Поняття та загальна характеристика світового конституціоналізму
Поняття конституціоналізму за своїм обсягом дуже широке. Воно охоплює: а) всі явища, ідеї, документи, процеси, які так чи інакше пов’язані з розробкою, прийняттям та дією конституції держави; б) науковий напрям, в межах якого досліджуються конституційні проблеми; в) поняття конституційності, тобто міри відповідності існуючих суспільних відносин, актів та дій державних і громадських структур вимогам основного закону держави.
Розуміння конституціоналізму, як режиму конституційності суспільного життя, засобу реалізації на практиці теоретичних положень демократичної, правової, соціальної, конституційної держави, передбачає усвідомлення теорії конституціоналізму як філософської, загальнотеоретичної і конституційної категорії юридичної дійсності. Аналіз конституціоналізму як явища, ідеї, дії, документу, процесу, пов’язаних з розробкою, прийняттям, функціонуванням конституції держави в аспекті закріплення і регулювання свободи людини та передбачає дослідження місця і ролі конституції в державі і суспільстві. Конституціоналізм як явище охоплює всі суспільні відносини, які закріплюються, регулюються чи охороняються конституційним правом чи незалежним конституційним судом. Ідеї конституціоналізму виникли на початку ХУІІ ст. На думку німецького дослідника Ф. Керна середньовічний конституціоналізм базувався на таких основних принципах: а) обмеження правом королівської влади; б) народне представництво та обов’язок короля отримати згоду підвладних; в) відповідальність короля та право народу на опір королівській владі. У середньовічній Англії конституціоналізм в дії розуміли як верховенство права та протилежність свавільному правлінню. Конституціоналізм не зводиться до змісту Конституції як документа. Конституціоналізм може існувати і в не демократичних державах (наприклад, Китай, Корея) та в державах в яких відсутня конституція як документ (наприклад, Англія).
Умовою існування конституціоналізму в країнах де відсутня конституція є незалежність судової влади. Суди в таких випадках здійснюють судовий контроль за владою. Хоча конституціоналізм і не вичерпується тільки наявністю конституції все ж її функціонування відіграє значну роль в теорії і практиці конституціоналізму.Отже, прийняття та функціонування конституції в країні є важливою складовою конституціоналізму. Наявність конституції в країні забезпечує співіснування суспільства, держави, людини. Конституція урегульовує і охороняє відносини між людиною і суспільством, людиною і державою, людиною і суб’єктами громадянського суспільства та правової держави.
Після проголошення в Україні 16 липня 1990 року державного суверенітету постала необхідність в прийнятті нової Конституції України. Була створена комісія по її розробці. Верховна Рада Української РСР доручила Комісії по розробці нової Конституції Української РСР доопрацювати Концепцію нової Конституції України з урахуванням обговорення та голосування на засіданні Верховної Ради Української РСР і винести її на схвалення Верховною Радою Української РСР. Концепція була схвалена 19 червня 1991 року і включила в себе такі загальномето- дологічні принципи. Нова Конституція Республіки мала грунтуватися на Декларації про державний суверенітет України, щоб закріпити, розвивати і конкретизувати її положення. Через всю Конституцію мали бути проведені ідеали правової держави. В центрі її уваги мала бути людина як найвища соціальна цінність, права і свободи та гарантії їх реалізації. Основним об’єктом конституційного регулювання мали стати відносини між громадянином, державою і суспільством. Регулювання Конституцією цих, а також інших відносин мало бути спрямоване на забезпечення умов життя, гідних людини, формування громадянського суспільства. Конституція мала визначити пріоритет загальнолюдських цінностей, закріпити принципи соціальної справедливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, чітко показати прихильність України загальновизнаним нормам міжнародного права.
Норми нової Конституції мали бути нормами прямої дії. Неприпустимою мала стати відмова від їх застосування внаслідок відсутності конкретизуючих законів або інших нормативних актів. Нова Конституція мала стати стабільною. Для цього передбачався жорсткий механізм її змін і доповнень. Для забезпечення стабільності та ефективності Конституції мав бути запроваджений інститут конституційних законів, посилання на які мали міститися в тексті самої Конституції.Отже, визначені в Концепції принципи значною мірою втілені в нині діючій Конституції України. Свобода і недоторканність людини визнана Конституцією України найвищою соціальною цінністю. Норми Конституції, що регулюють права і свободи людини та громадянина, мають пряму дію (ст. 8 ч. 2). Потребує свого продовження Конституційна реформа в напрямах прийняття значної кількості законів, які передбачені нормами Конституції України та тих, які прямо не передбачені її нормами але без їх конкретизації в законах не можуть бути реалізовані.
Важливим для розуміння конституціоналізму як напряму, в межах якого досліджуються конституційні проблеми включаючи і здійснення основних прав і свобод людини та громадянина є наукові розробки стосовно створення конституційного механізму забезпечення реалізації основ конституції. Проблеми сучасного конституціоналізму в Україні розглядаються як мета і засоби реформування Конституції України, як введення в українське конституційне право, як наукові розвідки інших напрямів розвитку доктрини конституціоналізму. Серед джерел, що досліджують такі напрями слід назвати: а) дисертації кандидатські, докторські; б) наукові статті; в) монографії; г) підручники та посібники; д) апробацію результатів досліджень на практиці, втілення їх в навчальний процес та юридичну практику забезпечення конституційних свобод.
Не менш важливим для розуміння конституціоналізму є поняття конституційності. Конституційність — це міра відповідності існуючих суспільних відносин, актів та дій державних і громадських інституцій вимогам основного закону держави щодо свободи людини та її забезпечення.
Відповідність конституції суспільних відносин може мати місце в нормативному і індивідуально-правовому регулюванні. В нормативному регулюванні ідеться про відповідність конституції нормативних актів певних державних органів, що визначаються законом. Визначати відповідність Конституції України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим входить до компетенції Конституційного Суду України (далі Конституційний Суд). Одною з умов правильного застосування норм права, що регулюють та охороняють конституційні відносини є їх тлумачення. На Конституційний Суд покладається, також, обов’язок давати офіційне тлумачення нормам Конституції і законів України. Здається невиправданим дилетанством прагнення окремих політиків і юристів ліквідувати Конституційний Суд, як інститут конституційної юрисдикції. Ефективніше було б удосконалити порядок утворення і функціонування цього державного органу. Було б правильно обирати Конституційний Суд України на виборах з застосуванням мажоритарної системи по 27 виборчих округах і по одному представнику від кожного округу терміном на десять років. Однак, для цього потрібно вносити зміни до Конституції України.Отже, Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність у відповідності з діючим законодавством та організаційно-правовими актами, що ним приймаються, забезпечуючи конституційні права і свободи людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності і не підміняє діяльність інших органів правосуддя. Для нормативного удосконалення його діяльності щодо забезпечення основних прав і свобод людини та громадянина бажано в Регламенті Конституційного Суду України передбачити окремий підрозділ. Науковому вивченню цього питання в діяльності Конституційного Суду України може сприяти і систематизація рішень та висновків щодо питань забезпечення консти- туційності актів і дій органів держави і суспільства.
Таким чином, конституціоналізм — це система усіх юридичних явищ, які пов’язані з розробкою, прийняттям та дією конституцій, їх науковими дослідженнями та з’ясуванням конституційності, тобто міри відповідності існуючих суспільних відносин, актів та дій державних і громадських структур вимогам основного закону держави.
1.2.