ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ води

У воді в розчиненому стані присутні гази і мінеральні солі. Велике екологічне значення має кількість розчиненого у воді кисню. У солоній воді розчинність кисню на 20% нижча, ніж у прісній.

Перенасиченість киснем можна спостерігати у водах озер і ставків, багатих на рослинність, що містить хлорофіл.

Залежно від кількісного вмісту і розподілу у воді стоячих водойм кисню, а також характеру і чисельності у них організмів, що населяють їх, водойми поділяють на три групи:

1) олгготрофні (небагаті на корм) — глибоководні озера з низькою температурою в нижніх шарах водяної товщі, багатої на кисень. У цій воді добре розвиваються лососеві, форель (озера — Пісочне на Поліссі, Синє- вир у Карпатах). Тут повільніше розкладається органічний відпад і вода в них голуба і прозора;

2) еутрофні (багаті на корм) — неглибокі, придонні води мають більшу температуру, ніж оліготрофні. Тут добре розвиваються різноманітні організми, а також добре перебігають процеси їх відпаду і розпаду. Вода в таких водоймах зелена. Риби тут задовольняються невеликою кількістю кисню. Прикладом може служити озеро Глинна Наварія поблизу Львова;

3) дистрофні (бідні на корм). В їхніх водах нагромадилась велика кількість гумінових кислот, що робить їх кислими і коричнюватими (Янівське озеро біля Львова).

Відомі групи риб, які відрізняються за своєю потребою у кисні: перша — висока потреба (7-11 см³/л) — форель; друга — середня (5-7 см³/л) — звичайний піскар або коблики; третя — невимогливі (4 см³/ л) — плотва, йорж; четверта — можуть жити при вмісті кисню близько 0,5 см³/л — короп, лин.

У прісній і особливо морській воді значно більша кількість вуглекислого газу. Наприклад, у морській воді його міститься від 40-50 см³/л (у вільній або зв’язаній формі, що в 150 разів перевищує його концентрацію в атмосферному повітрі).

Вуглекислий газ відіграє значну роль у забезпеченні процесу фотосинтезу водяних зелених рослин, а також формуванні вапнякових утворень (раковин, панцирів) безхребетних.

У природних водах концентрація солей різна. Наприклад, у прісних водах вища карбонатність (близько 80%), у морських більше хлоридів (в Чорному морі їх 80,7%), а в Аральському і Каспійському морях, крім хлоридів (близько 60%), присутні сульфати (30%).

Важливою складовою прісних вод є кальцій, який часто відіграє роль обмежуючого фактора. Розрізняють води “м’які” (кальцію 9 мг/л) і “жорсткі” (понад 25 мг/л). Від концентрації кальцію у воді залежнії. розмноження молюсків і ракоподібних, які завдяки такому складу води формують свої панцирі. В морській воді кальцій присутній у достатній кількості (1,52-1,82% загального вмісту солей).

Надзвичайно різноманітний склад морської води: 13 металоїдів і майже 40 металів. Середня солоність морської води 33-37%, а в Червоному морі — 41%. Значно нижча солоність закритих морів, в які впадають прісноводні річки (Чорне море — 29%, Балтійське — 12%). З рівнем солоності морів пов’язані розміщення видового складу морських тварин і рослин.

Розрізняють води слабо солонуваті (0,5-5,0 г/л солей), солонуваті (5-16 г/л), солоні (16-40 г/л), пересолені (понад 40 г/л). Прикладом стеногалинних видів є радіолярії, медузи, їстівні мідії, корали. Стійкість до солоності змінюється з температурою. Наприклад, краби при високій температурі води переходять у дещо холодніші води малосолоних водоймищ. У солонуватих водах чисельність водної фауни дуже велика, але її видовий склад, як правило, збіднений. Р.Дажо наводить приклад з озером Ваккаре (солоність тут змінюється у межах 2-7%), яке населяють, з одного боку, прісноводні риби (короп, лин, щука, судак), а з іншого — морські, наприклад, кефаль, яка належить до видів, що населяють води достатньо солоні.

Особливе значення у водних екосистемах мають фосфати і нітрати, які необхідні для синтезу живої речовини. Вони нагромаджуються в основному в глибинних зонах, де утворюються внаслідок розкладу бактеріями рослин і тварин, що загинули.

Важливо знати pH води, оскільки кислотність відіграє суттєву роль у поширенні рослинних і тваринних організмів (рис.3.26, 3.27). Наприклад, рогіз добре росте в лужних умовах (8,4-9,0 pH). Кислі води торф’яників сприяють розвитку сфагнових мохів. Риби найкраще сприй-

Рис. 3.27. Вплив підкислення моря на рибу.

мають кислотність у межах 5-9 pH. При pH нижче 5 можна очікувати масової загибелі риб, хоч окремі з них витримують кислотність до 3,7. Там, де pH вище 10, вода згубно впливає на всі види риб.

Максимально продуктивні води з pH у межах 6,5-8,5, pH в межах 4,0-4,5 є згубним для більшості риб, тоді як щука при цій кислотності добре розмножується.

Встановлено, що найбільша чутливість до дефіциту кисню збігається з чутливістю до органічного забруднення. Це явище пов’язане з процесом евтрофікації — збагачення водойм органічними поживними речовинами під впливом антропогенних факторів (спускання стічних вод тощо). Домішка органічних речовин сприяє швидкому росту аеробної бактеріальної флори, яка інтенсивно поглинає кисень. Щодо стійкості до органічних забруднень і дефіциту кисню розрізняють такі індикаторні групи організмів:

1) полісапроби — організми, які витримують сильний ступінь дефіциту кисню (личинка комара Chaoborus, мухи-бджоловидки Fristalis tenax)^,

2) мезосапроби — організми, що витримують лише середній ступінь забруднення (інфузорія парамеція, карась, короп, лин);

3) олігосапроби — організми, які витримують лише слабкий ступінь забруднення, вимогливі до кисню (форель, багато видів личинок мошок).

3.3.3.

<< | >>

↑

Источник: Кучерявий В.П.. Екологія.- Львів: Світ, 2001— 500 с.: іл.. 2001

Еще по теме ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ води:

- Общая экология -