ІІІ. ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Ядро конституційно-правового статусу Президента України становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції Президента України - основні напрямки діяльності (найважливіші обов'язки) глави держави, обумовлені його місцем і роллю в системі органів державної влади.

Компетенція Президента України - сукупність визначених Конституцією та законами України предметів відання та повноважень, якими Президент України наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави.

Повноваження Президента України - конкретні права та обов'язки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Функції та повноваження, що належать згідно з Конституцією України виключно Президентові України, складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента України як глави держави визначено в ст. 102 Конституції України.

Загальну систему функцій Президента України становлять такі функції:

❖ забезпечення єдності державної влади;

❖ представництво держави;

❖ забезпечення державного суверенітету та національної безпеки

України;

* забезпечення реалізації основних прав і свобод громадян;

* установча;

* нормотворча;

* кадрова;

* керівництво зовнішньополітичною діяльністю.

При цьому функції забезпечення єдності державної влади та представництва держави властиві тільки главі держави і зумовлюють необхідність існування цього інституту, решту функції можуть мати і інші державні органи.

Повноваження, закріплені за Президентом України для виконання зазначених функцій, можна поділити на такі групи:

* державне будівництво;

* нормотворча діяльність;

* забезпечення конституційної законності;

* повноваження у галузі оборони і національної безпеки;

* реалізація гарантій щодо забезпечення прав і свобод громадян;

* зовнішня політика і міжнародні відносини;

* нагородна політика.

Повноваження Президента України у сфері державного будівництва умовно можна поділити на такі групи:

1) установчі повноваження щодо створення, реорганізації та ліквідації органів державної влади (наприклад, відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України утворює суди у визначеному законом порядку);

2) номінаційні повноваження щодо формування персонального складу державних органів (наприклад, відповідно до ст. 106Конституції України Президент України призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України);

3) процедурні повноваження щодо існування процедури формування органів державної влади (наприклад, відповідно до п. 7ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією України).

У сфері нормотворчої діяльності Президент України має такі повноваження:

❖ право законодавчої ініціативи (ч. 1 ст. 93 Конституції

України).

❖ право вето (ст. 94, п. 30 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

❖ повноваження щодо підписання та обнародування законів (промульгація) (ст. 94, п. 29 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

❖ право призначати та проголошувати всеукраїнський референдум (п. 6 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

У сфері забезпечення конституційної законності Президент України:

❖ має право звертатися до Конституційного Суду України(ч. 2 ст. 150 Конституції України);

❖ зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності(п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

❖ скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим(п. 16

ч. 1 ст. 106 Конституції України);

❖ скасовує відповідно до закону рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України (ч. 8 ст. 118 Конституції України);

❖ має право на відкладальне вето. При цьому в Конституції України не зафіксовано, яким нормативно-правовим актом може оформлятися повернення закону Главою держави на повторний розгляд. Практика застосування президентського вето показує, що як організаційно-правова форма останнього виступають листи-рекомендації Президента Верховній Раді з обґрунтуванням необхідності зміни тих чи інших положень закону. Організаційно-правова форма повернення Президентом на повторний розгляд законів, на які він наклав вето, потребує свого визначення на рівні закону, яким може бути закон, що регулює статус Президента України, або ж спеціальний закон щодо вето Президента України;

❖ має право приймати рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану (п. 21 ч. 1 ст. 106Конституції України).

Аналіз повноважень Президента у сфері оборони та національної безпеки свідчить про те, що його функції у цій сфері полягають у політичному керівництві державними органами, які забезпечують обороноздатність України.

❖ є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави(п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

❖ очолює Раду національної безпеки і оборони України(п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції України). Відповідно до ст. 107Конституції України Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Вона координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структура, компетенція і функції визначаються Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України»від 05.03.1998 р.;

❖ вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (п. 19 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

❖ приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

Щодо повноважень Президента України у сфері забезпечення прав і свобод громадян, то у широкому значенні з ними пов'язані всі повноваження глави держави.

У сфері зовнішньої політики та міжнародних відносин Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; ухвалює рішення про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав (пункти 3-5 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

Президент України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією України. Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ

Отже, ядро конституційно-правового статусу Президента України становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави. Функції Президента України - основні напрямки діяльності (найважливіші обов'язки) глави держави, обумовлені його місцем і роллю в системі органів державної влади.

IV.