§ 4. Індукція через простий перелік (популярна індукція)

Сутність індукції через простий перелік полягає в тому, що, спостерігаючи окремі одиничні предмети якогось роду, помічаємо в одного, другого, третього і т.д. однакові ознаки. Предмети, які не мають виділених ознак, у ході спостереження нам не трапились.

Приклад:

Франція має ринкову економіку.

Англія має ринкову економіку.

Німеччина має ринкову економіку.

Іспанія має ринкову економіку.

Греція має ринкову економіку.

Франиія, Англія. Німеччина, Іспанія, Гоеиія європейські держави.

Отже, всі європейські держави мають ринкову економіку.

Але індукція через простий перелік не дає нам достовірних висновків, Tf висновки тільки імовірні. Зумовлено це тим, що висновок в індукції через простий перелік виявляється мало обґрунтованим.

Основою висновку в індукції через простий перелік с повторюваність однорідних фактів при відсутності серед них суперечного випадку. Ми приписуємо ознаку, виявлену в певній частині предметів, усім предметам класу тільки на тій підставі, що не трапилося жодного предмета, який не мав би цієї ознаки. Іншого обґрунтування висновок у цих умовиводах не має. Але те, що нам не трапилося суперечливого випадку, може свідчити про зовсім різне. Суперечливий випадок може не трапитись тому, що виділена ознака дійсно належить усім предметам, є їх загальною ознакою. Але суперечливий випадок не трапляється і тому, що до сфери спостереження випадково потрапили всі ті предмети, які тільки й мають цю ознаку, і якби ми продовжували наиь спостереження, то суперечливий узагальненню випадок міг би і трапитися.

Отже, відсутність суперечливих фактів само собою не є доказом того, що вони взагалі не існують. Вони можуть не існувати, але можуть й існувати. Тому висновок, що в ході спостереження не трапилося фактів, суперечливих узагальненню, є тільки імовірним.

Індукція через простий перелік дає висновки різного ступеня ймовірності: від найменшої до найбільшої. Ступінь імовірності залежить від кількості вивчених фактів. Висновок, зроблений на основі спостереження досить малої кількості фактів, що потрапили першими, буде завжди мало ймовірним.

Навпаки, висновок, добутий унаслідок вивчення значної кількості випадків, буде більш імовірним. Тут діє принцип: щоб висновок мав більше ймовірності, необхідно розглянути якомога більшу кількість випадків

Наприклад, випускник економічного університету Степаненко, вибираючи собі майбутнє місце роботи, зібрав про комерційну фірму "Фенікс наступну інформацію

1. Офіс фірми знаходиться неподалік від дому.

2. Напрям діяльності фірми співпадає з отриманою у ВНЗ спеціальністю.

3. Працюючи на фірмі можна отримати відрядження за кордон.

4. На фірмі працює знайома дівчина.

5. Фірма прибуткова.

Отже, Степаненко робить висновок, що фірма “Фенікс” повністю підходить для працевлаштування.

При цьому, Степаненко не врахував інших суттєвих показників фірми •фенікс”, таких як рівень зарплати для молодих спеціалістів, умови праці, перспективи професійного росту, мікроклімат у колективі. Тому, висновок випускника носить тільки ймовірний характер і його вибір достатньо ризикований.

Індукція через простий перелік вважається найненадійнішим висновком індуктивних умовиводів. Скільки б явищ не було охоплено спостереженням, завжди залишається можливість натрапити на факт, суперечливий узагальненню. І якщо він трапляється, то висновок, який мали раніше за істинний, стає помилковим.

Популярна індукція не може застосовуватися як форма доказовості. Істинність доказуваного положення можна обґрунтувати тільки достовірними судженнями. Тому за допомогою індукції через простий перелік, висновок якої тільки ймовірний, не можна довести істинність якогось положення. Але всюди, де справі пізнання сприяють імовірні положення, індукція через простий перелік знаходить широке застосування. Великої користі популярна індукція надає на перших ступенях пізнання явищ, коли ще бракує достатнього матеріалу для достовірних висновків, але є факти, які дають змогу висловити узагальнюючий висновок про клас предметів у формі припущення.