ІІ. СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ

Внутрішню структуру, побудову територіального устрою України визначає система адміністративно-територіального устрою нашої держави, на основі якої створюються і функціонують органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальний устрій кожної держави зумовлений рядом об'єктивних і суб'єктивних чинників - історичних, географічних, національних, економічних, культурних, мовних та ін. В одних країнах світу існують складні системи адміністративно-територіального устрою (Велика Британія, Італія, Франція та ін.), тоді як в інших, більш дрібних країнах (Бахрейн, Ватикан та ін.) такі системи взагалі відсутні. Хоча навіть в дрібних країнах можуть діяти національні системи адміністративно-територіального устрою. Наприклад, у Князівстві Андорри з територією в 453 кв. км. існує адміністративно-територіальна система у складі 7 громад.

Адміністративно-територіальний устрій України сформувався історично. За часів входження України до складу Австро-Угорщини, Польщі, Румунії та Російської імперії українські землі були інтегровані до адміністративно- територіальних систем цих держав. Зокрема, українські землі, що ввійшли до Австро-Угорщини, разом із польськими, угорськими та румунськими територіями були інтегровані до складу таких адміністративно-територіальних одиниць, як Буковина, Галичина та Карпатська Україна.

За радянської доби система адміністративно-територіального устрою України створювалася волюнтаристськими методами, без врахування історичних, національних, культурних, мовних та інших традицій. У1932 р. на території радянської України були створено шість областей, у 1937-1939 рр. їх стало п'ятнадцять, а після приєднання в 1939-1940 рр. до складу СРСР західних областей України та Буковини в Українській СРСР стало нараховуватися двадцять три області. На час розпаду колишнього СРСР адміністративно- територіальна система України складалася з двадцяти чотирьох областей і двох міст республіканського підпорядкування.

Після проголошення незалежності України, в 1991-1992 рр., коли Верховна Рада України поновила в 1992 р. територіальну автономію Криму, була сформована нинішня система адміністративно-територіального устрою України, що отримала своє закріплення в Розділі IX Конституції України - «Територіальний устрій України».

Відповідно до ст. 133 Конституції України, систему адміністративно- територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Отже, система адміністративного устрою України - це сукупність адміністративно-територіальних одиниць (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села), що складають основу територіального устрою України.

Адміністративно-територіальний устрій - це свого роду внутрішній «каркас» державного устрою, що складається з адміністративно-територіальних одиниць трьох рівнів:

1) Автономна Республіка Крим, області та міста зі спеціальним правовим статусом - м. Київ і м. Севастополь;

2) райони, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення;

3) міста районного значення, селища, села.

Ст. 133 Конституції України визначає виключний склад адміністративно- територіальних одиниць першого рівня системи адміністративно- територіального устрою України: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Автономна Республіка Крим - це адміністративно-територіальна одиниця України зі спеціальним правовим статусом, невід'ємна складова частина України, що вирішує в межах Конституції та законів України питання, віднесені до її відання. Правовий статус Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Область - це адміністративно-територіальна одиниця, що сформувалася у межах території України під впливом історичних, географічних, економічних та інших чинників і характеризується певною самостійністю при вирішенні соціальних, економічних і культурних питань, а також при здійсненні регіональної політики. За Конституцією в Україні існує 24 області. Зміна системи областей України можлива лише за умови внесення відповідних змін до Конституції України.

Важливим елементом верхньої ланки адміністративно-правової системи України є також міста зі спеціальним правовим статусом - місто Київ і місто Севастополь.

Спеціальний правовий статус м. Києва обумовлюється тим, що це місто є столицею держави (ст. 20 Конституції України), політичним і адміністративним центром держави. У м. Києві розташовані резиденції Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, центральних органів державної виконавчої влади, а також дипломатичні представництва іноземних держав та міжнародних організацій в Україні.

Київ також є духовним, культурним, історичним, науково-освітнім центром України. Саме Київ є історичним спадкоємцем духовного і культурного центру східнослов'янської цивілізації - Київської Русі; в Києві знаходяться найдавніші духовні центри православ'я -Печерська лавра і Собор Софії Київської; центри науки і освіти - Національна академія наук України, науково-дослідні інститути НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Києво-Могилянська академія, Київський політехнічний інститут та інші заклади освіти; центри культури і мистецтва - національні театри, музеї, бібліотеки, виставкові центри, консерваторія.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р., столичний статус покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов'язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.

Спеціальний правовий статус міста Севастополя зумовлюється тим, що в ньому розташований Військово-Морський флот України.

Адміністративно-територіальними одиницями також є райони, міста, райони у містах, селища і села.

Райони як адміністративно -територіальна одиниця України - частина території області. Район є середнім рівнем системи адміністративно- територіального устрою України, територіально-просторовою межею функціонування територіальних громад. Вони створюються з метою інтеграції економіки, промисловості, транспорту і зв'язку, торгівлі, соціально-культурних закладів територіальних громад сіл, селищ і міст в єдину інтегровану соціально- економічну і культурну систему.

Місто - це великий населений пункт (від 10 тис. чоловік населення), що має власне комунальне господарство, житловий фонд і мережу соціально- культурних закладів; адміністративний, промисловий, торгівельний і культурний центр.

За підпорядкованістю міста поділяються на міста районного, обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) підпорядкування та міста із спеціальним правовим статусом.

У складі міст республіканського та обласного підпорядкування також можуть створюватися райони у містах. Вони створюються з метою оптимального вирішення загальноміською територіальною громадою питань місцевого значення та більш ефективного управління містом.

Селище - це, як правило, населений пункт, розташований при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах із переробки сільськогосподарської продукції тощо, що має власну комунальну і соціальну інфраструктуру.

Найдрібнішою адміністративно-територіальною одиницею України є село. Села - населені пункти з сталим складом жителів, зайнятих здебільшого сільським господарством, рідше - народними промислами або санаторно­курортною справою, в яких місцеве самоврядування здійснюється сільською радою і сільським головою.

Території міст, селищ, сіл можуть поділятися на окремі мікрорайони та інші мікроструктури, які не виступають адміністративно-територіальними одиницями України: вулиці, квартали, житлові масиви тощо.

Не вважаються адміністративно-територіальними одиницями хутори, двори та інші невеликі поселення, що мають тимчасовий характер, а також поселення службового призначення в системі певної галузі народного господарства.

Порядок визначення і змін меж адміністративно-територіальних одиниць визначається законодавством України.

Найменування і перейменування населених пунктів та інших адміністративно-територіальних одиниць здійснюється з урахуванням їх історичних, географічних, культурних, національних, побутових та інших місцевих особливостей. Після проголошення незалежності України стійкою стала тенденція щодо повернення адміністративно-територіальним одиницям їх традиційних історичних назв. Присвоєння найменувань адміністративно- територіальним одиницям з метою увічнення пам'яті особливо видатних державних, громадсько-політичних діячів, захисників вітчизни, діячів науки і культури може проводитись тільки посмертно і лише у виняткових випадках з урахуванням думки громадян, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Рішення про найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць здійснюється Верховною Радою України з врахуванням думки територіальних громад.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ

Отже, система адміністративного устрою України - це сукупність адміністративно-територіальних одиниць (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села), що складають основу територіального устрою України.

Адміністративно-територіальний устрій - це свого роду внутрішній «каркас» державного устрою, що складається з адміністративно-територіальних одиниць трьох рівнів:

4) Автономна Республіка Крим, області та міста зі спеціальним правовим статусом - м. Київ і м. Севастополь;

5) райони, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення;

6) міста районного значення, селища, села.