Функціональні форми та теорії попиту на гроші

Гроші - вид фінансових активів, що може бути використа­ний для економічних угод. Основною властивістю грошей є їхня висока ліквідність, тобто здатність швидко і з мінімальни­ми витратами обмінюватися на будь-які інші види активів.

♦ засіб обміну;

♦ міра вартості (вимірювальний інструмент для угод);

♦ засіб заощадження чи нагромадження багатства.

Гроші бувають готівкові і безготівкові (банківські).

Кількість грошей у країні контролюється державою. Цю функцію виконує Центральний банк. Для виміру грошової маси використовують грошові агрегати: М1, М2, М3, L (у порядку убування ступеня ліквідності). Відповідно до класифікації, ви­користовуваної в США, грошові агрегати підрозділяють:

♦ М1 - готівка поза банківською системою, вклади до за­питання, дорожні чеки;

♦ М2 - це М1 + ощадні депозити, строкові внески невели­ких розмірів (до 100 000 $);

♦ М3 - це М2 + строкові вклади великих розмірів, термінові угоди про зворотній викуп, депозитні сертифікати та ін.;

♦ L - М3 + казначейські ощадні облігації, короткострокові державні зобов’язання, комерційні папери.

У класичній теорії грошей попит на них визначають за до­помогою рівняння обміну (рівняння Фішера):

MV = РУ,

де: М - кількість грошей у обігу;

V - швидкість обігу грошей;

Р - рівень цін (індекс цін);

У - обсяг випуску (у реальному вимірі).

Передбачається, що швидкість обігу - величина постійна, тому що пов'язана з досить стійкою структурою угод в еко­номіці. За умови сталості (V) зміна кількості грошей у обігу (М) повинна викликати пропорційну зміну номінального ВВП (РхУ). Але в класичній теорії У змінюється повільно (при зміні технології і факторів виробництва). Тому зміна кількості грошей у обігу викликає тільки зміну рівня цін. Це явище на­зивають “нейтральністю грошей”.

Відповідно до концепції монетаристів держава має підтри­мувати темп росту грошової маси на рівні середніх темпів рос­ту реального ВВП, тоді рівень цін в економіці буде стабільним. Кейнсіанську теорію грошей називають теорією переваги ліквідності. Доводиться, що споживачі віддають перевагу ліквідним грошам. Основним фактором, що визначає попит на готівкові гроші, є процентна ставка. Попит на гроші залежить від процентної ставки і переваг споживачів мати ліквідні фор­ми грошей, тобто готівку.

Вважається, що існує зворотна залежність між попитом на гроші і ставкою відсотка. Збереження грошей у виді готівки пов'язане зі значними витратами. Вони дорівнюють відсотку, який можна було б одержати, якщо покласти їх у банк чи прид­бати фінансові активи, що приносять доход. Чим вище ставка відсотка, тим більше втрачається потенційного доходу, тим вище альтернативна вартість збереження грошей у виді готів­ки, а значить, тим нижче попит на готівку.

Функція попиту на реальні гроші:

де: R - ставка відсотка;

У - реальний дохід.

Функція попиту показує, що при будь-якому даному рівні доходу величина попиту буде скорочуватись із зростанням ставки відсотка і навпаки.

Рис. 7.1. Попит на ліквідні форми грошей.

Збільшення рівня доходу відбивається зрушенням кривої попиту на гроші L^d вправо (рис. 7.1).

Основними факторами попиту на гроші з позицій і класич­ної, і кейнсіанської теорії є:

♦ рівень доходу;

♦ швидкість обігу грошей;

♦ ставки відсотка.

7.2.