І. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
У сучасній юридичній науці поняття юридичної відповідальності поєднує в собі два аспекти (деякі дослідники називають їх концепціями юридичної відповідальності): ретроспективний (негативний) та перспективний
(позитивний).
Ретроспективна відповідальність - це відповідальність за вже скоєне протиправне діяння і тому вона має реальний характер.
Перспективна ж відповідальність припускає свідоме, відповідальне ставлення індивідів до своїх вчинків, способу життя, роботи, тобто це - основа поведінки суб’єктів, яка виключає порушення правових приписів. Можна стверджувати, що юридична відповідальність є перш за все відповідальним ставленням людини до своїх обов’язків, відповідальністю за правильне виконання особою (фізичною та юридичною) обов’язків, які покладені на неї законом.
Громадянин, установа, організація, посадова особа, перш за все, несуть відповідальність за правильне виконання своїх обов’язків, тобто відповідальність в її позитивному значенні. Якщо ж обов'язок не виконаний, настає відповідальність в її, так би мовити, негативному значенні - примус, стягнення, покарання та ін. Слід зазначити, що і ця форма відповідальності - відповідальність за невиконання, порушення особою свого обов’язку, зовсім не характерна тільки для юридичної відповідальності, вона притаманна всім видам відповідальності (етичній, моральній).
Визначення юридичної відповідальності може бути різним за змістом у залежності від точки відліку. Наприклад, юридична відповідальність може розглядатися через регулятивні та охоронні правовідносини, в яких зобов’язана сторона виступає як суб’єкт позитивної відповідальності; а у випадку скоєння правопорушення - негативної.
Однією з головних проблем як нашого конституційного законодавства, так і законодавства зарубіжних країн є висвітлення та розробка питання про можливість існування ще одного виду юридичної відповідальності - конституційно-правової.
Ця думка в юридичній літературі є новою і прогресивною, оскільки на сьогоднішній день нею зацікавилося багато вчених конституціоналістів, які у своїх роботах намагаються обґрунтувати правомірність її існування.В юридичній літературі конституційну відповідальність розуміють в різних аспектах:
1) по-перше, як основи адміністративної, кримінальної та іншої
галузевої відповідальності, які виражаються в Конституції у вигляді
узагальнених заборон будь-якої поведінки;
2) по-друге, як соціальна відповідальність позитивного плану, що
пронизує Конституцію як один з її принципів;
3) по-третє, як відповідальність ретроспективного порядку, що встановлюється спеціальними органами (Конституційним Судом);
4) по-четверте, як відповідальність, що складається в межах конституційно-правових відносин і пов’язана з особливими конституційно- правовими санкціями.
Проте, недостатня розробка питань конституційної відповідальності призводить до того, що вона лишається визнання навіть у нових роботах загального характеру, виключається з переліку видів відповідальності.
Перш за все, українські та зарубіжні вчені з’ясовують співвідношення понять конституційної відповідальності та відповідальності за порушення норм конституційного права.
У тій частині, під якою розуміється конституційна відповідність за порушення деяких норм конституційного права, що є одночасно й взагалі відповідальністю за порушення конституційних норм, ці поняття співпадають. Але оскільки порушення норм конституційного права спричиняє не тільки власне конституційну відповідальність, а й відповідальність інших галузей (іноді й неюридичну), то поняття відповідальності за порушення норм конституційного права ширше. А конституційна відповідальність виходить за межі відповідальності за порушення норм конституційного права, оскільки захищає деякі норми інших галузей.
Одночасно, поняття конституційної відповідальності тісно пов’язане з поняттям юридичної відповідальності взагалі, бо останнє є значною мірою тим каркасом, основою, на базі якого моделюється поняття власне конституційної
відповідальності.
Найбільш поширеним визначенням юридичної відповідальності є розуміння її як обов’язку винного терпіти примусове позбавлення певних благ шляхом застосування засобів державного примусу за свою протиправну поведінку. Але виділяють й активний (позитивний) аспект юридичної відповідальності, згідно з яким вона розуміється як відповідальна поведінка, відповідальність за правильне виконання обов’язків, юридичну компетентність тощо.Українські автори визначають конституційну відповідальність як специфічний вид юридичної відповідальності, з власним механізмом, та колом суб’єктів і санкціями, який пов’язаний з діями політичного характеру й існує в позитивному і негативному аспектах. З метою повнішого визначення місця конституційної відповідальності, можна б було вказати й на зв’язок з соціальною відповідальністю взагалі, зазначити у сфері яких відносин існує саме цей вид відповідальності. Доцільно б було наголосити ще на нормативних та фактичних підставах відповідальності (щодо останніх, то викликає сумнів визначення їх лише як дій, не враховуючи бездіяльності та інших проявів фактичних підстав).
На думку Л. Наливайко, конституційно-правова відповідальність - це вид соціальної та юридичної відповідальності, який існує у сфері конституційно-правових відносин, передбачений нормами конституційного права і характеризується специфічним колом суб'єктів, механізмом реалізації, санкціями й полягає у примусовому перетерпіванні засобів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкту (позитивний аспект), виступає найважливішою гарантією реалізації й захисту Конституції.
Ознаки конституційно-правової відповідальності
Всі ознаки, на наш погляд, можна умовно поділити на дві групи:
1) ознаки, які характеризують конституційну відповідальність як суспільно-політичний феномен, її значення, місце у суспільстві, співвідношення, зв’язки з іншими видами відповідальності, тобто загальні ознаки, що показують це явище в цілому, не вдаючись до детальної характеристики;
2) більш конкретні ознаки, які вказують на специфічні риси, притаманні конституційно-правовій відповідальності, внутрішню сутність, за допомогою яких її можна відрізнити від інших видів юридичної відповідальності.
До першої групи відносяться такі ознаки (загальні):
1.
Конституційна відповідальність є видом юридичної відповідальності і, разом з тим, є особливою формою соціальної відповідальності. Вона є акумулятором різних видів соціальної відповідальності. Виступаючи у своєму позитивному аспекті, вона становить вищу форму соціальної відповідальності: у своєму позитивному відношенні до виконання соціальних обов’язків людина не усвідомлює їх конкретної належності до певної сфери, таке відношення формується на надгалузевому рівні конституційної відповідальності.2. Складна структура цього явища витікає з попередньої ознаки, оскільки сюди включається й соціальна відповідальність, й загальні засади відповідальності, що спрямовують галузеві види юридичної відповідальності й конкретні прояви конституційної відповідальності. Цей інститут має складну внутрішню ієрархічну структуру. Вона складається не тільки із загальних заборон на вищому рівні системи, але також включає в себе норми, які визначають активну відповідальність суб’єкта, його можливу та соціально - необхідну поведінку.
3. Конституційно-правова відповідальність є одним з елементів конституційного ладу, тому що виступає особливим феноменом у системі соціальних зв’язків. Суть цього феномену, на наш погляд, може бути зрозумілою лише при дослідженні ролі конституційної відповідальності в системі більш високого рівня - конституційного ладу.
4. Конституційна відповідальність має політичний характер, що зумовлюється специфікою конституційних правовідносин. Вона часто має спільні з політичною відповідальністю підстави, суб’єкти, наслідки, побутує навіть думка, що конституційна відповідальність є різновидом політичноїю Політична відповідальність особи означає не порушення нею конституційних норм, не виконання обов’язків, а втрату нею політичної підтримки з різних підстав.
5. Конституційно-правова відповідальність є однією з специфічних системоутворюючих, кваліфікаційних ознак конституційного права як галузі права. Інститут конституційної відповідальності входить до методу конституційного права, відокремлює цю галузь від інших, вказує на її якісну своєрідність, самостійність.
6. Значення конституційної відповідальності для легалізації та легітимації державної влади. Легалізація державної влади - поняття юридичне, воно співвідноситься з визнанням, підтримкою того чи іншого явища, інституту, органу, Основним законом. Легітимація державної влади представляє собою делегування, передачу влади суспільством його особливій організації - державі, її структурам. Ця передача реалізується на передбачених умовах, що державна влада буде відповідати уявленням людей про її діяльність, їх очікуванням. Тому існування реальної конституційної відповідальності державних органів, посадових осіб, в цілому відповідальності держави перед особою, суспільством є тим чинником, який стверджує у правосвідомості людини уявлення про справедливість, розумність існуючої державної влади, забезпечуючи тим її легітимність.
7. Ще можна сказати, що конституційна відповідальність має важливе значення як гарантія існування, реалізації та охорони Конституції України. Основне призначення конституційної відповідальності - захист Конституції, тоді як інші види юридичної відповідальності покликані виконувати більш розширені функції, хоча не можна недооцінювати роль адміністративної та інших видів юридичної відповідальності у справі охорони Конституції.
Визначення конституційної відповідальності самостійним видом у системі юридичної відповідальності передбачає розкриття її основних (специфічних) положень, які подані в наступній групі ознак та проявляються в усіх елементах змісту цього інституту:
1. Джерелом конституційно-правової відповідальності є не тільки Конституція, як вважають деякі вчені, але й ціла серія законів, які складають масив конституційного законодавства.
2. Розуміння конституційної відповідальності у двох аспектах: ретроспективному, коли вона настає за протиправну поведінку, конституційне правопорушення та виступає як покарання за нього. У позитивному аспекті вона проявляється як відповідальна поведінка, юридична компетентність, яка настає й при відсутності правопорушення, стимулюючи цим правомірну діяльність її потенційного суб’єкта.
Конституційна відповідальність настає й за затримку, несвоєчасне прийняття рішень, прийняття неефективних рішень, за не правильний політичний курс чи стиль керівництва, за нездатність гідно виконувати важливі обов’язки.3. Тому наступною ознакою є специфічність підстав конституційно- правової відповідальності. Підставою позитивної конституційної відповідальності є факт набуття спеціального конституційного правового статусу, а підставою ретроспективної - юридичний факт неправомірного виявлення в конституційно-правовій сфері порушення норм Конституції, які відповідно конкретизуються в конституційному законодавстві. Специфічною підставою ретроспективної конституційної відповідальності є конституційний делікт (правопорушення).
4. Специфічність санкцій конституційно-правової відповідальності, яка зумовлюється характером урегульованих суспільних відносин та їх суб’єктів.
5. Конституційно-правова відповідальність має специфічні процедурно-
процесуальні форми реалізації, якими виступають: для позитивної
відповідальності - система організаційно-процесуальних взаємовідносин з приводу звітності, підконтрольності суб’єктів тощо; для ретроспективної - певний порядок порушення та розгляду питання про відповідальність винних суб’єктів, що здійснюється уповноваженими суб’єктами правозастосовчої діяльності. Тобто, реалізація конституційної відповідальності здійснюється певними органами, структурами, посадовими особами.
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ
Отже, конституційно-правова відповідальність - це вид соціальної та юридичної відповідальності, який існує у сфері конституційно-правових відносин, передбачений нормами конституційного права і характеризується специфічним колом суб’єктів, механізмом реалізації, санкціями й полягає у примусовому перетерпіванні засобів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов’язаного суб’єкту (позитивний аспект), виступає найважливішою гарантією реалізації й захисту Конституції.