Неокласичні моделі зростання

Основною неокласичною моделлю економічного зростання є модель Р.Солоу. Умовою рівноваги економічної системи є рівність AD=AS. Солоу розробив модель довгострокової дина­мічної рівноваги.

Сукупний попит у моделі Солоу визначається інвестиція­ми і споживанням у=і+с, де і й с - інвестиції і споживання на 1 зайнятого. В умовах рівноваги інвестиції = заощадженням і пропорційні доходу.

Пропозицію в моделі Солоу задано функцією:

У = F ? (K, L ? E),

де: R - капітал;

L - чисельність зайнятих,

L?E - ефективність праці. Передбачається, що технічний прогрес здійснюється шляхом росту ефективності праці - Е з постійним темпом.

Технологічний прогрес у моделі Солоу є єдиною умовою безупинного зростання рівня життя. Можливість технологічно­го прогресу залежить від рівня заощаджень в економіці. У мо­делі Солоу технологічний прогрес є умовою безупинного еконо­мічного росту в умовах рівноваги при повній зайнятості ресурсів.

Неокласики доводили, що тільки конкурентна ринкова си­стема в стані забезпечити збалансоване економічне зростан­ня. Також важливим фактором росту є стійка грошова систе­ма. Умовою збалансованого довгострокового росту Р.Солоу називав відсутність втручання держави, як фактора порушен­ня стабільності.

Таким чином Солоу виділив ще один фактор економічного росту (крім інвестицій і росту зайнятості) - технічний прогрес.