До нового мислення та етики
Тож чи можна говорити з певністю про «трагічні звуки присмерку», про «занепад життя людського духу, що в наші дні котиться до катаклізму»?
Наша відповідь на це запитання не буде категоричною: проти кризового становища, в якому ми опинилися і з погляду практики, і з погляду теорії, сучасна думка вже пропонує певні ліки.
І хоч основи й традиція стерлися, хоч місце сьогодні порожнє, хоч криза культури очевидна, хоч цінності та смисл видаються мертвими або цілком затемненими, проте іноді проступають ще невиразні обриси нової думки, а також мудрості й надії.З руїн проростають перші вруна інтелекту, що обіцяє нечуваний поступ: імовірне, непевне, ускладнене — такі сьогодні /7/ підвалини нашого мислення і наших наукових досягнень. Парадигма складності живить сучасну теорію. Більше того, іноді ми вдаємося до неймовірних експериментів: відсутність твердих основ не перешкоджає ані науковій діяльності й практиці, ані суто філософським дослідженням.
Але духовний вакуум поширився і на сферу дій. Адже й у цій галузі вибудовуються нові форми. Бо, зрештою, коли руйнуються пастки утопізму та його марксистських сурогатів, коли розвіюються ідеології, то в цьому новому просторі неминуче утворюється й етична прогалина. Саме її і прагне заповнити сучасна етична думка. Принцип відповідальності, ідея комунікації — саме вони закладають нові підвалини дії. Якщо надія радикально змінити людину та суспільство згасла, якщо утопії вмерли, то ми неминуче прийдемо або до нових основ, або до кардинальної руйнації основ, яка, проте, не тотожна хаосу.
Таким чином, зяяння, що утворюється на місці загиблих ілюзій, — це не крах і не прірва, а творча реорганізація, час несподіваних відкриттів, інтелектуальних авантюр і вирішальних перемін, коли думка усвідомлює складність реальної дійсності.