Системні закони макроекології (аксіоми Б. Коммонера)

Сучасна екологія містить сукупність правил та законів. Науковій громадськості широко відомі системні закони (аксіоми) Б. Коммонера:

1. Усе пов’язано з усім

Цей закон про узагальнюючий зв’язок речей та явищ у при­роді і людському суспільстві, які перебувають у системній взає­модії, за М.

Наслідки цього закону:

- закон великих чисел: сукупна дія великого числа випад­кових факторів приводить до результату, майже незалежного від випадку;

- принцип Ле-Шательє: при зовнішній дії, що виводить сис­тему із стану стійкої рівноваги, ця рівновага зміщується у напрям­ку, при якому ефект зовнішньої дії зменшується;

- закон оптимальності: будь-яка система функціонує з най­більшою ефективністю в деяких характерних для неї просторово- часових границях.

2. Все повинно кудись подітися

Цей закон, що характеризує збереження маси речовини, є одночасно найважливішою вимогою раціонального природоко­ристування. Він подібний до закону збереження енергії та речо­вини. Люди порушують безвідходну технологію біоти, замкну - тість кругообігу речовин і виробляють, з точки зору природи, тільки сміття та отруту. Наслідки цього закону:

- закон розвитку системи за рахунок навколишнього сере­довища: будь-яка система (природна або суспільна) може розви­ватись за рахунок використання матеріально-енергетичних та ін­формаційних можливостей навколишнього середовища. Ізольо­ваний саморозвиток є неможливим;

- закон неможливості ліквідації відходів або побічних дій виробництва: в будь-якому господарському циклі виключити від­ходи неможливо. Вони можуть бути лише переведені з однієї фор­ми в іншу або переміщені у просторі, а їх дія - розтягнутою у ча­сі.

3. Ніщо не дається даремно

Цей закон характеризує ціну розвитку екосистем: будь -яке нове придбання в еволюції системи обов’язково супроводжується втратою певної частини попереднього придбання і виникнення все більш складних проблем.

Наслідки цього закону:

- закон незворотності еволюції: великі системи еволюціо­нують тільки в одному напрямі - від простого до складного;

- правило прискорення еволюції: із зростанням складності організації системи темпи еволюції зростають. Це правило стосу­ється як еволюції органічних видів, так і людської історії та роз­витку техніки.

4. Природа знає краще, що робити, а люди повинні вирі­шити як зробити найкраще

Цей закон характеризує основний критерій еволюційного відбору. Щодо досконалості і здорового глузду, біологічні систе­ми є набагато досконалішими ніж технічні: підводний човен - дельфін, гідравлічний компресор - серце, комп’ютер - мозок.

У природі все повинно було пройти жорстокий конкурс на вакансію у біосфері. Сьогодні планету населяє лише 0,001 части­на випробуваних еволюцією видів рослин і тварин. Основний критерій цього відбору - участь у глобальному біотичному кру­гообігу, збільшення його ефективності, наповненість всіх еколо­гічних ніш, виключення «мертвих зон» із сітки природних взає­мозв’язків.

До цих аксіом Б. Коммонера останніми роками додається ще один закон.

5. На всіх - не вистачить

У природі діє правило максимального «тиску життя»: орга­нізми розмножуються з інтенсивністю, що забезпечує їх макси­мальну чисельність. Якби були зняті обмеження, то буквально за години маса біоти перевищила б масу Землі.

Однак маса біоти є величиною постійною (закон констант­ності кількості живої речовини В.І. Вернадського). Збільшення чисельності і маси якихось організмів може здійснюватись тільки за рахунок зменшення маси і чисельності інших організмів.

Цей закон обмеженості ресурсів природи є джерелом всіх форм конкуренції як у природі, так і у людському суспільстві (наприклад, релігійні, міжнаціональні конфлікти, класова бороть­ба). Тільки у природі у результаті конкурентної боротьби зали­шаються кращі, а у людському суспільстві - швидше навпаки.

Усі наші біди -

від напівосвіченості...

М. Монтень