Підсумкове тестове завдання
1. Логіка - це:
а) наука про умовиводи і докази;
б) наука про правила мислення;
в) наука про закони, принципи і правила мислення;
г) наука про форми і закони пізнання.
2.Логіка як наука виникла:
а) в стародавній Греції;
б) в стародавньому Китаї;
в) в стародавньому Єгипті;
г) в стародавній Україні.
3.Засновник логіки як науки був:
а) Конфуцій;
б) Аристотель;
в) Демокріт;
г) Сковорода.
4.В логіці ім’я - це:
а) це слово яким називають людину;
б) це слово, яким позначають географічні об ’єкти;
в) це мовний знак, яким позначають предмети і явища;
г) це мовний знак, яким позначають зірки і планети.
5.Імена мають значення:
а) практичне значення;
б) предметне значення;
в) теоретичне значення;
г) смислове значення.
6.“Інфляція” - це ім’я:
а) конкретнеє;
б) загальне;
в) абстрактне;
г) негативне.
7.Університет - це ім’я:
а) конкретнеє;
б) загальне;
в) абстрактнеє;
г) негативне.
8. Поняття як форма мислення це:
а) позначення предметів і явищ;
б) думка або група думок про суттєві ознаки предмету,
в) вираз якоїсь ознаки про предмети чи явища;
г) міркування з якого робиться висновок.
9. Зміст поняття це:
а) сукупність суттєвих ознак предметів;
б) множина предметів, які узагальнюються в понятті;
в) множина несуттєвих ознак предметів;
г) обсяг всіх його ознак.
10. Обсяг понять - це:
а) сукупність предметів, що мисляться в понятті;
б) сукупність ознак що мисляться в понятті;
в) сукупність ознак і предметів, що мисляться в понятті;
г) сукупність уявлень про ознаки предметів, що мисляться в понятті.
11. Родове поняття - це:
а) більш широке по змісту поняття;
б) більш вузьке по обсягу поняття, що входить до обсягу іншого поняття:
в) більш широке по обсягу поняття, що включає в свій обсяг інші поняття;
г) більш вузьке по змісту поняття.
12. Всяке поняття має:
а) величину;
б) обсяг;
в) розмір;
г) фігуру;
д) зміст
13. Поділ поняття розкриває його:
а) зміст:
в) форму;
в) смисл;
г) обсяг;
д) значення.
14. Ознака, за якою виділяють члени поділу понять називається:
а) суттєвою ознакою поділу;
б) членом поділу;
в) основою поділу;
г) головною ознакою поділу.
15. В поділі “Люди бувають чоловіками, жінками, спортсменами і віруючими” є помилка:
а) стрибок у поділі;
б) двосмисленність;
в) підміна основи;
г) поспішне узагальнення.
16. Визначення “Філософи - це люди, які займаються філософією” є:
а) двосмисловим;
б) вузьким;
в) коловим;
г) широким;
д) філософським
17. Що таке визначення?
а) логічна операція, що розкриває обсяг родового поняття шляхом переміщення його видів;
б) операція знаходження наближеного роду видового поняття;
в) логічна операція, за допомогою якої розкривається зміст поняття,
г) логічна операція, за допомогою якої розривають ознаки предмета.
18. Судження - це:
а) речення;
б) узагальнене поняття;
в) форма мислення;
г) закон мислення.
19. Показники кількості у судженнях називаються:
а) бітами;
б) денотаторами,
в) дефінієндумами;
г) кванторами
20. Предмет судження називается:
а) сутністю;
б) смыслом;
в) суб 'єктом;
г) силогізмом;
д) зв 'язкою;
є) предикатом.
21. З чого складаються судження?
а) субєкта;
б) порівняння;
в) предиката;
г) атрибутів;
д) зв язки.
22.Судження, які утворюються з простих за допомогою сполучника “і” це:
а) диз 'юнктивне;
б) кон ’юнктивне судження:
в) розподільне судження;
г) аплікативне.
23. Судження, які утворюються з простих за допомогою сполучника “або”:
а) умовні;
б) складні;
в) розподільні;
г) єднальні.
24. Судження яке утворюється за допомогою сполучника “ймовірно”:
а) безумовне,
б) контекстне;
в) узагальнюючим;
г) умовне.
25. Судження які не мають показника кількості називаються:
а) невизначені;
б) неозначені;
в) якісні;
г) зазначенні.
26. Основні закони логіки:
а) закон тотожності;
б) закон хибності;
в) закон суперечності;
г) закон виключеного третього;
д) закон достатньої підстави;
є) закон однозначності.
27. Що твердить закон суперечності?
а) два протилежні висловлювання не є одночасно істинним; в крайньому випадку одне із них неодмінно хибне;
б) кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування;
в) з двох суджень, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, одне неодмінно істинне, а друге - хибне.
28. Що твердить закон виключеного третього?
а) два протилежні висловлювання не є одночасно істинним; в крайньому випадку одне із них неодмінно хибне;
б) кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування;
в) з двох суджень, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, одне неодмінно істинне, а друге - хибне.
29. Що твердить закон тотожності?
а) два протилежні висловлювання не є одночасно істинним; в крайньому випадку одне із них неодмінно хибне;
б) кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування;
в) з двох суджень, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, одне неодмінно істинне, а друге - хибне.
30. Який закон порушено в анекдоті?:
- У вас телевізори кольорові є?
Є.
- Тоді дайте мені жовтий.
а) закон суперечності;
б) закон двосмисленості;
в) закон анекдоту;
г) закон тотожності;
д) закон виключеного третього.
31. Умовивід - це:
а) закон мислення;
б) складне судження;
в) форма мислення;
г) істинний висновок.
32. Дедукція - це умовивід у якому:
а) думка рухається від загального до окремого;
б) думка рухається від окремого до загального;
в) думка рухається від загального до загального;
г) думка рухається від окремого до окремого.
33. Силогізм - це:
а) індуктивний умовивід, у якого три засновки і висновок;
б) умовивід за аналогією, у якого два засновки і висновок;
в) дедуктивний умовивід, у якого два засновки і висновок;
г) дедуктивний умовивід, у якого три засновки і висновок.
34. Умовивід складається з:
а) початку і кінця;
б) висновку і засновків;
в) суб ,eκmy і предикату
г) підстави і наслідків.
35. Які бувають умовиводи:
а) неповні;
б) дедуктивні:
в) повні;
г) індуктивні.
36. Засновок у дедуктивному умовиводі, що має загальне положення - це:
а) загальний засновок;
б) головний засновок;
в) великий засновок;
г) повний засновок.
37. Індукція - це умовивід у якому:
а) думка рухається від загального до окремого;
б) думка рухається від окремого до загального;
в) думка рухається від загального до загального;
г) думка рухається від окремого до окремого.
38. Яка індукція дає достовірні знання?:
а) повна;
б) через простий перелік;
в) через вибір фактів:
г) наукова індукція.
39. Індукцією через простий перелік називається:
а) науковою;
б) побутовою;
в) повною;
г) популярною.
40. Аналогія - це:
а) правило індукції;
б) помилка в силогізмі;
в) закон логіки;
г) складне судження;
д) вид умовиводу.
41. Питання - це:
а) поняття про невідоме;
б) вимога інформації;
в) судження про необхідність;
г) звертання до співбесідника.
42. Питання, на які можливо дати істинні відповіді, називаються:
а) логічно спроможніми;
б) логічно перспективними:
в) логічно коректними;
г) логічно ефективними
43. Правильні відповіді бувають:
а) сильна відповідь;
б) слабка відповідь;
в) загальна відповідь;
г) повна відповідь;
∂)cymmeβa відповідь
44. Відповідь, яка надає повну інформацію на питання, називається:
а) сильною;
б) поєною;
в) розгорнутою;
г) вичерпною.
45. Аргументація - це:
а) сукупність аргументів для доказу якогось твердження;
б) процес обстоювання людиною своєї думки з метою переконання іншої людини в її (думки) істинності;
в) зв 'язок думок в процесі суперечки;
г) суто логічний спосіб доказу.
46. Доведення - це:
а) сукупність аргументів для доказу якогось твердження;
б) процес обстоювання людиною своєї думки з метою переконання іншої людини в її (думки) істинності;
в) зв ’язок думок в процесі суперечки;
г) суто логічний спосіб аргументації.
47. Які є види аргументації:
а) непряма;
б) опосередкована
в) загальна;
г) пряма.
48. Демонстрація - це:
а) вид індукції;
б) операція с поняттями;
в) правило силлогизма;
г) частина доведення;
д) форма мислення;
ж) спосіб доведення.
49. Сторони, шо сперечаються, називаються:
а) суб 'єкт і об ’єкт,
б) пропонен і оппонент:
в) запитувач і відповідач;
г) доповідач і критик.
50. До методів встановлення причинних зв’язків відносяться:
а) метод причинного аналізу;
б) метод єдиної схожості;
в) метод причинного синтезу;
г) метод супутніх змін;
д) метод єдиного залишку
При оцінюванні результатів тестового завдання пропонується використовувати наступну схему:
