Стаття 23. Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиня­ється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної право­вої допомоги у разі якщо:

1) обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, припинили своє існування;

2) встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплат­ної вторинної правової допомоги;

3) особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до цього Закону;

4) особа використала всі національні засоби правового захисту в справі.

2. Особі, якій раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога відповідно до цього Закону та яка втратила підстави для отримання такої допомоги, правова допомога може надаватися на загальних підставах.

3. У разі припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті особа, якій надавалася така допомога, зобов’язана відшкодувати вартість фактичних витрат, пов’язаних з наданням допомоги.

4. Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиня­ється у разі повного виконання суб’єктом надання безоплатної вто­ринної правової допомоги своїх зобов'язань, передбачених договором про її надання.

Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі якщо обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесе­на до категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, припинили своє існування:

о у осіб в т.ч. інвалідів, які перебувають під юрисдикцією України, збільшився середньомісячний дохід;

о діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безприту­льні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї перестали бути такими;

о якщо до особи застосовано затримання, арешт (взяття під варту) було припинено;

о якщо у особи, у справах яких відповідно до положень Криміналь­но-процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою відпала необхідність обов'язкової участі захисника;

о особа, на яку поширюється дія Закону України «Про біженців», змінила позицію стосовно необхідності оскарження рішення про на­дання статусу біженця чи їй надано такий статус;

о якщо відповідну особу позбавлено статусу ветеранів війни чи осо­би, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів вій­ни, гарантії їх соціального захисту»; особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; особи, яка належать до числа жертв нацистських переслідувань;

о якщо відпали відповідні підстави стосовно осіб, щодо яких суд роз­глядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, ви­знання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

о якщо особа втратила статус реабілітованого відповідно до законо­давства України.

Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється у випадку, якщо працівником Центру встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, з метою віднесен­ня особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу та прийняття рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги.

Припиняється надання безоплатної вторинної правової допомоги також у випадку коли особа користується захистом іншого захисника у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до цього Закону. Тобто, особа може мати захисника відповідно до коментованого Закону лише одного, та й то, у випадку відсутності в неї будь-якого іншого за­хисника, який здійснює захист не в порядку передбаченому Законом.

Припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги та­кож відбувається, якщо захисник призначений Центром використав всі національні засоби правового захисту в справі.

2. Якщо особі, якій надавалася безоплатна вторинна правова допомо­га на підставі коментованого Закону, втратила підстави для отримання такої допомоги, то правова допомога може надаватися їй на загальних підставах. В разі зміни обставин — зникнення підстав для отримання бе­зоплатної вторинної допомоги, особа повинна заявити про це, інакше їй доведеться відшкодувати витрати бюджету на таку допомогу.

3. У разі припинення надання безоплатної вторинної правової допо­моги якщо встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, з метою віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу та прийнят­тя рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги, особа, якій надавалася така допомога, зобов’язана відшкодувати вар­тість фактичних витрат, пов’язаних з наданням допомоги. В даному ви­падку положення вказаної норми слід застосувати у випадку, якщо має місце завідоме умисне подання неправдивих відомостей.

4. У випадку якщо суб’єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги (адвокат який надає безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору) виконав усі свої зо­бов’язання, що передбачені договором про її надання, то надання безо­платної вторинної правової допомоги припиняється.