Юридичні факти в конституційно-правових відносинах

Важливим елементом конституційно-правових відносин, на прикладі якого найбільш рельєфно простежується причинно- наслідкова сутність цих правовідносин, є юридичні факти (лат. /асЬлп-зроблене, подія, вчинок).

Але таке визначення юридичного факту не розкриває його призначення в системі конституційно-правових відносин, зво­дить роль і місце юридичного факту до точки відліку конститу­ційно-правових відносин. Юридичні факти як обов'язковий еле­мент конституційно-правових відносин є не тільки причинами (умовами, обставинами), що призводять до настання конститу­ційно-правових відносин, а й наслідками існуючих конституцій­но-правових відносин, що ведуть до зміни чи припинення цих правовідносин. Тобто дуалізм правової природи конституційних юридичних фактів полягає в тому, що вони можуть бути як при­чиною. так і наслідком конституційно-правових відносин.

З огляду на те. шо конституційні юридичні факти за своїм вольовим початком можуть мати як суб’єктивний, так і об єк- тивний прояв у діях і подіях, можна стверджувати, що перед­бачена конституційно-правовими нормами цілеспрямована во­льова поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин, що проявляється в діяльності та поведінці цих суб’єктів, властива лише частині конституційно-правових відносин. Тоді як інша частина конституційно-правових відносин - події - не залежить від вольової діяльності або поведінки уповноважених суб’єктів, виступаючи об’єктивними проявами буття (стихійне лихо, на­родження дитини, досягнення повноліття тощо).

Відповідно до зазначеного вище, конституційний юридичний факт - це передбачені чи санкціоновані конституційно-пра­вовою нормою причина або наслідок діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або дії об’єктивних обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин.

Для конституційних юридичних фактів властиві такі квалі­фікуючі ознаки: по-перше, конституційний юридичний факт є різновидом суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються на основі конституційно-правових норм. По-дру­ге. конституційні юридичні факти є обов’язковим, істотним еле­ментом конституційно-правових відносин. Без конституційного юридичного факту конституційно-правові відносини не можуть ні виникнути, ні змінитися, ні припинитися. По-третє, за сво­їми сутністю і змістом конституційні юридичні факти можуть бути як цілеспрямованою вольовою діяльністю чи поведінкою суб’єктів конституційно-правових відносин, так і діями при­родних явищ, що відбуваються незалежно від волі відповідних суб’єктів. По-четверте, за впливом на конституційні правовід­носини юридичні факти можуть виступати як причиною, так 1 наслідком, результатом цих правовідносин. По-п’яте, юридичні факти властиві конституційним правовідносинам на всіх їх ста­діях - виникнення, зміни, припинення конституційно-правових відносин. До того ж один і той же конституційний юридичний факт може бути обов’язковим елементом різних конституцій­но-правових відносин. Водночас окремий вид конституційно- правових відносин може мати у своєму складі не одиничний конституційний юридичний факт, а цілу систему таких юридич­них фактів, що отримала в юридичній науці назву «фактичного (юридичного) складу» правовідносин, зокрема у вигляді статусу окремих суб’єктів.

Конституційні юридичні факти як елемент конституційно- правових відносин різняться в кожному конкретно взятому випадку. Вони є досить різноманітними за сутністю і змістом, функціями, способами та засобами впливу на конституційні правовідносини, формою прояву та закріплення тощо. Тобто конституційні юридичні факти підлягають класифікації за пев­ними критеріями.

Основними критеріями класифікації конституційних юридичних фактів є: сутність і зміст конституційних юридич­них фактів; призначення у механізмі конституційно-правового регулювання (функції): умови існування тощо.

За сутністю та змістом юридичні факти в конституційно­му праві вчені-правознавці традиційно поділяють на юридичні події, юридичні дії та правові стани (режими). До юридичних подій у конституційному праві відносять факти, що не залежать від волевиявлення суб’єктів конституційно-правових відносин. Прикладом може бути досягнення громадянином певного віку для того, щоб бути кандидатом на посаду Президента Украї­ни, народного депутата України, судді Конституційного Суду України тощо. Тобто події у конституційному праві, на думку вчених, створюють умови для настання конституційно-право­вих відносин.

Залежно від впливу волевиявлення суб’єкта, його цілеспря­мованого впливу на виникнення, зміну та припинення консти­туційно-правових відносин, слід розрізняти юридичні факти, що є результатом суб’єктивної діяльності чи поведінки учасника конституційних правовідносин, а також конституційні юридич­ні факти, що існують незалежно від суб’єктивної діяльності чи поведінки учасника конституційних правовідносин і є резуль­татом об’єктивних природних явищ. Тобто за сутністю та зміс­том конституційні юридичні факти поділяються на суб’єктив­ні конституційні юридичні факти та об’єктивні конституційні юридичні факти.

Суб'єктивні конституційні юридичні факти - це передбачені конституційно-правовою нормою причини або наслідки діяль­ності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, тло виявляються у виникненні, зміні та припиненні конститу­ційно-правових відносин. Вони є наслідком цілеспрямованої во­льової діяльності учасників конституційних правовідносин, що виявляється в їх суб'єктивних правах і юридичних обов язках. Прикладами суб'єктивних юридичних фактів можна вважати голосування громадян України на виборах і референдумах (ч. 1 ст. 38 Конституції України), прийняття рішення про усунення Президента України з поста внаслідок імпічменту (ст. 111 Кон­ституції України) тощо.

Об'єктивні конституційні юридичні факти - це визначені чи встановлені конституційно-правовою нормою причини або наслідки впливу об’єктивних явищ на виникнення, зміну та при­пинення конституційно-правових відносин.

При цьому суб'єктивні юридичні конституційні факти (дії) можуть бути правомірними й неправомірними. Правомірні дії передбачають діяльність або поведінку, сутність і зміст якої по­лягає в тому, що учасник конституційно-правових відносин на­лежним чином дотримується чи виконує визначені конституцій­ними нормами правила діяльності або поведінки у суспільстві та державі, узгоджуючи їх результати з інтересами інших легітим­них учасників конституційно правових відносин.

Неправомірні суб’єктивні юридичні конституційні факти (конституційні делікти) - це діяльність або поведінка учасників конституційно-правових відносин, що виражається в порушенні деліктоздатними суб'єктами конституційного права правил ді­яльності або поведінки, визначених у конституційно-правовій нормі, або в неналежному виконанні цих правил. Прикладом конституційного делікту може бути порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

За призначенням у механізмі конституційно-правового регулювання, тобто за функціями конституційні юридичні фак­ти слід поділяти на причинні (правоутворюючі) та наслідкові (правозмінюючі, правоприпинюючі).

За умовами існування конституційні юридичні факти поді­ляються на одиничні (разові) та множинні. Одиничні конститу­ційні факти - це встановлені чи санкціоновані конституційно- правовою нормою причини або наслідки діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об’єктивних природних явищ, яких достатньо в разовій кількості для виникнення, зміни та припинення конституційно- правових відносин. Прикладом визначення одиничних консти­туційних юридичних фактів може бути нормативне положення

ч.

Для виникнення або припинення інших конституційних правовідносин одного конституційного юридичного факту не завжди буває достатньо. Як правило, для виникнення або при­пинення складних конституційно-правових відносин необхідна сукупність (множина) конституційних фактів. Ця множина кон­ституційних юридичних фактів має упорядкований, системний характер. Вони є взаємопов'язаними та взаємообумовленими й утворюють систему конституційних юридичних фактів. При­кладом множинних юридичних фактів у конституційно-право­вих відносинах є вимоги до судді Конституційного Суду України, визначені ч. З ст. 148 Конституції України: «Суддею Конститу­ційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну осві­ту і стає роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою». Тобто особа набуває правосуб’єктності кандидата на посаду суд ді Конституційного Суду України лише за умови іс­нування визначеної відповідною статтею Конституції України системи конституційних юридичних фактів.

Система конституційних юридичних фактів - це упоряд­кована сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених ви­значених чи санкціонованих конституційно-правовою нормою причин або наслідків діяльності чи поведінки суб’єктів консти­туційно-правових відносин, або ж інших об’єктивних природ­них явищ, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституційно-правових відносин.