Питання 1. Права людини та громадянина, їх види.

У соціальному неоднорідному суспільстві тільки держава здатна забезпечити умови, необхідні для здійснення та захисту прав кожної людини. Можна сказати, що створення таких умов - неодмінне соціальне покликання кожної цивілізованої держави.

Саме Конституція закріплює загальні положення, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, причому в основі такого підходу є те, що усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах, а природні права і свободи людини є невід’ємними і становлять основу будь-яких інших прав і свобод особи і не є вичерпними. Конституція закріплює принципи рівності конституційних прав і свобод громадян України незалежно від походження, соціального і майнового стану, посади, статі, раси, національності, мови, релігії, політичних та інших переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Ніхто не повинен користуватись перевагами і пільгами, не встановленими законом, причому здійснення особою своїх прав і свобод не повинно порушувати права і свободи інших осіб. Кожен має право на збереження і захист своєї національної незалежності.

Основні права громадян - це їх можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, яка встановлена державою і закріплена в Конституції.

В Конституції України закріплюються наступні групи основних прав : громадянські; політичні; економічні; соціальні; екологічні; сімейні; культурні.

Громадянські права - можливості людей, що характеризують їх фізичне і біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб. Сюди відносяться такі суб'єктивні права : а/ право на життя; б/ право на недоторканість особи, житла, особисту недоторканість, таємницю листування, телефоних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; в/ право на вибір місця проживання, свободу пересування, на вільне залишення території України та повернення в будь-який час в Україну; г/ кожному гарантується право на свободу власної думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань; д/ кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово і в інший спосіб на свій вибір; з/ кожен має право на свободу світогляду і віросповідання та інші.

Право людини на життя. Найбільша цінність людини - життя. Та скільки мільйонів людських життів було втрачено, загублено на Україні за 70 років комуністичного режиму. Відповідно до Загальної декларації прав людини (ст.3) Конституція України проголошує, що кожна людина має невід’ємне право на життя і ніхто не може бути свавільно позбавлений права на життя. Держава повинна захищати життя людини і в той же час кожен має право захищати своє життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ст.27). Це право проголошується усіма міжнародно-правовими актами про права людини і майже усіма конституціями країн світу як невід’ємне право людини, яке охороняється законом. У багатьох країнах, особливо у тих які знаходяться під впливом католицької церкви, право на життя розглядається як основа для заборони абортів, а в окремих країнах, наприклад, в Словаччині в конституції є норма про охорону життя ще до народження людини. Гарантії права на життя не зводяться тільки до заборони вбивства - це безповоротно закріплюється кримінальним кодексом кожної країни. Держава зобов’язана організовувати ефективну боротьбу із злочинністю і особливо з терористичними акціями.

Кожен має право на повагу до його гідності Повага до гідності людини - особлива турбота держави. Ніякого катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує її гідність! Без добровільної згоди людина не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (ст.28). Але по суті цілям захисту гідності служать і інші норми Конституції : право на гідне життя, недоторканість особистого життя, захист людиною своєї гідності і доброго імені, заборона на збір інформації про життя, заборона насильницького проникнення у житло і т. ін. Піклуванням про гідність людини признані норми кримінального права та кримінального процесу. Так, в кримінальному кодексі передбачені такі склади злочинів, як наклеп і образа. КПК вимагає від слідчого при проведенні обшуку приймати заходи до того, щоби при цьому не були розголошені виявлені обставини інтимного життя особи, а особистий обшук проводився тільки особою однієї статті з обшуканим і в присутності понятих цієї ж статті. Правом на гідне поводження користуються не тільки звинувачені, але й засуджені, які відбувають строк покарання в містах позбавлення волі.

Право на свободу та особисту недоторканість. Право на свободу є ніщо, як сама свобода, тобто можливість здійснювати будь-які правомірні дії. В цьому праві закладено обмеження для свободи інших людей і особливо - посадових осіб, які володіють можливістю застосування примусу до людей. У нерозривному зв’язку з ним знаходиться особиста недоторканість людини, яка поширюється на її життя, здоров’я, честь, гідність. Недоторканість особи означає, що ніхто не може бути арештований інакше, як на підставі судового рішення або санкції прокурора. У разі нагальної необхідності уповноважені на те законом органи можуть застосовувати утримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 год. має бути перевірена судом (ст.29). Якщо немає вмотивованого рішення суду про тримання під вартою, затримана особа негайно звільняється. Кожен заарештований чи затриманий має право на захист і має право в будь-який час оскаржити своє затримання. Родичі заарештованого мають бути негайно повідомлені про арешт.

Право на особисте життя. Інститут недоторканності особистого життя включає багато різноманітних гарантій, які утримуються в різних статтях Конституції, а спеціально в ст.ст.

а/ Право на недоторканність житла, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Недоторканість житла тісно пов’язана з недоторканістю особи. Право на недоторканість житла закріплене у ст.30 Конституції України, згідно з якою не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за мотивованим рішенням суду. У разі безпосереднього переслідування осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, необхідності врятування життя людей та майна, можливий інший, встановлений законом, порядок входження в житло людини, проведення обшуку та огляду майна. Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції означає, що службові особи не мають права розголошувати відомості, що містяться в поштовій і телеграфній кореспонденції та в телефонних переговорах осіб (ст.31). Усі види поштово-телеграфних відправлень (листи, посилки, бандеролі) є недоторканими. Винятки можуть бути встановлені судом, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

б/ Недопустимість антиконституційного втручання в особисте і сімейне життя. Відповідно до ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків визначених законом (ст.32). Громадяни мають право вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди за недостовірну інформацію.

в/ Право на свободу пересування і вільного вибору місця проживання. Конституція України гарантує свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст.33).

г/ Право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає сповідувати, будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст.35). У Конституції закріплено відокремлення церкви від держави і відокремлення школи від церкви.

Політичні права. Політичні права - можливості людини і громадянина брати участь у громадському і державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їх службових осіб і об’єднань громадян, критикувати недоліки в роботі, безпосередньо приймати участь в різних об’єднаннях громадян.

До цієї групи прав відносяться : а/ право брати участь в управлінні державними і громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування; б/ право обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення, беручи участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; в/ право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; г/ право утворювати і брати участь в роботі об’єднань громадян (політичних партіях та громадських організаціях); д/ право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно оповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; ж/ вибирати і бути обраним в державні органи і органи місцевого самоврядування; є/ право мати громадянство.

Право брати участь в управлінні державними справами. означає гарантовану громадянам України можливість безпосередньо або через своїх представників висловлювати свою думку, виражати волю з усіх питання життя держави і суспільства, сприяти їх втіленню та здійснювати контроль за їх виконанням. Кожен громадянин України має можливість реалізувати це право спільно з іншими громадянами. Дане право забезпечується можливістю вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38). Конституція надає право кожному громадянину України, який має право голосу, користуватися рівним правом обіймати державні посади, а також посади в органах місцевого самоврядування.

Право на свободу об’єднання, на політичні партії та громадські організації мають право громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Політичні партії, крім прав, якими користуються зареєстровані громадські організації, мають також право брати участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади, на представництво у них і доступу під час виборчої компанії до державних засобів масової інформації. З метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів громадяни мають право на участь у професійних спілках. На відміну від політичних партій професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Не допускається ніяке переслідування чи обмеження у правах за незалежність або належність до політичних партій і громадських організацій. Не допускається утворення і діяльність політичних партій і громадських організацій, що мають на меті ліквідацію незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на право і здоров’я людини (ст.37). Вони не мають права мати воєнізовані формування. Конституція чітко вказує, де не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій (органи виконавчої влади і судової і виконавчої, органи місцевого самоврядування, військові формування, державні підприємства, навчальні заклади).

Стаття 40 Конституції України закріплює право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення, або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Конституція гарантує громадянам політичні свободи : свободу слова, друку, зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст.34,39). Конституція України, гарантуючи громадянам політичні свободи, вимагає, щоб вони здійснювались в інтересах народу України і з метою розвитку конституційного ладу.

Економічні та соціальні права та свободи. Економічні права - це такі можливості людини і громадянина, які характеризують їх участь у виробництві матеріальних благ. До них відносять : а/ право на приватну власність (індивідуальну і колективну); б/ право на працю і вибір професії та роду трудової діяльності; в/ можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням; г/ право на професійну підготовку і перепідготовку; д/ право на справедливу оплату праці; ж/ право на страйк; є/ право на відпочинок та інші.

Соціальні права - можливість людини і громадянина по забезпеченню належних соціальних умов життя : а/ право на охорону здоров’я; б/ право на житло; в/ право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та інші; г/ право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (харчування, одяг, житло). Соціально-економічні права і свободи в Україні заслуговують на особливу увагу. Вони не є другорядними правами, які мають нібито підпорядковане значення стосовно особистих та політичних прав громадян. Саме матеріальні умови (помешкання, медичне обслуговування, соціальне забезпечення, освіта та ін.) визначають якість життя сучасної людини. Без цих прав неможливо забезпечити гідність людської особистості. На відміну від попередніх конституцій УРСР, у Конституції України новий зміст вкладено у право власності. Термін “право власності” в юридичній науці вживається в об’єктивному і суб’єктивному значеннях. Право власності в об’єктивному значенні - це сукупність правових норм, які регулюють відносини у суспільстві. З допомогою правових норм не лише закріплюються матеріальні блага, а й регулюється порядок набуття і припинення права власності, здійснення володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в суб’єктивному розумінні - це закріплення у відповідних нормах права можливості конкретного власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на розсуд у межах, передбачених законом. “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст.41). Закон про власність охороняє право власності в Україні. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Тільки в умовах військового чи надзвичайного стану можливе примусове відчуження об’єктів приватної власності і то за умови повного відшкодування їх вартості. Важливе значення має те, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право на підприємницьку діяльність - це абсолютне приватне право особи, що дає їй можливість діяти на свій розсуд, забезпечує їй відповідний ступінь і недоторканість в межах, встановлених законодавством, гарантує захист майнових прав підприємця від протиправних зазіхань з боку державних органів та інших приватних осіб. Конституція України визначає гарантії свободи підприємництва на території України і основи його державної підтримки. Ст.42 Конституції встановлює певні обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності окремими категоріями громадян : депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Держава правовими засобами забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, встановлює розумні види і межі монополій, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт

Праця - право кожної людини. Право на працю внесено до Загальної декларації прав людини і конституцій багатьох держав. Воно полягає в можливості заробляти собі на життя працею, яку вільно обираєш, право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та з урахуванням суспільних потреб (ст.13). В умовах переходу до ринкової економіки право на працю полягає в можливості отримання не будь-якої роботи за бажанням громадянина, а з урахуванням суспільних потреб, тобто при наявності вільних робочих місць за певними професіями, спеціальностями. Держава створює умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці і не є шкідливими, забезпечує заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Конституція застерігає про неможливість використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах, гарантує захист від незаконного звільнення. Закон захищає право на своєчасне одержання винагороди за працю. Для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, ті, хто працюють мають право на страйк (ст.44). Порядок здійснення права на страйк, як і заборона страйку, можливі лише на підставі закону. Наскільки правомірним був страйк шахтарів Донбасу влітку 1996 р., які блокували шосейні дороги, вулиці міст, залізниці? Страйкуючі повинні враховувати необхідність забезпечення національної безпеки, охорони здоровя, прав і свобод інших людей. Важливим соціально-економічним правом громадян України, яке пов’язане з правом на працю, є право на відпочинок (ст.45). Відповідно до Конституції України це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Право на достатній життєвий рівень і інші соціальні права. Відповідно до статті 25 Загальної декларації прав людини, гідний людини життєвий рівень передбачає забезпечення її та її сім’ї їжею, одягом, житлом, медичним доглядом та необхідним соціальним обслуговуванням. Дане право на достатній життєвий рівень формулює ст.48 Конституції України. Конституція України забезпечує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості (можливі інші випадки, передбачені законом) ст.46. Право на соціальний захист гарантується системою соціального страхування і соціального забезпечення. Одним з видів соціального забезпечення є виплата пенсій, які повинні забезпечувати рівень життя людей не нижчий від прожиткового мінімуму. Громадяни України мають право на житло (ст.47). Ніхто не може бути позбавлений житла без законних підстав. Держава створює умови, за яких кожний громадянин, відповідно до своїх потреб і можливостей зміг би спорудити житло, придбати його у власність чи взяти в оренду. Соціально незахищеним громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, житло надається безоплатно або за доступну для них плату. В Україні здійснюється процес приватизації державного житлового фонду, і мільони громадян стали повноправними власниками своїх квартир, будинків.

Громадяни України мають право на охорону здоров 'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49). В Україні забезпечуються безоплатна медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, і в той же час держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Стаття 50 Конституції України кожному надає право на безпечне для життя і здоров 'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Зараз в Україну із-за кордону іде великий потік харчових продуктів, предметів побуту, які часто бувають сумнівної якості, а то й шкодять здоров’ю. Державні органи, певною мірою, обмежують цей потік, але і ми самі повинні дбати про себе, і тому Конституція гарантує кожному право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її розширення.

Охорона державою сім'ї, дитинства, материнства і батьківства. Держава визнає сім’ю природним, основним соціальним осередком громадянського суспільства і захищає її права. За Конституцією України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Вони мають рівні права у сімейних відносинах (ст.51). Батьки зобов’язані виховувати дитину до повноліття, дбати про її здоров’я, матеріальне забезпечення та навчання, готувати до самостійного життя. Батько і мати мають однакові права та обов’язки щодо дітей. Конституція надає дітям рівні права незалежно від походження, не допускає ніякого насильства над дитиною та її експлуатації. Держава бере на себе утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо них (ст.52).

Нового змісту в сучасних умовах набуло конституційне право на освіту. Освіта - основа духовного соціального, економічного і культурного розвитку всього суспільства та держави. З давніх часів в Україні важливого значення надавали освіті. Володимир Мономах своїм дітям радив : “А коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте - того учіться... Лінощі ж усьому лихому мати : що людина вміє - те забуде, а чого не вміє - то того не вчиться”._