Із загальнонаукової точки зору числення можна визна­чити як формальний апарат оперування зі знаками пев­ного виду, що дозволяє описати деякий клас задач, а для окремих підкласів цього класу — і алгоритм розв’язання.

У логіці поняття числення уточнюється і конкретизу­ється засобами суворої формалізації. Тут логічне числення задається на базі деякої формалізованої мови. Спочатку визначається набір вихідних положень, із яких за допомо­гою чітких правил перетворення отримують нові положен­ня (їх називають теоремами).

Якщо до техніки числень додати інтерпретацію, яка надає значення вихідним символам і формулам, то чис­лення перетворюються у мову, що описує конкретну предметну область. Це можуть бути числення висловлю­вань або числення предикатів, або числення класів тощо.

У першому розділі розглядалася алгебраїчна система логі­ки висловлювань, яка позначалася символом S¹. Характер­ною особливістю цієї системи є те, що в синтаксисі метамови є лише один вид правил — правила утворення (ПУ).

Мова числення логіки висловлювань, окрім правил утворення, включає і правила перетворення (ПП). Тоб­то, до складу мови числення логіки висловлювань входять усі засоби S¹, але тут вони отримують нове звучання і ви­конують інші функції.

Виходячи із вищезазначеного, структуру числень можна представити у вигляді такої схеми:

1.