Засади конституційного ладу як загальний конститущйно-правовий інститут
Засади є певна характеристика конституційного ладу, під яким необхідно розуміти різновидність державного та суспільного ладу, заснованого на принципах народовладдя (ч. 2 ст. 5 Конституції України), поділу влади (ч.
1 ст. 6), визнанні людини, її життя і здоров’я, честі та гідності, недоторканості та безпеки найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3), підпорядкування держави пріоритетам та інтересам громадянського суспільства. Засади конституційного ладу складаються з специфічних правових норм на основі яких формуються відповідні правовідносини. Ці норми об’єднуються у початкові та головні інститути і мають ряд характерних ознак. Передусім вони закріплюють найважливіші засади побудови суспільства і держави і, як правило, не породжують конкретних правовідносин. Вони зумовлюють сутність правового впливу на всі сфери суспільних відносин і адресовані всім суб’єктам права. Способом захисту цих норм є загальний режим захисту Конституції, конституційного ладу. Вони мають здебільшого конституційну форму вираження; за своїм видом вони в основному є нормами-принципами, нормами-цілями, нормами-дефініціями. Практичну і правову реалізацію цілей конституційного ладу має забезпечувати вся правова система держави, всі галузі права. Цілеспрямованість засад конституційного ладу в забезпеченні системного закріплення концептуальних ідей, визнаних найважливішими для суспільства і держави. За своїми функціями ці норми є головними для всіх інших правових інститутів. Засади конституційного ладу, що закріплені у Конституції України є сукупністю однорідних правових норм що включаються у початковий інститут, який у свою чергу є складовим головного інституту, а головні інститути утворюють загальний інститут, який є елементом системи конституційного права. Правові принципи містять первинний перелік суб’єктів конституційно-правових відносин та основних інститутів і в окремих випадках визначаючи їх правоздатність. До засад конституційного ладу входять закріплені Конституцією України якісні риси Української держави (суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу), які характеризують її як конституційну державу. Одною з таких якісних рис є те, що Україна — суверенна і незалежна держава. Ознаками суверенітету Української держави є: а) верховенство державної влади на всій території України; б) єдність і неподільність державної влади; в) незалежність і самостійність державної влади. Верховенство державної влади означає: по-перше, її необмеженість нічим і ніким, окрім народного суверенітету (установчої влади народу України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права і законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка могла б видавати легітимні закони; по-третє, підпорядкованість державній владі всіх громадян, їхніх об’єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб. Єдність державної влади полягає в наявності єдиної системи органів державної влади (законодавчої, виконавчої та судової), які мають єдині цілі та завдання діяльності, що забезпечує певну ступінь керованості суспільством. Україна — демократична держава. Ознаками України як демократичної держави є: 1) реальна представницька демократія, що забезпечується обранням Верховної Ради України, Президента України, представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування на основі демократичних принципів виборчого права; 2) організація державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України), тобто різні функції (види) державної влади повинні здійснюватися різними, відносно автономними один від одного органами державної влади, які мають бути взаємно врівноваженими; 3) конституційне закріплення та реалізація принципу ідеологічного і політичного плюралізму (ст. 15 Конституції України). Цей принцип, по-перше, унеможливлює існування в суспільстві будь-якої обов’язкової ідеології, по-друге, передбачає завдання держави сприяти організації та діяльності всіх політичних партій, інших організацій; 4) визнання й гарантованість місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України). Обов’язками соціальної держави згідно з Конституцією та чинним законодавством України є: забезпечення соціальної спрямованості економіки; охорона праці і встановлення гарантованого мінімуму оплати праці; охорона здоров’я людей; забезпечення підтримки сім’ї, дитинства, материнства та батьківства; розвиток системи соціальних служб, які забезпечують соціальний захист громадян; встановлення пенсій, інших видів соціальних виплат.Україна є правова держава. У Конституції України закріплено такі ознаки правової держави. 1. Верховенство права (ч. 1 ст. 8). Принцип верховенства права передбачає: а) пов’язаність законодавчої влади природним правом (держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природного права); б) верховенство закону, що означає, по-перше, визнання за Конституцією України найвищої юридичної сили (ч. 2 ст. 8); по-друге, віднесення до предмета законодавчого регулювання найважливіших, визначальних суспільних відносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства (ст. 92); по-третє, панування закону, безумовне підпорядкування законові всіх членів суспільства та держави в цілому. 2. Здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ч. 1 ст. 6). Три гілки влади діють відносно самостійно і незалежно одна від одної таким чином, щоб не допустити можливості домінування однієї з них та узурпації всієї повноти влади в одних руках. 3. Вищий пріоритет прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 19). Правова держава визнає та гарантує права і свободи людини і громадянина, які закріплені Конституцією, загальновизнаними нормами міжнародного права, законами та іншими нормативними актами. Один із принципів правової держави «все, що не заборонено, те дозволено» сформульовано в Конституції України таким чином: «ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». 4. Незалежність суду (ч. 1 ст. 126). У правовій державі суд відіграє роль головного елемента механізму гарантій прав і свобод людини.
З огляду на це має бути забезпечена реальна незалежність суду від будь- яких владних чи громадських структур. Тільки незалежний суд може ефективно захистити людину від свавілля органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб. 5. Законність управління (ч. 2 ст. 19). Згідно з Конституцією України органи державної влади та органи місцевогоАКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ самоврядування (які здійснюють управління на різних територіальних рівнях), їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 6. Правовий захист людини від порушення її прав державною владою та місцевим самоврядуванням з наступним відшкодуванням за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди (статті 55, 56). Згідно з Конституцією захист прав і свобод людини може здійснюватися: судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; міжнародними судовими установами або органами міжнародних організацій, членом яких є Україна; кожною людиною за допомогою заходів, не заборонених законом.
Розкриваючи зміст загального інституту конституційного права — засад конституційного ладу нагадаємо, що природа та особливості правового інституту можуть бути правильно зрозумілі в тому випадку, якщо виходити з того, що це спільність норм-приписів, яка в свою чергу є елементом наступного, головного підрозділу — галузі права. З розглянутої точки зору правовий інститут є основою галузі права, «первинний, самостійний структурний підрозділ галузі, перший та найбільш важливий щабель в формуванні галузі, де правові норми формуються по їхньому юридичному змісту». Юридичні норми створюють галузь права через інститути. Правові інститути націлені на регламентацію відповідної ділянки суспільних відносин даного виду або роду: окремої їх різновидності, загальної сторони відносин ряду видів, їх елементів та таке інше.
Кожний правовий інститут є відносно відокремлений «блок», «агрегат» галузі.
Для характеристики правового інституту у більшій мірі, чим для інших структурних підрозділів, притаманним є поняття «підсистема». В порівнянні з галузями, правові інститути менш автономні, вони не створюють такі відносно замкнені механізми регулювання, які притаманні певним галузям. Зосередження на регулюванні визначеного, нерідко дещо вузької дільниці суспільних відносин даного виду або роду, правові інститути лише в сукупності, у взаємодії забезпечують галузеве регулювання. Загальна специфіка засад конституційного ладу, які закріплені у першому розділі Конституції України може бути вираженою у наступних рисах: а) мають фундаментальне, уза-гальнююче значення; б) політико-правовий характер; в) нормативність та загальнообов’язковість; г) юридичне верховенство по відношенню до інших розділів конституції України, всіх інших нормативних актів органів державної влади та місцевого самоврядування; д) визначеність та категоричніс; е) стислість та сконцентрованість положень; є) перманентність дії; ж) свобода від ідеологічних установок; з) цілісність; и) стійкість та особливий порядок змін.
Підсумовуючи викладене необхідно зазначити, що головна функція загального правового інституту яким є конституційний лад полягає у тому, що в межах своєї частини суспільних відносин даного виду або роду забезпечити єдине, відносно закінчене регулювання. Це означає, що правовий інститут повинен володіти повним «комплектом» норм, за допомогою яких можливо охопити всі суттєві моменти регулювання відповідного блоку. Закріплені у Конституції України засади виступають основою, на якій формуються правовідносини, які мають загальну специфіку. Це дозволяє об’єднати їх у одну групу та характеризувати шляхом перерахунку загальних рис, які притаманні усьому інституту який розглядається. Норми його впливають на суспільні відносини шляхом закріплення певних засад устрою суспільства та держави; як правило, не породжують конкретні правовідносини; визначають сутнісний зміст правового впливу на всі сфери суспільних відносин, сторони соціальної реальності, які адресуються усім суб’єктам права.
Способом їх охорони є загальний режим захисту Конституції України, конституційного ладу. Зазначені норми у своїй більшості є нормами-принципами, норма- ми-дефініціями, нормами-цілями які передбачені для практичної та правової реалізації, що містяться в них цілей включення всієї правової системи держави, всіх галузей права. Виділяють такі головні інститути конституційцного ладу: а) гуманістичні і демократичні засади; б) економічні, політичні, соціальні, культурні засади; в) якісні риси Української держави; г) форма Української держави тощо.Таким чином, за своїми функціями принципи і норми, що регулюють основи конституційного ладу, об’єднуються у початкові і головні інститути складають загальний інститут конституційного ладу, закріплені у Конституції України входять в систему галузі конституційного права, є визначальними для всіх інших інститутів та відіграють ціленаправлену роль для всього державно-правового регулювання.
7.4.