місцевості, яку пізніше заселяли Нордалбінґи — частина давніх саксонців (за словами короля Альфреда)» (Malone_jWidsith. — С. 183).

⁵² Malone, Studies. — Ce. IOO—101. Пор.: Herrmann, Helden- sagen II. — С. 122.

⁵³ Ed. Bjorn Sigfusson (IF 10). — Ce. 109—113.

5* Ed. Tolkien. — Ce. 20, 59,66—68. Пор.: Malone, Studies, _c 101: «Тому рід Гельґі є тим самим, що й Гьорварда Ґласіслунді. Однак цього героя важко відділити від Гьорварда, сина Гейдрека Ульфгама і онука Ґудмунда із Ґласісвеллума».

⁵⁵ Edda, ed. Neckel—Kuhn. — С. 140.

⁵⁶ Tolkien. SagaofKingHeidrek. — С. 85; Malone, Studies. — С. юг

⁵⁷ «Перебування короля «на бурштиновій землі» або «на бурштинових полях», очевидно, належить до часів, коли Вульфінґи (що мешкали на Померанському узбережжі) брали участь у торгівлі бурштином і мали з того вигоду». (Malone, Studies. — С. 101).

⁵⁸ Про бурштинове узбережжя і бурштинові торгові шляхи див. SSS 1. — Cc. 389—391, 208. Пор. також A. Spekke. The AncientAmberRoutes. — Sthlm, 1957.

⁵⁹ Див.: K. Mullenhoff. Deutsche Altertumskunde II. — Berlin, 1906. — С. 207.

⁶⁰ Див.: Malone// Speculum 5:2, 1930. — Cc. 161 —162; G. La- buda. Zrodla, 1961. — Ce. 107—113; Labuda. Sagi. 1960. — Ce. 80—89.

⁶¹ Про цю хронологію, до речі, чисто спекулятивну, див., напр., В. Nerman//Festkrift til Finnur Jonsson. 1928. — Ce. 206—212.

⁶² Див.: The Fourth Book of the Chronicle of Fredegar. Ed. and trans. J. M. Wallace-Hadrill. — London, 1960. — Ce. 60—61 (під p. 630). Про смерть Баяна див.: В. Н. Златарски. История на първото българско царство І. — Софія, 1918. — Cc. 117—118.

⁶³ Olrik. The Heroic Legends of Denmark. Trans. L. M. Hollander. — NewYork, 1919. — Ce. 446—471.

⁶⁴ ∏op.: «Grottasqngr» в Edda, ed. Neckel—Kuhn. — Ce. 297— 301.

⁶⁵ Ульфінґами, inter alia, були герой Гільдібранд із своїм батьком Алібрандом, див.: ?i?riks saga af Bern. Ed. Henrik Bertel- sen II. — С. 344 («ek heiti Hilldibrand Ylfmga meistari»), c. 353. Див.: Paff. Geographical and Ethnic Names. — C. 227.

⁶⁶ H. Jankuhn. Der frankisch-friesische Handel zur Ostsee im friihen Mittelalter H Viert SuWG 40, 1953. — Ce. 197—204.

⁶⁷ Див.: Saxo, ed. Olrik—R?der. — Ce. 47—48.

⁶⁸ Див.: Sf. (Fra dau?a SinfiQtla). Edda, ed. Neckel—Kuhn. — Ce. 162—163.

⁶⁹ Von Friesen. Rokstenen. — Sthlm, 1920. — C. 108.

⁷⁰ Malone. Studies. — C. 178.

⁷¹ Третьяков ∏. Н. Финноугры, балты и славяне на Днепре и Волге. — М.—Л., 1966. — Сс. 281—282.

⁷² Цьому питанню значною мірою присвячено працю Едварда Германна «Sind der Name der Gudden und die Ortsnamen Danzig, Gdingen und Grudenz gotischen Ursprungs?* H NAWG₁ 1941. — Ce. 207—291, особ. сс. 209—244, 287. Германн пояснює, чому назва Guda-s має «Назва Ґандвік не означає «Затока Ворожіння» (як про це пише Толкін в «The SagaofKingHeidrek*. — С. 66, прим. 2), а швидше є спрощенням фінського *kanta-lahti — «Затока [торгової] бази», тобто «Затока Віка».

⁷⁶ Ed. Olrik—R?der І. — С. 240.

⁷⁷ Доречно пригадати в праці Саксона Граматика епізод про відправлення конунґа Ґормо до Біармії під керівництвом норвежця Торкілля (ed. Olrik—R?der I. — Ce. 239—247). Пор. коментар Германна до Heldensagen. II. — Сс. 584—608. Подібні жахливі історії поширювалися волзькими булгарами про звірства «третього роду [= князів] Русі»; див.: Ivan Hrbek//Archiv Orientalni. — 25. — 1957. — Сс. 628—652.

⁷⁸ Це такі джерела: Jarmericus (Saxo, ed. Olrik—R?der. — Ce. 230—235); Broderus (Saxo, ed. Olrik—R?der. — Ce. 233— 235; «Incerti auctoris genealogia regum Danie» називає його frater — «братом» Ярмерікуса H SMHD, ed. Gertz I. — С. 187); Syual- dus (Saxo, ed. Olrik—R?der. — С. 235); Snio (Saxo, ed. Olrik— R?der. I. — Ce. 235—237); Biom (Saxo, ed. Olrik—R?der I. — C. 238; «Series ac brevior historia regum Danie» H SMHD, ed. Gertz I. — C. 162); Haraldus (Saxo, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 238; «Annales Ryenses» H ADM?, ed. Jorgensen. — C. 67); Gormo (Saxo, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 238—247); Gothricus (Saxo, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 247—250; «Annales Ryenses» H ADM?, ed. Jorgensen. — C. 67); Olauus (Saxo, ed. Olrik—R?der I. —

C. 250). Saxo (та Annales Ryenses. — C. 267) називають Olauus-a сином Gothric-a, однак «Reges Danorunu називає Олафа ґотдренґовим братом, тобто братом Ґотріка гін Ґіафмілда (SMHD, ed. Gertz І. — С. 168). Остання інформація здається більш вірогідною.

⁷⁹ Annales Regni Francorum, ed. G. H. Pertz — F. Kurze // SRG. — Hannover, 1895. — С. 126.

⁸⁰ Те, що Геммінґ був сином Олафа, засвідчене данською традицією: «Series ас brevior historia regum Danie» 11 SMHD, ed. Gertz І. — С. 162; «Incerti auctoris genealogia regum Danie» H SMHD, ed. Gertz I. — C. 187; «Saxonis Gesta Danorum in compendium redacta», SMHD, ed. Gertz I, c. 338.

⁸¹ VogeLNormannenunddasFrankischeReich. 1906. В цій праці присвячено спеціальний екскурс генеалогії данських королів (додаток І) і обумовлено «Gottfried’s Geschlechb на сс. 404— 405. Однак я не завжди можу погодитися з пропозиціями Фоґеля.

⁸² 11 SMHD, ed. Gertz І. — С. 15. Vogel (Normannen und das Frankische Reich. — C. 405) — вірить у те, що Торік II був братом Ґоттфріда І.

⁸³ H SMHD, ed. Gertz І. — С. 170.

⁸⁴ Див.: Vogel. Normannen und das Frankische Reich. — Cc. 410— 412.

⁸⁵ Adam із Bremen. Gesta. Ed. Trillmich. — C. 218.

⁸⁶ Про нього див.: Adam із Bremen. Gesta. Ed. Trillmich. — С. 224; пор. також: Reges Danorum. — SMHD, ed. Gertz І. — С. 170; AnnalesRyenses. — ADM?, ed. Jorgensen. — С. 68; Gwyn Jones. AHistoryofthe Vikings. — Oxford, 1968. — Cc. Ill — 112.

⁸⁷ Adam із Bremen. Gesta. Ed. Trillmich. — C. 224. Слід підкреслити, що Адам Бременський вважав назву «Нортманні»/ «Нортманнїя» протиставленням до «Нордманні»/«Нордманнія»; перший термін означав норманів французького князівства і взагалі саме це князівство, а другий — скандинавів загалом, норвежців та Норвегію зокрема. Див.: W. Trillmich: покажчик до його видання Адама Бременського. — С. 736.

⁸⁸ // SMHD, ed. Gertz І. — С. 17, рядки 21—22.

⁸⁹11 SMHD, ed. Gertz І. — С. 18.

⁹⁰ Gesta. Ed. Trillmich. — Сс. 226, 228.

⁹¹ R. Jakobson, М. SzefteL The Vseslav Epos // Roman Jakobson: SelectedWritings IV. TheHague, 1966. — Сс. ЗОЇ—368.

⁹² Сборник Кирши Данилова, № 6 = В. Я. Пропп и Б. Н. Путилов. Былины rf двух томах. — Т. I. — M., 1958. — Сс. 8—13 (текст), сс. 506—507 (комент.).

⁹³ Онежские былины, записанные А. Ф. Гильфердингом летом 1871 года. Изд. 4-е. — M.-Л., 1950. = В. Я. Пропп и Б. Н. Путилов. Былины. Т. I. — Cc. 14—19 (текст) и с. 507 (комент.).

⁹⁴ Стосовно цього див., напр.: М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. I³. — К., 1913. — Cc. 435—437.

⁹⁵ Див. вище, прим. 91.

⁹⁶ Про діяння Hlgw/Гельгї (Олега) зафіксовано в одному KaTpo- Генізькому єврейському документі («Документ Шлехтера»); див. нове видання та коментар у книжці Нормана Голба та моїй: «Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century». — Ithaca—London, 1982. — Ce. 104—105, 114—119, 137—140.

⁹⁷ Див.: GAL, I². — C. 317, та O. Hofler//Festschrift E Genzmer. — Ce. 22—25.

⁹⁸ U. Brown. The Saga of Hromund Gripsson and Poigilssaga H SBVS 13: 2, 1947—1948. — Ce. 51—77. Пор. також вступ до видання Броун PorgilssagaokHaflida_iLondon, 1952.

⁹⁹ H FSN, ed. Gu?ni Jonsson, 1959, II. — Ce. 405—422.

^,∞ // GAL, II². — С. 496.

¹⁰¹ // FSN, ed. G. Jonsson, II. — Ce. 408—409.

¹⁰² // FSN, ed. G. Jonsson, II. — C. 415; в тексті неправильно зазначено форму «Haldingjar».

¹⁰³ Porgils saga ok Haflida H Sturlunga saga, ed. G. Jonsson, I, 1954. _ c. 38.

¹⁰⁴ // FSN, ed. G. Jonsson, II. — C. 407.

¹⁰⁵ // FSN, ed. G. Jonsson, III. — C. 279.

¹⁰⁶ // Flat, ed. Unger—Vigfusson, I, 1860. — C. 24.

¹⁰⁷ Див. прим. 104.

^,°⁸ H FSN, ed. G. Jonsson, II. — C. 132.

¹⁰⁹ O. Hofler H Festschrift F. Genzmer. — Ce. 43—44.

¹¹⁰ H FSN, ed. G. Jonsson, II. — C. 422.

¹¹¹ ∏op.: de Vries. Altgermanische Religionsgeschichte II, 2-ге вид.,

1957. — Ce. 252—255.

¹¹² Про це див. монографію Н. Голба і мою (див. прим. 96).

^1.3 М. Грушевський. Історія України-Руси, І³. — Cc. 406— 409.

^1.4 Див., напр., Hkr II (=IF 27). — Cc. 98—100, 111 — 117, 130—134, 147—148 = Hkr/Hollander. — Cc. 307—309, 316— 321, 332—335, 342—343.

¹¹⁵ Звідомлення аль-Мас‘уді детально розглянуте в четвертому томі цієї праці. •

і*⁶ «Игоря оставивъ КыевЬ».

∏⁷ «и съ сими вьсЬми поиде Олегъ на конихъ и въ кораблихъ». ТОДРЛ. — т. 4, 1940. — Cc. 113—116.

¹¹⁹ «Русь бес купля».

¹²⁰ «съли съльбьное, а гостие мЬсячьное».

¹²¹ «възьмуть мЬсячьное свое».

¹²² «якоже имъ надобЬ».

¹²³ «не платяще мыта ни въ чемьже».

¹²⁴ Текст подано за виданням: Шахматов А. А. Повесть временных лет. — ∏r., 1916. — С. 31.

¹²⁵ Шахматов А. А. Повесть... — Cc. 31—32.

¹²⁶ Шахматов А. А. Повесть... — Cc. 54—55.

¹²⁷ Помилково опущене в тексті № 2.

¹²⁸ Помилково опущене в тексті № 1 та в тексті № 4.

¹²⁹ Відтворено Шахматовим в «Повесть...». — С. 39, прим, до рядка 11.

¹³⁰ Пор.: V. Grumel. Traite d’etudes byzantines, I. La Chronologie. — Paris, 1958. — С. 357.

¹³¹ Текст № 3 вміщений після того місця в сазі про Олега Віщого, де розповідається, що Олег вимагав від греків «сплатити данину на 2000 кораблів, по 12 гривен на кожну людину із 40 чоловік, що на кожному кораблі» (текст — за Шахматовим, «Повесть...», с. ЗО). Слова редактора ПВЛ — «и яшася Грьци по се, и почата мира просити, да бы не воевалъ Грьчьскыя земля» — служать перехідною вставкою. З цього місця редактор ПВЛ почав переписувати текст № 3. Однак безпосередньо після слова «Ольгь» він додав: «же мало отъступивъ отъ града», що, мабуть, було необхідно, бо в кінці саґи про Олега Віщого (котрий між тим став Олегом князем'Руським) він був би уже біля стін Константинополя.

¹³² Це відлуння уривку з саґи: «И заповЬда Ольгъ дати воемъ на 2000 корабль по 12 гривьнЬ на ключь».

¹³³ Для редактора ПВЛ 20-х рр. XII ст., який ще не знав концепції анахронізму, було неймовірно, щоб три центри полян були опущені з переліку руських міст, навіть якщо розглядувана подія і відбувалася на початку X ст. Тому він додав тут із тексту № 2 (який сам був узятий з договору Ігоря 944 року): «Пьрвое на Кыевъ, таже на Чьрниговъ и на Переяславль». Однак Олег ніколи не правив у Києві. Його резиденцією був Полоцьк, він також контролював Ростов (Волзький каганат) і відомий ва- ’•'мзький центр Любеч-на-Дніпрі.

¹³⁴ 3 цього місця редактор ПВЛ вводить текст № 1 без будь- якої перехідної вставки, а відтак (використовуючи для переходу слова — «и яшася Грьци, и pt>cτa цЬсаря и болярьство вьсе») він дає текст № 2.

¹³⁵ Встановлено, що редактор ПВЛ не зрозумів давнього слов’яно-булгарського специфічного терміна — «равьно другаго съвѣщания» («копії»), інтерпретувавши його як «згідно з іншим договором». Це наштовхнуло його на думку про те, що мав існувати попередній договір. Так само редактор ПВЛ «виправив» імена візантійських імператорів у заголовку договору 911 року, спираючися на те, що в тексті, який він правильно вважав ранішим (наш текст № 3), було лише два імені. Відповідно він додав перед їхніми іменами слова: «Равьно другаго съвЬщания, бывъшаго при тЬхъже цЬсарихъ, Львѣ и Александрѣ». В тексті договору 911 року, проте, імена всіх трьох імператорів збережені.

¹³⁶ Стосовно неісторичності походу Олега 907 року існує значна кількість наукових праць. І хоча в цій дискусії брали участь відомі візантинологи (наприклад, Г. Острогорський — G. Ostrogorsky // Seminarium Kondakovianum, 11, 1940. — Cc. 47—62), питання досі залишається відкритим, головним чином тому, що дану подію розглядали у відриві від історії Східної Європи і від самої суті хронології, викладеної в ПВЛ та «Печорському зводі».

¹³⁷ Див.: R. H. Dolley. Oleg’s Mythical Campaign against Constantinople H Bulletin de la classe des Iettres etc. Academie Royale de Belgique. — Brussels, 1949, номер 2. — Ce. 106—130.

¹³⁸ Вже після написання даного дослідження з’явився четвертий том «Літературної спадщини», в якому inter alia вміщено поетичну реконструкцію найдавнішого київського літопису, здійснену свого часу Іваном Франком (Київ, 1967. — Cc. 13— ПО). І хоча Франко справедливо вказує на те, що дослідники ПВЛ ще не приділили достатньої уваги тому фактові, що ПВЛ містить поетичні легенди із саґ, однак неможливо погодитися з його висновком про те, що майже весь текст ПВЛ (який містить також уривки з давньобулгарських перекладів, напр., Георгія Амартола) є поетичною працею.

¹³⁹ 3 цього місця і далі в ПВЛ є п’ять вставок, відсутніх в «Печерському зводі» (= Новгородському Першому літописі): (1) «Игоря оставивъ Кыевѣ». Ця вставка, на думку редактора ПВЛ, була необхідною, адже він вважав, що князь Олег був регентом при молодшому князеві Ігорі. (2) «Поя же мъножьство Варягъ,

_и Словѣнъ, и Чюдь, и Кривичѣ» Це типове змалювання великого війська. Пор., напр., ПВЛ, 980 р. (без точної дати), де про Володимира сказано, що він «собра вой многи: Варягы, и Словѣны, и Чудь, и Кривичѣ», хоча у кривичів був свій князь — роґволод, на якого Володимир власне тоді вирушив походом. (3) 3 цього місця йде перелік десяти територіальних племінних державних утворень часів зростання Київської держави, поданий попарно (див. с. 143): «Кривичѣ и Мерю./и Поляны и Сѣверъ/ и Древляны и Радимичѣ/ и Вятичи и Хърваты/ и Дулѣбы и Тиверьцѣ». (4) Тут іде коментар про тиверців: «иже суть Тълковины: си вьси зъвахуться отъ Грькъ Великая Скуфь». (5) А що «неморські народи» також вміщені в переліку, то редактор ПВЛ знайшов за потрібне додати: «и съ сими вьсѣми поиде Ольгъ на конихъ и въ кораблихъ». Згадавши про кораблі, він також додає їх число («и бѣ числъмъ корабль 2000»), хоча про це пізніше повторено і в сазі.

¹⁴⁰ 3 цього місця редактор вводить добре скомпонований опис звичного пограбування мирного населення вояками, почерпнутий з давньобулгарсько-слов’янського перекладу Амартола: «а ихъже имаху плѣньникы, овы посѣкаху, другыя же мучаху, иныя же растрѣляху, а другыя въ море въмѣтаху и ина мънога зъла творяху Русь Грькомъ еликоже ратьнии творять».

¹⁴¹ Тут редактор ПВЛ доповнив текст саґи даними з документів №№ 1, 2 та 3, про які, ясна річ, «Печерський звід» (= Новгородський Перший літопис) не знали.

¹⁴² Це очевидний епічний троп (пор. звідомлення про данину, сплачувану хозарам). Важко знайти якесь підґрунтя для заяви про те, що Візантія платила регулярну данину Русі. Цей текст зберігся лише в Новгородському Першому літописі.

¹⁴³ Той факт, що словени згадані в цьому варіанті саґи, привертає особливу увагу. Це призводить до думки про можливість новгородського походження варіанта даної пісні, що збереглася в сазі.

¹⁴⁴ Київ уже названий в обох варіантах резиденцією Олега Віщого: «Кыеву» (ПВЛ) та «къ Кыеву и ко Игорю» (Новгородський Перший літопис).

¹⁴⁵ Обидва тексти мають доданий християнський коментар з пізнішої (полянської) версії саґи: «бяху бо людие погани и невѣгласи».

¹⁴⁶ Текст цієї частини саґи зберігся в ПВЛ у записі під 6420 (912) р. після історичного звідомлення про договір 911 року. 25*

В Новгородському Першому літописі зберігся лише короткий переказ із саґи: «Иде Ольгъ к Новугороду, и оттуда в Ладогу. Друзии же сказають, яко идущю ему за море, и уклюну змия в ногу и с того умре. Есть могила его в ЛадозЬ».

¹⁴⁷ У ПВЛ тут іде київська вставка: «къняжа КыевЬ».

¹⁴⁸ У ПВЛ тут іде київська вставка: «и пришьдъшю ему Києву».

¹⁴⁹ У ПВЛ тут іде київська вставка: «яже глаголеться Ще- ковица». Після цього редактор ПВЛ вставляє свої власні слова: «єсть же могила его и до сего дьне, словеть могила Ольгова». Як це видно з прим. 146, в Новгородському Першому літописі сказано: «Есть могила его в ЛадозЬ». Запис цілком узгоджується з коментарем редактора ПВЛ, заснованим на його хронологічних розрахунках: «и бысть вьсЬхь лѣтъ къняжения его 33». Оповідь про чаклунів (волхвів) підказала редакторові ПВЛ ідею про те, що добре було б вмістити дискусію довкола чаклунів та ворожбитів із слов’янського перекладу хроніки Амартола. Незважаючи на обсяг, він вмістив цю дискусію, за словами Шахматова, «майже literatim». Див. публікацію Шахматова // ТОДРЛ. — 4, 1940. — Сс. 50—52.

¹⁵⁰ Уривки з давньобулгарських перекладів візантійських авторів відіграють допоміжну літературну роль і тому тут опущені.

РОЗДІЛ сьомий

¹ SMHD_i ed. Gertz І. — С. 109.

² SMHD, ed. Gertz І. — С. 108.

³ Herrmann. Heldensagen II. — С. 578. ^r

⁴ Annales Ryenses, ed. Jorgensen П ADM?. — С. 68. •

⁵ H. S. Falk—A. Torp. Norwegisch-Danisches etymologisches Worterbuch І². — Oslo, 1960. — С. 652; Holthausen. WAWN. — С. 184; Johannesson, IEW. — С. 746; de Vries, ANEW.— Ce. 362—363.

⁶ Saxo, Gesta, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 135—237.

⁷ Herrmann. Heldensagen II. — C. 582.

⁸ Pritsak H HUS, I, 1977. — Ce. 7—22.

⁹ Я маю на увазі ідентичність Рьорика (Гререка) з Ютландії і Рюрика давньоруських літописів — ідею, що її вперше висловив Ф. Крузе (1836 р.) і розвинув Н. Бєляєв (1929 р.). Контраргументи, висунуті Г. Ловмянським в його дослідженні // Сканд. сборник, 7, 1963. — Ce. 221—240, непереконливі. В наступному томі цієї праці ідея ідентифікації Рьорика — Рюрика матиме подальші докази. Див. також сс. 589—590.

¹⁰ В. Томсен у своїй праці «Samlede Afhandlinger», 1,1919,сс. 410— 411, виводить ім’я Трувор з давньоскандинавського ?orvar?r, тобто ??r-r— «бог Тор» та var?-r (=vQrδ-r)— «охорона», «охоронець»; ∏op ' Zoega, Dictionary, с. 503; de Vries, ANEW, cc. 645, 675, однак можливо, що друга частина імені Трувор звучала як -v£-r — «вояк» (∏op.: Holthaussen, WAWN, с. 337). Іншим похідним від ?orver є ім’я ?ori-r (пор.: Holthaussen, WAWN, с. 317), яке виступало в давньошведській як «Thore», а в данських рунах як «Турі» (PuriR) (de Vries, ANEW. — С. 617).

^,^, The Relations between Ancient Russia and Scandinavia and the Origin of the Russian State. — Oxford—London, 1877, cc. 138—139; ∏op.: E. Kunik. Die Berufung der Schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slaven II. — St. Petersburg, 1845. — Ce. 133—138.

^,² REW, II. — Heidelberg, 1955. — C. 626.

¹³ Гедеонов С. Варяги и Русь. — C∏6., 1876. — Ce. 201—203.

¹⁴ Див.: S. Feist. VergleichendesWorterbuch der gotischen Sprache, 3d ed. — Leiden, 1939. — C. 440.

¹⁵ Відсутня в Catalogus regum Danie (див.: SMHD, ed. Gertz I. — С. 159). Готи були єдиним з Германських народів, які вживали слово *reiks у значенні «король»; див.: S. Feist. Vergleichendes Worterbuch der gotischen Sprache. — Сс. 396—397.

¹⁶ Аналіз усіх п’яти циклів викладено в коментарі П. Германна (Heldensagen II): 1. Der Tod des Olo Vegetus. — Ce. 552—568; 2. Jar- merikus. — Ce. 568—577; 3. Snio. — Ce. 577—583; 4. Gormo und Thorkillus. — Ce. 583—608; 5. Gotrikus Rofo. — Ce. 608—612.

¹⁷ Saxo, Gesta, ed. Olrik—R?der I. — С. 235; пор.: Herrmann. Heldensagen II. — С. 578, прим. 1.

¹⁸ Saxo, Gesta, ed. Olrik—R?der I. — Сс. 236—237.

¹⁹ Saxo, Gesta, ed. Olrik—R?derl.—С. 238; саґа про переселення збереглася також в «Annales Ryenses» (бл. 1288 p.), текст в ADM?, ed. E. Jorgensen. — Сс. 66—67.

²⁰ И SMHD, ed. Gertz I. — Сс. 48—51. Ця саґа була відома також Petri Olai Minoritae «Chronica regum Danorum» (бл. 1560—1570 pp.); текст: ed. Langebek, Scriptores I. — С. 80.

²¹ И SMHD, ed. Gertz I. — С. 187.

²² Див. вище, с. 118.

²³ Свено, син Аґґона (Свенд Аґґесен), у своєму творі «Brevis historia regum Danie» 1185 року наводить у розділі 4 свідчення про данських королів, починаючи з Сіварда, сина Реґнера Лотброка, й до Ґорма Loghae. Ім’я онука Сіварда і сина Кнута існує в двох варіантах: рукопис X називає його Snio (SMHD, ed. Gertz І. — Cc. 106, 108), а рукопис S — Frotho (SMHD, ed. Gertz І. — Cc. 107, 109). За Свеном Аґґесеном, цей Сніо/Фрото був батьком Гаральда Клака (у рукописі X = Гаральд = рук. S). Як ми вже знаємо, згідно з іншою традицією, Гаральд Клак був батьком Сніо. «Necrologium Lundensis» (SMHD, ed. Gertz I. — С. 157) та «Catalogue regum Danie» (SMHD, ed. Gertz I. — C. 159) попередником Фрото називають Epiκa II (Горік, пом. 854 p.). Hericus rex II, Frothi, Gorm названі в такій послідовності в «Chroni- con Roskildense» бл. 1170 року (SMHD, ed. Gertz II. — С. 17). Натомість всі інші хроніки, включаючи й Саксона Граматика, згадують онука Кнута (Лота Кнута, сина Еріка) і сина Свейна Ланґфота під ім’ям Фроті Переможець Англії, котрий мав сина Ґорма Ensci/?nscae («англійський») (SMHD, ed. Gertz

I. — Се. 163, 170, 176, 350; пор. також: Saxo, Gesta, ed. Ol- гік—R?der І. — Се. 265—266).

²⁴ Див. СРВ II. — С. 523; пор. також: Herrmann. Heldensagen

II. — С. 581.

²⁵ Див. другу частину четвертого тому цієї праці.

²⁶ Б. Недков. България и съседните и земи през XII век според «Географията» на Идриси. — София, 1960. — С. 117, прим. 95.

²⁷ Недков. България... — С. 132, прим. 234.

²⁸ О. J. Tuulio (Tallgren). Du nouveau sur IdrIsi. — Studia Orienta- lia, 6. — Helsingfors, 1936. — С. 95.

²⁹ Ed. Jorgensen, ADM?. — С. 68.

³⁰ Ed. Lorenzen, GDK. — Ce. 92—93.

³¹ Ed. Lorenzen, GDK. — Ce. 157—158; текст «Ryd III» опубл.: Jorgensen, MHL, 1930. — С. 35. «Effther hanum kom Lodhknuth, Erik barn son, han regneredhe і elleffu? aar, han war meghet klogh і stri- idh, han war ok meghet surkyndigh. I hans tiidh hwer thredie wor aff almwens folketh oc aff them, ey fry fodd? wore, foore wdh aff righeth ok komme till Prytzen, hwilken som twingde under them Prytzen oc Halthgalliam, Karelslandh oc manghe andre righe, ok forthy at the Iandh wore gantzke fruchtsommelighe, tha wille the ey igen komme till Danmark, men bleffue і samme righe. Then samme Lodknuth dode een hedhningh».

³²ALatin Dictionary Founded on Andrew’s Edition of Freund’s Latin Dictionary, ed. Ch. T Lewis and Ch. Short.—Oxford, 1879; repr. 1969. — C. 1977.

³³ Фальстер вважався «перлиною Данії». Див.: Е. Arup, у д. Nielsen. Danische Wirtschaftsgeschichte.—Jena, 1933. — С. 21.

³⁴ Стосовно вендів на данських островах див.: Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der. — Се. 414—416; L. Koczy. Polska і Skandynawia za pierwszych Piastow.— Poznan, 1934. — Ce. 206—213; K. alaski / /Pami,etnik Srlowiahski, 4: 2.— Wroclaw, 1955. — Ce. 227—266.

³⁵ W. B. Wilinbachow∕∕Jahrbuch fur Geschichte der USSR und der Volks- demokratischen Lander Europas 9. — Berlin, 1966. — Ce. 227—242.

³⁶ O. Wiedemann H BB 28, 1904. — C. 53; Vasmer, REW 1, 663.

³⁷ ПВЛ, під ред. Д. С. Лихачова. — Т. 1. — С. 14 = Літопис Руський, пер. Л. Махновця. — K., 1989. — Cc. 7—8.

³⁸ ПВЛ„ під ред. Д. С. Лихачова. — Т. 1. — С. 11: словѣни же ови пришедше сѣдоша на Вислѣ, и прозвашася ляхове, а от тѣхъ ляховъ прозвашася поляне (= поляки), ляхове друзии лутичи [інші ляхи — це лутичі/вільці], ини мазовшане, ини поморяне.

³⁹ ПВЛ, під ред. Д. С. Лихачова. — Т. 1. — С. 20 (радимичи), с. 47 (вятичи). Натомість поляни платили хозарам даниною по одному мечу з дима (ПВЛ. — Т. 1. — C. 16); Меч є явною ознакою скандинавського впливу на полян.

⁴⁰ Див.: Vasmer, REW III. — С. 453.

⁴¹ G. Vernadsky. Kievan Russia. — New Haven, 1948; 7th repr., 1973. —C. 101.

⁴² Давньосакс. settling. JXhb.: Б. Куник и барон В. Розен. Известия аль-Бекри и других авторов о Руси и славянах. — Спб., 1872. — Cc. 99—100.

⁴³ The Rites OfPassage. — Chicago, 1960. — Се. 10—13.

⁴⁴ The Ritual Process. — Chicago, 1969. — Ce. 128—129.

⁴⁵ V. Turner. Dramas, Fields and Metaphors. ^:— Ithaca, 1974. — C. 240.

⁴⁶ Див.: C. Levi-Strauss. When Myth Becomes History // Myth and Meaning. — New York, 1979. — Ce. 34—43.

РОЗДІЛ восьмий

¹ Georges Dumezil. La Saga de Hadingus (Saxo Grammaticus, I, V— VIII): du mythe au roman. — Paris,.1953; Dumezil. From Myth to Fiction: The Saga of Hadingus. Eng. trans. Derek Coltman. — Chicago, 1973; nop. C. S. Littleton. The New Comparative Mythology, 1973. — Ce. 107—110.

² Dumezil. From Myth to Fiction. — C. 159.

³ Dumezil. From Myth to Fiction. — C. 115.

⁴ Dumezil. From Myth to Fiction. — C. 110.

⁵ Edda, ed. Neckel—Kuhn, c. 161.

⁶ Див.: L. Schmidt. DieWandalen. — Geschichte derdeutschen Stamme (I). Die Ostgermanen, 2-ге вид. — Miinchen, 1934. — Ce. 100—116.

⁷ Про Гасдінґів див.: K. Zeuss. Die Deutschen und die Nach- barstamme. — Miinchen, 1837;repr. — Heidelberg, 1925. — Ce. 461— 462; M. Schonfeld. Worterbuch der altgermanischen Personen- und Volkernamen. — Heidelberg, 1911. — C. 129.

⁸ Annales Bertiniani, ed. G. Waitz// SRG. — Hannover, 1883. — C. 9; Див.: Jan de Vries. De Wikingen in de Iage Ianden bij den zee. — Haarlem, 1923. — Ce. 128—129.

⁹ Див.: T. D. Kendrick. History of the Vikings. — London, 1930. — Ce. 194—219.

¹⁰ Про нього див.: W. Vogel. Die Normannen und das Frankische Reich, 1906, індекс, c. 428 (Hasting), ∏op.: de Vries //ANF 44, 1928. — Ce. 118—130; Dumezil. From Myth to Fiction. — Ce. 3—18.

^,, Dudonis Sancti Quintini. De moribus et actis primorum Norman- niae ducum. Ed. M. J. Lair. — Caen, 1865. — Ce. 132—133.

¹² Dumezil. From Myth to Fiction. — C. 16.

¹³ Guillaume de Jumieges. Gesta Normannorum ducum. Ed. Jean Marx. — Rouen, 1914. — Ce. 5—6, 8—9.

¹⁴ Annales Bertiniani, ed. G. Waitz. — C. 49.

¹⁵ Hanp., «Ragnars saga lo?brokar», ed. G. Jonsson // FSN I. — Ce. 239, 241, 255—256, 260, 262, 270—272, 279, 280, 284; «?attr af Ragnars sonum», ed. G. Jonsson H FSN I. — Ce. 290, 293, 294, 298, 301.

¹⁶ P. Herrmann. Heldensagen II. — Ce. 89—123.

¹⁷ Dumezil. From Myth to Fiction. — C. 9.

¹⁸ Dumezil. From Myth to Fiction. — Ce. 9—18.

¹⁹ Див.: J. Ferrater Mora. Ortega у Gasset: An Outline of His Philosophy. — London, 1956.

²⁰ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 20—39.

²¹ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 250—264.

²² P. Herrmann. Heldensagen II. — Ce. 613—661.

²³DeVries// ANF 44, 1928. —Ce. 148—163; de Vries//ZfdPh 53, 1928. — Ce. 257—302 = Kleine Schriften. — Ce. 285—330; de Vries H GRM 15, 1927. — Ce. 81—100.

²⁴ Пор.: de Vries//APS 2, 1927. — Ce. 115—149.

²⁵ ?attr af Ragnars sonum, ed. G. Jonsson // FSN I. — C. 298.

²⁶ Heidreks saga, ed. Ch. Tolkien, 1960. — C. 60; Alfr??i Islenzk, ed. Kr. Kalund III: 1, Kbh, 1917. — C. 57.

²⁷ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — С. 256.

²⁸ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — С. 259.

²⁹ Herrmann. Heldensagen II. — С. 624, прим. 2.

³⁰ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — С. 257.

³¹ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — С. 257.

³² Heidreks saga, ed. Tolkien. — С. 60.

³³ Ragnars saga lo?brokar, ed. Jonsson H FSN I. — C. 279.

³⁴ ?attr af Ragnars sonum, ed. Jonsson // FSN I. — C. 299.

³⁵ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 259—260.

³⁶ ?attrafRagnars sonum, ed. Jonsson//FSN I. — Ce. 290—296; Ragnars saga lo?brokar, ed. Jonsson // FSN I. — Ce. 247—256 = The Saga of the Volsungs. The Saga of Ragnar Lodbrok, Together with the Lay of Kraka, trans. M. Schlauch, 2d ed. — New York, 1949. — Ce. 216—225.

³⁷ ∏op.: de Vries, ANEW. — C. 3; Holthausen, WAWN. — C. 2.

³⁸ De Vries, ANEW. — C. 97.

³⁹ ∏op.: Strabo (63 B. C. —A. D. 24), The Geography of Strabo, ed. H. L. Jones. London, 1917—1932, book 7, chap. 57; V Burr. Nostrum Mare. — Stuttgart, 1932. — Ce. 11—21.

⁴⁰ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — C. 72 = Gesta/Elton, c. 196.

⁴¹ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I. — C. 73 = Gesta/Elton I, c. 197.

⁴² Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I. — C. 155 = Gesta/Elton II, c. 370.

⁴³ Див.: Ce. 295—296 цього тому.

⁴⁴ Про Ellipaltar див. четвертий том цієї праці.

⁴⁵ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder І. — Се. 24, 38—39.

⁴⁶ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder І. — С. 257.

⁴⁷ G. Storm. Kritiske Bidrag til Vikingetidens Historic. — Ce. 93—94.

⁴⁸ Herrmann. Heldensagen II. — C. 93, прим. 3; c. 643.

⁴⁹ G. Storm. Kritiske Bidrag, c∙. 94; Herrmann. Heldensagen II. — C. 93, прим. 3.

⁵⁰ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I. — C. 338.

⁵¹ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I. — Ce. 23—24.

⁵² Hkr III (IF 28). — C. 89. Див. також вище, прим. 44.

⁵³ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I. — Ce. 257. Даксон виступає як Даґр в «Сазі про Інґлінґів», розд. XVIIL

⁵⁴ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder І. — Се. 259—260.

⁵⁵ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder І. — С. 261 = Gesta/Elton II. — С. 561.

⁵⁶ Див.: Vogel. Die Normannen und das Frankische Reich. — Ce. 409—412.

⁵⁷ MediaevalAcademy ofAmerica Publication № 46. — Cambridge, Mass. XII + 245 ее.

⁵⁸ Vasiliev. Russian Attack on Constantinople in 860. — C. 234.

⁵⁹ Vasiliev. RussianAttack on Constantinople in 860. — Ce. 236— 237.

⁶⁰ Vasiliev. Russian Attack on Constantinople in 860. — Ce. 24, 62—63.

⁶¹ Vasiliev. RussianAttack on Constantinople in 860. — Ce. 148— 149, 174—175, 217—218.

⁶² Див., напр.: Левченко M. В. Очерки по истории русско- византийских отношений. — M., 1956.— Ce. 60—65; D. Obolensky И Cambridge Mediaeval History, IV: 1: Byzantium and Its Neighbours. Ed. J. M. Hussey. — Cambridge, 1966. — Ce. 495—496.

⁶³ Шахматов А. А. «Повесть временных лет» и ее источники // ТОДРЛ 4, 1940.— Cc. 48—49.

⁶⁴ ПВЛ, изд. Д. С. Лихачева. — I.— С. 19 (під 866 роком).

⁶⁵ A. Johannesson И IEW. — С. 307.

⁶⁶ Cleasby—Vigfusson. Dictionary. — С. 312; G. Т. Zoega. Dictionary. — С. 226.

⁶⁷ Johannesson // IEW. — Cc. 507—508.

⁶⁸ О. Schrader. Reallexikon der indogermanischen Altertumskunde, I. — Berl.—Leipzig, 1917—1923. — С. 81; див. ще: Владимир Даль. Толковый словарь живого великорусского языка. — M., 1955. — Т. 1. — С. 674.

⁶⁹ Е. О. G. Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Oxford, 1976. — Ce. XXII-XXIII.

⁷⁰ Vigfusson-Powell, СРВ. — II. — С. 442.

⁷¹ О. I. Davidan. Contacts between Staraja Ladoga and Scandinavia // Varangian Problems. — Kbh, 1970. — Ce. 79—94; A. Liestol. Runic Inscriptions // Varangian Problems, 1970. — Ce. 122—125; W. Krause. Runen, 1970.—Ce. 100—101.

⁷² [Prudentius] Annales Bertiniani, ed. Waitz H SRG.—C. 49.

⁷³ Про всі ці перекази див.: Vasiliev. RussianAttack on Constantinople in 860.—Ce. 17—34.

⁷⁴ Vogel. Normannen und das Frankische Reich. — C. 218.

⁷⁵ G. de Jumieges. Gesta Normannorum ducum. Ed. J. Marx, 1914. — C. 8.

⁷⁶ Пор.: Vogel. Normannen und das FrankischeReich. — C. 410.

⁷⁷ Fr. C. H. Kruse. Chronicon Nortmannorum, Wariago-Russorum. — Hamburg—Gotha, 1851. — C. 146.

⁷⁸ Див. прим. 47.

⁷⁹ F. M. Stenton. Anglo-Saxon England, 3d ed. — Oxford, 1971. — Ce. 252—262.

⁸⁰ Gesta. Ed. Trillmich. — Ce. 226, 228.

⁸¹ Stenton. Anglo-Saxon England. — 1971. — Ce. 246, 252—253.

⁸² Storm. Kritiske Bidrag. — 1878. — C. 71.

⁸³ Reges Danorum H SMHD, ed. Gertz I. — С. 170; Annales Ryen- ses. Ed. Jorgensen // ADM?. — С. 68.

⁸⁴ Див.: Vasiliev. Russian Attack... — Ce. 28—32.

⁸⁵ Вид. W. H. Stevenson в «Asser’s Life of King Alfred». — Oxford, 1904. — C. 142 (під 895 роком).

⁸⁶ Johannes C. H. R. Steenstrup. Normannerne I, 1876. —Ce. 156— 160; W. Vogel. Normannen und das Frankische Reich. — Ce. 373— 374.

⁸⁷ Chronicon de gestis Normannorum in Francia, ed. G. Pertz H MGH SS I. — C. 536.

⁸⁸ Dudo. De moribus et actis primorum Normanniae ducum. Ed. J. Lair H Memoires de la Societe des antiquaires de Normandie 23. — Caen, 1865. — Ce. 141—143; πop.: Steenstrup. Normanneme I. — Ce. 129— 130.

⁸⁹ Dudo. De moribus..., ed. Lair. — C. 147.

⁹⁰ Dudo. De moribus..., ed. Lair. — Ce. 129, 137, 154—155; G. de Jumieges. Gesta. Ed. Marx. — C. 22. Див. есе Лейра про Гастінґа, вміщене в його (Лейра) виданні Дудо на сс. 36—48.

⁹¹ Ibn al-Qutiya (пом. 977 p.). Ta’rikh al-Andalus. Ed. A. Seippel, Rerum Normannicarum fontes Arabici. — Oslo, 1896—1928. — C. 4.

⁹² Vasiliev. Russian Attack... — C. 59.

⁹³ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I. — C. 38.

⁹⁴ Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью, 1 И ПСРЛ. IX. — Спб., 1862. — С. 9.

⁹⁵ Vasiliev. RussianAttack... — Сс. 107—113. Неправильна дата 6374/866 (правильна була — 6368/860) виникла внаслідок помилки у прорахунках із різних християнських ер; вона з’явилася в пізніших компіляціях, що ними потім користувався редактор ПВЛ.

⁹⁶ Пор.: Лев Диякон. Historiae Iibri decern. Ed. C. В. Hase // CSHB XL — Bonn, 1828, 6.8 —Ce. 102—103; 6.10 — Ce. 105—110.

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

¹ Finnsburh. Fragment and Episode. Ed. D. K. Fry. — London, 1974. ∏op.: Beowulf and Its Analogues. Trans. G. N. Garmonsway and J. Simpson. — London, 1968. — C. 30.

² Див.: глосарій у праці: Fr. Klaeber. Beowulf and the Fight at Finnsburg. — Lexington, Mass., 1950. — Ce. 293—444, 462, 470— 471.

³ K. F. Werner. Bedeutende Adelsfamilien im Reich Karls des Gros- sen H Karl der Grosse, Lebenswerk und Nachleben. Ed. W. Braunfels et al. F. — Dusseldorf, 1967. — C. 105, прим. 79; R. Wenskus. Die Deutschen Stamme im Reiche Karls des Grossen // Karl der Grosse P. — Ce. 197— 198.

⁴ Werner // Karl der Grosse P. — C. 111.

⁵ Thegan. Vita Hludowici, chap. 2 // MGH SS II. — Ce. 590—591, πop.: J. M. Kemble. The Saxons in England I. — London, 1849. —C. 419.

⁶ Werner//Karl der Grosse F. — Ce. 111—112, прим. 100, 101.

⁷ Werner // Karl der Grosse F. — C. 106.

⁸ K. Reindel. Bayern im Karolingerreich // Karl der Grosse P. — C..228.

⁹ Schiitte. Gotthiod und Utgard I. — C. 105.

¹⁰ Saxo. Gesta. Ed. Olrik—R?der I. — C. 133, рядки 4—5.

^,, Dumezil. From Myth to Fiction. The Saga of Hadingus, 1973. — Ce. 159, 206—207.

¹² H. Moller. Das altenglische Volksepos in der Urspriinglichen stro- phischen Form I. — Kiel, 1883. — Ce. 46—100, зокрема cc. 94, 100 та 151 —156. Про Фрея як Jblkvaldi, «капітана», доел, «вождя людей» або «народу», див.: Dumezil. Gods of the Ancient Northmen, 1973. — C. 20.

¹³ F. L. Ganshof. Frankish Institutions under Charlemagne. Trans. Bryce and M. Lyon. — New York, 1970. — C. 44. Пор. хартію Карла Великого 779 року, що гарантувала звільнення від мита і прибутки від нього (MGH Diplomata Karolinorum 1. — № 122. — Се. 170—171).

¹⁴ Див. прим. 10.

¹⁵ H. Schneider. Germanische Heldensage II: 2. — Berlin, 1934. — С. 56.

¹⁶ Malone. Widsith, 1962. — С. 193; R. W. Chambers. Widsith. — New York, 1965. — С. 199; пор.: de Vries //ANEW. — С. 474.

¹⁷ L. Uhland. Zur deutschen Heldensage И Germania, 2. — Відень, 1857. — Ce. 357—363.

¹⁸ De Vries. Volkerwanderung und Wikingerzeit H Kleine Schrif- ten, 1965. — Се. 216—217.

¹⁹ Пор.: Chambers-Widsith. — С. 199; Malone. Widsith, 1962. — С. 204.

²⁰ Пор.: P. С. J. A. Boeles. Friesland tot de elfde eeuw. — The Hague, 195L

²¹ Пор.: ?Umezil. Gods of the Ancient Northmen, 1973. — Ce. 29, 40—41.

²² Schiitte. Gotthiod und Utgard II. — C. 338.

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

¹ Ch. Tolkien. The Saga of King Heidrek the Wise. — London, 1960. — C. xxi∙

² Див.: R. C. Boer. Qrvar-Odds saga. — Halle a. S., 1892. — Ce. XV—

XIX, 102—111; Boer. Om Hervararsaga [§ 5: Kampen pa Samso] H ANO, 1911. — Ce. 28—38; Boer H ANF 8, 1892. — Ce. 97—139, 246—255; P. Edwards — H. Palsson, Arrow-Odd: A Medieval Novel. — New York, 1970. — Ce. 39—49; Ch. Tolkien. Saga of King Heidrek the Wise. — Ce. XI—XIV, 69—79. ’

³ Hervarar saga, ed. Tolkien. — Ce. 3, 67—69; Qrvar-Odds saga, ed. Boer, 1892. — Ce. 52, 102.

⁴ Див., напр., Tolkien. Saga of King Heidrek the Wise. — C. З, прим. 2.

⁵ Schiitte. Gotthiod und Utgard II. — C. 411.

⁶ Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I, книга 5, глава 13. — Ce. 137— 139.

⁷ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I, книга 6, глава 7. — Ce. 161— 165.

⁸ Qrvar-Odds saga, ed. Boer, 1892. — Ce. 58, 104.

⁹ Hervarar saga, ed. Tolkien. — C. 9.

¹⁰ Saxo. Gesta, ed. Olrik—Raeder I. — C. 137.

¹¹ Hervarar saga, ed. Tolkien. — Ce. 1, 3, 68—69.

¹² Qrvar-Odds saga, ed. Boer, 1892. — Ce. 54—55.

¹³ Див. вище, прим. 2.

¹⁴ Hervarar saga, ed. J. Helgason. — C, 136. Можна погодитися з Гельґасоном в тому, що хоча назва Альдейґ’юборґа була в рукопису Арнґріма Юнссона, однак він не знав, де знаходиться Альдейґ’юборґ, і тому писав про Б’яртмара — «baronus Danicus (vel fortasse Svecus, quod minus credo)» // Festskrift Hj. Falk. — C. 222;

J. Benediktsson. Arngrimi Jonae Opera Iatine conscripta IV. — C. 239.

¹⁵ GAL II², cc. 168—177; Tolkien. SagaofKingHeidrektheWise. — Ce. XI-XIL

¹⁶ GAL II². — Ce. 168—173.

¹⁷ GAL II². — C. 169. Етимологію місцевої назви Munar- подає О. Hofler H Festschrift Felix Genzmer, 1952. — С. 10, прим. 44.

¹⁸ Widsith, ed. R. W. Chambers. — Ce. 218—222.

¹⁹ Спеціальні дослідження Кемпа Мелоуна: Widsith and the Hervararsaga H PMLA 46, 1931. — Ce. 769—813; Hli?e and Hlo?r H APS 6, 1932. — Ce. 328—331; G. Labuda. Zrodta. — Ce. 194—198.

²⁰ Див., зокрема: Schutte. Gotthiod und Utgard І. — Cc. 151 — 157.

²¹ Див. коментарі R. W. Chambers до його видання (прим. 1), а також працю: Schutte. Gotthiod und Utgard І. — Cc. 152—166.

Солідний коментар є також і у виданні «Відсіта», здійсненому Мелоуном (Kbh, 1962²): с. 168 (Hehca); се. 130—131 (B?deca); с. 170 (the Harlungs); се. 144—145 (Emerca); с. 151 (Fridla); се. 142— 143 (Eastgota); с. 206 (Unwen).

²² Malone-Widsith. — Се. 196—197 (Secca), с. 132 (Becca), се. 194— 195 (Seafola), се. 204—205 (?eodric).

²³ Malone. Widsith.- С. 139 (Eadwine); с. 143 (Elsa); с. 126 (?gel- mund), се. 177—178 (Hungar), с. 211 (Wi?-Myrgings).

²⁴ Malone. Widsith. — С. 191 (R?dhere, Rondhere); пор. також: Schutte, Gotthiod und Utgard І, сс. 142—144.

²⁵ Malone. Widsith. — Ce. 192—193 (Rumstan); с. 155 (Gislhere).

²⁶ Malone. Widsith. — С. 211 (Wi?ergield); с. 150 (Freo?eric).

²⁷ Malone. Widsith. — Ce. 212—213 (Wudga); се. 159—162 (Hama).

²⁸ Див., зокрема: Schutte. Gotthiod und Utgard I. — С. 227.

²⁹ Свідчення про Ulfarr Svipsson-a є в «Halfdanar saga Eystein- ssonar», де він виступає радником короля Ейстейна і грає важливу роль в подіях на Аустрвеґу (Austrvegr) та в Альдей- ґ’юборзі. Про Ульвара не згадується в «Сазі про Гервар» (ні в «Битві Готів з гунами»).

³⁰ Лябуда також пов’язує епізод з Wulfhere з «Битвою...», пояснюючи дивну географію Ормарової (Ormarr) діяльності тим, що автор «Відсіта» знав і пам’ятав деякі англосаксонські географічні тексти (можливо, переклад «Історії» Оросія, здійснений Альфредом*, де Wisle-Iand на схід від Готських земель представлена як межа тогочасного відомого світу (Sagi, сс. 197— 198).

³¹ Ed-Tolkien.—С. 46. Див. також коментарі Шютте у «Gotthiod und Utgard» І, сс. 283—286, та Лябуди у «Sagi», сс. IOO—102.

³² De Vries. ANEW. — С. 640.

ⁿ De Vries. «Das zweite Gu?runlied», Kleine Schriften. — Berlin, 1965. — Ce. 263—284.

³⁴ Edda, ed. Neckel-Kuhn. — C. 227; πop.: Edda/Hollander. — C. 272.

♦ Альфред Великий — англосаксонський король Вессексу (871—899 pp.). Про нього див. додаток 3.

³⁵ De Vries. ANEW, с. 312; Schiitte. Gotthiod und Utgard 1. — С. 234; И. — Ce. 229—230.

_e ³* Hversu у Flat, ed. Unger—Vigfusson 1. — С. 25; Alrekr Eiriksson вважався за батька героя, EirikrinnmalspakiiAHB. саГу про давні часи з XIII ст. «Halfs saga ok Halfsrekka», що згадує короля Al- rekr a Alreksstodum у Гердаланді (Норвегія), ed. Jonsson //FSNII. — Ce. 31, 34.

³⁷ De Vries. ANEW. — Ce. 4, 7, 441.

» Пор.: K. Mullenhoff// ZfdA 23, 1879. — С. 168; S. Bugge, ANF 36, 1910. — Се. 59—60; Labuda. Sagi. — С. 101.

³⁹ Tolkien. Saga of King Heidrek the Wise. — С. XXIII.

⁴⁰ Hervarar saga, ed. Tolkien. — C. 45.

⁴¹ Див.: R. Heinzel // SWAW, 1889. — С. 499; R. Much H ZfdA 33, 1889. — С. 6; Schiitte H ANF 21, 1905. — С. 40; Т. Lehr-Sphtwinski. О pochodzeniu і praojezyznie Slowian. — Poznan, 1946. — С. 62; Tolkien. Saga of King Heidrek the Wise, c. XXIIL

⁴² Tolkien. Saga of King Heidrek the Wise. — C. XXIIL

⁴³ Heinzel H SWAW, 1889. — C. 499; Schutte // ANF 21, 1905. — Ce. 36, 40. ∏op.: Labuda, Sagi. — C. 128; Labuda. Zrodta. — C. 224, прим. 5; Schiitte. Gotthiod und Utgard I. — C. 316.

⁴⁴ У своєму виданні «Битви Готів з Гунами» Лябуда вважав, що сімдесят четвертий гельмінґ належить до початку пісні. — Zrodta. — С. 202.

⁴⁵ В. Nerman // Festskrift til Finnur Jonsson, 1928. — C. 210.

⁴⁶ У посмертно опублікованих Notae Uberiores до т. 1 його видання Саксона Граматика. — Kbh, 1858. — С. 240.

⁴⁷ Heinzel 11 SBAW 114, 1887. — Cc. 490—496.

^4, Heinzel // SBAW 114, 1887. — Се. 466, 496—497, 512—513.

⁴⁹ R. Much // ZfdA 33, 1889. — Се. 1—13.

⁵⁰ H. Schiick. Studier і Hervararsaga. — Uppsala, 1918.

^5, Schutte // ANF 21, 1905. — Cc. 30-45.

⁵² Schutte // APS 8, 1933. — Ce. 256—261.

⁵³ Schiitte, Gotthiod und Utgard I, 1935. — Ce. 220, 226.

⁵⁴ Malone H APS 6, 1932. — Ce. 328—331.

⁵⁵ Malone // PMLA 40, 1925. — Ce. 807—808; nop. також: Malone H APS 13, 1939. — Ce. 201—214.

⁵⁶ Lukman U kNO I, 1946. — Ce. 103—120.

⁵⁷ Schutte // ANO і, 1946. — Ce. 261—266.

^5, Tolkien H SBVS, 14: 3, 1955 —56. — C. 155.

” Крім «Qrvar-Odds saga», в якій викладено ті ж тексти самсейської поезії, що й у «Hervararsaga*, ім’я Анґантір з’являється в пізніших саґах про давні часи, таких як: Halfdan-

аг s. Brqnufostra (ed. G. Jonsson H FSN IV, сс. 300, 318), Hromundar s. Gripssonar (ed. G. Jonsson // FSN II, с. 407), ?orsteins s. Vikingssonar (ed. G. Jonsson // FSN III, cc. 58—59, 63—68) and Fri??jofs s. ins fr?kna (ed. G. Jonsson // FSN III, cc. 82, 89, 93). <

⁶⁰ Гервьор (Hervqr) відома з «Hversu» та «Sqrla?attr» (ed. G. Jonsson H FSN I. — С. 375), які запозичили це ім’я з «Hervararsaga». Гервьор також представлена в пізній «Hjalm?es s. ok Qlvis» (ed. G. Jonsson H FSN IV. — Cc. 204, 211, 213—215, 230—233, 242, 243).

⁶¹ Крім «Sqrla ?attr» (ed. G. Jonsson // FSN I. — C. 375), Гейдрек Ульфгам (ulfhamr) згадується в «?orsteins s. b?jarmagns» (ed. G. Jonsson//FSNIV — C. 343, де його представлено сином Ґудмунда із Ґлесісв (Go?mundra Glaesisvollu), що є очевидним запозиченням з « Hervararsaga».

⁶² Тірфінґ (Tyrfmgr) згадується ще лише в «Qrvar-Odds saga».

⁶³ Див.: de Vries, ANEW. — C. 280; Holthausen, WAWN. — C. 140.

⁶⁴ Див.: de Vries, ANEW. — C. 165.

⁶⁵ Див.: de Vries, ANEW. — C. 241; Holthausen, WAWN. — C. 120.

⁶⁶ Йордан. Ґетика. Вид. E. C. Скржинської. — М. 1960. — Глава 41. — С. 137.

⁶⁷ ∏op.: de Vries, ANEW. — C. 10; Holthausen, WAWN. — Cc. 4—5.

⁶⁸ Див.: de Vries, ANEW. — Cc. 168—169; Holthausen, WAWN. — C. 86.

⁶⁹ Йордан. Ґетика. Вид. E. C. Скржинської. — М. 1960. — Глава 124. — С. 151.

⁷⁰Turville-Petre. Myth. — С. 277; πop.: Foote—Wilson, Achievement, c. 55 (значення слова «au?r»).

⁷¹ De Vries, ANEW. — C. 18 (під словом Au?humla).

⁷² 1. —Berlin—Leipzig, 1917—1923. — Cc. 22—23.

⁷³ De Vries, ANEW. — C. 420.

⁷⁴ ∏op.: de Vries, ANEW. — Cc. 647, 675.

⁷⁵ De Vries. Heroic Song and Heroic Legend. — London, 1963. — C. 227.

⁷⁶ DeVries. Heroic Song and Heroic Legend. — C. 241. Див. також замітки M. І. Стебліна-Каменського про епічного героя, який завжди мусить бути ідеальною особою, тобто персоніфікацією ідеї (Историческая поэтика. — Л., 1978. — Cc. 154—157).

⁷⁷ Ed. U. Dronke. Poetic Edda. — Oxford, 1969. — C. 4.

⁷⁸ Edda. Ed. Neckel—Kuhn. — C. 287; πop.: J. Helgason. Edda- digte Il², 1952. — C. 79.

⁷⁹ Див.: Turville-Petre. Myth. — Cc. 150—151; de Vries. GAL II². — Cc. 123—127.

⁸⁰ Пор.: AR II. — С. 114.

⁸¹ Ed. Tolkien. — С. 46.

⁸² Ed. Helgason. — С. 141.

⁸³ARI.— С. 193.

⁸⁴ARI.— С. 112.

⁸⁵ Вид. Скржинської (M., 1960). — С. 147.

⁸⁶ Див.: коментар Скржинської до її видання Йорданової «Ґетики» (Getica. — Cc. 256—257, прим. 358; пор.: се. 207; 243—244).

⁸⁷ Heinzel // SWAW 114, 1887. — С. 482.

⁸⁸Jordanes. Getica. Вид. Скржинської= — С. 135.

⁸⁹ Schiitte /7 ANF 21, 1905. — С. 37; Schutte. Gotthiod und Utgard І. _ Сс. 54, 69, 224.

⁹⁰ A. Johannson // APS 7, 1932. — С. 103.

⁹¹ Шаровольский. Сказание о мече Тюрфинге III. — С. 159. Стосовно гунського «цаг» див.: О. Pritsak, Ein hunnisches Wort П ZDMG 1041, 1954. — Сс. 124—135.

⁹² Tolkien // SBVS 14, 1955—56. — С. 158, інші можливості див. на стор. 115.

⁹³ Foote—Wilson. Achievement. — С. 9.

⁹⁴ Heinzel H SWAW 114, 1887. — Сс. 473—474.

⁹⁵ Much // ZfdA 33, 1889. — С. 5.

⁹⁶ Schiitte 11 ANF 21, 1905. — С. ЗО; Schutte. Gotthiod und Utgard І. — Сс. 225, 234—235; Schutte. Our Forefathers I. — С. 247.

⁹⁷ Thietmar. Chronicon. Ed. Trillmich. — С. 254.

⁹⁸ G. Langenfelt. Notes on the Anglo-Saxon Pioneers H Englische Studien, 66, 1931. — Ce. 161—244.

⁹⁹ Rosenfeld H PBB 77, 1955. — C. 238.

^,0° Ed. Tolkien. — C. 52.

^,°^, ∏op.: A. von Gabain H Der Islam 29: 1, 1949. — Ce. 30—62.

^,°² Див.: Грушевський. Історія України-Руси. Т. І³. — Cc. 545—546.

¹⁰³ Див.: Граков Б. Н. Каменское городище на Днепре. — M., 1954; Погребова H. Н. Памятники скифо-сарматского времени в Северном Причерноморье. — M., 1958. — Ce. 103—247; див. також статтю про Кам’янське городище в «Радянській енциклопедії історії України» (т. II. — K., 1970. — Сс. 302—303). Як тепер я прочитав, Ще Г. Розенфельд пов’язував Аргеймар з Кам’янським городищем (див. PBB, 77, 1955. — С. 238).

¹⁰⁴ Див.: K. Ja2d2ewski // Studia Historyczne. — Warszawa, 1958. — Сс. 57—71; J. Kostrzewski. Czemiachowska kultura 11 SSS І: 2, 1962. — Сс. 296—298.

¹⁰⁵ Див.: Pritsak. The Polovcians and Rus’ U Archivum Eurasiae Medii Aevi 2, 1976 [1981]. — Ce. 279—338.

¹⁰⁶ R. C. Boer H ANO, 1911. — Ce. 59—60.

¹⁰⁷ Johannson H APS, 7, 1932. — С. 101.

'^β8 Rosenfeld // PBB 77, 1955. — С. 236.

¹⁰⁹ Much // ZfdA 33, 1889. — С. 5.

¹¹⁰ Schiitte //ANF 21, 1905. — С. 39; Schiitte. Gotthiod und Utgard I. — Се. 75—76, 224—225, 316, 331, 335.

¹¹¹ F. Altheim. Attila und die Hunnen, 1951. — С. 8; Altheim. Ge- Schichte der Hunnen I, 1959. — Се. 354—359.

"² Labuda. Sagi. — Се. 129—131.

¹¹³ G. Baesecke. Vor- und Friihgeschichte des deutschen Schrifttums I, —Halle, 1940.— С. 177.

"⁴ Heinzel И SWAW 114, 1887. — С. 469.

"⁵ Much И ZfdA 33, 1889. — Се. 4—6.

¹¹⁶ Johannson //APS 7, 1932. — С. 101.

¹¹⁷ Rosenfeld И PBB 77, 1955. — С. 236; Rosenfeld И Beitrage zur Namenforschung 7, 1956. — Се. 200—203.

"’О. Maenchen-Helfen // Beitrage zur Namenforschung 10, 1959. — Се. 247—250.

¹¹⁹ Altheim. Geschichte der Hunnen I. — Се. 354—359.

¹²⁰ Шаровольский. Сказание о мече Тюрфинге III. — К., 1907. — Cc. 241—242.

¹²¹ Див. прим. 105.

¹²² De Vries. GALI². — С. 72; de Vries И ANEW. — С. 354.

¹²³ Tolkien. Saga of King Heidrek the Wise. — C. XXIV

¹²⁴ Heidreks Saga. Ed. Helgason. — C. 41.

¹²⁵ Heidreks Saga. Ed. Helgason. — C. 53.

¹²⁶ Вони зібрані ∏. Градон (див.: P. Gradon. Constantine and the BarbariansfANote on the Old English «Elene» U MLR 42, 1947. — Ce. 164—169).

¹²⁷ Cynewulf’s Elene. Ed. P. Gradon. — London, 1958. — C. 26.

^l2* Cynewulf’s Elene. Ed. P. Gradon. — London, 1958. — C. 28.

¹²⁹ Widsith. Ed. K. Malone, 1962. — C. 24 (рядок 57); nop. c. 175.

¹³⁰ Widsith. Ed. K. Malone, c. 26 (рядок 120); nop. cc. 174—175.

¹³¹ L. Musset. Introduction a la runologie. — Paris, 1965. — Ce. 378— 380; πop.: Foote—Wilson. Achievement. — Ce. 320—321.

¹³² De Vries. GALI². — C. 45.

¹³³ Edda. Ed. Neckel-Kuhn, c. 46 = Edda/Hollander. — C. 44.

¹³⁴ Hkr I (IF 26). — C. 35.

¹³⁵ Snorra Edda. Ed. F. Jonsson, 1931. — C. 6.

¹³⁶ Snorra Edda. Ed. F. Jonsson. — C. 186.

¹³⁷ Sogubrot af fornkonungum. Ed. G. Jonsson // FSN I. — Ce. 342, 344, 350.

¹³⁸ ?attr af Ragnarssonum. Ed. G. Jonsson // FSN I. — Ce. 291, 299.

¹³⁹ Hauksbok. Ed. E. Jonsson — F. Jonsson. — Kbh, 1892—1896. — Ce. 155,359, 363,459, 464.

^l40AR II. - C. 447.

¹⁴¹ Hversu Noregr byggδist. Ed. G. Jonsson H FSN II. — C. 82.

¹⁴² Halfdanar saga Bronufostra. Ed. G. Jonsson H FSN IV. — C. 289.

¹⁴³ De Vries. GAL II². — C. 541.

¹⁴⁴ Див.: Pritsak//HUS 1: 1, 1977. — Ce. 16—17.

¹⁴⁵ Ed. Tolkien. — C. 2.

¹⁴⁶ Heidreks saga. Ed. Tolkien. — C. 3.

¹⁴⁷ Heidreks saga. Ed. Tolkien. — C. 28.

¹⁴⁸ Heidreks saga. Ed. Helgason. — Ce. 47—53.

¹⁴⁹ Heidreks saga. Ed. Helgason. — Ce. 124—128.

¹⁵⁰ Heidreks saga. Ed. Tolkien. — C. 67.

^,5' Holthausen. WAWN. — C. 242; de Vries. ANEW. — C. 474.

¹⁵² Snorra Edda. Ed. F. Jonsson. — C. 6.

¹⁵³ De Vries. De Wikingen in de Iage Ianden bij den zee, 1923. — Ce. 19—21, 25, 29—51, 94—96, 103 та наст.

¹⁵⁴ J. Brendsted. Vikings. — C. 46.

¹⁵⁵ H. Jankuhn//ViertSuWG40,1953.—Ce. 193—243,особл. cc. 224— 225; Brondsted. Vikings. — Ce. 186 — 187; πop.: S. Suchodolski. Pocz^tki mennictwa w Europie erodkowej і Pohiocnej. Wroclaw, 1971. — Ce. 7—8, 158, 227—229.

¹⁵⁶ Qrvar-Odds saga. Ed. Boer, 1892. — Ce. 54—55.

^,57 De Vries. GAL II². — C. 487.

^,58 De Vries. GAL II². — C. 484.

¹⁵⁹ Heidreks saga. Ed. J. Helgason. — C. 47.

^,60 Hkr I (IF 26). — C. 14.

¹⁶¹ Adam із Bremen. Gesta. Ed. Trillmich. — C. 254.

¹⁶² Adam із Bremen. Gesta. Ed. Trillmich. — C. 450 (nop. c. 155)= Gesta I Tschan. — C. 135.

¹⁶³ Heidreks saga. Ed. Tolkien. — Ce. 59—63.

^,64 Ed. J. Benediktsson (IF 1:1). — C. 25.

¹⁶⁵ Kristni saga. Ed. G. Jonsson // islendinga sogur, I. — C. 278.

¹⁶⁶ Jdns saga helga. Ed. G. Jdnsson // Byskupa sogur II. — C. 52; Jdns saga helga. Ed. G. Jdnsson H Byskupa sogur II. — C. 108.

¹⁶⁷ Haukd?la ?attr. Ed. G. Jdnsson H Sturlunga sogur I. — C. 94 = Islendinga sogur. Ed. G. Jdnsson, XII. — C. 76.

¹⁶⁸ Logmannsannal // Annalar. Ed. G. Jonsson. — С. 83. ¹⁶⁹Anndlar. Flat. Ed. Unger—Vigfusson III. — C. 511.

^,7° Пор.: de Vries. GAL I². — Ce. 223—225; 334—351; Turville- Petre. Origins. — Ce. 76—108.

¹⁷¹ ∏op.: Bjarni Gu?nason. Um Skjoldungasogu. — Rvik, 1963. — Ce. 153—162, 254—291.

¹⁷² Flat. Ed. Unger—Vigfusson III. — C. 379.

¹⁷³ Byskupa sogur. Ed. Jonsson II. — C. 27; Sturlunga sogur. Ed. G. Jonsson I. — Ce. 92—93.

^,74 Ed.Vigfiisson-Powell // СРВ II. — C. 443.

¹⁷⁵ Arngrimi Jonae Opera Iatine conscripta. Ed. J. Benediktsson I.,— Kbh, 1950. — C. 474.

^l76Arngrimi opera... Ed. Benediktsson I. — C. 353.

¹⁷⁷Ingo venenata potione sublatus creditur H Arngrimi opera... Ed. Benediktsson I. —C. 474.

^l78Alfradi islenzk. Ed. Kr. Kalund II. — C. 57; див. також Вступ до видання, се. VI—VII.

¹⁷⁹ Arngrimi opera... Ed. Benediktsson III. — С. 264.

¹⁸⁰ Heidreks saga. Ed. Tolkien. — C. 62.

¹⁸¹ Arngrimi opera... Ed. Benediktsson I. — C. 473.

¹⁸² A. Le Roy Andrews. The Hervarar saga // Modern Philology, 1927, 25. — C. 151.

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

¹ A. Heusler. Die gelehrte Urgeschichte im altislandischen Schrift- tum // ABAW 3, 1908. — Berlin, 1908. — C. 101. Див. Додаток 2 в цьому томі.

² Om Nordboernes Gudedyrkelse og Gudetro і Hedenold: En antik- varisk Undersogelse. — Kbh, 1878. — 139 се.

³ Studier tillagnade Oscar Montelius. — Sthlm, 1903. — Се. 133— 141.

⁴ Див.: K. Helm. Wodan: Ausbreitung und Wanderung seines Kul- tes. — Giessen, 1946. — С. 71; Е. A. Philippson. Die Genealogie der Gotter in Germanischer Religion, Mythologie und Theologie. — Urbana, III, 1953. — IX+94 cc.; O. Briem. Vanir og ?sir // Studia Islandica, 21. — Rvik, 1963. — 80 ее.

⁵A. Heusler. Gelehrte Urgeschichte, 1908. — 102 ее.

⁶ C. Scott Littleton. The New Comparative Mythology: An Anthropological Assessment of the Theories of Georges Dumezil, 2d ed. — Berkeley, 1973. — XV+271 cc.; Dumezil. Gods of the Ancient Northmen, ed. by Einar Haugen. — Berkeley, 1973. — XLVI+157 сс. Див. також: de Vries. Altgermanische Religionsgeschichte, 2-ге вид., 2 томи. — Berlin, 1956—1957; Turville-Petre. Myth, 1964.

⁷ Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — C. 24.

⁸ Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — C. 33.

⁹ Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — C. 13.

^,0Дюмезіль спирався на такі джерела:

a) Vqluspa 21—24; б) Skaldskaparmal (розділ 5. Прозова Едда); в) YnglingasagaCHoppi Стурлуссона (розд. 1, 2, 4, 5); г) Саксон Граматик. Gesta Danorum, І, 7. Див.: Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — Ce. 7—11.

^,, W. Baetke. Die Gotterlehre der Snorra-Edda. — Berlin, 1950. — 68 cc.; H. Kuhn H ZfdA 79, 1942. — Ce. 133—166; S. Beyschlag // ZfdA 85, 1954. — Ce. 163—181. Але див. також: GAL II. — С. 222; Turville-Petre. Myth. — Ce. 22—24.

^,2ZfdA 85, 1954. — С. 181.

¹³ Текст SnE подано за виданням Фіннура Юнссона: Edda Snorra Sturlusonar. — Kbh_l 1931, а Ys — за виданням Б’ярні Адалб’ярнарсона: SnorriSturluson. —Hkr I (IF 26). —Rvik, 1941. Англійські переклади текстів, засновані на існуючих стандартах перекладу, подано в бібліографічному відділі. Переклад SnE виконано Артуром Г. Бродером (Brodeur) (The Prose Edda by Snorri Sturluson. — NewYork, 1967. — Ce. 3—13) та Джин I. Юнг (Young) (The Prose EddaofSnorri Sturluson. — Berkeley, 1965. — Ce. 23— 29); переклад Hkr— за Hkr/Hollander.

¹⁴ Класичний герой Tpop/ >Top (?orr) вважався онуком троянського царя Пріама; див.: SnE, ed. F. Jonsson. — C. 4 (=Англ. пер. А. Г. Бродера. — С. 6). ’Однак як давньоскандинавський бог (Asa-?orr) Top був сином Одіна (Asa-O?inn, див.: Hkr I (IF 26). — С. 17) і Jqγ∂, SnE, ed. Jonsson. — С. 17 (=SnEZBrodeur. — С. 22).

¹⁵ Asgar?r hinn fomi, SnE, ed. F. Jonsson. — C. 17 (=SnE∕Brodeur. — C. 22).

¹⁶ «Er kallat er Troja, ?ar sem ver kqllum Tyrkland», SnE, ed. F. Jonsson. — C. 3 (=SnE∕Brodeur. — C. 6).

^,7 Hkr I (IF 26). — C. 11 (=Hkr∕Hollander. — C. 7).

¹⁸ Див. прим. 14. Про Асів (?sir) як пращурів давньонор- манських ярлів і правителів див. переклад на сс. 703—704.

¹⁹ Див. переклад на сс. 688—689. (Додаток 2).

²⁰ Див. переклад на с. 699.

²¹ Див. переклад на с. 699.

²² Hkr II (IF 27). — Ce. 109—110.

²³ Hkr I (IF 26). — C. 27. Термін «Танаїс» [Tanais] зустрічається лише в розд. 1 «Саґи про Інґлінґів», Hkr I (IF 26). — С. 10.

²⁴ Hkr I (IF 26). — Cc. 28—29.

²⁵ Hkr I (IF 26). — С. 54.

²⁶ Hkr I (IF 26). — С. 61. Тут також зустр. термін «Austrvegr».

²⁷ Див. переклад на с. 694.

²⁸ SnE, ed. Jonsson. — Ce. 5—6 (=SnE∕Brodeur. — Ce. 7—8). Про це див.: J. Grimm. Teutonic Mythology, trans. J. S. Sttallybrass. — New York, repr., 1966, I. — Ce. 164—165, 4, 1709—1736; Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — Ce. 66—70; πop.: K. Sisam // Proceedings of the British Academy 39, 1953. — Ce. 287—348.

²⁹ Bede. Historia ecclesiastica gentis Anglorum, 1.15, ed. Ch. Plummer. — Oxford, 1896. — C. 31 = Eng. trans. L. Sherley-Price. — Edinburgh, 1965. — C. 56.

³⁰ Див. переклад на cc. 694—695.

³¹ Див. переклад на сс. 700—701.

³² Див. переклад на с. 697.

³³ Hkr I (IF 26). — Сс. 22—25 (Ys, глави 9, 10).

³⁴ Стосовно терміна «drott» див.: Holthausen_jWAWN. — С. 40; Johannesson, IEW. — С. 516; de Vries, ANEW. — Ce. 84—85. Стосовно давньоґерм. «comitatus* див.: D. Е. Queller. Political Institutions // One Thousand Years, 1974. — Ce. Ill, 119.

³⁵ Див., напр., F. Altheim. Attila und die Hunnen. — Baden-Baden, 1951. —Ce. 137—142.

³⁶ De Vries, ANEW. — C. 326. Імена Герм, правителів, що включали «кипі-*, з’являються в VI cτ.; М. Schonfeld. Worterbuch der altgermanischen Personen- und Volkemamen. — Heidelbeig, 1911. — Сс. 67—68: Cuni-gastus, Cuni-mundus. Пор.: de Vries // Saeculum 7: З,

1956. — Ce. 289—309. Див. також с. 590.

³⁷ Hkr I (IF 26). — Сс. 34—35.

³⁸ Hkr / Hollander. — С. 20. Ім’я Діґґві (Dyggvi) навертає до *dheugh-, що відповідає ірланд. duan. IEW, с. 508. ∏op.: Hand- wan-. — С. 225.

³⁹ Edda, ed. Neckel—Kuhn I³, 1962. — Ce. 280—287; у прозовому вступі Геймдаль (Heimdallr) ідентифікується з Ріґом (Rigr, р. 280); про Геймдаля πop.: de Vries. Altgermanische Religionsgeschichte II²,

1957. — Ce. 238—244, та Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — Ce. 126—140. Про Rigs-?ula див.: Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — Ce. 118—125.

⁴⁰ R. Heinzel H SWAW, 114, 1887. — Ce. 473—474. Етимологія назви «Дон»: В. И. Абаев. Историко-этимологический словарь осетинского языка. — Т. 1, 1958. — Сс. 366—367.

⁴¹ Згідно з Саксоном Граматиком, першим данським правителем, обраним королем був Humblus: «lecturi regem veteres _affixis humo saxis insistere Suffragiaque promere Consueverant, subi- ectorum Iapidum fιrmitate facti Constantiam ominaturi. Quo ritu Humblus, decedente patre, novo patriae benefιcio rex creatus...» (Gesta, ed. Ol- rik—R?derl. — C. 10). Мабуть, не випадково, що Гумлі із «Битви готів з гунами» був королем гунів.

⁴² Cassiodorus. Variae, ed. Т. Mommsen // MGH AAXII, 1894, IX, 25.— Сс. 291—293.

⁴³ Йордан. Гетика. Изд. Е. Ч. Скржинской. — M., 1960. — С. 143.

⁴⁴ Helm. Wodan. — С. 45.

⁴⁵ De Vries, ANEW. — С. 603; de Vries, Altgermanische Religion- Sgeschichte II². — С. 25.

⁴⁶ The Burgundian Code, trans. K. F. Drew. — Philadelphia, 1972. — C. 24.

⁴⁷ The Lombard Laws, trans. K. F. Drew. — Philadelphia, 1973. — C. 40. ∏op.: Pritsak, Bulgarische Furstenliste. — Ce. 76—77.

⁴⁸ L. Schmidt. Geschichte der deutschen Stamme bis zum Ausgang der Volkerwanderung: [I] Die Ostgermanen. — Miinchen, 1934². — C. 30.

⁴⁹ Paul the Deacon. History of the Lombards, trans. W. D. Foulke. — Philadelphia, 1974. — Ce. 316—317; πop.: de Vries. Altgermanische Religionsgeschichte II². — Ce. 37—38.

⁵⁰ Sisam H Proceedings of the British Academy 39, 1953. — C. 323.

^5, Helm. Wodan. — C. 26..

52 F. Stenton. Anglo-Saxon England, 3d ed. — Oxford, 1971. — C. 100.

53 Vi?b?tir vi? Olafs sogu hins helga, Flat, ed. Unger—Vigfusson

III. — Chria, 1868. — C. 246.

54 E. Wessen. Snorri Sturluson. Ynglingasaga H Nordisk Filologi, A. 6.— Oslo, 1976.— С. 7.

55 F. Niedner. Snorri’s Konigsbuch (Thule XIV), 2-ге вид. — Dusseldorf—Koln, 1965, I.

56 Islendingabok. Ed. J. Benediktsson (IF 1:1). — Rvik, 1968. — C. 27. Лише H. J. Graf реально припускає можливість того, що «під тією вісткою криється.реальна подія» (Togan^,aArmagan. — Istanbul, 1950—1955. — С. 31).

57 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — Сс. 81—82.

58 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — С. 38.

59 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — С. 39.

60 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — С. 48; пор. се. 6—7.

61 Текст із «Gesta Francorum 727» поданий А. Eckhardt-ом —- «Sicambria. Capitale legendaire des franςais en Hongrie // De Sicam- bria a Sans-Souci»: Histoires et legendes franco-hongroises. — Paris, 1943. — Ce. 14—15, прим. 1.

62 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — С. 62.

63 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — Ce. 14, 43—44.

64 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — Ce. 34—35.

65 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — Ce. 36—39.

66 Heusler. Gelehrte Urgeschichte. — Ce. 64—68.

67 Eckhardt. De Sicambria a Sans-Souci. — Ce. 20—26.

68 Gesta. Ed. Trillmich. — C. 470.

69 C. Cahen. Pre-Ottoman Turkey. Trans. J. Jones-Williams. — New York, 1968. — Ce. 19—50; Speros Vryonis, Jr., The Decline of Medieval Hellenism in Asia Minor and the Process of Islamization from the Eleventh through the Fifteenth Century. — Berkeley, 1971. — Ce. 80— 96.

70 Cahen. Pre-Ottoman Turkey. — Ce. 64—96; Vryonis Jr., The Decline OfMedieval Hellenism... — Ce. 96—113.

71 Cahen. Pre-Ottoman Turkey. — Ce. 216—230. Пор. також:

K. Bertau. Deutsche Literatur im Europaischen Mittelalter I [800—' 1197]. — Munchen, 1972. — P. 188.

72 Histoire anonyme de la premiere croisade. Ed. L. Brehier. — Paris, 1924.

73 Ed. Gertz H SMHD II. — Ce. 443—492, зокрема c. 488.

74 Cahen. Pre-Ottoman Turkey. — C. 120: Cambridge Medieval History IV, pt. 1, ed. J. M. Hussey. — C. 746.

75 Dumezil. Gods of the Ancient Northmen. — C. 13.

76 Див.: Pritsak H Hungaro-Turcica. — Budapest, 1976. — Ce. 24— 28.

77 Pritsak. Die bulgarische Fiirstenliste. — Wiesbaden, 1955. — Ce. 35—42, 50—51.

78 Pritsak. Bulgarische FiirStenliste. — C. 54.

79 Див., напр., V Minorsky. Hudud al-^tAlam. — London, 1937. — Ce. 445, 456, 458, 481. Стосовно етимології назви «as» (відмінної від давньосканд. «ass») див.: Абаев. Историко-этимологический словарь осетинского языка. — Т.1; 1958. — С. 79—80.

80 Taqwim al-buldan. Ed. Reinaud та de Slane. — Paris, 1940. — С. 201.

81 Див., напр., Bernard S. Bachrach. AHistory of the Alans in the West. — Minneapolis, 1973.

82 political Institutions. — One Thousand Years: Western Europe in the Middle Ages, ed. R. L. De Molen. — Boston, 1974. — C. 142.

8∙¹ Детальніше про це див. ч. II, т. 4 цієї праці.

⁸⁴ H. Dunger. Die Saga vom Trojanischen Krieg in den Bearbeitun- gen des Mittelalters und ihren antiken Quellen. — Leipzig, 1869.

⁸⁵ E. Liithgen. Die Quellen und der historische Werth der franki- schen Trojasage. — Bonn, 1875; A. Eckhardt. Sicambria. — Ce. 11 — 52.

⁸⁶ Ці формули майже дослівно повторив Карл Лисий у своїх грамотах: «Ех preclaro et antiquoTrojanorum sanguine nati». Див.: Troy. — Encyclopaedia Britannica, XXII. — Chicago, 1966. — C. 508. ∏op.:

K. Barroux. Dagobert, roi des Francs. — Paris, 1938; A. Giry et al. (ed.), Recueil des actes de Charles II Ie Chauve, 3 томи. — Paris, 1943—1955.

⁸⁷ A. Joly. Benoit de Sainte-More et Ie Roman de Troie. — Paris, 1870—1871; R. Jackel. Dares Phrygius und Benoit de Ste-More. — Breslau, 1875; F. Settegast. Benoit de Ste-More. — Breslau, 1876; G. Korting. Der altfranzosische Roman de Troie. — Paderborn, 1883.

⁸⁸ Pritsak. The Igor Tale as a Historical Document H Annals of the

Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., 12, 1969—1972. — Ce. 44—61. ’

⁸⁹ «Слово» цитується за останнім виданням Романа Якобсона у його SelectedWritings IV (сс. 133—163). Числа відносяться до Якобсонового поділу «Слова» на вірші.

⁹⁰ Див.: von See. Germanische Heldensage. — Frankfurt am M., 1971. — C. 42.

⁹¹ Див. статтю Куніка в «Melanges Russes І». — Спб., 1851. — Сс. 419—421.

⁹² Moravcsik. Byzantinoturcica І². — Сс. 76—77.

⁹³ Hkr I (IF 26). — С. 22 (Go?heimar, Go?heimr), c. 27 (Go?heimr); c. 21 (Manheimar), c. 22 (Mannheimar).

⁹⁴ Gotthiod und Utgard II, 1936. — Ce. 350—352.

⁹⁵ Schutte. Our Forefathers I, 1929. — Ce. 33—34, 159.

⁹⁶ Tolkien. The Saga of King Heidrek the Wise, 1960. — Ce. 49, 50, 53.

⁹⁷ Edda Snorra Sturlusonar, ed. F. Jonsson, 1931. — C. 135: «?ar sem nv er kavllv? Danmork, en ?a var kallat Gotland»; nop. c. 186.

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

'The Skalds-AnnArbor, 1968. — C. 13; nop. також: Frank-Court Poetry. — Ce. 40—49. [Див. також: М. И. Стеблин-Каменский. Историческая поэтика. — Ленинград, 1978].

²B його «Erfidrapa Haralds har?ra?a». Сноррі Стурлуссон у своїй «Едді» (ed. Jonsson. — Kbh, 1931. — С. 159, № 275) зазначає, що цей кеннінґ застосовувався до візантійського імператора («Grick- iakonvngr»). ΠopjR. Meissner. DieKenningar. — С. 369; О. Ридзев- ська у своїй статті // ТОДРЛ 2. — С. 7, прим. 2 цитує цей кеннінґ з праці Мейсснера, не ідентифікуючи його.

³GAL І². —С. 93.

⁴FIpo них див.: СРВ II. — Cc. 442—446; GAL І². — С. 124.

⁵ GAL І². — Cc. 155—157; nop. Frank. Court Poetry. — Ce. 152— 153, 174—177.

⁶ Turville-Petre. Skaldic Poetry. — Ce. LXVI—LXVII; пор.: Frank. Court Poetry. — Ce. 30—33.

⁷Turville-Petre. Skaldic Poetry. — C. LXXIV Про свої розшуки він розповів на одній із лекцій із Північних Студій, присвячених пам’яті Доротеї Кок (Dorothea Kock), що відбулася 17 березня 1970 року в університетському коледжі в Лондоні. Пор.: О. Moberg // Historisk Tidskrift. — Sthlm, 1963 — 83. — Се. 385—390.

⁸A. Campbell. ScaldicVerse and Anglo-Saxon History. — London, 1971.

⁹ Campbell. Scaldic Verse. — C. 3.

^9a Див. також два відомих східноскандинавських drottkv?tts на камені в Карлеві (OD. — С. 381) та на коробці з Сіґтуни (OS.— С. 404).

¹⁰ Про Браґі див.: GALI². — Се. 125—129; Hollander. Skalds. — Ce. 25—37; Frank. Court Poetry. — Ce. 103—105, 108—110; Turville-Petre. Scaldic Poetry.— Ce. 1—6. Див. також cc. 230—231 цього тому.

¹¹ Kock І, с. З = Skj I. — С. 5. Останній рядок цієї строфи зберігся в кількох варіантах (див.: IF І: 1. — С. 151, прим. 6). Однак ми не будемо обговорювати їх, оскільки вони важать лише для дослідників давньоскандинавської літератури.

¹² Vigfusson-York Powell. Origines Islandicae II, 1905. — С. 88 (з моїми додатками).

¹³ Див.: GAL І². — Се. 153, 131—136; Hollander, Skalds. — Ce. 38— 48; H. Mageroy // KHL XX, 1976. — Cols. 362—363.

¹⁴ Найновіше видання — Е. Wessen. Ynglingasaga // Nordisk Filologi, A. Texter 6. — Sthlm, 1976, 76 се. Основні дослідження: W. Akerlund. Studier over Ynglingatal. — Lund, 1939. — (8)+274 cc.; S. Beyschlag. Konungasogur. — Kbh, 1950. — Се. 21—105. «Haleyg- jatal» — поетична хроніка династії Семінґів — написана для Гладаярла Гакона Сіґурдарсона (970—995 рр.), створена за зразком «Ynglingatal», однак ті строфи з неї, що збереглися, не містять інформації по Східній Європі.

>⁵ Термін «austrvegr» пізніше почав означати «Русь».

¹⁶ Цього терміна, на жаль, немає в жодному скальдичному тексті.

¹⁷ Kock І. — С. 5, строфа 8 = Skj І, 9; 9. Hkr I (IF 26). — С. 36 = Ynglinga saga, ed. A.Wessen. — Oslo, 1976. — С. 21.

¹⁸ Hkr/Hollander. — С. 21. З моїми поправками.

¹⁹ A?alsysla— центральна частина Естонії, розташована навпроти острова Сааремаа (Ey-Sysla).

²⁰ В «Lexicon Poeticum» див. слово «Eysysla» (р. 116b) і «Sys- 1а» (с. 557b). Переклад Голландера — доволі-таки вільний. Він точний, коли йдеться про Скандинавію, але неточний щодо Східної Європи, географічних назв, епітетів і т. п., які часом просто опущені. В цих випадках я вставляв власний дослівний переклад.

²¹ KockI.-C. 7 = SkjL-C. 12; πop.: HkrI (IF 26). — Се. 61— 62 = Ynglinga saga, ed. Wessen. — С. 36.

²² Hkr/Hollander. — С. 35 (з моїми поправками).

²³ Kock І. — Се. 7—8 = Skj І. — Се. 12—13; πop.: Hkr I (IF 26). — Се. 64—65 = Ynglinga saga, ed. Wessen. — С. 38.

²⁴ Hkr/Hollander. — С. 38.

²⁵ GAL I².— Се. 171, 173.

²⁶ Ed. F. Jonsson. — C. ЗО.

²⁷ Kock I. — С. 40 = Skj I. — С. 75.

²⁸ Термін «Bjarmar» віднайдено в поезії скальдів лише в поетичних вставках «Qrvar-Odds saga» (Kock II, group VII, строфа 8, рядок 3 = Skj II. — С. 299). Про цю саґу див.: GAL II². — CC. 483—487. ∏op.: Lexicon Poeticum. — С. 49а (під гаслами «Bjarmar», «bjarmskr»).

²⁹ Hkr/Hollander. — С. 140; пор.: J. Sephton. The SagaofKing OlafTryggvason. — London, 1895. — С. 44.

³⁰ Kock I. — С. 41 = Skj I. — С. 76; пор.: Hkr I (IF 26). — С. 217 та Olafs saga Tryggvasonar en mesta, ed. O. Halldorsson I. — С. 64.

³¹ Див.: GAL I². — Се. 172—173.

³² Kock I. — С. 34 = Skj I. — С. 62; пор.: Hkr I (IF 26). — Се. 158, 159, 160 та OsTm, ed. O. Halldorsson. — Се. 26—27.

³³ Hkr/Hollander. — Ce. IOl—102 (з моїми поправками). — Cc. 19— 20; G. Labuda. Fragmenty II. — С. 123.

³⁴ Про нього див.: GAL I². — Cc. 186—189; Hollander. Skalds. — Ce. 118—128; Frank. CourtPoetry. — Ce. 55—57, 81—82, 115—118, 160—163.

³⁵ Kock I. — Ce. 43—44 = Skj I. — Ce. 81—82.

³⁶ Hollander. Skalds, c. 122; πop.: Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Ce. 47—48.

³⁷ Про нього див.: GALI². — Ce. 158—171; Hollander. Skalds. — Ce. 55—100; Turville-Petre, ScaldicPoetry.— Ce. 15—41; Frank. Court Poetry. — Ce. 50—57, 76—80, 122—123, 136—138, 147—149.

³⁸ Hollander. Skalds. — C. 55.

³⁹ Див. τ. 2 цієї праці.

⁴⁰ 3 приводу визначення місця битви див. есе Gwyn Jones-a у вступі до його перекладу « Egils saga» (1960. — Ce. З—9).

⁴¹ Kock І. — С. 29 = Skj І. — С. 51; πop.: Egils saga, ed. S. Nordal (IF 2). — C. 142 та: Frank. Court Poetry. — Ce. 78—80.

⁴² Frank. Court Poetry. — C. 53 (з моїми поправками); Egils saga/ Jones. — C. 131; пор.: Turville-Petre. Scaldic Poetry. — C. 20. Про історичність цих строф див.: A. Campbell. Skaldic Verse and Anglo-Saxon History. — Ce. 5—7.

⁴³ Kock I. — C. 28 = Skj I. — C. 50; пор.: Egils saga, ed. S. Nordal (IF 2). — C. 127.

⁴⁴ Egils saga/Jones. — C. 119.

⁴⁵ Про стосунки бога Одіна з йотами (Gautar) див.: О. Briem. Vanir og ?sir. — Rvik, 1963; див. також с. 257.

⁴⁶ Kock І. — С. 24 = Skj І. — С. 42 = Turville-Petre. Scaldic Poetry. — С. 39; πop.: Egils saga, ed. S. Nordal (IF 2). — C. 254.

⁴⁷ Egils saga/Jones. — C. 209: пор.: Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Ce. 24—41, зокрема c. 39, та: Hollander. Skalds. — C. 97.

⁴⁸ Про цей епітет див. також: Labuda. Fragmenty II. — С. 124, прим. 51.

⁴⁹ Вираз «бути схожим на кобилу» вважався смертельною образою (прим. Голландера).

⁵⁰ Kock І. — С. 89 = Skj І. — С. 176; πop.: Hkr I (IF 26). — С. 270.

⁵¹ HkrZHollander. — С. 173 (з моїми поправками).

⁵² Див.: Skj І. — С. 100.

⁵³ Kock І. — С. 55 = Skj І. — С. 100.

⁵⁴ СРВ II. — С. 81 (з моїми поправками).

⁵⁵ Про нього див.: GAL І². — Се. 33, 177; II². — Се. 49, 51, 93— 95. Пор.: Е. Рыдзевская. К варяжскому вопросу // BAS-S, 1934, № 8. — C. 620.

⁵⁶ Ed. Linger—Vigfusson I. Chia, 1860. — C. 211 (?orleifs ?attr jar- laskalds). Пор.: Е. Рыдзевская И BAS-S, 1934,№8. — С. 620, прим. 1.

⁵⁷ Відносно терміна «Холодна Швеція» див. с. 294 в цьому томі.

⁵⁸ Пор.: М. Vasmer, REW III. — Heidelberg, 1958. — С. 41.

⁵⁹ Про нього див.: GAL I². — Ce. 173—177; Hollander. Skalds. — Ce. 101—116; Frank. Court Poetry. — Ce. 60—62, 71, 84—85, 91,

_ 97; Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Ce. 59—63.

⁶⁰ Kock I. — C. 65 ⁼ Skj I. — C. 122.

⁶¹ Поема складається з таких розділів: Гакон а) помщається своєму батькові; б) вирушає в похід проти Германського імператора Оттона II (Otta keisari) (цей похід 975 року згадується у 28 строфі); в) приносить жертви в Gautland-i; г) б’ється з Ragn- fro?r-oM Ейрікссоном; д) знову б’ється з Раґнфрьодом; е) Гакон встановлює мир і відроджує культ бога Тора (?orr). Пор.: А. Е. Freudenthal. Einar Skalaglams Vellekla ofversat och forklarad (Diss). — Helsingfors, 1865. — 114 cc.; F. Jonsson //ANF 7, 1891, ее. 147— 182; H. Lie H KHL XIX, 1975. — Cols. 640—643.

⁶² Kock I. — C. 67 = Skj I. — C. 125; πop.: Hkr I (IF 26). — C. 219.

⁶³ Frank. Court Poetry. — C. 61 (з моїми поправками); пор.: Hkr/ Hollander. — С. 141, та Hollander, Skalds. — Ce. 106—107.

⁶⁴ Kock I. — С. 67 = Skj I. — С. 128; пор.: Hkr I (IF 26). — С. 246, та OsTm, ed. O. Halldorsson I. — Ce. 102—103.

⁶⁵HkrZHollander. — С. 158 (з моїми поправками); пор.: Hollander. Skalds. — C. Ill, та OsTm/Sephton. — С. 66.

⁶⁶ Kock I. — С. 68 = Skj I. — С. 129; пор.: Hkr I (IF 26). — С. 257— 258, та OsTm, ed. O. Halldorsson I. — С. 137.

⁶⁷HkrZHollander. — С. 165 (з моїми поправками); пор.: Hollander. Skalds. — С. Ill, та OsTm/Sephton. — С. 84.

⁶⁸ Про нього див. GAL I². — Сс. 177—178.

⁶⁹ Kock I. — С. 75 = Skj I. — С. 145; пор.: Hkr I (IF 26). — С. 286.

⁷⁰ Hkr/Hollander. — Сс. 184—185.

⁷¹ Див.: СРВ II. — С. 445; Frank. CourtPoetry. — Сс. 96, 105— 108, 118—119.

⁷² GAL I². — С. 204; див. фрагмент його оповіді про Христа в: Snorra Edda, ed. F. Jonsson. — С. 158, § 65.

⁷³ СРВ II.— С. 17.

⁷⁴ GAL I². — С. 205. Frank. Court Poetry (с. 105: «вважається найважчим зразком drottkv?tt-y»). — Ce. 106, 108, 112—115. Спеціальні монографії по ?orsdrapa: K. Reichardt H PMLA 63, 1948. — Ce. 329—391; V Kiil. Eilifr Go?runarson’s ?orsdrapa //ANF 71, 1956.

Ce. 89—167; H. Lie//KHL XIX, 1975. —Cols. 397-ЛОО. Пор. також: Turville-Petre. Myth. — Ce. 15, 78—79, 81, 85, 128, 134.

⁷⁵ Стосовно Geiro?r/Geruthus див.: Saxo. Gesta, ed. Olrik—R?der I. — Ce. 239—242; Turville-Petre. Myth. — Ce. 31, 78—81.

⁷⁶ Пор.: Lexicon Poeticum. — C. 343a.

⁷⁷ Gelehrte Urgeschichte. — Ce. 43—45.

⁷⁸ Megingjardar — «головний пояс». Мається на увазі пояс Тора. Коли Top підперізувався ним, його божественна сила (as- megin) подвоювалася; пор.: Turville-Petre. Myth. — C. 85.

⁷⁹ Kock I. — Ce. 76, 77, 78 = Skj I. — Ce. 148, 149, 150; пор.: текст в: Snorra Edda, ed. E Jonsson. — Ce. 107 (№ 74), 108 (№ 80), 109 (№ 84).

⁸⁰ Переклад мій; пор.: SnE/Brodeur. — Ce. 124, 125—126, 127; нім. переклад Г. Неккеля та Ф. Ніднера: Diejiingere Edda (Thule XX), 4th ed. 1966.—С. 153 (№ 74), с. 155 (№ 80), с. 157 (№ 84); та короткий переказ англійською в: СРВ II. — Сс. 19, 20, 21.

⁸¹ Про нього див.: GALI². — Сс. 142—146, 151—154; Turville- Petre. Scaldic Poetry. — Ce. 42—45; Frank. Court Poetry. — Ce. 57— 60, 67, 82—84, 106—107, 115—117.

⁸² Свьолнір — одне з імен Одіна; його дружиною була земля.

⁸³ Назва «Finnar» — «лопарі» є також й у фрагменті поеми невідомого скальда X cτ.: Kock І. — С. 93 (С, строфа 3, рядок 2) = Skj І. — С. 185; nop. Lexicon Poeticum. — С. 133а. Назва «Finnmerkr» — «Фінмарк» зустрічається в: Noregs Konungatal І, строфа 7 (=Kock І. — С. 279 = Skj І. — С. 580); про цю працю, написану наприкінці XII ст., див.: GAL II². — Сс. 46—49.

⁸⁴ Худоба, що живиться бруньками з дерев (прим. Голландера).

⁸⁵ Kock І. — С. 40 = Skj І. — С. 74; πop.: Hkr I (IF 26). — С. 221, та Fgr, ed. F. Jonsson. — Kbh, 1902—1903. — C. 53.

⁸⁶ Hkr/Hollander. — C. 142; пор.: Turville-Petre. Scaldic Poetry. — С. 44.

⁸⁷ Див.: GAL I². — Ce. 182—183, 112, 178.

⁸⁸ Ридзевська пише про цей похід: И КСИИМК 11. — M.—JI., 1940. — Ce. 53—57.

⁸⁹ Kock I. — С. 101 = Skj I — С. 201; пор.: Hkr I (IF 26). — Ce. 166—167, та OsTm, ed. O. Halldorsson II. — С. 243.

⁹⁰ Hkr/ Hollander. — С. 223; пор.: OsTm/Sephton. — С. 402.

^9, Hkr I (IF 26). — С. 339 = Hkr/Hollander. — С. 223.

⁹² Четвертий та восьмий рядки кожної строфи є частинами рефрену (stef).

⁹³ KockL-C. IOl=SkjL-С.201; пор.: HkrI(IF26).-Сс. 339—340.

⁹⁴ Hkr/Hollander. — Сс. 223—224; див. вище, прим. 89.

⁹⁵ Голландер перекладає «syslur» як «райони». Див. натомість прим, «а» Б. Адалб’ярнарсона до 153 віси (Hkr I (IF 26). — С. 340).

96 Kock I. — С. 101 = Skj I. — С. 202.

97 Див. вище, прим. 90; HkrZHollander. — С. 224 (з моїми поправками).

’в Про нього див.: GAL І². — Cc. 179—180.

"Про саму цю битву і слов’ян, які брали в ній участь, див.: Labuda, Fragmenty II. — Cc. 235—259.

«о° Kock І. — С. 102 = Sklj І. — С. 204; πop.: Hkr I (IF 26). — С. 365; Fgr, ed. E Jonsson. — С. 129; Oddr, OsT, ed. F. Jonsson. —Се. 228—229.

¹⁰¹ HkrZHollander. — С. 240 (з моїми поправками).

*⁰² Kock І. — С. 102 = Skj І. — С. 204; πop.: Hkr I (IF 26). — С. 367, і OsTm, ed. O. Halldorsson II. — С. 289.

¹⁰³ HkrZHollander. — С. 241; πop.: OsTmZSephton. — С. 431.

¹⁰⁴ Про нього див.: GAL І². — Се. 233—237; Hollander. Skalds. — Ce. 128—136; Frank. Court Poetry. — Ce. 62—68, 85—88, 103—104, 156—157, 163—164, 180; Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Ce. 70— 73.

^,°⁵ Kock I. — C. 81 = Skj I. — C. 156.

¹⁰⁶ Пор.: СРВ II.— С. 94.

¹⁰⁷ Щодо ототожнення Holmr = Borgundarholmr (Борнгольм) див.: прим. Б. Адалб’ярнарсона до 119-ї віси (HkrI(IF26). — С.253); Lexicon Poeticum. — С. 273Ь.

¹⁰⁸ Kock І. — С. 81 = Sklj І. — С. 157; πop.: Hkr I (IF 26). — С. 253; Fgr, ed. F. Jonsson. — С. ПО, і OsTm, ed. Halldorsson І. — C. 111.

^l09HkrZHollander. — С. 163 (з моїми поправками); πop.: OsTmZ Sephton. — С. 70.

^1,0 Цей кеннінґ передбачає пізнішу роль Олава як короля- місіонера (прим. Голландера).

^,u Kock І. — С. 81 = Skj І. — С. 157; πop.: Hkr I (IF 26). — С. 255 і OsTm, ed. O. Halldorsson І. — С_г 138.

^1.2 HkrZHollander. — С. 164; πop.: OsTmZSephton. — С. 85.

^1.3 Про «Erfidrapa» див.: М. Olsen ZZ Heidersskrift til Marius Hoeg- stad. — Oslo, 1925. — Ce. 23—33; S. A. Petersen. Hallfred Van- draadeskjald Ottarssons Arvedrapa over Olaf Tryggvason: En Over- Soettelse og Tolkning. — Kbh, 1935. — 35 cc.; Frank. Court Poetry. — Ce. 65—67, 86—88.

^,,4 Kock I. — C. 82 = Skj I. — Ce. 160—161; πop.: OsTm, ed. O. Halldorsson II. — Ce. 268—269.

^1,5 OsTmZSephton. — C. 418 (з моїми поправками).

_r ¹¹⁶ Kock I. — Ce. 82—84 = Skj I. — C. 163; пор.: OsTm, ed. θ. Halldorsson II. — Ce. 294—295.

¹¹⁷ OsTmZSephton. — С. 434.

^1,8 Про нього див.: GAL І². — Cc. 193—195; II². — Cc. 351— 353; Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Се. 87—90; Frank. Court Poetry. — Ce. 161—163, 172—174.

¹¹⁹ В деяких текстах його творів назва «Gar?ariki» — «Русь» представлена двічі. Спеціалісти з скальдичної поезії вважають її вставкою пізнішого переписувача; див.: F. Braun. Dashistorische Russland im nordischen Schrifttum des X. — XIV. Jh // Festschrift Е. Mogk. — Halle, 1924. — С. 195.

¹²⁰ Про нього див.: GAL І². — Се. 241—242, 246—248, 255— 258; F. Paasche. Sigvat Tordsson. Et Skaldeportraet // Edda, 8, 1917. — Се. 57—58; Hollander. Skalds. — Ce. 147—176; Turville-Petre. Scal- dic Poetry. — Ce. 77—78; Frank. Court Poetry. — Ce. 33—42, 44— 45, 49, 67, 72—74, 122, 123, 129—132.

¹²¹ Див.: GAL I². — Ce. 241—242; текст в: Kock I. — Ce. Ill — 113 = Skj I. — Ce. 223—228.

¹²² Про цей епітет див.: Labuda. Fragmenty II. — С. 135.

¹²³KockL-C. 111. = Skj І. — С. 223; πop.: Hkr II (IF 27). — С. 10.

¹²⁴ Hkr/Hollander. — С. 249.

¹²⁵ Про цю місцеву назву див. т. 2 цієї праці.

¹²⁶ Kock І. — C. Ill = Skj І. — Се. 223—224.

¹²⁷ Hkr/Hollander. — С. 250.

¹²⁸ KockL-C. 112 = Skj I. — С.225; πop.: Hkr II (IF 27). — С. 20, Fgr, ed. F Jonsson. — С. 142, легендарна саґа про св. Олава, ed. G. Jonsson // Konunga sogur I. — Rvik, 1957. — С. 226.

¹²⁹ Hkr/Hollander. — С. 255.

¹³⁰ KockL-С. 112 = Skj I.—С.225; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 20.

¹³¹ Hkr/Hollander. — Cc. 255—256.

¹³² Про AustrfararvisurAHB.: N. Beckman //ANF 39,1923. — Се. 321— 332; H. Toll // NHT, 26, 1924. — Се. 546—565; Toll И Edda 23, 1925. — Се. 155—158; Toll // NHT 27, 1927. — Се. 95—99; Toll И NHT 28, 1929. — Се. 506—519; J. Schreiner // NHT 28, 1929. — Се. 303—306; H. Patzig И ZfdA 67, 1930. — Се. 87—96; F. Jonsson. Austrfararvisur. — Oslo, 1931; de Vries //APS 7, 1932—1933. — Ce. 169—180; H. Ellekil- de // APS 8, 1933—1934. — Ce. 182—192; N. Beckman H ANF 50, 1934. — Ce. 197—217; W. van Eeden //Neophilologus 28, 1942—1943. — Ce. 228—232; T. Edqvist H Namn och Bygd 31, 1943—1944. — Ce. 62— 71; Frank. Court Poetry. — Ce. 37, 74, 155, 158, 170.

¹³³ GAL I². — C. 243.

¹³⁴ Skalds. — C. 152.

¹³⁵ SkjL — C. 233.

∣* СРВ II. — С. 122.

¹³⁷ Див.: с. 273 та т. 2 цієї праці.

із» KockI.— С. 116 = SkjI. — С. 237; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 139.

¹³⁹ Hkr/Hollander. — С. 338 (з моїми поправками).

¹⁴⁰ Правдоподібно, це стосується Семінґів (клану ярла Ейріка та його переможеного сина Свейна), суперників Св. Олава в боротьбі за норвезький престол. Схожу інтерпретацію цього уривка запропонував F. Jonssony своєму виданні «Геймскрінґли» (Hkr, Index. — С. 646). Пор.: прим. Адалб’ярнарсона до 78 віси (Hkr II (IF 27).—С. 143). Голландер у своїй праці «Skalds...» (С. 158, прим. 26) відносить це до клану шведського короля Ейріка Сіґрселі.

¹⁴¹ Kock І. — Се. 116—117 = Skj І. — Се. 238—240; πop.: Hkr II (IF 27). — Ce. 142—143.

¹⁴² Hkr/Hollander. — Ce. 339—340; пор.: Hollander. Skalds. — Ce. 157—158.

¹⁴³KockL-C. 117 = Skj I.—С.240; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 145.

¹⁴⁴ Hkr/Hollander. — С. 341 (з моїми поправками); πop.: Hollander. Skalds. — Ce. 158—159.

¹⁴⁵ Див.: GAL I². — Ce. 99, 246, 255—258; О. von Friesen. Sigh- vat skald och Solformorkelsen. — Uppsala, 1924. — 16 cc.; Frank. CourtPoetry. — Ce. 129—130. Про один окремий кеннінґ з «Erfin- drapa» див. с. 302.

¹⁴⁶ KockI.-С. 126 = Skj I.—С.263; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 406.

¹⁴⁷ Hkr/Hollander. — С. 530.

¹⁴⁸ Kock I. — С. 131 = Skj I. — С. 274; пор.: Hkr III (IF 28). — Cc. 18—19.

¹⁴⁹ Hkr/Hollander. — С. 547.

¹⁵⁰ Kock I. — С. 111 = Skj I. — CJ 222, пор.: Frank. Court Poetry. — Ce. 167, 174—176. Переклад рядків 1—2 взято з Frank (с. 175) і далі рядки в моєму перекладі.

¹⁵¹ Див.: Fostbradrasaga // Flat. Ed. Unger — Vigfusson, II.:— С. 226.

¹⁵² Див.: GAL І². — С. 239.

¹⁵³ Про нього див.: GAL І². — Cc. 237—239.

¹⁵⁴ Інші частини твору присвячено подвигам Св. Олава в Англії (Лондон Брідж, Кентербері), Франції (Poitou, Tourraine) та Норвегії.

¹⁵⁵ KockI.-Се. 137—138 = Skj І. —С. 290; πop.: Hkr II (IF 27). — С. 5.

¹⁵⁶ Hkr/Hollander. — С. 246.

¹⁵⁷ KockL-С. 138 = SkjL-С. 291; пор.: HkrII (IF 27). — С. 6.

^,58 HkrZHollander. — Ce. 246—247.

¹⁵⁹ Kock І. — С. 138 = Skj I. —С. 291; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 6

^,6° HkrZHollander. — С. 247.

¹⁶¹ KockI.-С. 138 = Skj I.—С. 291; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 9.

¹⁶² HkrZHollander. — С. 249 (з моїми поправками).

¹⁶³ KockI.— С. 151 =SkjI.-С. 322; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 307.

¹⁶⁴ HkrZHollander. — С. 461 (з моїми поправками).

¹⁶⁵ Інформацію про нього див. в GAL I². — С. 280.

¹⁶⁶ Kock I. — С. 182 = Skj I. — С. 394; пор.: Hkr II (IF 27). — С. 334.

¹⁶⁷ HkrZHollander. — Се. 478—479 (з моїми поправками).

^l68KockL-C. 182 = SkjI. — С. 395; пор.: Hkr III (IF 28). — С. 12, та Fgr, ed. E Jonsson. — Се. 191—192, де ці два гельмінґи подано у зворотному порядку.

^l69HkrZHollander. — С. 543 (з моїми поправками) пор.: СРВ II. — С. 164.

¹⁷⁰ Про нього див.: GAL I². — Се. 263—269; J. de Vries. Uber Amorrjarlaskald ZZ ANF 67, 1953. — Ce. 156—175; Hollander. Skalds. — Ce. 177—178; Turville-Petre. Haraldr the Hard-Ruler and his Poets, 1968. — Ce. 5—10; Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Ce. 93—97.

¹⁷¹ Kock I. — C. 155 = Skj I. — C. 332; πop.: Orkneyingasaga. Ed.

F. Gudmundsson (IF 34). — C. 54. А також: Snorri. Independent Olafs saga helga (IF 27). — C. 440.

^,72Нйьорд (Njqrdr) — ім’я відомого скандинавського божества, пов’язаного, зокрема, з морським благополуччям (він належав до роду Ванів); Ґондул (Gqndul) — ім’я валькірії битви; Gqndul Njqrdr — це кеннінґ для Роґнвальда (Rqgnvaldr).

¹⁷³ Orkneyinga saga I Dasent. — С. 39 (з моїми поправками); пор.: СРВ II. — С. 193.

¹⁷⁴ Див.: GAL I². — Ce. 264—266.

¹⁷⁵ Наданим Маґнусу його названим батьком — князем Русі Ярославом Мудрим.

¹⁷⁶ Kock І. — Cc. 155—156 = Skj І. — С. 333.

¹⁷⁷ Hollander. Skalds. — Ce. 183—184.

¹⁷⁸ У «Поетичній Едді» це було ім’я батька Ґуннара (героя бургундських ніфлунґів/нібелунґів).

¹⁷⁹ Kock І. — С. 156 = Skj І. — С. 335.

^l80Hollander. Skalds. — С. 185 (лише перший гельмінґ, з моїми поправками; другий гельмінґ подано в моєму перекладі).

¹⁸¹ Kock І. — Се. 156—157 = Skj І. — С. 335.

¹⁸² Hollander. Skalds. — Ce. 185—186.

івз Kock I. — C. 157 = Skj I. — Ce. 335—336; пор.: Hkr III (IF 28). — Ce. 39—40.

^l84HkrZHollander, c. 560; пор.: Hollander. Skalds, c. 186.

¹⁸⁵ Про цю битву див. у другому томі моєї праці.

ιββ Kock І. — С. 157 = Skj І. — С. 336.

¹⁸⁷Hollander. Skalds. — С. 186. Ця гіпербола підтверджується, до певної міри, описом історично зафіксованої великої різанини вендів (прим. Голландера).

>⁸⁸ Kock І. — С. 158 = Skj І. — С. 338; πop.: Hkr III (IF 28). — C. 3.

¹⁸⁹ Hkr/Hollander. — C. 538 (з моїми поправками).

¹⁹⁰ Kock І. — С. 159 = Skj І. — С. 340; πop.: Morkinskinna, ed. F. Jonsson. — Kbh, 1932. — Ce. 37—38.

¹⁹¹ Переклад мій. Пор.: СРВ II. — С. 190.

¹⁹² Kock I. —С. 159 = Skj I. — C. 340; пор.: Hkr III (IF 28). — C. 46, та Morkinskinna, ed. F. Jonsson. — C. 38.

¹⁹³ Hkr/Hollander. — C. 563.

¹⁹⁴ Цей епілог раніше (як, напр., в СРВ II. — С. 197) включено до іншої поеми Арнора. «?orfmnsdrapa» — це була поема на честь відомого ярла Оркнейських островів Торвіна Сіґурдарсона (1022—1064).

¹⁹⁵ Kock І. — С. 165 = Skj І. — С. 353; πop.: Snorra Edda. Ed. F. Jonsson. — С. 159 (N 275).

¹⁹⁶ Переклад мій.

¹⁹⁷ Про нього див.: GAL І². — С. 274.

¹⁹⁸Kock І. — С. 165 = Skj І. — Се. 354—355; πop.: Hkr III (IF 28). — Ce. 63—64.

¹⁹⁹ Hkr/Hollander. — C. 574; пор. СРВ II. — С. 214.

²⁰⁰ Про нього див.: GAL I². — Се. 279—280.

²°^, Kock I. — С. 182 = Skj I. С. 396; пор.: Knytlinga saga. Ed. С. af Petersens — Е. Olson. — Kbh, 1919—1925. — С. 56.

²⁰² Пор.: СРВ II. — С. 219.

²⁰³ Про нього як поета див.: Hollander. Skalds. — Ce. 197—206, та: Frank. Court Poetry. — Ce. 28, 145, 152—153, 178.

²⁰⁴ Kock I. — C. 166 = Skj I. — C. 356. У Orkneyinga saga. Ed. F. Gudmundsson (IF 34). — C. 53, а також: Hkr III (IF 28). — C. 69, цитується лише другий гельмінґ з цієї строфи.

²⁰⁵ Hollander. Skalds, c. 198; пор.: Hkr/Hollander. — C. 576, та Orkneyinga saga I Dasent. — C. 38.

²⁰⁶ Про нього див.: G. Storm. Harald Haardraade og Vaeringeme і de gr?ske Keiseres Tjeneste H NHT. — 2 ser. — τ. 4,1884. — Ce. 354—-386.

²⁰⁷ Герд (Ger?r) — це божество або валькірія; в цілому це кеннінґ про жінку, тобто Еллісів (Єлисавету Ярославну) — «богиню Русі», πop.: Benedikz. Varangians. — C. 67.

²⁰⁸ Kock I. — C. 166 = Skj I. — C. 357; пор.: Morkinskinna, ed. F. Jonsson. — C.-85.

²⁰⁹ Kock I. — C. 166 = Skj I. — C. 357; πop.: Morkinskinna, ed. F. Jonsson. — C. 85, Fgr, ed. F. Jonsson. — C. 236, та Hkr III (IF 28). —. C. 89.

^2l0Kock I. — C. 166; πop.: Morkinskinna, ed. F. Jonsson. C. 86.

^2.1 Hollander. Skalds. — Ce. 199—200; πop.: Hkr/Hollander. — C. 589 (переклад четвертої строфи). В іншому вірші (другий гельмінт за № 15) Гаральд посилається на свою битву в Північній Африці на службі у Візантії (бл. 1035 р.):

Hitt vas furr, Cs fjarri Інші часи це були — далеко від моєї

fostrlandi rau?k branda. батьківщини — я кров’ю забагрив мечі.

Svcr? і Serkja gar?i Меч співав у містах

SQng; спп ?at vas Iqngti. сарацинів; але було те дуже давно.

(Kock І. —С. 167 = Skj І. —С. 359; πop.: Benedikz. Varangians. — C. 61).

^2.2 Про нього див.: GAL І². — Сс. 269—274; Hollander. Skalds. — Ce. 189—196; Turville-Petre. Haraldr the Hard-Ruler and His Poets, 1968. — Ce. 11—18; Turville-Petre. Scaldic Poetry. — Ce. 97—102; Frank. Court Poetry. — Ce. 106, 114—115, 124, 134—135.

²¹³ Kock I. — C. 168 = Skj I. — Ce. 362—363; πop.: Hkr III (IF 28).-C. 44.

²^,4 Hkr/Hollander. — C. 562.

²¹⁵KockL-C. 171 = SkjL-C. 369; πop.: Hkr III (IF 28).—C.68.

²^,6 Hkr/Hollander. — C. 577 (з моїми поправками).

²¹⁷ Kock I. — C. 171 = Skj I. — C. 369; пор.: Hkr III (IF 28). — C. 75.

^2.8 Переклад мій. Пор.: Turville-Petre. Scaldic Poetry. — C. 98; Hkr/Hollander. — C. 581; Benedikz. Varangians. — C. 61.

^2.9 Kock I. — C. 171 = Skj I. — C. 370; див.: Benedikz. Varangians. — C. 70.

²²⁰ Kock I. — C. 171 = Skj I. — C. 370; πop.: Hkr III (IF 28). — Ce. 86—87; πop.: Frank. Court Poetry. — Ce. 134—135.

²²¹ Hkr/Hollander. — C. 588 (з моїми поправками). Щодо самих подій див.: Benedikz. Varangians. — Сс. 93—94.

. ²²² Kock І. — С. 172 = Skj І. — С. 370—371; πop.: Hkr III (IF 28). —C. 92.

²²³HkrZHollander. — C. 591 (з моїми поправками); пор.: СРВ II. — С. 205.

²²⁴ з якоїсь причини Г. Лябуда назвав цю поему «анонімною» і пов’язував її дату з 1031р. (Fragmenty II. — Сс. 167—168).;

²²⁵ Kock І. — Сс. 170—171 = Skj І. — С. 368; πop.: Morkinskinna. Ed. F. Jonsson. — С. 58 (зі зворотним збереженням порядку гельмінґів); Fgr, ed. F. Jonsson. — С. 218; Hkr III (IF 28). — С. 70.

²²⁶ Kock І. — Сс. 170—171 = Skj І. — С. 368; πop.: Morkinskinna. Ed. F. Jonsson. — С. 58; Hkr III (IF 28). — C. 70.

²²⁷ Hkr/Hollander. — C. 578, та Benedikz. Varangians. — C. 54. Тут згадується похід Ярослава на поляків 1047 року; див.: ПВЛ, вид. Д. С. Лихачова. І. — С. 104.

²²⁸ Kock І. — С. 171 = Skj І. — С. 368.

²²⁹ Переклад мій. Пор.: СРВ II. — С. 211, та Benedikz. Varangians. — С. 55.

²³⁰ Пор.: М. Rudnicki. Praslowianszczyzna, Lachia, Polska. — Poznari, 1961, II. — Сс. 248—253. Тогочасною східнослов’янською формою було вже Ijax_f а не lςχ∙_f див. також: Holthausen. WAWN₄—С. 188.

²³¹ Про східних вендів див. сс. 216—217, 342

²³² Про нього див.: GAL I². — Ce. 274—275, та: Frank. Court Poetry. — Ce. 155, 159.

²³³ Kock I. — C. 178 = Skj I. — C. 385; πop.: Hkr III (IF 28). — Ce. 69—70.

²³⁴ Hkr/Hollander. — C. 578; детальніше див.: Benedikz. Varangians. — C. 55.

²³⁵ Kock I. — C. 178 = Skj I. — C. 385; πop.: Hkr III (IF 28). — C. 71, та Frank. Court Poetry. — C. 159.

²³⁶ Hkr/Hollander. — C. 579; Miklagardr— «велике місто» — це скандинавська назва Константинополя; ця назва відома в «Eiriks- drapa» Маркуса Скеґґ’ясона = Kock I. — С. 207 (строфа 30, рядок 4 = Skj I. — С. 451) та в «Geisli» Ейнара Скуласона = Kock I. — С. 217 (строфа 53, рядок 2) = Skj I. — С. 469; пор.: Lexicon Poeticum. — С. 406b, s. ѵ.; пор.: Benedikz. Varangians. —С. 56.

²³⁷ Kock I. —С. 178 (строфа 4, рядок 6) = Skj I. —С. 386. Строфи двох скальдів, BQlverkrAmorsson та Valgardr a Velli, відносяться до Гаральдової сицилійської експедиції, їх цитує з англ, перекладом Benedikz, Varangians, с. 68.

²³⁸ Kock І. — С. 178 (строфа 5, рядок 4) = Skj І. — С. 386.

²³⁹ Інформацію про нього див.: GAL І.—С. 277; GAL II. — С. 65.

²⁴⁰ Kock І. — С. 186 = Skj І. — С. 405; пор. також: Morkinskinna, ed. F. Jonsson. —С. 87; Fgr, ed. F. Jonsson. — С. 232, та Hkr III (IF 28). — С. 90.

²⁴¹ Hkr/Hollander. — С. 590 (з моїми поправками). У двох захованих строфах Stufr-a є назви, що стосуються паломництва

Гаральда до Святої Землі, напр., «Єрусалим» (Kock І. — С. 186 (строфа 2, рядок 4) = Skj І. — С. 404), Jordan (Kock 1. — С. 186 (строфа 3, рядок 4) = Skj І. — С. 404). Ці назви відомі також з «Sigur?ardrapa» Einarr Skιilasson-a, Kock I. — С. 209 (строфа 4) = Skj I. — С. 456.

²⁴² Про нього див.: GAL I². — Се. 275, 288.

²⁴³ Kock I. — С. 180 = Skj I. — С. 391; пор.: Fgr, ed. F. Jonsson. — С. 230, та: Benedikz. Varangians. — С. 95.

²⁴⁴ Kock I. — Се. 180—181 = Skj I. — С. 391; пор.: Morkinskinna, ed. F. Jonsson. — Се. 87—88; Fgr, ed. F. Jonsson. — С. 233, та: Hkr III (IF 28).— С. 91.

²⁴⁵ Hkr/Hollander. — С. 590.

²⁴⁶ Див. том другий моєї праці.

²⁴⁷ Син Свині — це натяк на Гаральдового батька — Сіґурда Гальвданарсона, якого називали syr— «свиня».

²⁴⁸ Значення імені laf-Ham?ir невідоме.

²⁴⁹ У цих віршах козляча шкура грає ту ж роль, що й «опудало» (відьмак) у дитячій історії (прим. Ґ. У. Дасента).

²⁵⁰ Kock І. — Се. 185—186 = Skj І. — С. 403; πop.: Hemings ?attr, ed. G. E Jensen. — Kbh, 1962. — Ce. 38—39.

²⁵¹ Orkneyinga saga/Dasent. — Ce. 394—395.

²⁵² Інформацію про нього див.: GAL І². — Се. 282—286, та Frank. Court Poetry. — Ce. 46—49, 67, 75—76, 177.

²⁵³ Про цю драпу див.: A. Akerblom // NTF 3d ser. 11 (1901). — Се. 529—538; Magnus Olsen H Edda 15, 1921. — Се. 161—169, та Frank. Court Poetry. — Ce. 75, 121.

²⁵⁴ Див.: Kock; Ф. Юнссон має tyrir, хоча таке слово в його «Lexicon Poeticum» відсутнє; у поданій цитаті з Маркуса ця форма виступає як ryrir (с. 474а).

²⁵⁵ Kock І. — Cc. 204—205 = Skj І. — С. 445; пор.: Knytlinga saga, ed. C. af Petersens — Е. Olson. — Ce. 165—166.

²⁵⁶ Переклад мій. Пор.: СРВ II. — С. 235.

²⁵⁷ Kock I. — С. 205 = Skj I. — С. 446; пор.: Knytlinga saga, ed. С. af Petersens’— Е. Olson. — С. 169.

²⁵⁸ Kock I. — С. 206 = Skj I. — С. 447; пор.: Knytlinga saga, ed. С. af Petersens — Е. Olson. — Се. 175—176.

²⁵⁹ Kock I. — С. 206 = Skj I. — С. 447; пор.: Knytlinga saga, ed. С. af Petersens — Е. Olson. — С. 177.

²⁶⁰ Kock I. — С. 206 = Skj I. — Се. 448—449; пор.: Knytlinga saga, ed. С. af Petersens — Е. Olson. — С. 180.

²⁶¹ Kock I. — С. 206 = Skj I. — С. 449; пор.: Knytlinga saga, ed. С. af Petersens — Е. Olson. — С. 181.

²⁶² Переклад мій. Пор. польський переклад останньої строфи Г Лябуди — Fragmenty II. — Cc. 172—173. В інших строфах цього ж поета є назва V?ringjar H Kock І. — С. 180 (строфа 4, рядок 4) = Skj І. — С. 391, та Sikiley // Kock І. — С. 180 (строфа 1, рядок 4) = Skj І. — С. 390. Маркус згадує про прийом Ейріка в Константинополі (1103 р.), де він начебто одержав «півтони золота» від імператора: вказана строфа (т. ЗО) цитується з англ, перекладу у Benedikz. Varangians, с. 134.

²⁶³ Про нього див.: GAL I². — Се. 290—291.

²⁶⁴ Hkr III (IF 28). — С. 309 = Hkr/Hollander. — С. 740.

²⁶⁵ Kock І. — С. 231 = Skj І. — С. 498.

²⁶⁶ Пор.: СРВ II. — С. 263.

²⁶⁷ Річка поблизу Полоцька.

²⁶⁸ Kock І. — С. 331 = Skj І. — Cc. 669—670.

²⁶⁹ Більшість цих назв — з Північної Британії, кілька — з Ірландії (СРВ II. — С. 615).

²⁷⁰ Назва Самланд (Samland) у всій скандинавській поезії з’являється лише одного разу — у поемі невідомого автора XII ст. як частина кеннінґу про жінку: Serkjar Samland (Kock І. — С. 292: Anon. XII, с, строфа 33, рядки 3—4 = Skj І. — С. 600); πop.: Lexicon Poeticum. — C. 490а (s.v. serkr). Можна зустріти також назву Серкланд (Serkland) для мусульманського Сходу, включаючи Північну Африку (Kock І. — С. 292: Anon. XII, с, строфа 33, рядок 2 = Skj І. — С. 600).

²⁷¹ Імена скальдів: Ґутторм Сіндрі (бл. 950—960), невідомий автор «Ni?visa» бл. 980 р., Ейнар Передзвін Терезів, Тінд Галлкессон, Ейольв Дада Скальд, Галлдор Нехрещений, Гальфрьод Важкий Скальд (Olafs drapa, OlAfs erfidrapa), Сіґгват Тордарсон, Арнор Тордарсон (MagnusdrApahrynhent, Magmisdrapa drottkv?tt), Одд кікінаскальд, Торлейк Красень, Тюдольв Арнорссон, Маркус Скеґґ’ясон, Івар Інґімундарсон (бл. 1140).

²⁷² Імена скальдів: Ейольв Дадаскальд (бл. 997), Гальфрьод Важкий Скальд, Сіґгват Тордарсон (ErfidrApa_iVisa), Б’ярні Скальд Золотих Вій, Арнор Тордарсон (RQgnvaldsdrApa, MagmisdrApa drottkv?tt, Er- fidrApa Haralds har?rA?a), Гаральд Суворий, Тюдольв Арнорссон, Больверк Арнорссон, Вальгард з Поля та Маркус Скеґґ’ясон (1103).

²⁷³ Володимер (Valdamarr) був відомий Ейольву Дадаскальду (бл. 1000 р.), а його онук (Володимер Ярославич) — Сіґгвату Тордарсону (бл. 1031 р.).

²⁷⁴ Ярослав (Jarizleifr) відомий лише Тюдольву Арнорссону, однак ім’я Ярослава відоме в одній з пісень «Поетичної Едди» — Gudrunarkvida II (строфа 19, рядок 1), яка була написана наприкінці XII ст. (GAL II². - С. 135).

²⁷⁵ Досить дивно, що назва Holmgardr (Новгород) відсутня в

скальдичній поезії..

²⁷⁶ Див. також: ?orarinn Stuttfeldr (XII cτ.). Frank. Court Poetry. — Ce. 100—101.

РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

¹ Щодо написів, виконаних старшим футарком, див.: Е. H. An- tonsen. A Concise Grammar of the Older Runic Inscriptions. — Tubingen, 1975.

² O. K. Jensen. The Evaluation of the Archaeological Evidence// Varangian Problems. — Kbh, 1970. — C. 40.

³ Літературу про стилі мистецтва див. у прим. 52. Ґрунтовна праця з цієї тематики видана Гансом Крістіанссоном.— H. Chris- tiansson. Sydskandinaviskstil. — Uppsala, 1959. Див. також: Foote— Wilson. Achievement. — Cc. 286—318.

⁴ Щодо термінології: kumbl, див. DR. — Кол. 676—677; DR Summary. — Кол. 34; Е. Wessen. Sodermanlands Hininskrifter. —Ce. 270— 271; R. Kinander. Smalands runinskrifter. — С. 61; bautasteinar, див. S. В. F. Jansson. Runes of Sweden. — Ce. 86, 111—112; O. Nico- Iaissen // ANO, 2d ser, 12, 1897. — Ce. 57—74; DR. — Кол. 998— 999; — stafг, див. S. B. F. Jansson. Runes of Sweden. — Ce. 106— 107. Фото cκeπa ∖skep) є в праці: D.Wilson. The Vikings, 1970.— C. 48.

Для полегшення ідентифікації написів використано загальновживану серед рунологів абревіатуру колекцій: данський корпус — DR; норвезький — NYR. (Детальніше див. у бібліографічному вступі). Для шведських написів вжито абревіатуру назв провінцій знаходження — G, Og, 01, Sm, So, U, Vs; цифрами позначено номер напису. Цитовані чотири праці, в яких опубліковано збірки написів, мають таку абревіатуру: J=I. S. Johnsen. Stuttruner; M=L. Musset. Introduction a la Runologie; Мел=Мель- никова Е. А. Скандинавские рунические надписи; R = A. Ruprecht. Die ausgehende Wikingerzeit. Цифри в цій абревіатурі позначають номери написів. Номери сторінок, які цитуються, мають позначку р., рр. або с. Транслітерацію текстів написів набрано жирним шрифтом; можливі фонологічні форми (транскрипції) подано курсивом.

[jpuMimκu °^υy

⁵ Див.: DR 143 та DR Summary. — Кол. 19.

⁶ Багато каменів іноземних мандрівників можуть бути кенотафами. Наприклад, якийсь Торі (?oriR) поставив своєму другові і побратиму (fElaka sin) вестерґотландцю Карлу, котрий був дренґом (dr?ngR), два камені: один («основний») знайдений на місці смерті Карла (Гобро, район Рандерс у Північній Ютландії = DR 127); інший («кенотаф») було встановлено на батьківщині загиблого воїна (на подвір’ї церкви містечка Oc [= округа Ос; Vg 112 = R 40]). Камінь на острові Березань, навпроти гирла Дніпра, можна вважати одним із таких каменів («основним»). Ці основні камені, що були встановлені на території Східної Європи, у переважній більшості не збереглися, ймовірно через те, що це не були власне камені, а радше дерев’яні стовпи (подібні до того, що його згадував Ібн Фадлан у 922 p.). На території Східної Європи важко знайти підходящого каменя для різьблення, тому, очевидно, тут вживали дерево. Відсутність чи незначну кількість рунічних каменів у Східній Європі можна пояснити ще й тим фактом, що місцеве населення ставилося до каменів, залишених іноземцями, непоштиво. Навіть у Швеції в середині XIII ст. рунічні камені часто використовували як будівельний матеріал. Свен Б. Ф. Янссон наприкінці 50-х відкрив у церкві міста Гов (Hov) в Естерґотланді велику кількість рунічних каменів у закладці фундаменту; поховальні пам’ятники з рунічними написами свого часу були розбиті і використані для будівництва. Див.: Fil Ark 9, 1962. — Ce. 1—39.

⁷ Wa-nasabu fi waβtiha [at-talli] haδabatan kabιratan khadank wa- katabu ‘alayha ^,sma ^,r-raguli wa⅛ma maliki ‘r-rusi. Вид. А. Кова- лівського. — Книга Ахмеда Ибн Фадлана. Харків, 1956, Арабськ. текст. — С. 313 (рук. с. 212b, рядки 6—7), рос. переклад с. 146. ∏op.: A. Liestol//Varangian Problems, Kbh, 1970. — С. 125. В одному шведському написі з Ґестрікланду (бл. 1050—1060) використані для датування роки правління тогочасного короля з Уппсали (див. с. 394).

⁸ Авдусин Д. А. Скандинавское погребение в Гнездове И Вестник Московского государственного университета, 19B∣∙ — № 1. — С. 83.

⁹ Ynglinga saga, ch. 8 = Hkr 1 (IF 26). — С. 20 = Hkr/Hollander. — Ce. 11—12. Пор.: Havamal, строфа 72.

¹⁰ Див. розбіжності у датуванні «каменів Інґвара» на основі рунологічних критеріїв, на сс. 457, 463—464.

У 1959 році, досліджуючи стилі орнаментального мистецтва рунічних каменів вікінґівського періоду, Ганс Крістіанссон дійшов

висновку про те, що його дослідження не дають ключів до більш певного датування. «На основі орнаменту неможливо визначити, як різьблення співвіднесені між собою хронологічно» (Sydskan- dinavisk stil.— С. 173). Про специфіку залежності лінгвістичного датування від археологічного див. також думки Карла Мартіна Нільсена (Nielsen) в його праці Om dateringen af de Senumordiske Funeindskrifter. — Kbh, 1970.

¹¹ Див. DR Summary, кол. 7—24.

¹² Всі рунічні тексти транслітеровано з оригіналів. Реконструйовані форми вікінґівського періоду, зокрема імена власні, подано в стандартній транскрипції, загальновживаній ученими в окремих країнах, скажімо в Данії, Норвегії, Швеції. Давньоісландські форми імен додано там, де це необхідно (позначка ON).

¹³ А. Norden // Fv 56,1961. — Cc. 256—270; пор.: Vg 119; Otto von Friesen. Sparlosastenen. — Sthlm, 1940; I. Lindquist. Sparlosa-stenen. — Lund, 1940; W. Kranse H GGA, 202, 1940. — Ce. 181—205, та J 25.

¹⁴ Пор.: Jansson. Runinskrifter і Sverige. — C. 42, та J 20.

¹⁵Jansson. RunesofSweden. — Ce. И, 13, 14—15.

¹⁶ Існує чимала література, присвячена написам із Рьоку; у бібліографії подано лише праці, що стосуються однієї окремої теми, пов’язаної з цієї працею. Основні праці з інтерпретації та обговорення зібраних тут пам’яток такі: О. von Friesen. Rokstenen, 1920; О. Hofler. Der Runenstein von Rok, 1952; E. Wessen. Runstenen vid Roks kyrka, 1958; πop.: N. A. Nielsen. Runeme pa Rokstenen, 1969; S. Lindqvist // ANF 82, 1967. — Ce. 197—242; обговорення: O. Hofler // Anzeiger der phil.-hist. Klasse der Osterreichischen Akade- mie d. Wiss. 1954. — Teil 4. — Ce. 62—93; Hofler И ANF 1963. — Ce. 1—121; Hofler И ANF 81, 1966. — Се. 229—254; Hofler И ANF 90, 1975. —Се. 92—110; Е. Wessen//Fv 48, 1953. —Се. 161—177; Wessen И ANF 79, 1964. — Се. 1—20; Wessen //ANF 81, 1966. — Се. 255—257; L. Jacobsen //ANF 76, 1961. — Се. 1—50; пор.: J 22. Англ, переклад див.: E. V. Gordon. An Introduction to Old Norse. 2d ed. A. R. Taylor. — Oxford, 1957, repr. 1974. — Ce. 190—191. Jansson. Runes of Sweden. — Ce. 13—14.

X®a я і включив деякі уривки з рьокських написів до свого дослідження, однак повний їх коментар та обговорення не входить безпосередньо до завдань, поставлених перед цією працею.

¹⁷ Адмони В. Г. — Сильман Т. И. // Сообщ. Гос. Эрмитажа, 11, 1957. — Cc. 40—43. Основна література: G.Host/ZNTS 19, 1960. — Се. 418—488; W. Krause // NTS 19, 1960. — Се. 555—563; V. Kiil // ANF 79, 1964. — Се. 31—42; пор.: Мел 143 та J ЗО.

^,⁸1. Lindquist// Ce∏ 14, 1969. — Ce. 33—34; пор.: Мел 140.

¹⁹ Е. А. Макаев И Советская археология, 1962, №3. — Сс. 309— 311. Пор.: Мел 141.

²⁰DRSummary. — Кол. 17.

²¹ DR Summary. — Кол. 17.

²² DRSummary. —Кол. 16—21. Про королівські данські написи див.: L. Jacobsen. Svenskevceldets fald, 1929; Jacobsen H Scandia 4, 1931. — Ce. 234—269; Jacobsen // Scandia 8, 1935. — Ce. 64—79; Jacobsen H ANO, 1945. — Ce. 104—110; K. M. Nielsen H ANO, 1943.— Ce. 159—167; Nielsen H ANO, 1946. — Ce. 267—275; Nielsen // ANO, 1954. — Сс. 252—264; H. Jankuhn. Haithabu. 4th ed. — Neumunster, 1963. — Ce. 87—96, 4 pls. Опубліковані також кілька досліджень данських написів як історичних джерел: L. F. A.Wimmer. De dan- ske Runemindesmcerker, І. — Kbh, 1893; J. Steenstrup // Festskrift til Kristian Erslev, 1927. — Сс. 61—84; Jacobsen // Scandia 5, 1932. — Сс. 103—147; H. A. Koefoed // Scandinavian Studies 35, 1963. — Сс. 110— 122.

²³ J. Markwart. Osteuropaische und Ostasiatische Streifziige. — Leipzig, 1903. — Сс. 309—310, 322—327.

²⁴ Пор.: DRL- Кол. 661.

²⁵ Див.: Hkr I (IF 26). — C. 116 = Hkr/Hollander. — C. 75.

²⁶ Пор.: DRSummary.— Кол. 19.

²⁷ M. Olsen И Viking Antiquities in Great Britain and Ireland 6, 1954. — C. 184 (Andreas II), c. 189 (Ballaugh). Абревіатура: M. C. — P. Kermode. Manx Crosses. — London, 1907; B — E. Brate. Runinskrifterna pa on Man // Fv 2, 1907. — Cc. 20—34, 77—95.

²⁸ W. Krause. Der Runenstein von Pilgards H NAWG 3, 1952. — Cc. 53—68, 1 pl.

²⁹ Стосовно термінів dr?ngR та ??gn див.: S. Aakj?r H APS 2, 1928. —Сс. 1— ЗО; K. M. Nielsen//ANO, 1945. — Сс. ИГ—121; R. — Сс. 62—67; P. G. Foote—D. M. Wilson. Achievement. — Ce. 105—108; nop. L. Jacobsen H APS I, 1921. — Cc. 235—237.

³⁰ Пор.: ПВЛ, вид. Лихачова, I. — С. 142 (під 1093 p.).

³¹ Пор.: ПВЛ, вид. Лихачова, I. — С. 176 (під 1097 p.).

³² Про термін felagi див.: R, 69—72, та Foote—Wilson, Viking Achievement. — C. 97.

³³ Про взаємозв’язок термінів/e/agz, hem??gi (давньодан.) styr- ітаппг (давньошвед. styrima?r) та (давньодан.) Iandmannr (давньо- швед. Iandmadr) див.: Jankuhn. Haithabu. 4th ed. — Сс. 91—93; М, 155. — Сс. 265—268; R. — Сс. 59—77, 186—187.

³⁴ Про bondi див.: Foote—Wilson. Achievement. — Сс. 80—87.

³⁵ Про frelsisQl див.: Foote—Wilson. Achievement. — Ce. 72—73.

³⁶ Пор. DRI.- Кол. 390.

³⁷ Brondsted, Vikings. — С. 207; Jansson, Runinskrifter і Sverige. — Ce. 88—89 = Runes of Sweden. — Ce. 64—65; O. Moberg // His- torisk Tidskrift, 83. — Sthlm, 1963. — Ce. 385—390.

³⁸ Jansson, Runinskrifter і Sverige, c. 86 = Runes of Sweden. — C. 61.

³⁹ Див. DR Summary, 1947. — Кол. 51.

⁴⁰ Ruprecht. Die ausgehendeWikingerzeit = R. — Ce. 125—169.

⁴¹ L. E. Grandjean. De danske gotlandsfarere. — Visby, 1950.

⁴² Див.: E. Kunik// B. Dom. Каспий. — C∏6., 1876. — Ce. 672— 673.

⁴³ Пор.: M. Olsen И NK VI, 1933. — Се. 83—113.

⁴⁴ Olsen И NK VI. — С. 92.

⁴⁵ Пор.: NYR V, 1960. — С. 245.

⁴⁶ Hkr II (IF 27). — С. 318 = Hkr/Hollander. — С. 468.

⁴⁷ Hanp., Hkr II (IF 27). — С. 346, 386 = Hkr/Hollander. — Се. 488, 516.

⁴⁸ Hkr II (IF 27). — С. 163 = Hkr/Hollander. — С. 354.

⁴⁹ A. Baeksted И ANF 57, 1944. — Се. 266—287; С. J. S. Mar- strander∕∕NTS, 14, 1947. — Се. 236—292; пор.: Foote-Wilson. Achievement. — С. 307.

⁵⁰ Von Friesen, ed., Runoma і Sverige. — С. 66; пор.: Jansson, Runinskrifter і Sverige. — С. 119 = Runes of Sweden. — С. 102 = M 151.

⁵¹ Загальні огляди: von Friesen H NK VI, 1933. — Ce. 145—248; Jansson. Runinskrifter і Sverige = Runes of Sweden.

⁵² Див.: B. Salin. Studier і ornamentik H Antiqvarisk Tidskrift for Sverige, 11:1. — Sthlm, 1905; B. Salin. Die altgermanische Thierorna- mentik. — Sthlm, 1904; F. Plutzar. Die Omamentik der Runensteine. — Sthlm, 1924; S. Lindqvist. Yngre Vikingastilar H NK XXVII, 1931. — Ce. 144—179; B. Bergman. Upplandsk run- och bildstenristning. — Sthlm, 1948; H. Shetelig //Acta Archeologica 19, 1948. — Ce. 69—113; H. Christiansson. Sydskandinavisk stil. Uppsala, 1959. Пор: S. Gardell. Gravmonument fran Sveriges medeltig. — Sthlm, 1937.

⁵³ Щодо спеціальних досліджень шведських історичних написів див.: von Friesen//Fv 5, 1909. — Се. 57—85, та 6,1911. — Се. 105— 125; Wessen. Historiska runinskrifter, 1960.

⁵⁴ Цим написам присвячена лекція С. Б. Ф. Янссона у Товаристві Північних студій в пам’ять Доротеї Кок (Лондонський університет), прочитана ним 11 березня 1965 року: Swedish Vikings in England. — London, 1966.

⁵⁵ Jansson. Runinskrifter і Sverige. — Ce. 86—88.

s⁶ Ed. von Friesen // NK VI, 1933. — Ce. 160—162; πop.: Jansson. Runinskrifter і Sverige. — Ce. 100—102 = Runes of Sweden. — Ce. 79— 80.

⁵⁷ Пор. слова рьокських каменів, де згадуються дев’ять ПОКОЛІНЬ.

⁵⁸ Маґнус Ольсен вважав, що drottkv?tt був складений скальдом ярла Гакона (970—995), котрого звали Vigfuss Viga-Glums- son (NVAOA 1, 1956). Проте з цією тезою важко погодитися в цілому; див. de Vries. GAL I². — С. 124. Див. також Frank. CourtPoetry. — Ce. 120—129. Стосовно англійського перекладу див.: DR Summary, 1947. — Кол. 65; Jansson. Runes of Sweden, cc. 124—125, та Foote—Wilson. Achievement. — Ce. 326—328.

⁵⁹ Про шведські написи іноземних мандрівників див.: Jansson// Svenska Turistforeningens Arsskrift, 1949. — Ce. 101—129. Jansson // Svenska spar і frammande land 3. — Ce. 1—48; Wessen // Fil Ark 6, 1957. — 23 сс., та Ruprecht. Die ausgehende Wikingerzeit, 1958.

⁶⁰R. — Ce. 131—163.

⁶¹ Jansson. Swedish Vikings in England. — Ce. 12—14.

⁶² Досі опубліковано 222 написи в Готландській серії.

⁶³ Про написи з Ардре див.: H. Pipping. Om Tuninskrifterna ра de nyfunna Ardre-Stenarna, 1901; Brate // ANF 18, 1902. — Сс. 132— 141.

⁶⁴ Див.: Antonsen. A Concise Grammar of the Older Runic Inscriptions, 1975. — № 96. — C. 74, та Мел 121.

⁶⁵ Браун Φ. A. H Известия археологической комиссии, 23, 1907. — Сс. 66—75; Т. J. Ame И Fv 9, 1914. — Сс. 44—48; пор.: Krause И NAWG, 1952. — С. 65, та Мел 139.

⁶⁶ Див.: К. Diiwel. Runenkunde, 1968. — С. 67. Див. також: В. S. Be- nedikz.TheVarangiansOfByzantium. — Cambridge, 1978. —Сс. 230— 233.

⁶⁷Brate. Pireus-Lejonetsruninskrift, 1914. Англійський переклад див.: Gordon (Taylor). Introduction to Old Norse. — C. 193. Згадане рунічне графіті, знайдене біля входу до Буколійського палацу, слід було б вважати «просто жартами гвардійців, котрі несли службу на цьому місці», див.: Benedikz. TheVarangians of Byzantium. — С. 233.

⁶⁸ Плідним внеском до уппландської рунології та рунографії с праця К. В. Томпсон — C. W. Thompson. Studies in Upplandic Runography. Ph. D. Dissertation. Harvard University, 1969. До неї включено розділ, присвячений попереднім дослідженням (сс. 1 — 33); добрий зразок аналізу, починаючи з Johan-a Bure (Bureus) (1568—1652); сувора, однак вірна критика праці Брате (Brate) (сс. 18—21) та шведського корпусу — Sveriges Runinskrifter (сс. 21—23). Розділ 2, «Formulation» (сс. 34—51) містить структуру шведських написів, яка в багатьох випадках подібна до тієї, яку запропонував я. Проте Томпсон (і в цьому ми з нею розходимося в поглядах) не відділяє історичну частину написів. Її система така: 1. Меморіальна формула: ім’я особи, на кошти якої зведено меморіал; акт поминання; вираз типу «в пам’ять»; імена пом’янутих та їх зв’язок з іншими; додаткове поминання; частина 2: молитва; частина 3: доповнення; частина 4: підпис. Інші розділи присвячено оформленню (сс. 52—67), руноформам (сс. 68—89), орфографії та мові (сс. 90—129), технічним міркуванням (сс. 130—144), різьбярам рун чи тим, кому вони приписувані, та п’яти критеріям (сс. 145—155); Асмунду Карасуну (сс. 156—310). Цінність цієї праці полягає не лише в тому, що в ній розроблені точні критерії атрибуції рун, а передовсім у тому, що ці критерії застосовані практично. Див. також: C. W. Thompson // Medieval Scandinavia 3. — Odense, 1971. — Ce. 50—62, де показано, що рунограф Асмунд Карасун не ідентичний «якомусь дурному єпископові» Осмунду, котрого згадує Адам Бременський в книзі 3, розділі 15.

⁶⁹ Данська формула засвідчена також в Og 60, 104, однак вона відсутня в написах з So та U.

⁷⁰ Див., напр.: von Friesen. Runomas Ijudvarden H Upplands run- stenar. — Ce. 77—89 («Tillagg I»).

⁷¹ Див., зокрема: F. Plutzar. Die Ornamentik der Runensteine. — Sthlm, 1924. Пор.: Jansson. Bilder pa runstenar H Runinskrifter і Sverige. — Ce. 146—164.

⁷² Див.: von Friesen. Upplands runstenar. — Uppsala [ 1913]; Brate. Svenskarunristare. — Sthlm, 1925. Пор.: ThompsomStudiesinUp- plandic Runography.

⁷³ За сучасними даними, 0pir був наймайстровитішим серед граверів; рунологи пов’язують з ним 70 написів, 45 із цих написів мають його підпис.

⁷⁴ Von Friesen H NK VI, 1933. — Сс. 208—209.

РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

¹ Див.: S. В. E Jansson. Om frammande (1954). — Сс. 32—55. Автор розглядає там назви, вживані стародавніми скандинавами для Греції, Візантії, Єрусалима, Ісландії, Данії, Норвегії, Фінляндії. Естонії та Латвії.

² Подібний текст розповідав у данському напису з Борнгольма (DR 379) про Алварта, батька Сацура trukna?i han uti me?ala ski?ara, «що потонув за кордоном з усією командою корабля» (6л. 1050 р.).

³ Подібним чином лише в одному данському напису (перша половина XI ст.) вжито термін nur «північ». Там ідеться про Auypa_t брата Фаті: is nur uar? tu?r і uikiku, «він знайшов смерть на півночі, будучи у вікінґівському поході» (DR 334). Власне назва «Норвегія» походить від давньоскандинавського nor∂rvegr, «Північний шлях».

⁴ Див. докладніше про це в праці Янссона (Jansson) «Swedish VikingsinEngland* (1965).

⁵ Е. Brate в Og. — Ce. 104—105.

⁶ Див. Y. H. Toivonen. Suomen kielen etymologinen Sanakirja 1. — Helsinki, 1955. — Cc. 7—8; deVries. ANEW, 1962. — С. 1.

⁷ Див. VonFriesen// ANF 56 (1942). — Ce. 275—290; пор. R 196.

⁸ Вид. Trillmich. — С. ЗОО.

⁹ Вид. Trillmich. — Cc. ЗОО, 358, 426, 486.

¹⁰ Вид. Trillmich. — Cc. 348, 422, 424, 430, 448, 484, 488, 490.

^,, Hkr («Круг земний») II (IF 27). — С. 348.

¹² Hkr II (IF 27). — С. 349.

¹³ Див. Johannesson, 1EW. — С. 19.

¹⁴ Щодо Ейста (?istr) як особистого імені див. підрозділ «Географічні назви, вжиті як імена власні»; щодо ?ist-fari див. там же.

¹⁵ Mervalla, Ytterselo sn (область), Selebo hd (округ) = R 82 = M 85; Jansson. Svenska Utlandsfarder. —С. 12.

¹⁶ Див. S. Gardell. Gravmohument. — Се. 66—77.

¹⁷ Прикметник «s?msk» може означати також «із Земґалії» (Semgallen), тобто в нашому тексті — «земґалець».

¹⁸ Див.: VonFriesen. Upplandsrunstenar. — Cc. 73—76; ще Fv 7 (1912). — Cc. 6—19 і 234. Див. також: Jansson. Runinskrifteri Sverige. — Ce. 58—59 (Eng. trans. — Ce. 33—34).

¹⁹ Bonestad, Allhelgona sn, Rono hd. Інформацію про скандинавські поселення на р. Вента можна знайти у вид. Sturms. (Синодальный список) = С. 226 (Комиссионный список).

³⁹ Вид. А. Н. Насонов. — С. 57 = С. 258.

⁴⁰ Вид. А. Н. Насонов. — С. 93 = С. 334.

⁴¹ Див. S. Gardell. Gravmonument. — Cc. 66—77.

⁴² Magnus Olsen 11 NYR І. — Cc. 154, 157.

⁴³ NYR І. — Cc. 159—176.

⁴⁴ NYR І. — С. 154.

⁴⁵ NYR І. — С. 152; давнішу інтерпретацію Вітагольму подано в NYR І. — Cc. 155—156. Це єдиний відомий норвезький напис, де з’являється термін Ґарди (Gar?ar).

⁴⁶NorskeOldfunnYI: «Evje-Stenen og Alstad-Stenen*. — Oslo,

1933. — С. 29; див. також M 138 і с. 275; Мел 6.

⁴⁷ H Viking 29 (1965). — Cc. 61—75.

⁴⁸ Hkr I (IF 26). — Cc. 176—177 = Hkr∕Hollaπder. — С. 114.

⁴⁹ Ф. А. Браун// «Известия археологической комиссии», 23.— СПб., 1907. — Cc. 66—75 (=R 194 = M 109).

⁵⁰ Див. Metzenthin, Lander. — Cc. 12—13; Hkr III (IF 28). — С. 371, посилання 1, і Мел 20. — Ce. 199—200.

⁵¹ «В поисках следов варягов-викингов» И «Slavia», 8 (1929— 1930). — С. 764.

⁵² Див. Л. В. Черепнин (ред.). «История Молдавской ССР» I. — Кишинев, 1965. — С. 80.

⁵³ Детальніше це подано в праці Пріцака «The Polovcians and Rus’» H Archivum Eurasiae Medii Aevi 2 (1976 [1981]). — Ce. 279— 338.

⁵⁴ Розповідь починається так:

Переклад:

«Це сталося в Греції за часів, коли король Кір’ялакс [Йоанн Комнен, 1118—1143] правив там і був у поході проти Блеку- манналанду. Коли він дістався до Пецінаських рівнин...» Див. Hkr/Hollander. — С. 787.

⁵⁵ «Варязькі» написи нещодавно витлумачив досить поверхово Б. Бенедікц у своїй переробці основної праці С. Бльондала (Sigfus Blondal) «The Varangians of Byzantium». — Ce. 223—233.

⁵⁶ Поле біля Уппсали, де бл. 980—990 рр. сталася відома битва між шведами, очолюваними Ейріком Емундарсоном, і данами, під проводом короля Гаральда Ґормссона, в якій шведи здобули перемогу.

⁵⁷ Ідентичність atuti лишається проблематичною. З-поміж усіх запропонованих можливостей найпривабливіша — це шотландський порт Dundee. (Пор. Jansson_iRuninskrifteriSverige, с. 92 = Eng. trans. — C. 69).

⁵⁸ Тут закінчується ритмізована частина напису.

⁵⁹ Коментар Мюссе (Musset) до цього напису (М 97. — С. 411) відкриває дві можливості. Разом з Еріком Брате (в 1991 р.) та Рупрехтом (R 61, коментар) він схиляється до думки, що тут мається на увазі Борнгольм. Янссон (Runinskrifteri Sverige, с. 92; пор. англ, перекл., сс. 68—69) віддає перевагу другій можливості Мюссе: holmgang — технічному терміну для формального поєдинку (Jansson, Englishtrans. — С. 69). Див. також того самого автора — Svenska Utlandsfarder. — С. 45.

⁶⁰ Дотепер лишалося неможливим ідентифікувати цю географічну назву. Маґнус Ольсен пов’язав її з ісландською формою ?olomaida, «Ptolomais/Acre»; див. R 74. Якщо ця теорія правильна, то це — єдине візантійське місто, назва якого збереглася в написах. Цікаво, що в написах не вживається скандинавська назва для Константинополя — Міклаґард (Miklagardr). Мельникова, одначе, прочитує цей фрагмент як uar? tu о ?um ?a, «і пізніше він помер поміж них» (Мел 106).

⁶¹ У своєму перекладі Рупрехт опускає два імені — «Скарі (Skari) та Кнут (KnQtr)».

⁶² Це мало статися до походу Інґвара, що розпочався бл. 1035 р., оскільки ім’я Інґвара згадується серед присутніх на похороні.

⁶³ Нове видання Янссона // Fv 53 (1958). — Сс. 245— 246.

⁶⁴ Див. також працю Янссона // Fv 49 (1954). — С. 25, і того самого автора — Runinskrifter і Sverige. — С. 74.

⁶⁵ Нове видання Янссона // Fv 49 (1954). — Сс. 20—25.

⁶⁶Hoee видання Янссона // Fv 49. — Сс. 19—20.

⁶⁷ SuneLindqvist_jGotlandsBildsteineII (Sthlm, 1941 —1942). — _c ИЗ; = R 191 = M 91.

⁶⁸ Розташованому на данському острові Мен.

⁶⁹ Правильна форма — gulli.

⁷⁰ Пор. Jansson, En bok от Malarlandskapen_j 86, і того самого автора — Runinskrifter і Sverige. — Cc. 46—48.

⁷¹ Реконструкція Вессена.

⁷² Див. також Jansson, Runinskrifter і Sverige. — С. 74.

⁷³ Щодо мармурового лева, якого венеціанці привезли з Пірея 1687 р. як військову здобич, див. Jansson. Svenska Utlandsfarder, с. 46, і Benedikz. The Varangians of Byzantium. — Ce. 230—233, а також цей том. — С. 387.

⁷⁴ Типово, що в давньоскандинавських текстах, напр., Land- namabok^ Heimskringla та в ісландських родинних саґах, ніколи не зустрічається ім’я Ейст (Eistr)_t у той час як ім’я Фіни (Finnr) трапляється часто. Щодо обох імен див. Assar Janzen//NK VII.— Cc. 56 і 131; пор. також коментарі в U II. — С. 282; U IV. — С. 603 (?istr), і So. — Се. 163—164 (Finnr).

⁷⁵ Finnr- як перший елемент складних імен був поширений у шведських написах (зокрема, Finn-GoeiRR, Finn-H?i?r і Finn- Vi?r).

⁷⁶ Див. U II. — С. 282.

⁷⁷ Див. So. — С. 16.

⁷⁸ Див. So. — С. 157; див. також Magnus Lundgren, Erik Brate, Е. H. Lind. Svenska personnamn fran medeltiden. — Uppsala, 1892—

1934. — С. 299.

⁷⁹ Про це ім’я див. Og. — С. 110, і М. Lundgren et al., Svenska

personnamn. — С. 303.,

⁸⁰ Про це ім’я див. So. — Ce. 294—296.

^8, U II. — С. 242.

⁸² Подробиці наведено в коментарі до U 320, 419 і 445.

⁸³ Пор. коментар U IV: 1. — С. 295.

РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ

¹ Згідно із законами Уппланду, Іід означав «дружина правителя» (nop. R. — Cc. 80—81).

² Ця вказівка, не засвідчена в написах U, часто зустрічається в написах з Йотланду, зокрема в Vg 8, 59, 62, 73, 74, 101, 102, 103, 108, 113, 115, 137, 150, 151, 152, 155, 157, 158; nop. Sm 35 і 37 та Og 200. Щодо термінів ??gn і dr?ngR див. R. — Сс. 62— 65 і Foote—Wilson_jAchievement. — Сс. 105—108.

³ Пор. R. — Сс. 80—81, де йдеться про термін ro?r у законах Уппланду.

⁴ Про варязькі кораблі див. Foote—Wilson, Achievement. — Сс. 223—256.

⁵ The Age of the Vikings. — London, 1962. — C. 80.

⁶ Також на узбережжі Норвегії (U 258).

⁷ Пор. спеціальне дослідження С. Ліндквіста (Sune Lindqvist) H Nordiskaarkeologmoteti Stockholm (1922). — Cc. 123—141, a також публікацію написів із Taby Янссона в Taby hembygds- forenings Skriftserie n:l, Runristningar і Taby koping. — Taby, 1955. — Сс. 2—71. Див. також коментар Вессена в U І стосовно № U 142.

⁸ Див. U І. — С. 249. ’

⁹ Див. працю Янссона // Fv 54 (1959). — Сс. 250—252.

¹⁰ Напис, ідентичний за змістом U 164, був знову відкритий 1958 р. у церкві Фрести, Уппланд, і опублікований Янссоном // Fv 54 (1959). — Сс. 250—253. У «The Runes of Sweden» (c. 105) Янссон пише: «Між іншим, можна помітити, що в твердженні Ярлабанкі про те, що він володіє цілим районом, міститься серйозне, але значуще перебільшення. Насправді він був, очевидно, королівським bryti чи призначеним управляючим району Валлентуна і, мабуть, саме тому називав себе Jarla- banke. Так чи так, слушно припустити, що він був керівником асамблеї, її закономовцем». На мою думку, Янссон недооцінює розмір статків Ярлабанкі.

¹¹ U 100, 101, 104, 112, 127, 133, 135, 136, 140, 141, 142, 143, 147, 148, 149, 150, 151, 160, 161, 164, 165, 212, 225, 226, 261, 309, 310, 328, 336, 343, 344.

¹² 3 того місця, де було зведено меморіальний камінь на його честь, можна зробити висновок, що Ярлабанкі мав успадкувати Бробю (Broby) від свого батька.

¹³ У свою чергу, Інґіфаст, Ейстейн і Свейн, сини Ейстейна, звели камінь за їхнім батьком, але вказівка про те, де він помер, відсутня (U 135).

¹⁴ Пор. Wessen. Historiska runinskrifter. — Sthlm, 1960. — С. 39.

¹⁵ Пор. с. 432 цієї праці.

¹⁶ Скьоґлар-Тості (Skgglar-Tosti) був відомим шведським вікінгом і батьком Сіґрід Сторрада (Sigri?r storra?a) «Честолюбної». Ця жінка була дружиною двох провідних скандинавських правителів другої половини X ст., шведа Ейріка Переможного (957—995) і дана Свейна Вилобородого (995— 1014). Її прихильності також невдало домагався син Володимира Великого, Всеволод Волинський. Щодо Тості див. Snorri, Hkr І (₁F 26). — Cc. 215, 287, 341; Hkr II (IF 27). — Cc. 433, 435, 438.

¹⁷ Торкілл Струт (Porkill Strut — «Високий») Гаральдссон інн гаві (Haraldsson innhavi) був ватажком йомсвікініїв і легендарною постаттю. Див. Snorri, Hkr I (IF 26). — Cc. 272, 274; Hkr II (IF 27). — Cc. 12, 54, 333. [Havi — це одне з імен Одіна, власне «високий», див. J. de Vries, ANEW. — С. 215].

¹⁸ Це була остання й найбільша данина з Англії, що її заплатив Кнут своєму війську, яке поверталося. Друг і magR («родич з чоловікового боку після одруження») Ульва з Боррести був інший Ульв — Ульв із Скальгамри (Skalhamra) з Рісбюле (обл. Тебю). Ульв із Боррести пережив свого друга і встановив камінь на його честь у того на батьківщині (U 161). Ульв із Скальгамри був одружений із кузиною свого друга, Ґюрід (Gyri?r), дочкою Онема (On?mR) з Боррести (U 160, 100, 226, 328). У них було чотири сини: Ульвкетілл/Ульвкелл (Ulfk?till/Ulfkell) [U 160, 225], який помер молодим; Арнкелл (Amkell) [U 225]; Ґюї (Gyi) [U 160, 100, 225] і Уні (Uni) [U 160]. Окрім того, була дочка, Голмдіс (Holmdis), яка також померла молодою [U 100]. На честь Ульва із Скальгамри було встановлено чотири камені, два в Рісбюле (один — його другом, Ульвом з Боррести, U 161, а другий — його трьома синами, Ульвкеллом, Ґюї та Уні, U 160), та два в Беллсті (Ballsta) (обл. Валлентуна),,встановлені його жінкою (U 226) — Беллста, вочевидь, була її власністю — та трьома синами, Ульвкеллом, Арнкеллом і Ґюї (U 225). На честь свого батька сини збудували місце -для тінґу і наказали різьбяреві, Ґуннару, викарбувати такі хвалебні слова у віршованій формі:

?u mon і krati kiatit lata.

тож її жалобна пісня

збереже про нього пам’ять. (U 226).

Цей переклад після праці Янссона «Runes of Sweden». —- С. 103.

¹⁷ Ґудлауґ згадує також себе на камені в церкві в Тебю (U 133): auk at sik sialfa.

¹⁸ Камінь, вочевидь, було різьблено різьбярем рун Фотом (Fotr, див. R 135), і його можна датувати часом відразу після 1050 р.

¹⁹ Напис з Гарґа (обл. Сконела [Skanela], U 310) вказує на те, що Фастві (Fastvi) була першою дружиною Інґвара: estri? lit bro kiara eftiR ikuar bonta sin auk at raknualt sun hans, «Естрід побудувала міст у пам’ять про свого чоловіка Інґвара та його сина Раґнвальда». Якби Раґнвальд був і її сином, Астрід тоді написала б sun ?aiRa, «їхнього сина» (див. U 346, 356), тож Раґнвальд мав бути сином першої дружини Інґвара.

²⁰ Поряд з цим є прозовий напис Раґнвальда (U 112 A): rah- nualtr lit rista runar efR fastui mo?ur sina onems totR. to і ai?i, ku? hialbi ant hena, «Раґнвальд наказав вирізьбити ці руни в пам’ять про Фастві, його матір, котра була дочкою Онема (On?mR). Вона померла в Еді. Боже, порятуй її душу».

²¹ «Класичні» тексти ПВЛ (Лаврентіївський, Іпатіївський) не наводять жодного свідчення про участь варягів у поході 1043 року; ці факти збереглися в літописах, що походять від так званого «Поліхрона» 1418 р.: Софійський І (ПСРЛ [1925]. — Cc. 128— 129); Нов. IV (ПСРЛ IV² [1915]. — Cc. 115—116) та інші.

²² Scylices—Cedrenus. Synopsis, ed. Immanuel Bekker (CSHB XXXV). — Bonn, 1839. — С. 551.

²³ Текст напису: ikifastr lit raisa stain uk bro kera eftiR iarlabaka fa?ur s[in, uk sun io]runa, uk ketilau lit at bonta sin. ybir risti, «Інґіфаст наказав встановити камінь і збудувати міст у пам’ять про Ярла- банкі, свого батька і сина Йорун (Iorun); Кетільой (Kaetiloy) також наказала [встановити камінь і збудувати міст] у пам’ять про свого чоловіка; Enip (0piR) вирізьбив [цей напис]».

²⁴ Може бути, що він загинув під час трагічного походу Володимира Ярославича на Константинополь у 1043 р.

²⁵ Щодо інформації про нього див. von Friesen. Upplands run- stenar. — Uppsala, 1913. — Ce. 38—39; див. того самого автора «Runorna» // NK VI (1933). — Cc. 211—212; див. також дані у примітці до U 173 (=U І. — С. 268).

²⁶ L 1049. Пор. Brate. Svenska runristare. — С. 28. Див. Jans_son. Runinskrifteri Sverige. — Sthlm, 1963. — С. 60; щодо підпису, ∏op∙ Jansson. RunesofSweden. — С. 36.

²⁷ Існує деяка непевність щодо значення терміна lank Ians; ∏op. R ^{187 i} Мел ¹⁵∙

²⁸ Другий sin — це наслідок діттографії (повторення при переписуванні).

²⁹ Heinrici. Chronicon Livoniae, ed. L. Arbusov and A. Bauer. — Darmstadt, 1959. Index. — С. 349. Пор. Saks. Aestii. — Montreal, 1960. Index. — С. 291 с, s, ѵ.

³⁰ Див. статтю U 1158 (=U IV. — C. 603) щодо інших випадків, де засвідчено це ім’я. Якщо цей Ейст був дорослим на час смерті його батька (1050-ті чи 1060-ті роки), то мав народитися десь на початку 1040-х.

³¹ U 356. Ідентичний напис можна знайти в церкві у Фрьо- сунді, до якої належало село Енґбю (= U 346).

³² Його було призначено єпископом як для Західного, так і для Східного Йотланду (Gotland); резиденція його була в Скарі. Діяльність його припадає на роки між 1051-м і 1064-м. Див. Адам Бременський, Gesta, ed. Trillmich. — Cc. 344, прим. 64; 428, 429 і прим. 325.

³³ «А quodam Polaniae archiepiscopo» («Якимсь архієпископом Полянії») (Адам Бременський. Gesta, ed. Trillmich. — С. 334, рядок 3). Учені розходяться в цьому моменті: одні вважають, що призначеним єпархом був Арон з Колонії (діяв бл. 1049—1059 р.), польський архієпископ, чия резиденція була в Кракові. Див., наприклад, Karolina Lanckoronska. Studies on the Roman-Slavonic Rite in Poland. — Rome, 1961. — C. 59; про Арона nop. Anna Czudowska, «Aron». — SSS I (1961). — C. 49b. Вернер Тріллміх, видавець Адама Бременського, вважає, що тут ідеться про єпископа з Гнєзно Стефана І (1038—1058); Gesta. — С. 343, прим. 61. Інші вчені вважають, що тут мається на увазі архієпископ східних полян, тобто Київський митрополит. Див. Toni Schmid. Sverigevkristnande. — Uppsala, 1934. — С. 61, і MattsDreijer. Hauptlinge, Kaufleute und Missionare im Norden vor Tausend Jahren. — Mariehamn, 1960. — С. 153. Такий погляд найвірогідніший. Навряд чи польський архієпископ, чия церква, пов’язана з Римом, переживала на той час своє відродження, міг висвячувати «єретика». 1051 року Ярослав зробив Іларіона незалежним від Візантії митрополитом, і тільки власне Іларіон міг у будь-якому випадку висвятити Осмунда на єпископа, незалежного і від Риму, і від Візантії.

Ми можемо також пригадати, що Осмунд був двоюрідним братом норвезького єпископа Сіґурда/Сіґафріда (Адам Бременський. Gesta, кн. IV, § 34. — Zusatz А 3 = с. 480), який був тісно пов’язаний з Олавом Святим, а 1028 року, після вигнання Олава Святого, перебував у засланні в Швеції. Не можна виключати можливість, що Осмунд, двоюрідний брат Сіґурда, був при дворі Ярослава разом з вигнаним Олавом Святим. Про єпископа Сіґурда див. Snorri. Hkr II (IF 27). — Ce. 184, 187, 205. Оскільки шведський король Emundr gamli («старий») був братом Ярославової дружини Інґіґерди, незалежність у церковних справах двох свояків не могла бути випадковою. Пор. Otto Janse H Fv 53 (1958). — Cc. 118—124.

³⁴ Фінський термін kainulaiset був перекладений скандинавами як Kvenland (див. Metzenthin. — Cc. 60—61). Народна етимологія пояснює цей термін як похідне від скандинавського слова *⅛weno, «жінка». Це служило підставою для віри в те, що на східному березі Ботнійської затоки лежала terra feminarum, Amazonae; саму затоку називали Cwensea (як короля Альфреда; = фінське Kainunmeri_i nop. Dreijer. Hauptlinge. — Cc. 64—65). У давньоруських джерелах їх називали каянами; див. також «каяно море», «Ботнійська затока» у тексті угоди, укладеної в Нетеборгу (Noteborg) 1323 року.

³⁵ Адам Бременський. Gesta, ed. Trillmich. — Cc. 345, 346, 456; Schol. 123 (119).

³⁶ Див., приміром, ісландські літописи: Islandske Annaler іп- dtil 1578, ed. Storm. — Chria, 1888, під р. 1056 (або 1057): «oaulld і kristni» (А Неп, під р. 1057. — С. 58), «oqlld» (AReg, під р. 1056. — С. 108), «Oaulldonnur» (ALqg, під р. 1056. — C. 250b), «oaulld» (AGott, під р. 1056. — С. 318), «Oalldarairmikid» (AOdd, під р. 1056. — С. 470).

³⁷ Видавці літописів віднесли це слово до географічних термінів, але поза будь-яким сумнівом ми маємо тут давньоруську назву осЬк, «засіка»; військове укріплення в лісі, зроблене з повалених дерев і кілків (див. И. И. Срезневский. Материалы. — II. — С. 754, sub voce).

³⁸ Еквівалентний давньоестонський термін був *keden pah, nop. Saks. Aestii. — Ce. 56, 276.

³⁹ Сюди ввійшли такі літописи: Софійський (с. 131); Нов- городськ. IV (ПСРЛ. — IV: 1. — С. 118); Нов. V (ПСРЛ IV:2. — С. 122); Московськ. [XV ст.] (ПСРЛ XXV. — С. 379); Воскресенськ. (ПСРЛ VII. — С. 333); Никонівськ. (ПСРЛ IX. — С. 86); Тверськ. (ПСРЛ XV. — С. 152).

⁴⁰ Див. Лихачов. ПВЛ II. — С. 390.

⁴¹ у тексті Татіщева ім’я Остромира було помилково прочитане як Стромил- (История российская. —- IV, 1964. — С. 152).

⁴² Соф. І (ПСРЛ, V:l.— С. 132); Нов. I (Ком., изд. А. Н. Насонов. — С. 183); Нов. IV (ПСРЛ, ІѴ:1. — С. 120); Нов. V (ПСРЛ, ІѴ:2. — С. 124); Моск. (ПСРЛ, XXV. — С. 380); Воскр. (ПСРЛ, VII. — С. 333); Татищев, История российская. — IV. — C 153; Псков. І (ПСРЛ, IV. — С. 176); Никон. (ПСРЛ, IX. — С. 92); Львов. (ПСРЛ, ХХ:1. — С. 158); Твер. (ПСРЛ, XV. — С. 153).

⁴³ Закладанню Юр’єва передував успішний похід Ярослава проти чуді (ПВЛ, під р. 1030). Через одинадцять років Володимир Ярославич бився в Тавастланді (=Ям), і хоча літописи приписують йому перемогу, загалом похід насправді завершився крахом. Жахливий мор звалив коней: «І коли коні ще дихали, із них уже здирали шкури — такий був мор на коней!» (ПВЛ, під р. 1042).

⁴⁴ Там нічого нема, що вказувало б на зіткнення інтересів правителя шведів (Уппланду) і правителя Новгорода Великого.

⁴⁵ У такому гіпотетичному становищі ми можемо датувати камінь L 1049 роком 1043-м, а камені U 518 і 1158—1060-м. Ормейр (OrmaeiRR) і Ормульв (OrmulfR), за таким гіпотетичним припущенням, мали померти під час невдалого походу Володимира Ярославича на Константинополь (1043), а Фрейґейр (FroygaeiRR), за яким справляли жалобу сини (які, вочевидь, були дорослі), мабуть, помер під час походу Ізяслава 1060 р.

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

¹ сьлЬп. Це слово призвело певною мірою до неправильного прочитання тексту. Тривалий час між ученими точилися дискусії, чи це сь лЬп, чи сьлЬп.

²“³ «Стандартний» текст ПВЛ, тобто Лаврентіївський список (ПСРЛ. —І². — Кол. 147—148) і/або Іпатіївський список (ПСРЛ. —II².—Кол. 135—136) постає дещо скороченим у порівнянні з текстом, що зберігся в тих літописах, що спиралися на так званий «Поліхрон» 1418 р. (Софійський список І, Новгородський IV, Московський 1479 р. [пор. ПСРЛ.—XXV.— С. 375]; Воскресенський тощо). Текст між зірочкою і приміткою 2 відсутній у стандартних текстах ПВЛ. Про його дійсність див. Лихачов, ПВЛ.—II. — М.—Л., 1950. — С. 371.

⁴ Braun, «Das historische Russland». — С. 160.

⁵ Літературу цитовано під номерами написів, U 617 і Sm 76; див. також Jansson. Runinskrifter і Sverige. — Cc. 92—93 (Eng. trans. —- Ce. 69—70; 58—59); того самого автора: Swedish Vikings in England. — London, 1966. — С. 17; див. також von Friesen H NK Vl (1933). — Ce. 179—ISOjArndtRuprecht. Die ausgehende Wikingerzeit (1958), № 48, та екскурс, се. 113—124; L. Musset. Introduction a Ia runologie, № 62.

⁶ Згідно з Рупрехтом ( =R. — С. 163), Гакон ярл був старший член шведського йоменського клану (Grossbauernsippe) з місцевості Бро. Він народився приблизно між 960-м і 980 роками; його син Accyp та Ассурова жінка народилися приблизно між 985-м та 1000 роками.

⁷ // Meddelanden fran Norra Smaland Ibrnminnesforening 6. — Jonkoping, 1922. — Ce. 39—51; Jansson. Swedish Vikings in England. — C. 17.

⁸ Svenska runristare. — Sthlm, 1925. — C. 15.

⁹ Varangica. — Aarhus, 1953. — Ce. 137—138.

¹⁰ Прочитання імені kaeti не цілком певне. Руна -а і руна -п дуже схожі; третю руну, вочевидь, було написано замість руни -и, а тому з’являється можливість прочитати *knuti, Knutr (див. So 14, де опущено руну n: kuti); див. також Jansson. En bok от Malarlandskap- еп. — Се. 90—91; і Jansson. Runes of Sweden. — Ce. 69—70.

¹¹ Англ, перекл. Jansson. SwedishVikings in England. — C. 8.

¹² He дивно, що Рупрехт (R. — С. 124 і генеал. таблиця) виявився неспроможним визначити, яка садиба належала Орму.

¹³ Пор. Snorri, Hkr II (IF 27). — Ce. 36—39.

¹⁴ Щодо цього див. монографію: Ove Moberg, Haraldsson. Knut den Store och Sverige. Studier і Olav den Heliges forhallande till de nordiska grannlanderna. — Lund, 1941.

¹⁵ Стосовно ?ingali? див. Svenonis Aggonis fιlii Lex castrensis, ed. Gertz // SMHD I. — Cc. 64—93: Snorri, Hkr II (IF 27). — Ce. 18—21; Flat I, ed. Unger—Vigfusson.—Ce. 203—205. Див. також P. J. Jorgensen. Dansk retshistorie, 2d ed. — Kbh, 1947. — Ce. 251 ff.; Erik Arup. Danmarks Historic I (1925). — Ce. 131—132; Thorkild Ramskou. Danmarks historic II, ed. John Danstrup—Hal Koch (1963). — Ce. 437—441; Wessen. Historiska Runinskrifter. — Ce. 10—29; Jansson. Swedish Vikings in England. — Ce. 15—18.

¹⁶ U 668 = R 124.

¹⁷ U 343—344 = R 120. Пор. Jansson, Swedish Vikings in England. — C. 12.

¹⁸ U 194 = R 175. Пор. Jansson, SwedishVikings in England. —C. 14.

¹⁹ Og 111- Див. Jansson, Swedish Vikings in England. — C. 15.

2° R 68. Пор. Wessen. Historiska Runinskrifter. — Cc. 28—29, і Jansson, Swedish Vikings in England. — C. 14.

²¹ Sm 77 = R 55. Про ідентифікацію осіб див. von Friesen H NK VI (1933). — C. 180. Пор. також Jansson, Swedish Vikings in England. — C. 17.

²² и 16: Nibble, Ekero sn, Farentuna hd.

²³ Стосовно термінів bondi і ro?r див. Ruprecht. Die ausgehende Vikingerzeit. — Cc. 80—81.

²⁴ Sm 127. Пор. Jansson // Fv 49 (1954). — Cc. 18—19 = R. — C. 67.

²⁵ Учені часто цитують Hkr III Сноррі Стурлуссона.(IF 28), с. 130, щоб довести, що шведи також мали систему берегової охорони від вікінгів. Пор., наприкл., U III. — Сс. 32—33. Одначе в тексті Сноррі йдеться про дещо цілковито відмінне. Гакон Іварссон (Hakon Ivarsson) після невдалої спроби здобути посаду ярла від свого норвезького короля Гаральда Суворого (Harald Har?ra?i, 1046—1066) вирушив до Данії на службу до наступника Кнута, Свейна Ульвссона (Svein Ulfsson, 1047—1074), і став там Iandvarnarmadr fyrir vikingum, «командувачем берегової охорони від вікінгів». Це сталося прибл. 1047—1049 р. в Данії, а не в Швеції.

²⁶ Пор. Erik Brate. Sverges runinskrifter. — Sthlm, 1922. — С. 123.

²⁷ So 260; S. Betby. Osterhaninge sn, Sotholms hd. = R 93. Пор. Jansson, Swedish Vikings in England. — C. 16.

²⁸ Гакон ярл Сіґурдарсон був дідом Гакона ярла Ейрікссона.

²⁹ Hkr III (IF 28). — С. 122 = Hkr (Hollander. — С. 609. Про нього див. також генеалогічну таблицю (№ 16, с. 421) клану Семінґів.

³⁰ Hkr III (IF 28). — С. 122 = Hkr (Hollander. — С. 609; його, очевидно, названо в So 101. Про згаданих у цьому розділі осіб див. генеалогічну таблицю (с. 454).

³¹ Ярл Свейн Гаконарсон був дядьком по батькові Гакона ярла Ейрікссона.

³² Його називають, як правило, Свейном Астрідссоном за іменем його матері Астрід, сестри Кнута Великого; Свейн II правив у Данії з 1047-го по 1074 рік. [На його дворі виховувалася Gy?a, пізніша жінка Володимира Мономаха].

³³ Це спростовує твердження Стендера-Петерсена (засноване на думці О. О. Шахматова), який зазначає: «Якщо справді краса Гакона заслуговувала на те, щоб про неї казати, прикметник, у будь-якому разі, вжитий для цього, мусив би ближче характеризувати або його постать, або лице варяга». Цитуючи опис убивства Ізяслава (ПВЛ, під р. 1078), він стверджує: «Як ми бачимо, слово «красенъ» або «лЬпъ» завжди було ближче означено інструментальним відмінком і ніколи не вживалося у форму абсолюту». (Varangica. — С. 126). Фрагмент з ПВЛ, який тут розглядається, може спонукати фахівців з давньоруської граматики переглянути свою теорію.

³⁴ Ярослав Мудрий був чоловіком Інґіґерди, сестра якої, Голмфрід, була одружена із Свейном І, дядьком по батькові Гакона ярла (= Якуна).

³⁵ Hkr I (IF 26). — Cc. 100, 114.

³⁶ Hkr I (IF 26).— Се. 142, 163.

³⁷ ПВЛ, вид. Д. С. Лихачова. І, 95. Слово «поромонь» походить від скандинавського farman-, «купець»; див. Стендер- Петерсен. Varangica. — С. 118.

³⁸ Радянські автори постійно ідентифікували Якуна з Гаконом із «Саґи про Еймунда» (Eymundarsaga; див,, прим., Д. С. Лихачова коментар до ПВЛ, ред. Д. С. Лихачова, II, 371; В. Т. Па- шуто. Внешняя политика Древней Руси. — M., 1968. — С. 27). Складність тут полягає в тому, що ім’я Гакон (Hakon) зовсім не з’являється в «Сазі про Еймунда» (чи краще — «Розділі про Еймунда», Eymundar ?attr).

³⁹ Hkr III (IF 28). — Ce. 28, 122, 306.

⁴⁰ Hkr III (IF 28). — C. 128.

⁴¹ «Києво-Печерський патерик», ред. Д. Абрамович. — Київ, 1930; репр. Д. Чижевський (Miinchen, 1964) (скороч. — Патерик). — Cc. 1—5.

⁴² V. Thomsen. Samlede Afhandlinger I. Kbh, 1919. — С. 391.

⁴³ «Але якщо Гакон рунічних написів є ідентичний із сліпим Гаконом Староруського літопису, тоді можемо продовжувати генеалогію тої династії за допомогою руських джерел. На підставі тих джерел ми знаємо, що сліпий Гакон прогнав своїх обох братанків або сестрінків Sigmund-aτa Friandi, синів Alfrek-аабо Alrik-a, вони опісля втекли до Ярослава на Русь. На мою думку, цілком певно треба вставити отих братів, синів Alrik-a, до нашої генеалогічної таблиці [на базі написів So 101 та So 106]». — Varangica. — С. 138.

⁴⁴ П ИОДРЯС 7:1 (1902). — Се. 359—365.

⁴⁵ Maciej Stryjkowski. Kronika Polska, Litewska, Zmodzka і wszyst- kiej Rusi І, 2-ге вид. — Warszawa, 1846. — С. 159.

⁴⁶ Joannis Dlugossii. Annales seu Cronica incliti Regni Poloniae, ed. J. Dabrowski, І. — Warszawa, 1964. — С. 273.

⁴⁷ Оскільки теорію Брауна про Сьодерманланд не можна використати тут (Семінґи походили з Норвегії), західнослов’янська форма імені Шимон (< давньосканд. Sigmundr; пізніше = бібл. Симон) отримала свою початкову «ш» дуже рано (початок VIII ст.). Див Walter Kaestner. Die deutschen Lehnworter in Polnischen. — Leipzig, 1939.-C. XXIIL

⁴⁸ Патерик, ред. Абрамович. — С. 1.

⁴⁹ Патерик, ред. Абрамович. — Ce. 1—3.

⁵⁰ Патерик, ред. Абрамович. — С. 2.

⁵¹ Патерик, ред. Абрамович. — С. 3.

⁵² Див. Ю. С. Асеев в «Історії українського мистецтва». — I. — Київ, 1966. — Ce. 170—172.

⁵³ Можливо, це алюзія XIII ст. на добре відому оповідь з «Нового Завіту» про перейменування Христом Симона на Петра. Шимон варязької віри став православним Симоном.

⁵⁴ Патерик, ред. Абрамович. — Cc. З—4.

⁵⁵ Патерик, ред. Абрамович. — Cc. 84, 4, 5.

⁵⁶ Патерик, ред. Абрамович. — Cc. 84—86.

⁵⁷ Так у рукописах Хлєбнікова—Погодіна Іпатіївського літопису і в Густинському літопису (ПСРЛ. — II². — Кол. 293) ім’я по батькові опущено. В Іпатіївському літопису (Спб., 1871. — С. 211) перед «тысячкый» помилково додано «и».

⁵⁸ Згідно з розповіддю з «Патерика» (сс. 84—86), б,оярин Василій забажав привласнити це багатство; за це його покарав Бог.

⁵⁹ Генеалогічна традиція російської аристократії вважає Георгія Шимоновича прародителем п’яти аристократичних родів: Аксакових, Веньямінових, Воронцових, Воронцових-Вельямі- нових та Ісленьєвих; див. А.*Бобринский. Дворянские роды. — I. — Спб., 1890. — Ce. 180—181, 189.

⁶⁰ «И бысть посланъ отъ Владимера Мономаха в Сужьдаль- скую землю сей Георгий [Шимоновичь]; дасть же ему [Мономах] на руцЬ и сына своего Георгия» [відомого пізніше як Юрій Долгорукий, п. 1157 р.] (Патерик. — С. 5). Юрій Долгорукий отримав свою отчину в 1113 р.; у той самий час Георгій Шимо- нович став «кормильцем» Юрія.

⁶¹ Див. Max Vasmer. Wikingspuren in Russland // SBAW 24. — Berlin, 1931. — С. 666; Е. А. Рыдзевская И ИАН—ООН. — Л., 1934. — С. 519. Див. H. Stang//NHT, 1980. — № 3. — Сс. 302— 314.

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

¹ Велика частина наукової літератури була присвячена походові Інґвара; ось деякі найважливіші з цих досліджень: Braun// Fv 5 (1910). — Cc. 99—118; von Friesen // Fv 5 (1910). — Cc. 199— 209; Wessen. Bidrag till Sodermanlands aldre kulturhistoria 30. — Strangnas, 1937. — Се. З—17 (видруковує двадцять чотири відносні написи); Wessen. Historiska runinskrifter. — Sthlm, 1960. — Се. ЗО— 46; див. також нові публікації (у Вибраній бібліографії) Алва Туліна (1975) та Олени Мельникової (1975). Мельникова робить спробу (невдалу) ототожнити похід Інґвара з третім і останнім нападом Русі на Константинополь 1043 р. Згідно з нею, Серкланд означав там північне узбережжя Чорного моря // Сканд. сб. — 21. — 1976. — С. 82—84. Вона надто великою мірою покладається на невизначені факти «Ingvars saga vi?fqrla», не піддаючи належному аналізові сам цей переказ. Праця містить кілька серйозних помилок, скажімо, згідно з Мельниковою (с. 78), фон Фрісен (von Friesen) (// Fv 7, 1912) підтвердив теорію Брауна про походження Інґвара (YngvarrZIngvarr), яка спиралася на факти «Yngvars saga».

² Згідно з Вессеном (Historiska runinskrifter, 1960. — С. ЗО), справжні камені Інґвара — це п’ятнадцять каменів із Сьодер- манланду (Sodermanland): So 9, 96, 105, 107, 108, 131, 173, 179, 254, 277, 279, 281, 287, 320, 335), сім каменів з Уппланду: U 439, 644, 654, 661, 778, 837, 1143; один камінь з Вестманланду: Vs 19; і два камені з Естерйотланду (Ostergotland): Og 145, 155. Янссон у 1946 році додав U 785 і Vs 1—2 (Fv 41 (1946). — Cc. 260—265).

³ Annales regii, ed. Buergel, f. 22v = ed. Storm. — С. 108. Log- manns-annall, ed. Storm. — С. 250а; Flateyjarbok Annals in Flat III, ed. Unger—Vigfusson. — С. 507. Див. розділ про ісландські літописи в цій праці.

⁴ Yngvars saga, ed. Е. Olson. Kbh, 1912. — С. ЗО.

⁵ Єдине критичне видання саґи було надруковане Емілем Олсоном у серії п Sugnlxxxix. — (кьь, 1912. — с. п) = [вступна стаття]. — 71 с.

⁶ Von Friesen // Fv 7 (1912). — Cc. 199—209; Мельникова // Сканд. сб. — 21 (1976). — С. 78.

⁷ Sune Lindqvist // Saga och Sed (1968). — Се. 74—98.

⁸ L. Weibull. Kritiska Undersokningar і Nordens historia Omkring аг 1000. — Lund, 1911: J. Svennung. Gransdragningen mellan Sverige och Danmark ра 1 OOO-talet //Fv 61 (1966). — Cc. 219—229.

⁹ Ф. Браун // Записки Неофилологического Общества, 4 (1910). — Сс. 131 —153.

¹⁰ Ред. Е. Олсон. — Сс. 48—49; пор. AR II. — С. 169, і FSN, ed. G. Jonsson II. — С. 458.

¹¹ Ред. Е. Олсон. — Сс. 47—48.

¹² Пор. Адам Бременський. Gesta, ed. W. Trillmich. — Сс. 344,

346. _t

¹³ Див. ?orvalds ?attr vi?forla, ed. G. Jonsson у його серії H Islen- dinga sogur VII (1968). — С. 450.

¹⁴ Flat, ed. Unger—Vigfusson II. — С. 127.

¹⁵ Відтворено фон Фрісеном у U И. — С. 426.

¹⁶ Відтворено фон Фрісеном у So. — С. 244; див. Jansson. En bok от Malarlandskapen. — С. 92.

¹⁷// Записки Неофилологического Общества. — 4. — Ce. 131 — 153.

¹⁸ Адам Бременський. Gesta, ed. Trillmich. — Кн. III. — § 15, § 16, §53 і ZSch 84 (85); кн. IV, §29, C Sch 123 = Gesta/Tschan.-Сс. 126— 129, 159—161,200, 209—210; список шведських королів, доданий до пізнішого вестйотського закону бл. 1240 р. Базовий текст для цього — пергаментний кодекс SKB В 58 з другої половини 1340-х., вид. H. S. Collin —C.J. Schlyter//SGL І (1827). — С. 299 = франц, перекл. L. Beauchet, Loi de Vestrogothie. — Paris, 1894. — Ce. 433—434; Hkr III (IF 28). — Ce. 225, 263; історичний додаток до Heidrekssaga, ed. C. C. Rafn в AR І. — Сс. 210—211; ed. Tolkien, The Saga of King Heidrek the Wise. — London, 1960. — Ce. 59—63; список шведських королів, опублікований також у J. Langebek. Scriptores І. — Kbh, 1772. — С. 12.

¹⁹ Браун. «Кто был». — Cc.. 141 —152.

²⁰ Браун. «Кто был». — Сс. 139, 144.

²¹ Див. Foote—Wilson. Achievement. — С. 128.

²² Браун. «Кто был». — Сс. 144—145.

²³ Адам Бременський. Gesta, ed. Trillmich. — Кн. III. Z Schol 84 (85). — С. 396 = Gesta/Tschan. — С. 159.

²⁴ Браун. «Кто был». — Сс. 144—145. Пор. von Friesen, Fv 5 (1910). — С. 207, котрий з тієї самої причини заперечує ідентифікацію Брауна.

²⁵ Звичайно ім’я сина не було у скандинавів таким самим, як і в батька.

²⁶ Gesta, ed. Trillmich. — Кн. III, § 53, і Z Schol 84 (85). — С. 396 = Gesta/Tschan. — Сс. 159—160.

²⁷ Ф. Браун. «Кто был». — С. 141.

²⁸ Див., прим., U 540 і So 279.

²⁹ Адам Бременський. Gesta, ed. Trillmich. — Кн. IV. V Schol 140 (136). — С. 470: Nuper autem cum rex Sueonum Christianissimus Anunder Sacrificium gentis Statutum nollet demonibus offere, depulsus a regno dicitur a conspectu concilii gaudens abisse, quoniam dig- nus habebatur pro nomine Jesu contumeliam pati» (= Англ, перекл. Tschan, с. 208).

«Коли не так давно найхристиянський король шведів Анундер не захотів офірувати демонам призначену людську жертву, то кажуть, що, будучи скинутим, забрався геть від засідання ради, тішачись, що обрав краще стерпіти ганьбу в ім’я Христа». Я не бачу підстав ідентифікувати Анундера з королем Інґі І, хоча багато вчених, зокрема Бруно Шмайдлер (Schmeidler), це роблять; див. його Hamburg—Bremen und Nordost Europa vom 9— 11 Jahrhundert. — Leipzig, 1918. — C. 313.

³⁰ Всю цю Інформацію наводить Адам Бременський — Gesta, ed. Trillmich. — Кн. ПІ. Z Schol 84 (85). — С. 396 = Gesta/Tschan.

— С. 159. Гакон з’являється з епітетом rodhe, «червоний», і мав би правити тринадцять років; див. список, доданий до Вестйотського закону, ed. H. S. Collin — C. J. Schlyter// SGL (1827).

— С. 299. Про Гакона див. також Hkr III (IF 28). — С. 225, і список шведських королів у πp.: J. Langebek. ScriptoresrerumDani- carum І. — С. 121: «Catalogue regum Sueciae ab Olavo Skoetkonung ad Valdemarum» (напис, бл. 1250), ed. Е. M. Fant, Scriptores rerum Suecicarum medii aevi, I: 1 (Uppsala, 1818), № 7. Cc. 16—17; U 513 і 540.

³¹ «Кто был». — Сс. 148—149. Відносно дальшої інформації про Свейна (Blot-Sveinn) див. також Hkr III (IF 28). — С. 263, а також історичний додаток до Heidrekssaga (вид. C. C. Rafn, у AR І. — С. 210; вид. Tolkien. — Сс. 62—63).

³² Історичний додаток до Heidrekssaga вид. C. C. Rafh, у AR І. — С. 211 = вид. Tolkien. — С. 63; див. W. Dworzaczek, Genealogia, табл. 35.

³³ Адам Бременський. Gesta, ed. Trillmich. — Кн. III, § 16 (15). — Сс. 344—346, і кн. IV, C. Schol 123 (119). — С. 456 = Gesta/Tschan.

— Сс. 126—127, 200. Одну неточність у праці Брауна можна тут виправити. Раґнгільд з U 540 була не дружиною Інґвара («Кто был». — С. 148), а його матір’ю; напис це ясно подає.

Хронологічна таблиця королів Швеції, а також Уппсали та Західного Йотланду за період 1051 —1112 рр. може бути реконструйована таким чином:

f]puMim^tcu 833

Таблиця 19. Шведські королі, 1051—1112.

³⁴ //ANF 90. — Cc. 19—29.

³⁵ В. Ф. Минорский //Acta Orientalia Hung 3 (1953). — Се. 207— 209; Minorsky. Studies in Caucasian History (London, 1953); Minorsky, A History of Sharvan and Darband in the IOth—Ilth Centuries (Cambridge, Eng., 1958). Див. рецензію Б. H. Заходера в його «Каспийском своде сведений о восточной Европе» II (1967). — Cc. 173—180.

³⁶ И ANF 90, особл. — Се. 28—29.

³⁷ // ANF 90, особл. — Се. 24—26. Див. також с. 478.

³⁸ Minorsky. Studies in Caucasian History, с. 4; Minorsky, A History OfSharvan, c. 3.

³⁹ Minorsky. Studies in Caucasian History. — C. 4.

⁴⁰ Minorsky. AHistory of Sharvan. — C. 122.

⁴¹ Minorsky. Studies in Caucasian History. — C. 125.

⁴² Один такий дружинник Маймуна мав новгородське ім’я Валіт ( л b’ld; під роком 378/988: араб, текст. — С. 7 = англ, переклад. — С. 29, і під роком 380/990: араб, текст. —С. 19 = англ, переклад. —С.46). Новгородську форму відкрив Б. Н. Заходер в «Каспийском своде» II. — С. 178.

⁴³ Див. Minorsky H BSOAS 14 (1952). — Ce. 221—238.

⁴⁴ Minorsky. Studies in Caucasian History. — C. 114. — Прим. 2. 27 7-142

³⁴ Див. ПВЛ, ред. Лихачова, І. — С. 83 (під роком 6496/988).

Cc. 99—101 (під роками 6530/1022; 6531/1023; 6532/1024 6541/1026). ’

³⁵ ПВЛ, ред. Лихачова, І. — С. 101; однак правильну дату загибелі Мстислава слід шукати в Іпатіївському літопису, ПСРЛ, II², ред. О. О. Шахматов. — Кол. 138.

³⁶ Арабський текст A, ed. Minorsky. Studies in Caucasian History, § 10 = С. *11, p. 14 — С. *12, р. 1; § 11 = С. *12, р. 4 — р. 6; арабський текст В, ed. Minorsky. History of Sharvan, § 15 = С. *9, p. 6 — р. 13; § 15 bis = C. *9, р. 13 — р. 21; арабський текст С, ed. Minorsky. History of Sharvan, § 38 = С. *21, р. 2 — р. 12.

³⁷ Перекл. Minorsky. Текст A: Studies in Caucasian History, § 10 = с. 17; § 11 = с. 17; тексти В і С: History of Sharvan, § 15 = Ce. 31—32; текст С: § 38 = с. 47.

³⁸ Я поділяю думку Мінорського щодо цього; див. Studies in Caucasian History. — C. 77.

³⁹ Jansson H Vastmanlands fornminnesforenings arsskrift 28—29 (1940—1941). — Ce. 1—8.

^5, Jansson // Fv 41 (1946). — C. 265.

52 Arne H Fv 41 (1946). — Ce. 290—305.

53 Vs 1—2. — Ce. 7—9.

54 Див. R 183 = Мел 13.

55 Давньотюркське (рунічне письмо): напис Кюль Тігіна (731), IE 31; согдійські форми див: Ilya Gershevitch, AGrammar of Manichean Sogdian. — Oxford, 1961. — С. 18 (§ 132).

56 Давньотюркське (маніхейське письмо): Annemarie VonGabain und Werner Winter. Tiirkische Turfan-Texte IX. — Berlin, 1958. — С. 5; согдійське: I. Gershevitch. Grammar. — C. 37 (§ 230).

57 Давньотюркське (рунічне письмо, VIII ст.): В. Котвич і А. Самойлович // Rocznik Orjentalistyczny 4. — Львів, 1928: E 23 (с. 104). Qutadγu Bilig (1069) досі зберігає найдавнішу форму з кінцевим ∕z∕: арабське письмо / Ферганський рукопис (XIII ст.), факс. вид. (Стамбул, 1943). — C. 55, p. 8: ylnkwzwn (пор. с. 40,

p. 8: ynklwz) = уйгурське письмо / Гератський рукопис (843/ 1439 н. е.), факс. вид. (Стамбул, 1942). — С. 23, р. 26: y^,lγwz, але в пізнішому манускрипті в уйгурському письмі також з’являється форма з ∕s∕: с. 32, р. 3: p^,Iywswn.

58 Давньотюркське (рунічне письмо): напис Тонюкука (бл. 716), р. 31; щодо середньотюркського (арабського письма) див. прим., Mahmud al Kasgari (бл. 1075 p.), Divan Iugat at-Turk, факс. вид. В. Atalay. — Ankara, 1941. — С. 300, р. 3: υ∏;, barsun.

59 Давньотюркське (уйгурське письмо): Tiirkische Turfan-Texte VII, ed. G. R. Rachmati. — Berlin, 1936. — № 28, р. 46. — С. 40; «Altun yaruq». — С. 62, р. 11 = ред. С. Е. Малов. Памятники древнерусской письменности. — М. — JI., 1951. — С. 172.

60 Середньотюркське (латинське письмо): Codex Cumanicus (бл. 1300 р.), факс. вид. Kaare Gronbech. — Kbh, 1936, fol. 46а, р. 29.

61 Давньотюркське (маніхейське письмо): Tiirkische Turfan- Texte III, ed. W. Bang and A. v. Gabain. — Berlin, 1930, р. 140 (с. 16 = факс. III).

62 Середньотюркське (латинське письмо): Codex Cumanicus, факс. вид. К. Gronbech. — f. 71а, р. 8.

63 Hieronymi Megiseri. Institutionum Linguae Turcicae... Liber Quartus... Dictionarium Turcico-Latinum. — Leipzig, 1612. — С. (2): agus «os, oris».

64 Itinerarium Willelmi de Rubruc, ed. P. Anastasius van den Wyn- gaert H Sinica Franciscana I. — Florence, 1929. — C. 320.

65 Передруковано з праці: John F. Baddley. Russia, Mongolia, China I. — London, 1919, карта до c. CXXII.

66 Для загальної орієнтації див. Wilhelm Barthold. Turkestan down to the Mongol Invasion, 2d ed. — London, 1928. — Ce. 233—234, 261—264, 277—279; C. ∏. Толстов. По следам древнехорез- мийской цивилизации. — М. — Jl., 1948. — Cc. 221—273.

67 Al-Maqdisi, вид. М. J. de Goeje И BGAIII. — Leiden, 1906. — Се. 286—287.

68 Про цю державу див. працю Пріцака И Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S. 2: 2(4) (1952). — Ce. 279— 292.

69 Напад русів зафіксовано під-роком 6473/965 в ПВЛ, ред. Лихачов, І. — С. 47: «Пішов Святослав на хозар. Прочувши про те, хозари виступили супроти з князем своїм, каганом (давньо- тюрк. qaγan).BθH∏ зійшлися в битві, переміг Святослав хозарів, і взяв город їхній Білу Вежу (Sarkel). І ясів (аланів) переміг, і касогів (черкесів)». Тут у Новгородському І літопису є дуже важливе Доповнення: «і примусив їх [тобто ясів і касогів] дань платити Києву». Див. про цей пасаж у Лихачова в ПВЛ II, с. 311. Звідси стає очевидно, що торговельні центри та шляхи біля черкесів/ касогів (тобто Тмуторокань) і ті, що дотикалися до аланів/ясів (тобто річка Терек з портом у Семендері), стали частиною Київської держави. Арабський географ Ібн Гавкал (Ibn Hawqal) (бл. 367 р. г./ 977 р. н. е.) згадує про зруйнування Хозарського царства Руссю тричі (ed. J. H. Kramers. — Leiden, 1938. — Cc. 15_j 392, 393). Див. англ, переклад цих фрагментів у праці: D. М. Dunlop. The History of the Jewish Khazars. — Princeton, 1954. —- C. 242; див., зокрема, се. 242—246, де представлено суперечку з датуванням нападів Русі Ібн Гавкалом. Ібн Гавкал вказує на три хозарські міста, зруйновані Руссю, наголошуючи особливо на захопленні Руссю Семендера (ed. J. H. Kramers. — С. 393).

70 Напад оґузів 354 р. r.∕965 р. н. е. зафіксований арабським істориком Ібн Міскавайгі (IbnMiskawaihi) (п. 421 /1030 р.). Він пише: «Прийшли новини про те, що тюрки (al-atrak, тобто тюрки-оґузи) вторглися на територію хозарів. Хозари заблагали допомоги у хорезмійців (ahi Khwarizm), які відмовили їм, сказавши: «Ви — іудеї; якщо бажаєте нашої допомоги, мусите стати мусульманами». Зрештою всі хозари погодилися прийняти іслам, за винятком їхнього короля (malik)». Див. D. S. Maigoliouth. The Eclipse of the ‘ Abbasid Caliphate. — Oxford, 1921; араб, текст II. —С. 209 = англ. пер. V/2. —С. 223.

71 Див. примітку 69.

72 Згідно з арабським мандрівником Абу Гамідом аль-Ґарнаті (AbuHamidal-Garnati), коли він приїхав у 525 р. г./ПЗІ р. н. е., місто Sxsyn/Саксін, колишня столиця хозарів у гирлі річки Волга, перебувало в руках союзу «сорока оґузьких племен» (⅛3⅛∙j⅛^, j*⅛ ). Див. Cesar Е. Dubler. Abu Hamid el Granadino у su Relacion de viaje рог tierras Eurasiaticas. — Madrid, 1953, араб, текст. — С. 5.

73 Про «новий» інтерес оґузів у порту Мангишлака /Man- Qislaγ∕Siyah-kOh повідомляє аль-Істахрі (al-Istakhn) (бл. 951), ed. М. J. de Goeje. — Leiden (репринт 1927). — С. 219. Автор «Hudud al-‘Alam» (372 р. г. / 982 р. н. е.) вже називає оґузів мешканцями регіону «Siyah-kuh: орда тюрків-оґузів, що встановили тут податок (duzdi) на суші й на морі», факс. вид. В. Бартольд (Л., 1930), 3.5b = англ, переклад V. Minorsky, Hudud al- ‘Alam (London, 1937), с. 60. Для аль-Кашґарі (бл. 1074 р.) Man- Qislaγ вже є «географічною назвою в країні оґузів» (bi-bilad al guzziya), факс. вид. В. Atalay. — С. 234, 1.6. Великий хорезмський учений аль-Біруні (аІ-Вїгйпї) у своему «Qanun» (412 р. г./1030 р. н. е.) визначає «гору Банхішла» (Banxislaγ∕Man-Qislaγ) як «порт оґузів», ed. М. Krause, S. H. Barani, et al., Canon Masudicus. — Hyderabad, 1954—1956. — 1. — С. 575 = рос. переклад П. Г. Булгакова і Б. А. Розенфельда, Бируни: Избранные произведения. — Т. 1. — Ташкент, 1973. — С. 470.

74 Див. ПВЛ, ред. Лихачов. I. — С. 252, і С. П. Толстов, По следам... — Cc. 252, 255—256, а також мапу на с. 254.

75 Див. al-Maqdisi (375—387 р. г. / 985—997 р. н. e.), ed. de Goeje (BGA III), с. 361.

⁷? Див. С. П. Толстов. По следам... — Cc. 223—233; його представлення хозарсько-хорезмських політичних зв’язків і програм певною мірою перебільшене, але досить корисне. Щодо караханідів див. О. Pritsak//Der Islam 31 (1953—1954). — Cc. 17— 68..

⁷⁷ Див. W. Barthold. Turkestan. — С. 147.

⁷⁸ Про ґазнавідів див. Clifford Edmund Bosworth. The Ghazna- vids. — Edinburgh, 1963.

⁷⁹ В епоху Золотої Орди (бл. 1240—1400 рр.) існувало два центри: політична столиця на Волзі — Сарай, і культурний центр — Хорезм. Термін «хорезмська тюркська мова» часто застосовується вченими для визначення ісламської тюркської літературної мови, що культивувалася там у ті часи. Див. Janos Eck- mann 11 «Philologiae Turcicae Fundamenta» I. — Wiesbaden, 1959. — Ce. ИЗ—137 (мова) і II (1964), се. 275—296 (література).

⁸⁰ Детальніше про це див. Barthold. Turkestan, Index, s. v., і Bosworth, Ghaznavids, Index, s. v.

⁸¹ Щодо UIax Маліка див. О. Pritsak, «Decline» (див. прим. 68). — Се. 289—290.

⁸² Згідно із Гардізі (бл. 1050 р.), вид. В. Бартольд у праці «Туркестан в эпоху монгольского нашествия». — C∏6., 1898. — С. 13. Див. також О. Pritsak, «Decline» (див. прим. 68). — Ce. 288—289.

⁸³ ПВЛ, ред. Лихачов. — 1. — С. 101.

⁸⁴ Никонівський літопис, ПСРЛ. — Спб., 1862. — С. 79; В. Н. Татищев. История российская. IV. — М. — Л., 1964. — С. 147.

⁸⁵ Ed. Dr. Ghani — Dr. Fayyaz. — Teheran, 1324 (1945). — C. 463.

⁸⁶ Назва ^,nvs, «уруси» — це тюркське запозичення перською мовою, де, на відміну від тюркської, плавний звук (р) може стояти на початку слова. Байгакі (Bayhaqi), який сам не бачив кораблів урусів, не каже, скільки багато їх було. Але він пише, Що вони з’явилися «зусібіч», тож тридцять кораблів, про які повідомляється в «Yngvars saga vi?fQrla» (див. передмову Е. Олсона до його видання «Yngvars saga», се. XCIV—XCVIII), не є перебільшенням; це може бути навіть применшення.

⁸⁷ У тексті CJ, безперечно, неправильне.

⁸⁸ Класичний опис Каспійського моря (Bahr al-Khazar) і навігації на ньому зробив аль-Істахрі (бл. 930—951), ed. de Goeje

(BGA I). — Leiden, peπp. 1927). — Ce. 217—227. Пор. також

G. de Strange. The Lands of the Eastern Caliphate. — Cambridge, 1905. — Ce. 172—184, 364—381), і Konrad Miller, Mappae Arabicae IV. — Stuttgart, 1929, зокр. Додаток, № 16 («Kaspisches Meer»).

⁸⁹ У своїй географічній енциклопедії аль-Якут ар-Румі (al-Jaqot ar-Rumi) (621 р. г. / 1224 р. н. е.) так каже про Man-QiSlay (вид. F. Wiistenfeld, IV. — Leipzig, 1869.—С. 670): «...неприступна фортеця на хорезмійському кордоні. Вона розташована між Хорезмом, Саксіном (Saqsin, у гирлі Волги) і землею русів (nawahi ar-Rus)». Отож зрозуміло, що присутність русі на Каспійському морі (тобто в порту Семендері) була загальновідома мусульманам після вторгнення русі (згідно з фактами IX— XI ст.).

⁹⁰ Про це див. Minorsky, Hudud al-*Alam. — С. 193.

⁹¹ Ta*rikh-i Bayhaqi, ed. Ghani — Fayyaz. — Се. 689—690.

⁹² На відміну від печенігів, оґузи (ПВЛ називає їх торки, тобто тюрки) ніколи не робили наскоків на території Русі; після того, як кипчаки (половці) підкорили територію оґузів (6л. 1050 р.) багато хто з них покинув батьківщину і поступив на службу до князів Русі (головно київських), що стали відомими під іменем «чорних клобуків».

⁹³ Див. Wessen. Historiska Tuninskrifteг. — С. 31.

⁹⁴ Svinegams kyrka. Asunda hd; Jansson. The Runes of Sweden. — С. 43.

⁹⁵Taκe саме припущення зробив набагато раніше Янссон // Fv41 (1946). — Cc. 260—265.

⁹⁶ У напису названо також і Торстейна (?orst?inn) і Ейстейна (Oystaeinn), синів Альвгільд (Alfhildr), серед загиблих; а проте ми не маємо свідчень про те, що вони брали участь у поході Інґвара.

⁹⁷ На камені міститься стисла формула про участь у поході Інґвара; Еліас Вессен, видавець, розшифрував її блискуче (So,

с. 352; nop. R, 104).

⁹⁸ Пор. Olson. Yngvars saga vi?fqrla. — С. 63. — № 23.

⁹⁹ Див. сс. 473—479 цієї праці щодо причин, чому ці камені могли належати до каменів Інґвара.

¹⁰⁰ Von Friesen H NK VI. — С. 178.

¹⁰¹ Пор. Erik Brate, Svenska runristare. — Сс. 66—69, 91—92, 125.

^,°² So 9, 96, 105, 107, 108, 131, 173, 179, 254, 277, 279, 281, 287, 320, 335, 360.

∣w U 439, 644, 654, 661, 778, 785, 837, 1143.

їм U 513, 540.

їм Vs 1—2.

'««Vs 18.

і” Vg 184.

|« Og 145, 155.

і” So 277, 281; U 837; Og 145.

"о So 96, 107, 108.

'" So 281, 287, 335, 279 (пор. So 179).

¹¹² So 105.

¹¹³ So 277; пор. So 335 (Holmstaein).

¹¹⁴ U 439, 644/654, 661.

^llj U 778.

"⁶U 837.

^1.7 So 173, 254.

^1.8 So 131, 173,320,360.

So 9, 173 (загинув разом з батьком).

¹²⁰ U 1143.

¹²¹ U 785.

¹²² Vs 1—2, 19.

¹²³ Og 15.

¹²⁴ Og 145.

¹²⁵ Vg 184.

¹²⁶ Ed. Olson.— С. 12.

¹²⁷ So 105, 116; U 29, 329, 330, 331, 332, 623, 785. Приблизні дати окремих каменів такі: U 623 = бл. 1040 p.; So 105; U 785 = 1041 p.; So Ц6 = після 1050 p.; U 329 —U 332 (Φoτa∕Fδtr) = 1060 p.; U 29Торбйорна скальда (?orbiom skald) = після 1070 p.; див. Brate, Svenska runristare. — Cc. 69—72; nop. U 2. — С. 149.

¹²⁸ Дуже ймовірно, що його брат Гудмунд (Gudmundr)₁ котрий успадкував Тіллінґе (окр. Осунда; U 785), був учасником Інґварового походу; він загинув у Серкланді (han uar? tu?r а srklant), тобто на ісламському сході.

¹²⁹ Інґа замовила три камені ( U 329, 331—332) і міст (U 330) У пам’ять про її чоловіка, Раґнфаста (Ragnfastr) зі Chottcth₁.з написами, зробленими різьбярем рун Фотом (Fδtr) «після 1050 р.»; див. vonFriesen,«Runoma»//NKVI(1933). — С.219; nop. S.Gardell. Gravmonument. — Cc. 66—77.

¹³⁰ «Своєрідний ланцюг успадкувань зафіксовано на розписаному рунами камені в Гіллерсьйо (Hillersjo); [= U 29. — О. П.], де від подорожнього вимагається також «витлумачити руни» —- гада гипит: «Витлумач ці руни. Пізніше вони мали сина, перш ніж Ґейрмунд (GaeiRmund) потонув. Невдовзі син помер. Тоді вона мала чоловіком Ґудріка. Він... (прогалина бл. 25 рун). І в них були діти. Вижила одна дівчинка; її назвали Інґа. Раґнфаст (Ragnfastr) із Сноттсти одружився з нею. Згодом він помер, а тоді — і їхній син. І мати [Інґа] одержала синову спадщину. Згодом Інґа побралася шлюбом з Ейріком. Опісля вона померла. Тоді Ґейрлауґ (GaeiRlaug) взяла спадщину після Інґи, своєї дочки. Торбйорн скальд вирізьбив ці руни». (Jansson. Runes of Sweden. — Ce. 76—77).

¹³¹ Камінь, що належить «школі» різьбяра рун Фота. Пор. U3. — С. 92, стосовно U 643.

¹³² Слово askalat витлумачують як помилкове написання слова *estlat< *?istaland (nop. U 439, M 77 = Мел 78) «Естланд». На мою думку, одначе, радше в тексті було випущено помилково руну г, а тому слово слід читати a s[r]kalat[i] «у Серкланді».

¹³³ Щодо терміна h?lfningR «полк», «військове об’єднання» див. Olson. Yngvars saga vi?fqrla. — С. 64.

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

¹ Е. Брате датує цей камінь X ст.; див. R 64.

² Van Friesen // «Upplands fornminnesforenings tidskrift 26 (1910). — Ce. 11—19; Wessen в U 2. — Ce. 140—147.

³ Докладніше про це див. у п’ятому томі цієї праці.

⁴ Jansson // Meddelanden fran Ostergotlands och Linkopings stads museum (1960/1961). — Ce. 219—237, та H Early English and Norse Studies Presented to A. Smith. — London, 1963. — Ce. IlO—119.

⁵ Щодо ролі фризів у балтійській торгівлі див. с. 251 цієї праці.

⁶ Elis Wadstein. «Friesische Lehnworter im Nordischen». — Uppsala, 1922. — С. 4.

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ

¹ Вид. і переклад: RudolfMeissner. LandrechtdesKonigsMagnus Hakonarson. — Weimar, 1941 11 Germanenrechte: (Neue Folge, Abtei- lung: Nordgermanisches RechtI). — XXVIII+426 сс. Раннє видання було включене до // NGL (див. прим. 8) II. — Chria, 1848. — Cc. 1-178.

’Новий християнський закон розробив архієпископ з Нідароса Йон Молодший (Jon den yngre, 1267—1282). Його було опубліковано Р. Кайзером — П. А. Мунком // NGL II. 1848. — Cc. 339—386. Див. також Nyere Christenret короля Маґнуса в тому самому корпусі // NGL II. — Cc. 291—338.

³ Обидва кодекси було включено до відповідних серій, SGL (див. прим. 19), текстове вид. К. Й. Шлітера і факс. вид. в // CCSMA (див. прим. 19). Тож Landslag (Codex iuris communis Sueciae Magnceanus) з’явився як X т. // SGL (Lund, 1862). — CII + 459 се. + 2 табл., і як I т. /•/ CCSMA (вид. Henrick Cornell [Kbh, 1943]. — XLVI + 246 cc.; з пергам. рукопису SKB В 172); Stadslag (Codex iuris urbici Magnceanus) було включено як XI т. до // SGL (Lund, 1865). — CV + 490 се. + 2 табл. і як IV т. до // CCSMA (вид. Nils Ahnlund (Kbh, 1944). — XI + 240 cc.; з пергам. списку SKB В 154).

⁴ Hkr I (IF 26). — С. 163 = Hkr/Hollander. — С. 104. Пор. також Hkr I (IF 26). — С. 86 = Hkr/Hollander. — С. 53.

⁵ Окремі дані щодо Язичницького закону (he?nalag) в Уппланді (закону юриста Віґер спа (Viger spa, compositor Iegum)); у Вестра Йотланді (he?na lag юриста Лумбера) і в Ісландії (Закону Ульвйота) можна знайти у передмові Даґа Стрьомбека (Strom- back) до // CCSMA XIV (1960). — Ce. XXXV-XXXVL

⁶ Про діяльність Гавліді Массона (Hafli?i Masson) див.: Ari. Islendingabok, вид. Benediktsson (IF 1:1). — С. 23. Пор. також Turville-Petre, Origins of Icelandic Literature. — Oxford, 1967. — C. 80.

⁷ Про норвезькі провінційні закони див. AbsalonTaranger. Udsigt over den Norske retshistorie I. — Chria, 1898. Пор. також передмову Laurence М. Larson-a до його «Earliest Norwegian Laws». — New York, 1935.-Ce. 3—31.

’ Скорочене NGL. П’ятий том містить у собі глосарій до давньонорвезьких законів, упорядкований Еббе Герцберґом (Hertzberg) за допомогою Густава Шторма. — Chria, 1895. — Cc. 57—834 і сс. 854—864.

’ Trygve Knudsen // KHL V (1960). — Cols. 559—565.

¹⁰ Hkr I (IF 26). — С. 163 = Hkr/Hollander. — С. 104.

" Trygve Knudsen //• KHL IV (1959). — Cols. 656—661.

¹² Hkr I (IF 26). — С. 163 = Hkr/Hollander. — С. 104.

^lj Didrik Arup Seip // KHL II (1957). — Cols. 149—150.

¹⁴ Див. L. М. Larson. The Earliest Norwegian Laws. — New York, 1935.— C. 7.

^,5 Trygve Knudsen H KHL III (1958). — Cols. 526—528.

¹⁶ Див. прим. 4.

¹⁷ // NGLI(1846).—C. 26; англ. nep. Laurence М. Larson. — C. 71; нім. пер. Meissner. — С. 42; nop. AR II. — С. 456.

¹⁸ Про шведські провінційні закони див.: Ludovic Beauchet. «Les sources du droit Suedois jusqu’au XV^е siecle» у його «Loi de Vestrogothie». — Paris, 1894. — Ce. 1—127; див. також Elias Wessen. Svenskt Iagsprak. Sthlm, 1965.

¹⁹ Скорочене // SGL. На додаток до глосаріїв у кожному томі SGL, у

т. 13 вміщено Glossarium ad Corpus iuris Sueo-Gotorum antiqui, упор. C. J. Schlyter (1877), LIV ÷ 818 се. Найважливіші давньошведські пергаментні списки тепер доступні у відтвореній фотоспособом 20-том- ній серії 11 «Corpus codicum Suecicorum medii aevi» (Kbh, 1943—1967), вид. Elias Wessen; кожна книжка споряджена передмовою як шведською, так і англійською мовами (абревіатура — H CCSMA). Вартим уваги перекладом давньошведських законів сучасною шведською мовою (ed. Ake Holmback — Elias Wessen) з вичерпною передмовою до кожного закону є // Svenska Landskapslager, tolkade och forklarade for nutidens Svenskar, 5 тт. — Sthlm — Uppsala, 1933— 1946 (скор. H SLL).

²⁰ Wessen И CCSMA 17. — Kbh, 1964. — Ce. XXXVI-LXIII; Gerhard Hafstrom // KHL II (1957). — Cols. 623—626; див. також передмову до т. II, ч. 1 (1936) SLL. — Ce. XXV-XL.

²¹ Факс. Вессена 11 CCSMA, XVIL-Kbh, 1964. —LXIII+ IlOcc.

²² Dalalagen був виданий К. Й. Шлітером H SGLV (1841) як список. А його видання «Vastmannalagen»; шведський переклад // SLLIL 1 (1936). — 113 се.

²³ Dag Stromback // CCSMA XIV (1960). — Ce. XXIV—XXXVII; Wessen H SLL Ll (1933). — Ce. XXXVIII—XLV

²⁴ Holmback and Wessen H SLL L 1 (1933). — C. XVL

²⁵ Факс. Штрьомбека H CCSMA XIV (1960). — XXXVII + 246 се.

²⁶ Вид. Schlyter // SGL III (1834). — LXXXIII + 456 cc., 3 рі; швед, перекл. // SLL І: 2 (1934). — 216 се.

²⁷ Wessen H CCSMA IX (1948). — Ce. XXI—XXIX; т. с. авт. Передмова // SLL IIL 1 (1940). — Ce. XI-XLIIL

²⁸ Факс. Вессена H CCSMA IX (1948). — XXIX + 192 се.

²⁹ Вид. Schlyter H SGL IV (1838). LV + 338 се. + 2 pl.; швед, перекл. H SLL IIL 1 (1940). — 1 — 258 се.

³⁰ Wessen 11 CCSMA XX (Kbh, 1967). — Ce. XXX—L; Wessen, Передмова // SLL II (1936). — Ce. XL—L.

3' Wessen H CCSMA XX. — С. XXXV.

³² Факс. Вессена. CCSMA XX (1967). — 1 + 68 сс.

³³ Вид. Schlyter И SGL V (1841), XLV + 357 сс. + 2 pl.; швед, перекл. И SLL IL 2 (1936). — 181 сс.

³⁴ Axel Nielson И CCSMA VIII (1948). — Ce. XLVII-LXXXII; Gerhard Hafstrom И KHL VII (1962). — Cols. 233—235; Wessen, Introduction И SLL II (1940), сс. XLIII-LXIX.

³⁵ Факс. вид. Нільсона И CCSMA VIII (1948). — LXXXII + 158 сс.

³⁶ Вид. Шлітера//SGLVI (1844). — Сс. 1—93;шведськ. перекл. SLL III: 2 (1940). — Сс. 259—413.

³⁷ Wessen И CCSMA XII (1950). — Ce. XXVII—XLIII; того самого автора. Передмова И SLL V (1946). — Ce. XI—XXXVII.

³⁸ Факс. вид. Вессена // CCSMA XII (1950). — XLIII, 156 сс. До видань також включено копію священика Відгема 1315 року, що містить Lydekini excerpta et annotationes від 1300 р. (ці витяги пов’язані з пізнішим Вестйотським законом) і так звані три Вестйотські списки (fols. 48—52а) вестйотських законодавців, королів Швеції й єпископів Скари. «Ці фрагменти [датовані прибл. 1240 р.], — пише Вессен, — є найдавнішим викладом шведської історії, знайденим у нашій літературі» //CCSMAXII.— Ce. XXXI—XXXII. Як Lydekini excerpta, так і Вестйотські списки переклав французькою Л. Боше (L. Beauchet. — Сс. 407—426: «Lyde- kini excerpta»; — Ce. 427—447: «Incerti auctoris variae annotationes»).

³⁹ Вид.: H. S. Collin — C. J. Schlyter H SGL I (Sthlm, 1827). — CC. 1—74. Нове видання для студентів підготував Еліас Вессен, Aldre Vastgotalagen (Sthlm, 1954) // Nordisk Filologi, series A, Text 9. — XIV + 53 сс. Перекл. шведськ. мовою// SLLV (1946).—Сс. 1— 200. Про переклади англійською, французькою (L. Beauchet. — Сс. 131—267, «Codex antiquior») і німецькою мовами див. с. 498.

⁴⁰ Adolf Schiick. «The Later Vastgota Law and the Bjarkoa Law»// CCSMA VI (1946). — Ce. XXXVIII—LXXIV. Щодо «Lydekini excerpta» див. примітку 42.

^4, Факс. вид. Шюка И CCSMA VI (1946). — XLVI + 252 сс.

⁴² Вид.: Collin and Schlyter И SGL I (1827). — Сс. 75—253; Сс. 256—281 (Lydekini excerpta). Перекл. франц, мовою: L. Beauchet — Сс. 269—406 (Codex recentior).

⁴³ Wessen. Introduction И SLLI (1933). — Ce. XXV—XXXVII; див. також того самого автора И CCSMA XII (1950). — С. XXXVIII.

⁴⁴ На жаль, цей кодекс не увійшов до CCSMA.

⁴⁵ Вид.: Collin and Schlyter// SGL II (1830). — XXXI + 430 сс. ÷ 4 рі. Перекл. шведськ. мовою: // SLL I: 1 (1933). — 245 сс.

⁴⁶ Gerhard Hafstrom H KHL XVI (1971). — Cols. 309—311; Wessen, Introduction H SLL V (1946). — Ce. LXXV-XCL

⁴⁷ На жаль, вони не ввійшли до И CCSMA; Smilandslagen видав Шлітер//SGL VI (1844),— Cc. 95—110;перекл. шведськ. мовою: SLL V (1946). — Се. 421—449.

⁴⁸ Див. примітки 38, 39 і 42.

⁴⁹ // SGL I, ed. Collin-Schlyter (1827). — С. 28 = Wessen, Aldre Vastgotalagen. — Sthlm,1954. — С. 21 = перекл. англ, мовою A. Bergin. — С. 52 = перекл. франц, мовою L. Beauchet. — С. 181 = перекл. нім. мовою von Schwerin. — C. 26 = перекл. шведськ. мовою Е. Wessen // SLLV (1946), с. 78 (текст) і с. 89 (коментар); пор. ARIL—С. 457.

⁵⁰ Wessen // CCSMA V (1945). — Ce. XXVII-XLII; Wessen // KHL V (1960). — Cols. 601—602; Wessen, Introduction H SLL IV (1943). — Ce. LXIV-XCIX.

⁵¹ Факс. вид. Вессена // CCSMA V (1945), 50 fol.+ (2) cc.; ed. Schlyter//SGL VII (1852). — Ce. 1—93; перекл. шведськ. мовою: // SLL IV : 2 (1944). — Се. 203—322.

⁵² Факс, видання: Wessen H CCSMA V (1945), 32 fol.+ (1) c.; ed. Schlyter// SGL VII (1852). — Ce. 113—168.

⁵³ Вид.: Schlyter // SGLVII (1852). — Се. 169—218.

⁵⁴ Wessen // CCSMA V (1945). — С. XXXIX.

⁵⁵ Готландська та нижньоґерманська версії «Gutalagen» містять у кінці «Gutasaga».

⁵⁶ Скорочено //DGL. Найважливіші давньоданські пергаментні списки можна тепер знайти в серії//CCDMA, 10-томне видання: Joannes Brandum-Nielsen (Kbh, 1960—1973); кожен том має передмову англ, мовою. Названий переклад давньоданських провінційних законів сучасною данською мовою був виданий Еріком Кроманом—Стіґом Юулом (Erik Kroman — Stig Iuul): // Danmarks gamle Love paa Nutidsdansk, 3 томи (Kbh, 1945—1948; скорочено // DGLND); І—II томи — переклади; том III — коментарі.

⁵⁷ Про данські провінційні закони див.: Poul Johannes Jorgensen. Dansk Retshistorie [до XVII ст.], 3d ed. — Kbh, 1965); Е. Kro- man’s «Indledning» H DGLND I (1945). — Ce. I-XXXIV

^5, Johannes Brandum-Nielsen. Introduction // CCDMA III (1961). — Ce. VII—XV; Erik Kroman. Introduction H DGL I: 1 (1933). — Ce. I— CXLIX; Jens UlfJorgensen H KHL XVI (1971). — Cols. 81—83.

⁵⁹ Факс, видання: Brondum-Nielsen H CCDMA III (1961). — Ce. 1— 172; пергаментний кодекс GkS 3121, 4^o (Ce. 173—238) видрукувано в тій самій книжці. Кодекс Rantzovianus (Королівська бібліотека, Копенгаген, Е. donat. var., 136, 4°; бл. 1430 p.), що містить у собі Skanske Iov і Сконський християнський закон, відтворив у репринтний спосіб Брендум-Нільсен // CCDMA VI (1964). — Ce. 1—160. Чотири інші стародавні списки Skanske Iov і Церковного закону Сканії (Ius ecclesiasticum Scanice) були відтворені Карлом Мартіном Нільсеном //CCDMA VII (Kbh, 1965).— XIX + 338 сс.

⁶⁰ Skanske Iov [Тексти І—III] видано: Johannes Brondum-Niel- sen, Svend Aakjaer//DGL І: 1 (1933). — Ce. 1—466. Перекл. данськ. мовою: Erik Kroman—Stig Iuul //DGLND І (1945). — Ce. 1—98; а також 111(1948). — Сс. З—57 (коментарі); перекл. швёдськ. мовою: // SLL IV: 1 (1943). — Cc. 1—202. Skanske kirkelov було видано: Svend Aakjaer — Erik Kroman // DGL І: 2 (1933). — Сс. 819—954. Переклад данською мовою Еріка Кромана — Стіґа Юула див. //DGLNDІ (1945). — Сс. 226—240, а також сс. 58—66 (коментарі). Перекл. нім. мовою: von Schwerin, SchwedischeRechte. — Сс. 199— 205.

⁶¹ Видання: (разом з парафразою Андерса Сунесенса —Anders Sunesons) Svend Aakjaer, Erik Kroman разом з Jorgen Olrik і Hans Raeder // DGL І: 2 (1933). — Сс. 467—954. Перекл. данськ. мовою: H DGLND І (1945). — Сс. 99—194, а також III (1948). — Сс. 58—66 (коментарі).

⁶² Див.: Peter Skautrup. Introduction // DGL V (1936). — Сс. І— LXXXVI. Peter Jorgensen. Introduction H DGL VI (1937). — Сс. І— XLV Erik Kroman. Introduction // DGLVII (1942). — Ce. I-LXV

⁶³ Видання: Kroman H DGL VII (1942). — Сс. 1—232; перекл.

данськ. мовою: H DGLND І (1945). — Сс. 197—245; і III (1948). — Сс. 67—80 (коментарі). Перекл. нім. мовою: von Schwerin. — Сс. 157—194. ^,

⁶⁴ Видання: Kroman // DGL VIII (1941). — Сс. 1—244; перекл. данськ. мовою: H DGLND І (1945). — Сс. 246—259, і III (1948). — Сс. 80—84 (коментарі).

⁶⁵ Видання: Kroman H DGLVIII (1941). — Сс. 245—442; перекл. Данськ. мовою: // DGLND І (1945). — Сс. 260—270, і III (1948). — Сс. 84—87 (коментарі).

⁶⁶ Видання: Kroman H DGLVIII (1941). — Сс. 443—504; перекл. Данськ. мовою: // DGLND II (1945). — Сс. 227—241, і III (1948). — Сс. 187—188 (коментарі).

⁶⁷ Див.: Kroman // KHL IV (1959). — Cols. 34—36.

⁶⁸Тексти 1—2, видання Peter Skautrup//DGL V (1936). — IV + 584 сс. (16 Kapiteltavler); тексти 3—5, видання: Mogens Lebech разом з Peter Jorgensen і Peter Skautrup 11 DGL VI (1937). — (2) + 578 сс.; перекл. данськ. мовою: // DGLND II (1945). — Ce. 1—132, і III (1948). — Сс. 88—132 (коментарі).

⁶⁹ Stig Iuul 11 KHL VIII (1963). — Cols. 50—51; Peter Skautrup, Introductions// DGL II (1933). — Сс.І—СХХХІІІ, і//DGL 111(1951). — Сс. І—LXXXV; Peter Jorgensen, Introduction // DGL IV (1945). — Ce. I-LVIIL

⁷⁰ Текст 1: NKS 295, 8°, видання: Peter Skautrup H DGL II (1933). VIII + 535 сс.; тексти 2—4, видання: Skautrup // DGL IlI (1951). — (4) + 416 сс.; тексти 5—6, видання: Стіґ Юул — Петер Йоргенсен H DGL IV (1945). — 396 сс. (+11 сс. Kapiteloversigt). У серії факсимільних видань//CCDMAвидрукувано шість пергаментних списків XIV cτ.: т. IX. Skautrup (1972). —XVI + 178 сс. (AM 286, 2°; AM 4, 4^o; AM 453, 12^o; т. X. Skautrup (1973). — X + 229 сс. (SKB C 37; SKB C 44); перекл. данськ. мовою://DGLND II (1945). — Сс. 133— 224, і III (1948). — Сс. 133—182 (коментар).

⁷¹ Див.: Erik Buus. Передмова // DGL, Додаток до IV (1961). — Ce. I-CCVL

⁷² Видання: Buus H DGL, Додаток до IV (1961). — Сс. 1—75.

⁷³ Видання: Peter Jorgensen // DGL, Додаток до IV (1961). — Сс. 77—426.

⁷⁴ Про ісландський національний закон див. дві праці Олафура Ларуссона: Yfirlit yfir islenzka rjettarsogu, 2d ed. — Rvik, 1932; O. Larusson. Log og saga.—Rvik, 1958 ; O. Larusson. «Gragas» // KHL V (1960). — Cols. 410—412. Олафур Ларуссон також зробив порівняння «Gragas» з двома ісландськими законами, запровадженими королями Норвегії, Jarnsi?a (1271—1273) і Jonsbok (1281): Gragas og Iogbcekurnar (Rvik, 1923).

⁷⁵ Hkr III (IF 28). — C. 31 = Hkr/Hollander. — С. 594; пор. GALII. — Сс. 207—209.

⁷⁶ Gragas І, видання: V. L. Finsen. — Ce. 22 = перекл. нім. мовою: А. Heusler. — Ce. 18—19. Пор.: Gragas II, видання: V. L. Finsen. — Ce. 26—27; Gragas III, видання: Finsen. — Ce. 23—24; 71—72; 116— 117; 166—167; 209—210; 249—250; 329—330.

⁷⁷ Islendingabok, видання: Jakob Benediktsson (= IF I: 1). — С. 18.

⁷⁸ Hungrvaka, видання: В. Kahle 11ASB XI. — Halle/Saale, 1905. — С. 92 = видання: Jonsson, в Byskupa sogur І. — Rvik, 1953. — С. 4.

⁷⁹ Frederic Macler // Revue de Thistoire des religions 87. — Paris, 1923. — Ce. 236—241.

⁸⁰ Magniis Mar Larusson H Studia Islandica 18. — Rvik, 1960. — Ce. 23—38.

⁸¹ G. Turville-Petre, Origins. — С. 80.

⁸² Turville-Petre, Origins. — С. 80. Пор.: Hans Kuhn, Das alte Island— Diisseldorf, 1971. — Ce. 42—44; 112—113.

⁸³ Diplomatarium Islandicum (скорочено DI) I. — Ce. 82—83; див. також с. 94 (рукопис 13, § 26); с. 126 (рукопис Е, § 26); с. 138 (рукопис F, § 24); с. 148 (рукопис G, § 26); с. 153 (рукопис H, § 26).

⁸⁴ Gragas I: 2, видання: Finsen. — Ce. 211—212.

⁸⁵ Див. перекл. нім. мовою: Heusler. — С. 434. На жаль, досі не існує перекладу Gragas англійською мовою.

⁸⁶ У деяких рукописах замість austr вжито слова erlendis (DI. — С. 94; С. 138; er-lendr, «закордонний»), orl?ndis (DI. — С. 126) або herlendis (DI. — С. 153); рукопис G містить / Storfvm herlendiss замість і Gar?um austr (DI. — С. 148).

⁸⁷ И NGL 1, ed. Keyser—Munch (1846). — Ce. 224—225 = англ, перекл., L. М. Larson. — New York, 1935. — Се. 354—355.

⁸⁸ Про закони острова Бірка див. И KHLI (1956). — Cols. 655— 661. Див. також Wessen // Namn och Bygd 11 (1923). — Ce. 135— 178; 13 (1925). —Ce. 39—60; Adolf Schuck// CCSMAVI (Kbh, 1946).

— Ce. XXXVII-XLVL

⁸⁹ Заснованому, згідно з джерелами, Олавом Трюґґвасоном

(995—1000). «[У 996 році] король Олав повернувся з армією до Нідаросса. Згодом він звів будівлі на березі річки Нід, постановивши, що тут має бути торгове місто. Він роздав людям клаптики землі для спорудження будинків і звів королівську резиденцію над маленьким фіордом. Восени він перевіз сюди, до зимової резиденції, всі меблі й провіант і утримував у цьому місці значні сили» (Hkr I [=IF 26]. — С. 318 = Hkr/Hollander. — С. 208)..

⁹⁰ Видання: Meissner, Stadtrecht (1950). — С. 356 = «Den ?ldre By-Lov eller Bjarko-Ret» // NGL І, видання: Keyser—Munch (1846).

— С. 312.

⁹¹ Див. перекл. нім. мовою Meissner, Stadtrecht (1950). — С. 357.

⁹² Видання: Ludvig Holm-Olsen, Utvalgte stykker av Konungs Skuggsia (Bergen, Oslo & Tromso, 1970), — C. 18 = перекл. англ, мовою: L. M. Larson. The King’s Mirror: Speculum Regale—Konungs skuggsja). — New York, 1917. — C. 81.

⁹³ Jalmari Jaakkola. Suomen Varhaishistoria: Heimokausi ja Kale- Vala-Kulttuuri (= Suomen Historia II), (Porvoo & Helsinki, 1956). — Ce. 334—346.

⁹⁴ Eino Jutikkala. A History of Finland. — New York, 1962. — C. 63.

⁹⁵ Jaakkola. Suomen Historia II (1956). — Ce. 334—335.

⁹⁶ Schiick H CCSMA VI (1946). — С. XXXVIII.

⁹⁷ Документ, автентичність якого ніколи не піддавалася сумнівам, — це копія пізнішого (бл. 1083 р.) заприсяжного свідчення; див. Turville-Petre, Origins. — С. 81.

⁹⁸ Видання: Jon Sigurdsson. DII (Kbh, 1857—1876). — С. 66 (рукопис А— GkS 1157, fol.; від прибл. 1250 р.); цей документ раніше було включено до вид. Keyser—Munch // NGL І (1846). — С. 438.

⁹⁹ Див. H CCSMA VI (1946). — Ce. XXXVII-XLVI.

¹⁰⁰ Див. // CCSMAIX (1948). — С. XXIV; CCSMAVI. — С. XXXIX.

¹⁰¹ Див. H CCSMAVI (1946). — C. XXIX-XLI.

¹⁰² Вид.: Schlyter H SGL IX (1857). — Се. 397—500 (Codex iuris urbici Scanioe) = перекл. шведськ.: Ebbe Kock // SLL IV (1943). — Се. 187—197 і се. 198—202 (коментар).

¹⁰³ Рудольф Майснер наголошує на консерватизмові Маґнуса Гаконарсона в його законотворчій діяльності. —Stadtrecht (1950).— Ce. XVII—XVIII.

¹⁰⁴ Йдеться про одного з членів команди чи про одного з купців. Щодо цього терміна див.: Meissner, Stadtrecht (1950). — Ce. XLII—XLIII та с. 259, примітка 3.

¹⁰⁵ Видання: Meissner, Stadtrecht (1950). — Се. 266, 268 = раніше виданий: Keyser — Munch // NGL II (1848). — Се. 276—277; пор.: AR II. — Cc. 456—457.

¹⁰⁶ Одна марка срібла дорівнювала двадцяти чотирьом ертуґам; див.: Cleasby — Vigfusson, Dictionary. — С. 768.

¹⁰⁷ Пор. нім. перекл.: Meissner, Stadtrecht (1950). -÷- Cc. 265, 269.

¹⁰⁸ Ella Lesser. Der Dane Claudius Clausson Swart. — Innsbruck, 1909. — Карти 1—3.

¹⁰⁹ Див.: E. Lesser. Der Dane Claudius Clausson Swart. — C. 189; nop. також: Matts Dreijer. Hauptlinge, Kaufleute und Missionare. — Mariehamn, 1960. — Ce. 62—70.

^1,0 Корпус правових норм, пов’язаних з суднобудівною промисловістю, морський закон (давньосканд.: Farmannalqg), вочевидь, з’явився як окрема правова система в країнах Балтійського моря не раніше XIV—XV ст. До того часу цей закон був складовою муніципального закону. Тож морський закон не можна розглядати тут відокремлено. Разом з тим слід наголосити, що середньовічний Ганзейський Готланд відіграв особливу роль у розвитку європейського морського закону. Його Codex iuris таг- itimi Visbyensis невідомого року (але, вочевидь, не пізніше XIV ст.) належить до трьох основних морських законів середньовічної Європи, разом з Jugements au roles d^,Oleron (острів, що лежить у Біскайській затоці, північніше гирла річки Жіронди) і Барселонського Consolat de mar (1494). Однак об’єднання, що правило Готландом, було не скандинавського походження, і в збережених версіях Codex iuris maritimi Visbyensis (нижньонімецькій, Готландській і данській) не згадуються Русь і Східна Європа. Цей Кодекс опублікував Шлітер H SGL VIII (1853), — CLIII, 580 сс. + 2 pl. (Ce. 1—182 містять текст Codex iuris urbici Visbyensis нижньонімецькою мовою).

^1.1 Foote—Wilson. Achievement. — London, 1970. — Ce. IOO— 102.

^1.2 Вид.: Gertz H SMHD І. — Kbh, 1917. — Сс. 64—93; факс, видання: J. Brondum-Nielsen 11 CCDMA VI. — Kbh, 1964.

^1.3 Вид.: Olrik—R?der. — С. 293 (кн. 10, розд. 18).

^1.4 Vitherlagsret (суч. данськ. Vederlov) опублікований в: J. Bron- dum-Nielsen // Danske Sprogtekster til Universitetsbrug II. — Kbh, 1942. — Ce. 22—25 = перекл. нім. мовою: von Schwerin, Danische Rechte (1938).— Сс. 195—198.

^1.5 DidrikArup Seip // KHLVI (1961). — Cols. 580—582.

^1.6 Вид.: Keyser-Munch H NGL II (1848). — Сс. 387—450 = перекл. нім. мовою: Meissner (Germanenrechte V): Norwegisches Recht: Das Gefolgschaftsrecht (Hirdskra). — Weimar, 1938; 2d ed. — Witzenhausen, I960. — XLI ÷76 сс.

^1.7 Через те ці закони часто наводять Фут і Вільсон у своїй праці «Achievement» (London, 1970) з метою проілюструвати давньоскандинавські політичну та соціальну структури.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ

¹ Див.: Karl von Amira und Karl August Eckhardt. Germanisches Recht, 4th ed. I. — Berlin, 1960. — Ce. 67—69. Найбільше обстоював офіційний характер Фризького закону (Lex Frisionum) Філіп Гек (Philipp Heck) у своїй праці Die Entstehung der Lex Frisionum, Stuttgart, 1927.

² Fairbanks. Skeltana Riucht (1939). — С. 5. Скорочення подані на сс. 951—952.

³ Щодо Vetus jus Frisicum див.: von Richthofen. Untersuchungen I (1880). — Ce. 32—62. У XV—XVI ст. були здійснені переклади з фризької на нижньонімецьку, зокрема в сусідніх з Рюстрінґеном Вурстені та Вюрдені (Wiihrden).

⁴ N. Е. Algra. De Tekstfiliatie van de 17 Keuren en de 24 Land- rechten (1966). — Ce. 54—56.

⁵ Von Richthofen. Untersuchungen I (1880). — Ce. 20—201; Heck H Neues Archiv der Gesellschaft fur altere Deutsche Geschichtskunde 17. — Hannover, 1892.— Ce. 567—598; RudolfHis // ZRG-GA 20 (1899). — Ce. 39—114; RudolfHis H ZRG-GA 57 (1937). — Ce. 58— 137; Jelle Hoekstra. Die gemeinfriesischen Kuren. — Assen, 1940. — 196 cc.; N. E. Algra, «De Riustringer tekst fan’e 17 Kesten en 24 Lan- rjochten» H Us Wurk 8:4. — Groningen, 1959. — Ce. 73—82; N. E. Alg- ra. De Tekstfiliatie van de 17 Keuren en de 24 Landrechten H Estrikken 39. — Groningen, 1966; Sjolin, Передмова H OTR XII (1970). — Ce. 32—43.

⁶ Hoekstra, Die gemeinfriesischen Kiiren (1940). — C. 65. Існують і два додаткові тексти: «П’ять винятків для сімнадцятого статуту» і «[Чотири] винятки до шістнадцятого статуту». Винятки до сімнадцятого статуту давніші (XI—XII ст.); є також латинська версія їх (див. Sjolin, Передмова // OTR XII [1970]. — С. 44). Інші винятки походять, вочевидь, з XII ст. (див. Sjolin, Einfuhrung [1969]. — C. 9). В R2 наведено роз’яснення сімнадцяти статутів, Buma // OTR VIII (1954). — Сс. 57—60 = // AFR І (1963). — Сс. 132—139. Коментуючи другий (//AFR І. — Сс. 134—135) і дев’ятий статути (Сс. 136—137), невідомий автор вживає термін Skillingcona; див. с. 515.

⁷ Hoekstra, Die gemeinfriesischen Kiiren (1934). — С. 26: «Одне здається певним, що спроба датування Ріхтгофена не витримала критики і що тепер датування одинадцятим ст. має велику міру вірогідності. Точніше датування при сьогоднішньому стані досліджень, мабуть, неможливе». Див. думку ван Буйтенена в «De grondslag van de Friese vrijheid», 1953; підсумок франц, мовою: «Незважаючи на розмаїття поглядів, так чи так було визнано, що 17 статутів і 24 конституції датуються XI ст.» (С. 185). Див. також: Sjolin, Einfiihrung. — С. 9.

⁸ Hoekstra, Die gemeinfriesischen Kiiren (1940): текст (Ce. 79— 140); перекл. нім. мовою (Сс. 141—146); коментар (Сс. 147—175); index verborum (176—193).

⁹ Bo Sjolin, Einfiihrung. — С. 9. Див., однак, також думку ван Буйтенена в примітці 21.

¹⁰ Щодо докладнішої бібліографії див. примітку 20. Тексти і нім. переклад двадцяти чотирьох конституцій, згідно з рукописами R 1, E 1, F, H 2, подані в //AFR: R I=I (1963). — Сс. 42—59; E 1 = III (1967). — Сс. 28—45; F=V (1972). — Сс. 40—53; H 2=IV (1969). — Ce. ЗО—43; щодо тексту W див.: K. von Richthofen, Frie- _sische Rechtsquellen (1840). — Ce. 41—81. Латинську версію H (засновану на Dr) можна знайти в H OTRVI (1950). — Се. 90—95 (Н 2) і Се. 114—119 (H 1). R І містить роз’яснення першої конституції, Buma 11 OTRVIII (1954). — С. 60 = //AFR І (1963). — С. 138 (текст); С. 139 (перекл. нім. мовою).

^,, N. Е. Algra. De Tekstfiliatie (1966). — Се. 150—152.

¹² Базові давньофризькі тексти з нім. перекладом: E= //AFR III (1967). — Се. 20, 22 (текст) і Се. 21, 23 (перекл.); F= //AFR V (1972). — С. ЗО (текст), С. 31 (перекл.); H= //AFR (1969), — С. 24 (текст), С. 25 (перекл.); щодо текстів W див. J=Hoekstra, Die gemeinfriesischen Kiiren (1937). — С. 94; U і D=Hoekstra, Die gemeinfriesischen Kiiren. — С. 95.

¹³ Див. прим. 21. У латинському тексті в H є «quia Frisones olim ultra occeanum subditi erant», див. H OTR VI, Hoekstra (1950). — С. 87 (H2)ic. 111 (Hl).

^,⁴ Вид.: Buma//OTR XI (1961). — С. 96 = H AFR I (1963). — С. 36 (текст), с. 37 (перекл. нім. мовою); пор. прим. 20.

¹⁵ Вид.: Sipma в Fon alra Fresena fridome. — Snits [Sneek], 1947. — Се. 165—166.

¹⁶ Видання і перекл. нім. мовою: BoSjolin// OTR XII (1970).— С. 242 = //AFR V (1972). — Ce. 34—35. BRle коротша версія: «В такий спосіб ми можемо захистити нашу землю і наш народ з боку моря і від війська з півночі» (with thene northhiri) //AFR І (1963). — Се. 38—39. Інші тексти або закінчуються посиланням на кордон біля Флі (вид.: Hoekstra. Die gemeinfriesischen Kiiren. — С. 106), або патетичним твердженням: «Таким чином усі фризи будуть вільними від скандинавів» («thruch thet sa scelen alle Fresa fon tha northliuden fri wesa») (H2= //AFR IV — Cc. 26—27; E 1 = AFRIII. — Cc. 24—25; U і D. Hoekstra, Die gemeinfriesischen Kiiren. — С. 107).

¹⁷ Щодо ролі Гіцакера (Hitzacker) див. N. Е. Algra, De Textfili- atie (1966). — Се. 40—41.

¹⁸OcHOBHi тексти й нім. переклад статуту 14 подані // AFR: Rl = І. — Се. 38—41; El = III. — Cc. 24—27; F=V — Се. 34—37; H2=IV. — Се. 28—29. Основні тексти й нім. переклад конституції З також можна знайти //AFR: R 1=1. — Се. 46—47 (ворога названо «язичниками», an tha hethena thiade); E 1 = III. — Се. ЗО—31 (ворога названо «норманами»); F=V — Се. 42—45 (ворог — Nortmon); H 2 = IV. — Се. 32—33 (ворог — Normen). У статуті 2 Загальних законів ворога названо «вікінгами» (Viking).

¹⁹ Базовий текст і нім. переклад конституції 20 подано в // AFR: R 1 = І. — Сс. 50—51; E 1 = III. — Cc. 40—41; F=V. — Се. 50— 53; H 2=IV. — Се. 40—41. У тексті в R 1 використано слово Witsing: ther hi er mith tha Witsingon efremid heth «[подвиги], які він раніше здійснив з вікінгами» (OTR XI. — С. 105).

²⁰ Sjolin, Einfuhrung. — С. 10.

²¹ Вид.: Buma H OTR XI (1961). — С. 93 = //AFR І (1963). — Се. ЗО—31. Тут таки є типовий ідеологічний фрагмент, що стосується минулого упокорених фризів: чотири християнські місіонери (Боніфацій, св. Віллеброд, Віллегад, Людґер) «здобули незалежність і свободу для нас, фризів, від Карла Великого, для всіх фризів, що належали раніше півночі, жахливому кутку», тобто скандинавам (thesse fiuwer hera bihulpon vs Frison frihalses ande fridomes with thene kinig Kerl, hwande alle Frisa er north herdon anda grimma hema).

Відносно терміна Jrihalsi ван Буйтенен пише: «Покійний професор [I. M.] Ґосес [BVerspreide geschriften (Groningen, 1946). — Ce. 138—139] показав, що пізніша легенда, згідно з якою фризи, підкорені норманами, мусили носити ярмо на шиї, спирається на хибну інтерпретацію одного з цих текстів. Насправді йдеться про те, що фризи купили собі свободу упокоренням (hiara fria hals; верхньонімецькою: frihalsi∖ англосаксонською: freols∖ ісландською: frelsi, тобто: «свобода»). Оскільки слова fria hals не були включені, у легенді з’явилося абсурдне «ярмо на шиї» замість «свободи» (De grondslag van de Friese vrijheid.—Assen, 1953. — Ce. 185; див. голландський текст на сс. 17—18).

²² К. Наута наводить латинський текст (M) на сс. 31—37, давньофризькі тексти на сс. 37—66, із синоптичною таблицею на сс. 81—82; нім. переклад, на основі М, подано на сс. 67—80.

²³ RudolfHis H ZRG-GA 57 (1937). — Сс. 58—137; Sjolin. Передмова // OTR XII (1970). — Сс. 54—59; див. також того самого автора Einfuhrung (1969). — С. 9.

²⁴ Усі фрагменти наведено в покажчиках. Rl=//OTRXI (1961). — С. 207 (s.v. kona); R 2 = //OTR VIII (1954). — С. 95 (s.v. сопа).

²⁵ Max Vasmer, REW I. — Heidelberg, 1953.— C. 693.

²⁶ Див.; приміром, угоду про співробітництво між купцями міста Бремена та рюстрінґенськими фризами, укладену 1220 року. Угоду включено до збірки: Urkundliche Geschichte des Ursprungs der deutschen Hanse, ed. Georg Friedrich Sartorius, II.—Hamburg, 1830. — C. 15.

²⁷ Упстальсбом містився біля Aypixa (дави, форма: Аверк) в Ост-Фр^{ісланді} (Німеччина). Щодо етимології назви див. Теодора Зібс у праці Гека «Die altfriesische Gerichtsverfassung» (1895). — Cc 356—357. Про Упстальсбомський союз див.: von Richthofen, Untersuchungen, I (1880). — Ce. 1—7, 10—19, 297—369.

²⁸ Див.: Sipma. De Eerste Emsinger Codex (//OTR IV [1943]. — Ce. 47—51). Пор. також: Heck, «Ursprung» H Neues Archiv 17 (1892). — С. 594 (XI cτ.); Sjolin. Einfuhrung (1969). — С. 9 («час і походження невизначені»); того самого автора, Introduction //OTR XII (1970). — Сс. 62—63, і Duma, Introduction //AFR V (1972). — С. 13.

²⁹ Фон Ріхтгофен присвятив 3 розділ своєї праці «Untersu- chungen» I (1880) Загальним статутам («Die Ueberkuren». — Ce. 202—241; тексти після H і E видрукувані на сс. 236—241).

³⁰ Давньофризькі тексти й нім. переклад в//AFR: H=IV.— Сс. 72—75; E=III. — Сс. 96—97; F=V — Сс. 172—173; nop. von Richthofen, Friesische Rechtsquellen (1840). — Ce. 93—101.

³¹ Вид. Sjolin H OTR XII (1970). — Ce. 360, 362 = //AFR V (1972). — Ce. 172—173.

³² Про Союз Семи Морських Земель див.: von Richthofen. Unter- SuchungenII: 1 (1882).—Ce. 1—145; D. Kalma. «Apud Upstallesbame», H It Beaken 15. —Assen, 1953. — Ce. 97—105, і Jelle Hindriks Brouwer, ed., Encyclopedic van Friesland. — Amsterdam, 1957. — C. 712.

³³ Див.: Sjolin//OTRXII (1950). — C. 224. Форма «witsing» зустрі

чається в текстах з Рюстрінґена (прим. 35) і Вестерлауверса. Ця форма (witsing) може вирішити проблему щодо походження слов’янського *«vitqgb». Стосовно останнього див.: Stender-Pe- tersen, Varangica. — Aarhus, 1953. — Ce. 21—63, і Vasmer, REW І (1953). — Сс. 206—207.,

³⁴ Вид. Hoekstra //OTR VI (1950). — С. 68 (Н 2) і с. 152 (Н 1).

³⁵ //AFR III. — Сс. 96—97. Про wigand див.: von Richthofen. Altfriesisches Worterbuch (Gottingen, 1840)i — С. 1148.

³⁶ Pieter Gerbenzon. Philologia Frisica: Anno 1956. — Groningen, 1957. — С. 36; Sjolin, Introduction U OTR XII (1970). — Ce. 46—51.

³⁷ Von Richthofen. Untersuchungen II: 2 (1882). — Ce. 730—731.

³⁸ Pieter Gerbenzon. Philologia Frisica (1956). — Ce. 35—43.

³⁹ Про Рюстрінґенський синодальний закон див.: von Richthofen. Untersuchungen II: 2 (1882). — Ce. 1257—1262.

⁴⁰ Апокрифічні «Привілеї» Карла Великого 802 року були опубліковані фон Ріхтгофеном у праці «Untersuchungen» II: 1 (1882).— Сс. 166—179 (тексти), з філологічним коментарем (Сс. 180—223), історичним коментарем (Сс. 223—234) та оцінкою (Сс. 234—315).

⁴¹ Про місцевість Альменум див.: VonRichthofen, Untersuchungen II: 1 (1882). — С. 235, і Encyclopedie van Friesland (1958). — С. 144.

⁴² Von Richthofen. Untersuchungen І (1880). — Се. 204, 231, і II: 1 (1882). — Се. 235—238; Heck. «Ursprung» // Neues Archiv 17 (1892). — Се. 582—585; того самого автора «Die altfriesische Gerichtsverfas- sung» (1894). — Ce. 449—458; Hugo Jokel, Forschungen zur altfrie- sischen Gerichts- und Standeverfassung. — Weimar, 1907. — Ce. 200 і далі; Sydney Fairbanks. Skeltana Riucht (1939). — C. 11.

⁴³ Van Buijtenen. De grondslag (1953). — Ce. 14—27, 184—186 (підсумок франц, мовою); див. також: Sjolin. Introduction H OTR XII (1970). — Ce. 45—46, і Sjolin. Einfuhrung (1969). — С. 9.

⁴⁴ Див. примітку 16.

⁴⁵ Текст (F) видання і перекл. нім. мовою: Sjolin // OTR XII (1970). — Се. 262—263 = H AFR V (1972). — Се. 56—57.

⁴⁶ Fairbanks. Skeltana Riucht (1939). — С. 10.

⁴⁷ Див. також 11 Estrikken 32: Rudolfsboekmateriael (Groningen, 1961).

⁴⁸ Von Richthofen. Untersuchungen II: 1 (1882). — Ce. 449—458; Heck. Altfriesische Gerichtsverfassung. — Weimar, 1894. — Ce. 449— 458; Bos — van der Heide. Het Rudolfsboek (1937). — Ce. 11—21; Fairbanks. Skeltana Riucht (1939). — Ce. 10—11; Sjolin. Ein- fuhrung (1969). — C. 9.

⁴⁹ Book ofRudolf, ed. Bos — van der Heide (1937). — C. 158.

⁵⁰ Див. Sjolin. EinfUhrung (1969). — С. 9.

⁵¹ Перекл. англ, мовою за вид.: Fairbanks, Skeltana Riucht (1939). — С. 73 (текст на с. 72); див. с. 124 (коментар).

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

^, Див. Clemens saga, текст за пергаментним рукописом AM 645, 4° бл. 1200 р. (факс, вид.: AnneHoltsmark//CCI XII [Kbh, 1938]), ed. C. R. Unger. Postola sogur. — Chria, 1874. — Се. 146—147; Heimslysing, ed. Е. Jonsson—F. Jonsson H Hauksbok. — Kbh, 1892— 96. — С. 158: «еп sa Iupiter var ?eira alra rikastr hinna hei?nu manna, er sumir menn kalla ?or». Alexanderssaga (два базові пергаментні рукописи: AM 519а, 4° кінця XIII cτ.; AM 226, наст., друга половина XIV ст.), вид.: F. Jonsson (Kbh, 1925). — С. 21: «Іирі- ter heitir a latino, еп ?orr a vara tungo».

Про давньоісландські житія святих див. фундаментальне дослідження: Ole Widding, Hans Bekker-Nielsen, and L. K. Shook.

«The Lives of the Saints in Old Norse Prose: A Handlist» // Mediaeval Studies 25. Toronto, 1963. — Ce. 294—337; nop. також: Hans Bek- Icer-Nielsen. «On a Handlist of Saints’ Lives in Old Norse» H Mediaeval Studies 24 (1962). — Ce. 323—334.

² Alexanders saga, ed. F. Jonsson. — C. 50: «?ors hof... ?at var kallat templum Hamonis».

³ Heimslysing в Hauksbok, ed. Е. Jonsson — F. Jonsson (1892— 9?), — С. 159: «Mercurio ?ann er ver kollum O?enn»; «Pals saga pos- tola II» (чотири основні рукописи — це: A = AM 234 фол.; перша половина XIV cτ.; В = «Codex Scardensis», XIV ст., факс, вид.: Desmond Slay H EIM II (Kbh, 1960); C=AM 84, 8^o, середина XV cτ.; D = AM 236 фол., XIII cτ.), вид.: C. R. Unger. Postola sogur. — С. 244, де один епізод з Діянь Апостолів (14: 12) подано так: «ok kollu?u ?eir Barnaban ?or, en Paulum Merkurium, ?at kaullum ver O?in»; пор. «Rim I» (AM 625, 4°, середина XV ст.) в Alfr??i islenzk, ed. Kr. Kalund, II (Kbh, 1914). — C. 63: «Stilbon [планета] heiter Mercurius, ?at kqllum ver O?inn».

⁴ Clemens saga, Postola sogur, ed. C. R. Unger. — C. 146.

⁵ Clemens saga, Postola sogur, ed. Unger. — C. 146. Trojumanna saga / Hauksbok, ed. E. Jonsson—F. Jonsson. — Cc. 199, 200, 211, 232 (nop. Trojumanna saga, ed. Jonna Louis-Jensen. — Ce. 20, 49, 112, 123, 126, 139—140, 148); Breta sogur / Hauksbok, ed. E. Jonsson— F. Jonsson. — C. 232; пор. «Rim І» в Alfr??i islenzk, ed. Kalund, II. — C. 63: «Hesperis [планета] heiter Venus, ?at kaullum ver Freyio».

⁶ Trojumanna saga, ed. Jonna Louis-Jensen, p. 1: «Satvmvs var kal- la?r en ver kollvm Frey».

⁷ «Rim І» в Alfr??i Islenzk, ed. Kalund, II. — C. 63: «Fispena [планета] heiter Mars, ?at kaullum verTy». Ця давньоскандинавська евгемеристика нагадує схоже явище в творах давньоруської літератури, таких як ПВЛ і «Слово про Ігорів похід».

⁸ Eusebii Caesariensis, Opera IV: Historiae ecclesiasticae Iibri І— X, ed. Dindorf. — Leipzig, 1873. — С. 83 (III. 1.1), перекл. англ, мовою: G. A. Williamson. Eusebius: The History of the Church from Christ to Constantine.—Baltimore, Md., 1965. — C. 107.

⁹ Lenore Harty. Andreas saga postola (Ph. D. diss., University of Otago, Dunedin, N. Z., 1970). — Ce. XXXIII. Переклад Andreas saga postola — її безпосереднім джерелом була «Liber de miraculis S. Andreae apostoli» Григорія Турського (пом. 594 p.), що спиралася на маніхейські літературні традиції, переглянуті ортодоксальним автором і «оправославлені» — давньоісландською мовою пов’язаний з діяльністю єпископа Пала Йонссона (Pall Jonsson) Скалагольтського (1195—1211); пор.: Lenore Harty. Andreas saga postola, с. XXI, та G. Turville-Petre. Origins. — Ce. 128—129.

¹⁰ Andreas saga postola I збереглася в пергаментному списку початку XIII cτ.: AM 645, 4^o (=А), факс, вид.: Anne Holtsmark // CCI XII (Kbh, 1938); та в іншому пергаментному списку XIII ст., AM 652, 4°, оригінал якого має точно транскрибовану версію, що датується початком XVII cτ.: AM 630, 4°. Саґу було опубліковано двічі: в Postola sogur, ed. Unger (наш фрагмент на с. 319) і ed. Harty, Andreas saga postola (наш фрагмент з перекл. англ, мовою на сс. 1—2; примітки на с. 49); див. також Вступ на сс. VIII—IX, XXI та XXIII. Стосовно проблеми, чи справді країна, яку відвідав св. Андрій, була Ахаєю чи Скіфією, див.: K. R. Brooks, Andreas (Oxford, 1961), і Peter М. Peterson, Andrew, Brother of Simon Peter (Leiden, 1958).

^l, Liber tertius: De gestis Beati Andreae Apostoli / Codex Apocry- phus Novi Testamenti II (Acta Apostolorum Apocrypha, sive Historia Certaminis apostolici adscripta Abdiae, primo, ut ferunt, Babyloniae Episcopo, et distributi in Iibros decern), ed. Johannes Albertus Fabri- cius. — Hamburg, 1719. — Ce. 466—467.

^l2Andreas SagapostolaII (збереглася в двох пергаментних списках: AM 646, 4°, перша половина XIV ст., і AM 647, 4^o, XV ст.) в Postola sogur, ed. Unger. — Ce. 361—362. Про етимологію Ellipal- tar див. Stender-Petersen, Varangica. — С. 214.

¹³ Про Tanakvisl див. сс. 292—294 цієї книжки.

¹⁴ Про нього див.: de Vries, GAL II². — Ce. 194—195.

¹⁵ Alexandreidos Galteri poetae clarissimi Iibri decern (Ingolstadt, 1541), fol. XC г, кН. 8. Автор засновує свою працю на § VII. 7 з «Історії Александра Великого» Квінтія Куртія Руфа (бл. 40— 54 рр. н.е.).

^l6Alexanders saga, ed. F. Jonsson. — Ce. 125—126.

¹⁷ «Liber decimus: De rebus a Beato Philippo Apostolo gestis» I Codex Apocryphus Novi Testamenti, ed. J. A. Fabricius, II.— C. 738.

¹⁸ «Tveggja saga postola Philippus ok Jacobs II». Базовий пергаментний манускрипт є в Codex Scardensis/Scar?sbok XIV cτ., факс, видання: Desmond Slay H EIM II (I960); nop. видання: Olafur Halldorsson, Sogur ur Skar?sbok (Rvik, 1967); інший манускрипт — це AM 630, 4^o, паперова копія початку XVII ст. в Postola sogur, ed. Unger. — С. 740.

¹⁹ «Liber octavus: De rebus per Indiam a beato Bartholomaeo gestis» I Codex Apocryphus Novi Testamenti, ed. Fabricius II. — C. 669.

²⁰ «Bartholomeus saga postola», ms. A = Codex Scardensis (див. _вИще, прим. 18); ms. В =AM 630, 4° в Postola sogur, ed. Unger. — С. 744.

2' Приблизно такий самий текст подано в Rimbegla (AM 731, 4°; паперовий рукопис, скопійований 1641 року Бйорном Йонссоном із Скардси) в Alfr??i Islenzk III, ed. Kalund (1917). — С. 9: «Indialqnd eru ?rju; eitt er і nand vi? Blaland, annat vi? Serk- land, en hit ?ri?ja i enda heims, ?vi at Q?rum-megin ?ess Iiggr myrkva hera?, en Q?rum-megin er haf. A ?etta Indialand for Bartholomeus postuli at ey?a blotum ?eira».

²² Цей огляд спирається на джерела, розглянуті в цьому розділові, а також на існуючу літературу, зокрема монографії Маґоуна // Mediaeval Studies 6 (1944). — Ce. 314—354, та Отто ЦІпрінґера H Mediaeval Studies 12 (1950). — Ce. 99—122.

²³ Припустивши, що наше пояснення назви Ilians-vegr правильне.

²⁴ Це пояснює, чому вікінґи мусили завоювати Луні.

²⁵ Див.: Leo Bagrow. History of Cartography. — Cambridge, Mass., 1966. — Ce. 41—50.

²⁶ Можливо, Monstrosa, пор.: AR II. — С. 392.

²⁷ Помилка: Фрігія.

²⁸ Назву Вавилон тут повторено двічі; вперше вона згадується після Calldea.

²⁹ Див. вид. Колунда в Alfr??i Islenzk III. — С. 72. — Прим. 7.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ

¹ Див.: Emst Honigmann. Die sieben Klimata. — Heidelbeig, 1929. — Сс. 50—54.

² Martianus Capella, ed. AdoIphus Dick. — Leipzig, 1925. — С. 462 (книжка 8: «De astronomia»).

³ Venerabilis Bedae, Opera quae supersunt omnia..., ed. J. A. Giles, vol.VI: Opuscula scientifιca. — London, 1843. — C. 119.

⁴ Рукопис GkS 1812, r. — C. 38, ряд. ЗО—33: Rim II, ed. N. Beckman—Kalund, Alfr??i islenzk II. — C. 116.

⁵ Див.: Pritsak, «The Khazar Kingdom’s Conversion to Judaism» H Harvard Ukrainian Studies 2 (1978). — C. 262.

⁶ Стосовно угорського Kaliz (Xαλiσιoι) див. Moravcsik H By- Zantinoturcica II². — Ce. 338—339.

⁷ Martianus Capella, ed. Dick. — С. 462.

⁸ Bede, Opera VI, ed. Giles. — Ce. 119—120 (розділ 47).

⁹ Рукопис GkS 1812, 4^o. — С. 38, ряд. 33—34 = Rim II, ed. Beckman—Kalund, Alfr??i islenzk II. — C. 116.

¹⁰ Martianus Capella, ed. Dick. — С. 462.

^,, Bede. Opera VI, ed. Giles. — C. 120.

^,2 Рукопис GkS 1812, 4^o. — С. 38, p. 35 — С. 39, р. 1—3 = Rim II, ed. Beckman—Kalund, Alfr??i Islenzk II. — С. 116.

¹³ Isidori Hispalensis Episcopi Etymologiarum sive originum Iibri XX, ed. W. M. Lindsay. — Oxford, 1911. — 9.2. З і 5. Про світогляд Ісидора та джерела див.: Ernest Brehaut, An Encyclopedist of the Dark Ages: Isidore of Seville. — New York, 1912 (peπp. 1972).

¹⁴ Nikulas Bergsson. «Landafr??i» / Alfr??i Islenzk I, ed. Kalund. — Ce. 7—8.

¹⁵ «Heimslysing» H Hauksbok, ed. E. Jonsson — E Jonsson. — C. 165; nop. також: Rymbegla, ed. Stephanus Bjomsen. — Kbh, 1801. —C. 340.

¹⁶ У цьому місці текст в «Upphaf allra frasagna» (версія «Rim- begla»:AM 730,4°;AM 731,4°) відрізняється від тексту B«Heimsly- sing»:

Syrland, Bactrialand, ?ar byg?i Сирія, Бактрія — там сів Луд;

Iludi Албанія, Квенналанд, Велика

Albanialand, Kvcnnaland, Svi?jo? hin Швеція —

mikla, там сів Арам.

?ar byg?i Aram.

¹⁷ Тут Ісидор відходить від Біблії; згідно з «Буттям», 10:24, Шелах був сином Арпахшада («Арпахшад породив Шелаха»).

¹⁸ Замість Сирланду (Сирії) в «Landafr??i» згадується країна, названа, схоже, за п’ятим сином Ноя: Аранеа < Аран (I. — C. 36).

21Alfr??i islenzk, ed. Kalund I. — C. 49.

22Згідно з «Буттям», 11:14, Шелах був батьком Евера.

23 Згідно з «Буттям», 11:16—18, Pey був сином Пелеґа й онуком Евера.

24 Кількість років різниться від наведених у «Бутті», 11.

25 Звичайно, в «Бутті», 11, нема згадок про Швецію, Скіфію і Танаїс.

2? у «Бутті», 11, не згадується Єгипет у зв’язку із Серуґом.

²⁷ Згадки про Месопотамію в «Бутті», 11, нема.

²⁸ Пор. сс. 294 —295 цієї книжки.

²⁹ Frak[k]land звичайно означає «Франків, земля франків», див. Е. Metzenthin, Lander. — Сс. 27—28; тут вона з’являється як осучаснена «правильна» форма для стародавнього Тракланду (див. Heimslysing).

³⁰Isidore. Etymologiae. — 9. 2. 26—32, вид. Ліндсея.

³¹ Nikulas Beigsson, «Landafr??i» //Alfr??i Islenzk, ed. KalundI. —С. 8.

³² «Heimslysing». Hauksbok, ed. E. Jonsson, F. Jonsson. — C. 165; див. Rymbegla, ed. Bjornsen (1801), — Cc. 340, 342.

³³ Mαγωγης δfe τoυς aπ^, aυτoυ Maγ Яфета) та їхнього сина Прометея.,

⁵⁶ AM 764a, 4^o, f. 1 v. ’

⁵⁷ Heusler, Gelehrte Urgeschichte. — C. 46.

⁵⁸ AM 544, 4^o, f. З V. = Hauksbok, ed. E. Jonsson — F. Jonsson. — C. 155.

⁵⁹ AR II. — C. 447.

⁶⁰AM 194, 8^o, f. 10 г; nop. Alfr??i islenzk I, ed. Kalund. — C. 10.

⁶¹ AM 736, I, 4^o f. 1 a.

⁶² Ed. R. C. Boer. — Leiden, 1888. — C. 187.

⁶³ О. Спіцин указує, що протягом волзько-булгарського періоду Муром був «торговою столицею всіх окських фінів» П С. Ф. Платонову ученики, друзья и почитатели. — СПб., 1911. — Сс. 235—253.

⁶⁴ Мельникова ототожнює Сирнеє з Черніговом, однак залишає Ґадар (Gadar) без пояснення И Древнейшие государства [I] [1976]. — С. 148.

⁶⁵ AM 544, 4^o, f. З V. = Hauksbok, ed. Е. Jonsson — F. Jonsson. — С. 155.

⁶⁶AR II.— С. 447.

⁶⁷ Див. примітку 62.

⁶⁸ Вітланд з’являється в опису Вульфстана.

⁶⁹ AM 544, 4^o, f. З V. = Hauksbok, ed. Е. Jonsson — F. Jonsson. — С. 155.

⁷⁰ AR II.— С. 438.

⁷¹ AM 544, 4^o, f. З V. = Hauksbok, ed. Е. Jonsson — F. Jonsson. — С. 155.

⁷² Metzenthin, Lander. — С. 84.

⁷³ AM 764α, 4^o, f. 1 ѵ.

⁷⁴ «Abaria» И Reallexikon der Byzantinistik I: 2.—Amsterdam, 1969. — Cols. 9—16.

⁷⁵ AM 544, 4^o, f. 3 V. = Hauksbok, ed. E. Jonsson — F. Jonsson. — C. 155.

⁷⁶ AM 544, 4^o, f. 3 V. = Hauksbok, ed. E. Jonsson — F. Jonsson. — C. 155.

⁷⁷ Isidore. Etymologiae, 16.4, ed. Lindsay.

⁷⁸ AM 544, 4^o, f. 3 V. = Hauksbok, ed. E. Jonsson — F. Jonsson. — C. 156.

⁷⁹AM 544, 4^o, f. 4 r. = Hauksbok, ed. E. Jonsson — F. Jonsson. — C. 156.

⁸⁰AR II.-C. 447.

⁸¹AM 194, 8⁰, f. IOr = Alfradi IslenzkI, ed. Kalund.-C. 10; nop. AM 736, I, 4^o, f. 1 r.

⁸²UndirGrickiakonungerBolgara-Iand, «Під владою грецького короля (візантійського імператора) перебуває Болгарія», AM 194,4^o, f. IOr = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — С. 10; nop. AM 736 I, 4^o, f. 1 г.

⁸³ Ісидор (Etymologiae, 14.4.7, ed. Lindsay) знав, що Греція на той час мала сім провінцій: Далматію, Enip, Гелладу, Тессалію, Македонію, Ахаю та острови Кріт і Кіклади. Ці відомості повторили й скандинавські енциклопедисти: AM 415, 4^o, f. 9 v. = Alfradi Islenzk III, ed. Kalund. — С. 54; пор. AR II. — С. 439 п. а.

⁸⁴AM 194, 8⁰, f. 10 r = Alfradi islenzk I, ed. Kalund. — С. 10; пор. AM 736 I, 4^o, f. 1 г.

⁸⁵ Apulia, ?at kalla Nordmenn [P]uls-land, AM 194, 4⁰, f. 10 r = Alfradi islenzk I, ed. Kalund. — С. 10; пор. AM 736 I, 4^o, f. 1 г.

⁸⁶ Langbardia, ?at kollum ver Langbar[da]-land, AM 194, 4^o, f. 10 г = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 11, nop. AM 736 I, 4^o, f. 1 г.

⁸⁷ Hyspania, er [ver] koll[um] [S]panjand, AM 194, 4^o, f. 10 r = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 11; nop. AM 736 I, 4^o, f. 1 r.

⁸⁸ AM 194, 8^o, f. 10 r = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 11; ∏op. AR II. — C. 404.

⁸⁹AM 115, 8^o, f. 24 r; nop. Antiquitates Americanae, ed. Rafn. — C. 293. _t

⁹⁰ AM 194, 8^o, f. 10 r = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 11; пор. AR II. — C. 404, і AM 115, 8^o («Gripla»), f. 24 r.

⁹¹ AM 194, 8^o, f. 10r — IOv = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 11; nop. ARIL — C. 404, і AM 115, 8^o, f. 24 r.

⁹²AM 194, 8^o, f. 10 V = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 11.

⁹³ AM 764, 4^o, f. 1 r; nop. AR II. — C. 445.

⁹⁴ AM 736,4^o, f. 1 r; див. також Antiquitates Americanae, ed. Rafn. — Ce. 290—292; AM 115, 8^o («Gripla»), f. 24 r; див. також Antiquitates Americanae. — Ce. 293—294; AM 764, 4^o (Brevissima), f. 1 v, а також AR II. — C. 445.

⁹⁵AM 194, 8^o, f. 10 V = Alfroedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 11.

⁹⁶ AM 194,8^o, f. 10 V =Alfroedi islenzk I, ed. Kalund. — Ce. 11—12.

⁹⁷AM 194,8^o, f. 10 V =Alfrcedi Islenzk I, ed. Kalund. — C. 12. Далі наводяться цікаві факти про відкриття Геллуланду (Лабрадору), Маркланду (Ньюфаундленду) і Вінланду (Vinland en goda) (Нової Англії), а також про поширення християнства до Ґренландії. Опис закінчується так: «Англія і Шотландія містяться на одному острові, але це різні королівства. Ірландія — окремий великий острів; Ісландія — також великий острів північніше Ірландії. Всі ці країни лежать у тій частині світу, що зветься Європою».

У легенді про св. Авґустина в Reykjaholabok (SKB 3, fol., від бл. 1525 р.) наведено такий перелік європейських країн: «Sem er Thorkarie (Туреччина), Vollvchie (Валахія), Ybernie, Pickerdie, Tartharie, Rysszer (Русь), Pryzser, Slesierikes, Letten, Polen, Vnge- гепп (Угорщина), Bemmen (Богемія), Sassen, Francka Rike, Svia Rike, Norige, Danmarck, Eingland, Skothland, ?ydeska land (Німеччина) og hit mikla Griklannd (Велика Греція)», ed. Agnete Loth II (Kbh, 1970). — С. 97.

⁹⁸ Ці річки такі: [Geon/Nilus, Phison/Ganges, Tigris, Euphrates], Indus_jAraris, Bactrus, Choaspis_jAraxis, Orontes, Iordanis, Eusis, Cyd- nus, Hylas, Pactolus, Hermus, Maeander, Tanais, Inachus, Erymanthus, Padus/Eridanus, Tiberis, Danubius/Ister, Rhodanus, Rhenus, Iberus, Mineus, Durius, Tagum, Baetus.

⁹⁹ Відомості про річки, що беруть початок з Раю, можна також знайти в зібранні всесвітньої історії, що датується кінцем ХЦ ст., у так званій Veraldar saga, ed. Jakob Benediktsson // SUGNL LXI. — Kbh, 1944. — С. 5, і в легенді про св. Авґустина в Reyk- jaholabok, ed. Agnete Loth II. — Kbh, 1970. — С. 95.

^,0° AM 194, 8^o, f. 27 г, р. 16 — f. 27 ѵ, р. 1 = Alfr??i Islenzk I, ed. Kalund. — С. 44.

^,°^, AM 544, 4^o, 1 r =AM 765, 4^o, 1 г = Hauksbok, ed. Е. Jonsson — F. Jonsson. — С. 150; пор. AR II. — Сс. 430—431.

¹⁰² Ісидор: «Pactolus fluvius Asiae, harenas aureas trahens: de quo Vergilius» (Aeneid, 10.142):

Pactolusque inrigat auro. Quem pro aurato fluore aliter Chrysorrhoam vocant.

(Etymologiae, 13.21.21, ed. Lindsay).

¹⁰³ Ісидор: «Geon fluvius de Paradiso exiens atque universam Aethio- piam cingens, vocatus hoc nomine quod increment© suae exundationis terram Aegypti inriget; γη enim Graece, Latine terram signifιcat. Hic apud Aeguptios Nilus vocatur propter Iimum quern trahit, qui efficit fe- cunditatem; unde et Nilus dictus est, quasi veav iλi>v: nam antea Nilus Latine Melo dicebatur». (Etymologiae, 13.21.7, ed. Lindsay).

¹⁰⁴ Ісидор: «Tagum fluvium Carthago Hispaniae nuncupavit, ex qua ortus procedit; fluvius harenis auriferis copiosus, et ab hoc ceteris flu- viis Hispaniarum praelatus» (Etymologiae, 13.21.33, ed. Lindsay).

¹⁰⁵ Це моє припущення. Назву утворено шляхом стягнення *Epμov ^,Aεoλιδoς, назви річки в Лідії (Мала Азія), nop. ARII.— С. 430, прим. Ь.

¹⁰⁶ Ісидор: «Hermus fluvius Asiae qui Smyrneos secat campos, et ipse Auctibus aureis et harenis plenus; a quo et Smyrna vocata est» (Etymologiae, 13.21.22, ed. Lindsay).

¹⁰⁷ Ісидор: «Rhenus a Rhodani societate fertur vocatus, quoniam cum eodem ex una provincia oritur. Est autem Germaniae fluvius inter tres Europae maximos fluvios conputatus, qui a iugo Alpium usque in Oceani profunda cursus suos dirigit». (Etymologiae, 13.21.30, ed. Lindsay).

¹⁰⁸ Ісидор: «Tanus fuit rex Scytharum primus, a quo Tanais fertur fluvius nuncupatus, qui ex Riphaeis silvis veniens dirimit Europam ab Asia, inter duas mundi partes medius currens atque in Pontum fluens» (Etymologiae, 13.21.24, ed. Lindsay).

^,°⁹ Так в AM 544, 4^o, f. 1 r.

^1,0 Ісидор: «Danubius Germaniae fluvius vocari fertur a nivium co- pia quibus magis augetur. Iste est qui in Europa plus omnibus habet famam. Idem et Ister, quia dum per innumeras vadit gentes, mutat et nomen et maiores sibi ambiendo colligit vires. Oritur a Germanicis iugis et Occidentalibus partibus barbarorum, pergens contra orientem: sexaginta in se fluvios recipit: septem ostiis in Pontum influit» (Ety- mologiae, 13.21.28, ed. Lindsay).

^lli Ісидор: «Padus Italiae fluvius a iugis Λlpium fusus ex tribus fontibus oritur» (Etymologiae, 13.21.26, ed. Lindsay).

^1.2 Ісидор: «Tiberis Italiae fluvius a Tiberino rege Albanorum dici- tur appellatus, qui in hunc fluvium cecidit, et de exitu suo nomen dedit» (Etymologiae, 13.21.27, ed. Lindsay).

^1.3 Ісидор: «Rhodanus Galliae fluvius ab oppido Rhodo cognomi- natus, quern coloni Rhodiorum locaverunt» (Etymologiae, 13.21.29, ed. Lindsay).

^1.4 Ісидор: «?aetus fluvius, qui et Baeticae provinciae nomen dedit» (Etymologiae, 13. 21. 34, ed. Lindsay).

¹¹⁵ Див. примітку 100.

^1.6 Див. примітку 101.

^1.7 AM 731,4^o, f. 21 г, 1.25—26.

^1.8 AM 730, 4°; пор. AR II. — С. 431.

^1.9 Щодо Nyia див. Мельникову в И Древнейшие государства [I], 1975 (1976). — С. 150.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

¹ Про початок монастирського життя в Скандинавії див.: Hal Koch, Danmarks Kirke і den begyndende Hojmiddelalder, 2 vols. — Kbh, 1936, репр. 1972.

² Найдавнішим шведським літописом, складеним бл. 1330— 1335 рр., є «Хроніка про Ейріка» (Eirikskronikan), віршований твір, в якому переповідаються події 1229—1319 рр. Відомості з «Eirikskronikan», що стосуються Східної Європи, були підібрані Оленою Ридзевською (пом.1941 р.), однак опубліковані значно пізніше, в «Древнейшая Русь и Скандинавия в IX—XIV вв. — M., 1978. — Cc. 105—123.

³ Див.: Turville-Petre. Origins.—Oxford, 1967.

⁴ Ed. М. Cl. Gertz. Vitae Sanctorum Danorum (=VSD). — Kbh, 1908—1912. — Ce. 34—38 (вступ); Ce. 62—71 (текст). У Gesta Cnutonis [= Кнут Великий, 1014—1035] regis або Encomium Em- °ιae reginae (удова Кнута, пом. 1052 p.), укладеному франкським ченцем з Бертинського монастиря (ed. Gertz // SMHD II [1918— 2« 7→42

1920]. — Ce. 376—385 (вступ), сс. 386—426 [текст]), нема інформації про Східну Європу.

⁵ Ed. Gertz // VSD. — Сс. 42—54 (вступ); сс. 77—136 (текст), див. також сс. 531—558.

⁶ Ed. Gertz // VSD. — Сс. 171—180 (вступ); сс. 189—204 (текст).

⁷ Першим списком єпископів з данської території був Ordo et nomina Sleswicensium episcoporum [948—1085], укладений секретарями гамбурзько-бременського архіепископства між 1043 і 1085 роками. Документ зберігся у бременській копії XII ст. Див.: Series episcoporum Sleswicensium, ed. О. Holder-Egger// MGH SS 13 (1881). — С. 349; і Sture ?olin, «Slesvigs biskopslangd», Om Nordens aldsta Iiistorieforskning. — Lund, 1931. — Ce. 9—28.

^R Є кілька важливих досліджень Annales Colbazenses: A. D. Jorgensen, Bidrag til Nordens Historie і Middelalderen. — Kbh, 1871. — Сс. 202—206; G. Waitz 11 Neues Archiv 12. — Hannover, 1887. — Сс. 25—33; Lauritz Weibull у Nordisk Historia II. — Sthlm, 1948. — Сс. 173—186 [вперше надруковано 1909 р.]; EllenJorgensen, His- torieforskning. — Kbh, 1931. — Сс. 5—8; LeifH. Rosenstock // KHL II (1957). -Cols. 517—518.

⁹ Попередні видання були здійснені Вільгельмом Арндтом // MGHSS 19(1866). — Сс. 710—720, і Роджеро Прюмерсом (Priimers) у Pommersches Urkundenbuch 1: 2.—Stettin, 1877. — Сс. 467—496.

¹⁰ Див. Bjami Gudnason. Um Skjoldungasogu. — Rvik, 1963.

^,^, Joigensen. Historieforskning. — Сс. 25—26. Пор. Lauritz Weibull у Nordisk Historia II. — Сс. 267—292 (вперше надруковано 1928 року); HerlufNielsen 11 KHL XIV (1969). — Cols. 427—428.

¹² Jorgensen, Historieforskning. — Сс. 27—28; Jorgen Olrik 11DHT 7th ser. 2 (1899—1900). — Сс. 222—229; Helge Toldbeig 11KHL 10 (1965). — Cols. 485—486.

¹³ Пор. Jorgensen. Historieforskning. — Ce. 28, 55, 59, 84.

¹⁴ Пор. HerlufNielsen H KHL XIV (1969). — Cols. 662.

¹⁵ Див. Lauritz Weibull. «Necrologium Lundense. VII. Konun- galistan», Nordisk Historia II. — Ce. 214—219.

¹⁶ Rudolf Usinger. Die danischen Annalen und Chroniken des Mit- telalters. — Hannover, 1861. — C. 33.

¹⁷ Dietrich Schafer. DanischeAnnalen und Chroniken. — Hannover, 1872. — Ce. 3, 12—13, 36, 37.

^,* A. D. Jorgensen. Bidrag til Nordens Historic і Middelalderen. — Ce. 202—206.

^,⁹ G. von Buchwald H DHT 5th ser. 1 (1879). — C. 733; Kr. Erslev // OHT 6th ser. 2 (1889). - C. 375; Kr. Kalund //ANF 25 (1909). —

²⁰ Пор. Joigensen. Historieforskning. — Ce. 5—18; Е. Joigensen // ADM?. — Ce. 1—5.

²¹ Пор. Jorgensen. Historieforskning. — Ce. 6—8.

²² J. Langebek. Scriptores I. — Ce. 212—250, 1 facsim.

²³ G. Waitz H Nordalbingische Studien 5. — Kiel, 1858. — Ce. 1— 6 (вступ), се. 7—55 (текст).

²⁴ G. Waitz H Nordalbingische Studien 5. — С. 4.

²⁵ Jorgensen. Historieforskning. — Ce. 8, 10; HerlufNielsen H KHL XI (1966). — Cols. 7.

²⁶ Див.: Usinger. Die danischen Annalen. — Ce. 27—33; 38—52; Schafer. DanischeAnnalen.— Ce. 29—37; Waitz//Neues Archiv 12 (1887). — Ce. 25—39; Jorgensen. Historieforskning. — Ce. 8, 10.

²⁷ Langebek H Scriptores I. — Ce. 148—170. Про «Annales Ryenses» див. працю Герлуфа Нільсена //KHLXIV (1969). — Cols. 515—518.

²⁸ Schafer. DanischeAnnalen. — Се. 5—13; nop. Usinger. Die dani- schen Annalen. — Ce. 22, 28, 35, 61—78; Jorgensen, Historieforsk- ning. — С. 12.

²⁹ Ed. Jorgensen И ADM?. — С. 62.

³⁰ Ed. Jorgensen И ADM?. — С. 62.

³^, Ed. Jorgensen И ADM?. — С. 67.

³² Свого часу редактор «Annales Ryenses» наробив значних помилок у прочитанні цифр. Інформацію «Tartari Ungariam іп- vaserunt» (татари вторгнулись в Угорщину) подано під роком 1127 (ed. Jorgensen П ADM?. — С. 70), в той час як у «Annales Lundenses» дату виправлено на 1241 рік: «Tartari Ungariam in- trauerunt et deuasterunt» (ed. Jorgensen H ADM?. — C. Ill); див. Annales Ripenses під р. 1241: «Tunc Tartari Ungariam uastauerunt» (ed. Jorgensen H ADM?. — С. 152).

³³ Ed. Jorgensen H ADM?. — Ce. 132—135.

³⁴ Ed. Jorgensen H ADM?. — Ce. 149—156.

³⁵ Ed. Jorgensen UADM?. — С. 149. «Annales Ryenses» справили вплив на шведську й німецьку літописну літературу. Див.: М. Lap- penberg H MGH SS XVI (1866). — С. 391; Usinger. Die danischen Annalen. — С. 63.

³⁶ «Annales Sorani ИЗО—1300» («Exulauit Kanutus in Suetiam et in Ryas і am», ed. Jorgensen //ADM?. — C. 79); nop. «Annales Lundenses», «Annales Ryenses» (ed. Jorgensen //ADM?. — C. 136); «Annales 67—1287» (ed. Jorgensen //ADM?. — C. 195); «Ryd I» (ed. Lo- 2a∙ renzen, GDK. — С. 106); «Ryd II» (ed. Lorenzen // GDK. — Ce. 173— 174), «Aarbog 1074—1255» (ed. Jorgensen // MHL. — C. 170). Пор. також «Annales Ryenses» під роком 1153-м: «Kanutus rex rediens de Ruscia uenit in Frisiam, ibique Construxit castrum Mildeborg, cum auxilio Frisonum» [«Король Кнут з Русі вирушив до Фризії, де збудував за допомогою фризів фортецю Мільдеборґ»] (ed. Jorgensen П ADM?. — С. 79).

⁵⁷ Ed. Jorgensen 11ADM?. — С. 189.

³⁸// ADM?. — Cc. 43, 79, 195; nop. Arcona // SMHD І. — Се. 425—428.

’’//ADM?. — Се. 42, 134, 164, 195; // SMHD І. — Се. 140, 178, 193, 430, 431; // GDK. — C. IlO (Померанія).

⁴⁰ // ADM?. — Се. 65, 98, 99, 151; nop. 11 SMHD І. — Се. 184, 290, 396, 411; // GDK. — Се. 78, 146.

⁴¹ //ADM?. — Се. 68, 97—99, 134, 137, 149, 151, 157, 165, 189, 209; // SMHD І. — С. 441; II. — Се. 58, 74, 116; // GDK. — Се. 93, 116, 158.

⁴² // ADM?. — Се. 97—99, 134, 137, 151, 165; // SMHD II. — С. 58; nop. Sembi // SMHD І. — Cc. 122, 178; // GDK. — Се. 116, 181.

⁴⁵ // GDK. — Се. 8, 9, 17, 36, 44, 45.

⁴⁴ // ADM?. — Се. 68, 149; // GDK. — Се. 93, 158.

⁴⁵ //ADM?. — Се. 69, 92, 93, 97, 104, 105, 130, 131, 134, 135, 137, 142, 146, 147,149, 151, 154,157,165, 166, 189, 193, 196; // SMHD І. — Се. 161, 171, 430, 442, 459—460, 480; II. — Cc. 54, 57, 58, 69, 84, 106, 109, 374; // GDK. — Се. 44, 45, 52, 53, 110, 113, 119, 160, 179, 184.

⁴⁶//ADM?. — Се. 97,105,111,142,146, 193;//SMHDl.-Се. 459; 11. — Се. 306, 374; 11 GDK. — Се. 114, 218 (R?w?l).

⁴⁷ // ADM?. — Се. 68, 149; // GDK. — Се. 93, 153.

⁴⁸//ADM?. — Се. 92, 93, 137, 140, 145, 151, 157, 164, 193, 196; // SMHD II. — Се. 54, 111, 125, 310, 322, 466; // GDK. — Се. 113, 214, 217.

⁴⁹ И ADM?. — Се. 63, 67, 79 (Annales Ryenses); С. 150 (Annales Ripenses); С. 164 (Chronica Sialandie); С. 189 (Annales Scanici), С. 192 (Annales, 980—1286); // SMHD II. — С. 39.

⁵⁰ // ADM?. — С. 79 (Annales Lundenses); 11 SMHD II. — С. 117.

⁵¹ H GDK. — С. 139 (Ryd II).

⁵² H ADM?. — С. 79 (Annales Sorani, 1130—1300); nop. Ryscia // ADM?. — С. 65 (Annales Ryenses) // ADMAE. — С. 136 (Annales, 67—1287).

⁵³ // GDK. — Се. 78, 106 (Ryd І).

я // GDK. — Cc. 89, 106 (Ryd І). — С. 214 (Sagnkrenike і Stockholm)-

»// GDK. — Cc. 22 (Gesta Danorum раа dansk?), 89, 106 (Ryd І), 173, 174 (Ryd II).

⁵⁶// SMHD II. — Се. 117, 131 (Chronica archiepiscoporum Lunden- sium)∙ ■

” П ADM?. Index. — С. 227, s.v.; H SMHD II, Index. — С. 115.

^5, П ADM?. — С. 145 (під роком 1165-м); С. 148 (під роком 1301-м; Annales Essenbecenses).

” // ADM?. — С. 47.

⁶⁰ // ADM?. — Се. 47, 48.

поезія

Спеціальні бібліографії про «Беовульфа» та «Фіннсбурґ» Видання і переклади

«Битва під Фіннсбурґом»

«Беовульф»

♦Відсіт»

Вибрана бібліографія

Загальна

♦Битва під Фіннсбурґом»

Епізод про Фінна в «Беовульфі»

«Беовульф»

♦Відсіт»

Кіневульфова Єлена

4. Скальдична поезія

Основні посібники та видання

Вибрана бібліографія

5. Рунічні написи

Основні посібники та видання

Вибрана бібліографія

6. Правова література

Давні скандинавські закони

Основні посібники та видання

Вибрана бібліографія

Давні фризькі закони

Основні посібники та видання

Вибрана бібліографія

7. Географічна література

Основні посібники та видання

Вибрана бібліографія

Давньоскандинавська географічна література Альфред, Огтере і Вульфстан

8. Хроніки та літописи

Данські хроніки та літописи

Основні посібники та видання

Вибрана бібліографія Ісландські літописи

Основні видання

Вибрана бібліографія

9. Інші джерела, крім розглянутих у цій книжці

Джерела давньоскандинавського походження Латинські та грецькі джерела Давньотюркські джерела Слов’янські джерела Ісламські джерела

10. Другорядні джерела та література

Загальна бібліографія

Довідкові посібники

Altaner, В. Patrologie, 5th ed. (Freiburg, 1958).

Barraclough, Geoffrey. Main Trends in History (New York, London, 1979).

Барсов, Николай. Материалы для историко-географического словаря России (Вильнюс, 1865).

Бобринский, Александр. Дворянские роды, 2 т. (СПб., 1890). The Cambridge Economic History of Europe, I: The Agrarian Life of the Middle Ages, ed. Postan, M. M., 2d ed. (Cambridge, 1971).

The Cambridge Medieval History, ed. Tanner, J. R. — Previte-Or- ton, C. W. — Brooke, Z. N. — Hussey, J. M., 8 vols. (Cambridge, 1913—1936); new edition: vol. IV.

Chevallier, Cyr Ulisse J. Repertoire des sources historiques du moyen age. Bibliographie, 2d ed. 2 vols. (Paris, 1905—1907; repr. New York, Kraus, 1960); Topobibliographie, 2 vols. (Montbeliard, 1894—1903; repr. New York, Kraus, 1959).

Cross, F. L. (ed.). The Oxford Dictionary of the Christian Church (Oxford, 1957).

Dworzaczek_iWlodzimierz. Genealogia. 2 pts (text and atlas) (W., 1959). Encyclopaedia Britannica. 24 vols. (Chicago—London, 1966). Encyclopaedia Judaica. 16 vols. (Jerusalem—New York, 1971). Енциклопедія українознавства. Гол. ред. Кубійович Володимир. 1 ч. Тт. І—III. — Мюнхен — Нью-Йорк, 1949—1952; 2 ч. Тт. І—XI- — Париж — Нью-Йорк, 1955—1996.

Grosser Historischer Weltatlas, Iierausgegeben vom Bay- erischen Schulbuch-Verlag, 3 vols. (Мюнхен, 1967—1972).

Hermann, Albert. Historical and Commercial Atlas of China (Cambridge, Mass., 1935).

International Guide to Medieval Studies. A Quarterly Index to Periodical Literature. American Bibliographic Service (Darien, Conn., 1961—).

Jensen, Hans. Die Schrift in Vergangenheit und Gegenwart, 2d ed. (Berlin, 1958).

Lexikon des Mittelalters [im Artemis Verlag] (Ziirich-Miinchen, 1977—; in progress).

Lexikon Jur Theologie undKirche, ed. Buchberger, M., 2d ed. Hδfer, J. — Rahner, K., 11 vols. (Freibutg, 1957—1967).

Люблинская, А. Д. Источниковедение истории средних веков (Л., 1955).

Mayer, Otto—Klauser, Renate. Clavis Mediaevalis. Kleines Worter- buch der Mittelalterforschung (Wiesbaden, 1962).

McEvedy, Colin. The Penguin Atlas of Ancient History (Harmond- sworth, England, 1967; last repr. 1978).

McEvedy, Colin. The Penguin Atlas of Medieval History (Harmond- sworth, England, 1964).

McEvedy — Jones, Richard. Atlas of World Population History (Har- mondsworth, England, 1978).

Paetow, Louis John. Guide to the Study of Medieval History, 2d ed. (New York, 1931; repr. 1973).

Pauly, August F. — Wissowa, Georg et al. Real-Encyclopadie der Classischen Althertumswissenschaft, new ed. (Stuttgart) 1st series 24 vols. in 36 (1894—1963); 2d series 10 vols. in 19 (1914—1972); supplement 14 vols. (1903—1974); nop. Murphy, John Paul. Index to the Supplements and Supplementary Volumes of Pauly-Wissowa ⅛ RE (Chicago, 1976).

Der kleine Pauly: Lexikon der Antike, ed. Ziegler, Kurt — Sonthei- mer, Walther, 5 vols. (Stuttgart, 1964—1975).

Potthast₉August. Bibliotheca historica medii aevi. Wegweiser durch die Geschichtswerke des europdischen Mittelalters bis 1500, 2d ed., 2 vols. (Berlin, 1896).

Pounds, Norman J. G. An Historical Geography of Europe 450 B.C. — A.D. 1330 (Cambridge, 1973).

Powell, James M. (ed.). Medieval Studies: An Introduction (Syracuse, N. Y., 1976).

Previte-Orton, C. W. The Shorter Cambridge Medieval History, 2 vols. (Cambridge, 1952; last repr. 1971).

Quirin, Heinz. Einfiihrung in das Studium der mittelalterlichen Ge- schichte (Berlin-Hamburg, 1950).

Радянська енциклопедія історії України, ред. Скаба, А. Д. та ін., 4 т. (К., 1969—1972).

Reallexikon fur Antike und Christentum, ed. Klausner, Theodor; Dolger, Franz Josef; Lietzmann, Hans et al. (Stuttgart, 1950—; in progress).

Repertorium Fontium Historiae Medii Aevi, primum ab Augusto Pot- thast digestum, nunc de сига collegii historicorum e pluribus nationi- bus emendatum et auctum. I. Series Collectionum. (Istituto Storico Italiano per il Medio Evo) (Rome, 1962); II — [IV] Fontes (Rome, 1967—[1976]; in progress).

Schrader, Otto. Reallexikon der Indogermanischen Altertumskunde, ed. Nehring, Alfons, 2 vols. (Berlin, 1917—1929).

Советская историческая энциклопедия, Жуков, Е. М. (ред.) 16 т. (М., 1961 — 1976).

Thurston, Herbert—Attwater, Donald (eds.). Butler’s Lives of the Saints. 4 vols. (London, 1956).

Українська радянська енциклопедія, ред. Бажан, Микола ∏. та ін., 17 т.+ том-покажчик (К., 1959—1968).

Ullmann, Walter. A History of Political Thought: The Middle Ages (Harmondsworth, England, 1965).

Westermanns Grosser Atlas zur Weltgeschichte (Braunschweig, 1969).

Скандинавська та Германська філологія (див. також сс. 891—894, 930—931, 970—975)

Bekker-Nielsen, Hans. Old Norse-Icelandic Studies. A Select Bibliography (Toronto, 1967).

Benediktsson, Hreinn. Early Icelandic Script as Illustrated in Vernacular Texts from the Twelfth and Thirteenth Centuries (Islenzk han- drit, Series in folio, 2) (Rvik, 1965).

Beyer, Harald. A History of Norwegian Literature, trans. Haugen, Einar (New York, 1956), x+370 pp.

Bibliography of Old Norse-Icelandic Studies, ed. Bekker-Nielsen, Hans, Copenhagen; an annual since 1964 (for 1963).

Bosworth, J. — Toller, T. N. An Anglo-Saxon Dictionary (Oxford, 1882—1898); Supplement (1928); A New Supplement by Campbell, A. (Oxford, 1966).

Campbell, Alistair. An Old English Grammar (Oxford, 1959).

[Cleasby—Vigfusson]: An Icelandic-English Dictionary initiated by Richard Cleasby subsequently revised, enlarged and completed by Vig- fusson, Gudbrand, 2d ed. with a supplement by Craigie, William A. (Oxford, 1957; repr. 1969), xlv + 833 pp.

Einarsson, Stefan. A History of Icelandic Literature (New York, 1957).

Falk, Hjalmar S. — Torp, Alf. Norwegisch-Danisches etymologi- sches Worterbuch, 2d ed., 2 vols. (Oslo, 1960).

Feist, Sigmund. Vergleichendes Worterbuch der Gotischen Sprache mit Einschluss des Krimgotischen und sonstiger Zerstreuter Uberreste des Gotischen. 3rd ed. (Leiden, 1939), xxviii + 710 pp.

Gordon, E. V. An Introduction to Old Norse, 2d ed. revised by Taylor, A. R. (Oxford, 1957; repr. 1974), Ixxxii + 412 pp. + 2 maps.

Hachmann, Rolf. Die Goten in Skandinavien (Berlin, 1970), XIII, 584 pp.

Haugen, Einar. The Scandinavian Languages (Cambridge, Mass., 1976), 507 pp.

Helgason, J6n. Norron Litteraturhistorie (Kbh, 1934), 238 pp.

Hermannsson, Halldor. Catalogue of the Icelandic Collection Bequeathed by Willard Fiske (Cornell University Library) (Ithaca, N.Y. 1914); Additions 1913—26 (Ithaca, N.Y., 1927); Additions 1927—42 (Ithaca, N.Y, 1943).

Holthausen, Ferdinand. Altenglisches etymologisches Worterbuch, 2d ed. Matthes, H. Ch. (Heidelberg, 1963).

Holthausen, F. Vergleichendes und etymologisches Worterbuch des Altwestnordischen_t Altnorwegisch-Islandischen einschliesslich der Lehn- und Fremdworter sowie die Eigennamen (Gottingen, 1948), xx + 368 pp.

Holtsmark₉Anne. Ordforradet і de eldste norske handskriftene (Oslo, 1954).

Hoops, Johannes (ed.). Reallexikon der germanischen Altertum- skunde, 4 vols. (Strasbourg, 1911—1919); 2d ed. Jankuhn, Herbert et al. (Berlin, 1968—; in progress).

Johannesson, Alexander. Islandisches etymologisches Worterbuch (Bern, 1956), xxiii + 1406 pp.

Jonsson, Finnur. Den oldnorske og Oldislandske Litteraturs Historic, 2d ed., 3 vols. (Kbh, 1920—1924), 8 + 635 pp.; (8) + 994 pp.; (8) + 147 pp.

Jonsson, F. Див. c. 923.

Kluge, Friedrich — Gotze, Alfred. Etymologisches Worterbuch der deutschen Sprache₉ 15th ed. (Berlin, 1951).

Krahe, H. Germanische Sprachwissenschaft₉ 3 vols. (Sammlung Goschen) (Berlin, 1967—1969).

Kulturhistoriskt Lexikon for nordisk medeltid fran Vikingatid till reformationstid. 22 vols. (Kbh-Sthlm-Oslo, 1956—1978).

Kalund, Kristian. Katalog over den Arnamagnoeanske hdndskrift- samling. 2 vols. (Kbh, 1889—1894).

Larsson, Ludvig. Ordforradet і de dlsta isldnska handskrifterna (Lund, 1891), v + 438 pp.

Lind, Erik Henrik. Norsk-isldndska dopnamn ock fingerade namn fran medeltiden (Uppsala, 1905—1915), x + 1306 cols; Supplement (Oslo, 1931).

Lind, E. H. Norsk-Isldndska personbinamn fran medeltiden (Uppsala, 1920—1921), viii + 416 cols.

Lundgren, Magnus— Brate, Erik — Lind, E. H. Svenska person- namn fran medeltiden (Uppsala, 1892—1934).

Lundqvist, Magnus et al. Kartor over det medeltida Sverige och dess ortnamn jdmte nutida motsvarigheter. Specialkartor Skane_t Vestergotland, Ostergotland, Mdlarlandskapen (Generalstabens Iitografis- ka anstalt) (Sthlm, 1967).

Mogk, Eugen. 'Norwegisch-Islandische Literature, GdGPh II: 1, 2d ed. (Strassburg, 1901—1909), pp. 555—923.

Nordal, Sigurdur. Islenzkmenning₉ I (Rvik, 1942), 360 pp.

Nordisk Kultur. Samlingsvaerk, ed. Brondum-Nielsen, Johannes — Erixon, Sigurd — Olsen, Magnus, 30 vols. (Kbh-Sthlm-Oslo, 1931— 1956).

Noreen, Adolf. Altisldndische Undaltnorwegische Grammatik. Lauh und Flexionslehre unter Berdcksichtigung des Urnordischen₉ 4th ed. (Halle, 1923), xv + 466 pp.

Paasche, Fredrik. Norges og Islands Iitteratur inntil Utgangen av middel-alderen₉ 2d ed. Holtsmark, Anne (Oslo, 1957).

Paff, William J. Див. c. 961.

Petersen, Carl S. — Andersen, Vilhelm. Illustreret dansk Litte- ratur historic. I (Kbh, 1924).

Schonfeld, М. Worterbuch der altgermanischen Personen- und Yolkernamen nach der Uberlieferung des Uassischen Altertums bear- beitet (Heidelberg, 1911), xxxv + 309 pp.

Schiick, Henrik. «Schwedisch-Danische Literature, GdGPh II: 1, 2d ed. (Strasbourg, 1901—1909), pp. 924—940.

Schiick, Henrik and Warburg, Karl. Illustrerad svensk Iitteraturhis- toria. I, 3rd ed. (Sthlm, 1926).

Stroh, Friedrich. Handbuch der Germanischen Philologie (Berlin, 1952).

Sveinsson, Einar 01. Islenzkar bokmenntir і fornold, I (Rvik, 1962), vii + 533 pp.

Turville-Petre, Gabriel. Origins of Icelandic Literature (Oxford, 1953; repr. 1967), xii ÷ 260 pp.

de Vries, Jan. Altnordisches Ctymologisches Worterbuch, 2d ed. (Leiden, 1962), Iii + 689 pp.

de Vries, J. Altnordisehe Literaturgesehiehte, 2d ed., 2 vols. (Berlin, 1964, 1967), viii ÷ 359 pp.; ix + 577 pp.

Wadstein, Elis. Friesisehe Lehnworter im Nordisehen (Uppsala, 1922)..

Zoega, GeirT. A Concise Dictionary of Old Icelandic (Oxford, 1910; repr. 1975), vii + 551 pp.

Середньовічна латинська філологія

Cremaschi, Giovanni. Guida allo studio del Latino medioevale (Padova, 1959).

Curtius, Emst Robert. European Literature and the Latin Middle Ages, trans. Trask, Willard R. (New York, 1953).

Du Cange, Charles du Fresne. Glossarium ad seriptores mediae et infimae Latinitatis, ed. Henschel, G. A. L. — Favre, L., 10 vols. (Niort, 1883—1888).

[Freund-Andrew]: A Latin Dictionary Founded on Andrew's Edition of Freund's Latin Dictionary, ed. Lewis, Charlton T. and Short, Charles (Oxford, 1879; repr. 1969).

de Ghellinck, J. Litterature Iatine du moyen age (Paris, 1939).

de Ghellinck, J. Patristique et moyen-age. 3 vols. (Paris-Brussels, 1947—1949).

de Labriolle, Pierre. Histoire de la litterature Iatine ehretienne, 3d cd. Bardy, Gustave, 2 vols. (Paris, 1947).

Maigne d’Arnis, W. H. Lexicon manuale ad seriptores mediae et infimae Iatinitatis (Paris, 1866).

Manitius, Max. Geschichte der Iateinischen Literatur des Mittel- alters, 3 vols. (Munchen, 1911—1931).

Migne, J. P. Patrologiae cursus completus. Series Iatina₉ 221 vols. (Paris, 1844—1855; abbrev. MPL).

Strecker, Karl. Introduction a Γ etude de Iatin medieval, trans, van de Woestijne, Paul (Geneva, 1948).

Візантійська філологія

Beck, Hans Georg. Kirche und Theologische Literatur im Byzanti- nischen Reich (Miinchen, 1959).

Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae₉ 50 vols. (Bonn, 1827— 1897; abbrev. CSHB). ’

Du Cange, Charles du Fresne. Glossarium ad scriptores mediae et infimae Graecitatis₉ 2 vols. (Lyons, 1688).

Grumel, V. Traite d^,etudes byzantines I. La Chronologie (Paris, 1958).

Haussig, Hans-Wilhelm. Kulturgeschichte von Byzanz₉ 2d ed. (Stuttgart, 1966).

Hussey, J. M. (ed.). The Byzantine Empire₉ 2 vols.: I. Byzantium and Its Neighbours (Cambridge, 1966); II. Government, Church and Civilization (1967) (= The Cambridge Medieval History IV).

Krumbaeher, Karl. Geschichte der byzantinischen Literatur₉ 2d ed. (Munchen, 1897).

Lampe, Geoffrey William Hugo (ed.). Patristic Greek Lexicon (Oxford, 1961—1968).

Langford-James, Richard Lloyd. A Dictionary of the Eastern Orthodox Church (London, [1923]).

Migne, J. P. Patrologiae cursus completus. Series graeco-latina₉ 161 vols. in 166 (Paris, 1857—1866; abbr. MPG).

Moravcsik, Gyula. Byzantinoturcica₉ 2d ed., 2 vols. (Berlin, 1958). Ostrogorsky, George. History of the Byzantine State (Oxford, 1956). Reallexikon der Byzantinistik₉ ed. Wirth, Peter (Amsterdam, 1969—; in progress).

Сказкин, С. Д. (ред.). История Византии, в 3 т. (M., 1967).

Sophocles, Е. A. Greek Lexicon of the Roman and Byzantine Periods (B. C. 146 to A. D. 1100)₉ ed. Thayer, J. H., 2d ed. (NewYork, 1893).

Sevδenko, lhor. Див. c. 994.

Тюркська і алтайська філологія

Ашмарин, Николай И. Thesaurus Linguae Tschuvaschorum, 17 τ. (Казань—Чебоксары, 1928—1950).

BeSevliev, Veselin. Die Protobulgarischen Inschriften (Berlin, 1963).

Цинциус, Вера И. (ред.). Сравнительный словарь тунгусоманьчжурских языков. Материалы к этимологическому словарю, 2 т. (Л., 1975—1977).

Clauson, Gerard. An Etymological Dictionary of Pre-ThirteenthCentury Turkish (Oxford, 1972).

Deny, Jean—Grenbech, Kaare—Scheel, Helmuth — Togan, Zeki Velidi et al. Philologiae Turcicae Fundamenta, 2 vols. (Wiesbaden, 1959, 1964).

Егоров, В. Г. Этимологический словарь чувашского языка (Чебоксары, 1964).

von Gabain, Annemarie. «Altturkische Schreibkultur und Drucke- геі», Philologiae Turcicae Fundamenta II (1964), рр. 171—191.

von Gabain, А. — Veenker, W. * Radloff>. Index der deutschen Bedeutungen, 4 pts (Wiesbaden, 1969—1972).

von Gabain, А. Див. c. 985.

Gombocz, Zoltan. Die Bulgarisch-Tiirkischen Lehnworter in der Ungarischen Sprache (MSFOu XXX) (Helsinki, 1912).

Haenisch, Erich. Worterbuch zu Manghol un niuca tobca 'an (Yiian- ch’ao pi-shi).Geheime Geschichte der Mongolen (Leipzig, 1939).

Menges, Karl Heinrich. The Turkic Languages and Peoples: An Introduction to Turkic Studies (Wiesbaden, 1968).

Наделяев, B. M. (ред.). Древнерусский словарь (Л., 1969).

Poppe, Nicholas. Introduction to Altaic Linguistics (Wiesbaden, 1965).

Poppe, N. Introduction to Mongolian Comparative Studies (MSFOu LX) (Helsinki, 1955).

Poppe, N. Vergleichende Grammatik der altaischen Sprachen. I: Vergleichende Lautlehre (Wiesbaden, 1960).

Pritsak, Omeljan. «Bulgaro-Tschuwaschica. Acht Noten zu den Wolga-Bolgarischen Grabinschriften des 13. — 14. Jh.», UAJb 31 (1959), pp. 274—314, 5 pl.

Pritsak, O. «Turkology and the Comparative Study of Altaic Languages». National Academy of Sciences. Republic of Korea. Proceedings [of] the VIth International Symposium (Sept. 5—9, 1978). The Comparative Study of Altaic Languages (Seoul, 1979), pp. 27—50.

Pritsak, О. Див. сс. 991—992.

RadlofF, Wilhelm. Versuch eines Worterbuches der Tiirk-Dialecte, 4 vols. (St. Petersburg, 1888—1911; repr. The Hague, 1960), with an Introduction by Pritsak, O.

Rasanen, Martti. Versuch eines Ctymologisehen Worterbuchs der Tiirksprachen_i 2 vols. (Helsinki, 1969—1971).

Rasanen, M. Materialien zur Lautgeschichte der tiirkischen Sprachen (Helsinki, 1949).

Rasanen, M. Materialien zur Morphologie der tiirkischen Sprachen (Helsinki, 1957).

Rasanen, M. Die Tschuwassischen Lehnworter im Tscheremissischen (MSFOu XLVIII) (Helsinki, 1920).

Севортьян, E. В. Этимологический словарь тюркских языков. Общетюркские и межтюркские основы на гласные (Москва, 1974); «Б» (1978).

Wichmann, Yrjo. Die Tschuwassischen Lehnworter in den Permi- schen Sprachen (MSFOu XXI) (Helsingfors, 1903).

Слов’янська філологія

Berneker, Erich. Slavisches etymologisches Worterbuch_i 2 vols. (Heidelberg, 1908—1913; unfinished; 2d ed. of vol. 1: 1924).

Білодід, Іван K. (ред.). Словник української мови, 11 т. (К., 1970—1980).

Bruckner, Aleksander. Slownik etymologiczny jςzykapolskiego (Cracow, 1927; 2d ed. W., 1957).

Даль, Владимир. Толковый словарь живого великорусского языка, 4 т. 2-е изд. (М., 1955).

Diels, Paul. Altkirchenslavische Grammatik_i 2 vols. (Heidelberg, 1932—1934).

Fraenkel, Emst. Litauisches etymologisches Worterbuch_i 2 vols. (Heidelberg-Gottingen, 1955—1965).

Holub, Josef — KopeCny, FrantiSek. Etymologicky slovnik jazyka Ceskeho (Prague, 1952).

Kaestner, Walter. Die deutschen Lehnworter im Polnischen (Leipzig, 1933).

Leciejewicz, Lech (ed.). Maty slownik kultury dawnych Slowian (Warszawa, 1972), 676 pp.

Мельничук, O. C. (ред.). Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов (К., 1966).

Rudnyc’kyj, Jaroslav В. An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language, 11 pts (unfinished) (Winnipeg, 1962—1972; 2d ed. of vol. I: 1966).

Селищев, Афанасий M. Старославянский язык, 2 т. (М., 1951 — 1952).

Shevelov, George Y. A Prehistory of Slavic: The Historical Phonology of Common Slavic (Heidelberg, 1964).

Shevelov, G. Y. A History of Phonology of the Ukrainian Language (Heidelberg, 1979).

Slovnik jazyka staroslovenskeho. Lexicon linguae paleoslovenicae. ed. Kurz, Josef et al. (Prague, 1966—; in progress).

Siawski, Franciszek. Stownik etymologiczny j⅛zyka poIskiego_i (Cracow, 1952—; in progress).

Siownik Starozytnofci Siowiahskich₉ ed. Kowalenko, Wiadyslaw — Labuda, Gerard — Lehr-Splawiiiski, Tadeusz, et al. (Wroclaw-Warsaw-Cracow, 1961—; in progress; abbrev. SSS).

Срезневский Измаил И. Материалы для словаря древнерусского языка, 3 т., 2-е изд. (М., 1958).

Vasmer, Max. Russisches etymologisches Worterbuch₉ 3 vols. (Heidelberg, 1953—1958).

Фасмер, М. Этимологический словарь русского языка, перев. и доп. Трубачева, О. H., 4 т. (М., 1964—1973).

Vlasto, A. P. The Entry of the Slavs into Christendom: An Introduction to the Medieval History of the Slavs (Cambridge, 1970)

Іранська філологія

Абаев, Василий И. Историко-этимологический словарь осетинского языка, 3 т. (М.—Л., 1958, 1973, 1979— в роботі).

Абаев, В. И. Осетинский язык и фольклор I (М.—Л., 1949).

Bailey, Harold Walter. «Languages of the Saka*, Handbuch der Orientalistik. 1st division, vol. IV, pt I, (Leiden-Cologne, 1958), pp. 131—154.

Bartholomae, Christian. Altiranisches Worterbuch (Strasbourg, 1904).

Bartholomae, Ch. Zum altiranischen Worterbuch. Nacharbeiten und Vorarbeiten (Strasbourg, 1906).

Benveniste, Emile. Essai de grammaire Sogdienne₉ II. Morpholo- gie_f syntaxe et glossaire (Paris, 1929).

Фрейман, Александр А. Хорезмский язык. Материалы и исследования. I (М.—Л., 1951).

Gauthiot, Robert. Essai de grammaire Sogdienne₉ ed. Meillet, Antoine, I. Phonetique (Paris, 1914—1923).

Geiger, Wilhelm—Kuhn, Ernst. Grundriss der iranischen Philolo- gie, 2 vols. in 3 pts (Strasbourg, 1895—1904).

Gershevitch, Ilya. A Grammar of Manichaean Sogdian (Oxford, 1961).

Henning, Walter Bruno. A Fragment of a Khwarezmian Dictionary, ed. MacKenzie, D. N. (London, 1971).

Henning, W. B. «Mitteliranisch», Handbuch der Orientalistik, 1st division, vol. IV, pt 1 (Leiden-Cologne, 1958), pp. 20—130.

Justi, Ferdinand. Iranisches Namenbuch (Marburg, 1895; repr. Hildesheim, 1963).

Mayrhofer, Manfred. Kurzgefasstes etymologisches Worterbuch des Altindischen, 4 vols. (Heidelberg, 1956—1980).

Миллер, Всеволод. Язык осетин, перев. Исаев, М. И. (М.— Л., 1961).

Оранский, Иосиф М. Введение в иранскую филологию (М., 1960).

Фінно-угорська філологія

Barczi, Geza (ed.). A magyar nyelv torteneti-etimologiai szotara, 3 vols. (Budapest, 1961—1976).

?arczi, Geza. Magyar szofejto szotar (Budapest, 1941).

Collinder, Bjom. Finno-Ugric Vocabulary (Uppsala, 1955).

Decsy, Gyula. Einfiihrung in die Finnisch-Ugrische Sprachwissen- schaft (Wiesbaden, 1965).

Kettunen, Lauri. Etymologische Untersuchungen Uber estnische Ort- snamen (Helsinki, 1955).

Лыткин, Василий И. — Гуляев, Евгений С. Краткий этимологический словарь коми языка (М., 1970).

Toivonen, Yrjo Н. — Itkonen, Erkki — Joki, Aulis J. Suomen кіеіеп etymologinen sanakirja, 6 vols. (Helsinki, 1955—1978).

Ісламська філологія

[Belot, J.-B.]. Vocabulaire arabe-franςais a Γusage des etudiants, IOth ed. (Beyrouth, 1911).

Dozy, R. Supplement aux dictionnaires arabes, 2 vols. 2d ed. (Leiden-Paris, 1927).

The Encyclopedia of Islam, ed. Houtsma, M. Th., Arnold, T. W., Basset, R., Hartmann, R., 4 vols. and supplement (Leiden, 1913—1938).

The Encyclopaedia of Islam. New Edition, ed. Gibb, H. A. R., Kramers, J∙ H., L6vi-Provenςal, E., Schacht, J. etai. (Leiden-London, 1960—; in progress).

Pearson, J. D. Index Islamicus 1906—1955'. A catalogue of articles on Islamic subjects in periodicals and other collective publications (Cambridge, 1958).

Pearson, J. D. Index Islamicus Supplement 1956—1960 (Cambridge, 1962), and its subsequent continuations.

[Sauvaget, Jean]: Jean Sauvagets Introduction to the History of the Muslim East: A Bibliographical Guide, ed. Cahen, Claude (Berkeley-Los Angeles, 1965).

Steingass, F. A Comprehensive Persian-English Dictionary (London, 1892; 3d impr. 1947).

Vullers, Johannes August. Lexicon persi co-Iatinum, 2 vols. and supplement (Bonn, 1855—1867; repr. Graz, 1962).

Wehr, Hans. A Dictionary of Modern Written Arabic, ed. Cowan, J. Milton, 2d printing (Ithaca, N.Y., 1966).

Wolf, Fritz. Glossar zu Firdosis Schahname (Berlin, 1935; repr. Hildesheim, 1965).

Zenker, Julius Theodor. Tiirkisch-Arabisch-Persisches Handworter- buch, 2 vols. (Leipzig, 1866—1876).

Міфи та епіка

Теоретичні основи (див. також сс. 106 і 217)

Altizer, Thomas J. J. Mircea Eliade and the Dialectic of the Sacred (Westport, Conn., 1975).

Beane, Wendell C. — Doty, William G. Myths, Rites, Symbols: A Mircea Eliade Reader, 2 vols. (New York, 1976).

Bidney, David. «Myths, Symbolism and Truth», Myth: A Symposium, ed. Sebeok, T. A. (Philadelphia, 1955), pp. 1 —14.

Bowra, Cecil Maurice. Heroic Poetry (London, 1945; repr. 1952).

Chadwick, Hector Munro. The Heroic Age (London, 1928; repr. Westport, Conn., 1973).

Davy, Georges. «Le sociale et Γhumain dans la Sociologique durkheimienne», Revue Philosophique 142 (1952), pp. 321—350.

Dumezil, Georges; Див. c. 901.

Durkheim, Emile — Mauss, Marcel. «De quelque formes primitives de classification: Contributions a Γetude des representations collectives», L’Annee Sociologique 6 (1902), pp. 1—72.

Durkheim, E. The Elementary Forms of Religious Life₉ trans. Swain, Joseph W. (New York, 1961).

Durkheim, E. Les regies de la methode Sociologique_i 17th ed. (Paris, 1968).

Durkheim, E. The Rules of Sociological Method_i trans. Solovay, Sarah A. — Mueller, John H., ed. Catlin, George E. G., 8th ed. (New York, 1965).

Jung, C. G. — Kerenyi, K. Einfiihrung in das Wesen der Mytholo- gie (Amsterdam-Zurich, 1941).

Ehrmann, Jacques (ed.). Structuralism (New York, 1966).

Eliade, Mircea. Images et symboles (Paris, 1952).

Eliade, M. Patterns in Comparative Religion (New York, 1958).

Eliade, M. The Sacred and the Profane: The Nature of Religion_i trans. Trask, W. R. (New York, 1957).

Gennep, Arnold van. The Rites of Passage (Chicago, 1960).

Hyman, Stanley Edgar. «The Ritual View of Myth and the Mythic», Myth: A Symposium, ed. Sebeok, T. A. (Philadelphia, 1955), pp. 84—94.

Ker, William Paton. Див. c. 902.

Levi-Strauss, Claude, Myth and Meaning (New York, 1979).

Levi-Strauss, C. The Savage Mind (Chicago, 1966).

Levi-Strauss, C. Structural Anthropology_i trans. Jacobson, Claire — Schoepf, Brooke Grundfest (New York, 1963).

Levi-Strauss, C. «The Structural Study of Myth», Myth: A Symposium, ed. Sebeok, T. A. (1955), pp. 50—66.

Levy-Briihl, Lucien. La mentalite primitive (Paris, 1935).

Littleton, C. Scott. The New Comparative Mythology: An Anthropological Assessment of the Theories of Georges Dumezil, rev. ed. (Berkeley-Los Angeles-London, 1973).

Lord, Albert B. Singer of Tales (Cambridge, Mass., 1960).

Nisbet, Robert A. The Sociology of Emile Durkheim (New York- Oxford, 1974).

Raglan, Lord. «Myth and Ritual», Myth: A Symposium, ed. Sebeok, T. A. (Philadelphia, 1955), pp. 76—83.

Rossi, Ino (ed.). The Unconscious in Culture: The Structuralism of Claude Levi-Strauss in Perspective (New York, 1974).

Sebeok, Thomas S. (ed.). Myth: A Symposium (American Folklore Society 5) (Philadelphia, 1955).

Stolz, Benjamin A. — Shannon, Richard S. Oral Literature and the Formula (Ann Arbor, 1976).

Turner, Victor. Dramas, Fields and Metaphors (Ithaca, 1974).

Turner, V. The Ritual Process: Structure and Anti-Structure (Chicago, 1969).

Vansina, Jan. Oral Tradition: A Study in Historical Methodology, trans. Wright, H. M. (Harmondsworth, England, 1965).

de Vries, Jan. Forschungsgeschichte der Mythologie (Freiburg- Miinchen, 1961).

de Vries, J. Heroic Songs and Heroic Legend (London, 1963).

Weber, Marianne. Max Weber: Ein Lebensbild (Tiibingen, 1926).

Weber, Max. Gesammelte Aufsatze zur Religionssoziologie, 3 vols. (Tiibingen, 1920—1923).

[Weber, Max]. From Max Weber: Essays in Sociology, translated, edited, and with an introduction by Gerth, Hans H. and Mills, C. Wright (Oxford University Press, 1946).

Weber, Max. The Theory of Social and Economic Organization, translated by Henderson, A. M. and Parsons, Talcott (Oxford University Press, 1947).

Германські міфи та епіка

Baeseke, Georg. Vor- und Friihgeschichte des deutschen Schrift- tums. I (Halle a. S., 1940).

Bleyer, Jacob. «Die germanischen Elemente der Ungarischen Hun- nensage». PBB 31 (1906), pp. 429—599.

Boer, R. C. «Uber die Qrvar-Odds saga», ANFZ (1892), pp. 97— 138.

Boer, R. C. «Weiteres zu Qrvar-Odds saga», ANF 8 (1892), pp. 246—255.

de Boor, Helmut. «Hat Siegfried gelebt?» Zur germ.-deutschen Heldensage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 31—51.

Genzmer, Felix. «Vorzeitsaga und Heldenlied*, Zur germ.-deut- schen Heldensage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 102—137.

Genzmer, F. *Wie der Waltharius entstanden ist», GRM 35 (1954), pp. 161 — 178.

Genzmer, F. Див. також c. 901. ’

Graf, H.-J. *Yngve Tyrkia Conungr», Zeki Velidi Togan^,a Ar- magan (Istanbul, 1950—1955), pp. 30—32.

Grimm, Jacob. Teutonic Mythology, trans. Stallybrass, James Steven, 4 vols. (New York, 1966).

Halvorsen, E. F. «Asgard», KHL XX (1976), cols. 457—458.

Halvorsen, E. F. «Valhall», KHL XIX (1975), cols. 464—465.

Hauck, Karl. «Heldendichtung und Heldensage als Geschich-

tsbewusstsein*, Festschrift jiir Otto Brunner (Gottingen, 1963), pp. 118—169. ’

Hauck, Karl (ed.). Zur germanisch-deutschen Heldensage. Sech- zehn Aufsatze zum neuen Forschungsstand (Bad Homburg, 1965), xv + 449 pp.

Herrmann, Paul. Див. c. 901.

Heusler, Andreas. «Geschichtliches und Mythisches in der ger- manischen Heldensage*, SBAW 37 (Berlin, 1909), pp. 920—945.

Heusler, А. Див. також се. 901, 906.

Holtsmark, Anne. «Heroic Poetry and Legendary Sagas», Bibliography of Old Norse-Icelandic Studies 1965 (Kbh, 1966), pp. 9—21.

Holtsmark, A. «Vanir», KHL XIX (1975), cols. 493—494.

Homan, Balint. «Geschichtliches im Nibelungenlied*, UJb 3 (1923), pp. 135—156, 195—219.

Hofler, Otto. «Die Anonymitat des Nibelungenliedes*, Zur germ.- deutschen Heldensage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 330—392.

Hofler, O. «Deutsche Heldensage*, Zur germ.-deutschen Hel- densage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 52—81.

Hofler, O. Kultische Geheimbiinde der Germanen (Frankfurt a. M., 1934).

Hofler, O. Siegfried, Arminius und die Symbolik. Mit einem his- torischen Anhang uber die Varusschlacht (Heidelberg, 1961), 130 pp.

Hofler, О. Див. також cc. 902, 915, 937..

Kuhn, Hans. «Heldensage und Christentum*, Zur germ.-deutschen Heldensage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 416—426.

Kuhn, Hans. Див. також cc. 902, 906, 913, 926.

Lange, Wolfgang. Studien zur Christliehen Dichtung der Nord- germanen 1000—1200 (Gottingen, 1958).

Lukman, Niels Clausen. Skjoldunge und Skilfinge: Hunnen- und Herulerkonige in Ostnordischer Uberlieferung (Kbh, 1943), 207 pp.

Mogk, Eugen. «Die alteste Wanderung der deutschen Heldensaga nach dem Norden», Festgabe fur Rudolf Hildebrand (Leipzig, 1894), pp. 1—10.

Mohr, Wolfgang. «Geschichtserlebnis im altgermanischen Helden- liede*, Zurgerm,-deutschen Heldensage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 82—101.

Mohr, W. Див. також с. 906.

Mullenhofif, Karl. Deutsche Altertumskunde> ed. Roediger, Max, 5 vols. (Berlin, 1870—1900).

Miillenhoflf, K. «Die alte Dichtung von den Nibelungen*, ZfdA 23 (1879), pp. 113—173.

Old Norse Literature and Mythology. A Symposium, ed. Po- lome, Edgar C. (Austin, Texas, 1969).

Olrik, Axel. Danmarks Heltedigtning, 2 vols. (Kbh, 1905, 1910), (8) + 352 pp.; xviii + 350 pp. [vol. I was trans, by Hollander, Lee M. as The Heroic Legends of Denmark, див. c. 903].

Olrik, Axel. Kilderne til Sakses Oldhistorie: En Iiteraturhistorisk Undersogelse (Kbh, 1894), xii + 316 pp.

Schneider, Hermann. «Einleitung zu einer Darstellung der Helden- _sage*, Zur germ.∙deutschen Heldensage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 316—329.

Schneider, H. Das germanische Epos (Philosophic und Geschichte 59) (Tubingen, 1936), 25 pp.

Schneider, H. «Lebensgeschichte des altgermanischen Helden- Iiedes*, DVjschr 12 (1934), pp. 1—21 = Kleine Schriften (Berlin, 1962), pp. 1 — 17.

Schneider, H. Див. також cc. 903, 913, 915, 918.

Schroder, Franz Rolf. «Eine indogermanische Liedform: Das Aufreihlied*, GRM 35 (1954), pp. 179—185.

Schroder, F. R. Germanische Heldendichtung. Ein Vortrag nebst einer Studie zur Heroisierung des Mythos (Philosophic und Geschichte 55) (Tiibingen, 1935,48 pp. [pp. 30—42: «Heroisierung des Mythos: Sigmund und Signy»].

Schroder, F. R. «Mythos und Heldensage*, Zur germ.-deutschen Heldensage, ed. Hauck, K. (1965), pp. 285—315.

Schroder, F. R. «Die Sage von Hetel und Hilde*, DVjschr 32 (1958), pp. 38—70.

Schroder, F. R. «Ursprung und Ende germanischer Heldendich- tung*, GRM 27 (1939), pp. 325—367.

Schiitte, Gudmund, див. cc. 903, 913, 922.

von See, Klaus, «Germahische Heldensage: Ein Forschungsbe- richt*, GGA 218 (1966), pp. 52—98.

von See, K. Див. також cc. 903, 915, 928.

Steblin-Kamenskij, Mixail I. The Saga Mind, trans. Ober, Kenneth H. (Odensee, 1973).

Стеблин-Каменский, M. И. Див. також сс. 899, 905, 928.

Turville-Petre, Е. О. Gabriel. Див. сс. 903, 904, 910, 919, 928. von Uhland, Ludwig. «Zur deutschen Heldensage*, Germania 2 (Wien, 1857), pp. 357—363.

de Vries, Jan. «Die Entwicklung der Sage von den Lodbroksoh- nen*, ANF 44 (1928), pp. 148—163.

de Vries, J. «Die OStnordische Uberlieferung der Sage von Ragnar Lodbrok*, APS 2 (1927), pp. 115—149.

de Vries, J. «Die Westnordische Tradition der Sage von Ragnar Lodbrok*, ZfdPh 53 (1928), pp. 257—302 = Kleine Schriften (Berlin, 1965), pp. 285—330.

de Vries, J. «Die Wikingsaga*, GRM 15 (1927), pp. 81 —100. de Vries, J. «Theodorich der Grosse», GRM 42 (1961), pp. 319— 330 = Kleine Schriften_t pp. 77—88.

de Vries, J. «Uber keltisch-germanische Beziehungen auf dem GebietederHeldensage*, PBB 75 (1953), pp. 229—247.

de Vries, J. Див. також cc. 783, 904, 915, 928.

Wais, Kurt. Friihe Epik Westeuropas und die Vorgeschichte des Nibelungenliedes. I (Tiibingen, 1953).

Міфи та епіка інших народів

Dunger, Hermann. Die Sage von Trojanischen Krieg in den Bear- beitungen des Mittelalters und ihren antiken Quellen (Leipzig, 1869).

[Гильфердинг]: Онежские былины, записанные А. Ф. Гиль- фердингом летом 1871 года, 4-е изд. (М.—Л., 1950).

Jakobson, Roman — Szeftel, Marc. «The Vseslav Epos», in Roman Jakobson, Selected Writings IV (The Hague-Paris, 1966), pp. 301—368.

Jackel, R. Dares Phrygius und Benoit de Ste-More (Breslau, 1875). Joly, A. Benoit de Sainte-More et Ie Roman de Troie₉ 2 vols. (Paris, 1870—1871).

Korting, G. Der altfranzosische Roman de Troie (Paderborn, 1883). Лященко, Аркадий. «Былина о Соловье Будимировиче и сага о Гарольде», Сборник в честь А. И. Малеина (Петроград, 1922), сс. 94—136.

Liithgen, Edmund. Die Quelle und der historische Werth der fran- Zosischen Trojasage (Bonn, 1875).

Петросян, А. А. (ред.). Сказание о нартах — эпос народов Кавказа (М., 1969).

Пропп, Владимир Я. — Путилов, Б. Н. Былины, в 2 т. (М., 1958).

Пропп, В. Я. Русский героический эпос, 2-е изд. (М., 1958). Settegast, F. Benoit de Ste-More (Breslau, 1876).

Еддична поезія

Спеціальна бібліографія Едд

Значну кількість літератури різними мовами, присвяченої Едді, можна знайти в переліку, наведеному в двох спеціальних бібліографіях (обидві опубліковані до 1955 р.):

Hermannsson, Halldor. Bibliography of the Eddas (Islandica 13) (Ithaca, N. Y., 1920), 10+95 pp.

Hannesson, Johann S. Bibliography of the Eddas. Supplement to Islandica vol. 13 (Islandica 37) (Ithaca, N. Y., 1955).

Поетична Едда

Рукописи Поетичної Едди

♦Королівський кодекс» («Codex Regius» = R; бл. 1270 р.) містить двадцять дев’ять пісень, зібраних разом і відомих під різними назвами: «Едда», «Поетична Едда», «Старша Едда» і «Семундова Едда». Десять із тих пісень міфологічні, а дев’ятнадцять— героїчні пісні. Міфологічні: «Віщування Вйольви» (Vqluspi=Vsp), «Промови Високого» (Hivamil=Hiv), «Промови Вафтрудніра» (Vafpriidnismil = Vm), «Промови Ґрімніра» (Grimnismil=Grm), «Промови Скірніра» (Skirnismil=Skm), «Пісня про Гарбарда» (Hirbardsljod = Hrbl), «Пісня про Гюміра» (Hymiskvida = Hym), «Словесна чвара Локі» (Lokasenna=Ls), «Пісня про Трюма» (?rymsk- vida=?rk) і «Промови Альвіса» (Alvissmil=Alv). Героїчні пісні — це: «Пісня про Вйолунда» (Vqlundarkvida=Vkv), «Пісня про Гельґі сина Гйорварда» (HelgakvidaHjqrvardssonar=HHv), «Перша Пісня про Гельґі Вбивцю Гундінґа» (Helgakvida Hundingsbana I=HH І), ♦Друга Пісня про Гельґі Вбивцю Гундінґа» (HelgakvidaHundings- bana II=HH II), «Пророцтва Ґріпіра» (Gripisspi=Grp), «Промови Реґіна» (Reginsmil=Rm), «Промова Фафніра» (Fifnismil=Fm), «Промови Сіґрдріви» (Sigrdrifumil=Sd), «Уривок Пісні про Сіґурда» (Brot af Sigurdarkvidu=Br), «Перша Пісня про Ґудрун» (Gud- runarkvida I=Gdr І), «Коротка Пісня про Сіґурда» (Sigurdarkvida in skamma=Sg), «Поїздка Брюнгільд до пекла» (Helreid Brynhi- Idar=Hlr), «Друга Пісня про Ґудрун» (Gudninarkvida II=Gdr II), «Третя Пісня про Ґудрун» (Gudninarkvida III=Gdr III), «Плач Оддрун» (Oddninargritr=Od), «Пісня про Атлі» (Atlakvida=Akv), ♦Ґренландська Пісня Атлі» (Atlamil in grcenlenzku=Am), «Підбурювання Гудрун» (GudrunarhvQt=Ghv) і «Пісня Гамдіра» (Hamdis- mal=Hm).

Факсимільне видання: Heusler, Andreas. Codex Regius of the Elder Edda. Manuscript No. 2365, 4to in the Old Royal Collection in the Royal Library at Copenhagen (Kbh, 1937), fol., 35 pp. ÷ facs 46 fols. (=CCI X).

Codex AM 748, 4⁰ — другий пергаментний манускрипт, цього разу від початку XIV ст., що містить еддичні пісні; на жаль, збереглася лише його частина. До нас дійшло тільки шість фоліо (AM 748, 4⁰=A); вони містять дві пісні повністю (Grm, Hym) і фрагменти трьох інших (Hrbl, Skm, Vm), до того ж прозовий початок до героїчної пісні Vkv, а також другу частину міфологічної пісні «Сни Бальдра» (Baldrs draumar=Bdr), що не ввійшла до «Codex Regius». Фіннур Юнссон випустив факсимільне видання: Handskriftet Nr. 748, 4to, Bl 1—6, in den Ama-Magnoeanske Samling (Kbh, 1896), 4⁰ + vii÷12 рр. + 6 facs. (SUGNL XXV).

Два рукописи «Сноррієвої Едди» містять кожний по героїчній пісні, одна увійшла до R: «Пісня про Ґротті» (GrottasQngr=Grt) у Codex Regius (GkS 2367, 4°), а друга— «Пісня про Ріґа» (Rigs?ula=R?) у Codex Wormianus (AM 242, fol; щодо їхніх видань див. Снорріеву Едду). Родовідна «Пісня про Гюндлю» (Hyndluljod=Hdl)збереглася у Flateyjarbdk (GkS 1005, Ао1.;бл. 1380—1394),а героїчна пісня «Битва ґотів з гунами» (=Hunn) дійшла до нас як частина «Саґи про Гей дрека» (Heidrekssaga [Hervararsaga]).

Можна додати, що Снорріева Едда наводить цитати з кількох пісень, зокрема із семи міфологічних (Vsp, Hav, Vm, Grm, Skm, Ls, Bdr) і трьох героїчних (R?, Grt, Hdl).

Аксель Ольрік (1864—1917) показав, що Саксон Граматик у своїй праці «Gesta Danorum» (бл. 1185—1220) переклав деякі з еддичних героїчних пісень латиною. Вони були з циклу про Грольва Жердинку: «Промови Б’яркі» (Bjarkamal) і з пісень про Старкада — «Пісня про Інґ’яльда»/«Підбурювання Старкада» (StarkadarhvQt). До останнього циклу належить Vikarsbalkr, що збереглася в «Сазі про Ґаутрека» (Gautrekssaga). Інші саґи (переважно — Fomaldarsogur) також згадують або містять фрагменти з героїчних пісень еддичного типу, напр. Qrvar-Oddssaga, Asmundar saga kappabana (зокрема: «Жалобний спів Гільдібранда» = Hild) і Halfssaga, які використали Андреас Гойслер і Вільгельм Раніш у своїй збірці Eddica Minora.

Однак фахівці не доходять згоди в тому, які з решток пісень слід включати до власне Едди; кожен видавець робить свій вибір. До свого зразкового перекладу німецькою мовою «Поетичної Едди» Андреас Гойслер і Фелікс Ґенцмер включили двадцять шість пісень, ща були вилучені з R.

Основні видання і переклади

«Поетичну Едду» надрукували вперше (з перекладом латиною і глосарієм) для Арнамаґнеанської фундації (у трьох книжках, у Копенгагені, між 1787-м і 1828 рр.) ісландські вчені — Gu?mun- dur Magnusson (1741—1798), Jon Johnsonius (1749—1826), Jon Olaf- sson [Hypnonesius] (1731—1811), Finnur Magnusson (1781—1847) і Gunnar Palsson (1714—1791) під назвою «Edda Scemundar hinns fro?a. Edda rhytmica seu antiqvior, vulgo Soemundina dicta» I (1787), xlvii+xxviii+722+(4) pp. + 2 facs.; II (1818), (6) + xxiv+1010, (6) pp.; III (1828), (6) + vi+1146 рр. Стандартне видання було підготовлене Густавом Неккелем (Gustav Neckel) і опубліковане видавництвом Карла Вінтера (Carl Winter Verlag): Edda. Die Lieder des Codex Regius nebst verwandten Denkmalem I: Текст (1-ше видання 1914), 3-тє [=4-τe] видання Ганса Куна (Hans Kuhn, Heidelberg, 1962), xii+339 pp.; II: Kommentierendes Glos- sar (1-ше видання 1927 p., 2-re — 1936-го), 3-тє видання: Kurzes Worterbuch, Hans Kuhn (Heidelberg, 1968), 245 рр.

1969 року побачив світ перший том Урсули Дронке (Ursula [Brown] Dronke) Poetic Edda, який можна назвати і корисним у текстовому плані, і філологічно точним щодо англійського перекладу (The Poetic Edda: I. Heroic Poems [Akv, Am, Ghv Hm]. Edited with Translation, Introduction and Commentary (Oxford University Press, 1969), 1 facs. + xvi+251 pp. Передбачено, що вся праця складатиметься з чотирьох книжок: другий том складатиметься з міфологічних поем, включно з Vsp, Bdr, Ls, Skm, R?, Vkv; третій — з героїчних пісень, включаючи пісні про Гельґі та цикл про Сіґурда; а четвертий — із решти міфологічних пісень з Королівського кодексу і Grt, предметного покажчика і спільного покажчика для всіх чотирьох книжок.

Jon Helgason надрукував точний, консервативний текст для студентів у чотирьох книжках у скандинавській серії Nordisk Filologi. A. Texter, vols. 4,7,8. Досі побачили світ випуски: Ed- dadigte (Kbh, 1951); І: Vqluspa. Havamal; II: Gudedigte (Kbh, 1952); III: Heltedigte (1. [Kbh, 1952]); причому з’явилося по кілька перевидань кожної з них.

Найдавніша базова праця про Едду — це: В.Sijmons — H. Gering. Die Lieder der Edda (Germanistische Handbibliothek VII) (Halle/Saale) у шістьох частинах: I: Text. Abt. 1. Gotterlieder (1888), xvi+222 pp.; Abt. 2. Heldenlieder (1901), рр. 223—497; Abt. 3. Einleitung (1906), ccclxxv pp., II: Vollstandiges Worterbuch zu den Liedern der Edda (1903), xiii+1403 col.; III: Kommentar. Erste Halfte: Gotterlieder (1927), хіх+438 pp.; Zweite Halfte: Heldenlieder (1931), х+489 рр.

Популярне видання Ґудні Юнссона (GudniJonsson) у чотирьох книжках побачило світ в Акурейрі 1954 р. (перевид. 1959 р.): Eddukv??i (Soemundar Edda) І: хіі, 302 pp.; II: (2) + 303—629 рр. [III: Snorra Edda, див. нижче]; IV. Eddulyklar. Inngangur. Ordasafn. Vi- snaskyringar. Nafnaskra (глосарій та покажчик) xiv+281 рр.

З перекладів англійською мовою «Поетичної Едди» важать два: Henry Adams Bellows, The Poetic Edda, translated from the Icelandic (New York, 1923), xxvii+583 pp. (The American-Scandinavian Foundation. Scandinavian Classics 21—22), і Lee M. Hollander, The Poetic Edda, translated with an introduction and explanatory notes (Austin, Texas, 1928), xxxi+396 pp.; 2-ге видання (1962), xxix + 343 pp. (paperback ed., 1977).

Зразковий німецький переклад Фелікса Ґенцмера (Felix Gen- zmer) (з передмовою і примітками Ґенцмера у першому томі та Андреаса Гойслера — у другому) вийшов у двох томах у серії Thule, Edda. I: Heldendichtung, 1-ше видання (Jena, 1920), ост. видання (Dusseldorf—Koln, 1963), 248 рр.з післясловом (рр. 203— 205) Ганса Куна (Kuhn).

Російський переклад А. І. Корсуна було опубліковано з передмовою і коментарями М. І. Стебліна-Каменського, Старшая Эдда: Древнеисландские песни о богах и героях (М.—Л., 1963), 259 сс.

Датування еддичних пісень

Буквально сотні вчених узялися за вивчення еддичної поезії, відколи інтерес до неї спалахнув протягом двох останніх десятиліть XVIII ст. З-поміж інших були й дуже здібні науковці, такі як Карл Мюлленгоф (Karl Miillenhoff, 1818—1884), Софус БуґГе (Sophus Bugge, 1833—1907), Едуард Зіверс (Eduard Sievers, 1850—1932), Андреас Гойслер (Andreas Heusler, 1865— 1940), Ґустав Неккель (Gustav Neckel, 1878—1940) і Ян де Фріс (Jan de Vries, 1890—1964). А проте чимало базових питань досі лишаються нерозв’язаними, включаючи навіть питання про час і місце створення багатьох окремих пісень. Розбіжності в датуванні часто коливаються в межах п’яти століть. Frederik Paasche (1924) відносить оригінал «Промов Гамдіра» до VIII ст., Урсула Дронке (1969) — до IX, Фіннур Юнссон (1920) — до X, Eugen Mogk (1904) — до XI і Ґустав Неккель (1908) — до XII ст. На думку Фіннура Юнссона (1920), «Пісню про Ріґа» було створено в X ст., однак Helmut de Boor відносить її до XI ст., Андреас Гойслер (1906) — до XII, Ян де Фріс (1967) — до XII— XIII і, зрештою, Ґустав Неккель — до XIII ст. Див. також: Lee М. Hollander, Scandinavian Studies 35 (1963), рр. 101 —109.

Отож єдині певні висновки були якнайзагальнішого плану. За твердженням давньоскандинавських історичного мовознавства і філології, «Едду» (тексти R і А) було складено західною давньоскандинавською мовою за епохи вікінгів (бл. 800—1050 рр.), а записано, вочевидь, ближче до початку XIII ст. (і, звичайно, не раніше за 700 р. н. е. і не пізніше за 1250 р.) у самій Норвегії чи/і в Ісландії та інших норвезьких колоніях у Північній Атлантиці, зокрема на Британських островах. Використану мову, названу в саґах dqnsk tunga, ототожнюють з мовою рунічних написів «молодшим футарком». їй притаманно багато рис, скажімо, синкопа, умляут, розривання, що можуть відрізнити її від будь-якої іншої Германської мови.

Деякі з пісень, безумовно, дуже давні й походять принаймні з початку IX ст.: «Битва Готів з гунами», «Пісня про Атлі», «Промови Гамдіра» і, можливо, «Пісня про Вйолунда». Але 29«

форми, в яких ті пісні дійшли до нас, сягають лише XI—XII ст. Що ж до часу і походження нашого головного джерела еддичної поезії, тобто Королівського кодексу (=R), то Урсула Дронке свідчить:

«Письмові й мовні характеристики манускрипту показують, що всі поеми, представлені нині в Королівському кодексі, мусили існувати в писемній формі до прибл. 1240 р. і що втрачений [втрачені] примірник[и], з якого [яких] було скопійовано власне Королівський кодекс, не може бути старшим за початок XIII ст.

Не існує жодного переконливого доказу, що втрачені писемні джерела Королівського кодексу були радше норвезького, ніж ісландського походження, хоч в окремих випадках вірогідність велика».

У 1968 році російський фольклорист Єлизар М. Мелетинський, застосувавши порівняльний метод вивчення еддичної поезії, оголосив, що може розшифрувати точніше за своїх попередників поетичні форми стародавніх епічних засобів (повторення, паралелізм, загальні місця, усталені епітети). Згідно з його розвідками, основним джерелом еддичної поезії був фольклор, а процес «індивідуалізації» розпочався лише після того, як пісні стали записувати. Пісні Германського походження було «модернізовано» в Ісландії, але вони також пройшли процес архаїзації, коли їхні писемні версії іноземною мовою були порівняні із скандинавськими усними версіями, вже відомими в Ісландії на той час.

Вибрана бібліографія

Andrews, Albert Le Roy. «The Criteria for Dating the Eddie Poems», PMLA (1927), pp. 1044—1054.

Askeberg, Fritz. Norden och kontinenten і gammal Hd (Uppsala, 1944). _k

Baesecke, Georg. Vor- und Fruhgeschichte des deutschen Schrift- tums, 2 vols. (Halle, a. d. S., 1940).

Betz, Wemer. «Die altgermanische Religion» in Wolfgang Stam- mler, ed. Deutsche Philologie im Aufriss_i 2d ed., III (Berlin, 1962), cols. 1547—1646.

de Boor, Helmut. Das Attilabild in Geschichte, Legende and heroischer Dichtung (Bern, 1932; repr. Darmstadt, 1963).

Brady, Caroline. The Legends of Ermanarich (Berkeley and Los Angeles, 1943).

Bugge, Sophus. The Home of the Eddie Poems, with especial reference to the Helgi-Lays₁ trans, by William Henry Schofield (London, 1899), lxxix+408 pp.

Bugge, S. «Det oldnorske Kvad om Volund (Volundarkvida)*, ANF 36 (1910).

Davidson, H. R. Ellis. Scandinavian Mythology (London, 1969).

Dumezil, Georges. Gods of the Ancient Northmen, ed. by Einar Haugen (Berkeley-Los Angeles-London, 1973), xlvi+157 pp.

Dumezil, G. From Myth to Fiction. The Saga of Hadingus, trans, by Derek Coltman (Chicago and London, 1973), xii + 253 pp.

Dumezil, G. Loki (Paris, 1948).

Genzmer, Felix. «Vorzeitssage und Heldenlied*, Festschrift fur Paul Kluckhohn und Hermann Schneider (Tiibingen, 1948), pp. 1—31 = Zur germanisch-deutschen Heldensage, ed. Hauck, K. (1961), pp. 102— 137.

Gottzman, Carola L. Das alte Atlilied. Untersuchungder Gestaltungs- prinzipien seiner Handlungsstruktur (Heidelberg, 1973), x + 248 pp.

Helgason, Jon. Norges og Islands digtning (NK VIIB) (Sthlm-Oslo- Kbh, 1952).

Helm, Karl. Wodan. Ausbreitung und Wanderung seines Kults (Giessen, 1946), 71 pp.

Herrmann, Paul. Erlauterungen zu den ersten neun Biichern der Danischen Geschichte des Saxo Grammaticus, ZweiterTeil: Die Helden- sagen des Saxo Grammaticus (Leipzig, 1922), xxiv + 668 pp.

Heusler, Andreas. Die altgermanische Dichtung (Potsdam, 1931), 200 pp.

Heusler, A. «Heimat und Alter der eddischen Gedichte*, Archiv fSNSL 116 (1906), pp. 249—281.

Heusler, A. Lied und Epos in germanischer Sagendichtung (Dortmund, 1905), 52 pp.

Hofmann, Dietrich. Nordisch-Englische Lehnbeziehungen der Wikingerzeit (Kbh, 1955), 296 pp.

von Hofsten, Nils. Eddadikternas djur och vaxter (Uppsala, 1957).

Hollander, Lee M. «Recent Work and Views on the Poetic Edda*, Scandinavian Studies 35: 2 (Lawrence, Kansas, 1963), pp. IOl — 109.

Hofler, Otto. Germanisches Sakralkonigtum, I: Der Runenstein von Rok und die germanische Individualweihe (Tubingen-Munster-Koln 1952). ’

Hofler, 0. «Das Opfer im Semnonenhein und die Edda», Edda, Skalden Saga. Festschrift Felix Genzmer (Heidelberg, 1952) pp. 1—67. ’

Jessen, Edvin. «Uber die Eddalieder», ZfdA 3 (1871), pp. 1 — 81.

Ker, William Paton. Epic and Romance, 2d ed. (London, 1908), xxiv + 398 pp.

Kuhn, Hans. «Das Eddastiick von Sigurds Jugend», Miscellanea Academiae Berolinensia, 2: 1 (1950), pp. 30—46.

Kuhn, H. «Die Grenzen der germanischen Gefolgschaft», ZRG- GA 73 (1956), pp. 1—83.

Kuhn, H. «Heldensage vor und ausserhalb der Dichtung», Edda, Skalden_f Saga. Festschrift Felix Genzmer (1952), pp. 262— 278.

Kuhn, H. «Die norwegischen Spuren in der Liederedda», APS 22 (1954), pp. 65—80.

Kuhn, H. «Westgermanisches in der altnordischen Verskunst», PBB 63 (1939), pp.,178—236.

Kuhn, H. «Zur Grammatik und Textgestaltung der alteren Edda», ZfdA 90 (1960—1961), pp. 241—268.

Lindblad, Gustaf. Studier і Codex Regius aυ Aldre Eddan (Lund, 1954). _j '

Littleton, C. Scott. The New Comparative Mythology: An Anthropological Assessment of the Theories of Georges Dumezil, 2d ed. (Berkeley, Los Angeles, London, 1973), xv + 271 pp.

Макаев, Э. А. «Песни Эдды» и устная традиция И Проблемы сравнительной филологии. Festschrift В. М. Жирмунский (М.— Л., 1964). — Cc.' 408—417.

Malone, Kemp. Studies in Heroic Legend and in Current Speech (Kbh, 1959), 297 pp.

Мелетинский, Елизар Моисеевич. «Эдда» и ранние формы эпоса (М., 1968). — 365 с.

Mohr, Wolfgang. «Entstehungsgeschichte und Heimat der jun- geren Eddalieder Siidgermanischen Stoffes», ZfdA 75 (1938), рр. 217—280.

Mohr, W. «Wortschatz und Motive der jiingeren Eddalieder siid- germanischen Stoffes», ZfdA 76 (1939), рр. 149—217.

Neckel, Gustav. Beitrage zur Eddaforschung, mit Exkursen zur Pieldensage (Dortmund, 1908), viii + 512 pp.

Neckel, G. Walhall. Studien Uber germanischen Jenseitsglauben (Dortmund, 1913), (4) ÷ 144 pp. »

Nerman, Birger. The Poetic Edda in the Light OfArcheology (Coventry, 1931), viii + 94 pp.

Noreen, Erik. «Eddastudier», Sprakvetenskapliga sdllskapets і

Uppsala Forhandlingar 1919—1921 (Uppsala, 1921), pp. 1—44. Noreen, E. Den norsk-islanska poesien (Sthlm, 1926), 319 pp. Olrik, Axel. The Heroic Legends of Denmark, trans, by Lee M. Hollander (New York, 1919), xviii + 530 pp.

01sen, Bjom Magmisson. «Hvar eru Eddukv??in til or?in?» Ti- marit hins islenzka bokmentafelags 15 (Rvik, 1894), pp. 1—133.

Philippson, Emst Alfred. Die Genealogie der Gotter in Germanischer Religion, Mythologie, und Theologie (Urbana, Ill., 1953), ix ÷ 94 pp.

Phillpotts, Dame Bertha Surtees. Edda and Saga (London, 1931), 256 pp.

Schneider, Hermann. Eine Uredda. Untersuchungen und Texte zur Friihgeschichte der eddischen Gotterdichtung (Halle a. S., 1948).

Schneider, H. Germanische Heldensage, 3 vols. (Berlin and Leipzig, 1928—1934).

Schneider, H. «Problem der Eddaforschung*, Universitas 6 (1951), pp. 973—979.

Schneider, H. Uber die dltesten Gotterlieder der Nordgermanen (Munich, 1936), 54 pp.

Schiitte, Gudmund. Gotthiod und Utgard. Altgermanische Sagen- geographie in neuer Auffassung, 2 vols. (Kbh, Jena, 1935—1936).

Schiitte, G. Sigfrid und Brunhild. Ein als Mythus verkannter his- torischer Roman aus der Meroyvingerzeit (Kbh, 1935), 174 pp.

von See, Klaus. Germanische Heldensage, Stoffe, Probleme, Methoden. Eine Einfiihrung (Frankfurt a. M., 1971), 178 pp.

Seip, Didrik Arup. «От et norsk skriftlig grunnlag for Edda- diktningen eller deler av den», MM (1957), pp. 81—207.

Sijmons, Barent. «Einleitung zu den Liedern der Edda», Die

Lieder der Edda, ed. B. S. (Halle a. S., 1906), pp. 1—375.

Smith, A. H. «The Early Literary Relations of England and Scandinavia», SBVS, 11: 3 (1936), pp. 215—232.

Sveinsson, Einar 01. Islenzkar bokmenntir ijbrnoldI (Rvik, 1962), vii + 533 pp.

Turville-Petre, E. O. Gabriel. The Heroic Age of Scandinavia (London, 1951), 196 pp.

Turville-Petre, Е. О. G. Myth and Religion of the North. The Religions OfAncientScandinavia (NewYork-Chicago-San Francisco, 1964), ix +340 pp.

de Vries, Jan. Altgermanische Religionsgeschichte₉ 2d ed., 2 vols. (Berlin, 1956—1957).

de Vries, J. «Das zweite Gu?runlied», ZfdPh 77 (1958), pp. 176— 199.

de Vries, J. Heroic Songs and Heroic Legend₉ trans, by B. J. Timmer (London, 1963), 278 pp.

de Vries, J. «От Eddaens Visdomsdigtning*, ANF 50 (1934), pp. 1—59.

de Vries, J. «Ober die Datierung der Eddalieder*, GRM 22 (1934), pp. 253—263.

Wessen, Elias. «Den islandska eddadiktingen. Dess Uppteckning Ochredigering*, Saga och Sed (1946), pp. 1—31.

Сноррієва Едда

Рукописи Сноррієвої Едди

Існує п’ять основних рукописів Сноррієвої Едди:

1. Уппсальський кодекс (Codex Upsaliensis 11 ( = U; пергаменти, список бл. 1300—1325; Delagardie 11, 4° трохи відмінний від RWT); факс, видання: Grape, Anders: Snorre Sturlasons Edda. Uppsala-handskriften DG 11 (Uppsala, 1962); ed. Jon Sigurdsson, Edda Snorra Sturlusonar, II (Kbh, 1852), pp. 250—396.

2. Королівський кодекс (CodexRegius(=R;nepraMeHTH. список бл. 1325 p.; GkS 2367, 4°): факс, вид.: Elias Wessen (Kbh, 1940), (2) + 32 рр., 55 fols (=CCI 14).

3. Утрехтський кодекс (Codex Trajectinus 1374 (= Т; папер. список кінця XVI ст., близько пов’язаний з R); вид.: Willem van Eeden, Jr., De Codex Trajectinus van de Snorra Edda (Leiden, 1913), (10) + cxxvi+ (2) + 156+7 рр.

4. Ворміанський кодекс (Codex Wormianus (= W; пергаменти, список середини XIV ст.; пов’язаний з R): AM 242, fol.; факс, вид.: Sigurdur Nordal (Kbh, 1931), 20 рр., 63 fols = CCI 2; ed. Finnur Jonsson, Edda Snorra Sturlusonar. Codex Wormianus (Kbh, 1924), ix + 122 рр.

5. Три фрагменти пергаментного списку XIV ст. (в 4°): AM 748 I, AM 748 II і AM 757; факс, вид.: Elias Wessen, CCI 17 (Kbh, 1945).

Основні видання і переклади

Сноррієву Едду вперше опублікував, разом з перекладами данською і латинською мовами, Petrus Johannis (Peder Hansen) Resenius, Edda. Islandorum an. Chr. MCCXV Islandice, conscripta per Snorronem. Sturlae Islandiae (Kbh, 1665), 4⁰, 190 fols.

Два основні критичні видання тексту були здійснені Ap- намаґнеанською фундацією. Одне (з латинським перекладом Sveinbjorn Egilsson) розпочав Jon Sigurdsson (1811—1879), а закінчив Finnur Jonsson (1858—1934): Edda Snorra Sturlusonar, vol. 1 (Kbh, 1848), (2), viii + 717 pp.; vol. II (1852), (2), x + 636, (2) pp.; vol. Ill (1880—1887), (8) ÷ cxix + (8), 869 pp., 5 facs.; друге підготував сам Фіннур Юнссон: Edda Snorra Sturlusonar (Kbh, 1931), (4), Iix +273÷(l)pp.

Нове наукове видання надрукували спільно Anne HoItsmark і Jon Helgason: Edda Snorra Sturlusonar. Gylfaginning og prosafortel- Iingene av Skaldskaparmal (Kbh, 1950).

Популярне видання надрукував Gudni Jonssone Акурейрі 1954 року: Edda Snorra Sturlusonar (reprint, 1959), хі + 355 рр.

Ґрунтовний англійський переклад усього тексту підготував Arthur Gilchrist Brodeur: The Prose Edda by Snorri Sturluson (New York, 1916), xxii÷266 pp.; переклад вибраних творів здійснила Jean I. Young: The Prose Edda of Snorri Sturluson: Tales from Norse Mythology («Пролог», «Видіння Ґюльві» і фрагменти з «Мови поезії скальдів»), вступ Sigurdur Nordal (Berkeley-Los Angeles, 1965), 131 рр.

Німецький переклад Gustav Neckel та Felix Niedner: Diejun- gere Edda mit dem sog. ersten grammatischen Traktat з’явився як 20-та книжка зібрання Thule (Jena, 1925; ост. вид. — Diissel- dorf-Koln, 1966), з Післямовою (рр. 358—365) і Бібліографією (рр. 366—368) вид. SiegfriedGutenbrunner, 368 + (1) рр. Частковий російський переклад і коментарі О. О. Смирницької та М. І. Стеб- ліна-Каменського було видрукувано в Ленінграді 1970 року: Младшая Эдда, 137+ (1) сс.

Вибрана бібліографія

(Про спеціальну бібліографію див. с. 895)

Baetke, Walter. Die Gotterlehre der Snorra-Edda (Berlin, 1950), 68 рр. R: Hans Kuhn, in AfdA 65 (1952), pp. 97—104.

Beyschlag, Siegfried. «Die Betorung Gylfis*, ZfdA 85 (1954— 1955), pp. 163—181.

Boer, Richard Constant. «От kommentaren til Hattatal», ANF 43 (1926—1927), pp. 262—309.

Boer, R. C. «Studien uber die Snorra Edda, Die Geschichte der Tradition bis auf den Archetypus*, APS 1 (1926—1927), pp. 54— 150.

Breiteig, B. «Snorre Sturlason og?sene», ANF 79 (1964), pp. 117— 153.

Briem, Olafur. Vanir og ?sir (Rvik, 1963), 80 рр.

Brodeur, Arthur G. «The Meaning of Snorri’s Categories», University of California Publications in Modern Philology 36: 4 (1952), pp. 129—147.

Dumezil, Georges. Gods of the Ancient Northmen, trans, ed. Einar Haugen (Berkeley, Los Angeles, London, 1973), xviii + 157 pp.

Gutenbrunner, Siegfried. «Der Biichertitel Edda*, PBB 66 (1942), pp. 276—277.

Harris, Joseph. «The Masterbuilder tale in Snorri’s Edda and two sagas», ANF 91 (1976), pp. 66—101.

Helm, Karl. Wodan. Ausbreitung und Wanderung seines Kultes (Giessen, 1946), 71 pp.

Heusler, Andreas. Die gelehrte Urgeschichte im altisldndischen Schrifttum (ABAW) (Berlin, 1908) no. 3, 102 pp.

Holtsmark, Anne. Studier і Snorres mytologi (Oslo, 1964), 84 pp.

Jonsson, Finnur. «Edda Snorra Sturlusonar, dens Oprindelige Form og Sammensaetning*, ANO (1898), pp. 283—353.

Jonsson, F. «Snorre Sturlusons Hattatal», ANF 45 (1929), pp. 229—269.

Krogmann, Willy. «Zur Textkritik der ‘Edda’», APS 24 (1952), pp. 77—87.

Kuhn, Hans. «Das nordgermanische Heidentum in den ersten chris- tlichen Jahrhunderten», ZfdA 79 (1942—1943), pp. 132—166.

Laugesen, Anker Teilgard. «Snorres opfattelse af Aserne*, ANF 56 (1942), pp. 301—315.

Mogk, Eugen. «Untersuchungen UberdieGylfaginning*, PBB 6 (1879), pp. 477—537; 7 (1880), pp. 203—318.

Mogk, Е. Zur Bewertung der Snorra-Edda als religionsgeschichtli- _che und mythologische Quelle des nordgermanischen Heidentums (Leipzig, 1932).

Mobius, Theodor. Hdttatal Snorra Sturlusonar, 2 vols. (Halle a. S., 1879—1881).

Miiller, Friedrich W. Untersuchungen zur Uppsala-Edda (Diss. Leipzig; Dresden, 1941).

Nordal, Sigur?ur. Snorri Sturluson (Rvik, 1920), viii + 266 pp.

Petersen, Karl Nikolai Henry. Om Nordboernes Gudedyrkelse og Gudetro і Hedenold: En antikvarisk Undersogelse (Kbh, 1876), 139 pp.

Philippson, Emst Alfred. Die Genealogie der Gotter in Germani- scher Religion, Mythologie, und Theologie (Urbana, 1953), ix÷94 pp.

Salin, Bernhard. «Heimskringlas tradition om asarnes invandring: Ett arkeologiskt-religionshistoriskt utkast», Studier Hllagnade Oscar Montelius (Sthlm, 1903), pp. 133—141.

Sisam, Kenneth. «Anglo-Saxon Royal Genealogies», Proceedings of the British Academy 39 (1953), pp. 287—348.

Zetterholm, D. O. Studier і en Snorre-text. Tors fdrd till Ut- gdrd (Sthlm, 1949), 101 pp. + 1 pl.

«Битва ґотів з Гунами» та «Саґа про Гервар»

Версії та видання

Існує три версії «Hervarar saga». Одна з них, яку ми визначатимемо як R, найкраще збереглася в пергаментному рукописі кінця XIV cτ., GkS 2485, 4° (виданий у факсиміле Jon Helgason MI 2 [1955]); на жаль, у рукописі бракує сторінки тексту (діалогу між HervQr [І] і Angantyr [II]) і більшої частини «Битви ґотів з гунами», останньої історії в ній. R також існує в кількох паперових рукописах, з-поміж яких: AM 359а, 4⁰; NkS 1769, 4°; AM 193а, фол.; AM 355, 4⁰; SKB chart 4⁰ ∏r. 15 (XVIII ст.) і AM 345, 4° (із 1684 р ), який хоч і нижчий за якістю, але був використаний кількома попередніми видавцями.

Версія, визначена як U, є в погано збе^эю^ому паперовому рукописі бл. 1650 p., R: 715 (Universit⅛tjja¾ry of Uppsala), написаному Pall Hallson із Eyjafjor?ur, і j⅛A‰ 203, фол. Ця версія також відома за фрагментом, зроблЙнгим взимку 1596— 1597 рр. ArngrimurJonsson-ом, 1568—1648, котрий, вочевидь, мав у своєму розпорядженні оригінал U.

Базовим рукописом версії H є AM 544, 4⁰, Hauksbok, написаний Haukr Erlendsson (пом. 1334 р., факс. вид. підготував JonHelgason у MI 5 [I960]). У деяких відношеннях корисні два паперові рукописи XVII cτ., AM 281, 4° і AM 5976, 4°, скопійовані з Hauksbok, коли оригінал був у кращому стані, ніж тепер. Усі рукописи версії H закінчуються «Загадками Ґестумблінді».

Jon Erlendsson (пом. 1672 р.), священик з Віллінґагольта в південно-західній частині Ісландії, переписав зібрання героїчних саґ, з-поміж них — «Саґу про Гервар» (Hervararsaga, AM 203, fol.), яку він створив у гібридній версії. Він переписав версію R до того місця, де вона уривається, а тоді продовжив за версією U. Він подарував нам кращу копію закінчення саґи і її початку, ніж той, що ми маємо у рукописі R: 715. Відповідно, версія AM 203, fol. має незалежну текстуальну цінність. До подібної гібридної категорії належать також версії AM 202k, fol., AM 582, 4° і AM 192, fol. (остання переписана також Jon Erlendsson-ом), використані попередніми видавцями (Равн, Буґґе, Шароволь- ський і Гельґасон).

Перше видання «Саґи про Гервар» (що спиралася на версію U = SKB, chart. 120, fol.) з перекладом шведською мовою здійснив Olov Verelius (1618—1682), Hervarar saga pa Gammal Gotska (Uppsala, 1672) (8)÷ 194+(6) рр. Друге видання, що спиралося на AM 345 версії R (видавець використав також втрачену копію U, записану Jon Eiriksson у XVIII ст.), і переклад латиною опублікував Stefan Bjomsson (Stephanus Biomonis, 1721—1798): Hervararsaga ok Heidrekskongs (Kbh, 1785), viii + 275 рр.

Наступний видавець, Carl Christian Rafn (1795—1864), вирішив включити до свого видання обидві версії: R за AM 345 (з варінтами з GkS 2845, 4° і AM 192, fol.) і H (AM 544, 4°). Равн опублікував «Саґу про Гервар» двічі, вперше у своїй збірці FAS (І, [1829]; рр. 409—512=AM 345; рр. 513—533=H), а вдруге — в AR (І, [1850]; рр. 115—137=H; рр. 137—21 I=AM 345).

Sophus Bugge (1833—1907) у своєму зібранні Norrone skrif- ter af sagnhistorisk Indhold III (Chria, 1873), рр. 203—370, взяв рукопис GkS 2845, 4° як основу для R; його версія II (рр. 299— 349). Версія І була представлена відповідно до варіанта H (рр. 203—264= AM 544, 4° з варіантами AM 281, 4⁰, AM 597 Ь, 4°), з додатком U (R: 715) петитом (рр. 264—298). Вступу до видання не було опубліковано.

Видання Bugge лишалося протягом кількох десятиліть стандартним текстом саґи. У 1887 році віденський вчений Richard Heinzel, тогочасний авторитет з досліджень епіки, оголосив, що «версії І і II [видання Буґґе] — це не дві редакції одного оригінального рукопису, а скоріше дві незалежні оповіді» («Ober die Hervararsaga*, р. 423).

Ця теза лишалася загальноприйнятною, доки в 1906—1907 рр. її спростував український учений Іван Шаровольський (1876— 1954). У докладному аналізові він довів, що «обидві версії H і R походять від однієї й тієї самої втраченої копії саґи» («Сказание», III, с. 26); збережена версія «Битва ґотів з Гунами» існує, згідно із Шаровольським, лише в контамінаційній версії, для якої найкращими рукописами є U, AM 203 і AM 192, fol.

Праця Шаровольського, представлена як докторська дисертація в Київському університеті, складається з трьох томів, з яких том другий (переклад і коментар) так і не побачив світу. Текст було видрукувано як «Сказание о мече Тюрфинге», т. перший: «Староисландский текст с введением» (K., 1906), lxxvii+84 с. (сс. 1—29=Н; сс. ЗО—60=R; сс. 60—79 = конта- мінаційна версія).

У низці статей, перша з яких з’явилася 1913 року, а четверта — 1927-го, Albert Le Roy Andrews реабілітував версію U: «Майже безсумнівно, що версія U представляла якнайточніше в її загальній структурі оригінальну «Саґу про Гарвар». Можливо, хоч і малоймовірно, що між версіями U і R стоїть лише усна традиція, a H є продуктом письма» (Modem Philology 21 [1923— 1924], с. 198). І нижче: «Потребу в новому критичному тексті саґи найкраще, вочевидь, можна задовольнити шляхом надрукування спершу повного тексту версії U, нижче, дрібнішим шрифтом — ТОГО, що збереглося у версії R, і ще нижче, ще дрібніше — текст версії Н, з обов’язковими коментарями у виносках» (Modern Philology 21, р. 199).

Слідуючий видавець, Jon Helgason, пристав на пораду An- drews-a щодо цінності версії U, однак здійснив своє видання в інший спосіб. Дві версії надруковано окремо. По-перше, представлено «Saga Heidreks konungs ens vitra» (рр. 1—88), для якої видавець використав версію R (дипломатичний текст), а нижче надрукував версію Н; по-друге, подано «Hervarar saga» дрібним шрифтом з використанням версії U з AM 203 (рр. 89— 161; дипломатичний текст). Це видання побачило світ як 48-ма книжка SUGNL: Heidreks saga. Hervarar saga ok Heidreks konungs (Kbh, 1924), Ixxxix+167+(1) рр. Вступна стаття Jon Helgason-a сприймається як важливе представлення зв’язків між рукописами. Його стемма виглядає так (р. Ixxxiv):

На основі видання Jdn Helgason-a «Viking Society Text Series» підготувало книжку для студентського вжитку. Gudni Jonsson нормалізував текст, Christopher Tolkien написав передмову, a G. Turville-Petre підготував примітки і вагомий глосарій (рр. 94—145): Hervarar saga ok Heidreks (London, 1956), хх, 145 рр.

Найновіше видання саґи з англійським перекладом і коментарями вийшло в Лондоні 1960 року як частина серії «Ісландські тексти»: Christopher [R.] Tolkien, The Saga of King Heidrek the Wise, xxviii (вступ) + pp. 2—82 (текст) + рр. 2—82 (перекл.)+83—100 (додатки, покажчик). Відправним пунктом у теорії Толкіна була думка про те, що існують нині три версії саґи — R, H, U. «Безсумнівно, — пише він, — що H і U походять від тієї версії саґи, що її було складено не набагато пізніше за 1300 р. і цілковито переписано... U... схоже, представляє переказ саґи (X) досить добре, в той час як H — радикальне і аж ніяк

бібліографі* 911

не обережне скорочення X... R, безперечно, набагато ближче до оригінальної саґи... і втрата її після кількох лише віршів «Битви готів з гунами» — велике лихо; але так само безперечно, що всі рукописи саґи походять, зрештою, від одного і того самого писемного джерела (А)... Це можна показати в дуже стислій схемі:

...Таким чином, представляючи один текст Heidreks Saga, можна простежити U по всьому її обсягу, або ж, як це було здійснено в цій книжці, зробити компіляцію: R, заповнена в прогалині з U, а в закінченні — з U/203 [рр. 49—63]. Я також дав як Додаток початок саґи, де розбіжність між редакціями найвідчутніша, у формі, що присутня у версії U/203».

З коротким викладом Арнґрімура Йонссона (Amgrimur Jonsson, 1563—1648) уперше познайомив Йон Гельґасон: «Et tapt Handskrift af Heidreks Saga», Festskrift til Hjalmar Falk (Oslo, 1927), pp. 215—226, а пізніше Якоб Бенедіктссон (Jakob Bene- diktsson) у першій книжці його Arngrimi Jonae Opera Latine conscripta (Kbh, 1950), рр. 350—354.

Поетичні тексти «Саґи про Гервар», такі як поезія острова Самсей («Битва коло Самсею», «Похоронна пісня Г’ялмара», «Пробудження Анґантюра»), «Загадки Ґестумблінді» і особливо «Битва ґотів з Гунами», часто включають до публікації еддичних текстів або друкують окремими виданнями. З них слід згадати дві недавні публікації «Битви ґотів з гунами». Першу підготував

польський історик Ґерард Лябуда з цінним історичним коментарем: «Herwararsaga» в Zrodia Skandynawskie (Варшава, 1961), рр. 175—230. Друга споряджена блискучим філологічним коментарем Jon Helgason-a, «Hlo?skvi?a», Kvidur af Gotum og Hunum (Rvik, 1967), pp. 147—246.

Вибрана бібліографія

«Саґа про Гервар» викликала особливий інтерес науковців, бо середньовічні редактори включили до неї строфи з «Битви Готів з гунами». Для даної праці вони надзвичайно цінні, бо містять деякі географічні назви великої давності із української території.

Література про саґу величезна. Нижче наведено вибрані праці, зокрема що торкаються головних проблем саґи.

Altheim, Franz. Geschichte der Hunnen I (Berlin, 1959), esp. рр. 338—359.

Altheim, E «Greutungen», Beitrdge zur Namenforschung I (1958), рр. 81—93.

Altheim, F. «Zum Ietzten Mal: Greutungen», Beitrdge zur Namen- forschung 7 (1956), pp. 241—246.

Andrews, Albert Le Roy. «Studies in the FomaldarsQgur Nordrlan- da. ii. The Hervarar Saga», Modern Philology 11 (1913), pp. 313— 378; 18 (1920), pp. 93—100; 21 (1923), pp. 187—199; 25 (1927), pp. 149—161.

Denary, W. «Zur Hervararsaga*, Archiv fSNSL 133 (1915), pp. 332—347.

Boer, Richard Constant. «От Hervararsaga*, ANO (1911), pp. 1— 80.

de Boor, Helmut. «Die nordische und deutsche Hildebrandsage. 3. AsmundarsagaundHervararsaga*, ZfdPh 50 (1924), pp. 175—210.

Dickins, Bruce. «Two Little Known Renderings of the Old Norse ‘Waking of AngantyrV SBVS 16: 1 (1962), pp. 80—88.

Ellehoj, Svend. «Kongekroniken і Heidreks saga», Studieroverden ?ldste norrone Mstorieskrivning (Kbh, 1965), pp. 85—108.

Ellekilde, H. «От Sighvat skjalds Alfeblotsstrofer og Alfhildsag- net і Hervararsaga*, APS 8 (1933—1934), pp. 182—192.

von Friesen, Otto. Rokstenen (Sthlm, 1920).

Heinzel, Richard. «Uber die Hervararsaga*, SIFAW 114 (1887), pp. 417—519.

Hollander, Lee М. «The Battle on the Vin-Heath and the Battle of the Huns», JEGPh 32 (1933), pp. 33—43.

Johannson_iArwid. «?iaurikR miR Hrai?kutum», APS 7 (1932), рр. 97-149.

Kuhn, Hans. «Heldensaga vor und ausserhalb der Dichtung*, Edda, Skalden, Saga. Festschrift Felix Genzmer (Heidelberg, 1952), pp. 262—278.

Labuda, Gerard, ⅛rodta, sagi і Iegendy do najdawniejszych dzie- jow Polski (Warsaw, 1960), esp. pp. 91—151 and 194—198.

Liestol, Knut. «Die guten Ratschlage in der Hervararsaga*, Festschrift fiir Eugen Mogk (Halle a. S., 1924), pp. 84—98.

Lukman, Niels Clausen. «Goterne і Heidreks saga. En tradition om Athanaric (+381)?» ANO (1946: 1), pp. 103—120.

Maenchen-Helfen, Otto. «Die Jassar-Berge*, Beitrage zur Namen- forschung 10 (1959), pp. 247—250.

Malone, Kemp. «The Hervararsaga*, The Liter ary History of Hamlet. I. TheEarlyTradition (Heidelberg, 1923), pp. 150—178.

Malone, K. «Hli?e and Hlq∂r*, APS 6 (1932), pp. 328—331.

Malone, K. «Humblus and Lotharus*, APS 13 (1939), pp. 201 — 214 = Studies in Heroic Legend and in Current Speech (Kbh, 1959), pp. 168—180.

Malone, K. «The Theodoric of the Rok Inscription», APS 9 (1934—1935), pp. 76—84.

Malone, K. «Widsith and the Hervararsaga*, PMLA 40 (Chicago, 1925), pp. 769—813.

Much, Rudolf. «Askibourgion oros*, ZfdA 33 (1889), pp. 1 —13.

Neckel, Gustav. Beitrage zur Eddaforschung, mit Exkursen zur Heldensage (Dortmund, 1908), esp. pp. 256—265: «Das Lied von der Hunnenschlacht*, pp. 327—329: «Das Hervqrlied*.

Nerman, Birger. «Forsok till datering av Reidgotemas konungaatt*, Festskrift til Finnur Jonsson (Kbh, 1928), pp. 206—212.

Rosenfeld, Hellmut. «Goten und Greutungen*, Beitrage zur Na- menforschung 7 (1956), pp. 195—206.

Rosenfeld, H. «Goten und Greutungen (Schlusswort)*, Beitrage zur Namenforschung 8 (1957), pp. 36—43.

Rosenfeld, H. «Wielandlied — Lied von Frau Helchen Sohnen UndHunnenschlachtlied*, PBB 77 (1955), pp. 204—248.

Schneider, Hermann. Germanische Heldensage III (GdGPh X: 3) (Berlin, 1934).

Schuck, Henrik. «Den svenska kronikan і Hervararsagan*, ANF 12 (1896), рр. 217—222.

Schuck, H. Studier і Hervararsaga (UUA) (Uppsala, 1918, Program 3: 2), 56 рр.

Schiick, H. Sveriges forkristna konungalangd (UUA, Program M. M.) (Uppsala, 1910), 37 pp.

Schutte, Gudmund. «Anganty-Kvadets Geografi*, ANF 21 (1905), pp. 30—45.

Schiitte, G. Gotthiod und Utgard: Altgermanische Sagengeogra- phie in neuer Auffassung, 2 vols. (Kbh-Jena, 1935, 1936).

Schutte, G. «The Problem of the Hraid-Goths*, APS 8 (1933), pp. 247—261.

Schutte, G. «En uholdbar Sagntydning*, ANO (1946: 1), pp. 261— 266.

Шаровольский, Иван. Древне-скандинавское сказание о битве Готов с Гуннами и его историческая основа (К., 1904), (2) + 37 сс.

Шаровольский, И. Сказание о мече Тюрфинге, т. 3. Историколитературное исследование (К., 1907), ѵі+250 сс. (Университетские Известия, К., 1907).

Tolkien, Christopher. «The Battle of the Goths and the Huns*, SB VS 14: 3 (1955—1956), pp. 141 — 163.

Weibull, Lauritz. «Konungakronikan і Hervararsagan*, Kritiska Undersokningar і Nordens historia omkring ar IOOO (Lund, 1911), pp. 171—177 = Nordisk Historia I (Sthlm, 1948), pp. 345—348.

Wessen, Elias. «Gestumblindi», Festskrift tillagnad Hugo Pipping (Helsingfors, 1924), pp. 537—548.

Цикл про Гельґі

Вибрана бібліографія

Bugge, Alexander. «Arnorr jarlaskald og det forste kvad om Helge Hundingsbane*, Edda I (Kria, 1914), pp. 350—380.

Bugge, Sophus. Helge-Digtene і den ?ldre Edda, deres Hjem og Forbindelser (Kbh, 1896), (6) +355 pp.; Англ, перекл. William Henry Schofield, The Home of the Eddie Poems, with Especial Reference to the Helgi-Iays (London, 1899), Ixxix + 408 pp.

Dumezil, Georges. From Myth to Fiction. The Saga of Hadingus, trans, by Derek Coltman (Chicago and London, 1973), esp. pp. 106— 121.

Hederstrom, Ture. Fornsagor och Eddakvdden і geografisk belysn- ing med inledande namnundersokningar, ed. Birger Nerman, 2 vols. (Sthlm, 1917—1919).

Heusler, Andreas. «Der Dialog in der germanischen erzahlenden Dichtung*. ZfdA (1902), pp. 189—284.

Hofmann, Dietrich. Nordisch-Englische Lehnbeziehungen der Wikingerzeit (Kbh, 1955), esp. pp. 114—145.

Hofler, Otto. «Das Opfer im Semnonenhain und die Edda», Edda, Skalden, Saga. Festschrift Felix Genzmer (Heidelberg, 1952), pp. 1-67.

Kuhn, Hans. «Das Eddastiick von Sigurds Jugend», Miscellanea AcademicaBerolinensia 2:1 (Berlin, 1950), pp. 30—46.

Мелетииский, E. M. «Эдда» и ранние формы эпоса (М., 1968), особ. сс. 249—270.

Neckel, Gustav. Beitrdge zur Eddaforschung. Mit Exkursen zur Heldensage (Dortmund, 1908), esp. рр. 292—295; рр. 325—327; рр. 358— 366; рр. 430 436.

Olrik_jAxel. Danmarks Heltedigtning. En Oldtidsstudie. I. RolfKrake og den ?ldre Skjoldungaroekke (Kbh, 1903), (8) + 352 pp.; II. Starkad den gamle og den yngre Skjoldungaroekke (Kbh, 1910), 322 pp.; Англ, перекл. т. I Lee M. Hollander: The Heroic Legends of Denmark (New York, 1919), xviii + 530 pp.

01sen, Bjorn M. «Et Bidrag til Sporgsmaalet om Helgedigtenes Oprindelse. EfterladtAfhandling*, ANF 39 (1923), pp. 97—130.

Phillpotts, Dame Bertha Surtees. The Elder Edda and Ancient Scandinavian Drama (Cambridge, 1920) (2) + 216 pp.

Schneider, Hermann. Germanische Heldensage II. Nordger- manische Heldensage (Berlin, 1933), esp. pp. 250—298.

von See, Klaus. «Germanische Heldensage. Ein Forschungs- bericht», GGA 218 (1966), pp. 52—98, esp. pp. 85—90.

de Vries, Jan. GAL II² (196.4), pp. 303—317.

de Vries, J. «Die Helgilieder*, ANF 72 (1957), pp. 123—154.

Wessen, Elias. «Eddadikterna om Helge Hundingsbane*, Fυ (1927: 1), pp. 1—30; (1927: 2), pp. 65—95.

Wessen, E. «Den islandska Eddadiktningen. Dess Uppteckning och redigering*, Saga och Sed (1946), pp. 1—31.

Англосаксонська героїчна поезія

Спеціальні бібліографії про «Беовульфа» та «Фіннсбурґ»

Спеціальні бібліографії про «Беовульфа» та «Фіннсбурґ» наведено в: Chambers, Raymond Wilson, Beowulf: An Introduction, 3d ed., Supplement by Wrenn, Charles L. (Cambridge, 1959), pp. 553— 613; в Klaeber, Fr. Beowulf, 3d ed. (1950), рр. cxxv-clxxxvii; рр. 445— 451; 463—465; і Fry, Donald K. Beowulf and The Fight at Finnsburh: A Bibliography (Charlottesville, Virginia, 1969), xx + 222 pp.

Видання і переклади

«Битва під Фіннсбурґом» (рукопис, загублений перед 1703 р.)

Найкраще видання — це: Finnsburh. Fragment and Episode, ed. Fry, Donald K. (Methuen’s Old English Library) (London, 1974), XV, 83pp. Туди входять: «Вступ» (рр. 1—29); тексти: «Фіннсбурзький фрагмент» (рр. ЗО—36), «Фіннсбурзький епізод» (рр. 37—46); ♦Вибрана бібліографія» (рр. 47—57); і «Глосарій» (рр. 58—83). Див. також: W. S. Mackie, «The Fight at Finnsburg», Journal of English and Germanic Philology 16 (1917), pp. 250—273; Elliot van Kirk Dobbie, «The Battle of Finnsburh», The Anglo-Saxon Minor Poems (Anglo-Saxon Poetic Records VI 3 [New York, 1942]), pp. xiii—xix (Вступ); pp.∙cli—cliii (Бібліографія), рр. З—4 (Текст) і рр. 131 —136 (Примітки); Frederick Klaeber, «The Fight at Finnsburg», Beowulf and the Fight at Finnsburg (Boston, 1951), pp. 231—238 (Вступ), pp. 239—243 (Бібліографія), рр. 245—246 (Текст) і рр. 250—253 (Примітки).

Використані тут англійські переклади: Kevin Crossley-Holland у Beowulf (New York, 1968), рр. 122—124, і G. N. Garmon- sway і Jacqueline Simpson у Beowulf and Its Analogues (London, 1968), рр. 248—249.

«Беовульф»

«Беовульф» зберігся в єдиному рукописі в Коттоніанському зібранні (British Museum, London, Cotton Vitellius A XV; напис, близько IOOO p., facs. ed. Julius Zupitza, Beowulf: Reproduced in Facsimile from the Unique Manuscript, 2d ed., Вступ Norman Davis [London, 1959] [Early English Text Society, vol. 245]), який був пошкоджений пожежею 1731 року й пізніше ще більше зіпсований. У 1787 році було зроблено дві копії для ісландського вченого Grimur Jonsson Thorkelin (1752—1829), причому другу копію зробив сам Торкелін. Див.: The Thorkelin Transcripts of Beowulf, in Facsimile, ed. Kemp Malone (Early English Manuscripts in Facsimile I (Kbh, 1951), (3) + 32 pp. [+A—B, 90, 140a]. Копія Торкеліна стала основою для першого друкованого видання «Беовульфа»: Johnson Thorkelin, De Danorum rebus gestis secul. III et IV poema Danicum dialecto Anglosaxonico. Ex Bibliotheca Cottoniana Musaei Brittanici edidit versione Lat. et indi_cibus auxit (Kbh, 1815), 4θ; xx+299 ÷ (4) pp.

Найважливіші сучасні видання TaKiiFrederickKlaeber_iBeowulf _a∏d the Fight at Finnsburg, 3d ed., 2 supp. (Boston, 1951), clxxxvii + (2) ÷ 471 pp.; Charles L. Wrenn, Beowulf, with the Finnesbuig Fragment, 2d ed. (London, 1958), 318 pp.; Else von Schaubert, Moritz Heyne Levin Ludwig Schuckings Beowulf neubearbeitet, 3 том, 18 вид. (Paderborn, 1961 —1963).

На окрему згадку заслуговують такі сучасні англійські переклади: John R. Clark Hall, Beowulf and the Finnsburg Fragment, примітки й вступ C. L. Wrenn-a; передмова J. R. R. Tolk- ien-a (London, 1958), xliii + 194 cc.; Edwin Morgan, Beowulf. A Verse Translation into Modern English, 2d ed. (Aldington, Kent., 1952), xxxviii + 94 cc.; Kevin Crossley-Holland, trans. Beowulf, introd. Bruce Mitchell (New York, 1968), xiv + 150 cc.

An Introduction to Anglo-Saxon England (Cambridge, 1956; repr. 1974), xv + 382 pp.

Hofmann, Dietrich. Nordisch-Englische Lehnbeziehungen der Wikingerzeit (Kbh, 1955), 296 pp.

Moller, H. Das englische Volksepos in der Urspriinglichen stro- phischen Form, I Teil: Abhandlungen (Kiel, 1883), 160 pp.

Schneider, Hermann. Englische Heldensage etc. in Germanische Heldensage, II: 2 (Berlin and Leipzig, 1934), vi + 181 pp.

Stenton, Sir Frank. Anglo-Saxon England, 3rd ed. (Oxford, 1971), xliii ÷ 765 pp.

Wallace-Hadrill, J. M. Early Germanic Kingship in England and on the Continent (Oxford, 1971), ix + 161 pp.

Wardale, E. E. Chapters on Old English Literature (New York, 1935; repr. 1965), X + 310 pp.

Whitelock, Dorothy. The Beginning of English Society (Harmond- sworth, 1952).

Wrenn, Charles L. A Study of Old English Literature (London, 1967).

«Битва під Фіннсбурґом»

Спеціальну бібліографію див. у: Fr. Klaeber, BeowuIf etc. (1951), рр. 239—243; 451; 465; і D. K. Fry, Beowulf etc. (1969).

Beaty, John. «The Echo-word in Beowulf, with a Note on the Finnsburg Fragment», PMLA 49 (1934), pp. 365—373.

Bowmann, A. C. «The Heroes of the Fight at Finnsburg», APS 10 (1935), pp. 130—144.

Chambers, Raymond W. «The Fight at Finnsburg» in Beowulf. An Introduction to the Study... with a supplement by Charles L. Wrenn, 3rd ed. (Cambridge, 1959), pp. 244—289; 543—546 (by C. L. Wrenn).

Fry, Donald K. «Finnsburh 34a: Hwearflicra Hw?r», ELN 6 (1969), pp. 241—242.

Fry, D. K. «The hero on the beach in Finnsburh*, Neuphilolo- gische Mitteilugen 67 (1966), pp. 27—31.

Girvan, Ritchie. «Finnsburuh», Proceedings of the British Academy 26 (1940), pp. 327-360.

Greenfield, S. B. «‘Folces Hyrde', Finnsburh 46B», Neuphilolo- gische Mitteilungen 73 (1972), pp. 97—102.

Gutenbrunner, Siegfried. «Das Finnsburglied*, in his Schleswig- Holsteins alteste Literatur (Kiel, 1949), pp. 52—63.

Klaeber, Frederick. «Garulf, Gu?laf’s Sohn im Finnsburgfragment*, ArchivfSNSL 162 (1932), pp. 116—117.

Klaeber, Fr. «Drei Anmerkungen zur Texterklarung [Garulf son of Gu?laf]», Englische Studien 70 (1936), pp. 333—336.

Kokeritz, H. «Two Interpretations», Studia Neophilologica 14 (Uppsala, 1942), pp. 277—279.

Laur, Wolfgang. «Die Heldensage vom Finnsburgkampf*, ZfdA 85 (1954—1955), pp. 107—136.

Lehmann, Winfred Philipp. «The Finnsburg Fragment 1.34a: Hwearflacra hr?r», University of Texas Studies in English 34 (1955), pp. 1—5.

Malone, Kemp. «Danes and Half-Danes*, ANF 42 (1926), pp. 234—240.

Malone, K. «Finn’s Stronghold», Modern Philology 43 (1945), pp. 83—85.

Malone, K. «Hildeburg and Hengest*, ELH 10 (1943), pp. 257— 284. -

Malone, K. «On Finnsburg 39», The Review of English Studies 21 (1945), pp. 126—127.

Meynard, W. A. «The Fight at Finnsburg*, MLR 44 (1949), p. 228. ’

Osborn, M. «The Finnsburg raven and Gu?rinc Astah*, Folklore 81 (1970), pp. 185—194.

Scott-Thomas, H. F. «The Fight at Finnsburg: Guthlaf and the Son of Guthlaf*, JEGPh 30 (1931), pp. 498—505.

von See, Klaus. «Germanische Heldensage. Ein Forschungs- bericht*, GGA 218 (1966), pp. 52—98, esp. pp. 90—92.

Turville-Petre, J. E. «Hengest and Horsa*, SBVS 14: 4 (1958), pp. 273—290.

de Vries, Jan. «Die beiden Hengste*, ZdPh 72 (1953), pp. 125— 143.

Епізод про Фінна в «Беовульфі»

Ayres, Harry Morgan. «The Tragedy of Hengest in Beowulf*, JEGPh 16 (1917), pp. 282—295. ’

Boer, Richard Constant. «Finnsage und Nibelungensage*, ZfdA 47 (1903—1904), pp. 125—160.

Brodeur, Arthur Gilchrist. «The Climax of the Finn Episode», University of California Publications in English, 3: 8 (1943), pp. 285—362.

Brodeur, A. G. «Design and Motive in the Finn Episode», Essays and Studies. University of California Publications in English 14 (1943), pp. 1—42.

Friend, J. H. «The Finn Episode Climax: Another Suggestion [on II. 1142—1147], MLN 69 (1954), pp. 385—387.

Fry, D. K. «The location on Finnsburh: Beowulf 1125—29a», ELN 8 (1970), pp. 2—3.

Green, Alexander. «The Opening of the Episode of Finn in Beowulf», PMLA 31 (1916), pp. 759—797.

van Hamel, Anton Gerard. «Hengest and his Namesake», Studies in English Philology. Festschrift Fr. Klaeber (Minneapolis, 1929), pp. 159—171.

Hoffman, R. L. «Gu?rinc astah: Beowulf 1118b», JEGPh 64 (1965), pp. 660—667.

Kaske, R. E. «The Eutenas in Beowulf», in Creed, Robert P. (ed.), Old English Poetry. Fifteen Essays (Providence, 1967), pp. 285—310.

Laurence, William Witherle. «Beowulf and the Tragedy of Finns- burg*, PMLA 30 (1915), pp. 372—431.

Malone, Kemp. «The Finn Episode in Beowulf», JEGPh 25 (1926), pp. 157—172.

Malone, K. «The Finn Episode once again», Festschrift fiir Walter Fischer (Heidelberg, 1959), pp. 1—3.

Malone, K. «Hildeburg and Hengest», ELH 10 (1943), pp. 257— 284.

Malone, K. «Hunlafing», MLN 43 (1928), pp. 300—304.

Sedgefield, W. J. «The Finn Episode in Beowulf», MLR 28 (1921), pp. 480—482.

Williams, R. A. The Finn Episode in Beowulf (Cambridge, 1924), 171 pp.

«Беовульф»

Спеціальну бібліографію див. сс. 915—916.

Bjorkman, Erik. Studien uber die Eigennamen іт Beowulf (Halle a. S., 1920).

Bonjour, Adrien. The Digressions in Beowulf (Oxford, 1950).

Brodeur, Arthur G. The Art of Beowulf (Berkeley and Los Angeles, 1959).

Chadwick, H. Munro. The Heroic Age (Cambridge, 1912).

Chambers, Raymond Wilson. Beowulf: An Introduction to the Study of the Poem, with a Discussion of the Stories of Offa and Finn, 3rd ed. with a Supplement by Charles L. Wrenn (Cambridge, 1959), xvi+628 pp.

Donahue, Charles. «Beowulf and Christian Tradition: A Reconsideration from a Celtic Stance», Traditio 21 (1965), pp. 55—116.

Fry, D. K. (ed.). The Beowulf Poet: A Collection of Critical Essays (Englewood Cliffs, New Jersey, 1968).

Garmonsway, G. N. and Simson, Jacqueline (trans.) —Beowulf and its Analogues, including Archaeology and Beowulfby Hilda Ellis Davidson (London, 1968), xiii+368.

Genzmer, Felix. «Die Skandinavischen Quellen des Beowulfs>>,ΛΛ7⁷ 65 (1950), pp. 17—62.

Girvan, Ritchie. Beowulf and the Seventh Century. Language and Content, with a new chapter by Rupert Bruce-Mitford [on Sutton Hoo] (London, 1971), vi +106 pp.

Goldsmith, Margaret E. «The Christian Perspective in Beowulf», Comparative Literature (FestschriftA. G. Brodeur) 14 (1962), pp. 71— 80; included in Nicholson’s Anthology, pp. 373—386.

Hoops, J. Beowulfstudien (Heidelberg, 1932).

Hoops, J. Kommentar zum Beowulf (Heidelberg, 1932).

Leake, Jane Acomb. The Geats of Beowulf A Study to the Geographical Mythology of the Middle Ages (Madison, Wise., 1967), viii + 212 pp.

Laurence, William Witherle. Beowulf and Epic Tradition (Cambridge, Mass., 1928).

Malone, Kemp. «Beowulf», English Studies 29 (1948), pp. 161— 172; included in Nicholson’s Anthology, pp. 137—154.

Nicholson, Lewis E. (ed.). An Anthology of Beowulf Criticism (Notre Dame, 1963), xii + 386 pp.

Schiicking, Levin L. «Das Konigsideal im Beowulf», MHRA Bulletin 3 (1929), pp. 143—154; included in Nicholson’s Anthology, pp. 35—49.

Sisam, Kenneth. The Structure of Beowulf (Oxford, 1965).

Smithers, G. V. The Making of Beowulf (Durham, 1961).

Smyser, H. M. «Ibn Fadlan^,s Account of the Rus with Some Commentary and Some Allusions to Beowulf», Medieval and Linguistic Studies (Festschrift F. P. Magoun) (London, 1965), pp. 92—119.

Tolkien, J. R. R. Beowulf: the Monsters and the Critics (London, 1937); included in Nicholson’s Anthology, pp. 51—103.

Whitelock, Dorothy. The Audience of Beowulf (Oxford, 1951).

Wrenn, Charles L. «Sutton Hoo and Beowulf», Melanges de Iin- guistique et de philologie. (Festschrift Fernand Mosse) (Paris, 1959), pp. 495—507; included in Nicholson’s Anthology, pp. 311—330.

«Відсіпг»

Спеціальну бібліографію Кемп Мелоун додав до свого видання тексту 1962 року (рр. 217—232); див. с. 917.

Abercrombie, L. «Widsith as Art», Sewanee Review 46 (1938), pp. 124— 128.

Brady, Caroline A. «The Ermanaric of the Widsi?», University of California Publications in English 3: 6 (1937), pp. 225—236.

French, W. A. «Widsith and the Scop», PMLA 60 (1945), pp. 623— 630.

Grienberger, T. «Widsi?», Anglia 46 (1922), pp. 347—382.

Gutenbrunner, Siegfried. Schleswig-Holsteins alteste Literatur (Kiel, 1949), 103 pp.

Langenfelt, G. «Studies on Widsith», Namn och Bygd 47 (1959), pp. 70—111.

Malone, Kemp. Studies in Heroic Legends and in Current Speech (Kbh, 1959), 297 pp.

Malone, K. «Widsith, Beowulf, and BxkveX∖∖x>>, Festschrift L. L. Ham- merich (Kbh, 1962), pp. 33—38.

Malone, K. «Widsith and the Critic», ELH 5 (1938), pp. 45—66.

Marquart, Josef. «Studien zum Widsi?», Festschrift Vilhelm Thomsen (Leipzig, 1912), pp. 98—HO.

Reynolds, R. L. «Le Poeme anglo-saxon Widsith'. Realite et Fiction», Le Moyen Age 59 (1953), pp. 299—324.

Schiitte, Gudmund. Gotthiod und Utgard. Altgermanische Sagen- geographie in neuer Auffassung, 2 vols. (Kbh, 1935—1936).

Schiitte, G. «Vidsid og Slaegtssagene om Hengest og Angantyr», ANF 36 (1920), pp. 1—32.

Sunden, Karl Fritiof. Den Jornengelska dikten Widsід (Goteborg, 1929), vii + 43 рр.

Кінеѳульфоѳа Єлена

Gradon, Pamela О. E. (ed.). Cynewulf’s Elene (London, 1958).

Gradon, P. «Constantine and the Barbarians: A Note on the Old English ‘Elene’», MLR 42 (1947), pp. 164—169.

Скальдична поезія

Основні посібники та видання

Більша частина скальдичної поезії, що дійшла до нас, зустрічається в ісландських пергаментних кодексах саґ (переважно XIII, XIV і XV ст.) як їхня складова частина.

Монументальне видання скальдичної поезії було складене в 1912—1915 рр. Finnur Jonsson-ом (1858—1934). Зібрання складається з двох частин: одна наводить (не завжди достовірні) дипломатичні тексти, а друга представляє реконструйовані тексти з перекладом укладача данською мовою:

Jonsson, Finnur. Den norsk-islandske Skjaldedigtning, 2 томи (Kbh, 1912—1915): І Частина A. Tekst efter Handskrifterne, І [800— 1200 рр. н. e.], X + 690 pp.; II: [1200—1400 рр. н. e.], vii + 552 рр.; Частина В. Rettet Tekst, І: [800—1200 рр. н. е.], х + (2) + 690 рр.; II: [1200—1400 рр. н. e.], vii + (2) + 610 + (2) рр. [скороч.: Skj]. Частину А було перевидано в Копенгагені 1967 року, а частину В — 1973 року.

Найсуворіший критик Jonsson-^,a, шведський філолог Ernst Albin Kock, видрукував результати своїх критичних досліджень у двадцяти випусках Notationes Norroence. Anteckningar till Edda och Skaldediktning, які з’явилися друком в Lunds Universitets Arsskrift між 1923-м і 1941 рр. [Ny foljd. Avd. і], випуски 19—34, 37. А проте посмертне зібрання Коск-а скальдичної поезії наслідує в основному добір Jonsson-a і спирається на прочитання ним манускрипта:

Kock, Ernst Albin. Den norsk-islandska Skaldediktningen, ed. Elisabeth Kock, Ivar Lindquist, 2 томи (Lund, 1946—1949), I: 2 + 344 pp.; II: 350 рр. [скороч.: Kock].

Kock, Emst Albin. Stalle-, ord- och Sakrejister (LUA 39) (Lund- Leipzig, 1944).

Базовим спеціалізованим словником скальдичної поезії досі залишається друге видання лексикона Sveinbjom Egilsson-a(noM. 1852 р.), опубліковане 1931 року Finnur Jonsson-ом. Визначення подані лише данською мовою:

Lexicon Poeticum Antiquae Linguae Septentrionalis. Ordbog over det norsk-islandske Skjaldesprog Oprindelig forfattet af Sveinbjorn Egilsson, 2-ге вид. склав Finnur Jonsson (Kbh, 1931), xvi ÷ 667 pp. [скороч.: Lexicon PoeticumL

Спеціальна бібліографія:

Hollander, Lee M. A Bibliography of Skaldic Studies (Kbh, 1958), 117 pp. [скороч.: Hollander, Bibliography].

Найзначніші внески в переклад давньоскандинавських віршів англійською мовою — це: Corpus poeticum boreale by G-Vigfusson and F. Y. Powell, 2 томи (Oxford, 1883) [скороч.: СРВ], переклади ♦Круга земного» Сноррі — W. Morris and Е. Magnusson (London, 1893) та Lee M. Hollander (Austin, 1964) [скороч.: Hkr/Hol- Iander], Egils saga Gwyn Jones-a (New York, 1960) [скороч.: EgiΓs saga/Jones] та Hermann Palsson-a і Paul Edwards-a (Penguin Books, 1976); переклад (Oslo, 1932), 32 pp.

Jonsson, F. Carmina scaldica. Udvalg af norske og islandske skjalde- kvad (Kbh, 1913), 124 + 4 pp.; 2d ed. (Kbh, 1929), 126 pp.

Jonsson, F. Kritiske Studier over en Del af de ?ldste norske og islandske Skjaldekvad (Diss.) (Kbh, 1884), viii + 189 pp.

Jonsson, F. «Vellekla. Textkritiske Bemaerkninger*, ЛМ?7 (1891), pp. 147—182.

Kahle, Bemhard. Die Sprache der Skalden auf Grund der Binnen- und Endreime, verbunden mit einem Rimarium (Strasbourg, 1892), viii + 303 pp.

Kock, Ernst Albin. «Die Ausdeutung der altnorwegisch-altislan- dischen Skaldendichtung*, Beitrdge zur Runenkunde und nordischen Sprachwissenschaft (Festschrift Gustav Neckel) (Leipzig, 1938), pp. 134—146.

Kock, E. A. and Meissner, Rudolf. Skaldisches Lesebuch. 2 vols. (Halle a. d. S., 1931), ix + 97 (Text); viii + 217 (Glossary).

Kiil, Vilhelm. «Eilifr Go?runarson’s ?orsdrapa», ANF 71 (1956), pp. 89—167.

Krause, Wolfang. Die Kenning als typische Stilfigur der ger- manischen und keltischen Dichtersprache (Halle a. d. S., 1930), 26 pp.

Kreutzer, Gert. Die Dichtungslehre der Skalden: Poetolo- gische Terminologie und Autorenkommentare als Grundlage einer Gattungspoetik (Kronberg/Taunus, 1974).

Kuhn, Hans. «Die Drottkvaettstrophe als Kunstwerk*, Festschrift fiir Konstantin Reichardt (Bern, 1969), pp. 63—72.

Kuhn, Hans. «Die Drottkvaettverse des Typs ‘brestr erfi?i Austra’», Afmeelisrit Jons Helgasonar (Rvik, 1969), pp. 403—417.

Kuhn, Hans. «Zur Vers- und Satzbau der Skalden», ZfdA 74 (1937), pp. 49—63.

Lie, Hallvard. «Natur» og «unatur» і Skaldekunsten (Oslo, 1957).

Lie, Н. «Skaldestil-studier», Maal og Minne (1952), pp. 1 — 92.

Lie, H. «Vellekla», KHL XIX (1975), cols. 640—643.

Lie, H. «?orsdrapa», KHL XX (1976), cols. 397—400.

Liestol, Aslak; Krause, Wolfgang; Helgason, Jon. «Drottkv?tt-vers fra Bryggen і Bergen», Maal og Minne (1962), pp. 98—108.

Mageroy_iHallvard. «Ynglingatal», KHL XX (1976), cols. 362— 363.

Meissner, Rudolf. Die Kenningar der Skalden. Ein Beitrag _zur Skaldischen Poetik (Bonn, Leipzig, 1921), xi + 437 pp. (abbr.: Meissner, Kenningar).

Merwe Scholtz, Hendrik van der. The Kenning in Anglo-Saxon and Old Norse Poetry (Utrecht, Nijmegen, 1927), viii + 181 pp.

Mohr, Wolfgang. Kenningstudien. Beitrdge zur Stilgeschichte der altgermanischen Dichtung (Stuttgart, 1933), vi +138 pp.

Mobius, Theodor. Hdttatal Snorra Sturlusonar, 2 vols.; I. Text (Halle a. d. S., 1879), 121 pp.; II. Kommentar (Halle a. S., 1881), 140 pp.

Nordal, Sigur?ur. Islenzk menning I (Rvik, 1942), esp. pp. 233— 277.

Olsen, Magnus. Edda- og Skaldekvad, vols. 1—7 (Oslo, 1960— 1964).

Olsen, M. «Hjadninge kampen og Halfreds arvedraapa over Olav Tryggvason», Heidersskrift til Marius Hoegstad(Oslo, 1925), pp. 23— 33.

Olsen, M. «Lovsigemanden Markus Skeggesons arvekv?de over Kong Erik Eiegod», Edda 15 (1921), pp. 161 —169.

Paasche, Fredrik. «Sigvat Tordsson: Etskaldeportr?t», Edda 8 (1917), pp. 57—86.

Patzig, Hermann. «Sigvats Os’tfahrt», ZfdA 67 (1930), pp. 87— 96.

Petersen, Svend Aage. Hallfred Vandraadeskjald Ottarssons Arvedrapa over Olaf Tryggvason: En Oversoettelse og Tolkning (Kbh, 1935), 35 pp.

Poole, Russel G. Skaldic Poetry in the Sagas: The Origins, Authorship. Genre, and Style of Some Saga Lausavisur (Ph. D. Diss., University of Toronto, 1970).

Reichardt, Konstantin. Studien zu den Skalden des 9. und 10. Jahr- hunderts (Weimar, 1928), 4 + 254 pp.

Reichardt, K. «Die Thorsdrapa der Eilifr Go?runarson: Textinterpretation», PMLA 63 (1948), pp. 329—391.

Renauld-Krantz. Anthologie de la poesie nordique ancienne. Des

origines a la fin du MoyenAge₉ ed. Jan de Vries (Paris, 1964), esp. pp. J 33__

272.

Schreiner, Johannes. «Sighvats sendef?rd til Svitjod*, NHT 28 (1929), pp. 303—306.

von See, Klaus — Weber, Gerd W. «Skaldendichtung», Kindlers Literatur Lexikon 6 (Stuttgart, 1971), pp. 1479—1496.

Spamer, James B. The Kenning and the Kend Heiti: A Contrastive Study of Periphrasis in Two Germanic Poetic Traditions (Ph. D. diss., Brown University, 1977).

Стеблин-Каменский, M. И. Историческая поэтика (Л., 1978), 174 с.

Sveinsson, Einar Ol. «Drottkv??a ?attur», Skirnir 121 (1947), рр. 5— 52 = Vi? Uppspretturnar, greinasafn (Rvfk, 1956), рр. 34—63.

Sveinsson, E. Ol. «Kormakr the Poet and His Verses», SfiVS 17 (1966), 18—60.

Toll, Hans. «Form och innhall uti ^tAustrfararvisurⁱ», Edda 23 (1925), pp. 155—158.

Toll, H. «Malet och satten for Sigvat Skalds Svitjodresa*, NHT 28 (1929), pp. 506—519.

Toll, H. «Nagra moment і Gotalands aldsta historia*, NHT 27 (1927), pp. 95—99.

Toll, H. «Sighvat skalds resa til Svithjod*, NHT 26 (1924), pp. 546—565.

Turville-Petre, E. O. Gabriel. Haraldr the Hard-Ruler and His Poets (The Dorothea Coke Memorial Lecture... University College, London, 1 December 1966) (London, 1968), 20 pp.

Turville-Petre, E. O. G. Scaldic Poetry (Oxford, 1976), lxxx+102 pp. [=abbr.: Turville-Petre, Scaldic∖.

Vigfusson, Gudbrandr and Powell, F. York. Corpus Poeticum Boreale. The Poetry of the Old Northern Tongue from the Earliest Times to the Thirteenth Century₉ 2 vols. (Oxford, 1883), cxxx ÷ 575 pp.; 712 pp. [abbr.: СРВ].

de Vries, Jan. Altnordische Literaturgeschichte₉ 2 vols. 2d ed. (Berlin, 1964, 1967), esp. I, pp. 99—208, pp. 226—295; II, pp. 15—97 [abbr.: GAL∖.

de Vries, J. De Skaldenkenningen met mythologischen inhoud (Haarlem, 1934), 84 pp.

de Vries, J. «Uber Amorr jarlaskald», ANF 67 (1953), pp. 156— ¹⁷⁵∙,

de Vries, J. «Uber Sigvats Alfablot-Strophen*, APS 7 (1932— 1933), pp. 169—180.

Wolf, Alois. «Zur Rolle der Visur in der altnordischen Prosa*,

Бібліографія 929

Festschrift Leonhard C. Franz zutn 70. Geburtstag (Innsbruck, 1965), PP∙ 459—484.

Akerblom, Axel. «En minnesang ofver Erik Ejegod», NTF 3rd _ser., H И⁹⁰¹)» PP∙ 529—538.

Akerlund, Walter. Studier over Ynglingatal (Lund, 1950), (8) + 274 pp.

Рунічні написи

Основні посібники та видання

Найкращий вступ у Германську рунологію був опублікований Lucien Musset-OM, Introduction a Iarunologie. En partie d’apres les notes de Fernand Mosse (Paris, 1965; передрук, 1976), 468 pp. + 20 табл. (2 cc. додатків). Ця праця містить також бібліографію і багатий вибір рунічних текстів (nos. 1 —185). Деякі інші корисні загальні праці такі:

Von Friesen, Otto. Runorna (NK 6) (Sthlm, 1933), viii + 264 рр.

Krause, Wolfgang. Was man in Runen ritzte? 2-е вид. (Halle,

1943).

Arntz, Helmut. Handbuch der Runenkunde, 2-е вид. (Halle,

1944).

Elliott, Ralph W.V. Runes. An Introduction (Manchester, 1959; 2-е вид. 1963), xvi + 124 pp. + 24 табл.

Diiwel, Klaus. Runenkunde (Stuttgart, 1968), xiii + 124 pp.

Krause, Wolfgang. Runen (Berlin, 1970), 138 pp:

Page, R. I. An Introduction to English Runes (London, 1973), xvi, 237 pp.

Перші посилання на рунічні написи можна знайти в працях шведських братів-гуманістів Johannes-a (1488—154⅛) і 01aus-a Magnus-ів (1490—1557); однак першими вченими, які провели систематичне вивчення рунічних пам’яток, були Johan Bureus (1568—1652) у Швеції і Ole Worm (1568—1654) у Данії та Норвегії. Вони обстежили селища і місцеві цвинтарі, зробили детальні описи знайдених пам’яток і точно замалювали їх. Bypeyc зібрав дані про шістсот пам’яток, сорок вісім з яких він опублікував у своїй праці Monumenta Sveo-Gothica hactenus exsculpta (Sthlm, 1624). Праця Оле Ворма Danicorum monu- mentorum Iibri sex (Kbh, 1643) — це дослідження дев’яноста пам’яток.

Цих двох мужів наслідували кілька генерацій шведських Дослідників старовини, найвизначнішими з-поміж яких були: ЗО 7-142

Johan Hadorph (1630—1693), JohanPeringskiold (1630—1693), Johan Goransson (1712—1769), Olaus Celsius, Sr. (1670—1756), Johan Gustaf Liljegren (1789—1837), Richard Dybeck (1811—1877), Carl Fredrik Save (1812—1876), Karl Torin (1826—1908) і George Stephens (1813—1895) у Шотландії. Нижчевказані шведські зібрання і досі зберігають свою цінність як джерела, особливо через те, що багато каменів з того часу зникли:

Goransson, Johan. Bautil, der ar: Alle Svea ok Gotha Rikens Run- stenar (Sthlm, 1750) (12), 5, 320 рр. (скороч. = В).

Liljegren, Johan Gustaf. Run-Urkunder. Tillaggtill SvensktDip- Iomatarium I (Sthlm, 1834) (2), 2, 4, 120, 6 рр. 1 табл. [nos. 1 — 3000] (скороч. = L).

Dybeck, Richard. Svenska Runurkunder, 2 частини (Sthlm, 1855—1857), 52 рр. + 45 pl. + 10 рр. + 7 рі. (скороч. = D 8°).

Dybeck, Richard. Sverikes Runurkunder granskade och utgifne, 2 томи (Sthlm, 1860—1870) (скороч. = D).

Сучасна рунблогія починається Sophus Bugge (1839—1907) і Magnus Olsen-ом (1878—1963) у Норвегії; Ludvig Frans Adalbert Wimmer-OM (1839—1920) і Lis Jakobsen (1882—1961) у Данії; Erik Brate (1857—1924), Otto von Friesen-ом (1870—1942) і Elias Wessen-ом (нар. 1889 р.) у Швеції.

Інформація про нові знахідки рун у Швеції постійно з’являється в Fv (Sthlm, 1906—).

Вперше рунічні написи дослідив як історичні джерела данський учений Ludvig F. A. Wimmer, котрий у першій книжці своєї праці De Danske Runemindesmoerker (Kbh, 1893) розглянув п’ятнадцять рун, зміст яких він визнав історичним. Новіше дослідження, присвячене зокрема рунічним написам як джерелу про епоху вікінґів, видрукував Arndt Ruprecht, Die ausgehende Wikingerzeit im Lichte der Runeninschriften [Gottingen, 1958].

Дослідження власних імен важливе у вивченні рунічних написів. Цій проблемі присвячено сьому книжку серії Nordisk Kultur, Assar Janzen (ed.), Personnamn (Sthlm, 1948), 345 рр., з розвідками Rikard Hornby, «Fornavne і Danmark і middelalder- еп», рр. 187—234, Assar Janzen, «De fornsvenska personnam- nen», pp. 235—268, і Sven Ekbo, «Nordiska personbinamn under vikinga- och medeltid», pp. 269—284. Спеціальні монографії, присвячені данським іменам, це: Knudsen, G. і Kristensen, Marius. Danmarks gamle personnavne (Kbh, 1936—1948); норвезьким іменам: Lind, Е. H. Norsk islandska dopnamn och Fingerade namn fran medeltiden (Uppsala, 1905—1915); Додаток (Oslo, 1930); шведським іменам: Modeer, I. Svenska personnamn. Ett handbok (Lund, 1964) і Lundgreh, MagnusF., Brate, Erik, Lind, Е. H. Svenska personnamn fran medeltiden (Nyare bidrag till kannedom om de sven- ska Iandsmalen ock svenkst folkliv 10, no. 6—7) (Uppsala, 1892— 1934), 369 pp.

Спеціальні словники мови епохи вікінгів і середньовічних скандинавських мов такі: для данської мови — Lund, G. F. V. Det ?ldste danske skriftsprogs ordforrad (Kbh, 1877; репр. 1967); для давньоскандинавської — Heggstad, Leiv. Gamalnorsk ord- bok med nynorsk tyding (Oslo, 1930; репр. 1958); для шведської — Soderwall, K. F. Ordbok ofver svenska medeltids-spraket, 2 томи і додаток (Lund, 1884—1933).

Стандартні історичні граматики такі: для данської мови — Brondum-Nielsen, Johannes. Gammeldansk grammatiki Sproghistorisk fremstilling, 8 томів (Kbh, 1928—1973); для норвезької — Seip, D. A. Norsk Sprakhistorietilomkring 1370, 2-ге вид. (Oslo, 1955); для шведської — Wessen, Elias. Schwedische Sprachgeschichte, 3 томи (Berlin, 1970).

Спеціальна рунологічна бібліографія була видрукувана Helmut Arntz-OM, Bibliographie der Runenkunde (Leipzig, 1937), xiv + (2) + 293 рр. Щодо бібліографії, починаючи з 1963 р., див.: Bibliography of Old Norse-Icelandic Studies (Kbh, 1964—).

Приблизно 620 написів відомо з данського середньовічного королівства (включаючи Сконе, Блекінґе і Галланд на Скандинавському півострові); 240 з них знайдено на встановлених каменях, близько 170 — на невеликих предметах (зброї, коштовностях, амулетах), 90 — на браслетах і 120 — на монетах короля Свейна Ульвссона (1047—1076). П’ять додаткових написів було знайдено на Британських островах.

Цей данський матеріал опрацювали в ілюстрованому і добре складеному виданні з використанням нової фототехніки Lis (Rubin) Jacobsen та її учень Erik Moltke за допомогою двох інших рунологів — Anders ??ksted і Karl Martin Nielsen. Корпус Dan- marks Runeindskrifter було вперше сплановано 1926 року. Після кількарічної підготовки він був укладений протягом десятиліття і з’явився друком у двох книжках у 1941 —1942 рр. Том 1, Текст (Kbh, 1942), xvpp. + 1118 кол., складається з двох частин: частина 1 — це колекція написів (кол. 1—594). Тут подано істотну інформацію про кожен з написів разом з основними бібліографічними відомостями. Як підсумок філологічних досліджень подано також (кол. 595—620) транскрипцію всіх

ЗО* написів. Частина 2 присвячена розлогому аналізу граматичного і лексичного матеріалу (кол. 621 —1052). Перелік авторів з біографічними й бібліографічними відомостями є бажаним додатком.

Другий том, Atlas (Kbh, 1941), (6) + 450 + (6) рр., містить гарні фотознімки всіх написів. Дуже корисними є дві серії мап, одна вказує розташування рунічних знахідок у Данії під час епохи вікінгів (рр. 432—439), а друга — рунічні знахідки під час епохи переселення (рр. 440—441).

До цього додано загальний покажчик, Register (Kbh, 1942), 106 рр., і підсумок з перекладами всіх написів у трьох різних виданнях — данському та німецькому 1942 р. і англійському 1947 р. (остан, перекл. Eva Nissen, Kbh, 1947; 71 рр.).

У 1964 році вже було відомо понад шістсот норвезьких написів молодшого футарка (602 з яких походили з Норвегії, а 7 — з Богуслена). їх опублікував на основі підготовчої роботи, здійсненої Sophus Bugge, Oluf Rygh та Ingvald Undset, Маґнус Ольсен (якому з 1948 року допомагав Aslak Liestol) в Norges innskrifter med de yngre runer (Oslo, 1941); (випуск триває); п’ята книжка (1960) містить у собі стислу загальну типологію (рр. 238—245) та покажчик (рр. 276—303), але не має граматики і мап (скор.= NYR). ?

Aslak Liestol, який проводив розкопи в стародавньому торговому місті Бергені (1956—1967), опублікував попередній звіт про них у норвезькому археологічному журналі «Viking» 27 (Oslo, 1964), «Runer fra Bryggen» (pp. 5—53). Він повідомив про близько п’ятсот відкритих рунічних написів, більшість з яких були на дереві. Liestol датує їх XIII—XIV ст. Ці написи Liestol тепер включив до NYR, книжка 6, з першою частиною ТюскебрюґГена (Tyskebryggen) в Бергені, вже побачила світ (pt. 1; 1980).

Територіальний розподіл шведських рунічних написів до

Шведські написи зібрано у важливому корпусі Sveriges Ru- ninskrifter, що почав видаватися в 1900 р. (Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets Akademien₁ Stockholm). Цей проект, досі не завершений, нерівний у трактуванні проблем, що неминуче для праці, яку виконували різні колективи співавторів протягом багатьох десятиліть. Уже побачили світ тринадцять книжок, що охоплюють вісім провінцій. Тільки самому Уппланду присвячено чотири книжки. Кожна книжка складається з двох частин: у першій подається філологічний аналіз, а в другій — фотознімки написів. Книжки, що на цей час з’явилися, перераховано нижче; скорочення, використані для кожної з книжок, наводяться в дужках. •

І. 01and, ed. Soderberg, Sven і Brate, Erik (1900—1906) [=01]; II. Ostergotland, ed. Brate, Erik (1911—1918) [=0g]; III. Sodermanland, ed. Brate, Erik і Wessen, Elias (1924—1936) [=So]; IV. Smaland, ed. Kinander, Ragnar (1935—1961) [=Sm]; V. Vastergotland, ed. Jungner, Hugo і Svardstrom, Elisabeth, vol. 1 (1940—1970; не завершений) l=Vg]; VI—IX. Uppland, ed. Wessen, Elias і Jansson, Sven B. F., томи 1—4 (1940—1958; не завершений) [ = U]; X. Ще не завершений; XI—XII. Gotland, ed. Jansson, S. В. F.; Wessen, Elias, і Svardstrom, E., 2 томи (1962—1978) [=G]; XIII. Vastmanland, ed. Jansson, S. В. F. (1964) [=Vs]; XIV. част. 1: Narke, ed. Jansson, S. B. F. (1975); част. 2: Varmland, ed. Jansson, S. В. F. (1978).

Дуже гарний вступ до шведських рунічних написів міститься в праці Sven В. F. Jansson-a Runinskrifter і Sverige (Sthlm, Goteborg, Uppsala, [1963]), 192 рр. Скорочений англійський варіант був підготовлений Foote, Peter G., The Runes of Sweden (London, 1962), 168 рр.

Протягом кількох років до першої світової війни Федір (Фрідріх) Олександрович Браун (1862—1942) працював над виданням 105 рунічних написів (95 зі Швеції), пов’язаних зі Східною Європою. Його видання містило докладний філологічний та історичний коментар на понад 300 сторінок, однак з невідомих причин ця праця так і не побачила світ. Учениця Брауна Олена Ридзевська (1890—1941 рр.) продовжила роботу над виданням такої збірки. Її збірка нараховувала 100 рунічних текстів, однак дослідниця передчасно померла під час блокади в Ленінграді і ∏ праця також залишилася незавершеною. Упродовж 1970—1971 рр. тему рунічних написів як історичного джерела з історії Східної Європи опрацьовував я, а Олена Мельникова взялася завершити роботу, розпочату Брауном та Ридзевською. «Корпус» Мельникової з’явився 1977 р. Однак її методологія відрізнялася від моєї, тому в цьому томі я вмістив свої власні рунічні матеріали.

Слід згадати ще про три збірки рунічних написів. Перша — це представницька збірка текстів, виконаних молодшим футарком, в «Anthologie runique*, додана до праці Musset L. et Mosse F. Introduction a la runologie (Paris, 1965), pp. 378—445 (nos. 47—165; скор.: M). Другою є збірка написів вікінґівського періоду

— «Sichere Inschriften fiber Auslandsfahrten*, видана Рупрехтом в його праці «Die ausgehende Wikingerzeit* (Gottingen, 1958), рр. 125—165, nos. 1—197 (скор.: R). І, нарешті, збірка написів вікінґівського періоду, виконаних шведсько-норвезькими рунами,

— Johnsen, Ingrid S. Stuttruner і Vikingtidens innskrifter (Oslo,

1958; скор.: J).,

Вибрана бібліографія

Aakj?r, Svend. «Old Danish Thegns and Drengs*, APS 2 (1928), pp. 1—30.

Адмони, В. Г. и Сильман, Т. И. «Предварительное сообщение о рунической надписи из Старой Ладоги*, Сообщения Государственного Эрмитажа 11 (Л., 1957), с. 40—43.

Andersen, Harry. «Det yngre Runealfabets oprindelse*, ANF 62 (1947), рр. 203—227.

Antonsen, Elmer H. A Concise Grammar of the Older Runic Inscriptions (Sprachstrukturen Reihe A: Historische Sprachstruk- turen) (Tubingen, 1975), xii + 111 pp.

Antonsen, E. H. «The Proto-Norse Vowel System and the Younger F_lφark>, Scandinavian Studies 35 (1963), pp. 195—207.

Arne, Ture Johnsson. «Austr і Karusm^, och Sarklandnamnet», Fv 42 (1947), pp. 290—305.

Arne, T. J. «Biskop Osmund», Fv 42 (1947), pp. 54—56.

Arne, T. J. La Suede et ΓOrient (Uppsala, 1914).

Arne, T. J. «Den svenska runstenen fran on Berezanj utanfor Dnieprmynningen*, Fv 9 (1914), pp. 44—48.

Arne, T. J. «Sveriges Iorbindelser med Ostern under vikingati- Jen-Ettarkeologisktbidrag*, Fv (1911), pp. 1—66.

Arne, T. J. «Viktdosan fran Sigtuna*, Fv 1 (1912), pp. 64—66.

Балтин-Кольский, A. О рунической надписи из Старой Ладоги И Скандинавский сборник (1959). — Сс. 19—22.

Benedikz, Benedikt S. «Runic inscriptions concerning Varangians», in: Blondal, Sigfus — Benedikz, B. S. The Varangians of Byzantium (Cambridge, 1978), pp. 223—233.

Bergman, Bengt. Uppldndsk run- och bildstenristning. En konsthis- torisk studie (Sthlm, 1946).

Brate, Erik. «Ardre-stenarne», ANF 18 (1902), pp. 132—141.

Brate, E. Pireus-Iejonets runinskrift (Antikvarisk Tidskrift for Sverige 20: 3) (Sthlm, 1914), 48 pp.

Brate, E. and Bugge, Sophus. Runverser. Undersokning av Sveriges metriska runinskrifter (Antikvarisk Tidskrift for Sverige 10: 1) (Sthlm, 1891), 442 pp.

Brate, E. Sveriges runinskrifter, 2d ed. (Natur och Kultur 11) (Sthlm, 1928), 152 pp..

Brate, E. Svenska runristare (VHAAH 33: 3) (Sthlm, 1925), 140 pp.

Браун, Федор (Фридрих) Александрович. Днепровский порог в рунической надписи // Сборник археологических статей, поднесенный А. А. Бобринскому (СПб., 1911). — Сс. 270—276.

Braun, F. A. «Das historische Russland im Nordischen Schrifttum des X—XIV Jahrhunderts*, Festschrift fiir Eugen Mogk (Halle a. S., 1924), рр. 150—195.

Braun, F. А. «Нѵет var Yngvarr enn vi?fQrli? Ett bidrag til Sveriges historia under XI arhundradets forsta halft*, Fv (1910), pp. 99— 118.

Браун, Φ. А. Кто был Ингвар-путешественник И Записки Неофилологического Общества (СПб., 1910). — Сс. 131 —153.

Браун, Ф. А. Шведская руническая надпись, найденная на о. Березани//Известия Археологической комиссии (СПб., 1907) — Cc. 66—75. ’

Брим, В. А. Путь из варяг в греки И BAS-S, 1931: 2. — Cc. 201 — 247.

Brix, Hans. Studier і nordisk Runemagi. Runemesterkunsten, ирр- Iandske Runestene, Rokstenen, nogle nordiske Runetexter (Kbh, 1928), 126 рр.

Brondum-Nielsen, Johannes. «Danske Runeindskrifter*, ANO. 3rd series 7 (1917), рр. 175—220.

Brondum-Nielsen, J. «Danske Runeindskrifter*, NK VI (1933), рр. 114—144.

Bugge, Alexander. 1945), pp. 43— 70.

Hjame, E. Rod och runor (Uppsala, 1947).

Hofler, Otto. «Der Rokstein und die Sage», ANF 78 (1963), pp. 1 — 121. '

Hofler, O. «Der RoksteinundTheodorich*, ANF 90 (1975), pp. 92— 110.

Hofler, О. Der Runenstein von Rok und die germanische Individu- alweihe (Germanisches Sakralkonigtum 1) (Tubingen and Koln, 1952), XX + 412 pp. + 7 pl.

Hofler, O. «Zum Streit um den Rokstein*, ANF 81 (1966), pp 229—254.

Host, Gerd. «Innskriften fra Gamla Ladoga: to runestudier», NTS 19 (1960), pp. 418—488.

Jacobsen, Lis. «Danmarkar bot», ANO 1945, pp. 104—110.

Jacobsen, L. Eggjum-Stenen. Forsogpaa en /Hologisktolkning (Kbh, 1931), 111 pp. + 1 pl. ’

Jacobsen, L. «Evje-stenen og Alstad-stenen», Norske Oldfunn 6 (Oslo, 1933), pp. 30—32.

Jacobsen, L. «Kong Haralds og kong Gorms Jelling-Fnonument- er», Scandia 4 (1931), pp. 234—269.

Jacobsen, L. «Neuere danische Runenforschung*, Forschungen und Fortschritte 6: 16 (Berlin, 1930), pp. 206—208.

Jacobsen, L. «Rokstudier», ANF 76 (1961), pp. 1—50.

Jacobsen, L. «Runeindskrifternes Vidnesbyrd om kampene omkring Hedeby. Fra Harald Gormssontil Sven Estridsson*, Scandia 8 (1935), pp. 64—79..

Jacobsen, L. «Runel?sning og runetolkning*, APS 5 (1931), pp. 127— 189.

Jacobsen, L. Svenskevoeldets fald. Studier til Danmarks oldhistorie і filologisk og runologisk Iys (Kbh, 1929), 160 pp. + 16 pl.

Jacobsen, L. «Syv runestens-tolkninger I», ANO 1935, pp. 170— 185.

Jacobsen, L. «Vikingetidens ’historiske’ danske runeindskrift- er», Scandia 5 (1932), pp. 103—147.

Jacobsen, L. «Wimmer’s Farmer-Stones. Critical Notes on Danish Runic Research», APS 1: 3 (1926), pp. 207—243.

Jankuhn, Herbert. «Grabhiigel und Runensteine*, Haithabu. Ein Handelsplatz der Wikingerzeit, 4th ed. (Neumiinster, 1963), pp. 87—96 + 2 pl.

Jansson, Sven BirgerFredrik. «Billbystenen, Rybylundstenen och andra Upplandskarunstensfynd*, Fv 50 (1955), pp. 214—226.

Jansson, S. B. F. «De foro dristigt... Runstenarna berattar om Vikingarnas farder*, Svenska Iuristforeningens arsskrift 79√9(Sthlm, 1949), pp. 101—129.

Jansson, S. B. F. «Den nyfunna runstenen vid Lilla Vilunda I Upplands Vasby*, Fv 67 (1972), pp. 170—179.

Jansson, S. B. F. «Ett nyfunnet Olandsktrunbleck*, Fv 52 (1957), pp. 74—76.

Jansson, S. B. F. «Ett ostgotskrunstensfynd», Fv 60 (1965), pp. 50— 59.

Jansson, S. B. F. «Ett upplandskt runstensfynd», [Festschrift] Elias Wessen 15 april 1954 (Lund, 1954), pp. 86—96.

Jansson, S. B. F. «Gotlands runinskrifter», Boken от Gotland I (Visby, 1945), pp. 138—152.

Jansson, S. B. F. «Hammarbystenen och Hammarbykistan», Fv 54 (1959), pp. 188-199.

Jansson, S. B. F. «Jarvsostenen», Fv 47 (1952), pp. 97—111.

Jansson, S. B. F. «А Newly Discovered Runestone in Torneval- Ia Church, Ostergotland», Early English and Norse Studies Presented to H. Smith (London, 1963), pp. HO—119.

Jansson, S. B. F. «Nagra nyfunna runinskrifter», Fv 37 (1942), pp. 225—230.

Jansson, S. B. F. «Nagra okanda upplandska runinskrifter», Fv 41 (1946), pp. 257—280.

Jansson, S. B. F. «От frammande landers och orters патт і svenska runinskrifter», Ortnamnssdllskapets і Uppsala arsskrift (1954), pp. 32—55.

Jansson, S. B. F. Om runristningar і Tdby koping (Taby hem- bygdsforenfngs Skriftserie по. 1: Runristningarna і Tdby koping) (Taby, 1955), 72 рр.

Jansson, S. B. F. Om runristningarna і Tdby (Taby hembygds- forenings Skriftserie по. 10: Runristningarna і Tdby) (Taby, 1971), 74 рр.

Jansson, S. В. F. «От runstensfynden vid Kiiping pa oland», Fv 49 (1954), рр. 83—90+2 pl. _

Jansson, S. B. F. «Rapport от ostgotska och smalandska run- fynd», Fv 54 (1959), pp. 93—112, p. 267.

Jansson, S. B. F. The Runes of Sweden, trans, by Peter G. Foote (London, 1962), 168 pp.

Jansson, S. B. F. «Runinskrifter», En bok от Mdlarlandskapen: Bygd och ndringar genom tiderna (Sthlm, 1953), pp. 77—100.

Jansson, S. B. F. «Runinskrifter і Norrtaljetrakten*, Norrtdlje₇ trakten Underforntiden (Lund, 1946), pp. 50—86.,

Jansson, S. B. F. Runinskrifter і Sverige (Sthlm, 1963), 192 pp.

Jansson, S. B. F. «Runstenarna і Dalums kyrka», Vdstergotlands fornminnesforenings Hdskrift 5 (Skara, 1942), pp. 60—69.

Jansson, S. B. F. «‘Runstenen’ pa Aholmen і Rytterns sockeh», Fv 58 (1963), pp. 316—317.

Jansson, S. B. F. «Runstenen і Ryssby Kyrka», Fv 59 (1964), рр. 225—235.

Jansson, S. В. F. ♦ Runstenen і Stora Ryttems kyrkoruin», Vastmanlands fornminnesforenings arsskrift 28—29/1940—1941 (Vasteris 1941), pp. 1—8. ’

Jansson, S. B. F. «Runstensfynd і kyrkmurar», Fv 53 (1958) pp. 241—257. ’

Jansson, S. B. F. «Skaldinnan och runstenen», Fv 58 (1963), pp. 303—310.

Jansson, S. B. F. «Skinnastenen і Tillinge», Fv 68 (1973), pp. 144—151. ’

Jansson, S. B. F. «Sormlandska runstensfynd», Fv 43 (1948), pp. 282—314.

Jansson, S. B. F. Stenfynden і Hovs kyrka (Fil Ark 9) (Lund, 1962), 39 pp. + 14 pl.

Jansson, S. B. F. «Svenska Utlandsfarder і runinskriftemas Ijus», Svenska spar і frammande land 3 (Goteborg, 1956), pp. 1—48.

Jansson, S. B. F. Swedish Vikings in England. The Evidence of the Rune Stones (The Dorothea Coke Memorial Lecture... University College, London, 11 March 1965) (London, 1966), 20 pp.

Jansson, S. B. F. «Till tolkningen av Girdbystenen pa Oland», ANF 62 (1947), pp. 186—195.

Jansson, S. B. F. «Tomevalla kyrkas runstenar», Meddelanden fran Ostergotlands och Linkopings stads museum (1960/61), pp. 219—237.

Jansson, S. B. F. «Tvi iterfunna upplandska runstenar», Fv 61 (1966), pp. 21—31.

Jansson, S. B. F. «Upplandska runstensfynd», Fv 48 (1953), pp. 262—280.

Jansson, S. B. F. «Upplandska, smilandska och sormlandska runstensfynd», Fv 49 (1954), pp. 1—24.

Jansson, S. B. F. «Ytterligare nigra nyfunna runinskrifter», Fv 38 (1943), pp. 309—318.

Jansson, S. B. F. «Annu nigra runfynd ffin senare іг», Fv 54 (1959), pp. 241—267.

Johnsen, Ingrid Sanness. Stuttruner і Vikingtidens Innskrifter (Oslo, 1968), xiii+367 pp. + xxii pl. + 1 map.

Juel, Hans Oscar. «Sigtunas runstenar», Upplands fornmin- nesforenings Hdskrift 26 (Sthlm, 1910), pp. 1—10 + 9 pl.

Jungner, Hugo. «Sparlosastenen. Vastergotlands Rok — ett hovdin- gamonument frin folkVandringstiden», Fv 33 (1938), pp. 193—229.

Kiil, Vilhelm. «Runepinnen fra Gamle Ladoga», ANF 79 (1964), pp. 31—42.

Kinander, Ragnar. «Nigra runstenar och vad de beratta», Medde-

Ianden fran Norra Smalands fornminnes-och Jonkopings Ians hem- bygdsforbund 1947 (Jonkoping, 1947), pp. 55—69.

Kinander, Ragnar. Kronobergs Ians runinskrifter granskade och tolkade (Uppsala, 1935), xi, 146, *11 pp., xxxix pl.

Kleiber, Boris.« Alstadsteinen і Iyset av nye Utgravninger ved Kiev», Viking 29 (1965), pp. 61—75.

Klingenberg, Heinz. Runenschrift, Schriftdenken, Runenin- schriften (Heidelberg, 1973), 415 pp. + 32 pl.

Koefoed, H. A. «The Heroic Age in Scandinavia in Light of the Danish Inscriptions in the Younger Runes», Scandinavian Studies 35: 2 (Lawrence, Kansas, 1963), pp. IlO—122.

Krause, Wolfgand. «DerRunenstein vonPilgirds*, NGAW 1952: 3, pp. 53—68 + 1 pl.

Krause, W. «Die Runeninschrift von Alt-Ladoga», NTS 19 (1960), pp. 555—563.

Krause, W. «En Vikingafard genom Dnieprforsama*, Got Ark (1953), pp. 7—13.

Krause, W. Was man in Runen ritzte?, 2d ed. (Halle a. S., 1943).

Krause, W. «Zum Stand der Runenforschung*, GGA 202: 5 (1940), pp. 181—205. '

Kristensen, Marius. «?omholms Hineindskrifter*, Bornholmske Samlinger 20 (Ronne, 1929), pp. 50—58.

Laur, Wolfgang. Runendenkmaler in Schleswig-Holstein (Neumunster, 1961).

Liestol, Aslak. «Correspondence in Runes», Mediaeval Scandinavia 1 (1968), pp. 17—27.

Liestol, A. «The Literate Viking», Proceedings of the 6th Viking Congress (London, 1971), pp. 69—78.

Liestol, A. «Runer fri Bryggen*, Viking 27 (1963), pp. 5—53.

Liestol, A. «Runic Inscriptions», Varangian Problems (Scando- Slavica, Supplementum I) (Kbh, 1970), pp. 121 —132.

Lindquist, Ivar. «Die Inschrift mit Runen aus dem Burgberg zu Daugmale, Lettland*, Cefi 14 (Lund, 1969), pp. 33—34.

Lindquist, I. Religiosa runtexter. II. Sparlosastenen. Ett svenskt runmonument fran Karl den Stores tid, upptackt 1937. (VSL) (Lund, 1940).

Lindquist, I. «Tvi Lilandska runinskrifter som namna Svearna*, APS 3: 4 (1928—1929), pp. 289—328.

Lindqvist, Sune. «Emund slema och Ingvar vittfaren*, Saga och Sed (Uppsala, 1968), pp. 74—98.

Lindqvist, S. Gotlands Bildsteine. 2 vols. (Sthlm, 1941 —1942).

Lindqvist, S.«Jarlabanke-Slaktens minnesmarken», Nordiska arke~ ologmotet і Stockholm, 1922 (Sthlm, 1923), pp. 123—141.

Lindqvist, S. «Varins maning pa Rokstenen*, ANF 82 (1967) pp. 197—242. ’

Lindqvist, S. «Yngre vikingastilar», NK XXVII (1931), pp. 144— 179.

Ljunggren, Karl Gustav. *Landman och boman і vikingatida kal- lor», ANF 74 (1959), pp. 115—135.

Ljunggren, K. G. «Minnesstrofen pa Hogbystenen*, ANF 79 (1964), pp. 43—62.

Lodin, Sven. «Till fragan om Sodermanlands kristnande med sar- skild hansyn till runstenarnas vittnesbord», Teologisk arsbok utg. av Lutherska kyrkosamfundet (Uppsala, 1937), pp. 71—97.

Loman, Bengt. «Rokrunorna som grafematiskt system», ANF 80 (1965), pp. 1—60..

Макаев, Э. А. Руническая надпись из Новгорода// Советская археология (1962: 3).— Сс. 309—311.

Marstrander, Carl Johan Sverdrup. «Bredsideinnskriftene pa Alstads- tenen», ANVAO (Festskrift til O. Broch) (Oslo, 1947), рр. 105— 144.

Marstrander, С. J. S. «Joruns innskrift pa Alstadstenen*, NTS 14 (1947), рр. 236—292.

Marstrander, С. J. S. «От innskriften pa Sparlosa-stenen», NTS 17 (1954), рр. 503—535.

Медведев, А. Ф. Загадочная надпись начала XI в., из Новгорода И Славяне и Русь (Festschrift Б. А. Рыбаков) (М., 1968). — Сс. 437—439.

Мельникова, Елена Александровна. Экспедиция Ингвара путешественника на восток и поход русских на Византию 1043 г. // Скандинавский сборник 21 (1976). — Сс. 74—87.

Мельникова, Е. А. Скандинавские рунические надписи. Тексты, перевод, комментарии И Древнейшие источники по истории народов СССР (М., 1977). — 276 с. (=cκop. Мельникова, Надписи або Мел)..

Мельникова, Е. А. Сведения о древней Руси в двух скандинавских рунических надписях // История СССР (1974: 6). — Сс. 170—178.

Мельникова, Е. А. Свидетельства скандинавских рунических надписей XI—XII вв. о народах восточной Европы // Скандинавский сборник (1975). — Сс. 158—166.

Moltke, Erik. «Tomrer-runer», ΛM9(1953), рр. 151—156.

Montelius, Oscar. «Svenska runstenar om farder osterut», Fv 9 (1914). рр. 81 — 124.

Nerman, Birger. «Arkeologisk datering av Vendeltidens nordiska runinskrifter», Fv 42 (1947), pp. 109—141.

Nicolaissen, O. «Bautastene і det hoie norden», ANO, 2d ser., 12 (1897), pp. 57—74.

Nielsen, Karl Martin. «B?kke-L?borg-stenene og den Iille Jelling- sten», ANO (1954), pp. 252—264.

Nielsen, К. M. «Danmarkar Bot», ANO (1943), pp. 159—167.

Nielsen, К. M. «Кап Danmarkar Bot betyde Danmarks Bodning?» ANO (1946), pp. 167—275.

Nielsen, K. M. «Jelling Problems: A Discussion», Mediaeval Scandinavia 7 (1974), pp. 156—179.

Nielsen, K. M. «Киті», Kuml. Arbogfor jysk ark?ologisk selskab

3 (1953), pp. 7—14.

Nielsen, K. M. Om dateringen af de Senurnordiske runeindskrifter, synkopen og 16 tegns futharken (Kbh, 1970), 51 pp.

Nielsen, K. M. «Til runedanskens ortografi», ANF 75 (1960), pp. 1—78.,

Nielsen, K. M. «Var thegnerne og drengene kongelige hirdm?nd?» ANO (1945), pp. 111—121.

Nielsen, Niels Age. Runernepa Rokstenen (Odense University Studies in Scandinavian Languages 2) (Odense, 1969), 68 pp. ÷ 4 pl.

Norden, Arthur. «Bidrag till svensk runforskning», VHAAH 55 (1943), pp. 143—232.

Norden, A. «Magiska runinskrifter», ANF 53 (1937), pp. 147— 189..

Norden, A. «‘Sparlosa’ och ‘Kalvesten’ vara aldsta historiska runinskrifter», Fv 56 (1961), pp. 256—270.

Norden, A. «Tre markliga run-fynd vid Soderkoping», S:t Rag- nhilds gilles arsbok (Soderkoping, 1937).

Nylen, Erik. Gotldndischer Runensteinstil I (Uppsala, 1972).

Olrik, Axel. «Runestenenes vidnesbyrd om dansk andsliv», Dania

4 (Kbh, 1897), pp. 24—42, pp. 107—122.

Olsen, Magnus. «De norrone runeinnskrifter», NK VI (1933), pp. 83—113.

Olsen, M. «De skaanske og bornholmske Runestene», Danske studier (1906), pp. 20—39.

Olsen, M. «Et ‘gr?sk’ Stedsnavn і et svensk runeindskrift», Festskrift Hllagnad Hugo Pipping (Helsingfors, 1924), pp. 411—418.

Olsen, M. Karlevi-Stenen (ANVAO 1956: 1) (Oslo, 1957).

Olsen, M. Om Troldruner (Uppsala, 1917).

Olsen, M. «Runebrynet fra Holm pa Helgeland*, ANVAO (Oslo 1947), pp. 179—191.. ’

Olsen, M. «Runic Inscriptions in Great Britain, Ireland and the Isle of Man», Viking Antiquities in Great Britain and Ireland 6 (Oslo, 1954), pp. 151—233.

Petersen, Jan. «Eldre Vikingestil*, NK XXVII (1931), pp. 124— 143.

Pipping, Hugo. Om runinskrifterna pa de nyfunnaArdrestenar- na (Uppsala, 1901), 69 pp., III, 11 pl.

Plutzar, Friedrich. Die Ornamentik der Runensteine (VHAAH 34: 6) (Sthlm, 1924), 105 pp.

Rafn, C. C. Inscription runique du Piree (Kbh, 1856), 253 pp.

Раудоникас, В. И. и Лаушкин, К. Д. Об открытии в Старой Ладоге рунической надписи на дереве в 1950 году И Скандинавский сборник (1959). — Cc. 23—44+2 табл.

Ruprecht_iArndt. Die ausgehende Wikingerzeit im Lichte der Runen- Inschriften (Gottingen, 1958), 188 рр. + 8 maps.

Sander, Fredrik. Marmorlejonet fran Pir?eus med nordiska runin- skrifter (Sthlm, 1896), 47 + (1) рр. + 2 pl.

Shetelig, Haakon. «The Norse Style of Ornamentation in the Viking Settlements», Acta Archeologica 19 (1948), pp. 69—113.

Simonsen, Marie Ingerslev. «The Kirkjubo Runic Stone», APS 24 (1959), pp. 107—124+4 pl.

Смирницкий, Александр Иванович. Шведские рунические надписи эпохи викингов И Труды Московского Института истории, философии и литературы [Филологический факультет. Сборник статей по языкознанию] (М., 1939). — Cc. 211—249.

Steenstrup, Johannes. «De danske runestene і deres forhold til Ian- dets og folkets historic. Nogle Undersogelser*, Festskrift til Kristian Erslev (Kbh, 1927), рр. 61—84.

Stephens, George. Handbook of the Old Northern Runic Monuments of Scandinavia and England (London, 1884), xxiv + 281 pp.

Stephens, G. The Old Northern Runic Monuments of Scandinavia and England, 4 vols. (London, 1866—1901).

Svardstrom, Elisabeth. «Lodoserunor om karlek och vans кар», Fv 69 (1974), pp. 35—40.

Svardstrom, E. and Gustavson, Helmer. «Runfynd 1973», Fv 69 (1974), pp. 208—215.

Svardstrom, E. «Svensk Medeltidsrunologi*, Tor 55 (1972), pp. 77— 97.

Свердлов, М. Б. Известия шведских рунических надписей о скандинавах на Руси и в Византии И Археографический ежегодник за 1972 год (М., 1974). — Cc. 102—109.

Thompson_jClairbomeWatkins. «Opir’s Teacher», Fv 67 (1972), pp. 16 19.

Thompson, С. W. Studies in Upplandic Runography (Diss.) (Cambridge, Mass., 1969), x + 325 pp.

Thompson, C. W. «А Swedish Runographer and a Headless Bishop», Medieval Scandinavia 3 (Odense, 1971), pp. 50—62.

Thulin, Alf. «Ingvarstaget— en ny datering?» ANF 90 (1975), pp. 19—29.

Wessen, Elias. «Det svenska runverket», Fv 47 (1952), pp. 193— 210.

Wessen, E. Fran Rok till Forsa. Om runornas historia under vikin- gatiden (Fil Ark 14) (1969), 38 pp. + 9 pl.

Wessen, E. Historiska runinskrifter (VHAAH, Filologisk-Filosofiska serien 6) (Sthlm, 1960), 46 pp. + 24 pl.

Wessen, E. «Nytt om Rok-stenen», Fv 48 (1953), pp. 161 —177.

Wessen, E. «От Ingvar den vittfarne, en sormlandsk vikin- gahovding», Bidrag till Sodermanlands aldre kulturhistoria 30 (Strangnas, 1937), pp. 3—17.

Wessen, E. Om Vikingatidens runor (Fil Ark 6) (Sthlm, 1957), 23 pp.

Wessen, E. Runstenen vid Roks kyrka (VHAAH 5) (Sthlm, 1958), 112 pp. [pp. 1—89 text; pp. 93—112 pl.]

Wessen, E. «Skanningebygdens runinskrifter», Skanninge stads historia (Skanninge, 1929), pp. 14—22.

Wessen, E. Skdnningebygdens runinskrifter (Fil Ark 10) (Sthlm, 1966), 27 pp. + 8 pl..

Wessen, E. «Teoderik — myt eller hjaltesaga?», ANF 79 (1964), pp. 1—20.

Westland, Borje. «От Hinstensfragment vid Hagby і Taby sn», Fv 59 (1964), pp. 152—156.

Wideen, Harald. Vdstsvenska Vikingatidsstudier (Skrifter utg. av Goteborgs arkeol. museum, No. 2) (Goteborg, 1955).

Wimmer, Ludvig Frans Adalbert. De danske Runemindesmoerker, 4 vols. ( Kbh, 1893—1908).

Wimmer, L. F. A. «Runeskriftens Oprindelse og Udvikling і Norden», ANO 9 (1874), pp. 1—270 + 3 pl.

Правова література

Давньоскандинавські закони

Основні посібники та видання (див. також сс. 491—503)

З п’яти рукописів давньої редакції, що збереглися — Gula?ingslqg, тільки пергаментний Codex Rantzovianus від прибл. 1250 р. (Королівська бібліотека, Копенгаген, E don. var. 137, 4°) дійшов до нас майже повністю (бракує лише трьох сторінок). Gula?ingslqg був опублікований Р. Кейзером і П. А. Мунхом у корпусі NGL I (Chria, 1846), рр. 1 — 118.

Frosta?ingslqg дійшов до нас у Codex Resenianus (AM 312, fol.; AM 1155, fol.; AM 314, fol.; AM 311, fol.; AM 310, fol.) і в пергаментному рукопису першої чверті XIV ст. (AM 60, 4°). Він також був опублікований Р. Кейзером і П. А. Мунхом у NGL I (Chria, 1846), рр. 119—258; див. також NGL IV (Chria, 1885), рр. 19—65.

Обидва збірники законів переклав англійською Лоуренс Марселлюс Ларсон: The Earliest Norwegian Laws being the Gu- Iathing Law, pp. 32—210 і The Frostathing Law, pp. 211—405 (New York, 1935).

3 Ei?siva?inglqg (Hei?s?vislqg) і Borgar?ingslqg збереглись лише ті частини, що торкаються християнського закону (Chris- tenret). Ei?siva?inglqg існує в двох версіях: довшій, старшій редакції (AM 68, 4⁰; XIV ст. = NGL І, рр. 375—393) і коротшій, пізнішій (AM 58, 4°; середина XIV ст. = NGL І, рр. 394—406).

Borgar?ingslqg міститься у трьох пергаментних рукописах першої половини XIV ст. Основною копією є AM 78, 4⁰ (= NGL І, рр. 337—372; див. також NGL IV, 1885, рр. 66—77).

Німецький скандинавіст Рудольф Майсснер (1863—1948) переклав усі чотири давньоскандинавські провінційні закони німецькою; їх було опубліковано в серії Germanenrechte у Веймарі (підсерія: Norwegisches Recht) як т. 4 (Das Rechtbuch des Frostothings, [1939]; 2-ге видання JWitzenhausen, 1960], 281 рр ), 6 (Das Rechtbuch des Gulathings [1935], xxxvii + (1) + 208 рр.) і як т. I (Bruchstucke der Rechtbiicher des Borgarthings und Eidsi- _vathing^s [1942], куди входить оригінальний давньонорвезький текст (Borgar?ingslQg, рр. 1—73; HeidscevislQg, рр. 74—133).

Збереглися частини двох відносно різних версій Gragas, обидві приблизно 1250—1260 рр. Це Konungsbok (Codex regius; GkS, 1157, fol.) і Stadarholsbok (AM 334 fol.). Третій рукопис, Skala- ∣_lθltsbok (AM 351, fol.) — менш значний.

Перше уніфіковане видання Gragas, разом з латинським перекладом, підготував Тордур Свейнбйорнссон (1786—1856): Hin forna logbok Islendinga, sem nefnist Gragas. Codex juris Is- Iandorum antiqvissimus, qvi nominatur Gragas... Praemissa com- mentatione historica et critica de hujus juris origine et indole, ab j. F. V. Schlegel conscripta (Kbh, 1829), vol. I, clxix + 505 (2) pp. + 1 facs.; vol. II, (4) + 410 + 133 + (2) pp. + 3 таблиці. Текст окремих рукописів уперше з’явився як критичне видання в трьох працях Вільг’яльмура Людвіґа Фінсена (1823—1892): Gragas. Islcendemes Lovbog і Fristatens Tid, udgivet efter det kon- gelige Bibliotheks Haandskrift [Codex regius] og oversat af... [Text] (Kbh, 1852), vol. I (2) + 250 pp.; vol. II, 252 pp. [= Gragas I]; [данський переклад] (Kbh, 1870), vol. I (2) + 248 pp.; vol. II (2) + 228 pp. Gragas efter det Arnamagnceanske Haandskrift Nr. 334 fol., Stadarholsbok, udgivet af Kommissionen for det Arnamagnoean- SkeLegat (Kbh, 1879), (8) + xxxv + (2) + 538 pp.; [= Gragas II]; Gragas. Stykker, somfindes і det Arnamagnceanske Haandskrift Nr. 351 fol.» Skalholtsbok og en Rcekke andre Haandskrifter [що містить переважно текст християнського закону] tilligemed et Ordregistertil Gragas (з дуже цінним глосарієм до Gragas, рр. 579— 714), (Kbh, 1883), (4) + Ivi + (4) + 716 рр. + 6 facs. [= Gragas III].

Андреас Гойслер опублікував свій німецький переклад Gragas [заснований переважно на Codex regius, вид. Фінсеном = Gragas І] у дев’ятому томі Germanenrechte: Islandisches Recht: Die Graugans (Weimar, 1937), ххх + 457 рр.

Вибрана бібліографія

Bergin, Alfred. The Law of the Westgoths according to the Manuscript of Aeskil, Lawman of Vastergotland, Sweden, 1200 A. D., with an Introduction and Explanatory Notes (Rock Island, III. [1909]), 90 ÷ (1) pp. + 1 facs.

«Bjarkoaratt», KHL I (1956), cols. 655—661 ((Загально ∣ Швеція] by Wessen, Elias, cols. 655—658; Finland by Niitemaa, Vil- ho, cols. 658—659; Norwayby Brattegard, OIav, cols. 659—660; [Denmark] «Landbirker» by Meyer, Poul, cols. 660—661).

Beauchet, Ludovic. Le Ioi d’Upland (Paris, 1908), xvi + 301 pp

Beauchet, L. Loi de Vestrogothie (Paris, 1894), xxii + 464 pp. Grunddal, Torben J. «Valdemars jordebog», KHL XXI (1977), cols. 332—334. ’

Hafstrom, Gerhard. «Dalalagen», KHL II (1957), cols. 623—- 626.

Hafstrom, G. «Halsingelagen», KHL VII (1962), cols. 233—235.

Hafstrom, G. «SmAlandslagen el. Tioharadslagen*, KHL XVI (1971), cols. 309—311.

Iuul, Stig. «Jyske Lov*, KHL VIII (1963), cols. 50—51.

Jorgensen, Jens Ulf. «Skanske Lov*, KHL XVI (1971), cols. 81 — 83.

Jorgensen, Poul Johannes. Dansk Retshistorie, 3rd ed. (Kbh, 1965), xvi + 590 + 16 pp.

Knudsen, Trygve. «Eidsivatingsloven», KHL III (1958), cols. 526—528.

Knudsen, T. «Frostatingsloven», KHL IV (1959), cols. 656— 661.

Knudsen, T. «Gulatingsloven», KHL V (1960), cols. 559—565.

Kroman, Erik. «Eriks Sjaellandske Iov*, KHL IV (1959), cols. 34—36.

Kroman, E. «Valdemars SjaeIlandske lov*, KHL XIX (1975), cols. 460—462.

Larson, Laurence M. The Earliest Norwegian Laws, being the Gulathing Law and the Frostathing Law (New York, 1935), ix + (3) + 451 pp., спеціально «Introduction*.

Larusson, Magnus Mar. «On the so-called ‘Armenian* Bishops*, Studia Islandica 18 (Rvik, 1960), pp. 23—38.

Larusson, Olafur. «Gragas», KHL V (1960), cols. 410—412.

Larusson, O. Gragas og Iogbakurnar (Arbok Haskola islands 1922) (Rvik, 1923), (4) + 87 pp.

Larusson, O. Lov og ting, tr. Helle, Knut (Bergen-Oslo, 1960).

Larusson, O. Log och saga (Rvik, 1958), 315 pp.

Larusson, O. Yfirlit yfir isIenzka rjettarsogu, 2d ed. (Rvik, 1932), (4) + 138 pp.

Lundberg, Birger.. «Upplandslagen», ?/7L XX (1975), cols. 331 — 334.

Macler₁ Frederic. «Armenie et Islande», Revue de l’histoire des religions 87 (1923), pp. 236—241.

Nielson₁ Axel. «The Halsinge Law». CCSMA VIII (Kbh₁ 1948)₁ pp. Xlvii-Ixxxii-

Rasmussen₁ Paul. «Valdemars jordebog*,A∕fL XIX (1975), cols. 456—460.

Schuck₁ Adolf. «The Bjarkoa Law», CCSMA VI (Kbh₁ 1946)₁ xxviii—xlvi∙

Seip₁ Didrik Arup. «Borgartingsloven», KHL II (1957), cols. 149—150.

Stromback₁ Dag. «The Uppland Law», CCSMA XIV (Kbh₁ I960), pp. xxiv—xxxvii.

Stihle₁ Carl Ivar. « Ostgotalagen », KHL XXI (1977), cols. 50— 53.

Taranger₁ Absalon. Udsigt over den norske Rets Historie 1 (Chria₁ 1898), vi + 102 pp.

Wessen, Elias. «Birca och Bjarkoratt», Namn och Bygd 11 (1923), pp. 135—178.

Wessen, E. «Dalalagen», CCSMA XVII (Kbh₁ 1964), pp. xxxvi- Ixiii.

Wessen.E. «The EarlierVastgotaLaw», CCSMA XII (Kbh₁ 1950), pp. xxvii-xliii.

Wessen, E. «The Gotland Law», CCSMA V (Kbh₁ 1945)₁ pp. xxvii-xlii.

Wessen, E. «Gutalagen», KHL V (I960), cols. 601—602.

Wessen, E. «The Law of Sodermanland», CCSMA IX (Kbh₁ 1948), pp. xxi-xxix.

Wessin₁E. Svenskt Iagsprak (Sthlm₁ 1965).

Wessen,E. «Till Birca-irigan», Namn och Bygd 13 (1925), pp. 39— 60.

Wessen, E. «Vastmannalagen (The Law of the Westmen)», CCSMA XX (Kbh₁ 1967), pp. xxx-l.

Давні фризькі закони

Основні посібники та видання

Не збереглося жодного рукопису Lex Frisionum. Він відомий лише з правового видання XVI cτ.: Basil Johann Herold₁ Origi- nes ас germanicarum antiquitatum Iibri₁ leges videlicet, Salicae... Frisionum... (Basel, 1557), pp. 131 —148.

Існує два основних критичних видання закону. Одне Karl Freiherr von Richthofen, Lex Frisionum (MGH Leges [серія фоліо] III), (Hannover-Berlin, 1863), рр. 631—711. Друге — Federico Patetta, «La ⁴Lex Frisionum’», Est. dalle Memorie della Reale Ac- cademia delle scienze di Torino II 43 (Torino, 1893), pp. 1—98. Lex Frisionum переклав німецькою Karl August Eckhardt у 3 τ. своєї праці Die Gesetze des Karolingerreiches, 714—911. Щ. Sachsen, Thiiringer, Chamaven und Friesen (Weimar, 1934), pp. 61 —127 (з паралельним латинським текстом).

Усі загальні давньофризькі права, написані цією мовою, увійшли до корпусу, складеного Карлом Фрейгерром фон Ріхтгофеном (1811 —1888), Friesische Rechtsquellen (Berlin, 1840), xlii + 582 + (6) рр., зі спеціальним глосарієм того самого автора, Altfriesisches Worterbuch (Gottingen, 1840), рр. (2) + 583—1165. Більшість зі збережених давньофризьких законів латиною були опубліковані Карлом фон Ріхтгофеном у його Untersuchungenuberfriesische Rechtsgeschichte 1 (Berlin, 1880), (vi) + (2) + 614 рр. Однак ці давні зібрання, так само як зібрання, видані фризькими вченими в XVIII—XIX ст. (напр., такими як Petrus Brantsma [1751 —1788], Petrus Wierdsma [1729—1811], Tilemann Dothias Wiarda [1746—1826], Montanus de Haan Hettema [1796—1873]), були замінені монографічними виданнями й двома серіями, що відтворювали основні давньофризькі рукописи. Серія Oudfriese TaaLen Rechtsbronnen (скор. OTR), що видається з 1927 року в Гаазі Pieter Sipma-ю (1872—1961), представляє дипломатичні видання рукописів латинською і давньофризькою мовами; серія Altfriesische Rechtsquellen, Texte und Ubersetzun- gen (скор. AFR), що публікується Wybren Jan Buma-ю (Groningen) і Wilhelm Ebel-ем (Gottingen) з 1963 року, представляє критичні видання текстів, з приведеною до норми транскрипцією, написані давньофризькою мовою, з німецьким перекладом. Видання загальних давньофризьких законів в обох серіях помітно просунулося; бракує лише збірників законів із Вестерґо.

Цитуючи рукописи, фризькі вчені вживали початкові літери назв провінцій (напр., F для Фівольґо [Fivolgo]); якщо ж з даної провінції зберігся не один рукопис, тоді додавалася цифра (напр., R2?=APy^rw^ РУ^К0ПИС із провінції Рюстринґен). Доданий синоптичний список рукописів, що містять у собі тексти загальних фризьких законів, побудований за порядком їхнього складання:

Rl = Книга Asega, або перший Рюстринґенський манускрипт, пергаментний список останньої чверті XIII ст., Зібрання Nieder- sachsisches Staatsarchiv, Ольденбурґ, Best. 24, 1 Ab. No. 1. Це один із двох найдавніших фризьких списків, вид. W. J. Buma// OTR U (1961), viii=270, (2) pp. = AFR І (1963), рр. 24—119.

R2 = Список Oelrich-a, або другий Рюстринґенський манускрипт; копія XVIII ст. (виконана Ґергардом Ельріхом [пом. в 1789 р ], синдиком із Бремена) втраченого рукопису 1327 року, Зібрання Niedersachsisches Landesbibliothek в Ганновері, No. XXII, 1431, вид: W. J. Burna, OTR VIII (1954), vi = (1) + 140 рр. = AFR І (1963), рр. 122—159.

H2 = Список Скаліґера (Julius Caesar Scaliger, 1484—1558), або другий Гунсінґонський манускрипт, пергаментний список кінця XIII ст. або початку XIV ст., Провінційна бібліотека Фрисланду в Leeuwardeπ-i, Ms. Sc.; вид.: Jelle Hoekstra, OTR VI (1950), рр. 47—109 = AFR IV (1969), 158 рр.

Hl = Список фон Віхта (Mathias von Wicht, 1694—1778), або перший Гунсінґонський манускрипт, пергаментний список кінця XIII ст. або початку XIV ст., Провінційна бібліотека Фрисланду в Leeuwarden-i, Ms..W.; список було визнано копією Н2; вид.: Jelle Hoekstra, OTR VI (1950), рр. 110—172.

EI = Jus Amasanum, або перший Емесґонський манускрипт, копія бл. 1400 р., бібліотека Ґронінґенського університету,

зібрання Genootschap Pro Excolendo Jure Patrio, no. PE 13; вид ∙ P. Sipma в OTR IV (1943) = AFR III (1967), pp. 16—99. ’

F = Codex Emmen, або Фівольґонський манускрипт паперовий список прибл. 1427—1450 рр., Провінційна бібліотека Фрисланду в Leeuwarden-i, колекція фон Ріхтгофена, № 4; вид.: Bo Sjolin в OTR XII (1970), (viii) + 415 рр. (частина перша, Вступ і Текст, частина друга, глосарій і покажчик — у стадії підготовки) = AFR V (1972), 245 рр.

J або W 2^,° = Jus Municipale Frisonum, або другий Вестерґонський манускрипт, паперова копія прибл. 1550 р. втраченого списку 1464 р., Провінційна бібліотека Фрисланду в Leeuwarden-i, колекція фон Ріхтгофена. Існує лише старе видання: М. de Haan Hettema, Oude Friesche Wetten II (Leeuwarden, 1847), рр. 1—306.

U або W 3 = Codex Unia, або третій Вестерґонський манускрипт; оригінал копії, зробленої Sidzo Wningha Unia з Вірдума в 1475 р. (з манускрипту XIV ст.), було втрачено; U відомий із зібрання точних копій, створеного Francisus Junius-ом (1589— 1674), що зберігається в Бодлейянській бібліотеці Оксфордського університету; ms. Jun. 49, 4⁰ (transcripts) і ms. Jun. 109, 8⁰ (коляції в тексті інкунабули 1485 р.) .

D, Dr або Wl*² = Incunabulum (Oude Druk або Freeska Lan- driucht), або перший Вестерґонський кодекс, надрукований, правдоподіби⁰’ в Кельні бл. 1485 р.. Інкунабула передруковувалася тричі. Вперше це зробив Christianus Schotanus (1603—1671) у своїй праці Beschryvinge van de heerlyckheydt van Frieslandt tusschen ^,t Flie ende de Lauwers (Franeker, 1664), pp. 36—106. Частково її було передруковано в праці P. Wierdsma і P. Brantsma Oude Friesche Wetten met eene Nederduitse vertaling, Eerste stuk (Campen-Leeuwarden, 1782), рр. З—29, 33—39, 41—79, 102—107, ПО—112, 385—441, 462—476. Нарешті, Карл фон Ріхтгофен включив D до своєї праці Friesische Rechtsquellen (1840), рр. 3—79, 102—112, 385—441 і 462—476.

Вибрана бібліографія

Algra, N. Е. «De Riustringer tekst fan ’e 17 kesten en 24 Lanr- jochten*, Us Wurk 8 (1959), pp. 73—82.

Algra, N. E. De Tekstfiliatie van de 17 keuren en de 24 Land- rechten. Een Voorbereidend onderzoek (Estrikken 39) (Gronin- gen/Grins, 1966), iv+185+(13) pp.

Bos—van der Heide, Henny S. E. Het Rudolfsboek (Diss. Groningen) (Assen, 1937), (4) + 163 pp.

Brouwer, J. H. (ed.). Encyclopedie van Friesland uitg. onder de auspicien van de Fryske Akademy (Amsterdam, 1958).

van Buijtenen, Marius Petrus. De grondslag van de Friese vrijheid (Assen, 1953), 217 pp.

Gerbenzon, Pieter. «Kanonisches Recht in den friesischen Re- chtsquellen», Philologia Frisica. Anno 1956 (Groningen, 1957), pp. 35—43.

Heck, Philipp. Die altfriesische Gerichtsverfassung (Weimar, 1895).

Heck, P. Die Entstehung der Lex Frisionum (Stuttgart, 1927), ix + 157 pp.

Heck, P. Die friesischen Standesverhaltnisse in nachfrankischer Zeit. Mit Sprachwissenschaftlichen Beitragen von Th. Siebs (Tubingen, 1907).

Heck, P. «Der Ursprung der gemeinfriesischen Rechtsquellen (Kiiren, Landrechtes und Oberkuren) und der friesische Gottesfrieden*, Neues Archiυ der Gesellschaft (Urdlteredeutsche Geschichtskunci_c 17 (Hannover, 1892), рр. 567—598.

His, Rudolf. «Untersuchungen zu den alteren Rechtsquellen Ost- frieslands: III. Die Uberlieferung der gemeinfriesischen Busstaxen» ZRG-GA 57 (1937), pp. 58—137. ’

His, R. «Die Uberlieferung der friesischen Kiiren und Landrechte»

ZRG-GA 20 (Berlin, 1899), pp. 39—114. ’

Hoekstra, Jelle. «De overlevering van het «Schoutenrecht», Frysk Jierboek 1942, pp. 48—61.

Hoekstra, J. Die gemeinfriesischen Siebzehn Kiiren (Diss. Groningen) (Assen, 1940), 196 pp.

Holthausen, Ferdinand. Altfriesisches Worterbuch (Heidelberg, 1925).

van Iddekinge, J. H. Hooft. Friesland en de Friezen in de Middeleeu- wen (Leiden, 1881).

Jokel, Hugo. Forschungen zur altfriesischen Gerichts- und Stande- verfassung (Weimar, 1907).

Nauta, Klaas. Die altfriesischen allgemeinen Busstaxen, Texte und Untersuchungen (Diss. Groningen) (Assen, 1941).

von Richthofen, Karl Freiherr. Untersuchungen Hber Friesische Rechtsgeschichte_b 3 vols. in 2 parts (Berlin, 1880, 1882).

Rudolfsboekmateriael, gearfandele en biarbeide fan in StHdzjerounte oan de Ryksuniversiteit to Utert (Estrikken 32) (Groningen∕Grins, 1961).

Sello, G. Studien zur Geschichte von Ostringen und Riistringen (Varel, 1898).

Siebs, B. E. Grundlagen und Aufbau der altfriesischen Verfassung (Untersuchungen Zurdeutschen Staats- und Rechtsgeschichte 144) (Breslau, 1933).

Sipma, P. Fon air a Fresena fridome. In ynlieding yn it Aldfrysk (Snits/Sneek, 1947).

Sjolin, Bo. Einfiihrung in das Friesische (Sammlung Metzler M 86) (Stuttgart, 1969).

Географічна література

Основні посібники та видання

Першим ученим, котрий зібрав факти про ісландську географію з давньоскандинавських джерел, був Jon Eiriksson (1728—1787) у своїй Disquisitiones de veterum Septentrionalium i∏primis Islandorum peregrinationibus (Leipzig і Kbh, 1755), 159 PP- Август Людвіґ Шльоцер включив частину цієї праці в німецькому перекладі до своєї праці Fortsetzung der allgemeinen Welthistorie der neuen Zeiten XIII (Halle a. S., 1771), рр. 556— 571 GReisenderIslanderinsonderheib). Послідовником Ейрікссона став EggertOlafsson (EgerhardusOlavius, 1726—1768), чий твір Index geographiae veterorum islandorum по його смерті упорядкував і видав GrimurJonsson Thorkelin (1752—1829) у Копенгагені в 1780 р.

Однак справжньому вивченню ісландської географічної літератури поклав початок Erich Christian Werlauff у своїй піонерській праці про основні Leidarvisir — Symbolae ad geographiam medii aevi, ex monumentis islandicis (Kbh, 1821), 61 pp.. 1 рі.» У якій наводить як критичні видання текстів, так і винятково багатий і авторитетний коментар.

Через тринадцять років єдина, небачена раніше загальна праця про історію ісландської географії побачила світ як перший том запланованого, але так і не опублікованого багатотомного опусу Niels Matthias Petersen-a (пом. у 1862) Haandbog і den gammel-nordiske Geografi I (Kbh, 1834), viii + 319 рр.

Gudmund Schutte називає себе продовжувачем праці Петерсена, хоча він насамперед цікавився довікінґівськими часами й спеціалізувався на географічних поняттях, як вони були відображені в Германській героїко-епічній традиції. Слабкості його показової праці, Gotthiod und Utgard, 2 т. (Kbh, 1935— 1936), було розкрито в дискусії про еддичну поезію.

Стисле загальне дослідження фактів у давньоісландських збірниках про Давню Русь було опубліковано О. А. Мельниковою в її праці «Древнейшие государства на территории СССР» [1] 1975.— Ce. 141 — 156.

Корисне зібрання дев’яти давньоскандинавських фрагментів (текстів і латинських перекладів) було опубліковано К. К. Равном у другому томі його збірника Antiquites Russes (Kbh, 1852). До тому входить схематичне представлення заселеного світу, згідно з ісландським рукописом GkS 1812 (рр. 390—391, по. 63), і дві давньоісландські планісфери, що представляють три відомі континенти, Азію, Африку і Європу (згідно з GkS 1812 і AM 736, 4°; рр. 391—392, по. 64), а також Mappa mundi XII ст. (рр. 392—394, по. 65 і pt. 4). Далі йдуть фрагменти з важливого географічного збірника 1387 р. (AM194,8), включаючи Leidarvisir ігумена Миколи (рр. 394—415, по. 66). На жаль, видавець назвав увесь рукопис твором Миколи; на с. 449—452 наведено під № 71 історію Atburdr a Finnmqrk із ms. AM 194, 8°, див. нижче, с. 957.

Представлено й два описи Єрусалима, один згідно з манускриптами AM 194, 8° і AM 736, 4°, а другий — згідно з манускриптами AM 489 і AM 589 (рр. 415—425, по. 67 = вид. Wer- Iauff, рр. 54—61); іконографії Єрусалима зроблено на основі манускрипта 736, 4° (рр. 423—425 і рі. 5, по. 67). Сюди включено також географічний матеріал із Hauksbok (рр. 426—441, по. 68) і вісім витягів із манускрипта XVII ст. AM 764, 4°. Цей манускрипт важливий, оскільки подає загальні факти (номери 1, 2) і описи Азії (номери 2 і 10), Африки (номери 3 і 12) і Європи (номери 4 і 11). Зібрання також містить витяг із Rimbegla (AM 731, AM 780) про північнонорвезькі острови (рр. 448—449, по.70).

Базовим дослідженням скандинавських подорожей до Святої землі й скандинавської участі в хрестових походах є незакінчена праця Paul Riant-a Expeditionsetpelegrinagesdes Scandinaves (Paris, 1865). Серед сучасних праць можна назвати дослідження Otto Springer-а в Mediaeval Studies 12 (Торонто, 1950), рр. 92—122, що надає достатньо інформації про скандинавські подорожі, як вони відбиті в саґах.

Дуже важливе енциклопедичне зібрання міститься в рукопису AM 194, 8°, опублікованому Kristian Kalund-ом у його праці AlfradiIslenzk 1 (Copenhagen, 1908). Згідно з вихідними даними, перший розділ (до 54 сторінки у виданні Колунда) було переписано в західній Ісландії в 1387 р.; решту додано у XV столітті.

Найцінніший, перший розділ рукопису, під назвою Landafradi, ділиться на три підрозділи: перший — це безіменний документ, заснований на Etymologiae Ісидора Севільського (560—636). Ідеться в ньому про середньовічні енциклопедичні предмети, такі як відомості про Рай та його річки (вид. Колунда, рр. З— 7), біблійна генеалогія народів (рр. 7—8) і стислий опис трьох континентів заселеного світу: Азії, Африки і Європи (рр. 8— 12).

Автор оригінальної версії Landafradi невідомий. Декотрі вчені (остання О. А. Мельникова) припускають, що ним був ігумен Микола (Nikulas) (пом. у 1159 p.), оскільки його подорожні нотатки безпосередньо передують текстові (див. Мельникову в книжці «Древнейшие государства на территории СССР» [1], 1976, с. 148 і с. 142, прим. 4). Другий підрозділ — це власне опис _маршрУ^тУ (6∙^π∙ H?4 р.; рр. 12—23); останній підрозділ — це додаток анонімного автора, в якому наведено перелік священних об’єктів (напр., поховань) в Італії, Візантії й Святій землі, що вважаються пов’язаними з Христом, Дівою Марією, святими й _мучениками (рр. 23—31).

До Landafrcedi додано двадцять три типові християнські енциклопедичні статті (номери 1 —11 було написано в 1387 р.; номери 12—23 було укладено протягом XV ст.) на такі теми: п’ять всесвітніх соборів (Stor?ing; останнім згадано Четвертий Латеранський Собор 1215 р.; рр. 31—33); католицька легенда про походження днів молінь (Uppruni gangdaga; рр. 33—34); Десять заповідей Мойсея (BodordMdyses, р. 34); велетні (Risa?- jodir), на основі Ісидора, з яких, з-поміж інших, названо східноєвропейських албанів у Великій Швеції (Скіфії), горнфінів і гундінґів (рр. 34—36); моря й озера, починаючи з Мертвого моря (Vqtnoktjamir, рр. 37—38); про змій (огтаг, рр. 39—40); коштовне каміння, на основі твору єпископа Марбода Liber Iapi- dum (XI ст.): Merking steina (рр. 40—43); про великі ріки світу (storar, р. 44); маршрут із Норвегії до Єрусалима (Leidir, рр. 44—45); «банальні знання» (Smavegis fro?leikr) про різноманітні речі, напр., про число мов на кожному з трьох континентів (знову-таки на базі твору Ісидора, р. 45); і, нарешті, про aetas mundi (Heimsaldrar), тобто біблійної й християнської хронології (на основі твору Ісидора Chronica majora, рр. 45— 54).

Статті, додані після 1387 р., стосуються монастирського статуту (Hreinlifnadartidir, р. 55); формування тіла дитини в череві матері, на основі Flos ∙medicinae (Wyndan mannslikama, рр. 55—56); набору до морського флоту з Норвегії з початку XIV ст. (LeidangrsgerdorNdregi, р. 56); генеалогії Анни, матері Діви Марії, на основі Нового Завіту 4 (?ttartala Qnnu, р. 56); Creatio hominis латиною, на основі Flos medicinae (р. 57); пригоди торговців із Галоґаланду у Фінмьорку і Ґандвіку під час перебування на посаді архієпископа Трондгеймського Олава, 1350—1370 (AtburdrdFinnmqrk, рр. 57—59); п’ятнадцяти знаків, що передвіщали Судний день, на основі праці Bede, Collectanea et flores (Heims undr, рр. 59—60); медичної науки, на основі праці Macer Floridus-a De Virtutibus herbarum (бл. IlOO р.;

Lceknisfrcedi, рр. 61—77); каменів, що володіли благочинністю, на основі праці Марбода Liber Iapidum (Natturusteinar, рр. 77— 83); кровопускання (Blo?lat, рр. 83—84); місячного передвістя латиною, тобто гадання, використовуючи Давидові псалми за Вульґатою (рр. 84—87); і живопису (Likneskjusmid, рр. 89—91).

Географічні факти з Landafroedi та деяких інших текстів, що містяться в рукопису AM 194, 8°, було покладено в основу двох інших географічних компіляцій: Tocius orbis brevis descriptio, представленої в рукопису кінця XIII ст. (AM 736 І, 4°) і опублікованої з латинським і данським перекладами К. К. Равном в Antiqvitates Americanae (Kbh, 1837), рр. 283—289; i Upphafi («Tocius orbis brevissima description) другої половини XIII cτ., де у Східній Європі згадано татар. Її було представлено в манускрипті середини XIV ст. (AM 764, 4°; до 1674 р. вона зберігалася в кафедральній церкві Скалагольта). Текст є дуже скороченою версією Landafroedi з окремими доповненнями, узятими з Heimslysing, і був опублікований (з латинським перекладом) Равном в AR II, рр. 443—445.

Нарешті, до цієї групи належить вступна частина анонімної Gripla, своєрідного опису Ґренландії, відомого за копією, зробленою в 1640-х роках Bjorn Jonsson-ом із Скардси (1575— 1655); це рукопис AM 115, 8°, опублікований Равном в Antiqvi- tates Americanae. Вступна частина на с. 293 вказує на сильну залежність від i upphafι.

Давньоісландські енциклопедичні видання включають у себе витяги й примітки з праць середньовічних авторів, головним чином християнських енциклопедистів, істориків і вчених, таких як Martianus Capella (V ст.), Ісидор Севільський, Достославний Беда (672—735), Vincent de Beauvais (пом. бл. 1264 р.) та Johannes de Sacrobosco (пом. у 1256 р.).

На нашу увагу заслуговують три інші давньоісландські твори — Heimslysing, Upphaf allra frasagna і Rim II, завдяки їхнім географічним відомостям.

Видавці Hauksbdk об’єднали під назвою Heimslysing ok helgi- fr?di (Опис світу і Святого знання) кілька «енциклопедичних» статей біблійного, географічного, етнографічного і схоластично теологічного характеру, заснованих на творах таких середньовічних християнських авторів, як Ісидор Севільський (Etymolo- giae), Гонорій Отунський [Augustodunensis] (De imagine mundi, Elucidarius) і Petrus Comestor (Historia scholastica). У Heims- Iysing розрізняються вісімнадцять таких тем як окремі статті:

про великі ріки світу (рр. 150—152); пролог про перших універсальних істориків (р. 152); географія Раю (р. 152); біблійний і географічний компендіум континентів і народів (рр. 153—156); проповідь про De falsis diis (рр. 156—164); розподіл світу між синами Ноя (рр. 164—165); фантастична етнографія типів дивовижних народів (рр. 165—167); проповідь (167—169); витяги з Elucidarius (Гоноріуса Отунського; рр. 170— 172); про триденний піст (рр. 172—174); про веселки (рр. 74— 75); про сонцестояння і хід сонця (рр. 175—176) і про християнські об’єкти поклоніння (тобто поховання) в Італії, Візантії і Святій землі (рр. 176—177). Видавці датують географічний матеріл (номери 1—4 і 7—8) прибл. 1200 р.; номери 5—6 датовані тим самим часом; номери 16—17 датовані XII ст.

De Vries зауважив, що Heimslysing ok helgifr??i нагадав йому нотатник сумлінного читача, куди той заносив усе те, що особливо привернуло його увагу. Географічні есе Heimslysing було скомпільовано бл. 1200 р.. Вони збереглися в Hauksbok, написаній до 1334 р. (базовий манускрипт — AM 544,4⁰). Вперше це опублікував Jon ?orkelsson у Nokkur blod ur Hauks- bok, og brot ur Gudmundarsogu (Rvik, 1865), рр. 1—42, а пізніше E. Jonsson і F. Jonsson — Hauksbok, pp. 150—177; див. також факсимільне видання Jon Helgason-a в MI V (Kbh, 1960).

Географічний матеріал анонімного твору Upphaf allra frasa- gna спирається HaHeimslysing і зберігся в пергаментному списку XIV ст. AM 764,4°; паперову копію, створену в 1641 р. з утраченого пергаментного списку Bjorn Jonsson-a зі Скардси (Rimbegla, AM 731, 4°), було переписано в XVIII ст. для Arni Magnusson-a (пом. у 1730 p.; AM 730, 4°). Частково її було опубліковано в AR II, р. 397. Другу копію зробив власноручно Арні Маґнуссон (AM 765, 4°).

Сам текст (згідно з AM 764, 4°) було видано Й. Ланґебеком у Scriptores II (1773), рр. 34—37, а пізніше — Равном (у FSN XI, рр. 405—416, з паралельним латинським перекладом Свейнбйорна Еґільссона в SHI XI, рр. 365—375, nop.: Kristian Kalund, Alfr??i Islenzk III, рр. З—24.

Слово «rim» означає «літочислення», тобто computus eccle- siasticus. Один такий твір, Rim II, було складено бл. 1260— 1270 рр. у монастирі у Відеї (заснованому в 1226 р. в. Рейк’явіку) на основі De natura rerum Веди Достославного (пом. у 735 р.) і Tractatus de sphaera Йоганна де Сакробоско (написаного в 1233 р.). Основний рукопис Rim II (=G), GkS 1812, 4°, датується XIII—XIV ст.; його було опубліковано Nataniel Beckman-ом і Кристіаном Колундом в Alfr??i Islenzk II, рр. 81 — Г78. Див. також с. 534—536 цієї праці.

Вибрана бібліографія

Давньоскандинавська географічна література

Benediktsson_yJakob. Weraldar saga*, KHL XIX (1975), cols. 649—650.

Blondal, Sigfus. «St. Nikulas og dyrkun hans, serstaklega a Islands, Skirnir 123 (Rvik, 1949), pp. 69—97.

?londal, S. «To syd-italienske Valfartssteder og deres forbindelse med Norden», NTL (1940), pp. 316—327.

Hennig, Richard. Terrae Incognitae II [200—1200 n. ChrJ, 2d ed. (Leiden, 1950).

Holm-Olsen, Ludvig. «Alexandersagaen», KHL I (1956), cols. 75—76.

Jonsson, Finnur and Jorgensen, Ellen. «Nordiske pilegrimsnavne і broderskabsbogen fra Reichenau», ANO 3rd ser., 13/1923 (Kbh, 1924), pp. 1—36, 1 pl.

Jonsson, F. and Jorgensen, E. «Norns de pelerins Scandinaves sur un registre de confreres de Reichenau», Memoires de la Societe Royale des Antiquaires du Nord 1920—25 (Kbh, 1925), pp. 49—87, facs.

Ker, W. P. «Abbot Nicholas on the Alps», The Alpine Journal 34 (1921—22), pp. 417—425.

Kimble, George H. T. Geography in the Middle Ages (London, 1938).

Kalund, Kristian. «En Islandsk vejviser for pilgrimme fra 12 arhun- _drede>, ANO 3 rd ser., 3 (Kbh, 1913), pp. 52—61.

Lehmann, Paul. Skandinaviens Anteil an der Iateinischen Literatur und Wissenschaft des Mittelalters. 1—2. Stiick. SMAW (1936), 76 pp.; (1937), 136 pp. = Erforschung des Mittelalters N (Stuttgart, 1962).

Magoun, Francis Peabody, Jr. «Fifeldor and the Name of the Eider», Namn och Bygd 28 (1940), pp. 94—114.

Magoun, F. P. «The Haddeby and Schleswig of Nikulas of Munka?vera», Scandinavian Studies 17 (1943), pp. 167—173.. Magoun, F. P. «Nikulas Bergsson of Munka?vera and Germanic Heroic Legend», JEGPh 42 (1943), pp. 210—218.

Magoun, F. P. «The Pilgrim-Diary of Nikulas of Munkathvera: The Road to Rome» Mediaeval Studies 6 (1944), pp. 314—354.

Magoun, F. P. «The Rome of Two Northern Pilgrims: Archbishop Sigeric of Canterbury and Abbot Nikolas of Munkathvera», Harvard Theological Review 33 (1940), pp. 269—289.

Meissner, Rudolf. «Der islandische Name der Alpen», ZfdA M (1904), pp. 192—196.

Мельникова, Елена Александровна. Древняя Русь в исландских географических сочинениях И Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования 1975 г. [1] (М., 1976). — С. 141 — 156.

Metzenthin, Esther М. Die Lander- und Volkernamen im Altislan- dischen Schrifttum (Diss.) (Bryn Mawr, Pa., 1941).

Paff, William J. The Geographical and Ethnical Names in the ?i?riks Saga. A Study in Germanic Heroic Legend (Harvard Germanic Studies II) (Cambridge, Mass., 1959).

Petersen, Niels Matthias. Haandbog і den gammel-nordiske Geografi eller systematisk Fremstilling af degamle Nordboers geografiske Kund- skab і Almindelighed, samt de dem bekjendte Lande og historisk m?r- kelige Steder і Soerdeleshed, udarbejdet is?r efter is lands ke Kilder I (Kbh, 1834).

Pounds, Norman J. G. An Historical Geography of Europe 450 B. C. — A. D. 1330 (Cambridge University Press) (Cambridge, 1973).

Riant, Paul. Les Scandinaves en Terre Sainte. Expeditions etpelerinages des Scandinaves en Terre Sainte au temps des Croisades I (Paris, 1865).

Solmi, Arrigo. «L’itinerario italico dell*abate Nicolo Thingoerense del 1151—54 I. Da Vevey a Roma», R. Istituto Lombardo di scienze e Iettere Rendiconti, ser. II: 66 (1933), pp. 1207—1222.

Springer, Otto. «Mediaeval Pilgrim Routes from Scandinavia to Rome», Mediaeval Studies 12 (1950), pp. 92—122.

Свердлов, М. Б. Сведения скандинавов о географии Восточной Европы в IX—XI ст. // История географических знаний и открытий на Севере Европы (Л., 1973). — Cc. 39—58.

Tyler, J. Е. The Alpine Passes — The Middle Ages (962—1250) (Oxford, 1930).

Werlauff, Ericus Christianus. Symbolae ad Geographiam Medii ?vi ex monumentis Islandicis (Kbh, 1821).

Wiget, Wilhelm. «Iliansvegr», ANF 38 (1922), pp. 343—346.

Альфред, Огтере і Вульфстан

Anger, S. «Neue Mitteilungen uber Truso», Verhandlungen der Berliner Gesellschaft fur Anthropologie (1882), pp. 100—102.

Anger, S. «Uber die Lage von Truso und iiber die Moglichkeiten, dieselbe wieder aufzufmden», AltpreussischeMonatschrift 14 (1877), pp. 613—622.

Anger, S. «Zur Truso-Frage*, Preussische Monatschrift 16 (1879), pp. 126—140..

Blindheim, C. «The Market Place in Skiringssal*, Acta Ar- Chaeologiea 31 (1960), pp. 83—100.

Boer, Richard C. «Wulfstans Beschreibung der Weichselmun- dung», Festschrift fiir Vilhelm Thomsen (Leipzig, 1912), pp. 56—58.

Brandl, A. «Der Name Magyar bei Konig Alfred* UJb 3 (1923), pp. 73—74.

Brewer, D. S. «Sixteenth, Seventeenth and Eighteenth Century References to the Voyage of Othere (Otheriana IV)», Anglia 71 (1952/53), pp. 202—211.

Carstenn, E. «Zur Geschichte der Trusoforschung*, Altpreus- sische Monatsschrift 48 (1911), pp. 37—63.

Craigie, W. A. «‘Iraland’ in King Alfreds Orosius*, MLR 12 (1917), pp. 200—201.

Craigie, W. A. «The Nationality of King Alfreds Wulfstan*, JEGPh 24 (1925), pp. 396—397.

Cross, Samuel Hazzard. «Notes on King Alfreds North: Osti, Esti*, Speculum 6 (1931), pp. 296—299.

Dahlmann, C. F. «Konig Aelfreds Germania», Forschungen auf dem Gebiete der Geschichte (Altona, 1822), pp. 405—456.

Ebert, Max. «Castrum Weklitze, Tolkemita, Truso», Elbinger Jahrbuch 5/6 (1927), pp. 109—117.

Ebert, M. Truso (Schriften der Konigsberger Gelehrten Gesellschaft, Geisteswiss Klasse 3: 1) (Berlin, 1926).

Ehrlich, В. «Der preussisch-wikingische Haldelsort Truso», El- ?inger Jahrbuch 14 (1937), рр. 1 —17.

Ehrlich, В. «Der preussisch-wikingische Handelsplatz Truso. Ergebnisse neuer Ausgrabungen in Elbing», Conventus primus historicorum Balticorum. Acta et relata (Riga, 1938), pp. 139— 145.

Ehrlich, B. «Truso. Eine preussisch-wikingische Siedlung bei Elbing», Germanenerbe 2 (1937), pp. 80—84.

Ekblom, Richard. «Alfred the Great as Geographer», Studia Neophilologica 14/15 (A Philological Miscellany presented to Eilert Ekwall) (1942/1943), pp. 115—144.

Ekblom, R. «Den forntida nordiska Orienteringen och Wulfstans resa till Truso», Fv 33 (1938), pp. 49—68.

Ekblom, R. «Den Name Elbing» ANF 58 (1944), pp. 209—220.

Ekblom, R. «Ohthere’s Voyage from Skiringssal to Hedeby», Studia Neophilologica 12 (1940), pp. 177—190.

Ekblom, R. «Der Volksname Osti in Alfreds des Grossen Oro- sius-Ubersetzung», Studia Neophilologica 13 (1940/41), pp. 161 — 173.

Emerson, O. F. «‘At-after’ and ‘Ireland’», MLR 12 (1917), pp. 493—494.

Emerson, O. F. «‘Iraland’ (Alfreds Orosius I, 1)», MLR 11 (1916), p. 458.

Gaters, A. «Osti und Ostsee», Beitrdge zur Namenforschung 5 (1954), pp. 244—248.

Geidel, Heinrich. Alfred der Grosse als Geograph [Diss.] (Munchen, 1904), 32 pp.

Geidel, Heinrich. Alfred der Grosse als Geograph (Miinchener Geographische Studien 15) (Miinchen, 1904).

Hampson, R. T. «Essay on King Alfred’s Geography and the Northern Voyage of Ohthere and Wulfstan», in Joseph Bosworth, King Alfred's Anglo-Saxon Version of... Orosius [section I] (London, 1859), pp. 1—63.

Hennig, Richard. «Wulfstans Seefahrt ins Frische Haff», Terrae Incognitae_i 2d ed., II (1950), pp. 216—224.

Hennig, R. «Ottar im Weissen Meer (urn 875)», Terrae Incog- nitae, 2d ed., II (Leiden, 1950), pp. 203—215.

Hiibener, G. «Konig Alfred’s Geographic», Speculum 6 (1931), pp. 428—434.

Hiibener, G. «Konig Alfred und Osteuropa», Englische Studien 60 (1925/26), pp. 37—57.

Jankuhn, Herbert. Haithabu_t Ein Handelsplatz der Wikingerzeit, 4th ed. (Neumiinster, 1963).

Jansson, V. «Bjarmaland», Ortnamnssdllskapets і Uppsala arsskrift (1936), рр. 35—50.

Kirkmann, Ann. «Proper Name in the Old English ‘Orosius’», MLR 25 (1930), pp. 1—22; pp. 140—151. ’

Kolberg, A. «Wulfstans Seekurs fur die Fahrten von Schleswig nach Truso an der warmischen Kiiste von Preussen im 9. Jahrhundert», Zeitschrift fur die Geschichte und Altertumskunde Ermlands 6 (1878), pp. 1-75. ’

Kotzschke, R. «Die Volkertafel Germaniens in der angelsachsischen Orosius Bearbeitung*, Kultur und Rasse. Festschrift O. Reche (Munchen, 1939), pp. 334—342.

Laborde, E. D. «King Alfred’s System of Geographical Description in his Version of Orosius*, The Geographical Journal 62 (London, 1923), pp. 133—138.

Labuda, Gerard. «Ohthere*, SSS 111:2 (1968), p. 466.

Labuda, G. «Ziemie polskie і nadbaltyckie w opisie Europy krola Alfreda z IX wieku*, Sagi (W, 1960), pp. 13—90.

Langenheim, K. «Nochmals ‘Spuren der Wikinger um Truso’», Gothiskandza 1 (1939), pp. 52—62.

Langenheim, K. «Spuren der Wikinger um Truso*, Elbinger Jahrbuch 11 (1933), pp. 262—283.

Logerman, W. S. «The M?g? that Wulfstan found among the Estonians», Englische Studien 40 (1909), pp. 464—465.

Lorentz, F. «Tczew-Dirschau-Truso*, Slavia Occidentalis 5 (1926), pp. 529—531.

Macdonald, A. «Wulfstans Voyage and Freezing», MLR 43 (1948), pp. 73—74.

Malone, Kemp. «The Date of Ohthere’s Voyage to H?thum», MLR 25 (1930), pp. 78—81..

Malone, K. «King Alfred’s ‘Geats’», MLR 20 (1925), pp. 1 —

11.

Malone, K. «King Alfred’s ‘Gotland’*, MLR 23 (1928), pp. 336— 339.

Malone, K. «King Alfred’s North: A Study in Mediaeval Geography», Speculum 5 (1930), pp. 139—167, 5 pl.

Malone, K. «On King Alfred’s Geographical Treatise», Speculum 8 (1933), pp. 67—78.

Malone, K. «On Wulfstans Scandinavia», Studies in Philology 28 (1931), pp. 574—579.

Miegel, Ag. «Truso», Elbinger Jahrbuch 5/6 (1927), рр. 118— 122.

Mosse, Fernand. «Another Lost Manuscript of the OE. Oro- sius?», English Studies 36 (1955), pp. 199—203.

Nansen, Fridtjof. In Northern Mists: Arctic Exploration in Early Times, 2 vols. (New York, 1911).

Napier, A. S. «Two Fragments of Alfreds Orosius*, MLR 8 (1913), pp. 59—63.

Neugebauer, W. «Das Wikingische Graberfeld vom Elbing- Neustadterfeld und die Lage Trusos*, Ahnenerbe (1939), pp. 154— 161.

Neumann, F. «Uber die Lage von Wulfstans Truso, Wislemund und Witland. Die Namen Nehrung, Nogat, Weichsel*, Neue Preus- sische Provinzialbldtter 6 (1854), pp. 290—326, 385—398 and 411 — 416.

Porthan, Henric Gabriel. «Forsok att uplysa konung Aelfreds geog- raphiska beskrifhing ofver den Europeiska Norden», VHAAH 6 (Sthlm, 1800), pp. 37—106.

Possart, F. «Europa, besonders das nordliche nach Ottars und Ul- fstens Reiseberichten*, Zeitschrift fiir Erdkunde 3 (1884), pp. 1—10.

Potter, S. «Commentary on King Alfred’s Orosius*, Anglia 71 (1952/53), pp. 385—437.

Qvigstad, Just Knud. «Hvor bodde HSloygen Ottar?* Haahyg- minne 1: 2 (1924), pp. 18—22.

Rask, Rasmus (Erasmus). «Ottars og Ulfstens korte Rejseberetninger med dansk Oversaettelse, kritiske Anmaerkninger og andre Oplysninger*, Samlede tildels forhen utrykte Afhandlinger af R. K. Rask, ed. by H. K. Rask 1 (Kbh, 1834), pp. 289—384.

Ross, Alan S. C. The Terfinnds and Beormas of Ohthere (Leeds School of English Language, Texts and Monographs: Number VII) (Leeds, 1940), 63 pp., 1 map.

Rudnicki, Mikolaj. «Wulfstana Truso-Tczew*, Slavia Occiden- talis 3/4 (1925), pp. 324—326.

Schilling, Hugo. Konig Aelfreds Angelsdchsische Bearbeitung der IVeltgeschichte des Orosius. [Diss.] (Halle a. S., 1886).

Stokoe, W. C. «On Ohthere’s Steorbord*, Speculum 32 (1957), pp. 299—306.

Storm, Gustav. «От Opdagelsen af ‘Nordkap’ og veien til ‘det hvite Hav’», Det norske geografiske selskabs drbog 5 (1893/1894), pp. 91—106.

Svennung, Josef. Syntaktische, Semasiologische und kritische Stu- dien zu Orosius (Uppsala, 1922).

Tallgren, А. М. «Biarmia*, Eurasia Septentrionalis Antiqua 6 (Helsinki, 1931), рр. 100—120.

Vasmer, Мах. «Zum Namen Terfinnas in KonigAelfreds Orosius- Ubersetzung*, Englische Studien 56 (1922), рр. 169—171.

Waterhouse, G. «Wulfstan’s Account of the Esthonians*, MLR 25 (1930), p. 327.

Wiilfing, J. Emst. Die Syntax in den Werken Alfreds des Grossen (Bonn, 1894—1901).

Zangemeister, Karl. «Die Chorographie des Orosius*, Commen- tationes philologae in honorem Theodori Mommseni (Berlin, 1877), pp. 715—738. ’

Хроніки та літописи

Данські хроніки та літописи

Основні посібники та видання

Перше зібрання відомих середньовічних джерел, що стосуються Данії, було розпочате Jacob Langebek-ом (1710—1775) і завершене Peter F. Suhm-OM (1728—1798). Його було опубліковано у восьми томах під назвою Scriptores rerum danicarum medii ?vi (Kbh, 1772— 1834); покажчик (т. 9) вийшов у світ у 1878 р. І хоча це видатне зусилля вчених XVIII ст. заслуговує на похвалу за те, що матеріал джерел зробився приступним, тексти було опубліковано без розумної системи й за тими видавничими принципами, які вже застаріли на XIX ст., зокрема після виходу в світ Monumenta Germaniae Historica (1826—), яка також містила в собі данські джерела (т. 16 [Hannover, 1859], т. 19 [1866] і т. 29 [1892]). Критичні дослідження вчених трьох країн — Німеччини (J. М. Lappenberg і W. Arndt, Rodgero Priirners, G. Waitz, Rudolf Usinger, Dietrich Schafer), Данії (A. D. Jorgensen, G. v. Buchvald, Marius Kristensen, Kr. Erslev, Kristian Kalund) і Швеції (Lauritz Weibull) — зробили необхідним нове критичне видання текстів.

Його здійснили два данські історики. Ellen Jorgensen опублікувала аннали як Annales danici medii ?vi (Kbh, 1920), а Martin Clarentius Gertz опублікував хроніки та інший пов’язаний з ними матеріал (список королів) як Scriptores ті- _nores Historiae danicae medii?vi, 2 т. (Kbh, 1917—1918, 1918— 1920).

У XIV ст. хроніки в Данії почали писати рідною мовою. Як правило, це були переклади або перекази з латинських оригіналів, однак часом вони містили додаткові відомості з народної традиції. М. Lorenzen опублікував критичне видання _тих текстів у серії SUGNL (т. XVIII): Gammeldanske Kroniker (Kbh, 1887—1913). По смерті Lorenzen-a вступ до його збірника і додаток опублікувала Ellen Jorgensen в тій самій серії (т. LIX): Middelalderlig Historisk Litteratur paa Modersmaalet. Indledning og Supplement til М. Lorenzens Gammeldanske Kroniker (Kbh, 1930).

Вибрана бібліографія

Axelson, S. Sverige і dansk annalistik 900—1400 (Sthlm, 1956).

Bolin, Sture. От Nordens dldsta historieforskning. Studier over dess metodik och kallvarde (LUA NF 27: 3) (Lund, 1931), 342 pp.

Ellehoj, Svend. Studier over ?ldste norr0ne Historieskrivning (Bib AM XXVI) (Kbh, 1965), 313 pp.

Erslev, Kristian. «Erik Plovpennings strid med Abel. Studier over ?gte og u?gte kilder til Danmarks historic», DHT 6th ser. 2 (1889), pp. 359—442.

Erslev, K. «Kong Valdemars Jordebog och den nyere kritik», DHT 4th ser. 5 (1875—1877), pp. 56—116.

Erslev, K. «Studier til Dronning Margrethes historie», DHT 5th ser. 3 (1881 — 1882), pp. 333—425.

Jorgensen, A. D. Bidrag til Nordens historie і Middelalderen (Kbh, 1871).

Jorgensen, A. D. «En upaaagtet kronike af Povl Helgesen», DHT 5th ser. 6 (1886—1887), pp. 323—338.

Jorgensen, E. Historieforskning og historieskrivning і Danmark ind- til aar 1800 (Kbh, 1931), 226 pp.

Jorgensen, E. «Indledning», ADM? (Kbh, 1920), pp. 1—37.

Kristensen, Anne K. G. Danmarks ?ldste Annalistik(Kbh, 1969), 161 pp. -

Kalund, Kristian. «Codex Erfordensis af de Lundske Annaler og de deri Iorekommende runetegn», ANF 25 (1909), pp. 303—309.

Nielsen, Herluf. «Lundearbogen», KHL XI (1966), col. 7.

Nielsen, H. «Roskildekroniken», KHL XIV (1969), cols. 427^ 428..

Nielsen, H. «Rydarbogen», KHL XIV (1969), cols. 515—518. Nielsen, H. «Sagnkroniken і Stockholm», KHL XIV (1969), col 662.

Nielsen, H. « Valdemarirbogen*, KHL XIX (1975), cols. 463— 464.

Olrik, Jorgen. «Sagnkreniken і Lundeirbogeme», DHT 7th ser. 2 (1899—1900), pp. 222—229.

Rosenstock, Leif H. «Colbazarbogen», KHL II (1957), cols. 577— 578.

Schafer, Dietrich. Danische Annalen und Chroniken von der Mitte des 13. bis zum Ende des 15. Jahrhunderts (Hannover, 1872).

Toldberg, Helge. «Lejrekroniken*, KHL X (1965), cols. 485— 486.

Usinger, Rudolf. Die ddnischen Annalen und Chroniken des Mit- telalters kritisch untersucht (Hannover, 1861).

Waitz, G. «Die Quelle der Annales Esromenses, oder Annales Lundenses*, Nordalbingische Studien 5 (Kiel, 1858), pp. 1—55.

Waitz, G. «Uber die Annalen Colbazienses, Lundenses und andere al- tere Danische Annalen», Neues Archiv 12 (Hantiover, 1887), pp. 25—33.

Weibull, Lauritz. «Annalerne og Kalendariet fra Colbaz», DHT 8th ser. 2 (1909), pp. 170—187 = Nordisk Historia II (Sthlm, 1948), pp. 171 — 186.

Weibull, L. «Nekrologierna fran Lund, Roskildekronikanoch Saxo, Grunddrag і Danmarks historia under det 12. arhundradet», Scandia I (1928), pp. 84—112 = Nordisk Historia II (1948), pp. 265—292.

Weibull, L. Necrologium Lundense. Lunds domkyrkas nek- rologium (Lund, 1923) = Nordisk Historia II (1948), pp. 187— 263.

Ісландські літописи

Основні видання

Gustav Storm опублікував корпус анналів у своїй праці «Is- Iandske Annaler indtil 1578» (Chria, 1888), Ixxxiv + 667 рр. Його вчені послідовники поділили ісландські аннали на дві гілки, бібліографія 969

згідно з хронологічною системою, яку вони використали для норвезьких королів. Група *а дотримувалась хронологічної системи Арі й Сноррі; група *о (що містила також просторову і незалежну інформацію про Данію) покладалась на Стурлу.

Аннали С, схоже, відбивають *а; А і P належать до групи *а і надають цінну інформацію, якої нема в С. Група *о представлена анналами KBO, які, схоже, дуже близькі до архетипу 1280 р. Аннали D і E перебувають десь посередині, але де саме, визначити складно.

Система скорочень, використана фахівцями, й порядкові номери у виданні Шторма такі:

Вибрана бібліографія

Axelson, S. Sverige і Utlandsk annalistik 900—1400 med sdr- skild hdnsyn till de Isldndska annalerna (Sthlm, 1955).

Beckman, Nataniel.«Annalstudien, SNF 3: 4 (Helsingfors, 1912), 12 pp.

Beckman, N. «Rimbegla. Ett bidrag till Islands Iardomhistoria*, SNF 4: 7 (1913), 59 pp.

Beckman, N. «Islandsk och medeltida Skandinavisk tiderakning», NK XXI (1934), pp. 5—76.

Beckman, N. «Island under medeltidens Upplysningstidevarv*, NTL (1935), pp. 46—55.

Beckman, N. «Quellen und Quellenwert der islandischen An- nalen», Xenia Lideniana (Sthlm, 1912), pp. 15—39.

Beckman, N. «Vetenskapligt Iiv pa Island under IlOO-och 1200- talen», MM (Oslo, 1915), pp. 193—212.

Benediktsson, Jakob. «Flateyjarannall», KHL IV (1959), col

412. ’

Benediktsson, J. «Forni annall», KHL IV (1959), col. 516.

Benediktsson, J. «Gottskalksannall», KHL V (1960), cols. 405— 406.

Benediktsson, J. «Hoyers annall», KHL VII (1962), cols. 320— 322.

Benediktsson, J. «Konungsannall», KHL IX (1964), cols. 92— 93.

Benediktsson, J. «Nyi annall», KHL XII (1967), col. 392.

Benediktsson, J. «Oddaverjaannall», KHL XII (1967), cols. 492— 493.

Benediktsson, J. «Resens annall», KHL XIV (1969), col. 79.

Benediktsson, J. «Skalholtsannall», KHL XV (1970), cols. 390— 391.

Einarsdottir, Olafia. Studier і Jcronologisk metode і tidlig islandsk Jiistorieskrivning (Bibliotheca Historica Lundensis 13) [Sthlm, 1964], ix + 377 pp.

Gudmundsson, Bar?i. «Timatal annala um vi?bur?i sogualdar», Andvari 61 (Rvik, 1936), pp. 32—44.

van Hamel, A. G. «On Ari’s Chronology», ANF 47 (1931), pp. 197—215.

Jonsson, Finnur. «Tidsregningen і det 9. och 10. arh. s?rlig hvad Norge angar», NHT 5th ser. 6 (Oslo, 1927), pp. 1 —15.

Larusson, Magnus Mar. «Logmannsannall», KHL XI (1966), cols. 135—136.

Storm, Gustav. «Forord», Islandske annaler indtil 1578 (Chria, 1888), pp. і—Ixxxiv.

Інші джерела, крім розглянутих у цій книжці

Джерела давньоскандинавського походження

[Acta Sancti Olavi, склав Архієпископ Eysteinn Erlendsson]:

(a) Passio et Miracula Beati Olavi, ed. Metcalfe, F. (Oxford, 1881):

(b) ed. Storm, Gustav. MHN І (Кгіа, 1880), pp. 125—144.

Alexanders saga, склав Brandr Jonsson (після Gualterius-a); ed. Jonsson, Finnur (Kbh, 1924).

[Andreas sagapostola 7]: Harty, Lenore, Andreas sagapostola (Diss., UniversityofOtago, Dunedin, N. Z., 1970): див. також: Postola sogur.

Andreas saga postola II, див.: Postola sogur.

Arngrimi Jonae opera Iatine conscripta, ed. Benediktsson, Jakob, 4 vols. (Bib AM 9—12) (Kbh, 1950—1957).

[St. Augustine, The Legend of]: Augustinus in Reykjaholabok II, ed. Loth, Agnete (Kbh, 1970), pp. 95—128.

Bartholomeus saga postula, див.: Postola sogur.

Breta sogur, ed. Jonsson, E. — Jonsson, F. Hauksbok (Kbh, 1892— 1896), pp. 271—283.

Biskupa sogur, ed. Vigfusson, Gudmundur — Sigurdsson, Jon — Bjdrnsson, ?orvaldur — Jonsson, Eirikur, 2 vols. (Kbh, 1858—1878).

Byskupa sogur, ed. Jonsson, Gudni, 3 vols. ([Rvik-Akureyri], 1953; repr. 1962): Hungrvaka I, pp. 1—31; Jons saga helga (eldri gerd) II, pp. 1—74.

Catalogus regum Sueciae ab Olavo Skoetkonung ad Valdemarum [ca. 1250], ed. Fant, E. M. Scriptores rerum Suecicarum medii aevi I: 1 (Uppsala, 1818), pp. 16—17.

Clemens saga, див.: Postola sogur.

[Egilssaga]: Egils saga Skalla-Grimssonar, ed. Nordal, Sigurdur (IF 2) (Rvik, 1933).

EgiΓs Saga, Eng. trans. Jones, Gwyn (New York, 1960).

[Eirikskronikan]: Рыдзевская, Елена А. «Хроника Эрика, или Древнейшая рифмованная хроника: Известия о русско-шведских отношениях XIII—XIV вв.» // Древнейшая Русъ и Скандинавия в IX-XIV вв. (М., 1978), сс. 105—123.

[Eymundar?attr]: ed. Unger, С. R. —Vigfusson, G. inF∕αi II (Chria, 1862), рр. 118—135.

Eymundi et Ragnaris_f Norvegicorum principum_f tandem Pol- teskae υel Polociae in Russia dynastarum; vitae et gesta_f ed. C. C. Rafn (Kbh, 1833), viii + 60 pp.

«Eymundar Saga». Эймундова сага. Переклав [на рос. мову] Сенковський, Осип (барон Брамбеус). — Библиотека для чтения. — 3. — CΠ6., 1834. — Сс. 1—77.

Fagrskinna. Noregs kononga tai, ed. Jonsson, Finnur (SUGNL XXX) (Kbh, 1902—1903), ххіх + 415 рр.

Flateyjarbok, ed. Unger, Carl Richard — Vigfdsson, Gudbrandur, З vols. (Chria, 1860—1868).

Fornaldar sogur Nordurlanda [= FSN], ed. Jonsson, Gudni. 4 vols. ([Rvik, Akureyri], 1950; repr. 1959):

Fra Fornjoti ok hans ?ttmonnum II, pp. 73—91;

Fri??jofs saga ins fr?kna III, pp. 75—104; Gongu-Hrolfs saga III, pp. 161—280;

Hdlfdanar saga Bronufostra IV, рр. 287—318;

Hdlfdanar saga Eysteinssonar IV, рр. 245—285; Hdlfs saga ok Hdlfsrekka II, рр. 93—134; Hjalm?es saga ok Olvis IV, рр. 177—243;

Hromundar saga Gripssonar II, рр. 405—422; Hversu Noregr byggdist II, рр. 75—87; Ragnars saga lo?brokar I, рр. 219—285; ?attr af Ragnars sonum I, pp. 287—303; Sogubrot affornkonungum I, pp. 337—363; Sorla ?attr e∂a Hedins saga ok Hogna I, pp. 365—382; Porsteins saga Vikingssonar III, pp. 1—73;

Porsteins ?attr b?jarmagns IV, pp. 319—344; Yngvars saga vi?forla II, pp. 423—459.

Fornmanna sogur eptir gomlum handritum, ed. Rask, Rasmus — Rafn, Carl Christian — Egilsson, Sveinbjorn, 12 vols. (Kbh, 1825— 1837).

Frd Fornjoti ok hans ?ttmonnum, див.: FSN.

Fri??jofs saga ins fr?kna, див.: FSN.

Gongu-Hrdlfs saga, див.: FSN.

Hdkonar saga Hdkonarsonar_t ed. Jonsson, G. in Konunga sogur III (Rvik-Akureyri, 1957).

Hdlfdanar saga Bronufdstra, див.: FSN

Hdlfdanar saga Eysteinssonar, див.: FSN.

Hdlfs saga ok Hdlfsrekka, див.: FSN.

Haralds saga Sigurdarsonar [har∂rd∂a], in: Snorri Sturluson, He- imskringla III, ed. B. Adalbjarnarson (IF 28) (Rvik, 1951), pp. 68— 202.

Haukd?la ?attr, див.: Sturlunga saga and Islendinga sogur.

Hauksbdk, ed. Jonsson, Eirikur — Jonsson, Finnur (Kbh, 1892— 1896), cxxxix + (8) + 560 ÷ (2) ÷ 2 facs.

Heilagra manna sogur, ed. Unger, C. R., 2 vols. (Chria, 1877).

Heimskringlaby Snorri Sturluson: ed. Adalbjamarson, Bjarni, 3 vols. (IF 26—28) (Rvik, 1941—1951); abbrev.: Hkr (IF).

Heimskringla. History of the Kings of Norway by Snoni Sturluson. Trans, with Introduction and Notes by Hollander, Lee M. (Austin, Texas, 1964), xxvi ÷ 854 pp. ÷ 1 map. (скор.: //Ат/Hollander).

Hemings ?dttr Asldkssonar, ed. Jensen, Gillian Fellows (Ed AM B 3) (Kbh, 1962).

Hjalm?es saga ok Olvis, див.: FSN.

Hrdmundar saga Gripssonar, див.: FSN

Hungrvaka, ed. Kahle, Bernhard: Kristnisaga. Pattr Pdrvalds ens vi?forla. ?attr Isleifs biskups Gizurarsonar, Hungrvaka (ASB 11) (Halle a. S., 1905). Див. також: Byskupa sogur.

Hversu Noregr bygg?ist, ed. Unger—Vigfusson, Flateyjarbok I (Chria, 1860), pp. 21—24. Див. також: FSN

Islendingabok by Ari inn fro?i, ed. Benediktsson, Jakob (IF 1: 1) (Rvik, 1968), pp. V—xlix + 1—28.

Islendinga sogur, ed. Jonsson, G., 12 vols. + Index volume ([Rvik, Akureyri], 1953, repr. 1968):

Haukdoela ?attr XII, pp. 71—82;

Kristni saga I, pp. 243—280; ?orvalds ?attr vi?forla VII, pp. 437—463.

[Islendinga sogur]: Origines Islandicae. A collection of the more important sagas and other native writings relating to the settlement and early history of Iceland. Ed. and trans. Vigfdsson, Gudbrand — Powell, F. York, 2 vols. (Oxford, 1905).

Jons saga helga, див.: Byskupa sogur.

[Knytlinga saga]-. Sogur Danakonunga, ed. af Petersens, Carl — Olson, Emil (SUGNL XLVI) (Kbh, 1919—1925), ix—Ixviii + 27— 316 pp.

Kristni saga, див.: Islendinga sogur.

Morkinskinna, ed. Jonsson, F. (SUGNL LIII) (Kbh, 1932), xl + 480 pp.

[Olafs saga helga; the Great s.]: Den store saga от Olav hellige, ed. Johnsen, Oscar Albert — Helgason, Jon, 2 vols. (Oslo, 1941).

[Olafs saga helga]: Saga Olafs konungs ens helga, ed. Munch, Peter Andreas — Unger, C. R. (Chria, 1853).

Helgisaga Olafs konungs Haraldssonar [the legendary Saga], ed. Jonsson, G., Konunga sogur I ([Rvik, Akureyri], 1957), pp. 201—400.

Olafs saga Tryggvasonar en,mesta [OsTm], ed. Halldorsson, 01afur, 2 vols. (Ed AM A 1—2) (Kbh, 1958—1961).

[OsTm]: The Saga of King Olaf Tryggwason, trans. Sephton, John (London, 1895), xxvii + 500 pp.

Orkneyinga saga, ed. Gudmundsson, Finnbogi (IF 34) (Rvik, 1965).

The Orkneyingers^t Saga, trans. Dasent, Sir George Webbe (Rerum Britannicarum medii aevi scriptores. Icelandic Sagas, vol. Ill) (London, 1894).

Pals saga postola II, див.: Postola sogur.

Postola sogur, Legendariske Fortaellinger OmApostlernes Liv, deres Kamp for Kristendommens Udbredelse samt deres Martyrdod, ed. Unger, C. R. (Chria, 1874), xxx ÷ (2) + 936 pp.

Andreas saga postola I₉ pp. 318—353.

Andreas saga postola //, pp. 354—389. Bartholomeus saga postola, pp. 743—766. Clemens saga, pp. 126—151.

Pdls saga postola II, pp. 236—283.

Tveggja postola saga Philippus ok Jacobs II₉ pp. 740—743.

Ragnarssaga lo?brokar, див.: FSN.

The Saga of the Volsungs. The Saga of Ragnar Lodbrok together with the Lay of Kraka, trans. Schlauch, Margaret, 2d ed. (New York, 1949), pp. 185—256.

?attr af Ragnars sonum, rhb.: FSN

Reykjaholabok. Islandske Helgenlegender, 2 vols. ed. Loth, Agnete (Ed AM A 15—16) (Kbh, 1969—1970).

Saxonis Gesta Danorum. Primum a C. Knabe et P. Herrmann recen- sita. Recognoverunt et ediderunt J. Olrik et H. R?der, 2 vols. (I: text; II: glossary) (Kbh, 1931—1957).

[Saxo]: Herrmann, Paul. Erlduterungen zu den ersten neun BUchern der Ddnischen Geschichte des Saxo Grammaticus. [Vol. I:] Uberset- zung (Leipzig, 1901); [vol. II:] Die Heldensagen des Saxo Grammaticus (Leipzig, 1922), xxiv + 668 pp.

[Saxo]: Elton, Oliver. The First Nine Books of the Danish History, trans. 2 vols. (London, 1894—1905).

[Skar?sbok]: Codex Scardensis, facsimile ed. Slay, Desmond (EIM II) (Kbh, 1960).

[Skar?sbok]: Sogur ur Skardsbdk, ed. Halldorson, Olafur (Rvik, 1967).

Sturlunga sogur, ed. Jonsson, G., 3 vols. ([Rvik-Akureyri, 1954): Haukdoela ?attr I, pp. 89—100;

Porgils saga ok Haflida I, pp. 11—76.

Sogubrot affornkonungum, див. FSN.

Sqrla ?attr, ed. Sigfusson, Bjorn (IF 10) (Rvik, 1940), pp. 109— 113; див. також: FSN.

Trdjumanna saga, ed. Louis-Jensen, Jonna (EdAM А 8) (Kbh, 1963). Tveggja postola saga Philippus ok Jacobs II, див.: Postola sogur. Pidriks saga af Bern, ed. Bertelsen, Henrik, 2 vols. (SUGNL XXXlV) (Kbh, 1905—1911).

?orgils saga ok Haflida, ed. Brown, Ursula (London-Oxford, 1952): див. також: Sturlunga saga.

?orleifs ?attr jarlaskalds, ed. Unger Vigfusson, Flateyjarbdk I (Chria, 1860), pp. 207—215.

Porsteins saga Vikingssonar, див.: FSN.

Porsteins ?attr b?jarmagns, див.: FSN.

Pdrvalds ?attr vidforla, див.: Islendinga sogur.

Veraldar saga, ed. Benediktsson, J. (SUGNL LXI) (Kbh, 1944).

Vi?b?tir [Appendix] vid Olafs sogu hins helga, ed. Unger Vigfus- son. Flateyjarbok III (Chria, 1868), pp. 235—248.

Yngvars saga vi?fqrla, ed. Olson, Emil (SUGNL XXXIX) (Kbh, 1912); див. також: FSN.

Qrvar-Odds saga, ed. Boer, Richard Constant (Leiden, 1888).

Qrvar-Odds saga, ed. Boer, R. C. (ASB 2) (Halle a. S., 1892).

[Qrvar-Odds s.]: Arrow-Odd: A Medieval Novel, trans. Edwards, Paul—Palsson, Hermann (New York, 1970).

Латинські та грецькі джерела

Acta Apostolorum Apocrypha sive Historia certaminis apostolici adscripta Abdiae, in Codex Apocryphus Novi Testamenti, II, ed. Fabri- cius, Johannes Albertus (Hamburg, 1719).

[Adam of Bremen]: Magistri Adam Bremensis Gesta Hammabur- gensis ecclesiae Pontificum, ed. Waitz, G., Schmeidler, B. et. al., trans, [into German] Trillmich, Werner, Fontes saeculorum попі et undecimi Historiam ecclesiae Hammaburgensis necnon imperii Hlustrantes. Aus- gewahlte Quellen zur Deutschen Geschichte des Mittelalters XI (Berlin, [1961]), pp. 135—503.

[Adam of Bremen]: History of the Archbishops of Hamburg-Bremen, trans. Tschan, Francis J. (New York, 1959).

Annales Bertiniani, ed. Waitz, Georg (SRG), (Hannover, 1883).

[Annales Laurissenses maiores]: Annales regni Francorum inde ab a. 741 usque ad a. 829, qui dicuntur Annales Laurissenses maiores et Einhardi, ed. Kurze F., MGH SRG (Hannover, 1895).

Asser, De rebus gestis ?lfredi, ed. Stevenson, W. H. (London, 1904).

[Asser]: Life of King Alfred, trans, by Lane, L. C. (London, 1924).

[Beda]: Venerabilis Bedae, «De natura rerum», ed. Giles, J. A. in Opera que supersunt omnia, VI. Opuscula Scientifica (London, 1843).

[Bosporus]: Корпус боспорских надписей, ред. Струве, В. В., и др. (М.—Л., 1965).

[The Burgundians]: Leges Burgundionum, ed. de Salis, L. R. MGH, Leges Sectio I, vol. II, part 1 (Hannover, 1892), pp. 3—122.

The Burgundian Code. Book of Constitutions or Law of Gun- dobad. Additional Enactments, trans. Drew, Katherine Fisher (Philadelphia, 1972).

Capella, Martianus, De nuptiis philologiae et mercurii, ed. Dick, Adolphus (Leipzig, 1925).

[Cassiodorus]: Cassiodori Senatoris Variae, ed. Mommsen,

Theodor, MGH AA XII (Berlin, 1894). '

Constantine Porphyrogenitus, De administrando imperio.

Greek text edited by Moravcsik, Gyula, Eng. trans, by Jenkins, Romilly J. H. (Budapest, 1949).

Jenkins, R. J. H. (ed.), Constantine Porphyrogenitus_f De administrando imperio. Volume II. Commentary (London, 1962).

Chronicon de gestis Normannorum in Francia, ed. Pertz, G. MGH SS I (1826), pp. 532—536.

Diplomata KarolinorumA. Pippini_f Carlomanni_f Caroli Magni Diplomata, ed. Miihlbacher, Engelbert, MGHDiplomata (Hannover, 1906).

[Dtugosz]: Joannis Dlugossii Annales seu Cronica incliti regni Po- Ioniae, ed. Dabrowski, Jan. I (W, 1964).

[Dudo]: Dudonis Sancti Quintini De moribus et actis primorum Normanniae ducum_f ed. Lair, Jules (Memoires de la Societe des antiquaries de Normandie XXIII) (Caen, 1865).

[Einhard]: Einhardi Vita Caroli Magni, ed. Holder-Egger, Oswald (Scriptores Rerum Germanicarum) (Hannover, 1911).

Einhard, The Life of Charlemagne [trans. Turner, Samuel Epes], with a Foreword by Painter, Sidney (Ann Arbor, Mich., 1960).

[Eusebius of Caesarea]: Eusebii Caesariensis Opera IV. Historiae Ecclesiasticae Libri decern, ed. Dindorf, W. (Leipzig, 1873).

Eusebius, The History of the Church from Christ to Constantine, trans. Williamson, G. A. (Baltimore, Maryland, 1965).

[Pseudo-Fredegar]: The Fourth Book of the Chronicle of Fredegar, ed. and trans. Wallace-Hadrill, J. M. (London, 1960).

[Gualterus]: Alexandreidos Galteri poetae clarissimi Iibri decern (Ingelstadt, 1541).

[Gesta Francorum et aliorum Hierosolimitanorum}∖ Histoire anonyme de la premiere croisade, de. Brehier, Louis (Paris, 1924).

Guillaume de Jumieges, Gesta Normannorum ducum, ed. Marx, Jean (Rouen-Paris, 1914).

[Hanse]: Hansisches Urkundenbuch und Urkundenverzeichniss bis zum J. 1370, in Sartorius, Georg Friedrich. Urkundliche Geschichte des Ursprunges der deutschen Hanse, ed. Lappenberg, Johannes Martin II (Hamburg, 1830).

[Heinricus de Lettis]: Chronicon Livoniae, ed. Arbusov, L. and Bauer, A. (Darmstadt, 1959).

[Isidore ofSeville]: Isidori Hispalensis Episcopi Etymologiarum sive originum IibriXX, ed. Lindsay, W. M. (Oxford, [1911]).

[Jerome (Eusebius Hieronymus)]: «Liber hebraicarum questionum in Genesim* MPL XXIII (Paris, 1845).

[Иордан, Гетика]: Иордан о происхождении и деяниях Готов. Гетика, изд-е и перевод Скржинской, Елены Ч. (М., 1960).

[Jordanes, Romana]: Iordanis Romana et Getica, ed. Mommsen, Theodor. MGHAA V: 1 (Berlin, 1882).

Josephus, Flavius. Antiquitatum Iudaicarum Epitoma, ed. Niese, Benedictus (Berlin, 1896).

Kruse, Friedrich C. H., Chronicon Nortmannorum. Wariago- Russorum nee non Danorum, Sveonum, Norwegorum inde ab а. DCCLXXVII usque ad a. DCCCLXXIX (Hamburg-Gotha, 1851).

[Leo the Deacon]: Leonis diaconi Caloensis Historiae Iibri decern, ed. Hase, Charles B. (CSHB XI). Bonn, 1828.

[The Lombards]: Leges Langobardorum, ed. Bluhme, Friedrich — Boretius, Alfred, MGH Leges IV (Hannover, 1868).

[The Lombards]: The Lombard Laws, trans. Drew, Katherine Fischer (Philadelphia, 1973).

[Orosius]: Pauli Orosii Historiarum adversum paganos Iibri VII, ed. Zangemeister, Karl (Vienna, 1882; repr. New York, 1966).

[Paul the Deacon]: Pauli Historia Langobardorum, ed. Bethmann,

L. and Waitz, G. MGH Scriptores rerum Langobardorum II (Hannover, 1878).

Paul the Deacon, History of the Lombards, trans. Foulke, William Dudley (Philadelphia, 1907; repr. 1974).

[Procopius]: De bellis Iibri V—VIII, ed. Haury, J., Procopii Cae- sariensis Opera omnia II (Leipzig, 1905).

[Scylices-Cedrenus]: Synopsis, ed. Bekker, I. (CSHB XXXV) (Bonn, 1839). ∙

[Strabo]: The Geography of Strabo, ed. Jones, H. L. (London, 1917— 1932).

[Thegan]: Vita Hludovici_tQd. Pertz, Georg Heinrich, MGH SS II (Hannover, 1829), pp. 585—604.

[Thietmar]: Thietmari Merseburgensis episcopi Chronicon, ed. Holtzmann, R., trans, [into German] Trillmich, Werner, (Ausgewahlte Quellen zur Deutschen Geschichte des Mittelalters IX) (Berlin, [1957]).

[William of Rubruck]: Itinerarium Willelmi de Rubruc, ed. van den Wyngaert, P. Anastasius. Sinica Franciscana I (Quaracchi-Florence, 1929), pp. 145—332.

Давньотюркські джерела

Aalto, Pentti. Materialien zu den AlttUrkischen Inschriften der Mongolei gesammelt von G. J. Ramstedt, J. G. Grano und Pentti Aalto (JSFOu 60) (Helsinki, 1958), 91 pp. [pp. 3—61: the Tonyuquq Inscription].

Bang, Willy — von Gabain_jAnnemarie — Rachmati, G. R. Tiirkische Turfan Texte 1-Х (Berlin, 1929—1959).

Clauson, Gerard. «The Ongin Inscription», JRAS (London, 1951), pp. 177—192.

[Codex Cumanicus]: Codex Cumanicus. Cod. Marc. Lat. DXLIX. In faksimile, ed. Gronbech, Kaare (Kbh, 1936).

von Gabain, Annemarie. AlttHrkische Grammatik, mit Bibliographic, LesestHcken und Worterverzeichnis, 2d ed. (Leipzig, 1950).

von Gabain, A. «Inhalt und magische Bedeutung der alttiirkischen Inschriften», Anthropos 48 (Posieux/Fribourg, Switzerland, 1953), pp. 537—556.

Inscriptions de ΓOrkhon, recueillies par l’expedition Finnoise 1890 et publiees par la Societe Finno-Ougrienne (Helsingfors, 1892).

[Kasgarι]: DivanH IHgat-it-THrk tipkιbasιmi «faksimile» (Tiirk Dil Kurumu) (Ankara, 1941).

Кляшторный, Сергей Г. Древнетюркские рунические памятники как источник по истории Средней Азии (М., 1964).

Kotwicz_jWhdysIaw—Samojlovit_jAleksandrN. «Le monument turc d^,Ikhe-khuchotu en Mongolie centrale», Rocznik Orientalistyczny 4 (1926), рр. 60—107.

Малов, Сергей Е. Енисейская письменность тюрков. Тексты и переводы (М.—Л., 1952).

Малов, С. Е. Памятники древнетюркской письменности. Тексты и исследования (М.—Л., 1951).

Малов С. Е. Памятники древнетюркской письменности Монголии и Киргизии (М.—Л., 1959).

[Megiser]: Hieronymi Megiseri Institutionum Linguae Turcicae [4 books] (Leipzig, 1612).

[Qutadγu Bilig]: Kutadgu Bilig Upkibastmi [facsimile edition], 3 vols.: 1. Viyana Niishasi; II. Fergana nushasι; III. Misir niishasι ed. Tiirk Dil Kurumu (Istanbul, 1942—1943).

Rahmeti Arat, Re¾id. Kutadgu bilig I. Metin (Istanbul, 1947).

Rachmati, G. R. THrkische Turfan-Texte VII (Berlin, 1936).

Ramstedt, Gustaf John. Zwei Uigurische Runeninschriften in der Nord-Mongolei (JSFOu 30: 3) (Helsinki, 1913).

Рамстедт, Г. Й. Как был найден «Селенгинский камень» / Перевод надписи «Селенгинского камня» // Труды Троицко- савско-Кьяхтинского отделения Приамурского отдела Императорского русского географического общества. 15: 1 (СПб., 1912). — Cc. 34—49, 1 карта.

Tekin, Talat. A Grammar of Orkhon Turkic (Bloomington, Indiana, 1968).

Thomsen, Vilhelm. «Alttiirkische Inschriften aus der Mongolei», trans. Schaeder, Hans Heinrich, ZDMG 78 (1924—25), pp. 121—175.

Thomsen, V. «Dr. M. A. Stein’s Manuscripts inTurkish ‘Runic’ Script from Miran and Tun-Huang», Samlede AfhandlingeriW (Kbh, 1922), pp. 217—267 + 3 pl.

Thomsen, V. Inscriptions de TOrkhon dechiffrees, 2 pts (MSFOu V) (Helsingfors, 1894—1896).

Слов’янські джерела

[Воскресенская летопись]: див. ПСРЛ VII. 1.

[Житіє Константина]: Лавров, П. А. Материалы по истории возникновения древнейшей славянской письменности (Л., 1930).

[Житіє Константина]: Grivec, Fran — Tomsic, Fran, редактори, Constantinus et Methodius Thessalonicenses: Fontes И Radovi Staroslavenskog instituta, 4 (Zagreb, 1960).

[Иосиф Флавий]: История иудейской войны Иосифа Флавия в древнерусском переводе, ред. Мещерский, H. А. (М.—Л., 1958).

[Иосиппон]: Мещерский, H. А., Отрывок из книги «Иосиппон» в «Повести временных лет» // Палестинский сборник 2 (1958), сс. 58—63.

[Ипатьевская летопись]: Летопись по Ипатскому списку (СПб., 1871) [с 3 указателями].

[Ипатьевская летопись]: див. ПСРЛ II².

[Ипатьевская летопись]: Франко, Іван, «Віршова реконструкція найстаршого київського літопису», Літературна спадщина 4 (К., 1967). — Сс. 13—110.

[Лаврентьевская летопись]: див. ПВЛ і ПСРЛ І². [Львовская летопись]: див. ПСРЛ XX.

[Московская летопись]: див. ПСРЛ XXV.

[Никоновская летопись]: див. ПСРЛ IX.

[Новгородская І летопись]: Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов, ред. Насонов, Арсений H. (М.— Л., 1950).

[Новгородская IV летопись]: див. ПСРЛ IV, I². [Новгородская V летопись]: див. ПСРЛ IV, 2².

[Патерик Киевский]: Киево-Печерский патерик, ред. Абрамович, Д. (K., 1930); репр. Чижевський, Д. (Мюнхен, 1964).

[Повесть временных лет = скор. ΠBJΓ∖'. ред. и перев. Лихачев, Дмитрий С. 2 т. (М.—Л., 1950).

ПВЛ: Повесть временных лет, ред. Шахматов, Алексей А (Пг., 1916). ’

[ПВЛ]: The Russian Primary Chronicle. Laurentian Text, trans. Cross, Samuel Hazzard —Sherbowitz-Wetzar, Olgerd P. (Cambridge, Mass., 1953) [скор.: RPC}.

[ПВЛ]: Nestor: Russische Annalen in ihrer Slawonischen Grund- sprache Verglichen_t Ubersetzt und erklart. von Schlotzer, August Ludwig, I (Gottingen, 1802).

ПСРЛ: Полное собрание русских летописей. 33 тт. (СПб., — М.—Л.; видання продовжується).

I; Лаврентьевская летопись, 2-е изд., ред. Карский, Е. Ф. (Л., 1926—1928; репр. M., 1962).

II; Ипатьевская летопись, 2-е изд., ред. Шахматов, А. А. (СПб., 1908; репр. M., 1962).

XX.1: Львовская летопись, часть 1 (СПб., 1910).

XXV: Московский летописный свод конца XV века (М.—Л., 1949).

IX: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью, часть 1 (СПб., 1862).

IV. 1: Новгородская четвертая летопись, 2-е изд., часть 1 (Петроград, 1915).

IV. 2: Новгородская пятая летопись, 2-е изд., часть 1 (Петроград, 1917).

IV: Псковская первая летопись, 1-е изд., (СПб., 1848). V: Софийская первая летопись, 2-е изд., часть 1 (Л., 1925). XV: Летописный сборник, именуемый Тверскою летописью (СПб., 1856).

VII. 1: Летопись по Воскресенскому списку, часть 1 (СПб., 1856).

[Псковская первая летопись]: див. ПСРЛ, IV.

[Слово о полку Игореве; скороч. Слово]: Jakobson, Roman, «Edition critique du Slovo», Selected Writings IV (The Hague, 1966), pp. 133—166.

[Slovo]: The Song of Igor's Campaign, trans. Nabokov, Vladimir (New York, 1960).

[Софийская первая летопись]: див. ПСРЛ, V.

Stryjkowski, Maciej. Kronika Polska, Litewska_t Zmodzka і wszyst- kiej Rusi_t 2 τ., 2-ге вид. (Варшава, 1846).

Татищев, Василий Н. История российская, 1 вариант IV [862—1237] ред. Валк, С. Н. — Тихомиров, М. H. (М.—Л., 1964).

[Тверская летопись]: див. ПСРЛ, XV.

Ісламські джерела

[Abu^,l-Fida^,, TaqwTm al-buldan∖∖ Geographie d'Aboulfeda, ed. Re- inaud — de Slane, Mac Guckin (Paris, 1840).

[Abu Hamid al-Garnati]: Abu Hamid et Granadinoy su Relacion de viaje por tierras eurasiaticas, ed. Dubler, Cesar E. (Madrid, 1953).

[al-Bakri, Kitab al-mamalik wa’l-masalik]: Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и Славянах, изд. Розен, Виктор, с комментариями Куника, Эрнста (СПб., 1878).

[Bayhaqi, Abu^,I-Fadl]: Ta’rTkh-i BayhaqT, ed. Dr. Ghani — Dr. Fayyaz (Teheran, 1324/1945).

[al-Biruni, al-Qanun]: ed. Krause, Max — Barani, S. H. et al., Canon Masudicus I (Hyderabad, 1954—1956).

[al-Biruni, al-Qanun]: Русс, перевод Булгаков, ∏. Г. — Розенфельд, Б. А., Бируни, Избранные произведения T. V; 1 (Ташкент, 1973).

[Gardιzi, Zayn al-akhbδr]: изд. Бартольд, В. В.: Туркестан в эпоху монгольского нашествия I (СПб., 1898), ее. 1—18.

[Hudud al-^tAlam]: [facsimile ed.] Xydyd ал- Алем, Рукопись Туманского, изд. Бартольд, В. В. (Л., 1930).

Hudud al-^tΛlam. ^,The Regions of the World’. A Persian Geography 372 A. H — 982 A. D., trans. Minorsky, Vladimir (GMS N. S. XI) (London, 1937), xx + (2) + 524 pp.

[Ibn Fadlan, Risala]: Книга Ахмеда ибн Фадлана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг., изд. и перевод Ковалівський, Андрій П. (Харків, 1956).

[Ibn al-Faqih, Kitab al buldan]: Compendium Iibri Kitab al-bol- dan, ed. de Goeje, M. J. (BGA V) (Leiden, 1885).

[Ibn Hawqal, Kitab ξurat al-ard]: Opus geographicum auctore Ibn Haukal... ^tLiber imaginis terrae^,, ed. Kramers, J. H., 2d ed. (BGA II) (Leiden, 1938—1939).

Ibn Khurdadbeh, Kitab al-masalik wa’-mamalik, ed. de Goeje, M. J. (BGAVI) (Leiden, 1889).

[Ibn Miskawayhi, KitQb taξarib al-umarri]: The Concluding Portion of the Experiences of the Nations by Miskawaihi, ed. Amedroz, H. F., Eng. trans. Margoliouth, D. S., in The Eclipse of the ^tAbbasid Caliphate, vols. I—II (text), IV—V (trans.), VII (index) (Oxford, 1920—1921).

[Ibn al-Qutiya, Ta’rikh al-Andalus]: Rerum Normannicarum Fontes Arabici, ed. Seippel, Alexander (Oslo, 1896—1928), pp. 3—5.

[al-Idrιsi, Kitab nuzhat al-mustaq fΓkhiraq al-afoq]: Du nouveau sur Idrisi. Sections VII З, VII4, VII5, ed. and trans. Tuulio (Tallgren), O. J. (Studia Orientalia VI 3) (Helsinki, 1936). ’

България и съседните й земи през XII век според «Географията» на Идриси [секції V 4, VI 4], вид. і переклад Недков, Борис-а (София, 1960).

[al-Istakhn, Kitab masalik al-mamalik]: Viae regnorum. Descriptio ditionis Moslemicae, ed. de Goeje, М. J. (BGA I) (Leiden, 1870; repr. 1927).

Mappae Arabicae. Arabische Welt und Landerkarten, IV Band. Asia II. Nord- und Ostasien. Mit Beiheft: Islam-Atlas Nr. XIII—XX, ed. Miller, Konrad (Stuttgart, 1929).

[al-Maqdisi, Ahsan at-taqasim fl ma^,rifat al-aqalim]: Descriptio Imperii Moslemici, ed. de Goeje, M. J. (BGA III) (Leiden, 1876; repr. 1906).

al-Mas^tudi, Muriig ad-dahab: Lesprairies d^,or, ed. Pellat, Charles (Beyrouth, 1966—; in progress).

[Miineggim-basi, Saha^,if al-akhbar, Bab as-δaddadiya]: ed. and trans, in Studies in Caucasian Historyby Minorsky, V (London, 1953).

[Muneggim-basi, Saha’if al-akhbar, Fu$ul min Ta^,rikh al-Bab wa- Sarwan]: ed. and trans, by Minorsky, V. in A History of Sharvan and Darband in the IOth—IIth Centuries (Cambridge, 1958).

[an-Nadιm, Kitab al-fιhrist}∖ ed. Flugel, Gustav, with the help of Roediger, Johannes and Miiller, August, 2 vols. (Leipzig, 1871—1872).

The Fihrist of al-Nadim. A Tenth-Century Survey of Muslim Culture, trans. Dodge, Bayard, 2 vols. (New York, 1970).

al-Yaqut ar-Rumi, Kitab mu^,gam al-buldan, ed. Wiistenfeld, Ferdinand, 6 vols. (Leipzig, 1866—1873).

Другорядні джерела та література

Alfoldi, Andreas. Funde aus der Hunnenzeit und ihre ethnische Sonderung (Archaeologia Hungarica IX) (Budapest, 1932).

Altheim, Franz. Attila und die Hunnen (Baden Baden, 1951).

Altheim, F. Geschichte der Hunnen, 5 vols. (Berlin, 1959—1962).

Altheim, F. Literatur und Gesellschaft im ausgehenden Altertum, 2 vols. (Halle a. S., 1948—1950).

Анохин, Г. И. Вклад E. А. Рыдзевской в советскую скандина- вистику // Скандинавский сборник, 15 (Таллинн, 1970). — Ce. 177— 186.

Arbman, Holger. Svear і Osterviking (Sthlm, 1955). Артамонов, Михаил И. История Хазар (Л., 1962). Arup, Erik. Danmarks Historie I [—1282] (Kbh, 1925).

Археологические открытия, ред. Рыбаков, Борис А. И Москва; ежегодник с 1966 г. (за 1965 г.).

Археологія Української PCP у трьох томах. — III. Ранньо- слов’янський та давньоруський періоди, ред. Довженок, В. Й. (К., 1975).

Асеев, Ю. С. Архітектура Київської Русі X — початку XII століття H Історія українського мистецтва. І (К., 1966). — Cc. 135—186.

Askebeig, Fritz. Norden och kontinenten і gammal tid. Studier і Jorngermansk kulturhistoria (Uppsala, 1944).

Авдусин, Д. А. Скандинавские погребения в Гнездове И Вестник Московского государственного университета, 9 сер. [История], 1974, № 1 (М., 1974). сс. 74—86.

Bachrach, Bernard S. A History of the Alans in the West (Minneapolis, 1973).

Baddley, John F. Russia, Mongolia, China, 2 vols. (London, 1919). Bagrow, Leo. History of Cartography, ed. Skelton, R. A. (Cambridge, Mass., 1966).

Barroux, Robert. Dagobert, roi des Francs (Paris, 1938), 218 pp.

Bartha, Antal. Hungarian Society in the 9th and IOth Centuries (Budapest, 1975).

Barthold, Wilhelm. Turkestan down to the Mongol Invasion, 2d ed., trans. Gibb, H. A. R. (GMS N. S. V) (London, 1928). _

Bekker-Nielsen, Hans. «On a Handlist of Saints’ Lives in Old Norse», Mediaeval Studies 24 (Toronto, 1962), pp. 324—334.

Bekker-Nielsen, H. див: Widding, O.

Belenitsky, Alexandr. Central Asia, trans. Hogarth, James (Archaeologia Mundi) (Cleveland-New York, 1968).

Bendix, Reinhard. Kings or People: Power and the Mandate to Rule (University of California Press, 1978).

Benedikz, B. S. див. c. 935.

Beumann, Helmut, (ed.). Karl der Grosse: Lebenswerk und Nachleben, 5 vols. (Diisseldorf, 1965—1968).

Beyschlag, Siegfried. Konungasogur (Kbh, 1950).

Blair, Peter Hunter. An Introduction to Anglo-Saxon England (Cambridge, 1956).

Blindheim, Charlotte. «The Market Place in Sciringssab, Acta Ar- Chaeolologica 31 (Kbh, 1960), pp. 83—100.

Bloch, Marc. Feudal Society, trans. Manyon, L. A., 2 vols. (Chicago, 1961).

Boba, Imre. Nomads, Northmen and Slavs (The Hague, 1967).

Boeles, P. C. J. A. Friesland tot de elfde eeuw (The Hague, 1951).

Bolin, Sture. «Mohammed, Charlemagne and Rurik». The Scandinavian Economic History Review 1: 1 (Sthlm, 1953), pp. 5—39.

Bosworth, Clifford Edmund. The Ghaznavids (Edinburgh, 1963). ’

Браун, Фридрих (Федор) А. Фриад и Шимон сыновья варяжского князя Африкана // ИОРЯС, 7: 1 (СПб., 1902). — Cc. 359—365. ’

Браун, Ф. А. Варяги на Руси, I И Беседа, 6/7 (Берлин, 1925). — Cc. 300—338.

Brehaut, Ernest. An Encyclopedist of the Dark Ages: Isidore of Seville (New York, 1912; repr. 1972).

Brown, Peter. The World of Late Antiquity A. D. 150—750 (London, 1971).

Brown, Ursula. «The Saga of Hromund Gripsson and ?orgilssaga», SBVS 13: 2 (London, 1947—1948), pp. 51—77.

Brooks, K. R. Andreas (Oxford, 1961).

Brondsted, Johannes. The Vikings, trans. Skov, Kalle (Harmond- sworth, 1960; 2d ed. 1965), 347 pp.

Bugge, Alexander. Norges historic fremstillet for det norske folk, I (Kria, 1912).

Burr, Viktor. Nostrum Mare: Ursprung und Geschichte der Namen des Mittelmeeres und seiner Teilmeere im Altertum (Stuttgart, 1932).

Cahen, Claude. Pre-Ottoman Turkey, trans. Jones-Williams, J. (New York, 1968).

Carlsson, Sten — Rosen, Jerker. Den svenska historien I [—1319] (Sthlm, 1960).

Chadwick, Hector Munro. Early Scotland (Cambridge, 1949).

Christensen, Aksel E. Vikingetidens Danmark: Paa oldhistorisk baggrund [—1035] (Kbh, 1969).

Cumont, Franz. Les mysteres de Mithra, 3d ed. (Brussels, 1913).

Cumont, Franz. The Mysteries of Mithra_i trans. McCormack, Thomas J. (New York, 1956).

Черепнин Л. В. и др. История Молдавской ССР. I (Кишинев, 1965).

Dahl, Thorleif Див. Vart folks historic.

Davidan, О. I. «Contacts between Staraja Ladoga and Scandinavia», Varangian Problems (Kbh, 1970), pp. 79—94.

Dillon, Myles. Early Irish Literature (Chicago, 1948).

Дорн, Бернгард. Каспий. — CΠ6., 1876.

Dreijer, Matts. Hauptlinge_t Kaufleute und Missionare im Norden vor Tausend Jahren (Mariehamn, 1960).

Droysen, Johann Gustav. Geschichte des Hellenismus_t 5 parts, 2d _ed. (Gotha, 1877—1878).

Dunlop, Douglas M. The History of the Jewish Khazars (Princeton, 1954).

Ebert, Max. Siidrussland im Altertum (Bonn-Leipzig, 1921).

Eckhardt, Alexandre. « Sicambria. Capitale legendaire des franςais en Hongrie», De Sicambria a Sans-Souci: Histoires et legendes fran- co-hongroises (Paris, 1943), pp. 11—51.

Ellehoj, Svend. Studier over den ?ldste norrore Historieskrivning (Bib AM XXVI) (Kbh, 1965).

Foote, Peter Godfrey — Wilson, David M. The Viking Achievement: The Society and Culture of Early Medieval Scandinavia (London, 1970), XXV + 473 pp. + 28 pl.

Frank, Roberta, див. c. 925,

von Gabain, Annemarie. «Steppe und Stadt im Leben der altesten Turken», Der Islam 29: 1 (Berlin, 1949), pp. 30—62.

Гайдукевич, B. Φ. Боспорское царство (M.—Л., 1949).

Ganshof, Franςois Louis. Les destinees de Tempire en Occident de 395 a 888₁ 2 vols., 2d ed. (Paris, 1940).

Ganshof, F. L. Frankish Institutions under Charlemagne_t trans. Lyon, Bryce and Mary (New York, 1970).

Garcia de Valdeavellano, L. Curso de historia de las institutiones espanolas de Ios origines al fifιal de la Edad Media_t 3d ed. (Madrid, 1973).

Garmonsway, G. N. Canute and His Empire (The Dorothea Coke Memorial Lecture 1963) (London, 1964).

Гедеонов, Степан. Варяги и Русь /Историческое исследование, в двух частях (СПб., 1876).

Gieysztor, Aleksander. «The Slavic Pantheon and New Comparative Mythology», Questiones Medii Aevi 1 (1977), pp. 7—32.

Goitein, S. D. Jews and Arabs: Their Contacts through the Ages (New York, 1955).

Goitein, S. D. Studies in Islamic History and Institutions (Leiden, 1966).

Gold, Norman — Pritsak, Omeljan. Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century (Cornell University Press, 1982).

Gougaud, Dom Louis. Christianity in Celtic Lands: A History _of the Churches of the Celts, Their Origin, Their Development, Influence and Mutual Relations, trans. Joynt, Maud (London, 1932).

Граков, Б. H. Каменское городище на Днепре (М., 1954).

Gronbech, Kaare. «А Far Eastern Branch of the Aramean Script», Indian Art and Letters 22, no. 2 (London, 1948), pp. 1—7 + 8 pl.

Grousset, Rene. The Empire of the Steppes: A History of Central AsiaAxms. Walford, Naomi (New Brunswick, N. J., 1970).

von Grunebaum, Gustave E. Medieval Islam (Chicago, 1946). Gu?nason, Bjarni. Um Skjoldungasogu (Rvik, 1963).

Gyorffy, Gyorgy (ed.) A magyarok elδdeirδl es а honfoglalasrol (Budapest, 1958).

Gyorffy, Gyorgy. Tanulmdnyok a magyar allam eredeterol (Budapest, 1955).

Hadas, Moses. Hellenistic Culture: Fusion and Diffusion (NewYork, 1959).

Hagen, Andreas, див.: Vdrt folks historic.

Hampel, Joseph. AltertUmer des frUhen Mittelalters in Ungarn, 3 vols. (Braunschweig, 1905).

Harmatta, Janos. «Le probleme Cimmerien», Archaeologiai Ertesito 7—9 (1948), pp. 79—132.

Henning, Walter Bruno. «The Date of the Sogdian Ancient Letters», BSOAS 12 (London, 1948), pp. 601—615.

Hermann, Eduard. «Sind der Name der Gudden und die Ortsnamen Danzig, Gdingen und Grudenz gotischen Ursprungs?» NAWG (1941), pp. 207—291.

Herrmann, Albert. Die Erdkarte der Urbibel (Braunschweig, 1931).

Holmsen, A. Norges Historie: Fra de eldste tider till 1660 (Oslo- Bergen, 1961).

Honigmann, Ernst. Die Sieben Klimata (Heidelberg, 1929).

Hrbek, Ivan. «Der dritte Stamm der Rus nach arabischen Quellen», Archiv Orientdlni 25 (1957), pp. 628—652.

Грушевський, Михайло. Історія України-Руси. І. До початку XI віка, 3-тє вид. (К., 1913).

Иконников, Владимир С. Опыт русской историографии, в 2 τ., 4 частях (K., 1891 —1908; репр. Osnabriick, 1966).

Jaakola, Jalmari. Suomen historia. II—III (Porvoo-Helsinki, 1956—1958).

Янин, Валентин Л. Денежно-весовые системы русского средневековья (М., 1956).

Jankuhn, Herbert. «Der Frankisch-frisische Handel zur Ostsee im friihen Mittelalter», Viert Su WG 40 (1953), pp. 193—243.

Jankuhn, H. Haithabu_t 4th ed.(Neumunster, 1963).

Janse, Otto. «Наг Emund den gamle sokt infora den grekisk-ka- tolska Iaran і Sverige?» Fv 53 (1958), pp. 118—124.

Janssen, Albrecht. Tausend Jahre deutscher Walfang (Leipzig, 1937). _{t f}

Jazdzewski, Konrad. «Geneza panstwa ruskiego w swietle zrodel archeologicznych», Studia Historica (Festschrift Henryk Lowmians- ki) (W, 1958), pp. 57—71.

Jellicoe, S. The Septuagint and Modern Study (Oxford, 1968).

Jellicoe, S. Studies in the Septuagint: Origins, Recensions and Interpretations (New York, 1974).

Johansen, Paul. «Die Kaufmanskirche im Ostgebiet», Vortrdge und Forschungen_t ed. Mayer, Theodor. IV (Lindau-Konstanz, 1958), pp. 499—525.

Johansen, Paul. «Novgorod und die Hanse», Geddchtnisschriftfur F. Rdrig (Liibeck, 1953), pp. 121—148.

Jones, Gwyn. A History of the Vikings (London, 1968), xvi + 504 pp.

Joys, Charles, див.: Vdrt folks historic.

Jutikkala, Eino. A History of Finland (New York, 1969).

Jyrkankallio, P. Zur Etymologic von russ. tolmad ^tDolmetscher^, und seiner tiirkischen Quelle (Studia Orientalia 8) (Helsinki, 1952).

Kaerst, Julius. Geschichte des Hellenismus, 2 vols. 2d ed. (Leipzig, 1917—1926).

Каждан, A. ∏. Византийский податной сборщик на берегах КиммерийскогоБоспора в конце XII ст. И Проблемы общественно-политической истории России и славянских стран (Festschrift М. Н. Тихомирова) (М., 1963). — Cc. 93—101.

Каждан, А. П. див. Литаврин, Г. Г.

Каллистов, Д. П. Северное Причерноморье в античную эпоху (М., 1952).

Карамзин, Николай М. История государства Российского. I (СПб., 1816).

Kemble, John Mitchell. The Saxons in England, 2 vols. (London, 1849).

Kendrick, T. D. A History of the Vikings (London, 1930), xi + 412 pp. Книпович, T. H. Танаис (M.—Л., 1949).

Koch, Hal. Danmarks kirke і den begyndende Hojmiddelalder, 2 vols. (Kbh, 1936; repr. 1972).

Koczy, Leon. Polska і Skandynawia za pierwszych Piastow (Prace Komisji Historycznej Poznanskiego Towarzystwa Przyjaciol Nauk 8) (Poznan, 1934), 250 pp.

Koczy, Leon. «Zwj^zki malzeriskie Piastow ze Skandynawami» Slavia Occidentadis 11 (Poznan, 1932), pp. 22—41.

Koczy, Leon. «Zrodb Staronordyjskie do dziejow Stowian», S/a- υia Occidentalis 11 (Poznan, 1932), pp. 42—71.

Kollautz, Arnulf — Miyakawa, Hisayuki. Geschichte und Kul- tur eines Volkerwanderungszeitlichen Nomadenvolkes: Die Jou-Jan der Mongolei und die Awaren in Mitteleuropa, 2 vols. (Klagenfurt, 1970). ’

Konov, Sten. «Goths in Ancient India», JRAS (1912), pp. 379— 385.

Козин, Сергей А. Сокровенное сказание. Монгольская хроника 1240 г. под названием Mongγol-un niγuCa tobeiyan. Юань чао би ши. Монгольский обыденный сборник. 1 (М.—Л., 1941).

Козин, Сергей А. Эпос монгольских народов и виды их письменности И Вестник Ленинградского государственного университета. 3 (1946). — Cc. 32—43.

Кругликова, И. Т. Боспор в позднеантичное время (М., 1966). Kunik, Emst (Arist). Die Berufung der Schwedischen Rodsen durch die Finnen und die Slawen: Eine Vorarbeit zur Entstehungsgeschichte des Russischen Staates, 2 vols. (S-Pb, 1844—1845).

Kunik, Ernst. « Kritische Bemerkungen zu dem Rafifschen Antiq- uites Russes und zu dem Kruse’schen Chronicon Nordmannorum», Melanges Russes 1 (S-Pb, 1851), pp. 246—452.

Kwanten, Luc. Imperial Nomads: A History of Central Asia, 500— 1500 (Philadelphia, 1979).

Labuda, Gerard. Fragmenty dziejow Slowianszczyzny zachodniej, 2 vols. (Poznan, 1960—1964).

Labuda, Gerard. «Polska і Skandynawia w IX—X wieku», Poczqitki panstwa polskiego I (Poznan, 1962), pp. 299—317.

Labuda, Gerard. «Slavs in Early Medieval Pomerania and Their Relations with the Scandinavians in the 9th and IOth Centuries», Poland at the XIth International Congress of Historical Sciences in Stockholm (W, 1960), pp. 61—80.

Labuda, Gerard. Zrodla, sagi і Iegendy do najdawniejszych dziejow Polski (W, 1960).

Labuda, Gerard. Irodla Skandynawskie і anglosaskie do dziejow Slowianszczyzny (W, 1961).

Ламбрев, К. «Легендата за Кан Кубрат и неговите синове» // Исторически преглед, 3 (София, 1946—1947), рр. 350—359.

Lanckororiska, Karolina. Studies on the Roman-Slavonic Rite in Poland (Rome, 1961).

Langenfelt, G. «Notes on the Anglo-Saxon Pioneers», Englische Studien 66 (1931), pp. 161—244.

von LeCoq, Albert. Auf Hellas Spuren in Ostturkistan (Leipzig, 1926).

von LeCoq, A. Die Buddhistische Spatantike in Mittelasien, 6 vols. (Berlin, 1922—1928).

von LeCoq, A. Von Land und Leuten in Ostturkistan (Leipzig, 1928).

Lehr-Spbwirfski, Tadeusz. O pochodzeniu і praojczyznie Slowian (Poznan, 1946).

Lesser, Ella. Der Dane Claudius Clausson Swart (Claudius Cla- vus). Der alteste Kartograph des Nordens, der erste Ptolemaus-Epigon der Renaissance (Innsbruck, 1909).

Левченко, M. В. Очерки no истории русско-византийских отношений (M., 1956).

Levison, Wilhelm. England and the Continent in the Eighth Century (Oxford, 1946), xii ÷ 347 pp.

von der Leyen, Friedrich. Das Heldenliederbuch Karls des Grossen: Bestand. Gehalt. Wirkung (Miinchen, 1954).

Литаврин, Г. Γ. — Каждан, A. ∏. Экономические и политические отношения Древней Руси и Византии в XI — первой половине XIII ст. И Proceedings of the Thirteenth International Congress of Byzantine Studies. Oxford 5—10 September 1966 (Oxford, 1967), pp. 69—81.

Лихачев, Дмитрий С. Русские летописи и их культурноисторическое значение (М.—Л., 1947).

Лященко, Аркадий И. «Eymundar saga» и русские летописи И BAS-H 1926, № 12 (Л., 1926). — Cc. 1061 — 1086.

Лященко, A. I. Cara про Олафа Тріггвасона й літописне оповідання про Ольгу И Україна 18: 4 (К., 1926). — Cc. 3—22.

Lopez, R. див.: Reynolds, R. L.

Ludat, Herbert (ed.). Siedlung und Verfassung der Slaven zwischen Elbe, Saale und Oder (Giessen, 1960).

Lunt, Horace G. «Again the rus^,skymi pis’meny», Cercetdri de Iingvisticd (Festschrift Emil Petrovici) (Cluj, 1958), pp. 322—326.

Lowmianski, Henryk. PoczQtki Polski: Z dziejow Slowian w I tysiq- cleciu n. e., 5 vols. (W, 1963—1973). [Див. спеціально vol. V, pp. 9— 223: «Pocz^tki panstwa ruskiego»).

Lowmianski, H. «Рорик Фрисландский и Рюрик Новгородский» Сканд. сб. 7 (1963). —Cc. 221—240.

Lowmianski, H. Zagadnienie roli Normanow w geneziepanstw slow- ianskich (W, 1957).

MacNeill, Ess Е. Phases of Irish History (Dublin, 1919).

Markwart, Josef. Osteuropaische und Ostasiatische Streifziige (Leipzig, 1903), 1 + 557 pp.

McGovem, William Montgomery. The Early Empires of Central Asia: A Study of the Scythians and the Huns and the Part They Played in World History (Chapel Hill, 1939).

Minns, E. H. Scythians and Greeks (Cambridge, 1913).

Minorsky, Vladimir F. «Balgitzi — ‘Lord of the Fisches’», Wiener Zeitschriftfur die Kunde des Morgenlandes 56 (Wien, 1960), pp. 130—137.

Minorsky, V. «Caucasica III: TheAlan Capital *Magas and the Mongol Campaigns», BSOAS 14 (London, 1952), pp. 221—238.

Минорский, B. Φ. Русь в Закавказье. Новые данные HActa Orientalia Hung 3 (Budapest, 1953), рр. 207—210.

Moberg, Ove. Olav Haraldsson, Knut den Store och Sverige. Stud- ier і Olav den Heliges forhallande till de nordiska grannldnderna (Lund, 1941).

de Molen, Richard L. (ed.). One Thousand Years: Western Europe in the Middle Ages (Boston, 1974).

Mora, Ferrater J. Ortega у Gasset: An Outline of His Philosophy (London, 1956).

Moravcsik, Gyula. «Zur Geschichte der Onuguren», UJb 10 (1930), pp. 53—90.

Мошин, В. А. Начало Руси. Норманны в Восточной Европе // Byzantinoslavica 3 (Prague, 1931). —Cc. 38—58, 285—307.

Мошин, В. Николай, епископ Тмутороканский И Seminarium Kondakovianum 5 (1932). — Cc. 47—62.

Мошин, В. А. Варяго-русский вопрос И Slavia 10 (Prague, 1931). — Cc. 109—136, 343—379, 501—537.

Musset, Lucien. Lespeuples scandinaves au moyen age (Paris, 1951).

Nansen, Fridtjof. Nebelheim I (Leipzig, 1911).

Насонов, Арсений H. История русского летописания XI — начала XVlIl века (М., 1969).

Насонов, А. Н. «Русская земля» и образование территории древнерусского государства: И сторико-географическое исследование (NV, 1951).

Насонов, А. Н. Тмуторокань в истории Восточной Европы X в. И Исторические записки 6 (1940). — Cc. 76—99.

Nemeth, Julius (Gyula). «Zur Geschichte des Wortes tolmacs ‘Dol- metscher’», Acta Orientalia Hung 8: 1 (1958), рр. 1—8.

Nielsen, Axel [and Arup, Erik]. Ddnische Wirtschaftsgeschichte (Jena, 1933).

O’Callahan, Joseph. A History of Medieval Spain (Ithaca, 1975).

Okada, Hidehiro. Wa коки (Tokyo, 1977).

Okada, Hidehiro. Wa коки no jidai (Tokyo, 1976).

Ostrogorsky, Georg. «L ’expedition du prince Oleg contre Constantinople en 907», Seminarium Kondakovianum 11 (1940), pp. 47—62.

Paasche, Fredrik. «Uber Rom und Nachleben der Antike im nor- wegischen und islandischen Schrifttum des Hochmittelalters», Sym- bolae Osloenses 13 (Oslo, 1934), pp. 114—145.

Paszkiewicz, Henryk. The Origin of Russia (London, 1954).

Пашуто, Владимир T. (ред.). План-проспект «Корпуса древних источников по истории народов СССР» (Материалы для обсуждения). (М., 1971).

Пашуто, В. Т. Внешняя политика Древней Руси (М., 1968).

Peterson, Peter М. Andrew. Brother of Simon Peter (Leiden, 1958).

Phillips, E. D. The Royal Hordes: Nomad Peoples of the Steppes (London, 1965).

Pirenne, Henri. Mohammed and Charlemagne, trans. Miall, Bernard (Cleveland, Ohio, 1957).

Плетнева, Светлана А. От кочевий к городам. Салтово- Маяцкая культура (М., 1967).

Плетнева, С. А. Хазары (М., 1976).

Plummer, Charles. The Life and Times of Alfred the Great (Oxford, 1902).

Погодин, Михаил ∏. О достоверности древней русской истории H Библиотека для чтения 6, ч. 3 (СПб., 1836). — Cc. 77—104.

Погребова, М. Н. Позднескифские городища на нижнем Днепре И Памятники скифо-сарматского времени в Северном Причерноморье (М., 1958). — Cc. 103—247.

Приселков, Михаил Д. История русского летописания XI— XV вв. (Л., 1940).

Приселков, М. Д. Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси X-XII вв. (СПб., 1913).

Pritsak, Omeljan. Die bulgarische Fdrstenliste und die Sprache der Protobulgaren (Wiesbaden, 1955).

Pritsak, О. «The Decline of the Empire of the Oghuz Yabghu», Annals UkrAcad 2: 2 (4) (New York, 1952), pp. 279—292.

Pritsak, O. «From the Sabirs to the Hungarians», Hungaro-Turci- ca (Festschrift Julius Nemeth) (Budapest, 1976), pp. 17—30.

Pritsak, O. «The Igor’ Tale as a Historical Document», Annals UkrAcad 12 (1969—1972), pp. 44—61.

Pritsak, O. «The Invitation to the Varangians», HUS 1 (1977), pp. 7— 22.

Pritsak, О. «Die Karachaniden*, DerIslam 31 (1954), pp. 17_ 68.

Pritsak, O. «The Khazar Kingdom’s Conversion to Judaism*, HUS 2 (1978), pp. 261—281.

Pritsak, O. The PeHenegs (Lisse [Holland], 1977).

Pritsak, O. «The Polovcians and Rus’», Archivum Eurasiae Me- dii Aevi 2 (1976 [1981]), pp. 279—338.

Pritsak, O. «Yowar und Kdβαp Kawar. Mit einem Deitrag von Ahatanhel Kryms ^,kyj*, UAJb 36 (1965), pp. 378—393.

Pritsak, О. див.: Golb, Norman.

Rafn, Carl Christian (ed.). Antiquitates Americanae sive Scriptores Septentrionales Rerum ante-Columbianarum in America (Kbh, 1837), xl + 479 + (7) pp. ÷ 8 facs. + 4 maps.

Rafn, C. C. Antiquites Russes d’apres les monuments historiques des Islandais et des anciens Scandinaves, 2 vols. (Kbh, 1850— 1852).

Рецензії: (1) Дашкевич, H. ∏. в «Киевские университетские известия» 26, № 11 (К., 1886). — Се. 220—241; (2) Куник, Э. в «Bulletin hist.-philolog.» 7 (СПб., 1849), №№ 9—14 (=чаеть 1) и №№ 18—23 (=часть 2) = Melanges Russes 1 (СПб., 1851). — Се. 246—350 (=часть 1) и 351—452 (=часть 2); (3) Срезневский, И. И. в «Библиотека для чтения» 98, часть 5 (СПб., 1849). Се. 39—44.

Reuter, Sigfrid. Germanische Himmelskunde (Miinchen, 1934).

Reynolds, Robert L. Europe Emerges: Transition Toward an Industrial World-wide Society 600—1750 (Madison, Wise., 1967).

Reynolds, R. L. — Lopez, Robert. «Odowacer: German or Hun?* American Historical Review 52 (1946), pp. 36—53.

Rice, Tamara Talbot. Ancient Arts of Central Asia (New York- Washington, 1965).

Riche, Pierre. Daily Life in the World of Charlemagne, trans. McNamara, Jo Ann (Univ. OfPennsylvania Press, 1978).

Rosen, Jerker, див.: Carlsson, S.

Rosenthal, Franz. Das Fortleben der Antike im Islam (Zurich-Stuttgart, 1965).

Rostovtzeff (Rostovcev), Michael LGesellschafts- und Wirtschaftsge- schichte der hellenistischen Welt, trans. Bayer, Gertrud and Erich, 3 vols. (Darmstadt, 1962).

Rostovtzeff, M. I. Iranians and Greeks in South Russia (Oxford, 1922).

Rostovtzeff, M. I. Skythien und der Bosporus (Berlin, 1931).

Rudnicki, Mikohaj. Praslowianszczyzna, Lachia, Polska, 2 vols. (Poznan, 1959—1961).

Ryan, John. Irish Monasticism (London, 1931).

Рыдзевская, Елена А. Древняя Русъ и Скандинавия в IX— XlV вв. (Материалы и исследования), ред. Свердлов, М. Б. (М., 1978). — 240 с.

Рыдзевская, Е. А. Ярослав Мудрый в древне-северной литературе // КСИИМК (М.—Л., 1940). — Cc. 66—72.

Рыдзевская, Е. А. К варяжскому вопросу (Местные названия скандинавского происхождения в связи с вопросом б Варягах на Руси И BAS-S, 1934, №№ 7—8 (Л., 1934). — Cc. 485—532, 609—630.

Рыдзевская, Е. А. Легенда о князе Владимире в саге об Олаве Трюггвасоне // ТОДРЛ 2 (Л., 1935). — Cc. 5—20.

Рыдзевская, Е. А. Сведения о Старой Ладоге в древнесеверной литературе // КСИИМК И (1945). — Се. 51—65.

Рыдзевская, Е. А. Холм в Новгороде и древнесеверный Холмгард И Известия Российской академии истории материальной культуры 2 (Петроград, 1922)_k — Cc. 105—112.

Saks, Edgar V. Aestii: An Analysis of an Ancient European Civilization (Montreal-Heidelbeig, 1960).

Schier, B. «Pelze und Stoffe als Zahlungsmittel in alter Zeit», PBB 72 (1950), pp. 301—314.

Schlauch, Margaret. English Medieval Literature and Its Social Foundations (W, 1956).

[Schlotzer, A. L.]. Общественная и частная жизнь Августа Людвига Шлецера, им самим описанная. Пребывание и служба в России, от 1761 до 1765 г., гіерев. Кеневич, В. Сборник ОРЯС 13 (СПб., 1875).

Schlumberger, D. «The Excavations at Surkh Kotal and the Problem of Hellenism in Bactria and India», Proceedings of the British Academy 47 (1961), 95 pp. + 24 pl.

Schmeidler, Bernhard. Hamburg-Bremen und Nordost Europa vom 9—11 Jahrhundert (Leipzig, 1918).

Schmid, Toni. Sveriges kristnande (Uppsala, 1934).

Schmidt, Knud Rahbek, (ed.) Varangian Problems. Report on the first international symposium on the theme «The Eastern Connection of the Nordic Peoples in the Viking Period and Early Middle Ages». Moesgaard — University of Aarhus 7th—Ilth October 1968 (Scan- do-Slavia. Supplementiim 1) (Kbh, 1970).

Schmidt, Kurt Dietrich. Die Bekehrung der Ostgermanen zum Christentum: Der Ostgermanische Arianismus (Gottingen, 1939).

Schmidt, Ludwig. Geschichte der deutschen Stamme bis zum Aus- gang der Volkerwanderung. [I] Die Ostgermanen_f 2d ed. (Munchen, 1934), 648 pp., 2 maps; [II] Die Westgermanen₉ 2d ed. parts 1—2: 1 (Munchen, 1938—1940).

Schmidt, L. Geschichte der Wandalen₉ 2d ed. (Munchen, 1942).

Schiitte, Gudmund. Our Forefathers the Gothonic Nations. A Manual of the Ethnography of the Gothic_f German, Dutch, Anglo-Saxon, Frisian and Scandinavian Peoples, trans, by Jean Young, vols. 1—2 (Cambridge, 1929—1933).

Schwarz, Ernst. Germanische Stammeskunde (Heidelberg, 1956), 248 pp.

Scott, Charles Archibald. Ulfilas, Apostle of the Goths (Cambridge, 1885).

Сенковский, Осип Я. (Барон Брамбеус). Скандинавские саги // Библиотека для чтения 1, часть 3 (1834). — Ce. I—77.

SevCenko, Ihor. «Hagiography of the Iconoclast Period», Harυard Ukrainian Research Institute Offprint Series no. 16 (Cambridge, Mass., {1975]).

SevCenko, Ihor. «Three Paradoxes of the Cyrillo-Methodian Mission», Slavic Review 23 (1964), pp. 220—234.

Shetelig, Haakon — Falk, Hjalmar. Scandinavian Archaeology, trans. Gordon, E. V. (Oxford, 1937).

Shook, L. K. see: Widding, O.

Sinor, Denis. Introduction a l^,etude de l 'Eurasie Centrale (Wiesbaden, 1963).

Sisam, Kenneth. «Anglo-Saxon Royal Genealogies», Proceedings of the British Academy 39 (London, 1953), pp. 287—348.

Смирнов, A. ∏. (ред.). Фанагория (M., 1958).

Смирнов, Павло П. Волзький шлях і стародавні Pycu (К., 1928).

Смирнова, Ольга И. Очерки из истории Согда (M., 1970).

Соболевский, Алексей И. В поисках следов Варягов-Викингов И Slavia 8 (1929—1930). — Cc. 761—764.

Spekke, Arnold. The Ancient Amber Routes and the Geographical Discovery of the Eastern Baltic (Sthlm, 1957).

Спицын, Александр А. Торговые пути Киевской Руси // С. Платонову ученики, друзья и почитатели (СПб., 1911). — Cc. 235—253.

Stang, Hakon. «Murmaner, pomorer og folkesettingen av Nord-Rus- sland», NHT 1980, по. 3, pp. 302—314.

Steenstrup, C. H. R. Normannerne, і vols. (Kbh, 1876—1882).

Stein, Sir Marc Aurel. Innermost Asia_t 4 vols. (Oxford, 1928). Stein, M. A. On Ancient Central-Asian Tracks (New York, 1964). Stein, M. A. Serindia, 5 vols. (Oxford, 1921).

Stender-Petersen, Adolf. Die Varagersage als Quelle der altrus- sischen Chronik (Aarhus, 1934).

Stender-Petersen, Ad. Varangica (Aarhus, 1953).

Stenton, Frank Sir. Anglo-Saxon England, 3d ed. (Oxford, 1971). Stevenson, W. H. Asser^,s Life of King Alfred (Oxford, 1904).

Storm, Gustav. Kritiske bidrag til Vikingetidens historic I (Kria, 1878), 218 pp.

Strohecker, K. Germanentum und Spdtantike (Ziirich-Stuttgart, 1965).

Suarez Femandez, Luis. Historia de Espaħa. Edad Media (Madrid, 1970).

Suchodolski, Stanislaw. PoczQtki mennictwa w Europie Srodkowej і polnocnej (Wroclaw, 1971).

Sulimirski, Tadeusz. «The Cimmerian Problem», Bulletin of the Institute of Archeology [of the University of London] 2 (1958—1960), pp. 5—64.

Свердлов, M. Б. «Ф. А. Браун — исследователь скандинавских источников по истории Древней Руси» // Скандинавский сборник 21 (1976). — Cc. 221—225.

Swoboda, Е. Curruntum: Seine Geschichte und seine Denkmdler, 2d ed. (Wien, 1953).

Szilagyi, J. «Die Bedeutung von Aquincum im Spiegel der neues- ten Ausgrabungen*, Carnuntina. Rdmische Forschungen in Nieder- Osterreich 3 (Graz-Koln, 1956), pp. 187—194.

Slaski, Kazimierz. «Udzial Slowian w zyciu gospodarczym Baltyku na p0cz9tku epoki feudalnej (VIΓ—XII w.)», Pamiςtnik Stowianski >4: 2 (Wroclaw, 1955), pp. 227—266.

Шахматов, Алексей А. «Повесть временных лет» и ее источники, ТОДРЛ 4 (М.—Л., 1940). — Cc. 9—150.

Шаскольский, И. П. Норманская теория в современной буржуазной науке (М.—Л., 1965).

Щипаное, В. К. Материалы о торговых и культурных связях России со скандинавскими странами XIX — начала XX в. в фондах ЦГИА СССР И Исторические связи Скандинавии и России IX—XX вв.: Сборник статей (Академия наук СССР. Институт истории СССР. Ленинградское отделение. Труды 6) (Л., 1970). — Cc. 367—378.

Sturms, Ed. «Schwedische Kolonien in Lettland», Fυ 44 (1949), рр. 205—217.

Шущарин, Владимир П. Современная буржуазная историография Древней Pycu (M._l 19>64).

Tallgren, А. М. «Віагтіа*, Eurasia Septentrionalis Antiqua 6 (1931), рр. 100—120.,

Tam, W. W. Alexander the Great (Boston, 1959).

Tarn, W. W. The Greeks in Ractria and India, 2d ed, (Cambridge, 1951). I, ^,

Tarn, W. W. Hellenistic Civilization,.2d ed. (Cleveland, Ohio, 1961).

Tcherikover₁ Victor. Hellenistic Civilization and the Jews (Philadelphia, 1959).

Thompson, E. A. A History of Attila and the Huns (Qxford, 1948).

Thompson, E. A. The Goths in Spain (Oxford, 1969).

Thompson, E. A. Theyisigoths in the Time of Ulfila (Oxford, 1966).

Thomsen, Vilhelm. Aus Ost-Turkestans Vergangenheit (Kbh, 1918)..

Thomsen, V. The Relations between Ancient Russia and Scandinavia and the Origip of the Russian State (Oxford, 1877)., Thomsen, V. «Det russiske riges grundl?ggelse yed Nordboeme*, Samlede Afhandlinger I (Kbh, 1919), pp. 231—449.

Тиандер* Карл Φ. Датско-русские исследования III: Скандинавское переселенческое сказание И Записки СПб. университета 123 (Пг., 1915). — 3 + 204.

Тиандер, К. Ф. Поездки скандинавов в Белое море // Записки СПб. университета 89 (СПб., 1906). — ѵі + 450 с.

Тихомиров, Михаил. Н. Древнерусские города, 2 изд. (М., 1956)..

Томашівський, Степан. «Nowateorja OpoczatkachRusi* [теорія В. Пархоменка] // KwartalnikHistorycznyAy. 1 (Львів, 1929). — Cc. 281—324.,

Томашівський, С. Вступ ∂q історії церкви на Україні (Analecta Ordinis S. Basilii Magni 4:1—2) (Жовква, 1932).

Удальцова, 3. В. Русско-византийские культурные связи И Proceedings of the 13th International Congress of Byzantine Studies (Oxford, 1967), pp. 81—91. ‘.

Vasiliev, Alexander A. The Goths in Crimea (Cambridge, Mass., 1936)..

Vasiliev, A. A. The Russian Attack on Constantinople (Cambridge, Mass., 1946),

Vasmer, Max. «Beitrage zur InstorischenVolkerkunde Osteurppas*, SB4^(1932), pp. 637—666; (1933), pp. 315—440 + 1 map; (1934), pp. 507—594 + 1 map; (1935), pp. 176—270 + 1 map.

Vasmer, M₄ «Wikingerspuren in Russland*, SBΛFK(1931),.pp. 649— 674. ∙,

Vernadsky, George. «Goten und Anten in Siidrussland*, SHddeut- _sche Forschungen З (1938), рр. 265—279. ₄

Vernadsky, G. Kievan Russia (New Haven, 1948; 7th repr. 1973).

Vilkuna, Kustaa. «Kainuu-Kvanland: Ett fmskt-norskt-svenskt problem*, Saga₁ och sed (1968), pp. 50—63.

Vlasto, A. P. The Entry of the Slavs into Christendom (Cambridge, 1970)..

Vogel, Walter. Geschichte der deutschen Seeschiffahrt. I (Berlin, 1915).

Vogel, W. Die Normannen und das Frdnkische Reich bis zur Griin- dung der Nprmandie (799—911) (Heidelberg, 1906), xv ÷ 442 pp. + 1 map.

Vogel, W. «Zur nord- und Westeuropaischen Schiffahrt im friihen Mittelalter*, Hansische Geschichtsbldtter 34 (Hamburg, 1907), pp. 153— 205.

de Vries, Jan* «Volkerwanderung und Wikingerzeit*, Archaeologia Austriaca 29 (1961), pp. 6—17 =Kleine Schriften (Berlin, 1965), pp. 209— 222.

de Vries, J. De Wikingen in de Iage Ianden bij de zee (Haarlem, 1923), xi + 430 pp.

Vryonis, Speros. The Decline of Medieval Hellenism in Asia Minor and the Process OfIslamization from the Eleventh through the Fifteenth Century (Berkeley, Los Angeles, London, 1971).

Vdrt folks historia, ed. Dahl, Thorleif; Hagen, Andreas; Joys, Charles, vols. I-III [—1387] (Oslo, 1962—1963).

Wadstein, Elis. «On the Relations between Scandinavians and Frisians in Early Times*, SBVS 11 (London, 1928—1936), pp. 5—25.

Wallace-Hadrill, J. M. The Barbarian West A. D. 400—1000 (New York, 1962).

Wallace-Hadrill, J. M. Early Germanic Kingship in England and on the Continent (Oxford, 1971), ix + 160 pp.

Walzer, Richard. Greek into Arabic (Oxford, 1962).

Weibull, Lauritz. Kritiska Undersokningar і Nordens historia omkringdr 1000 (Lund, 1911).

Werner, Joachim. Beitrdge zur Archdologie des Attila-Reiches_t 2 vols. (Munchen, 1956).

Whitelock, Dorothy. The Beginning of English Society (Hanmond- sworth, 1952).

Widding, Ole — Bekker-Nielsen, Hans — Shook, L. K. «The Lives

Бібліографія of the Saints in Old Norse Prose: A Handlist», Mediaeval Studies 25 (1963), pp. 294—337.

Wiedemann, Oskar, «Etymologien» (10. aisl. Hreidgotum), Beitrage zur Kunde der Indogermanischen Sprachen (≈BB) 28 (Gottingen, 1904), p. 53. ’

Wikander, Stig. Araber, Vikingar, Varingar (Lund, 1978). Wikander, Stig. Der Arische Mannerbund (Lund, 1938).

Willinbachow, W. B. «Fruhmittelalterliche Vorbindungen der Ost- seeslaven zur Rus’», Jahrbuch fur Geschichte der USRR undder Volks- demokratischen Lander Europas 9 (Berlin, 1966), pp. 227—242.

Wilson, David M. «East and West: A Comparison of Viking Settlement», Varangian Problems (Kbh, 1970), pp. 107—115.

Wilson, D. M. The Vikings and Their Origin: Scandinavia in the First Millennium (London, 1970).

Wilson, D. M. див.: Foote, P. G.

Заходер, Борис H. Каспийский свод сведений о Восточной Европе, в 2 т. (М., 1962, 1967).

Zeuss, Kaspar. Die Deutschen und die Nachbarstamme (Miinchen, 1837; repr. Heidelberg, 1925), xii + 780 рр.

Златарски, В. Н. История на първото българско царство, I (София, 1918).

Zuckerman, Arthur J. A Jewish Princedom in Feudal France 768— 900 (New York, 1972).

<< | >>

↑

Источник: Омелян Пріцак. ПОХОДЖЕННЯ РУСІ. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саґ). Том І Видавництво «ОБЕРЕГИ». Київ - 1997. 1997

Еще по теме Примітки:

- Всемирная история - История мировых цивилизаций - История первобытного общества - История России - Історія України - Україна у середні віки (VII-XV ст.) -

- Антропология - Безопасность жизнедеятельности - Биология - Бухгалтерский учет - География - Деловое общение - Журналистика и СМИ - Информатика, вычислительная техника и управление - История - Конфликтология - Медицина - Науки о земле - Политология - Право ЕС - Право РФ - Право України - Психология - Религиоведение - Технические науки - Физика - Филология - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Юриспруденция и право -