Виборчий процес в Україні

Виборчий процес — це урегульована правовими та іншими соціаль­ними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп (суб’єктів виборчого процесу) щодо підготовки і про­ведення виборів до представницьких та інших виборних органів держав­ної влади і місцевого самоврядування.

Засади виборів — відправні положення, які визначають принципи виборчого права та види виборчих систем, що застосовуються на від­повідних виборах. Наприклад, новий Закон України «Про вибори на­родних депутатів України» до основних засад парламентських виборів відносить (ст. 1) таке: 1. Народні депутати України обираються громадя­нами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням. 2. Кількісний склад Верховної Ради України визначається Конституцією України.

Виборчий процес відбувається в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з декількох етапів — стадій виборчого процесу: 1) об’явлення чи призначення виборів; 2) утворення: а) територіальних виборчих округів і виборчих дільниць; б) територіаль­них, окружних і дільничних виборчих комісій; 3) формування списків виборців їх перевірка і уточнення; 4) висування та реєстрація кандидатів; 5) проведення передвиборної агітації; 6) голосування у день виборів; 7) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів.

Об’явлення чи призначеня виборів характеризується різними по­ложеннями, що конкретизуються дібючим законодавством України. Наприклад, об’явлення виборів має місце тоді, коли відома дата їх про­ведення. Залежно від виду виборів їх об’явлення здійснюється різними суб’єктами. Чергові вибори народних депутатів України об’являє Цен­тральна виборча комісія України, а позачергові вибори — Президент України. Чергові і позачергові вибори Президента України об’являє і призначає Верховна Рада України. Або, наприклад, чергові вибори депу­татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим об’являє Центральна виборча комісія Автономної Республіки Крим, а позачергові — Верхо­вна Рада України. Чергові і позачергові вибори місцевих рад об’являє і призначає Верховна Рада України.

Отже, проблемність названої стадії виборчого процесу полягає у на­явності різних законодавчих актів, що закріплюють неодинакову кіль- кость і якость суб’єктів які мають право об’являти чи призначати вибори в Україні. Вирішити це питання в плані удосконалення названої стадії виборчого процесу міг би Виборчий кодекс України, який до цього часу ще не прийнятий.

Важливою складовою виборчого процесу в Україні і проблемою в конституційному праві України є стадія формування виборчих окру­гів, дільниць і їх комісій. Виборчий округ — територіальна або інша виборча одиниця, в межах яких об’єднуються виборці для обрання де­путатів. Виборче законодавство України передбачає формування лише територіальних виборчих округів, тобто таких, що формуються за те­риторіальною ознакою. Залежно від того, скільки депутатів обирається в кожному виборчому окрузі, розрізняють одномандатні (уніноміналь- ні) та багатомандатні (поліномінальні або плюриномінальні) виборчі округи. Від одномандатного виборчого округу обирається лише один депутат, і вони утворюються за мажоритарної виборчої системи. Від багатомандатного виборчого округу обираються два та більше депутатів, і ці округи утворюються головно за пропорційної системи. Виборче законодавство України передбачає утворення як одномандатних (для виборів Президента України, виборів депутатів сільських, селищних рад, сільських, селищних і міських голів), так і багатомандатного-за- гальнодержавного (для виборів народних депутатів України) та багато­мандатних і одномандатних (змішаних) для виборів депутатів міських, районних у містах, районних, обласних рад, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, виборчих округів.

В утворенні одномандатних округів має бути дотримана вимога при­близно однакової кількості виборців у кожному окрузі (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про вибори депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 р.). Ця вимога пов’язана з особливостями утворення одноман­датних округів і спрямована на максимально повне забезпечення ре­алізації конституційного принципу рівного виборчого права завдяки встановленню рівної ваги голосів виборців. Так, середня чисельність виборців по виборчому округу встановлюється поділом кількості ви­борців, що належать до відповідної територіальної громади села сели­ща, на кількість депутатських мандатів.

Згідно з діючим виборчим законодавством для виборів народних де­путатів України утворюються загальнодержавний і територіальні виборчі округи. Загальнодержавний багатомандатний виборчий округ охоплює всю територію України. Територіальних виборчих округів утворюється 226 з яких 225 на території України та один закордонний територіаль­ний округ. Відповідно до змін які були внечсені законом від 21 серпня 2009 р. замість закордонного виборчого округу при виборах Президента України утворювалася закордонна виборча дільниця. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас­тополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їхнього адміністративно-територіального поділу та кількості виборців на підставі даних спеціально уповноваженого центрального органу ви­конавчої влади у галузі статистики. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст, районів у містах. До складу закордонного територіального виборчого округу входять усі закордонні виборчі дільниці.

Виборчі дільниці — це територіальні одиниці, що об’єднують вибор­ців спільним місцем голосування. Згідно з виборчим законодавством (наприклад, ст. 19 Закону України «Про вибори народних депутатів України») для підготовки і проведення голосування та підрахунку голо­сів виборців утворюються звичайні, спеціальні та закордонні виборчі дільниці. Звичайні виборчі дільниці утворюються для організації голо­сування виборців за місцем їх проживання. Спеціальні виборчі діль­ниці утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах кримінально-ви­конавчої системи та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування. Закордонні виборчі дільниці утворюються при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України. Звичайні виборчі дільниці утворюються територіальними виборчими комісіями за по­данням виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст, де немає районних рад), районних у містах рад, а в разі відсутності таких органів — за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження. Територіальна виборча комісія своїм рі­шенням визначає межі (перелік житлових будинків) кожної звичайної виборчої дільниці та місце для дільничної виборчої комісії. Спеціальні виборчі дільниці утворюються територіальними виборчими комісіями за місцем розташування відповідних закладів чи установ або за місцем приписки судна чи полярної станції. Слід звернути увагу, що військовос­лужбовці голосують на звичайних виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин (формувань). Спеціальна виборча дільни­ця на території військової частини (формування), дислокованої за меж­ами населеного пункту, може утворюватися як виняток Центральною виборчою комісією за поданням відповідної територіальної виборчої комісії. Закордонні виборчі дільниці утворюються за поданням Мініс­терства закордонних справ України Центральною виборчою комісією. Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від 20 до 3000 осіб. Якщо на відповідній території, у відповідному закладі чи установі на­лічується менше чи більше від зазначених меж чисельності виборців і їх (або їх надлишок) неможливо віднести до іншої виборчої дільниці чи неможливо утворити додаткову виборчу дільницю на цій терито­рії, у відповідному закладі чи установі, виборча дільниця може бути утворена з меншою чи більшою від відповідних граничних значень чи­сельністю виборців. Систему виборчих комісій, що готують і провадять вибори, наприклад, виборів народних депутатів України, складають: 1) Центральна виборча комісія України; 2) територіальні виборчі комісії; 3) дільничні виборчі комісії.

Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 членів, які при­значаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прези­дента України (п. 21 ст. 85 Конституції України) т ерміном на 7 років. Комісія працює на постійній основі, її члени звільняються від вико­нання виробничих або службових обов’язків за попереднім місцем ро­боти, мають статус державного службовця. Членом ЦВК може бути громадянин України, який на день призначення досяг 25-річного віку, має право голосу, проживає в Україні не менше п’яти останніх років і володіє державною мовою. Не може бути призначений до складу Комісії громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочи­ну, якщо ця судимість не погашено і не знято в установленому законом порядку, або якого визнано в установленому порядку недієздатним чи обмежено дієздатним. Член Комісії не може бути народним депутатом України або мати інший представницький мандат, входити до складу інших виборчих комісій та комісій з референдумів, бути членом ініці­ативної групи всеукраїнського чи місцевого референдуму, провадити підприємницьку діяльність, бути повіреним третіх осіб у справах Ко­місії, виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викла­дацької та творчої діяльності), входити до складу правління чи інших виконавчих органів організацій, що мають на меті отримання прибутку. Член Комісії не може входити до складу органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування. Член Комісії не може бути кандидатом у Президенти України, кандидатом у народні депутати України, депутати місцевої ради чи Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, їхньою довіреною особою, представником чи уповноваженою особою політичної партії (виборчого блоку партій), що беруть участь у виборах. Із набуттям членом Комісії зазначеного статусу Комісія по­становляє рішення про зупинення його повноважень на період перебу­вання у відповідному статусі. Член Комісії, який до свого призначення на посаду був членом будь-якої політичної партії, на час здійснення своїх повноважень зупиняє членство у цій партії. Він не може брати участі в її діяльності чи виконувати доручення партії, будь-якого її ор­гану або посадової особи. Перед вступом на посаду член Комісії скла­дає присягу на пленарному засіданні Верховної Ради України. Члени Комісії обирають зі свого складу Голову Комісії, заступника Голови Комісії та секретаря Комісії. Голова Комісії, заступники Голови Комісії, секретар Комісії, а також не менше п’яти інших членів Комісії повинні мати вищу юридичну освіту. Центральна виборча комісія згідно з Зако­ном України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р. (ст. 17) здійснює такі загальні повноваження: 1) забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України та права на участь у референ­думах; 2) забезпечує дотримання передбачених Конституцією законами України принципів і засад виборчого процесу та процесу референдуму; 3) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми; 4) забезпечує однакове застосування законо­давства України про вибори і референдуми на всій території України; 5) здійснює консультативно-методичне забезпечення діяльності вибор­чих комісій та комісій з референдумів, приймає обов’язкові для викорис­тання в роботі виборчих комісій та комісій з референдумів роз’яснення і рекомендації з питань застосування законодавства України про вибори і референдуми; 6) готує пропозиції щодо вдосконалення законів із питань проведення виборів і референдумів; 7) звертається в разі необхідності до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Кон­ституції України, законів України або окремих їх положень із питань, що стосуються організації підготування та проведення виборів і рефе­рендумів в Україні; 8) є головним розпорядником, забезпечує ведення та функціонування Державного реєстру виборців відповідно до закону;

9) здійснює контроль за дотриманням політичними партіями (виборчи­ми блоками політичних партій), іншими суб’єктами виборчого процесу та процесу референдуму вимог законодавства про вибори і референдуми;

10) забезпечує на виборах і референдумах акредитацію офіційних спо­стерігачів від іноземних держав і міжнародних організацій відповідно до закону, видає їм посвідчення; 11) здійснює заходи щодо підвищен­ня правової культури учасників виборчого процесу та референдумів;

12) публікує інформацію про підготування та проведення виборів і рефе­рендумів в Україні, матеріали про свою діяльність, а також інші матеріа­ли, що стосуються виборчого та референдумного процесів; 13) здійснює інші повноваження, передбачені законами України. Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами відповідного виборчого процесу чи процесу референдуму, зокрема відповідними виборчими комісіями і комісіями з референ­думів нижчого рівня, а також органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами України.

Територіальна виборча комісія утворюється Центральною вибор­чою комісією у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше 14 осіб за поданнями (не більш як на одну особу) центральних керівних органів партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу. Це подання готується так: центральний керівний орган партії (блоку) подає до Центральної виборчої комісії список осіб від партії (блоку) — членів цієї партії (партій, що входять до блоку) чи безпартійних, з розрахунку одна кандидатура до однієї комісії, для вклю­чення їх до складу відповідних територіальних виборчих комісій із за­значенням запропонованих осіб на посаду голови, заступника голови та секретаря комісії за підписом керівника партії (керівників партій, що входять до блоку), який скріплюється печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку). У поданні зазначається наявність досвіду запропонованих осіб щодо участі в роботі виборчих комісій, наявність відповідної освіти чи підготовки. Особи, запропоновані на посаду се­кретаря територіальної виборчої комісії, повинні володіти державною мовою. До подання додаються заяви осіб, запропонованих до складу відповідної територіальної виборчої комісії, про згоду на участь у її ро­боті. До складу територіальної виборчої комісії можуть входити виборці, які проживають у межах відповідного територіального округу або міста, на території якого розташований цей округ. Виборець може одночасно входити до складу лише однієї виборчої комісії. До складу територіальної виборчої комісії не можуть входити кандидати в депутати, уповноважені особи партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, посадові й службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадяни, які утримуються в установах кримінально-виконав­чої системи або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку. Територіальна виборча комісія виконує такі повноваження: забезпечує підготування та проведення виборів депутатів у межах територіального виборчого округу; здійснює в межах відповідного територіального окру­гу контроль за додержанням і однаковим застосуванням законодавства про вибори депутатів виборцями, дільничними виборчими комісіями, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами цих органів, підприємствами, за­кладами, установами, організаціями та їхніми посадовими особами, засобами масової інформації, їхніми власниками, посадовими особами і творчими працівниками, партіями (блоками), кандидатами в депутати; надає правову, організаційно-методичну, технічну допомогу дільничним виборчим комісіям, організовує навчання членів цих комісій з питань організації виборчого процесу; утворює виборчі дільниці, встановлює їхні межі та єдину нумерацію в територіальному виборчому окрузі; утво­рює дільничні виборчі комісії; скликає в разі необхідності за власною ініціативою засідання дільничної виборчої комісії; вирішує питання використання коштів Державного бюджету України, що асигнуються на підготування та проведення виборів, у порядку, встановленому Цен­тральною виборчою комісією; контролює складання органами, упо­вноваженими на це законом, списків виборців по виборчих дільницях на території округу, передання їх відповідним дільничним виборчим комісіям, надання їх для загального ознайомлення, забезпечує виго­товлення уточнених списків виборців; контролює діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань за­безпечення приміщеннями для голосування, транспортом, засобами зв’язку, обладнанням, у межах своєї компетенції розглядає та вирішує інші питання матеріально-технічного забезпечення виборів на території виборчого округу; разом із відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування сприяє організації зустрічей кандидатів у депутати, уповноважених осіб партій (блоків) з виборцями на підприємствах, у закладах, установах, організаціях усіх форм влас­ності, а у випадках, передбачених Законом — організовує ці зустрічі; передає дільничним виборчим комісіям бланки відкріпних посвідчень і виборчі бюлетені; забезпечує виготовлення печаток, штампів і пере­дає їх дільничним виборчим комісіям; установлює підсумки голосу­вання в межах територіального виборчого округу; визнає голосування на виборчій дільниці недійсним у випадках, передбачених Законом; заслуховує інформацію дільничних виборчих комісій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань підго­тування і проведення виборів; веде облік офіційних спостерігачів, які зареєстровані в територіальному виборчому окрузі; розглядає звернен­ня, заяви і скарги стосовно підготування і проведення виборів депутатів на території виборчого округу та ухвалює щодо них рішення; здійснює інші повноваження, передбачені законами України.

Дільнична виборча комісія на виборах народних депутатів України утворюється відповідною територіальною виборчою комісією не піз­ніш як за 35 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії. Особи включаються до складу діль­ничної виборчої комісії за поданнями зареєстрованих в установленому законом порядку районної, міської чи вищого рівня організації партії (організацій партій, що входять до блоку) — суб’єктів виборчого процесу. Дільнична виборча комісія утворюється в кількості не менше десяти осіб. На виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує 50 осіб, дільнична виборча комісія може утворюватись у складі голови, секре­таря та двох — чотирьох членів комісії. До складу дільничної виборчої комісії можуть входити виборці, які проживають у межах відповідно­го територіального округу або міста, на території якого розташований цей округ. Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці, утвореної на судні, яке в день виборів депутатів перебуває у плаван­ні під Державним Прапором України, на полярній станції України, утворюється територіальною виборчою комісією за місцем приписки судна, полярної станції України відповідно за поданням капітана судна, керівника полярної станції України, яке може надсилатися технічними засобами зв’язку. Дільнична виборча комісія закордонної виборчої діль­ниці утворюється Центральною виборчою комісією у строк, передбаче­ний частиною першою цієї статті, з обов’язковим урахуванням подань партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу та з урахуванням про­позицій Міністерства закордонних справ України. Дільнична виборча комісія: здійснює контроль за неухильним додержанням та однаковим застосуванням законодавства про вибори депутатів під час голосування і підрахунку голосів на виборчій дільниці; отримує список виборців, уточнює список виборців, подає його для загального ознайомлення, вносить до нього зміни; забезпечує можливість ознайомлення вибор­ців з виборчими списками кандидатів у депутати від партій (блоків), з передвиборними програмами цих партій (блоків), відомостями про кандидатів у депутати, а також із рішеннями, опублікованими Цен­тральною виборчою комісією, відповідною територіальною виборчою комісією, власними рішеннями й повідомленнями; завчасно вручає або надсилає кожному виборцеві іменні запрошення із зазначенням дати проведення виборів, адреси приміщення для голосування, часу початку і закінчення голосування, номера виборця у списку виборців на відповідній дільниці; забезпечує підготовку приміщення для голо­сування та виборчих скриньок; вносить зміни до виборчих бюлетенів у випадках, передбачених Законом, за рішенням Центральної виборчої комісії; організовує на виборчій дільниці голосування; здійснює підра­хунок голосів виборців, поданих на виборчій дільниці; визнає недійсним голосування на виборчій дільниці за наявності обставин, передбачених Законом; розглядає звернення, заяви і скарги з питань списку виборців, підготування виборів, організації голосування на виборчій дільниці та в межах своїх повноважень ухвалює щодо них рішення; здійснює інші повноваження, передбачені законами України.

Одною з важливих проблем конституційного права України є рефор­мування підготовки списків виборців. Списки виборців складаються з метою: по-перше, надати можливість проголосувати кожному виборце­ві, забезпечивши цим реалізацію конституційного принципу загального виборчого права, по-друге, виключити можливість участі у виборах осіб, які не мають права голосу або не можуть його реалізувати. У складанні списків виборців забезпечується також і реалізація конституційного принципу рівного виборчого права: виборець включається до спис­ку виборців лише на одній виборчій дільниці (за місцем постійного проживання або тимчасового перебування, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні тощо). Це виключає можливість плюрального вотуму, тобто голосування на кількох виборчих дільницях, наприклад, за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання. Так у процесі складання списків виборців провадиться реєстрація виборців, під якою розуміють посвідчення права брати участь у виборах, що здійснюєть­ся визначеним у законі колом органів перед виборами, а самі списки виборців виступають документами, на підставі яких виборцям у день виборів видаються виборчі бюлетені. Із світового досвіду відомі два основні варіанти складання списків виборців: шляхом необов’язкової (особистої або добровільної) реєстрації виборців, коли громадянин по­винен сам турбуватись про його включення до списку виборців і осо­бисто зареєструватися у відповідному органі як виборець, або шляхом обов’язкової (публічної чи державної) реєстрації, за якої прізвище ви­борця автоматично включається до відповідного списку виборців із до­сягненням ним передбаченого законом віку. Виборчим законодавством України передбачається обов’язкова реєстрація виборців: до списків виборців автоматично включаються всі громадяни України, які досягли або на день виборів досягнуть 18-річного віку і які мають право голосу. При цьому процес реєстрації виборців на виборах визначає порядок складання списків виборців у два етапи: 1) спочатку для підготування і проведення голосування виконавчі органи сільських, селищних, місь­ких (у містах, де немає районних у місті рад), районних у містах рад або органи (посадові особи), які відповідно до закону здійснюють їхні повноваження, складають загальні списки виборців, які проживають на території відповідного села, селища, міста, району в місті, на підставі відомостей про місце їхнього проживання, за формою, встановленою законом та Центральною виборчою комісією. До загального списку ви­борців включаються громадяни України, які досягай або на день виборів досягнуть 18-річного віку і мають право голосу та які на день складання списку проживають на відповідній території; 2) після утворення вибор­чих дільниць виконавчі органи сільських, селищних, міських (у містах, де немає районних у місті рад), районних у містах рад або органи (по­садові особи), які відповідно до закону здійснюють їхні повноваження, на основі відповідних загальних списків виборців складають списки виборців по кожній звичайній виборчій дільниці. На спеціальних і за­кордонних виборчих дільницях списки виборців складаються відпо­відними дільничними виборчими комісіями на підставі відомостей, поданих керівниками відповідних закладів, установ, представництв, капітанами суден, командирами військових частин (формувань), де утворені такі виборчі дільниці, не пізніш як за 20 днів до дня виборів.

Проблемною є і стадія висування і реєстрація кандидатів. Це одна з найважливіших стадій виборчого процесу. На цій стадії визначаєть­ся коло осіб, з-поміж яких будуть обрані Президент України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Зі сві­тової практики відомі чотири способи висування кандидатів: а) само- висування; б) висування групами виборців; в) висування політичними партіями або іншими об’єднаннями громадян; г) праймериз (первинні вибори: висування здійснюється в такому ж порядку, що й самі вибори). Виборче законодавство України встановлює, що суб’єктами права ви­сування кандидатів є громадяни України. Це право реалізується шля­хом: 1) самовисування (може бути застосоване на виборах Президента України, депутатів сільських, селищних рад і сільського, селищного, міського голови) — громадянин сам подає заяву про бажання балотува­тися кандидатом, що передбачено в ст. 10 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Самовисування здійснюється шляхом подання до відповідної територіальної виборчої комісії заяви із зобов’язанням припинити в разі обрання діяльність чи скласти пред­ставницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з зайняттям поста Президента України, мандатом депутата чи мандатом сільського, селищного міського голови; 2) ви­сування політичними партіями, виборчими блоками партій та через місцеві організації партій (блоків). Цей спосіб застосовується, зокрема, для висування кандидатів у Президенти України та кандидатів у народні депутати України, а також для висування кандидатів у депутати місцевих рад, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. При цьому право висувати кандидатів у народні депутати України, депута­ти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських, районних у містах, районних та обласних рад реалізується лише через політичні партії (блоки), місцеві організації партій (блоків). Політичною партією згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні» (ст. 2) визна­ється зареєстроване відповідно до закону добровільне об’єднання грома­дян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. При цьому кандидатів у народні депутати України може висува­ти партія. Строки висування — різні в різних видах виборів. Реєстрація кандидатів здійснюється: 1. На виборах народних депутатів України та виборах Президента України — Центральною виборчою комісією. 2. На місцевих виборах — відповідною територіальною виборчою комі­сією. Нове виборче законодавство України до основних умов реєстрації відносить наявність таких документів: а) заяви про реєстрацію канди­датів (анкети — для кандидата на пост Президента України); б) автобі­ографії; в) копію свідоцтва про реєстрацію партії (місцевої організації партії — для кандидатів на місцевих виборах) та угоди про утворення блоку; г) передвиборної програми кандидатів або передвиборної про­грами партії (блоку); д) витяги з протоколів з’їздів, конференцій, зборів партій (блоків) або їхніх місцевих осередків про висунення кандида­тів; е) виборчого списку кандидатів; декларації про майно та доходи кандидатів; є) підписних листів (для кандидатів на місцевих виборах); ж) документа про внесення грошової застави.

Передвиборна агітація — це незаборонена Конституцією та законами України діяльність громадян, політичних партій, інших об’єднань гро­мадян, колективів підприємств, установ і організацій, засобів масової інформації, спрямована на формування громадської думки і поведінки виборців в інтересах конкретних кандидатів чи політичних партій. Вона розпочинається від моменту прийняття рішення про реєстрацію кан­дидатів (на виборах народних депутатів України), наступного дня після реєстрації кандидата (на виборах Президента України) або за 30 днів до дня виборів (на місцевих виборах) і закінчується о 24-й годині остан­ньої п’ятниці перед днем виборів (для всіх видів виборів). Передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах (через засоби масової інформації, проведенням передвиборних заходів, зокрема зустрічей з виборцями, публічних дебатів, дискусій, мітингів, демонстрацій, про­цесій, випуску та розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів тощо) та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України. При цьому повинні бути дотримані такі принципи: а) свобода вибору будь-яких незаборонених форм і засобів ведення передвиборної агітації; б) рівні можливості ведення передвиборної агітації для всіх ак­тивних суб’єктів виборчого процесу (кандидатів і політичних партій); в) неупереджене ставлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій до всіх без винятку кандидатів і політичних партій; г) надійний контроль за використанням коштів на проведення передвиборної кампанії. До передвиборної агітації належить політична реклама, яка містить будь-які незаборонені законо­давством України друковані, усні, звукові та аудіовізуальні види і форми ідейного впливу на людей, що мають на меті прямо чи опосередковано привернути увагу до суб’єктів виборчого процесу, сформувати в суспіль­стві та у свідомості громадян позитивне ставлення до них або спрямувати політичну поведінку громадян і соціальних груп на підтримку суб’єктів виборчого процесу під час виборів, зокрема інформаційні повідомлен­ня про заходи, що проводяться або підтримуються з указаною метою. Водночас до політичної реклами не належать офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агіта­ційний характер), а також відеозаписи, кінознімання, фотоілюстрації про дії кандидатів у депутати, пов’язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або за­конами України. Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (коштів місцевого бюджету, отриманих як цільова субвенція з Державного бюджету України — на місцевих ви­борах), що виділяються на підготування і проведення виборів для ці­лей, визначених виборчим законодавством, та коштів виборчих фондів партій (блоків), окремих депутатів (на виборах Президента України та місцевих виборів). Виборче законодавство України передбачає певні обмеження щодо ведення передвиборної агітації. Наприклад, Закон України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 58) передбачає таке. 1. Заборону участі у передвиборній агітації: 1) особам, які не є гро­мадянами України; 2) органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом у депутати; 3) правоохоронним і судовим органам, їхнім посадовим і службовим особам; 4) членам виборчих комісій протягом строку повноважень від­повідних виборчих комісій. 2. Обмеження передвиборної агітації у вій­ськових частинах (формуваннях) та в установах кримінально-виконавчої системи, зокрема відвідання військових частин (формувань) та установ кримінально-виконавчої системи окремими кандидатами в депутати чи уповноваженими особами партій (блоків) забороняється. Зустрічі цих осіб з виборцями організовуються відповідними територіальними виборчими комісіями спільно з командирами військових частин (фор­мувань) або керівниками установ кримінально-виконавчої системи з обов’язковим повідомленням не пізніш як за три дні до дня зустрічі всіх уповноважених осіб партій (блоків) у відповідному територіальному ви­борчому окрузі. 3. Заборону поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конститу­ційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і терито­ріальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганди війни, насильства та розпалювання між­етнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення. 4. Заборону засобам масової інформації, їхнім посадовим і службовим особам, творчим працівникам під час ви­борчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, агітувати за чи проти партій (блоків), висунутих ними кандидатів у де­путати, оцінювати їхні передвиборні програми або віддавати їм перевагу в будь-якій формі. 5. Заборону проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаці­ям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей. Така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, по­слуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цін­ностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати або не голосувати за певну партію (блок) або згадуванням назви партії (блоку) чи імені кандидата, вважається непрямим підкупом виборців. 6. Заборону включення до інформаційних теле- і радіопрограм передви­борних агітаційних матеріалів партій (блоків) або політичної реклами. Політична реклама повинна бути відокремлена від інших матеріалів та означена як така. 7. Заборону проведення передвиборної агітації в за­кордонних засобах масової інформації, що діють на території України чи за її межами, а також у зареєстрованих в Україні засобах масової інформації, в яких частка закордонної власності перевищує 50%. 8. Заборону засобам масової інформації всіх форм власності, що діють на території України, протягом останніх 15 днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки щодо партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу. 9. Заборону роз­міщення друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, політичної реклами та повідомлень про перебіг виборчого процесу на пам’ятках архітектури, а також у місцях, де ці матеріали перешкоджають безпеці дорожнього руху. 10. Заборону кандидатам у депутати, які обіймають посади, зокрема за сумісництвом, в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на державних, комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях, військових частинах (формуваннях), залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих їм осіб (у робочий час), службовий транспорт, зв’язок, устаткування, при­міщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, а також використо­вувати службові чи виробничі наради, збори колективу для проведення передвиборної агітації. 11. Заборону виготовляти й розповсюджувати друковані передвиборні агітаційні матеріали, що не містять відомостей про установу, яка здійснила друк, його тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.

Голосування проводиться в день виборів із 8-ї до 20-ї години без пе­рерви. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворено ці дільниці. Організація про­ведення голосування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку, забезпечення таємності волевиявлення виборців під час голосування покладаються на дільничну виборчу комісію. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за сім днів до дня його проведення, а у виняткових випадках утворення виборчих дільниць — не пізніше останнього дня перед днем виборів. Голосування відбувається у спеціально обладнаних приміщен­нях, в яких у достатній кількості обладнуються кабіни (кімнати) для таємного голосування та визначаються місця видання виборчих бюле­тенів. Виборчий бюлетень — виборчий документ установленої форми для таємного голосування. Значення цього виборчого документа — над­звичайно важливе: адже бюлетень, заповнений виборцем, є первинним документом, на підставі якого здійснюється підрахунок голосів, а потім установлюються результати виборів у цілому. Виборче законодавство передбачає низку гарантій, спрямованих на недопущення будь-яких зловживань із виборчими бюлетенями перед голосуванням, під час го­лосування та після голосування. Зокрема: 1) виборчі бюлетені мають зберігатись у приміщенні дільничної виборчої комісії в сейфі (металевій шафі), який опечатується стрічкою з проставленням на ній підписів усіх присутніх на засіданні виборчої комісії й печатки виборчої комісії та постійно (до дня голосування) перебуває під охороною працівни­ка органів внутрішніх справ України; 2) виборцеві під час проведення голосування на виборчій дільниці членом дільничної виборчої комісії видається лише один виборчий бюлетень на підставі списку виборців на відповідній виборчій дільниці та за умови пред’явлення виборцем відповідного документа. При цьому член дільничної виборчої комісії, який видає виборчий бюлетень, вписує свої прізвище та ініціали і роз­писується у визначеному місці на виборчому бюлетені та контрольно­му талоні. Виборець розписується за отримання виборчого бюлетеня у визначеному місці на контрольному талоні виборчого бюлетеня та у списку виборців. Робити на виборчих бюлетенях будь-які позначки забороняється; 3) виборчі бюлетені заповнюються виборцем особисто в кабіні (кімнаті) для таємного голосування. Під час заповнення ви­борчих бюлетенів забороняється присутність у кабіні (кімнаті) для та­ємного голосування інших осіб. Виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, має право з відо­ма голови або іншого члена дільничної виборчої комісії скористатися допомогою іншого виборця, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостері­гачів; 4) виборцеві забороняється передавати свій виборчий бюлетень іншим особам або виносити виборчий бюлетень за межі приміщення для голосування. Забороняється також отримання виборчого бюлете­ня від інших осіб (крім уповноваженого члена виборчої комісії, який видає бюлетені), заохочення або змушування виборців до передання виборчого бюлетеня іншим особам підкупом, погрозами або іншим способом; 5) голосування виборців за межами приміщення для голосу­вання організовують не менш як три члени дільничної виборчої комісії, визначені виборчою комісією. Ці члени виборчої комісії повинні бути представниками різних партій (блоків); 6) підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці здійснюється відкрито і гласно членами дільничної виборчої комісії у чітко визначеному виборчим законодавством України порядку на її засіданні, яке проводиться в тім же приміщенні, де від­бувалося голосування; 7) пакети з протоколами дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, вибор­чими бюлетенями, контрольними талонами і предметами, списками виборців, а також, за наявності, окремими думками членів виборчої комісії, викладеними в письмовій формі, актами, заявами, скаргами та рішеннями, прийнятими виборчою комісією, невідкладно після за­кінчення засідання виборчої комісії доставляються до територіальної виборчої комісії.

Підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків голосування розгляньмо на прикладі виборів народних депутатів України. Так, під­рахунок голосів виборців на виборчій дільниці здійснюється членами дільничної виборчої комісії на її засіданні, яке проводиться в тім же приміщенні, де відбувалося голосування, починається відразу після закінчення голосування, проводиться без перерви і закінчується лише після складення та підписання протоколу про підрахунок голосів ви­борців на виборчій дільниці. Дільнична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог цього Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців. Дільнична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним (про що складається відповідний акт) за наявності таких обставин: 1) вияв­лення фактів незаконного голосування (наприклад, вкидання виборчого бюлетеня до виборчої скриньки за виборця іншою особою, голосування особами, які не мають права голосу; голосування особами, яких не вне­сено до списку виборців на виборчій дільниці або внесено до нього безпідставно; голосування виборцем більше ніж один раз) у кількості, що перевищує 10 % кількості виборців, які взяли участь у голосуванні на виборчій дільниці; 2) знищення або пошкодження виборчої скриньки (скриньок), що унеможливлює встановлення змісту виборчих бюлете­нів, якщо кількість цих бюлетенів перевищує 20 % кількості виборців, які взяли участь у голосуванні на виборчій дільниці.

Протокол про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці та інші документи дільничної виборчої комісії передаються відповідній територіальній виборчій комісії на її засіданні. Територіальна виборча комісія на підставі протоколів дільничних виборчих комісій про підра­хунок голосів виборців на виборчих дільницях і повідомлень про зміст таких протоколів дільничних виборчих комісій, переданих за допомогою технічних засобів зв’язку зі спеціальних виборчих дільниць, утворених на суднах, що перебувають у день виборів у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, встановлює підсумки голосування в межах територіального виборчого округу. Встановлення результатів виборів. Протокол про підсумки голосування на виборах народних депутатів України територіальна виборча комісія невідклад­но надсилає до Центральної виборчої комісії, яка на своєму засіданні на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсум­ки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів і протоколів закордонних дільничних виборчих комісій не пізніш як на 15-й день з дня виборів установлює результати виборів депутатів, про що складає протокол. Результатом виборів депутатів є визначення в порядку черговості у виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатами від партій (блоків), відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками партій (блоків). Офіційним оприлюдненням результатів виборів депутатів та реєстрацією депутатів завершується виборчий процес. Зокрема, порядок офіційного оприлюд­нення результатів виборів народних депутатів України встановлюється в ст. 78 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Він передбачає, що Центральна виборча комісія не пізніш як на п’ятий день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює резуль­тати виборів депутатів у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр». Список обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їхніх прізвища, імені, по батькові, року народження, профе­сії, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб’єкта висування. Заміщення депутатів, обраних по виборчим спискам партій (блоків), у разі їх вибуття, тобто дострокового припинення їх повноважень, відбувається за схемою: вакантний депутатський ман­дат отримує кандидат у депутати з виборчого списку відповідної партії (блоку) за черговістю. Черговість означає, що депутат, який вибув, за­міщується кандидатом у депутати, порядковий номер якого у вибор­чому списку партії (блоку) є наступним після останнього порядкового номера кандидата, обраного депутатом за цим виборчим списком. На­приклад, до виборчого списку партії (блоку) включено 78 кандидатів. Після встановлення результатів виборів депутатів у багатомандатному окрузі виборчий список партії (блоку) отримав 44 депутатські мандати, відповідно, депутатами було визнано кандидатів, чиї порядкові номери в цьому списку були від 1 по 44. У разі вибуття одного з депутатів об­раним депутатом за рішенням Центральної виборчої комісії визнається кандидат, чий порядковий номер у списку — 45-й.

Отже, проблеми виборчого процесу в Україні передбачають рефор­мування законодавства та практики реалізації виборів в Україні.

11.5. Юридична відповідальність за порушення виборчого права

В першому розділі розглядалася конституційно-правова відпо­відальність сутність якої полягає в особливому виді соціальної відпо­відальності суб’єктів конституційного права. В той же час її розгляда­ють (О. Фрицький), як специфічний вид юридичної відповідальності. Настає така відповідальність при наявності конституційного делікту (правопорушення). Склад конституційного правопорушення включає в себе суб’єкти, об’єкти, форми конституційної правової відповідаль­ності. Суб’єктами конституційної правової відповідальності можуть бути: а) органи державної влади (законодавчої, виконавчої, судової, контр­ольно-наглядової); б) державні органи; в) вищі посадові особи; г) ор­гани і посадові особи місцевого самоврядування; д) фізичні особи. Об’єктами конституційного правопорушення є політико-правові сус­пільні відносини, що регулюються нормами конституційного права Укра­їни. Формами (санкціями) конституційної правової відповідальності є: 1) скасування або призупинення дії нормативно-правового акта, який не відповідає Конституції України; 2) дострокове припинення повно­важень певного органу або посадової особи; 3) визнання виборів або результатів референдуму недійсними; 4) відповідальність депутатів перед парламентом або перед місцевою радою; 5) офіційне визнання роботи державних органів, органів місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб незадовільною тощо. Розрізняють два види консти­туційної відповідальності перспективну, тобто відповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків і ретроспективну, тобто відповідальність за минулі протиправні дії. В даному випадку нас цікавить відповідальність за порушення виборчих прав. По-перше ця відповідальність може бути як конституційна наприклад виключення з виборчого процесу кандидатів на посади за порушення умов проведення передвиборної агітації тощо. По-друге відповідальність за порушення виборчих прав громадян може бути і адміністративною та кримінальною. У даному випадку мова йде про протиправні дії як членів виборчих комісій так і виборців. В Кодексі про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за по­рушення умов проведення передвиборної агітації. Протиправними діями ознаки яких підпадають під ознаки злочину є підкуп виборців, порушення таємниці голосування, підробка результатів виборів тощо. В зазначених прикладах є протиправні дії суб’єктів виборчого права, які посягають на встановлені в державі правила проведення виборчого процесу.

Таким чином, порушення як об’єктивного так і суб’єктивного вибор­чого права передбачає встановлення державою певних санкцій за проти­правні дії, які перешкоджають ефективно реалізувати зазначені права.