Визначення епістемічної пропозиційної логіки

Термін «епістемічна логіка» походить від грецького слова «episteme», що означає «знання». Інші назви епістемічної логіки - «логі­ка знання та переконання» або «логіка знання та віри».

Епістемічною пропозиційпою логікою називається розділ мо­дальної логіки, де досліджуються властивості епістемічних вислов­лювань та їхні відношення у структурі міркувань.

Епістемічне висловлювання - це вид модального висловлювання, що містить модальні оцінки «знаю», «думаю», «вважаю», «передба­чаю», «припускаю», «доведено», «вірю», «переконаний» та їхні модифі­кації у особистісній та без особистісній формі.

Прикладами епістемічних висловлювань можуть бути такі речення: «Я знаю, що йде дощ», «Дощ йде, але я у це не вірю», «Безсумнівним є тільки мій сумнів».

Визначення головних епістемічних модальностей.

Переконанням (або суб’єктивною достатністю) є свідоме визнання істинним якогось положення стосовно особи, яка його висловлює, або до якої вона відноситься, або якій воно адресується, інакше кажучи, переконання є свідоме визнання чогось істинним для самого себе. Наприклад, «Я вважаю, що є життя після смерті».

Достовірністю (або об’єктивною достатністю) є свідоме визнання чогось істинним для будь-кого. Наприклад, «Найкоротша відстань між двома точками - пряма лінія».

Непевною думкою (або гадкою) є визнання чогось істинним при відсутності суб’єктивної та об’єктивної достатності. Наприклад, «На мою думку, в цьому лісі є білі гриби».

Вірою є свідоме визнання істинним якогось положення з точки зору суб’єктивної достатності при чіткому усвідомленні відсутності об 'активної достатності. Наприклад, «Я вірю, що Бог існує».

Невірою є відсутність суб’єктивної достатності. Наприклад, «Я не вірю, що є життя після смерті».

Знання виступає єдністю суб’єктивної та об’єктивної достат­ності. Наприклад, «Я знаю, що Земля є круглою». Знання є проти­лежністю віри.

Незнання є відсутністю об 'активної достатності. Наприклад, «Я не знаю, що таке простий силогізм».

Сумнівом називається оцінка інформації, коли суб’єкт не переко­наний ні в її істинності, ні в її хибності. Наприклад, «Сумнівно, що він був на місці злочину в ту ніч».

В епістемічній пропозиційній логіці для характеристики вислов­лювань, які дещо стверджують про пізнавальну діяльність інтелекту­альних суб’єктів та які в семантичному аспекті мають об’єктивні й суб’єктивні компоненти, був введений термін «пропозиційне настанов­лення». Пропозиційне настановлення - це відношення між суб’єктом, який пізнає світ й себе самого, та змістом висловлювання, яке виражає знання, переконання, віру, уявлення, власні думки, погляди тощо. Воно має вигляд «х знає, що...», «у вірить, що...», «z вважає, що...», де х, у та z - інтелектуальні суб’єкти, за якими йде пев­ний стверджувальний вислів. Наприклад, «Петро знає, що Земля має форму кулі», «Павло переконаний, що телепатія існує».

Головними принципами епістемічної пропозиційної логіки є принцип епістемічної повноти та принцип епістемічної несуперечності. Принцип епістемічної повноти визначається так: будь-яке висловлю­вання або доведене, або спростоване, або нерозв’язуване. Принцип епістемічної несуперечності формулюється так: висловлювання не може бути і доведеним, і спростованим.

Епістемічна пропозиційна логіка базується на таких стандартних положеннях епістемології:

1) знання пов’язане з реальністю;

2) вірування пов’язані з внутрішнім світом опіній, а опінія - це уявлення суб’єкта про свою мислиму реальність;

3) хибна опінія - це спотворене уявлення про реальність (на думку «експертів»);

4) сумнів - це деяка невпевненість у своєму знанні;

5) незнання - особливий стан (Сократ: «Я знаю тільки те, що я нічого не знаю»),

В епістемічній пропозиційній логіці ці уявлення уточнюються на під­ставі універсальних понять та із застосуванням аналітико-дедуктивних засобів.

2.