Демонстрація

Демонстрація - логічний зв'язок між підставами і тезою.

Помилки демонстрації

Помилки демонстрації - помилки, пов'язані з відсутністю логічного зв'язку між підставами і тезою.

Підстава нелогічна (помилка уявного наслідку, «не випливає») - помилка, яка полягає в тому, що підстава доказу черпається з областей, які не мають логічного зв'язку з тезою, тобто коли на підтвердження тези висуваються аргументи самі по собі вірні, але такі, що не є для неї підставою і тому не доводять висунуту тезу (напр., аргумент «на Сонці з'явилися плями» не є підставою для тези «настає економічна криза», як у минулому столітті намагалися стверджувати буржуазні теоретики).

а) «До людини» - помилка, яка виникає тоді, коли замість того, щоб доводити хибність якої- небудь думки, розглядають особу того, хто її висловив (напр., оспорюючи положення кого-небудь про ту чи іншу подію, не заперечують це положення по суті, а заявляють, що даній особі просто не можна вірити).

б) «До публіки» («до народу») - помилка, яка полягає в тому, що впливають не на розум, а на почуття людей, тобто замість логічного обґрунтування тези шляхом об'єктивних аргументів

(доказу по суті) намагаються вплинути, викликати в них симпатію до одного, антипатію до іншого і та­ким чином примусити їх повірити в істинність чи хибність висунутої тези (напр., служителі релігійних обрядів та культів під час проповідей намагаються впливати на почуття вірних).

в) «До авторитету» («до скромності») - помилка, яка полягає в тому, що замість обґрунтування конкретної тези посилаються на авторитетну особу або колективний авторитет.

Такий доказ має наступну приблизну схему: «ця теза вірна, бо так сказав такий-то авторитет».

У виступах, дискусіях, бесідах характеристика особистих якостей людини, апеляція до почуттів слухачів, цитати можуть і повинні використовуватися у поєднанні з об'єктивною аргументацією лише як допоміжні засоби переконання.

г) «До невігластва» - помилка, яка полягає в тому, що використовують необізнаність або неосвіченість слухачів і нав'язують їм думки, які

не знаходять об'єктивного підтвердження або

суперечать науці.

д) «До вірності» - помилка, яка полягає в

тому, що замість обґрунтування тези як істинної

схиляють до прийняття її в силу прив'язаності,

пошани тощо.

е) «До вигоди» - помилка, яка полягає в тому,

що замість логічного обґрунтування тези агітують

звертаються до повсякденної свідомості.

ж) «До співчуття» - помилка, яка полягає в тому, що замість реальної оцінки конкретного вчинку закликають до жалості, людинолюбства і співчуття.

з) «До сили» - помилка, яка полягає в тому, що замість логічного обґрунтування тези і переконання вдаються до нелогічного примусу (фізичного, економічного, адміністративного та ін.).

і) До неперевіреної інформації або до такої, яку неможливо перевірити - 90% громадян вважаюь, що...

ІІІ а) Змішання сенсів

Змішання сенсів - помилка, якої припускаються при ототожненні різних сенсів (збірного і роздільного, умовного і безумовного тощо).

Ці помилки стоять дещо особняком, оскільки мають стосунок до всіх елементів доказу.

«Від сенсу збірного до сенсу розділового» - різновид помилки «змішання сенсів», який полягає в тому, що справедливе у збірному сенсі щодо цілого переноситься на окремі частини цього цілого (напр., коли кажуть, що дана бібліотека хороша, але це не означає, що і кожна книга в цій бібліотеці обов'язково хороша).

«Від сенсу роздільного до сенсу збірного» - різновид помилки «змішання сенсів», який виникає тоді, коли про ціле стверджується те, що справедливо тільки щодо частин цього цілого (напр., якщо хворий, розглядаючи симптоми своєї хвороби і знаходячи, що кожен з них зокрема не не­безпечний, прийде до висновку, що і всі симптоми разом не небезпечні, то він припуститься помилки; насправді всі симптоми його хвороби не небезпечні, але всі - в сенсі всякого окремо взятого, а їх поєднання разом може виявитися надто небезпечним).

«Від сенсу відносного до сенсу безвідносного» - різновид помилки «змішання сенсів», який полягає в тому, що положення, яке є вірним за певних умов, наводиться як аргумент, придатний за всіх умов.

Наприклад, теза «Вода кипить при 100^о С» є істинною лише за певних умов. Відомо, що вода кипить при 100^о С лише при нормальному атмосферному тиску, а тому теза «Вода кипить при

Ярослав Мельник. Помилки у системі традиційної логіки...

100^о С» є істинною, коли мається на увазі нормальний атмосферний тиск.